Аналіз і оцінка інвестиційних проектів

1. Вартісна оцінка суспільного надлишку за наявності негативних екстерналій. Наведіть діаграму

2. Склад ТЕО проекту за розділами

3. Передінвестиційні дослідження витрат інвестиційного проекту. Початкові інвестиційні витрати

Список використаної літератури

1. Вартісна оцінка суспільного надлишку за наявності негативних екстерналій. Наведіть діаграму

Зовнішні ефекти або екстерналії – це побічні наслідки економічної діяльності, які не регулюються ринком і впливають на інтереси третіх осіб як у сфері виробництва, так і у сфері споживання. "Негативними екстерналіями" називається шкода, що наноситься підприємством інтересам інших осіб, контроль або компенсація якого не передбачена ніякими ув'язненими між ними договорами.

При наявності таких зовнішніх ефектів ринок виконує свою функцію розподілу ресурсів недостатньо ефективно. Існують негативні зовнішні ефекти й позитивні зовнішні ефекти. Негативні екстерналії виникають у тому випадку, коли виробництво або споживання якого-небудь блага породжують витрати, що не компенсуються у третьої сторони. Класичним прикладом негативних екстерналій є забруднення навколишнього середовища. Виробник, забруднюючи атмосферу отрутним димом або спускаючи промислові стоки в ріку, як би переносить частину витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництвом даного товару, на населення, але ніяк їх не компенсує. Колективне рішення дозволяє охоронити суспільство від негативних екстерналій, а також від зниження запасів і якості природного ресурсу нижче бажаного. Із цих позицій екстерналії створюють ґрунт для нових управлінських структур. Сторони, що беруть участь в експлуатації певного ресурсу, зацікавлені краще довідатися один одного, прийти до угоди один з одним і контролювати хід його виконання. Питання складається у визначенні обставин, при яких виникають стимули для знаходження подібних спонтанних рішень, а де політика переговорів ні до чого не приводить. Очевидно, переговори закінчуються провалом там, де дуже важко або дуже дорого стає визначити спільні інтереси, погодити їх і здійснювати нагляд над їхнім належним виконанням.

Залежно від сфери прояву розрізняють зовнішні ефекти:

• у сфері виробництва, коли один виробник впливає на діяльність іншого;

• у сфері споживання, коли один споживач впливає на рівень корисності іншого;

• між виробництвом та споживанням, коли господарська діяльність виробника впливає на добробут споживачів;

• між споживанням та виробництвом, коли споживання індивідів впливає на господарську діяльність фірм.

Залежно від характеру впливу одних мікроекономічних суб’єктів на інших розрізняють негативні і позитивні зовнішні ефекти.

Негативні зовнішні ефекти виникають, коли діяльність одних суб’єктів завдає шкоди іншим. В умовах негативних екстерналій ринкова рівновага не є ефективною, їх вплив призводить до додаткових витрат третіх осіб, знижує результативність конкурентного розподілу ресурсів.

Негативні екстерналії виникають у випадку, коли діяльність однієї сторони викликає витрати в інших сторін, зменшення їхнього добробуту

Отже, підприємство, яке породжує негативні екстерналії, перекладає частку витрат на інших, а те, яке створює позитивні екстерналії, бере на себе частку витрат з реалізації чужих інтересів. Там, де мають місце негативні екстерналії, виникає тенденція до відносного надвиробництва за надмірного витрачання ресурсів. Позитивні екстерналії обертаються на відносне недовиробництво, оскільки для тих, хто їх створює, результати виробництва виявляються неадекватними витратам.

За негативних зовнішніх впливів середні приватні витрати на виробництво є меншими, ніж суспільні витрати. В результаті деякі фірми залишаються в галузі, навіть коли з міркувань ефективності їм варто було б вийти з неї. Таким чином, негативні екстерналії заохочують велику кількість фірм залишатися в галузі.

