Сутність та структура інвестиційного бізнес-плана

Вступ.

1. Основні вимоги і практичні рекомендації щодо підготовки й оформлення бізнес-планів.

2. Джерела інформації для складання бізнес-плану.

3. Структура інвестиційного бізнес-плану.

4. Оцінювання галузі, в яку здійснюються інвестиції.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Найважливішим серед документів, потрібних для злагодженої роботи, є бізнес-план. Складати його можуть окремі підприємці чи управлінський персонал фірми або групи фірм, які планують здійснювати інвестиційну діяльність, а також спеціалізовані консультаційні фірми. Останні можуть виконувати весь обсяг робіт зі створення зазначеного документа або подавати спеціалістам підприємств конкретну допомогу у формуванні структури бізнес-плану, розрахунку окремих показників тощо.

Якщо бізнес-план підприємство розроблює самостійно, його підготовка може охоплювати кілька етапів.

На першому етапі видається наказ по підприємству чи приймається рішення зборів засновників, які визначають загальні напрями майбутніх інвестиційних програм, склад робочої групи і конкретних виконавців, календарні строки підготовки бізнес-плану, осіб, які здійснюють загальне й методичне керування роботою.

Загальне керівництво розробкою перспективного плану інвестиційної діяльності здійснює керівник підприємства, методологічне — його заступник з економічних питань або консультант. До складу робочої групи входять провідні спеціалісти таких служб і відділів: планово-економічного, маркетингу, юридичного, фінансового, бухгалтерії, головного технолога, праці та заробітної плати, відділу кадрів та ін.

До основних функцій робочої групи належать такі:

· визначення напрямів і загального обсягу робіт під час складання бізнес-плану;

· визначення функцій конкретних виконавців і розподіл робіт між ними;

· підготовка документів, таблиць, схем, графіків, за якими конкретні виконавці повинні готувати й подавати інформацію;

· погодження питань про координацію дій між окремими виконавцями;

· визначення календарного плану із встановленням термінів виконання робіт і подання готових результатів.

На другому етапі кожний відділ і працівник робочої групи визначають обсяги роботи, збирають потрібну інформацію, виконують необхідні розрахунки, оформлюють табличний матеріал і текстову частину до нього.


1. Основні вимоги і практичні рекомендації щодо підготовки й оформлення бізнес-планів

Регулювання економічних процесів на рівні підприємства забезпечується шляхом розробки бізнес-планів його розвитку. Основою для формування плану підприємства є, з одного боку, дані щодо кон’юнктури ринку і попиту на його продукцію, реальних можливостей матеріально-технічного забезпечення виробництва, з іншого - наміри уряду щодо обсягів державного контракту (обов’язкового як для державних, так і недержавних підприємств).

Бізнес-план - це документ, що містить всі основні аспекти комерційного підприємства, що буде утворено. У ньому повинні бути відбиті питання ємності і перспективи майбутнього ринку збуту; оцінені усі витрати, що співвідносяться з доходами від запланованого продажу продукції з метою визначення потенційної прибутковості справи, що зароджується. Розробляється бізнес-план на перспективу (3-5 років) з розподілом по роках, причому перший рік дробиться на квартали і місяці.

Узагальнення досвіду роботи іноземних і вітчизняних бізнесменів дозволяє представити методику формування бізнес-плану, його основні розділи і структуру. Найбільш важливою ланкою в інвестиційному процесі є проектування, тобто створення комплексу технічної документації, що містить техніко-економічне обґрунтування, схеми, технологічні, конструктивні розрахунки, що необхідні при утворенні нового підприємства, чи реконструкції технічному переоснащенні існуючого.

Бізнес-план інвестиційного проекту може мати наступний вигляд. Перший розділ «Загальні цілі проекту» повинен містити наступну інформацію:

• найменування і суть проекту. У цьому пункті вказується потужність по випуску нової продукції чи обсяги надання послуг, сервісного обслуговування, упровадження розробок;

• інвестиції, що необхідні для здійснення проекту. Також поряд з вартістю всього проекту необхідні власні засоби і додаткові вкладення;

• прибуток, що очікується від реалізації проекту, і строк окупності вкладень у проект. Тут необхідно відзначити також термін життєвого циклу інвестицій, окупність кожного його періоду;

• організаційно-правова форма реалізації проекту. Потрібно визначити чи це буде збільшення обсягів виробництва на діючому підприємстві, чи мається на увазі створення акціонерного товариства, колективного підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю, консорціуму і т.п.;

