Моя батьківщина - Україна

Вступ.

1. Особливості екологічного стану м.Києва.

2. Водойми м.Києва та стан їхнього забруднення.

3. Проблема відходів та їх утилізації.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Я, Солтус Олеся Олександрівна народилася 12 січня 1990 року у місті Києві. Київ є одним з найзеленіших міст. За останніми даними, площа Києва – 836 квадратних кілометрів. При цьому площа забудови в межах міста – близько 400 квадратних кілометрів. В розрахунку на одного жителя столиці площа зелених масивів (включаючи всі парки, сквери та лісові зони) складає 214 квадратних метрів, а загалом сучасний природний фонд Києва складається з майже 90 територій та об’єктів, з яких 16 мають загальнодержавне значення. Загалом в Києві територія зелених насаджень складає 56,5 тисяч гектарів, чи 67,4% площі міста. При цьому 21,6 тисяч гектарів зелених насаджень знаходяться в зоні міської забудови.

Основними завданнями розвитку м. Києва є забезпечення сталого збалансованого розвитку міста як столиці України. Сталий розвиток м. Києва – це економічно, соціально та екологічно збалансоване вирішення завдань щодо досягнення запланованих результатів функціонування міста в перспективі.

При цьому екологічна складова сталого розвитку виступає на перший план і є пріоритетною порівняно з досягненнями економіки. Саме тому, одним з пріоритетніших напрямків діяльності природоохоронних органів є вирішення найгостріших екологічних проблем, що виникли в місті, а саме:

· Проблема каналізаційної мережі міста

· Забруднення атмосферного повітря викидами від автотранспорту

· Стан прибережно-захисних смуг водних об’єктів міста

· Поводження з відходами

1. Особливості екологічного стану м.Києва

Екологія столиці – це вже не проблема. Це набагато більше. Екологічний стан столиці України вже переріс поняття «проблема» і якщо недотягнув до поняття «катастрофа», то це питання часу. В принципі, подібні проблеми характерні для кожного великого міста – транспорт, промислові зони, шкідливе виробництво, щільне будівництво – але так само як і наявність проблеми, для кожного міста існують шляхи її вирішення.

За оцінками спеціалістів, екологічний стан у місті Києві оцінюється як напружений. Це обумовлено великим навантаженням на міські екологічні системи, а також наслідками Чорнобильської катастрофи. За інформацією КМДА Київ за масштабами забруднення навколишнього середовища входить до 15 найбільш несприятливих для проживання міст України за екологічними показниками.

Загальний рівень забруднення повітря в Києві становить вище середнього по Україні та оцінюється спеціалістами як високий.

Спеціалісти вирізняють у повітрі Києва більше двох десятків різних шкідливих домішок. Більш за все серед них діоксиду сірки, |оксиду вуглецю, діоксиду азоту, формальдегіду та звичайної пилюки.

Головним забруднювачем повітря, за даними департаменту екологічного контролю Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, є автомобілі. У Києві автомобільний транспорт дає 83,4 % усіх шкідливих викидів у атмосферу. Більшість автотранспортних засобів за викидами вихлопних газів задовольняє лише нормам Євро-2. Більша кількість автомобілів працює на низькооктановому бензині, в який додається потужніший Канцероген — Тетраетілсвинець. Вихлопні гази автомобілів особливо шкідливі для здоров’я, так як їх викид здійснюється безпосередньо у зону дихання людей — у безпосередній близькості від тротуарів у зоні активного пішохідного руху.

Й без того висока концентрація діоксиду азоту у повітрі Києва, за даними спеціалістів Центральної геофізичної обсерваторії Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, що перевищує норму більш ніж у два рази, влітку може збільшуватися у п’ять-шість разів — за рахунок більшого скупчення машин і певних погодних умов.

В окремі періоди, коли метеорологічні умови сприяють накопиченню шкідливих речовин у приземному шарі атмосфери, концентрації домішок у повітрі можуть різко підвищуватися — виникає смог.

Аналізи забруднення повітря (за 20 показниками) свідчить про те, що більше всього повітря забруднене з березня по серпень, при цьому пік припадає на травень-червень.

Близько 80% машин експлуатується понад вісім років, тому не мають спеціальних прилаштувань для нейтралізації шкідливих речовин.

Насправді це проблема не тільки Києва. Якщо зважати на той факт, що згідно з результатами оцінок впливу оточуючого середовища на здоров’я населення, які були затверджені на рівні міністрів охорони здоров’я європейських країн, визнано, що проблема здоров’я пов’язана з екологічними умовами довкілля, і в першу чергу залежить від якості питної води та повітря, то причини екологічної кризи зрозумілі. Лишається відкритим питання, як з цією кризою боротися.