Екстерналії можуть виникати як у результаті виробництва, так і споживання товарів і послуг. До їхніх принципових рис ставляться:

екстерналії мають місце, коли дії фірми або індивідуума безпосередньо впливають на витрати й вигоди яких-небудь інших фірм або індивідуумів;

зовнішні ефекти не знаходять повного відбиття в ринкових цінах;

для екстерналій характерний вплив на треті особи, що не приймають участь у ринковій угоді як продавці або покупці, і віднесення частини витрат або вигід від угоди на їхній рахунок.

Негативні зовнішні ефекти звичайно незначно позначаються на економічному становищі самих забруднювачів. Виробники забруднень зацікавлені насамперед у мінімізації своїх внутрішніх витрат, а зовнішні, екстернальні витрати вони звичайно ігнорують як проблему, що вимагає для свого рішення додаткових витрат.


2. Склад ТЕО проекту за розділами

Укладенню капіталу передує підготовка техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) інвестиційного проекту. В інвестиційному процесі цьому етапу відводиться значне місце, адже чим більше вірогідної та грамотно оформленої інформації про підприємство (проект) одержить інвестор, тим менший ризик чекає на нього на етапі реалізації проекту. Крім того, до початку інвестування потрібен досить тривалий період переговорів, експертиз, узгоджень, перевірок та переперевірок, предметом яких є ТЕО і які здійснюються майже всіма суб’єктами інвестиційної діяльності.

Розроблення та реалізація виробничого інвестиційного проекту проходить тривалий шлях від ідеї до будівництва та експлуатації об’єкта. Цей період розглядається як життєвий цикл інвестиційного проекту.

ТЕО відносно джерел фінансування проекту розробляється, як правило, не за рахунок інвестицій (практика західних країн), а за кошти тих учасників тендерів, які відстоюють свої варіанти проектів. Незважаючи на те, що витрати на ТЕО бувають досить значні, вони не враховуються за фінансової оцінки ефективності проекту. ТЕО для великих та важливих проектів в Україні розробляється у складі схем розвитку регіонів і галузей, які ухвалюють на строк 10—15 років за рахунок державних капіталовкладень, передбачених на проектування будівництв майбутніх періодів. Ці витрати передбачаються у відповідних титульних списках проектно-дослідницьких робіт, які затверджуються Кабінетом Міністрів.

ТЕО невеликих об’єктів фінансується за рахунок проектно-дослідних робіт у складі зведеного кошторису будови. Це, як правило, виключає можливість проектування на конкурсних засадах. Тому попереднє ТЕО і ТЕО за умов України належать до інвестиційної фази й фінансуються інвестором.

Етап техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту, коли приймається рішення про наявність технічних, екологічних, економічних і комерційних передумов для його практичної реалізації, здійснюється за схемою табл.1.

Таблиця 1

Техніко-економічне обґрунтування інвестиційного проекту

Розділ ТЕО

Структура розділу

1. Основна ідея проекту

1.1. Ідея проекту

1.2. Спонсори проекту

1.3. Головні відомості про проект

2. Аналіз ринку і стратегія маркетингу

2.1. Загальноекономічний аналіз

2.2. Дослідження ринку

2.3. Основи проектної стратегії

2.4. Основна концепція маркетингу

2.5. Витрати й доходи маркетингу

3. Сировина, матеріали та комплектуючі вироби

3.1. Специфікація потреби в сировині, матеріалах і комплектуючих виробах

3.2. Доступність матеріальних ресурсів

3.3. Стратегія поставок, витрати на матеріали та комплектуючі вироби

4. Місцезнаходження і навколишнє середовище

4.1. Аналіз місцезнаходження та навколишнього середовища

4.2. Остаточний вибір пункту розміщення об'єкта та оцінка витрат

5. Інженерно-технологічна частина проекту

5.1. Виробнича програма і виробнича потужність

5.2. Вибір технології, детальний план та інженерні основи проекту

5.3. Вибір обладнання, будівельно-монтажні роботи

6. Організаційні й накладні витрати

6.1. Організація та управління об'єктом

6.2. Організаційне проектування

6.3. Накладні витрати

7. Трудові ресурси (персонал)