• форма участі інвестора в проекті: з визначенням максимальної частини інвестора в акціонерному капіталі, надання кредиту, компенсаційна угода, утворення спільного підприємства й ін.;

• фінансові гарантії проекту. У цьому пункті вказується термін і графік погашення кредиту, а також гарантійні умови: застава майна, державні гарантії, гарантії місцевих адміністрацій, банків і т.п. [2, c. 86-88]

Другий розділ «Опис проекту» містить таку інформацію:

• коротка характеристика товару чи послуги, їхні якісні характеристики і сфера використання. У цьому пункті вказується, які потреби задовольняє продукт чи послуга, що пропонується, її головні особливості, чому можна віддати перевагу перед продукцією конкурента. Потрібно охарактеризувати також дизайн, специфіку пакування, організацію сервісу товару;

• визначаються особливості проекту, що повинні забезпечити його комерційний успіх. Це можуть бути новітні технічні рішення, відносно низькі витрати на виробництво продукції, наявність дешевої робочої сили, високі екологічні оцінки, забезпечення експортного потенціалу, енергозбереження і т.д.;

• технічна характеристика проекту. Варто вказати перевагу товару перед аналогами, а також у порівнянні з кращими вітчизняними і світовими зразками. Необхідно також визначити, якими патентами чи авторськими посвідченнями захищені особливості даного проекту, що є «ноу-хау», ліцензії, публікації і т.п.

Третій розділ «Оцінка ринку збуту» містить:

• відомості про географію і місткість ринку. Потенційна місткість ринку - це загальна вартість товарів, які покупці, що знаходяться у визначеному регіоні, можуть придбати за визначений період часу (місяць або рік). Вона залежить від багатьох факторів: соціальних, кліматичних, національних особливостей жителів регіону, а головне економічних, тобто рівня доходів потенційних покупців, структури їхніх витрат, темпів інфляції і т.п.;

• оцінка конкурентів. У цьому пункті необхідно вказати характеристику конкуруючих товарів і фірм. Вона повинна містити показники рівня якості, дизайну, думку покупців, рівень цін. Варто вказати проблеми в стратегії конкуруючих фірм у якісних характеристиках інших товарів для того, щоб визначити, де відкривається реальний шанс досягти успіху. Потрібно привести об´єктивну оцінку не тільки вітчизняних конкурентів, а й іноземних;

• обсяг продажів, що планується. Необхідно визначити можливих конкурентів і зіставити переваги і слабкі місця свої і суперників щодо таких запитів споживачів: якість продукту, низькі ціни, асортимент, надійність, місцезнаходження, умови доставки, гарантії, консультування, доступність і ін. Якщо переваги проекту, що пропонується, порівняно з конкурентами вище всього на 30%, то це досить низька конкурентоздатність. При перевагах у 30-50% - положення фірми стійке, при 70% - можна цілком контролювати ринок. Необхідно мати на руках контракти або хоча б протоколи про наміри на постачання продукції. Обсяг продажу продукції, що нараховується, вказується для внутрішнього і зовнішнього ринку з розподілом по роках у натуральних показниках і в грошовому вираженні в цінах на фіксовану дату;

• стратегія маркетингу. До елементів плану маркетингу відносять: схема розподілу товарів, ціноутворення, реклама, методи стимулювання продажу і т.д. Необхідно коротко викласти, як буде продаватися товар - через власну торгову мережу фірмових магазинів, інші торгові точки, через оптову мережу торгівлі. Вказується бажаний рівень рентабельності вкладених коштів; засоби, що направляються на рекламу продукції; шляхи збільшення обсягу продажів. Якщо підприємству надане право експорту своєї продукції, то в даній ситуації стратегія маркетингу складається у визначенні ринкового потенціалу товару на зовнішньому ринку за цінами, що забезпечують необхідний рівень рентабельності[6, c. 97-99].

