Виробничо-фінансова характеристика підприємства та організація облікової роботи

Вступ

Виробничо-фінансова характеристика підприємства та організація облікової роботи

Природнокліматична характеристика та землекористування.

Спеціалізація та економічна ефективність виробництва.

Оцінка фінансового стану підприємства.

Облікова політика підприємства.

Основна частина

Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з оплати праці.

Економічний зміст і завдання обліку затрат праці та її оплати в умовах ринку.

Форми і види оплати праці. Облік особового складу працівників підприємства.

Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з оплати праці.

Види і порядок утримання із заробітної плати.

Облік страхування робітників підприємства.

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ.

Оплата праці – це заробіток, розрахований, як правило, в грошовому виражені, який за трудовими договорами власник чи уповноважений ним орган виплачує за виконану роботу чи надані послуги.умовах ринкової економіки відбулися помітні зміни в оплаті праці, яка залежить вже не тільки від результатів праці робітників, а й від ефективності діяльності виробничих підрозділів.

Урахування праці та заробітної плати займає одне з центральних місць в системі обліку на підприємстві. Заробітна плата є основним джерелом доходів робітників фірм, підприємств. Праця працюючих є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту.

Заробітна плата – є важливим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту.

Збільшення ефективності суспільної продуктивності обумовлено, на сам перед, збільшенням виробництва та поліпшенням якості роботи.

В умовах переходу нашої економіки на ринковий механізм функціонування, важливими задачами стали: прискорення науково-технічного прогресу, зниження витрат живої праці, механізація трудомістких робіт, поліпшення використання трудових ресурсів, зменшення збитків робочого часу.

Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад , форми і системи оплатипраці, преміювання.Урахування праціі заробітної плати - один із найважливіших і складнихділянокроботи, щопотребуютьточних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельностіробітників,витратиробочого часу, категоріїробітників, виробничихвитрат.

Трудові прибуткиробітникавизначаються йогоособистимтрудовим внеском зурахуваннямкінцевихрезультатівдіяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються. Мінімальний розмір оплатипрацівстановлюється законодавством.

Необхідно створювати економічно достовірну та обгрунтовану інформацію про виконання нормативів та динаміки показників про працю, стеження за дотриманням співвідношення росту продуктивності праці та заробітної плати, за зменшенням невиробничих витрат скритих та явних збитків робочого часу, стимулювання праці на підприємстві.

На основі цієї інформації здійснюється контроль за виконанням робочого часу на підприємстві, впровадження прогресивних методів праці, дотриманням правильного співвідношення між ростом продуктивності праці та заробітної плати.

На підприємстві облік чисельності робітників та службовців, їх заробітної плати є документальним, достовірним та однаковим у всіх галузях господарювання. Робітники реалізують право на працю шляхом закладення трудового договору на підприємстві у відповідності з Законом України конкретизуючи права та обов’язки робітників, а також оплата за працю, відрахування у фонди, розрахунок прибуткового податку. У зв’язку з цим на підприємстві організується оперативний та бухгалтерський облік праці та її оплата.

Для того, щоб виконувати задачі, які стоять перед обліком, на підприємстві створені:

Øконтроль за чисельністю персоналу та використанням робочого часу;

Øрозподіл заробітної плати по об’єктах калькулювання;

Øправильність документального оформлення виробки робочих та службовців;

Øсвоєчасне утримання сум податків та перерахування їх до бюджету;

Øпланування звітів про працю.

Øсвоєчасне нарахування заробітної плати та допомог, а також їх видача;

На сьогоднішній день складність ситуації, яка склалася з питання розрахунків з працюючими, пояснює актуальність вибраної теми.

Написання цієї роботи пов’язано з актуальністю проблеми обліку оплати праці в сучасних трансформаційних умовах розвитку в Україні та закріпленням теоретичного матеріалу.

У цій роботі розглянемо такі питання, як виробничо-фінансову характеристику підприємства та організація облікової роботи, природнокліматична характеристика підприємства та землекористування, спеціалізація та економічна ефективність виробництва, оцінка фінансового стану підприємства, облікову політику підприємства, синтетичний і аналітичний облік розрахунків з оплати праці, економічний зміст і завдання обліку затрат праці та її оплати в умовах ринку, форми і види оплати праці. Облік особового складу працівників підприємства, види і порядок утримання із заробітної плати, облік страхування робітників підприємства.

Це дасть змогу закріпити отримані знання на протязі навчального процесу і застосувати їх з практичної точки зору.

В роботі використовувались матеріали НВФ “Кіт”

Виробничо-фінансова характеристика підприємства таорганізація облікової роботи

1.1.Природно кліматична характеристика та землекористування.