7.1. Потреба в окремих категоріях персоналу

7.2. Оцінка витрат на його утримання

8. Планування процесу здійснення проекту

8.1. Цілі та етапи процесу реалізації проекту

8.2. Календарний графік реалізації проекту

8.3. Розрахунки загальних витрат

9. Фінансовий аналіз та оцінка ефективності інвестування

9.1. Цілі і завдання фінансового аналізу

9.2. Аналіз витрат на реалізацію проекту

9.3. Методи економічної оцінки інвестиційного проекту

9.4. Фінансування проекту

9.5. Фінансові та економічні показники діяльності підприємства (організації)

На третій (оцінній) стадії передінвестиційної фази проекту юридичними (фізичними) особами, які готові підтримати ідею проекту, усі його технічні, організаційні та фінансові аспекти, приймається остаточне рішення про інвестування.

Інвестиційна фаза циклу інвестиційного проектузазвичай охоплює такі види робіт:

• формування юридичного, фінансового та організаційного базису (підготовка засновницьких документів, вибір технологій, прийняття рішення про організаційну структуру управління майбутнім виробничим підприємством чи об'єктом);

• детальне проектування й контрактація (підготовка території під забудову; остаточний вибір технології та устаткування; планування і проектування будівництва; проведення торгів – тендеринг;

• переговори й контрактація між усіма сторонами, які беруть участь у реалізації проекту);

• будівництво (будівельні роботи, установлення та монтування обладнання; здача готового виробничого об'єкта в експлуатацію);

• виробничий маркетинг (маркетингова підготовка ринку до появи на ньому нової продукції; маркетинг поставок на ринок нової продукції);

• організація і проведення навчання експлуатаційного персоналу для новоспоруджуваного підприємства (об'єкта);

• уведення в експлуатацію новоспорудженого підприємства чи іншого виробничого об'єкта (складання й затвердження акта державної комісії про введення в експлуатацію нового виробничого об'єкта) [2].

На етапі попереднього техніко-економічного обґрунтування вивчаються різні економічні альтернативи: ринку та потужності підприємства; попиту та ринку; маркетингу та збуту; виробничої програми підприємства та матеріальних витрат; технологічної та економічної частин проекту, включаючи розрахунки комерційної ефективності.

За результатами попереднього техніко-економічного дослідження робляться такі висновки:

— інвестування настільки ефективне, що остаточне рішення стосовно його доцільності може бути прийняте вже на цьому етапі;

— інформації достатньо для висновку про те, що проект не життєздатний;

— концепція реалізації проекту свідчить про необхідність проведення глибшого аналізу та подальшого розроблення техніко-економічного обґрунтування.

Дослідження може проводитись декілька разів, повторюватись з уведенням додаткових змінних параметрів. Якщо отримані результати свідчать про недостатню ефективність проекту, здійснюється подальше коригування окремих параметрів, особливо у виробничій частині програми, вносяться зміни до проекту для підвищення його ефективності. Якщо за повторного аналізу проект залишається нерентабельним, робиться остаточний висновок щодо недоцільності його реалізації.

У кінцевому підсумку звичайно висвітлюються такі параметри проекту:

  • загальна характеристика підприємства, його активи та основний капітал, період освоєння інвестицій, рівень економічної та юридичної самостійності, наявність філій, дочірніх фірм і підрозділів, номенклатура та асортимент продукції;
  • виробнича потужність підприємства, характеристика технологічних процесів та обладнання;
  • характеристика допоміжних та обслуговуючих виробництв, складського господарства, інженерних комунікацій;
  • база сировини, постачальники основних і допоміжних матеріалів, форми матеріально-технічного забезпечення, що передбачаються;
  • екологічна характеристика, дані про техніку безпеки, сейсмічність, вітрове навантаження, затоплюваність тощо;
  • організація управління, кадровий склад підприємства, поточні витрати;
  • фінансове забезпечення оцінки результатів діяльності, зокрема зовнішньоекономічної, за минулий період (для проектів реконструкції та технічного переоснащення);
  • економічна частина проекту;
  • обсяг інвестицій за роками реалізації проекту та за джерелами фінансування, витрати за відведення земельної ділянки під будівельно-монтажні роботи, придбання технологічного обладнання, інші витрати;
  • етапи реалізації проекту, прибуток, інвестори, які передбачаються, та учасники проекту;
  • оцінка ринку збуту продукції, яка планується до випуску, її основні споживачі, конкуренти, ціновий прогноз;
  • можливість фінансування проекту за рахунок випуску акцій;
  • загальні висновки щодо переваг та вад проекту порівняно з аналогами вітчизняної та зарубіжної практики.