Четвертий розділ «План проведення робіт по проекту і випуску продукції» є найбільшим за обсягом і дуже важливим. Він містить такі питання:

• ступінь освоєння продукції, що пропонується для виробництва, що відбиває науково-технічні розробки по даній продукції, наявність дослідницьких чи лабораторних зразків, проектування;

• наявність документації по проекту і його правове забезпечення. Це може бути техніко-економічне обґрунтування вкладення засобів, проектно-конструкторська, проектно-кошторисна документація, різні договори з організаціями, необхідні для нормального процесу інвестування, акти відводу земель, дозвіл на будівництво, договори на оренду та інші юридичні документи;

• обсяги засобів і роботи, що вже були виконані по даному проекту за рахунок власних коштів ще до складання бізнес-плану інвестиційного проекту, але які є його невід´ємною частиною;

• наявність виробничих площ, у т.ч. розміри земельної ділянки, що існують і ті, котрі проектуються, будівлі і спорудження, допоміжні спорудження і службові приміщення й ін.;

• необхідна закупівля устаткування - технологічного, допоміжного й іншого, можливі місця його придбання;

• забезпечення майбутнього виробництва сировиною, матеріалами, що комплектують виробами і напівфабрикатами. При виборі постачальників необхідно, насамперед, виходити з надійності партнера, його престижності, досвіду роботи з ним, ділової репутації. Варто також прогнозувати економічну доцільність такого партнерства, з огляду на витрати на транспортні перевезення, потребу в транспортних засобах, заготівельно-складські витрати, які необхідно звести до мінімуму. Постачання напівфабрикатів і комплектуючих повинні бути узгодженні з урахуванням можливості їхнього виготовлення власними силами;

• забезпеченість трудовими ресурсами. Тут варто вказати, які фахівці необхідні для виконання даного проекту, їхня кваліфікаційна характеристика (посада, освіта, досвід), оплата праці. Розглядається організаційна структура управління підприємством, взаємодія між службами з питань виробничої і комерційної діяльності;

• виробнича схема реалізації проекту. У цьому пункті вказуються всі координати організацій-співвиконавців даного проекту і порядок взаємодії і взаєморозрахунків з ними, інші зв´язки по кооперації для реалізації проекту. Розробляється календарний графік і найважливіші заходи для реалізації проекту.

П´ятий розділ «Фінансовий план» є узагальнюючим розділом бізнес-плану інвестиційного проекту. У структуру цього розділу включені кілька документів:

• прогноз обсягів реалізації продукції, що складається з урахуванням географії і місткості ринку, оцінки конкурентів. Обсяги реалізації розробляються в гривнях або вільно конвертованій валюті, терміном на три роки з розподілом першого року по місяцях;

• баланс грошових витрат і надходжень. Ціль балансу складається в перевірці синхронності надходження і витрат коштів у часі. Таблиця доходів і витрат покликана показати формування і динаміку прибутку по роках освоєння проекту;

• зведений баланс активів і пасивів, що складається на початок і кінець першого року реалізації проекту. Графік прибутковості і розрахунки до нього приводяться з урахуванням цін, що зазначені в плані маркетингу;

• оцінка ризику і страхування. У цьому документі необхідно передбачити всі типи ризиків, з якими може зіштовхнутися підприємство, що утвориться, у своїй господарській діяльності. Ризики можуть бути різними - і від форс-мажорних обставин до різних законодавчих і економічних змін. Необхідно розробити заходи скорочення ризиків і мінімізації збитків. Це можуть бути альтернативні програми збуту продукції, матеріально-технічне забезпечення, а також страхування від ризиків у різних комерційних страхових компаніях. Можна вказати, які типи страхових полісів і на які суми планується придбати.

Якщо бізнес-план розробляється для діючого підприємства, необхідно привести в ньому характеристику цього підприємства й обґрунтувати доцільність цього розвитку. Ці дані наводяться в шостому розділі бізнес-плану «Характеристика підприємства і доцільність його розвитку»:

• найменування підприємства, його організаційно-правова форма, статутний капітал;

• характеристика основних фондів, включаючи їх балансову і залишкову вартість;

• виробнича потужність підприємства, його технічний рівень і характеристика основної продукції, що виробляє підприємство, із вказівкою частини, що відправляється на експорт;

• кількість працюючих на підприємстві, у т.ч. управлінський персонал, основні і допоміжні працівники;

• місцезнаходження підприємства з обліком виробничої і соціальної інфраструктур;

• фінансовий стан підприємства за матеріалами аудиторських висновків;

• прізвища керівників, головного бухгалтера, адреса підприємства і банківські реквізити;

• інформація, що не знайшла відображення в розділах, а також матеріали експертних висновків поданому проекту, які є в наявності[1, c. 75-78].