Найбільш високий рівень забруднення повітря у Києві спостерігається у місцях, що прилеглі до автомагістралей та їх перетинів — на Московській, Ленінградській, Бессарабській, Харківській площах, вулицях О. Теліги, Ю.Гагаріна, Набережно-Хрещатицькій, проспекті Возз’єднання, Харківському шосе, бульварах Дружби Народів, Лесі Українки.

Найчистіше повітря у Гідропарку, на проспекті Науки і в Національному експоцентрі України.

По суті екологічний потенціал у Києва вагомий.

Відтак вирішення проблеми полягає у двох ключових питаннях: як зберегти існуючий зелений фонд і як розвивати екологічні зони столиці. Наприклад, попри велику кількість зелених зон санітарний стан насаджень загального користування (парків, скверів, бульварів) здебільшого не відповідає сучасним вимогам ведення паркового господарства, що призводить до збільшення кількості сухостійних дерев і захаращення зелених насаджень. І хоча в Києві щорічно висаджується до 40 тисяч молодих дерев, в основному цінних порід, а також до 70 тисяч кущів, ситуацію лише цим не виправити.

Програма комплексного розвитку зеленої зони Києва до 2010 року та концепція формування зелених насаджень у центральній частині міста, яку затвердила Київрада, передбачає комплексні заходи щодо збереження і збагачення екологічно важливих зон міста. Зокрема, територіальна база програми спирається, за словами генерального директора комунального підприємства зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень "Київзеленбуд", на кілька факторів. Скажімо, одна з проблем полягає в тому, що під житлову забудову в Києві за останні два роки було передано понад 200 гектарів територій, що раніше було відведено під зелені насадження. В той же час, створено понад 300 гектарів нових зелених насаджень, зокрема, в районах масової житлової забудови, до того ж згідно з програмою, до 2010 року планується розширити межі території столиці за рахунок приєднання Козинського та Васильківського лісництв та Старопетрівської лісової дослідної станції, що дозволить збільшити площу зелених насаджень міста на 15 тисяч гектарів.

Ще один дуже важливий пункт, який має створити ефект екологічного зонування і зменшити негативний вплив міста на навколишнє середовище. Йдеться про створення буферних парків за рахунок благоустрою міських лісопарків та прилеглих до житлової забудови господарств.

Такі буферні парки планується створити з усіх сторін Києва – там, де ліс межує з житловими масивами, а перший подібний парк розташується між житловим масивом Виноградар та окружною дорогою від Гостомельського повороту до площі Шевченка в Подільському районі. Такі ж буферні парки створюватимуть за рахунок облаштування лісових територій, що прилягають до житлових масивів Лісовий, Воскресенка, Біличі, Оболонь та інших.

Загалом планується створити 14 таких парків загальною площею 1 тисяча 507 гектарів. Це дасть змогу підвищити комфортність проживання в прилеглих районах і облаштувати нові зони масового відпочинку. Крім того, такі парки створюють природі бар’єри проти будівельного пилу, який є одним з найбільш небезпечних екологічних ефектів міста. До речі, земельні відвали на будівництві здатні «народжувати» до 200 грамів пилу з одного квадратного метра, а при швидкості вітру 5-6 метрів за секунду цей пил може розлітатися на відстань у кілька кілометрів. Зважаючи на масштаби будівництва у Києві, цей ефект являє собою серйозну загрозу, оскільки чисте повітря – ключовий екологічний фактор для жителів міста.

2. Водойми м.Києва та стан їхнього забруднення

Річки і понад чотириста озер і ставків займають 8% території Києва. Основним водним ресурсом міста є Дніпро. В межах міста ширина Дніпра 400-600 м, глибина 6-12 м; на мілинах ширина 800-1000 м, глибина 4-5 м. Льодостав триває з кінця листопада до початку березня.

Територією Києва протікають також Либідь, Сирець, Віта (праві притоки Дніпра), Горенка, Нивка (Борщагівка) (притоки Ірпеня), а також кілька більш дрібних річок (Глибочиця, Котурка, Куриний Брід, Дарниця, Совка) та струмків (Буслівка, Кловський, Скоморох, Киянка, Кадетський Гай, Кудрявець, Голосіївський). В центральній частині міста більшість річок і струмків взято у колектор В цілому водні об’єкти на території міста займають площу 6,7 тис. га.

