Облік інвестицій та інших необоротних активів

Вступ

1. Організація обліку фінансових інвестиції

1.1. Види фінансових інвестиції

1.2. Організація обліку фінансових інвестицій згідно з П(С)БО "Фінансові інвестиції"

1.3. Документування господарських операцій і аналітичний облік фінансових інвестицій

2. Облік довгострокових фінансових інвестицій

3. Облік довгострокової дебіторської заборгованості

3.1. Оформлення договорів та документування

3.2. Синтетичний облік

4. Облік капітальних інвестицій

5.Облік відстрочених податкових активів

Висновки

Література

Вступ

Більшість підприємств має у своєму розпорядженні інвестиції — тимчасово не зайняті грошові кошти, крім мінімальних коштів, необхідних для здійснення щоденних операцій. З метою отримання прибутку такі тимчасово вільні кошти підприємство може інвестувати в окремі об'єкти різних галузей економічної діяльності.

Інвестиції— це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Мета: Характеристика обліку фінансових інвестицій та інших необоротних активів.

Основні завдання:

1. показати облік довгострокових фінансових інвестицій;

2. облік довгострокової дебіторської заборгованості;

3. облік капітальних інвестицій та відстрочених податкових активів

Використана література:при написанні курсової роботи була використана навчальна література: Коблянська О. І. Фінансовий облік: Навчальний посібник; Облік інвестицій: Навчальний посібник.; Пушкар М. С. Фінансовий облік: Підручник; та статті зі спеціалізованих періодичних видань „Фінанси України”, „Все про бухгалтерський облік”, „Вісник Національного банку України”, „Економіка. Фінанси. Право”.

  1. Організація обліку фінансових інвестицій

1.1. Види фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції— це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.

Не всі вкладення капіталу є фінансовими інвестиціями. Так, у будь-якої юридичної особи, зайнятої у сфері матеріального виробництва або торгівлі, вилучення ресурсів у вкладення з метою отримання доходу будуть означати фінансові вкладення. В організаціях, що зайняті у фінансовій сфері і є професійними учасниками ринку цінних паперів, фінансові вкладення не є вилученням ресурсів і, як наслідок, не є фінансовими вкладеннями. Для названих організацій робота з цінними паперами, що придбані за рахунок власних коштів і за рахунок коштів клієнтів, буде становити предмет їхньої основної (статутної) діяльності, в тому числі за рахунок коштів клієнтів, —посередницьку діяльність. Фінансові вкладення здійснюють із такою метою:

  • Отримання відповідного, як правило, сталого доходу.
    Наприклад, більшість інвесторів, купуючи акції підприємства, інвестують його з метою отримання прибутку, який складається з двох елементів:

- доходу у вигляді дивідендів (відсотків), отриманих протягом інвестиційного періоду;

- зростання ринкової вартості цінних паперів, що перебувають у власності інвестора. Інвестори зацікавлені у розширенні підприємства, оскільки це приводить до зростання ринкової вартості цінних паперів.

  • Виявлення впливу на діяльність підприємства, що інвестується. Цей вплив може виявлятися в можливостях інвестора контролювати повністю або частково виробничу чи фінансову діяльність об'єкта інвестицій.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку, або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку, або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою за 20 % статутного капіталу платника податку.

Підприємства, відносини між якими зумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або суттєво впливати на прийняття, фінансових і оперативних рішень іншою стороною, називають пов'язаними сторонами.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам її сім'ї та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

  • Отримання податкових пільг за інвестиціями. Термін вилучення ресурсів у фінансові вкладення визначає саме підприємство, якщо його не зазначено у відповідних документах (установчих договорах — документах, які визначають строки функціонування цінних паперів тощо).

Фінансове інвестування здійснюється підприємством в таких основних формах.

  1. Внесення капіталу до статутних фондів спільних підприємств. Ця форма фінансового інвестування найбільш тісно пов'язана з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує
    зміцнення стратегічних господарських зв'язків з постачальниками сировини і матеріалів (у разі участі в їхньому статутному
    капіталі); розвиток своєї виробничої інфраструктури; розширення можливостей збуту продукції або проникнення на інші регіональні ринки; різноманітні форми галузевої і товарної диверсифікації операційної діяльності та інші стратегічні напрямки розвитку підприємства.
  2. Внесення капіталу в дохідні види грошових інструментів.