2. Джерела інформації для складання бізнес-плану

Розробка бізнес-плану пов'язана з використанням великої кількості інформації. Повнота і якість її істотно впливають на можливість досягнення мети, поставленої під час складання бізнес-плану. Недостатнє висвітлення окремих його розділів через обмеженість інформації може викликати в інвесторів сумніви щодо доцільності виділення коштів. Тому важливо знати, які дані потрібні для складання бізнес-плану і де їх можна знайти.

Певна частина інформації міститься в опублікованих наукових джерелах. Для її пошуку використовують енциклопедичні словники, статистичні збірники, реферативні журнали, моніторинги. Оброблюють необхідні дані за допомогою сучасних засобів механізованої обробки інформації. У розвинених країнах ринкової економіки існує низка фірм, які спеціалізуються на збиранні й акумулюванні інформації щодо стану та перспектив розвитку ринку. Використання інформації під час розробки бізнес-плану дає змогу підвищити рівень обґрунтованості тих його розділів, які стосуються оцінювання ринку, маркетингової діяльності та конкурентів.

В Україні вивченням ринку інвестицій та визначенням його пріоритетів займаються спеціальні державні та приватні фірми. Серед них вирізняється Українська державна кредитно-інвестиційна компанія, яка аналізує інвестиційну ситуацію в державі у щоквартальному збірнику-огляді "Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні".

Третій етап розробки бізнес-плану передбачає узагальнення в цілому по підприємству матеріалів, одержаних від різних служб і виконавців, уточнення й установлення зв'язку між ними, оформлення остаточного варіанта, підписання й затвердження бізнес-плану.

Заключний етап — презентація бізнес-плану, тобто доведення основних його положень до заінтересованих осіб.

Якщо бізнес-план розроблює стороння консультаційна фірма, етапність як за формою, так і за змістом дещо різниться від тієї, яка існує в разі його складання на підприємстві. Підприємство насамперед повинно укласти угоду з консультаційною фірмою, де слід визначити завдання, умови й терміни виконання роботи зі створення бізнес-плану.

У процесі виконання робіт підприємство передає виконавцю необхідні матеріали, документацію, розрахунки, а також забезпечує необхідні умови праці для спеціалістів.

Після завершення робіт засновник оцінює їх якість, вносить додаткові корективи до попередньо поставленого завдання, приймає й оплачує виконані роботи. Розроблений сторонньою організацією бізнес-план підписує керівник консультаційної фірми і затверджує керівник підприємства-замовника[3, c. 113-115].

3. Структура інвестиційного бізнес-плану

Одним з основних документів, що потрібні для роботи, є бізнес-план. Його можуть складати окремі підприємці чи управлінський персонал фірми або групи фірм, які планують здійснювати інвестиційну діяльність, а також спеціалізовані консультаційні фірми. Останні можуть виконувати весь обсяг робіт зі створення зазначеного документа або надавати спеціалістам підприємств конкретну допомогу у формуванні структури бізнес-плану, розрахунку окремих показників тощо.

У країнах з розвиненою ринковою економікою бізнес-план складається за певними стандартами й правилами і вважається типовим документом. Розробка й виклад бізнес-плану підпорядковані певній логічній структурі, яка в більшості країн має уніфікований характер. У зарубіжній і вітчизняній літературі, у нормативних документах рекомендується загальноприйнята структура бізнес-плану, яку показано на рис. 1.

Разом з тим загальна схема й порядок викладу бізнес-планів можуть різнитися залежно від характеру інвестиційного проекту. Так, для великих інвестиційних проектів, які потребують великих капітальних затрат, а також призначені на довгий час, пов´язані з випуском і впровадженням на ринок нових видів продукції, товарів, послуг, має бути розроблений повний варіант бізнес-плану. Він передбачає врахування й деталізацію всіх сторін майбутньої діяльності, аналіз можливих ризиків і шляхів їх уникнення. Окремі висновки, пропозиції підтверджуються необхідними розрахунками, графіками, таблицями.

Для невеликих інвестиційних проектів (наприклад, для обґрунтування одержання позик) допускається складання скороченого варіанта бізнес-плану, який ставить тільки загальні цілі та шляхи їх досягнення.

Крім того, порядок заповнення бізнес-планів залежить також від багатьох інших факторів, питань, особливостей[7, c. 82-84].

