Застосування бюджетування при підготовці та реалізації інвестиційних проектів

Вступ.

1. Процес інвестування капіталу.

2. Особливості використання бюджетування інвестиційних проектів.

3. Шляхи вдосконалення та впровадження бюджетування при розробці інвестиційних проектів.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми.Трансформація соціально-економічної моделі українського суспільства призвела до формування нового інвестиційного механізму, головним завданням якого є підвищення ефективності інвестування. Це зумовлено тим, що інвестиції впливають на глибинні відтворювальні процеси і є визначальним чинником економічного зростання будь-якої країни.

Інвестиційна активність суб'єктів господарювання визначається інвестиційним кліматом, однак клімат ще не гарантує досягнення очікуваних результатів у процесі реалізації інвестиційного проекту. Низькі показники ефективності функціонування народного господарства загалом і інвестиційної діяльності зокрема, призводять до втрати позитивної динаміки зростання національною економікою і конкурентних переваг на світових ринках.

У процесі розробки і реалізації інвестиційних проектів перед суб’єктами інвестиційної діяльності постають питання оцінювання ефективності інвестиційних проектів в умовах значної невизначеності і ризику. В сучасних умовах, на етапі інституціоналізації національного ринку капіталу, що супроводжується відділенням відносин власності від відносин управління, традиційні управлінські підходи до оцінки ефективності інвестиційних проектів і прийняття інвестиційних рішень не відповідають вимогам, що висуваються власниками підприємств.

Метою дослідженняє вивчення теоретичних засад щодо оцінки ефективності інвестиційних проектів та застосування бюджетування при підготовці та реалізації інвестиційних проектів.


1. Процес інвестування капіталу

При фінансуванні інвестицій основна увага спрямована на оцінкуінвестиційного вибору, за умови існування припущення, що використання теоретично коректних методів безпосередньо призводить до оптимального інвестиційного вибору і, таким чином, максимізує багатство акціонерів. Особа, що приймає рішення, розглядається як пасивний глядач, що діє більше як технік, ніж як підприємець. Якимось чином ідеї відносно інвестування з’являються у полі зору, розраховуються грошові потоки і розробляються припущення. Ризик ураховується у формулі дисконтування, за якою обчислюється значення чистої теперішньої вартості (NPV) проекту. Якщо значення NPV позитивне, пропозиція стає частиною переліку прийнятних інвестиційних можливостей. Цей перелік у подальшому ревізується шляхом оцінки взаємовиключаючих проектів за умов наявних обмежень у фінансовому капіталі, де це необхідно.

Такому підходу до бюджетування капіталу властиві такі припущення:

1. Інвестиційні ідеї з’являються просто.

2. Проект може розглядатися ізольовано, тобто проекти не є взаємозалежними.

3. Ризик може бути повністю врахований у рамках чистої теперішньої вартості.

4. Некількісні зауваження щодо інвестування до уваги не беруться.

5. Оцінка грошових потоків є неупередженою.

За таких припущень, а саме наголосу на інвестиційних оцінках, а не в цілому на процесі інвестування, може виникнути ситуація, коли неможливо виробити найбажанішу інвестиційну програму. Вирішенням даної ситуації може бути відповідь на запитання, яким чином організація може розробити концептуальну основу, спираючись на яку, можуть здійснюватися солідні та успішні інвестиційні проекти? Це не обов’язково вимагає використання надскладних методів або процедур. Менеджеру необхідно здійснити переоцінку процедур інвестування в організації не для того, щоб визначити, чи є вони теоретично правильними, а для того, щоб визначити, чи дозволить менеджеру їх використання приймати дійсно кращі рішення.

Процес інвестування може бути поділений на чотири основні етапи.

Генерація проекту:

а) пошук інвестиційних можливостей у рамках стратегії компанії;

б) відсів пропозицій на предмет того, чи варті вони детальніших досліджень;

в) визначення (конкретизація) проектів;

г) визначення інших доступних альтернативних інвестицій;

д) збирання інформації і розробка припущень.