Розрахунковий рахунок: 2600330011987 в ОД УСБ,МФО323293, кодОКПО137484444.ауково-виробнича фірма “Кіт” (далі НВФ “Кіт”) знаходиться в центральній частині України, у395 кмдо південно-сходу від Києва. Адреса: Україна, Кіровоградська область, Кіровоградський район, м. Кіровоград, вул. Полтавська 71, Телефон: (8-522) 22-77-11.

Аудитор: аудиторське підприємство "Дункан- аудит",316050,м.Кіровоград, вул.Орджонікідзе, 2.

Історія НПФ “Кіт” починається в 1991 році, коли поряд зполітичними (а у деяких випадках і військових) баталіями люди, які прагнули працювати створюють науково-виробничу фірму “Кіт”, яка займається виробництвом, реалізацією та обслуговуванням торгівельного обладнання.

Усі наступні роки підприємство постійне розвивалося, що зв'язано ізпостійним розвитком ринкових відносин.

До основнихвидів діяльностівідноситьсянаданняпослуг пообслуговування перевезенню встановленню торгівельного обладнання.

На ринку , на якому працює НВФ “Кіт” точиться жорстка конкурентна боротьба як за постачальників сировини , так і за споживачів продукції фірми та послуг, які вона пропонує.

Успішній роботі сприяє використання сучасних систем оргтехніки і відповідного програмного забезпечення.

Режим роботи - однозмінний, 8-годинний робочий день.

1.1.Спеціалізація та економічнаефективність виробництва

До основнихвидів діяльностівідноситьсянаданняпослуг пообслуговування перевезенню встановленню торгівельного обладнання.

На ринку , на якому працює НВФ “Кіт” точиться жорстка конкурентна боротьба як за постачальників сировини , так і за споживачів продукції фірми та послуг, які вона пропонує.

Аналіз фінансовогостануфірми за 2000, 2001 і 1997 роки показує, що вонозалишалосязадовільним.

Часткавалового прибутку вобсязіпродажів склала: у 2000 році - 0,28, у 2001 - 0,30, у 1997 - 0,25. Рентабельність активів у 2000 році - 0,06, у 2001 - 0,16, у 1997 - 0,04. Причиною зниженняз'явилосязбільшення собівартості продукції за рахунокростувитрат на сировину, зарплату і накладних витрат у 3,7 рази (від 1240,7 тис. у 2000році до 4629,9 тис. у 1997).

На 01.01.98 вартість основних фондів склала 21619,7 тис., знос основних фондів - 9982,4 тис., коефіцієнт зносу - 0,46.

По абсолютній величині основнізасоби, починаючиз2000 року, зрослиз2870,7 тис. до 21619,7 тис. у результаті індексації,проведеноїза станом на 1.04.96.

Структура капіталузалишиласямайженезмінної, коефіцієнт власності в 2000 році був дорівнює 0,65, у 1997 році - 0,77, коефіцієнт фінансової залежності в 2000 році - 1,54, у 1997 році - 1,30.

За підсумками фінансово-господарської діяльності за 2000 рік отримано 12,8 тис. прибутки, у 2001 році - 11,5 тис., у 1997 - 13,9 тис., що, після розподілу на сплату податків і створення фондів, покриття інших витрат,залишиласяувидічистого прибутку в сумі: у 2000 році - 6,8 тис., у 2001 - 7,5 тис., у 1997 - 7,9 тис.

До 1997 року оборотність активів знизилася : по оборотних коштах від 70 днів у 2000 році до 56 днів у 1997 році. . Оборотність запасів підвищується від 34 днів у 2000 році до 37 днів у 1997 році. Зросли терміни погашеннякредиторськоїзаборгованості - від 40 до 58 днів,залишаючисьу цілому прийнятними для підприємства. Термін погашеннядебіторськоїзаборгованості скоротився в 2,5 рази - від 119 днів у 2000 до 48 днів у 1997 році, що вказує на поліпшеннястануплатіжної дисципліни і підвищення ефективності роботизплатниками.

При цьому фірма зберегла достатню ліквідність: до 2000 року коефіцієнтпоточноїліквідності склав 1,35, коефіцієнт термінової ліквідності - 0,18. Фірма має досить власнихзасобівдля сплати відсотків по узятих кредитах, коефіцієнт покриття процентних платежів до 2000 рокусклавсяв розмірі 7,76.

Головноюметоюєзбільшення доходів шляхом закупівлі івведенняв експлуатацію технологічної лінії, що за своїми показниками значно перевищує вже працюючу на підприємстві.