Ця форма фінансового інвестування спрямована перш за все наефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним видом інвестування грошових інструментів є депозитний внесок у комерційних банках. Як правило, ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу, її головною метою є генерування інвестиційного прибутку.

  1. Внесення капіталу в дохідні види фондових інструментів.
    Ця форма фінансових інвестицій є найбільш масовою і перспективною. Вона характеризується внесенням капіталу в різноманітні види цінних паперів, що вільно обертаються на фондовому ринку.

Використання цієї форми фінансового інвестування пов'язане з широким вибором альтернативних інвестиційних рішень як щодо інструментів інвестування, так і щодо його термінів; найбільш високим рівнем державного регулювання і захисту інвестицій; розвинутою інфраструктурою фондового ринку; наявністю оперативної інформації про стан і кон'юнктуру ринку в розрізі окремих його сегментів тощо. Основною метою цієї форми фінансового інвестування також є генерування інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках він може бути використаний для встановлення форм фінансового впливу на окремі підприємства при вирішенні стратегічних завдань (шляхом придбання контрольного або достатньо вагомого пакета акцій).

Фінансові інвестиції класифікуються за різними ознаками. За термінами вони поділяються на:

  • довгострокові – інвестиції зі строком більше ніж один рік;
  • та короткострокові – на строк менший ніж один рік.

Довгострокові фінансові інвестиції розглядаються як необоротні активи, короткострокові – як поточні активи.

Фінансові інвестиції поділяються на:

  1. Довгострокові

Довгострокові, що обліковуються за методом участі в капіталі:

  • фінансові інвестиції в асоційовані, дочірні підприємства (з утворенням юридичної особи)

Інші довгострокові фінансові інвестиції:

  • фінансові інвестиції, що відповідають критеріям довгострокових, не обліковуються за методом участі в капіталі;
  • Поточні

Еквіваленти грошових коштів:

  • високоліквідні ЦП, що характеризуються низькою дохідністю і високою надійністю;
  • можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент із мінімальною втратою вартості;
  • в основному придбаються як страховий резерв готівки

Інші поточні фінансові інвестиції:

  • обертаються на активному ринку;
  • можуть бути вільно реалізовані з незначною втратою вартості;
  • мають строк обігу в межах року або придбаються з метою перепродажу незалежно від виду інвестицій;
  • приносять дохід у вигляді відсотків, або дивідендів, або за рахунок покупної та продажної ціни при перепродажу.

Довгострокові фінансові інвестиції- це інвестиції на період більший ніж один рік, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. До них належать довгострокові фінансові вкладення в боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права.

Довгострокові інвестиції згідно з П(С)БО 12 поділяються на ті, що обліковуються за методом участі в капіталі, та інші інвестиції.

За формою вкладень довгострокові фінансові інвестиції поділяються на пайові та позикові.

Довгострокові фінансові інвестиції:

  1. Позикові:
    • не дають права на участь у капіталі об`єкта інвестування;
    • приносять дохід у вигляді відсотків;
    • як правило мають визначений строк обігу;
    • утримуються інвестором до строку погашення;
    • якщо вартість придбання відрізняється від номінальної, різниця має бути замортизована до моменту погашення
  2. Пайові:
    • засвідчують право інвестора на частину в капіталі об`єкта інвестування;
    • приносять дохід у вигляді дивідендів;
    • не мають встановленого строку обігу;
    • вартість між вартістю придбання і номінальною вартістю не амортизується.

Поточні фінансові інвестиції (фонди акцій та інших підприємств) мають наступні ознаки: встановлений строк їх погашення не перевищує одного року або вкладення здійснені без наміру отримувати доходи по них більше одного року. Ці інвестиції згідно з П(С) БО 12 поділяються на еквіваленти грошових коштів та інші поточні фінансові інвестиції.

1.2. Організація обліку фінансових інвестицій згідно з П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції"

Критеріями визнання фінансових інвестицій (тобто інвестицій і їх відображення у фінансовій звітності) є загальні принципи визнання активів, оскільки фінансова інвестиція є таким же активом, як і запаси, основні засоби та ін.

Відповідно до пункту 10 П(С)БО 12 фінансові інвестиції визнаються активом і відображаються на рахунках бухгалтерського обліку та відповідних статтях балансу за таких умов:

  • очікується одержання в майбутньому економічних вигід,
    пов'язаних з їх використанням;
    • їх оцінку можна достовірно визначити.

