Україна 1945-1955. Спроби реформи 1956-1961. Післявоєнний період

Мета:Дослідити особливості післявоєнного періоду в Україні, особливості процесу відбудови народного господарства України, охарактеризувати соціально-економічний розвиток України, духовне життя в Україні, його основні тенденції і характерні ознаки.

Актуальність теми: На події 1945 - початок 1953 року в Україні безпосередній вплив мала Друга світова війна. На відродження пограбованих, спалених і розорених підприємств України спрямовувалися величезні матеріальні й трудові ресурси. Індустріальна база України відновлювалася передусім ціною героїчних зусиль її народу. Серед пріоритетних галузей народного господарства, які планувалося відбудувати якнайшвидше, була важка промисловість й електроенергетика. Відновлення роботи найбільших енергетичних об’єктів перебувало під постійним контролем центру.

Ці процеси відбувалися в умовах важливих змін на повоєнній політичній карті Європи, внаслідок яких уперше за багато століть усі українські землі були об’єднані в межах однієї держави - Радянського Союзу. Кордони між різними регіонами України зникли. Це стало результатом домовленостей Союзу Радянських Соціалістичних Республік зі своїми союзниками по антигітлерівській коаліції. Звичайно, сталінський режим переслідував власні цілі, пов’язані з поширенням свого впливу в Європі, нав’язування її народам власної моделі розвитку. Але мимохідь вирішувалось одне з найважливіших історичних завдань українського народу - його об’єднання. Жителі Сходу, Подніпров’я, Півдня і Правобережжя, з одного боку, і Галичини, Закарпаття, Буковини - з іншого, почали інтенсивніше спілкуватися між собою, обмінюватись життєвим досвідом, культурними здобутками. Розширилися можливості їхнього взаємного зближення, усвідомлення спільності історичної долі й необхідності єдності дій в ім’я досягнення кращого життя. Імперський характер Радянського Союзу, відсутність реального суверенітету України стримували і спотворювали ці прогресивні процеси, але зупинити їх були неспроможні.

Що потрібно знати:

Дати:

26 червня 1945 р. – підписання УРСР Статуту ООН

16 серпня 1945 р. було підписано радянсько-польський договір про державний кордон.

26 листопада 1945 р.перший з'їзд народних комітетів Закарпатської України прийняв Маніфест про возз'єднання Закарпаття з УРСР

1946-1947 рр. - третій радянський голодомор

5 березня 1953року помер Сталін.

1953 р.запровадження обов’язкової семирічної освіти

лютий 1956 р.– ХХ з’їзд КПРС, початок десталінізації суспільно-політичного життя в СРСР

1957 р. – перехід від галузевої (міністерств) до територіальної (раднаргоспи) системи управління народним господарством.

Персоналії:

Микита Хрущов– перший секретар ЦК КПРС у 1953-1964 рр., який провів часткову десталінізацію радянського суспільства

Левко Лук’яненко– юрист, засновник однієї з перших національно-визвольних організацій – Української робітничо-селянської спілки (УРСС), нині – почесний голова Української республіканської партії

Шелест Петро Юхимович(1908—1996) — партійний та державний діяч, у 1948 —1954 pp. — директор заводів у Ленінграді та Києві. З 1954 р. — на партійній роботі. У1957—1962 pp.— перший секретар Київського обкому, у 1968—1972 pp.— перший секретар ЦК Компартії України.

Вміти: обґрунтувати наукові концепції і формулювати свої оцінюючі судження.

План з питаннями

1. Назвіть особливості післявоєнної відбудови в Україні.

2. Якими були причини, масштаби і наслідки голоду 1946-47рр.?

3. Якими були мотиви і наслідки операції "Вісла".

4. Що було характерним для стратегії радянського керівництва?

5. Особливості соціальної політики радянського керівництва?

6. Наслідки грошової реформи 1947 р.?

7. Коли було прийнято рішення про скасування карток на продовольчі та промислові товари та перехід до продажу їх у відкритій торгівлі за єдиними державними роздрібними цінами?

8. Дата загибелі командувача УПА Р. Шухевича, її наслідки?

9. Чинники ідеологічного наступу тоталітарного режиму наприкінці 40-х — на початку 50-х років?

10. Суть кардинальних змін, що почалися після смерті Сталіна?

11. До яких змін призвів початковий період десталінізації в Україні?

12. Яка була одна з перших спроб переходу до організованих мирних форм опозиційної діяльності?

13. Основними причинами усунення М. Хрущова від влади?

14. Коли відбувся Кремлівський переворот?