Оцінка проекту:

а) розрахунок загальних дискретних потоків надходжень;

б) визначення чистих надходжень;

в) оцінка впливу різних припущень на одержані за проектом результати;

г) аналіз ризиків проекту;

д) співвідношення вигод і стратегічної цілі проекту з ризиком та обмеженнями для організації.

Затвердження проекту:

а) підготовка і затвердження загальних капітальних витрат, що плануються за річними бюджетами;

б) звернення із запитом на затвердження коштів по кожній із пропозицій з наданням усіх необхідних додаткових матеріалів на кожний додатковий рівень затвердження у структурі організації;

в) прийняття рішення відносно інвестування (прийняти, відкинути, змінити).

Реалізація проекту:

а) відслідковування і контроль фаз реалізації;

б) оцінка реалізації та очікуваного результату інвестиційного рішення.

2. Особливості використання бюджетування інвестиційних проектів

Часто під час оцінки інвестиційних пропозицій менеджери використовують інформацію з різноманітних джерел, не всі з яких є такими, що узгоджуються між собою. Виникає необхідність ретельної перевірки інформації щодо інвестиційної пропозиції перед поданням її на подальший детальний розгляд.

На рис. 2. наведено основні види грошових потоків, які необхідно включати в процес оцінки інвестиційних пропозицій.

Існує необхідність розрізняти грошовий потік від балансового прибутку. Грошовий потік — це прибуток від інвестиційного проекту після оподаткування, але перед нарахуванням амортизації, виплатою відсотків та дивідендів. Якщо розглядати грошовий потік і прибуток упродовж усього життєвого циклу проекту, то вони будуть ідентичними, але їх розподіл у часі буде різним.
З огляду на вартість грошей у часі, розподіл платежів у часі відіграє надзвичайно велику роль. Чисті грошові потоки показують різницю між надходженням грошових потоків за проектом і їх відпливом. Грошові потоки показують, чи варто реалізовувати інвестиційну пропозицію, на відміну від оцінок, що ґрунтуються на принципах бухгалтерського обліку, які визначають, наприклад, як швидко потрібно амортизувати капітальну інвестицію. Немає сенсу звертати увагу на амортизацію, оскільки вона вже була врахована як відплив капіталу в першому році (роках) інвестиційного проекту. Так само немає сенсу враховувати відсоткові платежі, оскільки вони вже враховані у дисконтній ставці, яка використовується для дисконтування грошових потоків.

Існує ще два міркування, які дають змогу пояснити відмінність між грошовим потоком інвестиційного проекту і балансовим прибутком. По-перше, кошти, що знаходяться на рахунку прибутків і збитків на першому році і підлягають оподаткуванню, вираховуються з прибутку цього самого року, але на практиці більшість податків сплачується наступного року. По-друге, рахунок прибутків і збитків не бере до уваги витрати оборотного капіталу. Відмінності узагальнено на рис. 4.Проте дуже рідко визначення грошових потоків інвестиційного проекту є легким. Існує два шляхи визначення грошових потоків для подальшого їх використання в інвестиційному аналізі:

· з неопрацьованих первинних даних;

· з уніфікованих форм фінансової звітності, таких як звіт про прибутки і збитки та баланс.

У разі визначення грошових потоків з неопрацьованих первинних даних необхідно скласти разом передбачені грошові потоки і не чіпати інформацію з прогнозованого на майбутнє звіту про прибутки і збитки. Розглядаючи прогнози на продаж та експлуатаційні витрати, необхідно враховувати такі зауваження:

¨ враховуються лише ті грошові потоки, які виходять за межі власної підприємницької діяльності, а не ті, які мають форму витрат;

¨ грошові потоки від продажу враховуються лише тоді, коли клієнти дійсно заплатять, а не тоді, коли бухгалтер зафіксує факт продажу;

¨ враховуються додаткові податки, зумовлені додатковими грошовими потоками інвестиційного проекту. Не варто включати грошові потоки для оподаткування у тому році, у якому вони були нараховані. Краще передбачати відплив коштів на наступний рік, коли ці податки дійсно будуть сплачені.