Придбані (отримані в будь-який інший спосіб) фінансові інвестиції, які не відповідають зазначеним умовам, не можуть бути відображені в балансі.

Є декілька видів оцінки цінних паперів: за номінальною вартістю (вартість, яка зазначена на бланку цінного папера); емісійною вартістю (ціна первинного розміщення цінного папера); курсовою (ринковою) вартістю; ліквідаційною вартістю; викупною вартістю (сума, яку сплачує акціонерне товариство за придбання власних акцій або у разі дострокового погашення облігацій); балансовою (книжковою) вартістю (вартість майна акціонерного товариства, створеного за рахунок власних джерел, поділена на кількість випущених акцій); обліковою вартістю (вартість, за якою цінні папери обліковуються на балансі підприємства на теперішній час).

Оцінка фінансових вкладень визначається їх видами:

  • вкладення до статутного капіталу (купівля паю) іншим
    підприємством оцінюється в розмірі, встановленому засновницькими та іншими аналогічними документами;
  • надані позики та грошові кошти, перераховані на депозит у банку, оцінюються в розмірі фактичної вартості грошових коштів;
  • цінні папери, як правило, оцінюються в розмірі фактичних витрат для інвестора (витрат на купівлю цінних паперів, сплати комісійних винагород посередникам тощо), але, враховуючи специфіку обігу цінних паперів, їх оцінка залежить також від їх видів, терміну обігу та зміни ринкової вартості.

Оцінка інвестицій при придбанні

Основною оцінкою в організації-інвестора при придбанні фінансових інвестицій та постановці їх на облік є оцінка цінних паперів за фактичною собівартістю (купівельною - ринковою вартістю цінних паперів, включаючи суми фактичних витрат підприємства на вкладення, витрати на сплату комісійних винагород посередникам тощо).

Фактичними витратами на придбання фінансових вкладень можуть бути: суми, що сплачуються згідно з договором продавцю; суми, що сплачуються спеціалізованим підприємствам, іншим підприємствам і особам за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням цінних паперів; винагороди, що сплачуються посередницьким організаціям, за участю яких придбані цінні папери; витрати на сплату відсотків за позиковими коштами, які використовуються на придбання цінних паперів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням цінних паперів. Формування первісної вартості фінансових інвестицій залежить від способу їх придбання.

Оцінка інвестицій на дату балансу

При складанні звітності застосовують такі методи оцінки:

  • за справедливою вартістю,
  • за амортизованою собівартістю
  • і за методом участі в капіталі.

За справедливою вартістю відображаються всі інвестиції, крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі, а також інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо (з урахуванням зменшення корисності інвестицій).

За амортизованою собівартістювідображаються інвестиції, не призначені для продажу (друга група), вони включають інвестиції в боргові цінні папери та акції.

Як правило, інвестиції в боргові цінні папери придбаються з метою одержання доходу у вигляді відсотків і утримуються підприємством до погашення (інвестиції в облігації, векселі), тому такі інвестиції оцінюються за амортизованою собівартістю.

Якщо інвестицію придбано дешевше, то вона придбана з дисконтом, а якщо покупець заплатив суму, що перевищує номінальну вартість інвестицій, та він купив її з премією.

Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Ефективна ставка відсотка визначається шляхом ділення суми, річного відсотка та дисконту (або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов'язання) та вартості погашення.

Метод участі в капіталі— метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі та об'єкта інвестування. Цей метод застосовується для фінансових інвестицій в асоційовані дочірні та спільні підприємства, якщо вони не утримуються виключно для продажу протягом дванадцяти місяців з дати придбання і ведуть діяльність в умовах, які обмежують здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.

При складанні звіту довгострокові фінансові вкладення в акції та інші корпоративні права оцінюють залежно від частки інвестора в капіталі об'єкта інвестування. Якщо вона становить менше ніж 25 % власного капіталу об'єкта інвестування, фінансові вкладення мають бути відображені в балансі за собівартістю або {у разі вкладення в ринкові цінні папери) за нижчою з двох оцінок — собівартістю або ринковою вартістю.