15. Чим було зумовлене різке піднесення сільськогосподарського виробництва в 1954-1958 рр.?

16. З 1958 р. у сільськогосподарському виробництві почався спад. Чому?

17. Коли відбулося укрупнення 1962 р. раднаргоспів і створення республіканських раднаргоспів та Вищої Ради народного господарства СРСР?

18. Чим характеризується духовне життя в період «хрущовської відлиги»?

19. Який період найбільшого піднесення в історії колгоспно-радгоспного виробництва в СРСР?

20. Коли запроваджено нову систему управління, що мала органічно поєднати централізоване планове керівництво з підвищенням самостійності республік, країв, областей?

Відповіді до питань

1. Особливості відбудови в Україні:

· Значні масштаби відбудовчих робіт (більше ніж у будь-якій іншій країні Європи)

· Розрахунок лише на власні сили і на ресурси Радянського Союзу, а не на зовнішню допомогу. «Холодна війна» робила неможливим використання західної, перш за все американської фінансової та технічної допомоги. Широке використання для відновлення потужностей промисловості, залучення техніки та обладнання, що отримував СРСР як репарації

· Під час відбудови ставка робилась на важку промисловість та енергетику (80 % капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (на останнє відводилось лише 7 % капіталовкладень)

· Відбудова здійснювалася централізовано за чітким державним планом

· Економіка України відбудовувалася і добудовувалася не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи. Крім того, завдяки розвитку нових промислових центрів за Уралом та Казахстані доля України в загальносоюзному виробництві знизилась з 18 % у довоєнний період до 7 % у 1945 р.

· Вагома роль адміністративно-командної системи. Саме вона давала змогу в короткий термін мобілізувати і зосередити значні матеріальні та людські ресурси на певних об'єктах

· Непропорційно велика роль ідеології, яка знаходила свій вияв у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах: соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів;

· Ускладнення процесу відбудови голодом 1946—1947 pp.

· Нестача робочої сили, а особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, обладнання і технологій

· Широке використання під час відбудовчого періоду праці в'язнів ГУЛАГу і військовополонених (222 тис. осіб, що утримувалися у 23 таборах)

2. Основні причини:

· розвал сільського господарства країни, і без того ослабленого колективізацією 1930- х, через наслідки війни (недолік робочих рук, техніки й коней, знищення багатьох сіл на Україні й т.д. ).

· посухи 1946, що привела до істотного, але не катастрофічному зниженню врожаю. Збір зерна в 1946 р. склав 39,6 млн тонн - на 16 % нижче, ніж роком раніше й в 2,4 рази нижче, ніж в 1940 р.;

· політики радянських влада: експорту зерна за рубіж у тому числі для досягнення політичних цілей; створення стратегічного зернового резерву на випадок нової війни, незважаючи на вкрай незадовільне забезпечення громадян СРСР продовольством; збільшення податкового навантаження на населення паралельно зі зниженням оплати праці й ростом цін.

3. Відновлення радянської влади в західних областях України супроводжувалося посиленням репресивного тиску на місцеве населення. Основною метою репресій було створення сприятливих умов для «радянізації» краю, експлуатації його демографічного та природного потенціалів; насильне залучення населення до радянської системи господарювання; руйнація національних структур самозахисту. Отже, у середині 40-х років українське населення Закерзоння стало жертвою масових насильницьких депортацій, які до серпня 1946 р. здійснювалися в напрямку УРСР, а з квітня 1947 р. — у глиб Польщі. Суттю операції «Вісла» було «очищення» теренів Південно-Східної Польщі від автохтонного українського населення та цілковита асиміляція українців-переселенців у польському середовищі.

4. Характерним для стратегії радянського керівництва в процесі відбудови було повернення до довоєнної моделі розвитку народного господарства. В основі цієї моделі лежала примітивна схема індустріалізації, що спиралася на пріоритетний розвиток кількох базових галузей важкої промисловості і здійснювалася за рахунок нещадної експлуатації сільського господарства. У 1946—1950 pp. на потреби важкої промисловості було направлено 80% капіталовкладень. Це, безумовно, давало ефект у галузях, орієнтованих на воєнно-промисловий комплекс (електроенергетика, металургія, машинобудування тощо), але водночас гальмувало та деформувало процес виробництва споживчих товарів та розвиток сільського господарства.