Розробка бізнес-плану пов´язана з використанням великої кількості інформації, її повнота і якість істотно впливають на можливість досягнення тих цілей, які стоять при складанні бізнес-плану. Недостатнє висвітлення окремих його розділів через обмеженість інформації може викликати в інвесторів сумніви щодо доцільності виділення коштів. Тому важливо знати, які дані потрібні для складання бізнес-плану і де їх можна знайти.

Характер та джерела інформації, а також підрозділи, що відповідають за її підготовку, наведено в табл. 1.

Певна частина інформації міститься в опублікованих наукових джерелах. Для її пошуку використовують енциклопедичні словники, статистичні збірники, реферативні журнали, моніторинги. Оброблюють необхідні дані за допомогою сучасних засобів механізованої обробки інформації. У розвинених країнах ринкової економіки є ряд фірм, які спеціалізуються на збиранні й акумулюванні інформації щодо стану та перспектив розвитку ринку. Використання інформації під час розробки бізнес-плану дає змогу підвищити рівень обґрунтованості тих його розділів, які стосуються оцінювання ринку, маркетингової діяльності та конкурентів.

В Україні вивченням ринку інвестицій, визначенням його пріоритетів займається ряд державних і приватних фірм. Серед них вирізняється Українська державна кредитно-інвестиційна компанія, яка аналізує інвестиційну ситуацію в Україні у щоквартальному збірнику-огляді «Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні».

Третій етап розробки бізнес-плану передбачає узагальнення в цілому по підприємству матеріалів, одержаних від різних служб і виконавців, уточнення й установлення зв´язку між ними, оформлення остаточного варіанта, підписання й затвердження бізнес-плану.

Заключний етап — презентація бізнес-плану, тобто доведення основних його положень до зацікавлених осіб[1, c. 124-125].

Коли бізнес-план розробляє стороння консультаційна фірма, етапність як за формою, так і за змістом дещо різниться від тієї, яка існує в разі складання бізнес-плану працівниками підприємства. Підприємство насамперед повинно укласти угоду з консультаційною фірмою, де слід визначити завдання, умови й терміни виконання роботи зі створення бізнес-плану.

Типова структура бізнес-плану інвестиційного проекту, основні розділи:

1. Титульна сторінка - містить назву компанії, її юридичну і фактичну адреси, телефони, e-mail і адреса сайту (якщо є), найменування і повні реквізити власників компанії, найменування і дуже стисло (однією пропозицією) - суть проекту, інформацію про виконавців проекту і дату його складання.

2. Резюме проекту - є основними положеннями, суттю, "вичавками" з проекту, його основні висновки. Мета резюме - зацікавити інвестора і примусити його докладніше ознайомитися із змістом бізнес-плану. Об'єм резюме звичайно складає 2-3 сторінки тексту, який повинен бути складений простими словами без використання термінології і простими реченнями. Воно повинне показати інвестору вигідність і перспективність вкладень в інвестиційний проект, що представляється.

3. Опис компанії - містить інформацію про компанію, яка пропонує даний інвестиційний проект, її повні реквізити, інформацію про засновників і їх реквізити, цілі компанії, відомості про керівництво, історію компанії, досягнення, організаційну структуру, основні продукти, і місце компанії на ринку.

4. Опис продукту або послуги - включає інформацію про продукт або послугу, його основні характеристики, основних споживачів, споживчі властивості товару, відмінності від існуючих аналогів, інформацію про патенти і ліцензії.

5. Маркетинговий аналіз - містить інформацію про товари, що є на ринку, продукцію конкурентів, порівняння характеристик і споживчих якостей товарів конкурентів і пропонованого продукту, інформацію про найменування конкурентів і їх реквізити, ціни конкурентів і їх стратегію просування товарів.

Маркетинговий аналіз - найперший і важливий етап в написанні бізнес-плану. Найважливішим розділом в маркетинговому аналізі є визначення об'ємів ринку збуту продукції, долі ринку конкурентів, визначення мотивації покупців до ухвалення рішення про покупку.

Основним завданням даного розділу є дати відповідь на питання - скільки і якого товару вимагає ринок, за якою ціною і чому саме його готові купувати споживачі. У цьому розділі також повинен бути приведений аналіз стану і тенденцій розвитку галузі, середня прибутковість і об'єми виробництва підприємств галузі, ступінь розвитку конкуренція і бар'єри входження в неї.