Після проведення необхідних досліджень, що передують прийняттю інвестиційного рішення, складається бізнес-план – максимально компактний за змістом і стандартний за формою документ, що в ньому викладено головне спрямування інвестиційного проекту та його основні технічні й фінансово-економічні параметри.

Кількість розділів і деталізація бізнес-плану інвестиційного проекту залежать від його масштабності й конкретної сфери діяльності.

Такий бізнес-план формується як підстава для отримання фінансової підтримки від потенційних інвесторів: саме для них його передовсім і призначено. Його використовують також комерційні банки для формування власного кредитно-інвестиційного портфеля і наступного надання кредитів підприємцям, підприємствам та організаціям, які розробили і подали бізнес-плани інвестиційних проектів.


3. Передінвестиційні дослідження витрат інвестиційного проекту. Початкові інвестиційні витрати

Для успішного здійснення інвестицій у цінні папери інвестору необхідно провести попередній аналіз якості фінансових інструментів. Традиційний підхід до аналізу з метою прийняття інвестиційного рішення щодо стратегічного і портфельного інвестування у разі формування великих портфелів цінних паперів із залученням закордонних цінних паперів, тобто підхід «згори - вниз», починається з дослідження на макроекономічному рівні з метою з'ясування характеру та особливостей інвестиційного клімату країни, фінансові активи емітентів якої зацікавили інвестора, потім стосується конкретніших, специфічних секторів (галузей, підгалузей, виробництва, далі - галузей) - так званого індустріального аналізу і завершується оцінюванням фінансового й економічного стану фірми-емітента й прогнозуванням (моделюванням) ринкової ціни фінансових інструментів.

Початкові інвестиції (початкова вартість проекту) – це реальна вартість проекту капітальних вкладень з урахуванням результатів від продажу діючого устаткування та податків. Математично вони обчислюються як сума звичайних витрат на започаткування інвестицій за мінусом усього початкового доходу. Початкові капітальні витрати охоплюють: вартість машин, устаткування та інших необхідних підприємству знарядь праці за реальною ціною купівлі; додаткові витрати, що зв'язані з транспортуванням і монтуванням нового обладнання, а також із технічним наглядом за ним; податки на продаж старого обладнання, якщо такі передбачено чинним законодавством країни. За умови технічної реконструкції або розширення діючого підприємства капітальні витрати включають також вартість будівельно-монтажних робіт. За спорудження нового підприємства довгостроковими є всі витрати, що входять до складу виробничих інвестицій (капітальних вкладень).У зв'язку із започаткуванням інвестицій кожне діюче підприємство має певний початковий дохід, тобто виручку від продажу старого устаткування; податкові знижки на продаж старого обладнання зі збитком; податкові пільги на інвестиції тощо.

Розглянемо послідовні етапи, які є основними складовими комплексного аналізу в процесі прийняття інвестиційних рішень.

Початковим етапом передінвестиційних досліджень є загальноекономічний або макроекономічний аналіз для визначення інвестиційного клімату країни. Стан економіки аналітик оцінює з урахуванням статистичних даних стосовно темпів зростання валового національного продукту, доходів на душу населення, рівня зайнятості, темпів інфляції, рівня відсоткових ставок, валютного курсу тощо. Додатково він визначає фіскальну й монетарну політику уряду, її вплив на функціонування ринку цінних паперів. На підставі цих досліджень надається загальна оцінка інвестиційного клімату країни.