5. У повоєнний період соціальна політика радянського керівництва була надзвичайно суперечливою: з одного боку, було введено 8-годинний робочий день, скасовано обов´язкові понадурочні роботи, відновлено чергові та додаткові відпустки, з іншого — саме в 1946 р. починається повернення до вольових методів керівництва промисловістю (прийнято декілька постанов, які закріплювали робітників на підприємствах, необґрунтовано в декілька разів збільшували норми виробітку). У 1946 р. почався широкомасштабний наступ на присадибні господарства селян.

6. З одного боку, вона привела грошову масу, що перебувала в обігу, у відповідність до потреб господарства; здійснила переоцінку трудових заощаджень населення в ощадкасах на пільгових умовах (до 3 тис. крб. обмін грошових знаків здійснювався 1:1); знецінила грошові накопичення спекулянтів. З іншого боку, грошова реформа боляче вдарила по селянству, яке зберігало гроші переважно вдома і було змушене здійснювати обмін у розрахунку 1:10.

7. В грудні 1947 р. було прийнято постанову Ради Міністрів СРСР та ЦК ВКП(б) про скасування карток на продовольчі та промислові товари та перехід до продажу їх у відкритій торгівлі за єдиними державними роздрібними цінами.

8. Загибель командувача УПА Р. Шухевича (5 березня 1950 року) стала своєрідним поворотним пунктом — після неї фактично закінчився організований опір на західноукраїнських землях, хоча окремі невеликі загони УПА та рештки підпілля діяли ще до середини 50-х років.

9. Ідеологічний наступ тоталітарного режиму наприкінці 40-х — на початку 50-х років зумовлений низкою внутрішніх і зовнішніх чинників. Погромні ідеологічні кампанії були реакцією на розгортання і поглиблення «холодної війни»; способом посилення культурно-ідеологічної ізоляції країни; формою зміцнення тотального ідеологічного контролю за суспільними процесами; засобом реанімації образу внутрішнього ворога — важливого фактора функціонування тоталітарного режиму; методом нейтралізації активної патріотично настроєної національної еліти. І хоча ці кампанії не могли зупинити духовного розвитку народу в цілому, вони гальмували його досить суттєво, даючи змогу режимові консервуватися, а командно-адміністративній системі стабілізуватися.

10. Суть кардинальних змін, що почалися після смерті Сталіна, полягає в лібералізації всього суспільного життя.

11. Цей період характеризувався припиненням кампанії проти націоналізму, певним уповільненням процесу русифікації, зростаючою роллю українського чинника в різних сферах суспільного життя.

12. Одну з перших спроб переходу до організованих мирних форм опозиційної діяльності здійснила група Левка Лук´яненка, яка утворила в 1959 р. Українську робітничо-селянську спілку (УРСС).

13. Основними причинами усунення М. Хрущова від влади були: неоднозначне сприйняття суспільством критики культу особи Сталіна; радикальні та інтенсивні спроби реформування суспільства, які суттєво торкалися інтересів номенклатури; непослідовність, половинчатість і суперечливість рішень, що дезорієнтували та певною мірою деморалізували суспільство; значне скорочення армії наприкінці 50-х — на початку 60-х років, що викликало невдоволення серед офіцерів та генералів; відчутне погіршення соціально-економічного становища населення; крах базових реформаційних починань (збільшення імпорту зерна, підвищення цін на м’ясо-молочні продукти); формування нового культу — культу особи М. Хрущова.

14. Кремлівський переворот 1964 р. був, по суті, класичним політичним переворотом — специфічною формою захоплення влади певним політичним угрупованням, що зумовлює докорінні зміни у персональному складі правлячої еліти, але не передбачає трансформації політичної системи суспільства.

15. Різке піднесення сільськогосподарського виробництва було зумовлене сукупною дією кількох чинників:

1) посилення матеріальної зацікавленості колгоспників у суспільному виробництві. Протягом 1952—1958 pp. закупівельні ціни на зерно зросли майже в 7 разів, на картоплю — у 8, на продукти тваринництва — у 5,5 раза;

2) створення умов для розвитку особистого господарства колгоспників (зниження податків, тверді суми оподаткування відповідно до розмірів присадибних ділянок та ін.);

3) здійснення переходу (хоч і непослідовного) від жорсткого планування до поєднання централізованого планування з господарською самостійністю колгоспів та радгоспів;

4) зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства. Якщо в 1951 р. для забезпечення МТС УРСР тракторами та іншими машинами держава витратила 686 млн. крб., то в 1957 р. — 1678 млн. крб., тобто у 2,4 раза більше. Було значно збільшено асигнування на потреби колгоспів і радгоспів — протягом 1951—1960 pp. капіталовкладення держави у сільське господарство республіки зросли в 6 разів порівняно з роками четвертої п´ятирічки;

5) підвищення освітнього рівня керівників сільськогосподарського виробництва. Якщо 1953 р. серед керівників колгоспів України вищу освіту мали лише 3%, середню спеціальну — 19%, то в 1960 р. 65,5% керівників колгоспів мали вищу та середню спеціальну освіту.

