Гуамнітарний розвиток

Вступ

Основною рушійною силою сучасного цивілізаційного процесу є гуманітарні чинники – освіта, наука, культура, здоров’я, особистісні якості, цінності та світоглядна система людини і громадянина.

Сьогодні відставання за ступенем гуманітарного розвитку є набагато критичнішим фактором для майбутнього країни, ніж відставання в будь-якій іншій сфері. Гуманітарна сфера лише на перший погляд здається чимось похідним, а то й другорядним. Насправді ж вона є визначальною сферою людського буття. Розвиток економіки, державного будівництва, позитивних політичних процесів тощо стає в принципі неможливим, якщо життєвий рівень населення, його відтворення, стан здоров’я, освітній, культурний та моральний потенціал сягають нижче певної межі. Із цим слід рахуватися й робити все можливе, аби запобігти негативному розвиткові подій. У суспільстві назріло розуміння важливості й невідкладності прийняття ґрунтовної концепції гуманітарного розвитку, яка б виважено узгоджувала існуючі потреби з наявними можливостями.

Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права й свободи інших людей. Цей принцип, проголошений Конституцією України, має стати основним для визначення стратегії гуманітарного розвитку України, а головною ідеєю Концепції має бути підхід, який пропонує інтеграцію в єдину систему всіх гуманітарних чинників розвитку суспільства та становлення їх як факторів інтеграції та консолідації українського суспільства.

Метою Концепції гуманітарного розвитку є визначення принципів та пріоритетів, обґрунтування соціально-економічних та соціокультурних засад гуманітарного розвитку України як необхідної передумови реалізації потенціалу кожного її громадянина, забезпечення конкурентоспроможності держави і нації в сучасному світі.

1. Основні розділи Концепції відповідно до головних складових гуманітарної сфери (у вузькому значенні поняття "гуманітарна сфера")

Виходячи з свого європейського вибору, Україна започатковує процес змін, поділяючи основні ідеї і принципи Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини та Європейської соціальної хартії, покладаючи в основу свого подальшого розвитку інтереси людини, її прагнення жити і творити в гармонії зі своїми цінностями, з суспільством і природою.

Гуманітарний розвиток – це модель розвитку, орієнтована на максимальне розкриття потенціалу кожної людини і соціуму в цілому, створення гідних умов для реалізації всіх інтелектуальних, культурних, творчих можливостей людини і нації.

У політичному вимірі перехід до гуманітарного розвитку передбачає досягнення найвищих ступенів свободи особистості і водночас її готовність брати відповідальність за себе, свою родину, місцеву громаду і країну.

В економічному вимірі гуманітарний розвиток означає постійне зростання частки інтелектуального продукту у національному продукті, утвердження інноваційності в якості домінуючої моделі економічної поведінки.

У соціальному вимірі гуманітарний розвиток означає створення для людини, як головного національного ресурсу, умов реалізації всіх її можливостей. Виходячи з такого підходу має формуватися політика можливостей в освіті, професійній реалізації, адресність охорони здоров'я і соціального захисту,

Концепція спирається на ідеї і принципи Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини та Європейської соціальної хартії, узгоджена з діючими державними та відомчими програмами і законодавчими актами в сфері гуманітарного розвитку.

Основними принципами гуманітарного розвитку України є:

- людиноцентризм як система поглядів, яка визначає розкриття можливостей людини в якості критерію оцінки ефективності держави та зрілості суспільних інститутів, визнає невід’ємне право кожної людини на вільний розвиток особистості та реалізацію всіх її здібностей;

- забезпечення реальності прав і свобод людини і громадянина, в тому числі гендерної рівності, встановлення гарантій рівності громадян перед законом;

- встановлення рівних можливостей для гармонійного розвитку людини, забезпечення справедливості, гарантування належної якості життя незалежно від статі, віросповідання, етнічної належності, регіону проживання;

- надання можливостей для підвищення соціального статусу особистості, в тому числі шляхом вдосконалення її освітнього рівня та професійно-кваліфікаційних характеристик;

- розширення простору свободи, утвердження людської гідності, розкриття комунікативного потенціалу української культури як триєдиний спосіб формування національної ідентичності та соціалізації людини;

- розвиток та якнайповніше використання культурних надбань нації у багатогранності зв'язків з іншими національними культурами, відкритість для міжкультурної взаємодії з метою забезпечення належного місця України у європейському і глобальному гуманітарному просторі;

- взаємодія між державою та громадянським суспільством, бізнесом та владою з метою створення необхідних соціально-економічних умов для підвищення якості життя населення, створення умов для всебічного гармонійного розвитку людини, захисту її прав і свобод.

Національні пріоритети гуманітарного розвитку України зорієнтовані на формування сучасної конкурентоспроможної нації.

Їх реалізація передбачає:

- формування нової якості життя громадян України шляхом створення умов для всебічного гармонійного розвитку людини, реалізації нею всіх своїх професійних можливостей, досягнення високих соціальних стандартів, впровадження пріоритетів здорового способу життя, гармонізації людського і природного середовища, підтримки сім’ї та сприяння народжуваності;

- формування суспільства знань, де знання та можливості їх практичного застосування стануть важливим засобом самореалізації і розвитку особистості та ключовими чинниками прискореного розвитку держави і суспільства;

- соціальну активність громадян, формування розвиненого громадянського суспільства;

- культурну та політичну консолідацію української нації в якості модерної європейської спільноти.