6. Стратегія просування товару - тут основним є визначення ринкової ніші, тобто того, який саме і для яких категорій споживачів призначений товар, кількісний і якісний аналіз споживачів, де вони розташовані, якими саме методами і каналами збуту пропонується реалізовувати товар або послугу. Приводиться інформація про стратегію рекламування продукту або послуги, витрати на маркетинг, ціноутворення, політику при роботі з покупцями. Цей розділ бізнес-плану часто є його найслабкішим місцем.

7. Виробництво - у випадку, якщо це виробниче підприємство, даний розділ включає інформацію про вибрану технологію виробництва, мотивації її вибору, опис основних технологічних процесів підприємства, схему його роботи, розстановку устаткування. Якщо передбачається реконструкція або будівництво, то приводиться опис технічних рішень і розрахунки витрат на реконструкцію або будівництво.

У розділі приводяться розрахунки потреби в матеріалах і сировині на виробництво продукції, витрати на їх закупівлю, аналіз постачальників, витрати на обслуговування і планові ремонти устаткування. У випадку, якщо специфіка виробництва того вимагає, приводиться інформація про необхідність придбання ліцензій і інших дозволів, вимоги по техніці безпеки праці.

У випадку, якщо це торгове або обслуговуюче підприємство, розділ включає значно більший об'єм інформації про постачальників, їх оцінку і вибір, потреби в конкретних товарах і їх групах, методах закупівлі, потребах в складських і торгових приміщеннях, їх географічному місцеположенні і наявності попиту на пропоновані товари в кожній торговій крапці і по кожному товару. По постачальниках також приводиться інформація про їх місцезнаходження, дається їх коротка характеристика і приводяться реквізити.

У випадку, якщо це будівельне або сервісне підприємство відображається також інформація про підрядчиків, дається їх характеристика і реквізити.

8. План по персоналу - в цьому розділі приводиться інформація про потребу в персоналі, його кількості і кваліфікації, аналіз ринку праці по кожній позиції працівників, приводяться розрахунки витрат на оплату праці персоналу, його соціальне забезпечення, методи стимулювання і навчання.

9. Організаційна структура і управління - містить схему організаційної структури управління підприємством, інформацію про кількісний і якісний склад підрозділів підприємства, вимоги до його кваліфікації, розрахунок витрат на оплату праці, соціальне забезпечення і стимулювання праці персоналу, що управляє.

У разі реорганізації або новостворюваного підприємства дається інформація про форму власності підприємства, його основних або передбачуваних акціонерах, їх реквізити, долі в капіталі підприємства, процес ухвалення рішень і принципи управління.

10. Фінансовий план - найцікавіша частина бізнес-плану з практичної точки зору, він показує які фінансові ресурси буде потрібно для реалізації інвестиційного проекту і в які періоди часу, а також віддачу від проекту при заданих початкових даних і вірності виведень маркетингового дослідження.

У фінансовому плані приводяться або розраховуються всі грошові потоки підприємства - витрати, виручка від реалізації, податки і прибуток.

11. Аналіз ризиків проекту - в цьому розділі дається опис можливих ризиків проекту і їх характеристика, а також приводиться стратегія по їх мінімізації.

12. Додатки до бізнес-плану - це документи, на базі яких був складений бізнес-план: дані маркетингових досліджень, специфікації і докладні описи продуктів, розгорнені характеристики конкурентів і їх продуктів, копії рекламних матеріалів, прайс-листів, каталогів, листа від покупців і замовників, контракти, резюме керівників проекту і підрозділів підприємства, висновки експертів і інші документи[5, c. 106-108].

У процесі виконання робіт підприємство передає виконавцю необхідні матеріали, документацію, розрахунки, а також забезпечує необхідні умови праці для спеціалістів.

Після завершення робіт засновник оцінює їх якість, вносить додаткові корективи до попередньо поставленого завдання, приймає й оплачує виконані роботи. Розроблений сторонньою організацією бізнес-план підписує керівник консультаційної фірми і затверджує керівник підприємства-замовника.

Регулювання економічних процесів на рівні підприємства забезпечується шляхом розробки бізнес-планів його розвитку. Основою для формування плану підприємства є, з одного боку, дані стосовно кон´юнктури ринку і попиту на його продукцію, реальних можливостей матеріально-технічного забезпечення виробництва, з іншого — наміри уряду щодо обсягів державного контракту (обов´язкового як для державних, так і недержавних підприємств)[2, c. 53-54].


