Формування інвестиційного клімату в Україні

Актуальним завданням держави є активізація інвестиційної діяльності та значне нарощування обсягів інвестицій. Збільшення притоку інвестицій є пріоритетним напрямом діяльності центральних органів виконавчої влади.

Результатом економічних перетворень стало пожвавлення інвестиційної діяльності. З 1998 року темпи зростання інвестицій почали випереджати темпи зростання валового внутрішнього продукту та промислового виробництва.

Позитивну роль у розширенні обсягів інвестицій в українську економіку відіграли перехід з 1999 року до грошової приватизації та створення системи стимулювання розвитку малого підприємництва; зниження податкового навантаження на товаровиробника, запровадження фіксованого сільськогосподарського податку; створення мережі спеціальних економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності; скорочення немонетарних розрахунків і платежів.

Іноземні інвестиції надходять в Україну поки що в недостатньому обсязі. Інвестиційно привабливими стали такі види економічної діяльності, як харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів, оптова торгівля і посередництво в торгівлі, фінансова діяльність, машинобудування, хімічна та нафтохімічна промисловість, металургія та обробка металу, виробництво коксу, продуктів нафтопереробки та ядерного палива, науково-технологічна та інноваційна діяльність, туризм (розвиток готельної інфраструктури).

Для активізації інвестиційної діяльності слід:

1. знизити рівень державного регулювання підприємницької діяльності та забезпечити стабільність відповідного законодавства;

2. усунути неоднозначність трактування нормативно-правових актів та завершити судову реформу;

3. удосконалити нормативну базу з питань реалізації прав власності;

4. завершити адміністративну реформу, забезпечити публічність та прозорість у прийнятті рішень органами влади і в результаті подолати бюрократизм та прояви корупції;

5. запровадити ефективні методи корпоративного управління;

6. сприяти розвиненості ринків капіталу, в першу чергу банківського сектору, фондового та страхового ринків;

7. знизити податкове навантаження;

8. забезпечити стабільність політичного середовища;

9. активізувати діяльність із створення позитивного іміджу держави.

Для формування інвестиційного клімату в Україні було прийнято і затверджена програма розвитку інвестування на 2001-2010 роки.

Метою Програми є створення привабливого інвестиційного клімату та розвиток інфраструктури інвестиційної діяльності для забезпечення сталого економічного зростання та підвищення життєвого рівня населення.

Основними завданнями Програми є:

1. у сфері створення привабливого інвестиційного середовища для приватного непозичкового капіталу:

2. дерегулювання підприємницької діяльності та лібералізація ділової активності;

3. завершення формування стабільної нормативно-правової бази, яка б грунтувалася на принципах рівності всіх інвесторів;

4. забезпечення прозорості процедур прийняття рішень центральними та місцевими органами виконавчої влади;

5. удосконалення механізмів управління корпоративними правами, в тому числі тими, що належать державі, посилення захисту прав дрібних акціонерів;

6. підвищення ефективності процедур банкрутства;

7. забезпечення подальшого реформування податкової системи, в тому числі шляхом зниження податкового навантаження, оптимізації та підвищення прозорості процедури адміністрування податків, безумовного додержання прав платників податків;

8. підвищення інвестиційної привабливості об'єктів приватизації;

9. подальше проведення адміністративної реформи з метою вдосконалення та підвищення ефективності державного управління, усунення бюрократизму та проявів корупції;

10. зміцнення банківської системи України, сприяння концентрації банківського капіталу, практичне запровадження іпотечних механізмів;

11. пожвавлення інвестиційної діяльності у спеціальних економічних зонах;

12. сприяння судовій реформі та безумовному виконанню судових рішень;

13. створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у пріоритетні галузі української економіки;

14. у сфері розвитку інвестиційної діяльності держави: усунення структурних деформацій в економіці України шляхом випереджаючого нарощування темпів розвитку споживчих галузей та сфери послуг;

15. розширення і модернізація транспортної інфраструктури, зокрема газотранспортної системи, створення умов для зростання обсягів транзитних перевезень, створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів на основі залучення інвестицій у розвиток транспортної інфраструктури, дорожнього господарства, з використанням механізмів концесії та лізингу;

16. сприяння збільшенню обсягу інвестицій у галузі зв'язку та телекомунікаційних послуг;

17. стимулювання залучення інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність.