16. Цей спад був зумовлений такими причинами: 1) певна децентралізація командної системи не означала ні її знищення, ні її усунення від управління господарством. Вона ще зберігала свої основні позиції, що призводило до посилення адміністративного тиску на колгоспи, «урізання» присадибних ділянок та ін.;

2) надпрограми поглинали значну частину матеріальних та людських ресурсів, консервували екстенсивний характер розвитку сільського господарства;

3) реформи здійснювалися непослідовно, суперечливо, хвилеподібно, в режимі «вперед — стоп — назад», несучи на собі значний вплив суб´єктивізму;

4) у 1958 р. було прийнято рішення про викуп колгоспами техніки МТС, що суттєво вдарило по колгоспних бюджетах. Зокрема, колгоспи України змушені були придбати понад 108 тис. тракторів, майже 43 тис. комбайнів та іншу техніку на суму 4,2 млрд. крб.

17. Укрупнення в 1962 р. раднаргоспів і створення республіканських раднаргоспів та Вищої Ради народного господарства СРСР.

18. Духовне життя в період «хрущовської відлиги» характеризується взаємодією різних тенденцій, непослідовністю, половинчастістю і суперечливістю реформ: демократичні прориви в окремих сферах культури фактично блокувалися збереженням позицій сталінізму на інших. З одного боку, це невдалі спроби реформування освіти, русифікація, адміністративне утвердження атеїзму, а з іншого — певне ослаблення тиску системи на культуру, розширення меж для творчої та наукової самореалізації, поява перших паростків громадського пробудження і національного відродження; вихід на літературні та суспільні обрії творчої молоді.

19. У середині ж 50-х років сільське господарство саме завдяки пріоритетності його розвитку вперше за довгі роки стало рентабельним. Це був період найбільшого піднесення в історії колгоспно-радгоспного виробництва в СРСР. Валова продукція сільського господарства за 1954—1958 pp. порівняно з попередньою п´ятирічкою зросла на 35,3%. Вагому роль у цьому відіграли насамперед підвищення продуктивності праці та врожайності. Валовий збір зерна в Україні зріс за 1954—1958 pp. майже на 20%, цукрових буряків — удвічі, виробництва м´яса — більш як у два рази, молока — втричі.

20. У лютому 1957 р. запроваджено нову систему управління, що мала органічно поєднати централізоване планове керівництво з підвищенням самостійності республік, країв, областей.


Список використаної літератури

1. Алексєєв Ю. Історія України: Навчальний посібник/ Юрій Алексєєв, Андрій Вертегел, Віктор Дани-ленко,. - К.: Каравела, 2007. - 254 с.

2. Білоцерківський В. Історія України: Навчальний посібник/ Василь Білоцерківський,. - 3-е вид., виправлене і доп.. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 535 с.

3. Бойко О. Історія України: Навчальний посібник/ Олександр Бойко,. - 3-тє вид., випр., доп.. - К.: Академвидав, 2004. - 687 с.

4. Губарев В. Історія України: Довідник школяра і студента/ Віктор Губарев,. - Донецьк: БАО, 2005. - 622 с.

5. Історія України: Навчальний посібник/ М. О. Скрипник, Л. Ф. Домбровська, В. М. Красовський та ін.; Під ред. М. О. Скрипника; М-во освіти і науки України, Одеський держ. екон. ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 366 с.

6. Кормич Л. Історія України: Підручник/ Людмила Кормич, Володимир Багацький,; М-во освіти і нау-ки України. - 2-ге вид., доп. і перероб.. - К.: Алерта, 2006. - 412 с.

7. Котова Н. Історія України: Навчальний посібник/ Наталія Котова,. - Харків: Одіссей, 2005. - 413 с.

8. Лановик Б. Історія України: Навчальний посібник/ Богдан Лановик, Микола Лазарович,. - 3-е вид., виправлене і доп.. - К.: Знання-Прес, 2006. - 598 с.

9. Олійник М. Історія України: Навчальний посібник для судентів дистанційної та заочної форм навчання/ Микола Олійник, Іван Ткачук,. - 3- вид., виправлене та доповнене. - Львів: Новий Світ-2000, 2007. - 262 с.

загрузка...
Top