4. Оцінювання галузі, в яку здійснюються інвестиції

У цьому розділі інвестиційного бізнес-плану необхідно стисло викласти вплив зовнішнього середовища на перспективність та ефективність розвитку майбутнього інвестиційного проекту.

Насамперед потрібно встановити галузь і форму діяльності підприємства. Якщо підприємство охоплює кілька видів діяльності, що належать до різних галузей народного господарства, то необхідно визначити питому вагу кожної, виходячи з обсягів випуску продукції (надання послуг).

У цьому розділі бізнес-плану розглядається відповідність галузевої спрямованості інвестиційного проекту тим завданням структурної перебудови економіки, які намічаються в Україні. Визначається рівень розвитку ринкових відносин у галузі: нові продукти, досягнення НТП, новостворені ринки й покупці, нові потреби у продукті, можливості виходу на зовнішній ринок та інші економічні й соціально-політичні тенденції та фактори, здатні так чи інакше впливати на реалізацію проекту. Рівень ринкових відносин визначається також виходячи з рівня приватизації підприємств галузі, ступеня монополізації, можливостей випуску продукції під державне замовлення, можливостей впливу держави на ціни через державне регулювання цін.

У цьому розділі також наводяться деякі фінансово-економічні показники, що характеризують рівень розвитку галузі, наприклад середній рівень прибутковості підприємств цієї галузі, який можна визначити як відношення чистого прибутку до суми капіталу (основних і оборотних коштів); відношення чистого прибутку до поточних витрат; відношення чистого прибутку до обсягів випуску продукції (виконаних робіт, послуг)[5, c. 215-216].


Висновки

У процесі складання інвестиційного бізнес-плану важливо правильно й дохідливо викласти його мету, суть інвестиційного проекту і форми його реалізації, а також кінцеві результати від здійснення інвестицій. Цей розділ бізнес-плану, який можна назвати "Характеристика об'єкта інвестування", складається, як правило, після визначення всіх інших напрямів діяльності. Він є узагальнюючою частиною документа, де у стислій формі викладаються всі основні ідеї майбутнього проекту. До основних вимог, яких слід дотримуватися у процесі підготовки цього розділу, належать лаконічність, інформативність, переконливість і простота викладу. Інвестор на основі цього розділу може зробити висновок, чи відповідає проект його інвестиційній стратегії та наявним ресурсам, чи влаштовує він інвестора щодо строків реалізації, строків і повноти повернення капіталу.

Насамперед необхідно викласти мету складання бізнес-плану: з метою пошуку партнера для здійснення спільної діяльності, з проханням надання кредиту на умовах повернення, повного або часткового фінансування на засадах неповернення, подання заявки на приватизацію чи викуп державного майна тощо.

Далі потрібно розкрити суть проекту, тобто загальну концепцію бізнесу, його репутацію в минулому та напрями розвитку на майбутнє, а також охарактеризувати продукцію, зазначити основні ринки збуту, розмір доходів і витрат, прибуток, рентабельність, ступінь ризику, які змогли б переконати інвестора в тому, що цей бізнес вигідний і перспективний.


Список використаної літератури

1. Інвестування української економіки: Монографія/ Аркадій Сухоруков, Сергій Пирожков. - К.: Віпол, 2005. - 440 с.

2. Борщ Л. Інвестування: теорія і практика: Навчальний посібник/ Людмила Борщ,. - К.: Знання, 2005. - 470 с.

3. Гончаров А. Інвестування: Навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни/ Андрій Гончаров,; М-во освіти України, Харківський держ. екон. ун-т. - Харків: ВД "ІНЖЕК", 2003. - 329 с.

4. Грідасов В. М. Інвестування: Навчальний посібник/ В. М. Грідасов; В. М. Градісов, С. В. Кривченко, О. Є. Ісаєва; М-во освіти і науки України, Донбаська держ. машинобудівна акад.. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 163 с.

5. Данілов О. Інвестування: Навчальний посібник/ Олександр Данілов, Ганна Івашина, Ольга Чумаченко,; Державна податкова адміністрація України, Академія державної податкової служби України. - К.: Видавничий дім "Комп’ютерпрес", 2004. - 362 с.

6. Мойсеєнко І. Інвестування: Навчальний посібник/ Ірина Мойсеєнко,. - К.: Знання , 2006. - 490 с.

7. Сазонець І. Л. Інвестування: міжнародний аспект/ І. Л. Сазонець, В. А. Федорова; М-во освіти і науки України. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 270 с.

загрузка...
Top