Визначальним завданням державної політики в інвестиційній діяльності є створення рівних умов для ведення бізнесу та інвестування економіки України суб'єктами господарювання різної форми власності, здійснення процесу інвестування на прозорих та цивілізованих засадах, поліпшення структури інвестиційних джерел.

Політика держави буде сконцентрована на: прискоренні темпів економічного зростання на власній відтворювальній (інвестиційній) базі та на достатній ринковій основі; запровадженні відкритих консультацій органів виконавчої влади з представниками суб'єктів господарювання, поширенні інформації про реальну економічну ситуацію, внутрішні та зовнішні ринки, кон'юнктурні процеси, нормативну базу; значному зниженні рівня тінізації вітчизняної економіки; створенні рівних умов для діяльності суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та походження капіталу; формуванні ефективного конкурентного середовища; зміцненні фондового ринку, розвитку інститутів спільного інвестування, страхових та пенсійних фондів, ринку корпоративних цінних паперів, його інтегруванні у міжнародні ринки капіталу; створення додаткових економічних стимулів для залучення інвестицій в пріоритетні галузі економіки; утворенні ефективної системи захисту інтелектуальної власності.

Економічна політика держави спрямовується на створення сприятливого середовища для розвитку підприємництва, усунення бюрократизму та проявів корупції, звуження тіньового сектору економіки з метою створення умов для:

1. проведення єдиної державної регулятивної політики у сфері підприємництва, спрямованої на досягнення оптимального рівня регулювання державою підприємницької діяльності, визначення правових засад державної підтримки малого підприємництва, регулювання процедури ліцензування;

2. перегляду нормативно-правових актів з регулювання підприємницької діяльності в окремих секторах економіки з метою підвищення ефективності та конкурентоспроможності суб'єктів господарської діяльності;

3. удосконалення та спрощення системи реєстрації підприємств;

4. удосконалення процедури реалізації інвестиційних проектів;

5. створення системи регламентації перевірок підприємницької діяльності;

6. запровадження механізму реалізації майнової відповідальності за порушення умов договору підряду (контракту) при виконанні інвестиційних проектів;

7. узгодження зовнішньої торговельної і конкурентної політики з метою забезпечення для вітчизняних суб'єктів господарської діяльності рівних умов конкуренції на зовнішніх ринках;

8. розширення участі в міжнародному співробітництві у сфері конкурентної політики з метою запобігання обмеженню конкуренції внаслідок дій, учинених за межами території держави.

Державна політика у сфері приватизації спрямовуватиметься на:

1. заміну фіскальної моделі приватизації інвестиційною та

інноваційною; приватизацію великих підприємств та

підприємств-монополістів за окремими планами шляхом продажу

контрольних пакетів акцій промисловим інвесторам;

2. технічне та технологічне поновлення підприємств за рахунок

частини коштів, що надійдуть від приватизації.

Удосконалення приватизаційного процесу передбачає:

• розширення кола підприємств, що підлягають приватизації, скорочення переліку заборонених до приватизації підприємств;

• підвищення інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності підприємств у процесі їх передприватизаційної підготовки, забезпечення реструктуризації підприємств, відокремлення об'єктів соціальної інфраструктури;

• упровадження сучасного механізму проведення оцінки майна;

• підвищення прозорості продажу об'єктів приватизації на конкурентних засадах;

• недопущення внесення необгрунтованих змін у переліки об'єктів, графіки та умови їх продажу після офіційного затвердження і оприлюднення відповідної інформації, диверсифікації повноважень державних органів виконавчої влади з продажу об'єктів приватизації;

• визначення принципів стимулювання ефективної інвестиційної діяльності на приватизованих підприємствах.

Проведення адміністративної реформи передбачає удосконалення структури органів виконавчої влади, розмежування і збалансування повноважень та відповідальності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Однією з найважливіших складових адміністративної реформи є реформування державної служби, яке передбачає підвищення вимог до кадрового складу; становлення професійної, політично нейтральної та авторитетної державної служби.