Підвищенню рівня підземних вод сприяє забудова місцевостей, прокладка транспортної та іншої інфраструктури. Підтоплені ділянки вздовж Либеді, низовини Подолу, райони Глибочицького яру і ДВРЗ. Вода з’являється у підвалах, розмиває стіни будинків.

Гідрологічний режим Дніпра визначається станцією «Київ» (Гідропарк). Безперервно реєструються рівень води, її температура заміряється двічі на добу.

За даним Управління екологічної безпеки Києва, забір «свіжої води питної якості» у місті - близько мільярда кубометрів на рік. Основними постачальниками столичного водогону є Деснянський і Дніпровський водозабори. За даними екологів, Дніпро і Десна у межах міста відносяться до III класу - «помірно забруднена вода», а у деяких місцях - до IV класу - «брудна вода».

Забруднення води завдає великої шкоди здоров’ю мешканців міста. Підвищена концентрація у воді ізотопів вуглецю, водню і кисню прискорює процес старіння людського організму; навіть нікчемні частки тритія пригнічують життєдіяльність у цілому; солі алюмінія навіть у самих малих дозах викликають у дітей розумову відсталість.

Поверхневі стічні води відводяться мережею колекторів дощової каналізації у Дніпро через 80 випусків, ще 52 підключені до Либеді і Сирцю.

Водогонні та каналізаційні мережі Києва суттєво зношені й знаходяться у жалюгідному стані. Численні перевірки показали, що зношеність основних фондів Дніпровської та Деснянської водогонних станцій сягає 60%. На київських системах водопостачання досі діють ділянки, введені в експлуатацію у 1872 року. Деякі з старих труб не приводилися до ладу більш як 50 років.

Такий стан водогонної системи Києва може призвести до техногенної катастрофи – затоплення столиці. Щоби запобігти цьому, необхідно негайно замінити майже чверть (22%) міської водогонної мережі. А це - 824 км комунікацій.

Друга проблема, яка може призвести до екологічної катастрофи на національному рівні, - це стовідсоткова зношеність Бортницької станції аерації. Подальша експлуатація станції може стати причиною техногенної аварії. Використання існуючих мулових полів може призвести до прориву дамби, оскільки фактичний обсяг осадів вже в кілька разів перевищує проектне навантаження. Ті відходи, які утворюються в наслідок роботи об’єкту, вже нема куди вивозити. Майданчики мулових полів розраховані максимум на 3,5 млн. кубометрів відходів, а зараз там знаходиться вже понад 8,5 млн. кубометрів.

У Києві налічується більше 300 потужних несанкціонованих звалищ. Найбільша їх кількість знаходиться у приватному секторі міста, де через відсутність належної системи збору ТПВ щорічно утворюються тисячі малих стихійних звалищ, які не піддаються достовірному обліку.

Не краща ситуація і за околицями столиці. За останніми підрахунками, під Києвом нараховується близько 80 несанкціонованих звалищ.

За даними Мінприроди України у першому півріччі 2006 року, поблизу Києва, виявлено усього два несанкціоновані звалища, одне з яких ліквідовано. Згідно офіційних даних, з 1 квітня К “Киевзеленбуд” і ГКП “Плесо” ліквідовували 330 несанкціонованих сміттєзвалищ, а з лісопаркових господарств і прибережно-захисних смуг вивезли 9022 кубометрів відходів.

З метою створення сприятливого режиму водних об’єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, згідно ст. 87 Водного кодексу України (ВКУ), встановлюються водоохоронні зони. Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. В межах водоохоронних зон відповідно до ст. 88 ВКУ виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

На даний час розроблено схеми прибережно-захисних смуг Подільського, Оболонського, Дніпровського, Деснянського, Дарницького районів, які на сьогоднішній день не затверджені.

Виходячи з вищевикладеного, для поліпшення екологічного стану ПЗС та ВЗ необхідно:

- закінчити розробку проектів прибережних захисних смуг Печерського, Шевченківського, Голосіївського, Святошинського, Солом’янського районів;

- створити перелік (кадастр) існуючих об’єктів господарювання в межах встановлених водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, для подальшого винесення об’єктів, господарська діяльність яких не відповідає вимогам (ст.89 Водного кодексу України та ст.61 Земельного кодексу України);

- заборонити будь-яке будівництво на землях водного фонду;

- при наданні права користування земельними ділянками на землях водного фонду на умовах оренди, суворо дотримуватись вимог Земельного та Водного кодексів України та інших нормативно-правових документів у галузі охорони навколишнього природного середовища;

- визначити підприємство, організацію або установу в м. Києві і створити при ній спеціальну службу по догляду та підтриманню у належному стані водоохоронних зон, прибережних захисних смуг водних об’єктів;

- об’єкти господарювання, розташовані в водоохоронних зонах, прибережних захисних смугах та на островах, в обов’язковому порядку, повинні бути підключені до міських каналізаційних мереж;

- прийняти відповідні міри впливу, передбачені ст. 212 Земельного кодексу України, до громадян та юридичних осіб, що здійснили самозахоплення земельних ділянок на землях водного фонду.