Оцінка фінансових інвестицій при вибутті

При вибутті (продажу, обміні тощо) цінних паперів можуть застосовуватись такі методи їх оцінки:

- за вартістю одиниці кожного цінного папера (або одного виду);

  • за середньою вартістю;
  • за вартістю останніх за часом закупівель (метод ЛІФО);
  • за вартістю перших за часом закупівель (метод ФІФО).

Як правило, методи оцінки ЛІФО та ФІФО використовуються підприємствами, що є професійними учасниками ринку цінних паперів. Поточні активи не повинні оцінюватись дорожче їхньої чистої вартості реалізації, що дорівнює сумі грошових коштів, які отримають підприємства після їх продажу, мінус витрати, необхідні для їх підготовки до продаж організації самого процесу продажу.

Характеристика рахунка 14 "Довгострокові фінансові інвестиції"

Рахунок 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" — балансовий, активний, призначений для обліку господарських засобів, узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном.

На рахунку 14 відображаються фінансові інвестиції на період більший за один рік, а також всі інвестиції, які неможливо вільно реалізувати в будь-який момент. Рахунок 14 має такі субрахунки:

  • "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі
    капіталі";
    • "Інші інвестиції пов'язаним сторонам";
    • "Інвестиції непов'язаним сторонам".

За дебетом рахунка 14 відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом — їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об'єкта інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі .

1.3. Документування господарських операцій і аналітичний облік фінансових інвестицій

При придбанні, перепродажу цінних паперів з каси або поточного рахунка підставою для здійснення записів у бухгалтерському обліку є ПКО чи виписка банку.

Сплата за придбані акції може проводитись не тільки шляхом перерахування грошових коштів, а й матеріальними цінностями, нематеріальними активами, основними засобами, що має бути обумовлено в договорі. Підставою для здійснення відповідних записів є документи, які підтверджують факт передачі об'єктів інвестором (акт приймання-передачі основних засобів, накладна на відпуск матеріалів на сторону тощо).

Підставою для оприбуткування депозитних сертифікатів і отримання відсотків є виписка банку з рахунків у банку з доданням виправдних документів. За кожним пакетом придбаних цінних паперів у двох примірниках складається реєстр, який має містити такі обов'язкові реквізити: найменування емітента; номінальну вартість цінного папера; купівельну вартість; номер, серію тощо; загальну кількість; дату купівлі; дату продажу. Всі цінні папери описують у книзі обліку цінних паперів, яка має бути зброшурована, скріплена печаткою підприємства та підписами керівника і головного бухгалтера, сторінки пронумеровані. Виправлення в книгу можна вносити лише з дозволу керівника та головного бухгалтера із зазначенням дати виправлень.

На розрахунок премії або дисконту складається довідка бухгалтерії. Коли придбані підприємством акції, облігації або Інші цінні папери передаються банку на тимчасове зберігання, то в регістрах аналітичного обліку посилаються на відповідний документ, який одержано з банку.

Аналітичний облік за рахунком 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" ведеться за видами довгострокових фінансових вкладень та об'єктами інвестування.

Побудова аналітичного обліку залежить від видів придбаних цінних паперів та підприємств, що їх емітували (випустили). При цьому вона має забезпечити можливість отримання інформації про фінансові вкладення в об'єкти як на території України, так і за кордоном.

2. Облік довгострокових фінансових інвестицій

Бухгалтерський облік фінансових інвестицій ведеться залежно від того, за якими методами обліковують фінансові інвестиції.

Порядок облікових записів щодо надходження фінансових інвестицій визначається, виходячи з джерела такого надходження. Підприємства можуть купувати фінансові інвестиції (цінні папери), одержувати їх як внесок до статутного капіталу, а також в оплату заборгованостей.

Так, оприбуткування фінансових інвестицій, отриманих у результаті внеску засновників (учасників) до статутного капіталу, проводиться в обліку записом на підставі установчого договору

Облік надходження фінансових інвестицій, що одержані в результаті внесків засновників

Якщо оплата придбаних фінансових інвестицій здійснюється шляхом передачі матеріальних цінностей, то записи залежать від того, якими саме матеріальними цінностями розраховувалось підприємство. При розрахунках матеріалами, паливом, запасними частинами тощо роблять записи в дебет наведених вище рахунків та кредит рахунка 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів".Відображення надходження фінансових інвестицій, придбаних у кредит і з оплатою за готівку показано в таблиці.

Облік придбання інвестицій акціонерним товариством в обмін на емітовані власні акції показано в таблиці.