Сконцентрувавшись на коштах, необхідно звернути особливу увагу на оборотний капітал. Оборотний капітал потрібен для реалізації будь-якого нового проекту, щоб, наприклад, заплатити за матеріально-виробничі запаси або дати змогу клієнтам оплатити товар або послуги у кредит, і включає в себе всі витрати, необхідні для реалізації інвестиційного проекту доти, доки не буде отримано гроші від клієнтів. Чим довший виробничий цикл і більше часу необхідно клієнтам для здійснення платежів, тим більший обсяг оборотного капіталу потрібен.

У більшості випадків потреба в оборотному капіталі може бути розрахована на основі інформації, наведеної у балансі. Визначається вартість запасів і дебіторська заборгованість, тобто товари були реалізовані, але гроші не були отримані, оскільки клієнти взяли їх у кредит, мінус кредиторська заборгованість, тобто коли матеріали отримуються від постачальників у кредит і за них ще не розрахувалися. Імовірно, що у разі зростання обсягів реалізації протягом життєвого циклу інвестиційного проекту, будуть збільшуватися додаткові щорічні витрати на оборотний капітал. Причина полягає у тому, що значення співвідношення між сумами, які треба заплатити, і сумами, які мають надійти, залишається відносно постійним. За відсутності інформації щодо цих компонентів, припустимо як наближене значення для розрахунку оборотного капіталу брати різницю між величиною поточних активів і величиною поточних пасивів. Під час оцінки інвестицій враховуються нематеріальні витрати і вигоди, які можуть вплинути на діяльність підприємства. Аналіз витрат і вигід (СВА), з іншого боку, забезпечує глобальніший аналіз, ніж більшість інвестиційних оцінок, і спрямований на встановлення витрат і вигід для суспільства в цілому, для усіх акціонерів, а не тільки для підприємства.

Нематеріальні витрати і вигоди включають у себе питання безпеки, покращання якості, моралі робітників та іміджу підприємства. Ці нематеріальні витрати і вигоди можна розподілити на дві категорії: ті, які, за певних міркувань, можуть бути конвертовані у грошовий еквівалент, і ті, з якими це робити не можна з огляду на їх якісну природу.

Конвертація у грошову вартість. Покращання якості продукту або скорочення часу поставок часто може бути конвертоване у грошову вартість. Наприклад, пропонується інвестувати у придбання нового обладнання. Використання цього обладнання приведе до зменшення собівартості, але головною перевагою є покращання якості продукту, яке воно забезпечить. Якщо не включати ці вигоди в аналіз, то це може призвести до серйозної недооцінки вартості проекту. На підприємстві мають розуміти, яким чином покращання якості веде до грошових вигід. Наприклад, підвищення якості веде до зменшення собівартості шляхом зменшення кількості відходів та браку, обсягів робіт з переробки та кількості часу, необхідного для перевірки кожного продукту.

З огляду на те, що покращилась якість, підприємство може очікувати на виникнення незначного відпливу грошей за рахунок зменшення надходжень грошових коштів від гарантійних послуг, оскільки лише незначна частина продукції вимагатиме ремонту протягом гарантійного періоду. Це також може привести до підвищення обсягів продажу, оскільки покупці зрозуміють, що якість продукту покращилась. Оцінюючи проект, потрібно зібрати таку кількість інформації, яка буде достатньою для прийняття обґрунтованого рішення стосовно впливу підвищення якості на грошові потоки. Проте існують випадки, коли покращання продукту, що сталося внаслідок реалізації інвестиційного проекту, дуже важко оцінити кількісно. Наприклад, якщо інвестиції в нове обладнання дають підприємству можливість бути більш різнобічним, що може привести до економії на масштабах виробництва і отримання підприємством стратегічної переваги, яка не може бути оцінена на основі кількісних показників. У певних випадках варто розглядати проекти як такі, що приносять некількісні вигоди.

Якісні витрати і вигоди. Найчастіше до цієї категорії відносять витрати і вигоди, що стосуються суспільства загалом. Як приклад можна навести інвестицію, яка впливає на якість повітря, або інвестицію, пов’язану з вигодами, які стосуються робочої сили, такі як покращання життєвого середовища робітників (додаткові кафе, магазини, спортивні споруди тощо). За цих обставин варто використовувати аналіз, що ґрунтується на показнику чистої теперішньої вартості, — це дозволяє компанії побачити «ціну», яка сплачується за ці якісні елементи. Наприклад, підприємство може розрахувати теперішню вартість витрат під час інвестування і оцінити, чи варті нематеріальні вигоди таких витрат.

