Організація внутрішнього простору в засобах розміщення

1. Типологія внутрішнього простору рекреаційних закладів.

2. Критерії комфортності житлового приміщення (простір, параметри, фізичні умови макроклімату, необхідне обладнання).

3. Формування внутрішнього простору приміщень виробничого призначення рекреаційного закладу.

Список використаної літератури.


1. Типологія внутрішнього простору рекреаційних закладів

В житті людини є два протилежні бажання - прагнення отримати нових вражень і комфорту. Нові враження отримують, як правило, від подорожей, але не завжди вони асоціюються з комфортом. Скрасити незручність може одне - мрія про затишний готель.

Якість обслуговування туристів — проблема комплексна. ЇЇ вирішення передбачає ефективне використання всіх важелів, різних форм і методів впливу. В основу вирішення цієї проблеми покладено системний підхід: єдність і взаємодія організаційних, технічних, економічних, соціологічні правових заходів. Якість обслуговування — це сукупність властивостей і ступеню корисності послуг, що обумовлює здатність усе повніше задовольняти потреби туристів.

Глибинно-просторова композиція складається з матеріальних елементів, об'єктів, поверхностей та простору, а також інтервалів між ними.

Одним із найважливіших засобів приведення різноманітних елементів форми до єдності, упорядкування їх розташування є ритм, який притаманний різноманітним явищам і формам природи, трудовим процесам і т.д.

Ритм - це рівномірне чергування розмірених елементів, порядок поєднання ліній, об'ємів, площин. Ритм діє на наші почуття. Ми сприймаємо не тільки оком, але й на слух. Ритм притаманний і статичним предметам. Наприклад, в архітектурних спорудах - ритмічний розподіл вікон по горизонталі і вертикалі. Ритм можна помітити і в площинному зображенні (орнамент).

Закономірне чергування об'ємів, граней, а також упорядкована зміна характерних елементів, форми - все це використовується в якості специфічного засобу композиції, як для окремих предметів і споруд, так і для комплексів.

Ритм може бути спокійний і не спокійний, може бути направлений в одну сторону, або збігатися до центру, направлений як по горизонталі так і по вертикалі.

Бажане враження від предмета можна досягти правильним використанням всіх можливостей ритма, продуманим чергуванням елементів, об'ємів, кольорових плям, як би направляючих рухатись око в співвідношенні з вибраним ритмом.

Широко використовується кольоровий ритм. Кольоровий ритм створює своєрідний кольоровий ритм.

Ми не можемо зорово сприймати виріб закінченим, якщо його маси конструктивно не врівноважені. Воно повинно бути не тільки фізично, а й зорово стійким. Отже, важливе місце в композиції займає рівновага.

Рівновага - це такий стан форми, при якому всі елементи збалансовані між собою. Вона залежить від розподілу мас композиції відносно її центру. Рівновага, як і ритм притаманна рослинному і тваринному світу. Рівновага об'ємів, або частин любого предмета викликає почуття спокою, упевненості і стійкості.

Динаміка - це зорове сприймання руху, стрімкості, форми. Динамічна форма може бути притаманна як нерухомим так і рухомим об'єктам. Динамічність робить форму активною, помітною, виділяючи її серед інших.

Статика - це стан спокою, рівноваги форми, стійкість у всьому її ряду, в самій геометричній основі. Статичність вимагає рівних спокійних ліній: мас, чітких членувань по горизонталі та вертикалі[2, c. 34-36].

Симетрія є одним з важливих засобів досягнення єдиності і художньої виразності форми. Симетрія - принцип організації, де елементи розташовані правильно відносно осі площини, або центру. Симетрія є дзеркальна і осьова.

Широко застосовується також асиметрія - розташування елементів, при якому вісь симетрії відсутня. Асиметрія - принцип організації площини, який базується на динамічній врівноваженості елементів, на враженні руху їх в межах цілого.

Симетрія і асиметрія допомагають досягти художньої виразності статичних і динамічних композицій.

Застосування принципів гармонії в художньому оформленні інтер'єру має велике значення. Гармонійна композиція полегшує сприйняття естетичної і змістовоної інформації. На принципах гармонії ґрунтується композиційна побудова шрифтового, ілюстративних матеріалів.