Облік придбання довгострокових фінансових інвестицій

Облік переоцінки фінансових інвестицій залежить від того, за якою оцінкою обліковуються інвестиції на дату балансу. Переоцінка інвестицій, облік яких ведеться за справедливою вартістю, відображається такими записами:

Д-т 14"Довгострокові фінансові інвестиції"

К-т 746"Інші доходи від звичайної діяльності" — віднесено суму дооцінки до складу інших доходів за інвестиціями

Д-т 975"Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій"

К-т 14"Довгострокові фінансові інвестиції" — віднесено різницю між первісного і справедливою вартістю на витрати від іншої діяльності за інвестиціями

Списання таких витрат на фінансові результати здійснюється за допомогою запису:

Якщо на дату балансу склалася ринкова вартість, то зазначене перевищення над первісною вартістю або попередньою балансовою вартістю відображається у складі інших доходів і спричинює збільшення вартості інвестиції. У бухгалтерському обліку ця переоцінка відображається так:

Результат переоцінки фактично свідчить про нарахування нереалізованого прибутку або збитку від операцій з фінансовими інвестиціями, тобто це — сума прибутку (збитку), яку б отримав інвестор при реалізації інвестиції на дату балансу.

Фінансові інвестиції, які утримуються підприємством до моменту погашення, відображаються у звітності за амортизованою собівартістю. Проводки з переоцінки інвестицій до амортизованої собівартості показано в таблиці.

Відсотки за інвестиціями, що обліковуються за справедливою вартістю та амортизованою собівартістю, відображаються в обліку таким чином:

Д-т 373„Розрахунки за нарахованими доходами”;

К-т 732„Відсотки одержані” – нараховано відсотки за інвестиціями;

Д-т 30„Каса”, 31 „Рахунки в банках” ;

К-т 373„Розрахунки за нарахованими доходами” – отримано відсотки від інвестицій;

Д-т 732„Відсотки одержані”;

К-т 792„Результат фінансових операцій” – включено до фінансових результатів відсотки одержані.

Відображення доходів за інвестиціями, що обліковуються за методом участі в капіталі, показано в таблиці.

Довгострокові й короткострокові фінансові вкладення в цінні папери (акції, облігації тощо), депозити, статутні фонди (капітал) інших підприємств наводяться в окремих інвентаризаційних описах, в яких вказуються назва фінансового вкладення (акції, облігації, паї, депозити тощо), дата і строк вкладення, номер і серія цінних паперів, назва документа, що підтверджує фінансові інвестиції (установчий договір, інші домовленості, виписки банків, накладні на передачу обладнання тощо), сума, вид вкладення.

При інвентаризації цінних паперів встановлюють:

  • правильність оформлення цінних паперів;
  • реальність вартості цінних паперів, що перебувають на балансі;
  • збереження цінних паперів (шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку);
  • своєчасне і повне відображення в бухгалтерському обліку
    отриманих доходів за цінними паперами.

Інвентаризацію цих засобів проводять шляхом перевірки наявності цінних паперів, перевірки в установчих та інших документах даних про паї і вкладення до статутних капіталів спільно створених підприємств і депозитаріїв.

Інвентаризацію цінних паперів проводять за їх окремими видами, зі складанням опису, в якому наводяться: номінальна та фактична вартість, строки погашення та їх загальна сума.

При інвентаризації перевіряється наявність обов'язкових реквізитів, щоб запобігти їх навмисній фальсифікації. Реквізити кожного цінного папера порівнюють з даними описів (реєстрів, книг), що зберігаються в бухгалтерії підприємства.

Інвентаризація цінних паперів, що здані на зберігання в спеціальні організації (банк-депозитарій, тобто спеціалізоване сховище цінних паперів тощо), полягає у звірці залишків сум, що обліковуються на відповідних рахунках бухгалтерського обліку підприємства, з даними виписок банку-депозитарію.

Якщо ці цінні папери зберігаються в установі банку, то комісія проводить інвентаризацію за документами банку, які підтверджують їх прийняття.

Фінансові вкладення до статутних капіталів інших підприємств, а також позики, що надаються іншим організаціям, при інвентаризації мають бути підтверджені відповідними документами.