3. Шляхи вдосконалення та впровадження бюджетування при розробці інвестиційних проектів

Проблема, яка пов’язана з практичним впровадженням у практику діяльності інвесторів оцінки ефективності інвестиційних проектів, є наслідком відсутності в Україні загальноприйнятої формалізованої концепції оцінки ефективності інвестиційних проектів. Більшість з існуючих методичних рекомендацій, стосовно оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів є об’єктно орієнтованими в залежності від галузі народного господарства (невиробнича сфера, промисловість, транспорт, сільське господарство), що відображає застаріле сприйняття структури національної економіки у рамках міністерств, відомств та комітетів. Для інвестора, напрямки інвестиційної діяльності якого є теоретично необмеженими, отримані за різними вузькоспеціалізованими методиками результати можуть виявитися такими, що не можуть бути порівняні між собою, що ускладнює, а в окремих випадках робить неможливим вирішення задачі з формування ефективного інвестиційного портфелю.

В умовах ринкової економіки процесу оцінки ефективності інвестиційних проектів притаманні особливі риси:

аналітичний апарат для оцінки інвестиційного проекту має базуватися на співставленні доходів (прибутку), отриманих у результаті вкладання фінансових коштів у об'єкт, що розглядається, з альтернативними можливостями вкладання коштів в інші фінансові активи;

для визначення ефективності інвестиційного проекту процес його реалізації повинен бути визначений у часі і поєднувати усі основні фази інвестиційного циклу: капітальне будівництво, освоєння виробництва, стабільне промислове виробництво, його можливе згортання та ліквідацію;

вихідні дані для розрахунків ефективності проекту мають включати: початкові витрати на реалізацію інвестиційного проекту по періодам реалізації проекту, тривалість інвестиційного проекту, величини очікуваних грошових потоків по рокам, значення очікуваної вартості капіталу;

аналітичний апарат має забезпечувати можливість реконструкції розгорнутого у часі потоку платежів, що включає інвестиції, поточні витрати і доходи від виробничої діяльності на основі вихідних даних;

для співставлення різних за часом платежів, їх приводять за допомогою процедури дисконтування до одної дати. Ставка дисконтування, що використовується для цього, вибирається виходячи з конкретних альтернатив розміщення капіталу або розраховується шляхом коригування прийнятої безризикової процентної ставки;

при оцінці ефективності інвестиційного проекту враховують фактор ризику, який виражається у вигляді можливого зменшення віддачі від вкладеного капіталу порівняно з очікуваною величиною. З метою виявлення та зниження ризику вкладень здійснюється аналіз стійкості інвестиційного проекту по відношенню до його параметрів та зовнішніх факторів;

у якості найважливіших зовнішніх факторів при оцінці ефективності проекту необхідно враховувати: загальний рівень інфляції (який в умовах України повинен змінюватися у часі); ймовірну зміну цін за основними категоріям витрат; величину позичкового проценту. Зазначені показники повинні базуватися на макроекономічних пронозах розвитку країни та відповідної галузі;

вихідні дані для розрахунків економічної ефективності інвестиційного проекту надаються у структурі, формі та обсязі яких вимагає як українська так і міжнародна практика.

4. Серед причин, що спонукають суб’єктів підприємництва звертатися до оцінки ефективності господарювання, загалом, і ефективності інвестиційних проектів, зокрема, варто виділити:

переорієнтацію цілей діяльності підприємства на максимальне задоволення потреб саме власників підприємства (інвесторів), а не менеджменту підприємства;

використання у якості критерію успішності реалізації інвестиційних проектів показників економічної ефективності дає змогу запобігти дестабілізації фондового ринку, шляхом усунення можливостей невиправданої переоцінки фінансових інструментів у довгостроковому періоді при внутрішньокорпоративній оцінці цінних паперів за основу варто брати не суб’єктивно встановлену ринком ціну фінансового інструменту, а об’єктивні розрахунки чистої теперішньої вартості цих підприємств;