Принципами, які визначають естетичну якість стендів, композиційну гармонійність, є повторення цілого в його частинах, відповідність розмірів, рівновага, ритм, пропорції. Принцип повторення цілого в його частинах полягає в наявності провідної ознаки в елементах композиції. Він забезпечує послідовність її сприймання й полегшує зміну зон уваги при переході від одних елементів до інших.

Принцип відповідності розмірів вимагає визначити спільну закономірність співвідношення частин і цілого в процесі сприймання. Цей принцип враховують при застосуванні планшетів прямокутної форми із співвідношенням 2 : 3, 3 : 4, 3 : 5 (близько до золотого перерізу), 9 : 10 (динамічний квадрат).

Принцип рівноваги забезпечує зрівноваження частин і цілого відносно просторової осі, головним чином по вертикалі, оскільки на сприймання впливає на?? земне тяжіння. Найпоширенішим способом забезпечення зрівноваження стендів є симетричне їх розташування відносно вертикальної або горизонтальної осі. Така композиція створює враження статичності. Центральний елемент композиції стає головним.

Також поширеною є асиметрична композиція. Вона дає можливість знаходити багатоваріантні рішення.

Важливе значення для будь-якої композиції мають такі художні засоби як пропорція - зв'язки між розмірами і ритм - повторення елементів, зв'язок відстаней[7, c. 138-140].

Термін "архітектурний простір" використовується в професійній діяльності дизайнерів і архітекторів, наприклад, стосовно відкритих міських просторів. Простір важливо й в інших областях архітектури й дизайну, особливо в дизайні інтер'єра. Проблема архітектурного простору є основною для дизайнера й архітектора. Сутність архітектури полягає в штучному відмежуванні природного простору.

Архітектура - це штучно створена людиною матеріально-просторове середовище, що володіє естетичними якостями. Архітектурне середовище складається з компонентів - маси, простору, стану середовища, освітленості, акустики, руху повітря. Поняття "архітектурний простір" складається із просторової форми, площин огородження й предметів устаткування. Архітектурний простір візуально обмежений у вигляді конкретної просторової форми.

Абсолютна величина простору в інтер'єрі подумки порівнюється з кількістю людей, які будуть перебувати в приміщенні. Для кожної людини виділяється "моторний простір", - це умовно обмежена частина загального простору для конкретної людини. Індивідуальне (моторне) простір вивчається ергономікою.

Як складова частина архітектурного простору, індивідуальний простір людини утворить групи й зони. Наприклад, у готелі виділяються зони адміністратора, зона очікування. Архітектурний простір завжди соціально виразно, у його основі лежить процес - торгівля, навчання, проживання, побут.

Поняття закритий або відкритий простір визначає взаємини архітектурних просторів і природних. "Закритий простір" означає фізичну ізольованість створеного простору від природного для забезпечення захисних функцій. "Відкритий простір" перебуває безпосередньо в природних умовах.

Поняття внутрішнього й зовнішнього простору визначає положення місця одного простору щодо іншого. Наприклад, вулиця - зовнішній простір стосовно будинку. Існує термін "міський інтер'єр", або "інтер'єр відкритих просторів". Навіть внутрішній простір будинку може мати розподіл на внутрішні й зовнішні зони.

Архітектурний простір має важливу властивість орієнтації й спрямованості, динаміки свого розвитку. Орієнтація пов'язана з фізичними особливостями людини гравітацією, положенням у фізичному просторі, з поняттями низ, верх, спереду, позаду, збоку. Спрямованість простору виражається поняттями "низьке-високе", "вузьке-широке", " коротке-витягнуте"[4, c. 137-139].

Гарному враженню від інтер'єра рекреаційного закладу сприяє наявність художніх елементів архітектурно-будівельного встаткування (вентиляційних і інших ґрат і вставок, деталей обробки прорізів і полотен дверей), форми й види віконної й дверної фурнітури, електроустановочних і інших виробів. Предметом художнього оформлення служать і деталі дрібного встаткування: покажчики, номери кімнат, назви приміщень, сигналізаційні пристрої, дзвінки, а також різні періодично й постійні вставлені оголошення для готельної клієнтури й обслуговуючого персоналу, інформації й т.п.. До оформлювального мистецтва відносять розміщення й художню композицію всіляких написів, шрифти, орнаментацію, прийоми й способи висвітлення окремих предметів декоративного оздоблення й архітектурних деталей.