Надлишки фінансових інвестицій оприбутковують такими записами:

Д-т 14"Довгострокові фінансові інвестиції", 35 "Поточні фінансові інвестиції"

К-т 719"Дохід від реалізації готової продукції"

Нестачі фінансових інвестицій оприбутковують такими записами:

Д-т 947"Нестачі і втрати від псування цінностей"

К-т 14 "Довгострокові фінансові інвестиції", 35 "Поточні фінансові інвестиції"

3. Облік довгострокової дебіторської заборгованості

3.1. Оформлення договорів та документування

Операції дебіторської заборгованості здійснюється обліковують на підставі господарських договорів та первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції: актів про виявлені розбіжності при прийманні товарно-матеріальних цінностей, рішень судових органів, платіжних документів, виконавчих документів, рахунків-фактур, накладних.

Договір встановлює взаємні права і обов'язки, виконання яких забезпечується заходами державного впливу.

Договір вважається укладеним з моменту набуття ним обумовленої форми (наприклад, простої письмової або нотаріально засвідченої). Договір може бути укладено як шляхом складання одного документу, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, які обов'язково повинна підписати сторона, що їх надсилає.

Укладання договору становить собою процес, який складається з двох стадій: оферти (пропозиція укласти договір) та акцепту (відповідь про згоду укласти договір).

Пропозиція про укладання договору може бути висловлена усно або зроблена письмово із зазначенням строку для відповіді або без нього. Якщо оферта містить вказівку на строк для відповіді, договір вважається укладеним, якщо особа, котра внесла пропозицію укласти договір, одержала від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) протягом цього терміну.

Якщо оферта не містить вказівок на строк і зроблена в письмовій формі, то договір вважається укладеним, коли відповідь про прийняття пропозиції одержана протягом необхідного для цього строку.

Основні положення договорів, на які повинен звертати увагу управлінець, такі: строк та місце виконання зобов'язань; ціна договору (визначається угодою сторін); форма розрахунків тощо.

Після досягнення сторонами згоди за всіма умовами договору і складання кінцевої редакції тексту договору настає момент його підписання. Договір повинен підписати керівник або інша особа, яка має на це повноваження.

Якщо договір укладається не безпосередньо з директором, то необхідно ознайомитися зі змістом доручення, на підставі якого особа представляє інтереси того чи іншого підприємства.

Невід'ємною частиною договору є додатки. Одним з найпоширеніших видів додатків є специфікація.

Специфікація— товаросупровідний документ на партію товару, поставленого в асортименті згідно з відповідним транспортним документом.

Всі розрахунки, що здійснюються на підставі укладених договорів, належать до розрахунків з комерційних операцій (угод), у результаті яких партнери очікують одержати прибуток. Крім цих розрахунків, здійснюються операції некомерційного характеру без укладання договорів, на які не поширюється дія строків позовної давності.

Позики видаються як готівкою, так і шляхом безготівкових перерахувань, згідно із заявою працівника.

Максимальний розмір позики для одного працівника законодавством не обмежується. Обов`язковою умовою отримання позики є її безвідсотковість. Терміни повернення та форми розрахунків за довгостроковими позиками, виданими працівникам підприємства, розглянуті на малюнку.

Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення.

Регістром аналітичного обліку розрахунків з дебіторами є реєстр дебіторів.

Рахунок 16 “Довгострокова дебіторська заборгованість” призначено для обліку дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Рахунок 16 “Довгострокова дебіторська заборгованість” має такі субрахунки:

161 “Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду”

162 “Довгострокові векселі одержані”

163 “Інша дебіторська заборгованість”

За дебетом рахунку 16 “Довгострокова дебіторська заборгованість” відображається виникнення (збільшення) довгострокової дебіторської заборгованості, за кредитом – її погашення (списання).

На субрахунку 161 “Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду” відображаються чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду, визначені згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 “Оренда”.

На субрахунку 162 “Довгострокові векселі одержані” ведеться облік веселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості.

Субрахунок 163 “Інша дебіторська заборгованість” призначений для обліку довгострокової дебіторської заборгованості, яка не відображається на інших субрахунках рахунку 16 “Довгострокова дебіторська заборгованість”, зокрема розрахунки з працівниками за виданими довгостроковими судами тощо, інші види розрахунків.

Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення.