3. Проблема відходів та їх утилізації

Незважаючи на тенденцію деякого зменшення обсягів утворення відходів виробництва, в місті триває процес накопичення відходів різних видів.

Невирішеними залишаються такі проблеми поводження з відходами:

- не запроваджена чітка система утилізації продуктів переробки макулатури, склобою, автомобільних шин, полімерних відходів, відходів легкої та харчової промисловості, відпрацьованих нафтопродуктів тощо;

- не впроваджена система поводження (знешкодження) з токсичними відходами. В Києві на території промислових підприємств та на звалищах сконцентровано близько 170 тис. тонн промислових токсичних відходів;

- не організовано утилізацію золи та золошлакової суміші, що утворюється на ТЕЦ-4, на ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 вапняного та ванадійвмісткого шламів. Вже зараз шламонакопичувачі на ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 заповнені на 63 та 78 % відповідно;

- не вирішена проблема утилізації шламів гальванічного виробництва та мулу від миття транспорту. При зберіганні таких відходів на територіях підприємств більше 2 років, необхідна наявність Паспорту місць видалення відходів (МВВ). На сьогодні налічується вже понад 200 таких паспортів. Hаявні технології очистки стічних вод недостатньо ефективні, тому відходи гальванічних виробництв є одним із основних джерел забруднення водного басейну міста високотоксичними важкими та кольоровими металами (цинк, нікель, хром, мідь, кадмій тощо). Очисні споруди Бортницької станції аерації щодобово затримують 9-12 тис. куб.м органічних речовин, забруднених солями важких металів.

Вирішення більшості питань щодо утилізації відходів не потребує значних капіталовкладень, а залежить лише від зацікавленості та ініціативності місцевих органів управління.


Висновки

Місто оточене майже суцільним кільцем лісів. На півночі, північному-заході та заході (зона змішаних лісів) розташовані хвойні і широколистяні, у лісостеповій зоні - широколистяні ліси. Більше половини території Києва займають природні та штучні лісопарки та парки, зелені насадження загального користування та водойми. Основою системи зелених насаджень міста є унікальний водно-зелений діаметр довжиною в 30 км і шириною 1,5-5 км, який включає акваторію Дніпра з островами, прибережні парки і лукопарки. Біля Дніпра зустрічаються «клаптики» дубових лісів, де є дерева з діаметром понад 2 м, окремі дуби віком понад 100 років трапляються і в інших місцях.

Понад 25 видів рідкісних рослин, які ростуть в Києві, занесені до Червоної книги України.

Великою проблемою Києва є звалища, розташовані навколо міста. На звалищах накопичується велика кількість відходів, в тому числі ксенобіотиків, які не утілізуються природним шляхом (токсичні полістіроли, поліетилени, пластмаси). В наслідок відбувається забруднення ґрунтів, ґрунтових вод, водойм, що розташовані поблизу. На звалищах масово збираються птахи, які розносять інфекції із звалищ по всьому місту.

Київ зазнав забруднення продуктами викидів аварії на Чорнобильській АЕС. З того часу ведеться спостереження радіаційного фону, який на сьогодні майже нормалізувався. Окрім цього, існує декілька джерел можливого забруднення, як-то ядерний реактор в Інституті фізики.


Список використаної літератури

1. Багнюк В. Больові точки екології Києва //Київ. - 2002. - № 11. - C. 126-140

2. Затула В. І. Забруднення атмосферного повітря м. Києва //Безпека життєдіяльності. - 2006. - № 12. - C. 18 - 20.: рис.

3. Проніна М.С. Вплив автотранспорту на навколишнє середовище міста Києва //Екологічний вісник. - 2005. - № 2. - C. 28-29

4. Стецюк В. Екосистема Києва: тисячоліття історії чи десятиліття незалежності? //Віче. - 2003. - № 4. - C. 63-66

загрузка...
Top