1.3.Оцінка фінансового стану підприємства

Актив

Код рядка

На початок звітного року

На кінець звітного періоду

Необоротні активи Незавершене будівництво

020

––

––

Основні засоби, залишкова вартість

030

117,8

96,5

первісна вартість

031

140,0

142,0

знос

032

22,2

45,5

Довгострокові фінансові Інвестиції

040

––

––

Інші необоротні активи

070

1,1

1,1

Усього за розділом 1

080

118,9

97,6

Оборотні активи

Виробничі запаси

100

52,3

32,0

Готова продукція

130

8,3

8,3

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги-чиста реалізаційна вартість

160

138,0

91,3

первісна вартість

161

138,0

91,3

резерв сумнівних боргів

162

––

––

Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом

170

5,3

25,4

Інша поточна дебіторська заборгованість

210

364,8

337,6

Поточні фінансові інвестиції

220

––

––

Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті

230

6,7

34,8

в іноземній валюті

240

––

––

Інші оборотні активи

250

15,0

0,9

Усього за розділом II

260

590,4

530,3

III Витрати майбутніх періодів

270

2,3

3,2

Баланс

280

711,6

631,1

Пасив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

. ........ .....І

1

2

3

4

Власний капітал

Статутний капітал

300

2,8

2,8

Додатковий капітал

320

115,4

115,4

Резервний капітал

340

––

––

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

350

356,7

384,0

Неоплачений капітал

360

––

––

Усього за розділом І

380

472,1

499,4

II. Забезпечення наступних витрат і цільове фінансування

430

0,7

0,7

НІ. Довгострокові зобов'язання

480

––

––

IV. Поточні зобов'язання Короткострокові кредити банків

500

––

––

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

510

––

––

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

530

224,6

96,2

Поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом

550

4,5

0,2

зі страхування

570

0,8

0,8

з оплати праці

580

2,0

2,1

Інші поточні зобов'язання

610

6,9

31,7

Усього за розділом IV

620

238,8

131,0

V Доходи майбутніх періодів

630

––

––

Баланс

640

711,6

Таблиця 1.3.1.

Аналіз фінансових результатів за 2002рік

Стаття

Код рядка

За звітний період

За аналогічний період попереднього року

1

2

3

4

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

010

1649,1

2686,8

Непрямі податки та інші вирахування з доходу

020

274,9

444,8

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (010 - 020)

030

1374,2

2242,0

Інші операційні доходи

040

––

––

Інші звичайні доходи

050

––

––

Надзвичайні доходи

060

––

––

Разом чисті доходи (030 + 040+050 + 060)

070

1374,2

2242,0

Збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва і готової продукції

080

––

––

Матеріальні затрати

090

1017,7

1759,9

Витрати на оплату праці

100

29,2

20,4

Відрахування на соціальні заходи

110

1,0

0,8

Амортизація

120

23,4

14,0

Інші операційні витрати

130

113,1

175,0

у тому числі

131

––

––

звичайні витрати

150

––

––

надзвичайні витрати

160

––

––

Податок на прибуток

170

––

––

Разом витрати (090 + 100+110+ 120+ 130 + 140 + + 150 і 080 + 160 +170)

180

1184,4

1970,1

Чистий прибуток (збиток) (070 - 180)

190

189,8

271

Аналізуючи вище приведені таблиці можна зробити такі висновки. Переоцінка товарно-матеріальних цінностей і товарів на протязі 2001року, за даними на 1.01.2001рік, не відбувалась.

У зв’язку з прийнятими рішеннями керівництва, підприємство на протязі цього періоду не залучало іноземні інвестиції, спираючись лише на власні фінансові можливості.

Статутний фонд підприємства залишається без змін на рівні 2,8тис.грн..

Підприємство не приймає участі на ринку цінних паперів,не займається орендою основних засобів, маючи в експлуатації власний потенціал. Із наступної таблиці видно, що залишкова цих основних засобів на початок звітного (2002року) складає 117,8 на кінець звітного періоду 96,5 тис. грн. Первісна вартість цих фондів складає 140,0 та 142,0 тис. грн. відповідно. Інші необоротні активи складають 1,1 та 1,1тис.грн. відповідно.

НВФ “Кіт” за звітні періоди не має списаної заборгованості кредиторів та не користується забезпеченнями. За звітний період Зобов’язань видано не було.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги-чиста реалізаційна вартість складає 138,0 на початок звітного періоду та 91,3тис.грн.. на кінець звітного періоду.

Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом 5,3 та 25,4тис.грн.. відповідно.

Статутний капітал підприємства залишається без змін і відповідає значенню 2,8тис.грн.. на кінець 2002року.