3.2. Синтетичний облік

Для обліку довгострокової дебіторської заборгованості призначено рахунок 16 "Довгострокова дебіторська заборгованість". На ньому відображається облік господарських процесів, дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. За дебетом відображається виникнення (збільшення) заборгованості. За кредитом — погашення (списання) заборгованості. Відображається у звітності: Баланс (ф. № 1), рядок 050.

На підставі договору оренди орендодавець може передати власні основні засоби, інші необоротні матеріальні та нематеріальні активи у фінансову оренду іншому підприємству.

Чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду відображаються на субрахунку 161 "Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду".

До іншої дебіторської заборгованості належать надання довгострокових позик працівникам підприємства та інші види розрахунків, що відображаються на субрахунку 163 "Інша дебіторська заборгованість". Підприємство може надавати позики, якщо це передбачено статутом або іншим аналогічним документом підприємства та за наявності належно оформлених документів.

Надання позики має бути оформлене договором у письмовій формі. Обов'язкові елементи договору такі: предмет договору, розмір та порядок надання позики, термін, на який вона видається, порядок погашення, відповідальність та юридичні реквізити сторін.

4. Облік капітальних інвестицій

За дебетом рахунку 15 “Капітальні інвестиції” відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, за кредитом – їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

На субрахунку 151 “Капітальне будівництво” відображаються витрати на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства.

На цьому субрахунку також ведеться облік устаткування, що підлягає монтажу в процесі будівництва, та авансові платежі для фінансування вказаного будівництва.

Субрахунок 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів” призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 “Основні засоби” (крім об’єктів будівництва та основного стада).

На субрахунку 153 “Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів” відображаються витрати підприємства (організації, установи) на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи”.

На субрахунку 154 “Придбання (створення) нематеріальних активів” відображаються витрати підприємства на придбання або створення власними силами активів, облік яких ведеться на рахунку 12 “Нематеріальні активи”.

На субрахунку 155 “Формування основного стада” обліковуються витрати на формування основного стада робочої та продуктивної худоби (крім тварин, які обліковуються на рахунку 21 “Тварини на вирощуванні та відгодівлі”).

Кошти, які забудовник отримав від пайовика для пайової участі в будівництві об’єкта, відображаються за дебетом рахунків обліку грошових коштів, запасів і кредитом рахунку 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” із внесенням до аналітичного обліку відомостей про пайовика і об’єкт будівництва. Після оформлення документів про право власності пайовика на відповідну частку збудованого об’єкта й приймально-передавального акта забудовник на відповідну вартість дебетує рахунок 48 у кореспонденції з рахунком 15.

Передані забудовнику кошти для пайової участі в будівництві об’єкта пайовик відображає за кредитом рахунків обліку грошових коштів, запасів у кореспонденції з рахунком 37 “Розрахунки з різними дебіторами”. Після одержання оформлених документів про право власності й приймально-передавального акта пайовика на відповідну частку збудованого об’єкта кредитується рахунок 37 у кореспонденції з рахунком 15.

Зарахування на баланс власної частки збудованого об’єкта відображається за дебетом рахунку 10 “Основні засоби” та кредитом рахунку 15. Якщо власна частка збудованого об’єкта (квартири, нежитлові приміщення) призначені пайовиком для продажу, то їх зарахування на баланс пайовика відображається за дебетом рахунку 28 “Товари” та кредитом рахунку 15.

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, нематеріальних активів, а також за окремими об’єктами капітальних вкладень (інвентарними об’єктами).

5. Облік відстрочених податкових активів

Рахунок 17 “Відстрочені податкові активи”

На рахунку 17 “Відстрочені податкові активи” ведеться облік суми податків на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних звітних періодах внаслідок:

  • тимчасові різниці між балансовою вартістю активів, або зобов’язань та оцінкою цих активів або зобов’язань, яка використовується з метою оподаткування;
  • перенесення податкових збитків, не використаних для зменшення податку на прибуток у звітному періоді.

За дебетом рахунку 17 “Відстрочені податкові активи” відображається сума перевищення податку на прибуток, що підлягає сплаті в поточному звітному періоді, над витратами, пов’язаними з нарахуванням податку на прибуток у поточному звітному періоді, за кредитом – зменшення відстрочених податкових активів за рахунок витрат, пов’язаних з нарахуванням податків на прибуток у поточному звітному періоді.

Сума відстроченого податкового активу визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 “Податки на прибуток”.