2. Критерії комфортності житлового приміщення (простір, параметри, фізичні умови макроклімату, необхідне обладнання)

Житлове середовище являє собою систему відкритих і закритих просторів з явно вираженими інтегрованими процесами, зумовленими природно-кліматичними умовами, національно-побутовими традиціями і соціально-демографічними факторами.

Будь-який будинок повинний відповідати наступним основним вимогам: 1) функціональної доцільності, тобто будинок повинний цілком відповідати тому процесу, для якого воно призначено (зручність проживання, праці, відпочинку і т д.); 2) технічної доцільності, тобто будинок повинен надійно захищати людей від зовнішніх впливів (низьких чи високих температур, опадів, вітру), бути міцним і стійкої, тобто витримувати різні навантаження, і довговічним, зберігаючи нормальні експлуатаційні якості в часі; 3) архітектурно-художньої виразності, тобто будинок повинний бути привабливим по своєму зовнішній (екстер'єрі) і внутрішньому (інтер'єру) виду, сприятливо впливати на психологічний стан і свідомість людей; 4) економічної доцільності, що передбачає найбільш оптимальні для даного виду будинку витрати праці, засобів і часу на його зведення. При цьому необхідно також поряд з одноразовими витратами на будівництво враховувати і витрати, зв'язані з експлуатацією будинку.

Безумовно, комплекс цих вимог не можна розглядати у відриві друг від друга. Звичайно при проектуванні будинку прийняті рішення є результатом погодженості з урахуванням усіх вимог, що забезпечують його наукову обґрунтованість.

Головним з перерахованих вимог є функціональна, чи технологічна, доцільність. Тому що будинок є матеріально-організованим середовищем для здійснення людьми найрізноманітніших процесів праці, побуту і відпочинку, то приміщення будинки повинні найбільше повно відповідати тим процесам, на які дане приміщення розраховане; отже, основним у будинку чи його окремих приміщеннях є його функціональне призначення. При цьому необхідно розрізняти головні і підсобні функції. Так, у будинку школи головною функцією є навчальні заняття, тому шкільний будинок в основному складається з навчальних приміщень (класні кімнати, лабораторії і т.п. ). Поряд з цим у будинку здійснюються і підсобні функції: харчування, суспільні заходи, керівництво і т.п. Для них передбачаються спеціальні приміщення: їдальні і буфети, актові зали й ін. При цьому перераховані функції для цих приміщень будуть головними. Їм же відповідають свої підсобні функції.

Усі приміщення в будинку, що відповідають головним і підсобним функціям, зв'язуються між собою комунікаційними приміщеннями, основне призначення яких забезпечувати руху людей (коридори, сходи, вестибюлі й ін.).

Якість середовища залежить від таких факторів, як простір для діяльності людини, розміщення устаткування і руху людей; стан повітряного середовища (температура і вологість, повітрообмін у приміщенні); звуковий режим (забезпечення чутності і захист від шумів, що заважають,); світловий режим; видимість і зорове сприйняття; забезпечення зручностей пересування і безпечної евакуації людей.

Дизайн інтер’єру починається з планування приміщень, із створення певної структури внутрішнього простору. З погляду психології така структуризація має першорядне значення. Фактично вона задає ритм життя в будинку і нерідко диктує конкретні моделі відносин його мешканців один з одним і гостями. Хоча варіантів просторового планування незліченна множина, їх можна звести до двох основних типів: закритий і відкритий інтер’єр. Інтер’єр закритого типу має на увазі чітке і фіксоване ділення єдиного цілого на декілька ізольованих кімнат, кожна з яких виконує певну функцію. Наприклад, вітальня не може бути за сумісництвом їдальні, а спальня - робочим кабінетом.