Підприємство за даними фінансових та бухгалтерських звітностей кредиторської заборгованості та довгострокових зобов’язань не має.

Проаналізувавши результати бухгалтерських та фінансових звітностей можна побачити чіткий вплив законодавства на розвиток малого підприємництва. Наприклад, як ми бачимо із рисунка 1.3.1. після проведення суттєвих змін у законодавстві України суттєво зросла конкурентна боротьба на ринку, збільшення як дохода від реалізації (з 1287,8 у 2001році до 2696,8 відповідно у 2001році) і чистого доходу (від 270,9 у2001році до 2242 у 2001році відповідно), помітно зросла кількість підприємств, які почали займатися бізнесом саме у сфері торгівлі.

На протязі 2001 року, за результатами фінансової звітності на 1.01.2002року об’єм ринку, займає мий НВФ “Кіт” значно зменшився, поступившись частиною новим фірмам-конкурентам, з’явившимся на ринку України. У цьому році відбувається зниження доходу від реалізації продукції від 2696,8 у 2001році до 1649 у 2002році та зменшення чистого доходу з 2242 у 2001році до 13,74 у 2002році.

На рисунку 1.3.2. можна побачити зростання чистого прибутку, яке зафіксовано в межах з 237,7тис.грн.. у 2001році до 271 тис. грн.. у 2001році, що складає 12,29% приросту чистого прибутку.

Чистий прибуток зменшився із 271тис. грн.. у 2001році відносно189,8тис.грн.. у2002році, що відсотках складає –29,9%.

1.4.Облікової політики підприємства

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової і статистичної звітності на кожному підприємстві здійснюється на підставі нормативно-правових документів, що розробляються органами, на які покладено обов'язки регулювання у країні питань обліку і звітності. Це дає змогу вести бухгалтерський облік і складати фінансову звітність за єдиними принципами й формою і таким чином забезпечувати порівнянність облікової інформації. Однак це не означає, що підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання, не може вибирати найбільш прийнятні для нього форми ведення обліку.

Термін "облікова політика", визначений Законом України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні",означає сукупність принципів, методів і процедур, що використовується підприємством для складання та подання фінансової звітності.Однак облікова політика визначає також способи організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, з урахуванням конкретних умов його діяльності.

Облікову політику можна розглядати, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з іншого — як сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності.

Облікова політика на рівні країнимає враховувати такі обставини: рівень розвитку ринкової економіки та ступінь демократизації суспільства, поширення процесу інтеграції економіки країни у світовий економічний простір та вимоги міжнародних інституцій щодо стандартизації та гармонізації обліку. З цією метою держава розробляє й приймає законодавчі акти та інші нормативні документи, що регулюють питання бухгалтерського та статистичного обліку і звітності. Прикладом може бути чинний Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Облікова політика підприємствамає враховувати такі важливі фактори: форму власності та організаційно-правову структуру підприємства; вид економічної діяльності, що зумовлює особливості та умови облікової роботи; параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатури продукції, чисельності працюючих тощо; відносини з податкового системою, наявність пільг та умови їх отримання; умови забезпечення підприємства ресурсами та умови реалізації готової продукції; матеріально-технічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівниками; умови організації та стимулювання праці, відповідальності тощо.

Облікову політику підприємство визначає самостійнов особі його керівника та головного бухгалтера відповідним наказом чи розпорядженням з обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання фінансової і статистичної звітності, організації роботи бухгалтерської служби.

Чинне законодавство надає широкі права стосовно формування облікової політики. Підприємство самостійно визначає параметри та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних методологічних засад та з урахуванням особливостей господарської діяльності й наявної технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми управлінського обліку, звітності й контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Уформуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру.Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства.Головний бухгалтер абоособа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства,має певні обов'язки,зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. У свою чергукерівник підприємства зобов'язанийстворити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності:обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, ревалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової політики підприємства. Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік. У будь-якому разі вона має залишатися незмінною принаймні протягом календарного року (з 1 січня по 31 грудня).Зміна облікової політики можлива у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у зв'язку зі змінами в законодавстві, розробкою та застосуванням, нових методів ведення обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи у структурі підприємства.Якщо такі зміни відбулися, то про це ґрунтовно повідомляється у пояснювальній записці до річної звітності.

Розробка та прийняття облікової політики кожним підприємством сприяє поліпшенню бухгалтерського обліку і звітності, що в кінцевому підсумку забезпечить ефективність прийнятих рішень і діяльності підприємства.

2.Основна частина.

2.1.Синтетичний й аналітичний облік розрахунків з оплати праці

Залежно від обсягів інформації і рівня узагальнення рахунки бухгалтерського обліку поділяють насинтетичнііаналітичні.