Поліпшення інвестиційного клімату в державі залежить від розв'язання проблеми діяльності банківської системи, зокрема від забезпечення підвищення рівня концентрації банківського капіталу, збільшення обсягів довготермінового кредитування реального сектору економіки, залучення коштів населення.

Основними причинами, що стримують надання банками довготермінових кредитів суб'єктам господарської діяльності, є високий рівень кредитних ризиків, неплатоспроможність більшості позичальників, відсутність реальної гарантії повернення ними кредитів та ліквідної застави, а також неефективна система оподаткування.

Для стимулювання процесу інвестиційної діяльності із довготерміновим банківським кредитуванням слід:

• запровадити механізм ефективного захисту прав кредиторів, прозорий порядок реалізації заставного майна

• забезпечити підвищення рівня концентрації банківського капіталу шляхом підвищення капіталізації та платоспроможності банків, запровадження процедури реорганізації та ліквідації фінансове нестійких банків;

• стимулювати залучення грошових вкладів населення;

• створити спеціалізовану фінансову установу для здійснення довго- та середньотермінового фінансування і кредитування пріоритетних інвестиційних проектів;

• запровадити механізм іпотечного кредитування;

• стимулювати надходження іноземного капіталу в банківську сферу.

Створення ефективної системи інвестування пенсійних коштів має за мету:

• визначення напрямів інвестування пенсійних коштів;

• забезпечення пріоритетності економічних інтересів вкладників

пенсійних фондів у процесі інвестування пенсійних коштів;

• створення системи інвестування пенсійних коштів з

гарантованим доходом;

• визначення критеріїв відбору банків та небанківських

фінансових установ для інвестування пенсійних коштів.

Важливим напрямом державної інвестиційної політики є сприяння створенню індустріальних парків для розвитку високотехнологічних виробництв.

Для подальшої активізації інвестиційних процесів у спеціальних (вільних) економічних зонах і на територіях із спеціальним режимом інвестиційної діяльності необхідно забезпечити:

• розроблення і виконання стратегічних та поточних програм розвитку кожної спеціальної (вільної) економічної зони і території, де запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності;

• стимулювання інвестицій у пріоритетні галузі економіки, сприяння впровадженню новітніх технологій та виробництву конкурентоспроможної на зовнішньому ринку продукції шляхом оптимізації пріоритетних видів економічної діяльності.

Державна підтримка в подоланні депресивного стану окремих територій повинна забезпечуватися на основі реалізації комплексу заходів, що передбачають:

• сприяння створенню нових виробництв, упровадженню нових технологічних процесів і створенню екологічно безпечних умов для життєдіяльності населення;

• забезпечення структурної перебудови національної економіки та розвитку регіонів, залучення інвестицій у пріоритетні види економічної діяльності;

• розвиток виробничої та соціальної інфраструктури;

• залучення інвестицій у сферу виробництва із створенням нових робочих місць;

• вжиття органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування заходів для розвитку малого бізнесу, підвищення зайнятості населення;

• цільове фінансування виконання програм перекваліфікації та професійної освіти населення;

• залучення міжнародної технічної допомоги для розв'язання соціально-економічних проблем депресивних територій, підготовки та перепідготовки фахівців з питань інвестиційної діяльності та розвитку підприємництва;

• розроблення пропозицій щодо запровадження пільгового режиму оподаткування прибутку, отриманого від реалізації інвестиційного проекту.

Інвестиційна діяльність держави полягає в усуненні структурних деформацій в економіці.

Ключовим питанням розвитку країни є збереження темпів її економічного зростання. Інвестиційна політика спрямовується на формування раціональної структури економіки.

У процесі структурних перетворень у галузях економіки відбуватимуться:

• зміни у напрямах спрямування капітальних вкладень шляхом переорієнтації інвестицій у високотехнологічні, наукоємні галузі, забезпечення державної підтримки виробництва високотехнологічної продукції та розвитку малого і середнього бізнесу за рахунок відшкодування з державного бюджету частини ставок за банківськими кредитами;

• розширення прав суб'єктів господарської діяльності з формування та використання власних амортизаційних коштів;

• спрямування державних інвестицій на поновлення основних фондів пріоритетних галузей економіки;

• інноваційне інвестування підприємств за рахунок коштів, одержуваних від приватизації об'єктів державної власності;

• впровадження ресурсо- та енергозберігаючих техніки і технологій;

• поглиблення ринкових перетворень, формування конкурентного середовища та зміцнення приватної власності, реформування аграрних відносин;

Усунення перешкод та запровадження стимулювання інвесторів на внутрішньому ринку розширить коло джерел формування інвестиційних ресурсів, спростить доступ до них і забезпечить зростання національної економіки.