З психологічної точки зору тут в розділ кута поставлена пріватность і навіть інтимність життя власників приміщення. Відкритий інтер’єр, навпаки, є дизайнерським втіленням концепції доступного суспільства, що демонструє свого роду життя напоказ, активний, динамічний і комунікабельний стиль поведінки і, можливо, пріоритет суспільних і ділових інтересів над особистими. В наші дні такий тип структуризації житла реалізується шляхом гнучкого планування приміщення, організації простору, що проглядається з будь-якої крапки, розділеного не на кімнати, а на функціональні зони. Два сторіччя архітектори добивалися цього за рахунок анфілади суміжних кімнат.

Питання про те, на якому з типів планування зупинитися при формуванні гармонізуючого інтер’єру, вирішується досить просто. Тим, хто віддає перевагу самоті, уникає галасливих компаній і соціальних контактів, підійде інтер’єр закритого типу, а у людей, звиклих постійно знаходитися в центрі уваги і прагнучих до максимального розширення круга знайомств, подібний вибір нерідко асоціюється з психологічною камерою-одинаком. Розробка дизайну стимулюючого інтер’єру вимагає набагато відповідальнішого і творчого підходу. Тактика шокової терапії тут, зрозуміло, недоречна. Компенсаторна психотерапевтична ідея стимулюючого планування реалізується за допомогою умілого використання двох основних прийомів: поєднання інтер’єру закритого або відкритого типа і наявності якогось проміжного варіанту - напіввідкритого житлового простору. Спробуємо розібратися, як це виглядає на практиці.

Припустимо, завдання зводиться до створення стимулюючого інтер’єру для людини, що відчуває певні труднощі із-за своєї замкнутості, некомунікабельності і постійної зануреної в себе. Перший прийом - єдиний відкритий простір замість декількох окремих кімнат загального користування (наприклад, вітальні, кухні і кабінету) з однією ізольованою особистою кімнатою, яка служить гармонізуючим елементом. Другий прийом - часткове обмеження ступеня ізольованості кожної кімнати, коли масивні стіни замінюють легкими перегородками, що трансформуються, ширмами або скляними панелями. Підхід до планування стимулюючого інтер’єру для людини з імпульсним, холеричним темпераментом буде прямо протилежним по своїх цілях, але багато в чому схожим на попередній варіант по практичному втіленню. Домінуюча тенденція тут - посилення і виділення зон єдиного простору за допомогою мобільних перегородок, що зрітельно зменшують об’єм окремого приміщення, але що не викликають відчуття повністю ізольованої кімнати.

Основною структурною одиницею закритих (інтер'єрних) просторів є житловий осередок (квартира). Вона має таку архітектурно-планувальну характеристику: площа (загальна, корисна); номенклатура приміщень (кімнат); площа кожної кімнати, характер планувальних взаємозв'язків.

Процес життєдіяльності людини в системі відкритих і закритих просторів здійснюється на декількох рівнях:

· суспільно - соціальному (спілкування, виховання, відпочинок, індивідуальна праця);

· життєзабезпечливому (їжа, сон, особиста гігієна, фізкультура, лікування);

· побутовому (приготування їжі, прибирання, прання, зберігання).

Основним критерієм організації усіх видів житла є комфортність житлового середовища.

Екологічний комфорт досягається забезпеченням оптимальних мікрокліматичних умов (температурний, вологісний, інсоляційний, вітровий, шумовий режими середовища мешкання).

Функціональний комфорт забезпечується необхідним набором планувальних елементів, оптимальними параметрами (величина площі, об'єм, обладнання, висота приміщень і т. п.), а також їх раціональним взаємозв'язком.

Естетичний комфорт створюється певними композиційними прийомами організації відкритих і закритих просторів, розробкою колористичного рішення дизайну всіх елементів, стильовою єдністю середовища, використанням традицій регіональної архітектури.

Показники комфорту житлового середовища в цілому включають всю перелічену сукупність параметрів, які його характеризують.

У перспективі найбільш комфортним видом житла будуть продовжувати залишатися індивідуальні житлові будинки традиційного типу з внутрішнім двориком, айванами і диванами, які забезпечують всі необхідні функції житла: прийому і приготування їжі, сну, санітарної гігієни, зберігання, побутової праці, індивідуальної роботи, відпочинку і т. д.

Планувальна структура таких будинків досить різноманітна, її характеризує органічний зв'язок з природним середовищем: біля будинку розміщується рекреаційна зона з басейном, обслуговуюча зона (гараж, підсобні приміщення, фруктовий сад). Житлові будівлі мають систему інтер'єрних просторів, розташованих в двох рівнях. Комфорт житла залежить від рівня забезпеченості сім'ї.