інтернаціоналізацію інвестиційної діяльності, яка дає змогу залучати до реалізації національних інвестиційних проектів іноземних інвесторів, що, у свою чергу, вимагає від національного інвестора гармонізації національної системи оцінки і представлення інвестиційних проектів з загальноприйнятою у країнах з розвиненою ринковою економікою;

різноманітність форм участі та цілей учасників у процесі реалізації інвестиційних проектів;

необхідність врахування впливу на результати діяльності підприємства ризику і невизначеності, притаманних ринковій економіці;

становлення та розвиток національного фондового ринку та вихід національного інвестора на світовий фондовий ринок.

Для вирішення проблеми впровадження у практику діяльності інвесторів оцінки ефективності інвестиційних проектів, на основі визначеної економічної моделі інвестиційного проекту, автором запропоновано універсальну агреговану модель оцінки економічної ефективності з урахуванням невизначеності і ризиків та алгоритм оцінки інвестиційних проектів, що забезпечило комплексність оцінки показників економічної ефективності інвестування.


Висновки

З наведених матеріалів можна зробити такі висновки щодо того, які грошові потоки стосуються аналізу інвестиційнихпроектів.

Існують чотири критерії, що визначають, які грошові потоки стосуються аналізу і тому їх слід брати до уваги під час оцінки інвестицій. Вони повинні: бути у грошовій і тільки грошовій формі; показувати зміни; включати як матеріальні, так і нематеріальні витрати і вигоди, які можна конвертувати у грошову вартість.

Для оцінки інвестицій береться до уваги інформація та передбачення стосовно грошових потоків, а не інформація про прибуток від виробничої діяльності. Грошові потоки визначаються, коли кошти приходять на підприємство або коли залишають його; прибуток від продажу враховується, коли він отриманий (і необов’язково тоді, коли клієнт дійсно платить), а витрати враховуються, коли вони відбуваються (неважливо, коли постачальники отримають платежі або коли сплачуються податки). Додатково, амортизаційні відрахування додаються до експлуатаційних витрат, які не беруться до уваги під час розгляду грошових потоків. Ураховуються лише ті грошові потоки, які безпосередньо відносяться до інвестиційного проекту. Таким чином, розподілені накладні витрати, наприклад, не повинні включатися, а альтернативні витрати, які дають вартість альтернативного використання активів, що використовуються в інвестиційному проекті, повинні включатися.

Під час визначення грошових потоків інвестиційного проекту до уваги беруться лише зміни у витратах. Незворотні витрати та витрати, що вже мали місце, не використовуються в інвестиційному аналізі. Якщо реалізація інвестиційного проекту дає змогу отримати податкові знижки, така економія в оподаткуванні є приростом вигоди і повинна бути врахована під час здійснення інвестиційного аналізу. Нематеріальні витрати і вигоди враховуються в інвестиційному аналізі у будь-якому разі за умови, що їх можна конвертувати у грошову форму, яка є загальноприйнятою.


Список використаної літератури

1. Артеменко О. Бюджетування / Українська академія держ. управління при Президентові України; Одеський регіональний ін-т держ. управління. — О. : Видавництво ОРІДУ УАДУ, 2003. — 108с.

2. Бардиш Г. Проектне фінансування: Підручник для студ. вищих навч. закл. / Національний банк України. Львівський банківський ін-т. — Л. : ЛБІ НБУ, 2006. — 463с.

3. Жуков В. Проектне фінансування: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ВД "Інжек", 2006. — 248с.

4. Куриленко Т. Проектне фінансування: Підручник/ Тамара Куриленко; М-во освіти і науки України, Київський ун-т ринкових відносин, Міжнародний ун-т фінансів. - К.: Кондор, 2006. - 206 с.

5. Онищенко С. Бюджетування в системі фінансового управління підприємством: Дис. канд. екон. наук: 08.04.01 / Київський національний економічний ун-т. — К., 2003. — 257 с.

6. Пересада А. Проектне фінансування: Підручник/ Анатолій Пересада, Тетяна Майорова, Олена Ляхова,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2005. - 733 с.:

загрузка...
Top