Концепція спирається на ідеї і принципи Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини та Європейської соціальної хартії, узгоджена з діючими державними та відомчими програмами і законодавчими актами в сфері гуманітарного розвитку.

2. Розмістити розділи у певній ієрархічній послідовності з урахуванням їх значимості для розвитку всієї системи гуманітарної сфери українського суспільства з метою надання цій системі цілісного і завершеного вигляду

І. СТАН ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Станом на кінець 2007 року Україна посідає третє місце за кількістю звернень своїх громадян до Європейського суду з прав людини.

Громадяни України у своїй переважній більшості незадоволені своїм соціально-економічним становищем і розвитком країни в цілому. Переконані у тому, що в Україні не існує справедливого судочинства, - 90%; не існує права на гідний людини рівень життя, - 71%; незадоволених тим, як в Україні функціонує демократія, – 61%; оцінюють загальну ситуацію, в якій протікає їхнє життя, як «погана» або «дуже погана» – 50% громадян.

Отже, зазначені показники дозволяють зробити висновок про те, що в Україні існує певний розрив між декларованими державою цінностями-цілями та реально існуючими практиками. Такий стан справ не сприяє гуманітарному розвитку України, суспільній консолідації, оскільки суперечить традиційним цінностям суспільства – повазі до людської гідності, справедливості та солідарності.

ІІ. ФОРМУВАННЯ НОВОЇ ЯКОСТІ ЖИТТЯ

Основні напрямки державної політики щодо формування нової якості життя передбачають:

- розвиток системи охорони здоров’я та впровадження пріоритетів здорового способу життя;

- гармонізацію людського і природного середовища;

- заохочення народжуваності, підтримку та розвиток сім’ї;

- розвиток доступної та безперервної освіти;

- створення умов для гідної результативної праці;

- підвищення добробуту населення через впровадження високих соціальних стандартів життя;

- забезпечення надання належних послуг соціальної сфери на основі її якісного удосконалення.

ІІІ. ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬСТВА ЗНАНЬ

Основні напрямки державної політики щодо формування суспільства знань передбачають:

- створення інформаційного (мережевого) суспільства на базі інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ);

- стимулювання використання результатів наукових досліджень і розробок для інноваційного розвитку економіки;

- розвиток інтелектуального потенціалу нації шляхом забезпечення конкурентоспроможності освіти, модернізації культурної політики та сприяння соціальній та громадянській активності людини.

IV. ЛЮДИНА І ДЕРЖАВА

Сутність, зміст і характер взаємодії держави та людини є важливим показником стану розвитку України як демократичної, соціальної, правової держави та формування гармонійно розвиненого демократичного суспільства. Конституція України в статті 3 закріплює, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У сучасних політико-правових реаліях конституційно-правовий статус людини в Україні вимагає свого подальшого удосконалення. Перед усе йдеться про подолання пострадянських інерцій позитивістського закріплення державою широкого спектру прав і свобод людини та громадянина за відсутності реальних гарантій і механізмів їх реалізації.

V. МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ

Реалізація Концепції гуманітарного розвитку України здійснюватиметься шляхом формування політики, що передбачає відповідні механізми з вирішення питань у цій сфері на державному, регіональному та місцевому рівнях, правове, фінансове та організаційне забезпечення, а також розвиток міжнародного співробітництва. Формування такої політики потребує розробки довгострокової Національної програми гуманітарного розвитку України, яка має стати основою формування Програми Кабінету Міністрів України протягом всього періоду, передбаченого на її виконання.

1. Правове забезпечення.

2. Інституційне забезпечення.

3. Державне управління гуманітарним розвитком.

4. Фінансове забезпечення.

Список використаних джерел

  1. Закон України „Про освіту” від 23 травня .1.991 р. №1060-ХІІ // Відомості Верховної Ради України, 1991. - № 34. - Ст.451; 1993. - № 1С). - Ст.76; №26. -Ст.277; 1994. - №29. - Ст.258; №45. - Ст.404; .1.996. - №21. - Ст.84
  2. Закон України "Про концепцію державної політики в галузі культури на 2005-2007 роки" // Урядовий кур`єр. - 2005.-19 квітня
  3. Закон України „Про вищу освіту” // Освіта. - 2002. - 20-27 лютого
  4. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії України 28 черв. 1996 р. із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 8 груд. 2004 р. № 2222-IV // Конституційне право України: Навч. посіб. - К.: Атіка, 2006. - С.483-533
  5. Основи законодавства України про культуру від 14 лютого 1992 р. № 2117-ХН // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №21. - Ст.294; 1994. - № 41. -Ст.376; 1996. - №3. - Ст.11; 1997. - №8. - Ст.62.
  6. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної програми розвитку культури на період до 2007 року" від 6 серпня 2003 р. № 1235 //http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
  7. Скуратівський В., Трощинський В., Чукут С. Гуманітарна політика в Україні: Навч. посіб. - К.: Вид-во УАДУ; Вид-во "Міленіум", 2002. - 262 с

загрузка...
Top