Основною метою розвитку транспортної інфраструктури є практична реалізація можливостей вигідного транспортно-географічного положення країни, активізація роботи із створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів та її інтегрування у транспортні системи країн Європи і Азії, Балтійського та Чорноморського регіонів, участь України в реалізації проектів з транспортування енергоресурсів на внутрішні та міжнародні ринки.

Удосконалення національної мережі зв'язку та телекомунікацій передбачає проведення структурних перетворень з метою розширення послуг зв'язку і підвищення їх якості; створення технічної бази інформатизації на основі новітніх технологій, інтеграції національної системи зв'язку в європейську та глобальну інформаційні інфраструктури; розвиток та модернізацію зональних і місцевих мереж на базі сучасних технологій.

Активізації інвестиційної діяльності у галузі зв'язку сприятиме реалізація таких пріоритетних напрямів:

1. продовження процесу реформування сектору телекомунікацій;

2. забезпечення ефективного використання інвестицій, прискореного розвитку найбільш прибуткових сегментів ринку послуг зв'язку, впровадження нових мережевих технологій;

3. формування правових засад регулятивної політики;

4. упорядкування розрахунків за послуги електрозв'язку, надані бюджетним установам;

5. удосконалення тарифного регулювання;

6. реорганізація галузевих систем стандартизації та сертифікації, їх адаптація до міжнародних стандартів.

Особлива увага приділятиметься розвитку готельного господарства і туризму. Для стимулювання залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну сфери слід забезпечити:

1. створення системи пільгового рефінансування комерційних банків у разі надання ними пільгових кредитів для реалізації інвестиційних проектів з розроблення і впровадження високотехнологічного устаткування та іншої інноваційної продукції;

2. розширення практики пільгового кредитування під заставу майна суб'єктів господарської діяльності;

3. створення пайових інвестиційних, фондів для реалізації великих інноваційних проектів;

4. розширення форм кредитування інноваційних підприємств шляхом здійснення лізингових, факторингових та інших операцій.

Складовою частиною політики інвестиційної діяльності є прискорення темпів створення нових робочих місць, особливо на ринках праці монофункціональних міст, шахтарських регіонів, забезпечення зайнятості сільського населення.

Держава як суб'єкт інвестиційної діяльності повинна забезпечувати:

1. концентрацію і спрямування державних інвестиційних ресурсів на розвиток інфраструктури ринку, підтримку науково-технологічної та інноваційної політики;

2. підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, подолання ресурсовитратного характеру виробництва та його поновлення;

3. проведення фундаментальних і прикладних досліджень, які можуть забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ринок;

4. створення та впровадження новітніх інформаційних технологій;

5. запровадження змішаного фінансування високоефективних інвестиційних та інноваційних проектів;

6. надання цільових кредитів для реалізації інвестиційних проектів, часткову компенсацію ставок за кредитами комерційних банків за рахунок відшкодування частини коштів з державного бюджету;

7. розширення участі держави в реалізації міжнародних інвестиційних проектів.

Список використаної літератури

1. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. К., Видавництво "Лібра" ТОВ, 1998.

2. Федоренко В.Г. Інвестиційний менеджмент: Навч. посібник. - К.: МАУ11, 1999.

3. Пересада А.А.. Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002.

4. Федоренко В.Г. Інвестиційний менеджмент: Навч. посібник. - К.: МАУП, 1999. - 184 с.

5. Губський Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. - К.: Наукова думка, 1998. - 390 с.

6. Омельченко А.В. Інвестиційне право. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 1999. - 176 с.

7. Герасимчук М. Резерви ринку інвестицій // Урядовий кур'єр. – 2002. – 20 груд.

загрузка...
Top