Аналітичний облік відстрочених податкових активів ведеться за видами активів або зобов’язань, між оцінками яких для відображення в балансі та з метою оподаткування виникла різниця.

Рахунок 17 “Відстрочені податкові активи” кореспондує

  • за дебетом з кредитом рахунків:

54 “Відстрочені податкові зобов’язання”

64 “Розрахунки за податками й платежами”

  • за кредитом з дебетом рахунків:

54 “Відстрочені податкові зобов’язання”

64 “Розрахунки за податками й платежами”

85 “Інші затрати”

98 “Податки на прибуток” 99 “Надзвичайні витрати”

Висновки

В умовах ринкової економіки предметом кулівлі - продажу можуть бути не лише основні засоби (земельні ділянки, будівлі, автомашини тощо), матеріальні оборотні засоби (сировина, матеріали, готова продукція, товари і т. д.), нематеріальні активи (патенти, ліцензії, торгові марки і т. д.), а й фінансові інвестиції.

Фінансові інвестиції класифікуються за різними ознаками. За термінами вони поділяються на:

  • довгострокові – інвестиції зі строком більше ніж один рік;
  • та короткострокові – на строк менший ніж один рік.

Довгострокові фінансові інвестиції розглядаються як необоротні активи, короткострокові – як поточні активи. Бухгалтерський облік фінансових інвестицій ведеться залежно від того, за якими методами обліковують фінансові інвестиції.

Порядок облікових записів щодо надходження фінансових інвестицій визначається, виходячи з джерела такого надходження. Підприємства можуть купувати фінансові інвестиції (цінні папери), одержувати їх як внесок до статутного капіталу, а також в оплату заборгованостей.

Операції дебіторської заборгованості здійснюється обліковують на підставі господарських договорів та первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції: актів про виявлені розбіжності при прийманні товарно-матеріальних цінностей, рішень судових органів, платіжних документів, виконавчих документів, рахунків-фактур, накладних.

За дебетом рахунку 15 “Капітальні інвестиції” відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, за кредитом – їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

За дебетом рахунку 17 “Відстрочені податкові активи” відображається сума перевищення податку на прибуток, що підлягає сплаті в поточному звітному періоді, над витратами, пов’язаними з нарахуванням податку на прибуток у поточному звітному періоді, за кредитом – зменшення відстрочених податкових активів за рахунок витрат, пов’язаних з нарахуванням податків на прибуток у поточному звітному періоді.

Список використаної літератури

  1. Задорожний М.Проблеми обліку основних засобів і капітальних інвестицій/ Бухгалтерський облік і аудит. -2002. -№ 7. - С. 18-22
  2. Зубілевич С. Облік фінансових інвестицій // Бухгалтерський облік і аудит. -2001. -№ 11. - С. 6-14
  3. Кириленко С. Облік доходів і витрат від фінансових інвестицій // Економіка. Фінанси. Право. -2003. -№ 7. - С. 8-17
  4. КоблянськаО.І. Фінансовий облік: Навчальний посібник,. -К.: Знання, 2004
  5. Крупка Я.Облік інвестицій за методом участі в капіталі // Бухгалтерський облік і аудит. -2001. -№ 9. - С. 22-26
  6. Крупка Я. Проблеми обліку виробничої та інвестиційної діяльності підприємств // Бухгалтерський облік і аудит. -1998. -№ 10. - С. 28-30
  7. Облік інвестицій : Навчальний посібник.; М-во освіти і науки України, Київ. нац. торг.-екон. ун-т. -К., 2002
  8. Онікієнко С.Облікові методи оцінки інвестиційної привабливості // Вісник національного банку України. -2001. -№ 7. - С.49-51
  9. Пушкар М.С. Розробка систем обліку: Навчальний посібник; Тернопільська акад. нар. госп-ва , Ін-т обліку і аудиту. -Тернопіль: Карт-бланш, 2003
  10. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник,. -Тернопіль: Карт-бланш, 2002
  11. Слюсарчук Л. Облік інвестицій // Фінанси України. -1997. -№ 9. - С. 80-85
  12. Україна. Закон. Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності: Закон України від 15 липня 1999 року, N977-XIV// Все про бухгалтерський облік. -1999. -27 серпня. - С. 18-20
  13. Уманців Г. Облік фінансових інвестицій // Галицькі контракти. -2001. -№ 23: Дебет-кредит. - С. 32-41
загрузка...
Top