У більшості інвестиційних проектів передбачаються початкові інвестиційні витрати на придбання будівель, споруд або обладнання, на підготовку або перепідготовку робочої сили, на маркетинг нового продукту тощо. Ці витрати здійснюються протягом першого року, а інколи навіть другого і третього, з огляду на розмір та заплановану кількість фаз реалізації проекту. Якщо виникає необхідність замінити обладнання протягом життєвого циклу проекту, то ця заміна відобразиться як разовий відплив грошових коштів у процесі реалізації інвестиційного проекту. Наприкінці життєвого циклу інвестиційного проекту всі залишкові вартості в капітальних інвестиціях показуються як потік надходжень грошових коштів в останньому або наступному році залежно від того, як легше продати ці активи.

Важливою складовою початкових витрат є потреба в початковому оборотному капіталі. Оборотний капітал є додатковим джерелом, необхідним на початку реалізації інвестиційного проекту до того моменту, поки не почнеться надходження грошових потоків від інвестиції. Наприклад, якщо інвестиційний проект спрямовано на розширення існуючого виробництва, необхідно придбати додаткову сировину, а також інші початкові засоби у кредит, таким способом ще більше зв’язуючи ресурси підприємства. Цей оборотний капітал показується як надходження наприкінці життєвого циклу проекту, коли ці ресурси вивільняються для використання в будь-якому іншому місці. Звичайно, він включається в грошові потоки останнього року за умови, що запаси поступово вичерпаються під кінець життєвого циклу інвестиційного проекту, а дебітори заплатять відразу по закінченні останнього року.

Структура інвестиційних витрат на проекти, пов'язані з виробництвом товарів і послуг, посередництвом, торгівлею, включає витрати на будівництво будівель і споруд, у тому числі і на їх проектування, на придбання устаткування, його монтаж і налагодження, на реконструкцію виробництва, на удосконалення технологічних процесів. Для визначення суми інвестицій у такі проекти обов'язково треба врахувати також суму авансування капіталу в оборотні активи для створення мінімальних запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів для здійснення розрахунків та інших оборотних активів, без яких здійснення проекту неможливе.

При визначенні суми початкових витрат на інвестиції треба враховувати (у бік зменшення) так звану ліквідаційну вартість основних засобів, якщо капітальний проект пов'язаний з впровадженням нових об'єктів (наприклад, устаткування, машин) замість застарілих. У разі реалізації об'єктів основних засобів, які підлягають заміні, сума початкових витрат на проект зменшується на продажну вартість об'єкта (остання ж приймається за мінусом податку на прибуток, сплаченого від операції з продажу).

Правильне визначення обсягу початкових витрат на проект, тобто суми інвестиції, — запорука якості розрахунків окупності інвестиції, бо саме вони і є об'єктом оцінки окупності.


Список використаної літератури

  1. Єрмошенко М. Аналіз і оцінка інвестиційних проектів: Навч. посібник/ Микола Єрмошенко, Ігор Плужников,; Національна Академія Управління. - 2-е вид.. - К., 2006. - 155 с.
  2. Ковшун Н. Аналіз та планування проектів: Навчальний посібник/ Наталія Ковшун; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т водного господарства та природокористування. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 343 с.
  3. Пересада А. Інвестиційний аналіз: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни/ Анатолій Пересада, Сергій Онікієнко, Юлія Коваленко,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. - К., 2003. - 134 с.
  4. Пересада А. Проектне фінансування: Підручник/ Анатолій Пересада, Тетяна Майорова, Олена Ляхова,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2005. - 733 с.
  5. Провайдинг інновацій: Підручник/ М. П. Денисенко, А. П. Гречан, М. В. Гаман та ін.; за ред. : М. П. Денисенка; М-во освіти і науки України, Київський нац. ун-т технологій та дизайну. - К.: Професіонал, 2008. – 443 с.
  6. Рейзвіх Е. Бізнес-план інвестиційного проекту: Навчально-методичний посібник/ Едуард Рейзвіх, Володимир Шумейко,; Мін-во освіти України, Кіровоградський держ. техн. ун-т. - Кіровоград: Б. в., 1999. - 144 с.
  7. Шилов Е. Аналіз і управління інвестиційними проектами: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. освіти / Київський національний ун-т будівництва і архітектури. — К. : КНУБА, 2000. — 56с.
загрузка...
Top