3. Формування внутрішнього простору приміщень виробничого призначення рекреаційного закладу

Кожна приватна поважаюча себе фірма випрацьовує свій стиль, свої привабливі особливості, до яких поряд з логотипом і спецодягом входить і оформлення інтер’єрів приміщень. Естетична привабливість та упізнавана особливість досягається дизайнером не стількі і не тількі завдяки правильному технологічному розміщенню обладнання, відповідно підібраному кольору стін та стелі, або обгрунтованому використанню акустичних перегородок. Справжні дизайнерські рішення роблять звичайне виробниче приміщення несхожим на склад (як буває за відсутності дизайн-рішення), комфортабельним, затишним, пристосованим для довгочасного перебування в ньому людей.

Сучасні технології не просто змінюють процес виробництва тієї чи іншої продукції. Значно змінюються умови знаходження людини на підприємстві, підвищується ступінь комфортності як під час безпосередньої роботи, технологічного процесу, так і умови релаксації, відновлення оптимального стану людини під час перерви, відпочинку. Зараз маємо змогу забезпечити виробничі приміщення денним освітленням, кондиціонерами та обігрівачами, встановити клімат-контроль, пилофільтри, акустичний захист, створити штучний мікроклімат у будь-якій зоні виробництва.

Звісно, це вимагає від керівників вкладання коштів і чималих. Та на сьогоднішній день рішення цих задач повинно стати обов’язковим для будь-яких підприємств. Такого висновку дійшли вже на Заході і Сході – дочірні фірми іноземних компаній починають свою розбудову саме із забезпечення гідних умов роботи і відпочинку на підприємствах.

Існує велика кількість розробок у літературі, які розглядають різні фактори забезпечення робочого режиму та комфорту, дають деякі рекомендації щодо обрання різноманітних параметрів технологічних процесів.

Дослідивши сучасні тенденції дизайну промисловості, спираючись на досягнення сьогодення у виробництві будівельних та обробних матеріалів (за останні роки промисловість збагатилась великою кількістю нових екологічно чистих, корисних та естетично привабливих знахідок, нових типів освітлення, рішень стелі, перегородок та іншими елементами, які конче необхідно систематизувати задля грамотної рекомендації їх у дизайнерському проектуванні), доцільно розробити конкретні методичні рекомендації для деяких підприємств легкої, харчової, побутової промисловості, що найчастіше сьогодні починають роботу на базі існуючих виробничих приміщень, за якими дизайнер легко і швидко зможе обрати основні параметри освітлення, кольору огороджувальних конструкцій, обладнання, комунікацій, та скористатися обґрунтованими порадами щодо застосування рослин, світильників, меблів та різноманітних декоративних елементів при рішенні інтер’єрів.


Список використаної літератури

  1. Байлик С.И. Гостиничное хазяйство: оснащение, ремонт, эксплуатация. – К.: «Дакор», 2003.
  2. Веремеенко О. Архитектоника комфорта // Гостиничный бизнес. – 2000. – с. 50-51.
  3. Волкотруб И.Т. Основы художественного конструирования. – К.: "Вища школа", 1982.
  4. Гопкало Л.М. Організація готельного господарства: Опорний конспект лекцій. – К., 2002.
  5. Егупова К. Почему холодно в синей комнате // Отель. - № 6. – 2001.
  6. Кропотов В.Н., Мажура Н.В. Отелочные материалы в интерьере. – К.: "Вища школа", 1981
  7. Уренев В.П. Архитектура предприятий общественного питания. – К.: "Будівельник", 1981.
  8. Уренев В.П. Интерьер и оборудование предприятий общественного питания. – К.: „Будівельник”, 1988.
  9. Чикалова Л. Зеленый оазис ресторана // Гостиничный и ресторанный бизнес. – 2002.
  10. Шпара П.Е. Техническая естетика и основы художественного конструирования. – К.: "Вища школа", 1978.
  11. Шумера С.С. Дизайн: Історія зародження та розвитку дизайну. Історія дизайну меблів та інтер’єру. – К., 2004.

загрузка...
Top