Рахунки бухгалтерського обліку, які відкриваються на підставі статей балансу для обліку господарських засобів та їх джерел, містять загальні (синтетичні) показники у грошовій оцінці. Так, рахунок "Основні засоби" відображає наявність і рух основних засобів підприємства (земельні ділянки, будинки і споруди, машини та обладнання, транспортні засоби тощо); рахунок "Виробничі запаси" — наявність і рух матеріальних цінностей даної групи (сировина і матеріали, паливо, будівельні матеріали, запасні частини тощо); рахунок "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" — загальну суму кредиторської заборгованості всім постачальникам і підрядникам за одержані від них матеріальні ресурси, виконані роботи та надані послуги й зміни цієї заборгованості в результаті сплати боргів та ін. Такі рахунки прийнято називатисинтетичними.

Термін "синтетичний" походить від лат.syntesis, щоозначає зведений, узагальнений, об'єднання в одне ціле окремих елементів. Щодо рахунків бухгалтерського обліку тосинтетичними називають рахунки призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому вимірнику.Облік, який здійснюють на підставі таких рахунків, називаєтьсясинтетичним обліком.Дані синтетичного обліку використовують при складанні бухгалтерського балансу та інших форм фінансової звітності.

Однак для оперативного управління підприємством, здійснення контролю за збереженням і використанням ресурсів проведення узагальненої інформації недостатньо, потрібна детальна інформація про конкретні види засобів, їх джерел, а також господарських процесів. Таку інформацію одержують за допомогоюаналітичних рахунків.

Термін "аналітичний" походить від лат.analysis— розкладання, розчленування цілого на складові (елементи). Облік, здійснюваний на підставі аналітичних рахунків, називаєтьсяаналітичним.Цеоблік, в якому, крім грошового, застосовують натуральні й трудові вимірники. Наприклад, до синтетичного рахунка "Розрахунки з оплати праці" відкривають аналітичні рахунки за прізвищами працівників, "Адміністративні витрати" — за видами витрат, "Готова продукція" — за видами готової продукції тощо. Кількість аналітичних рахунків за відповідним синтетичним рахунком визначається залежно від наявності об'єктів обліку і поставлених завдань з деталізації.

Синтетичні рахунки конкретизуються в аналітичних рахунках. Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний взаємозв'язок, оскільки на них на підставі одних і тих же документів відображаються одні й ті самі операції, але з різним ступенем деталізації: на синтетичному рахунку відображається загальна сума, а на його аналітичних рахунках — часткові суми.

Взаємозв'язок між синтетичними й аналітичними рахункамивиявляється таким чином.

1.На рахунках синтетичного й аналітичного обліку залишок (сальдо) розміщується на одній і тій же стороні рахунка.

2.Якщо дебетується чи кредитується синтетичний рахунок, то однаково дебетуються чи кредитуються його аналітичні рахунки.

3.Кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках — частковими сумами.

4.Сума залишків (сальдо) і оборотів за всіма аналітичними рахунками має дорівнювати залишку (сальдо) й оборотам, відповідно, синтетичного рахунка. Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок у бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити.

Як бачимо, аналітичний облік має важливе не тільки пізнавальне, а й контрольне значення. Його показники необхідні менеджерам для управління запасами та збутом готової продукції, а фінансистам — для аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості, фінансових результатів за центрами відповідальності. Точність та достовірність показників аналітичного обліку періодично звіряють шляхом проведення інвентаризації.

Для потреб економічного аналізу й оперативного управління необхідно мати більш широку інформацію про господарські засоби, їх джерела і господарські процеси, ніж це може забезпечити синтетичний облік. У цьому випадку вдаються дододаткового групування однорідних аналітичних рахунківу межах синтетичного рахунка для отримання узагальнених показників. Таке групування здійснюється за допомогоюсубрахунків.Так, на синтетичному рахунку "Виробничі запаси" аналітичні рахунки групують за субрахунками: "Сировина і матеріали", "Паливо", "Тара і тарні матеріали", "Будівельні матеріали", "Запасні частини" тощо; синтетичний рахунок "Розрахунки з різними дебеторами" включає субрахунки "Розрахунки за виданими авансами", "Розрахунки з підзвітними особами", "Розрахунки за нарахованими доходами" тощо.

Отже, взаємозв'язок синтетичного й аналітичного обліку є результатом вертикального розрізу інформаційної системи бухгалтерського обліку, що складається з наведених вище рівнів: синтетичні рахунки, субрахунки, аналітичні рахунки.

Систему аналітичного обліку на підприємстві можна побудувати за лінійним або ступінчастим методом. Проілюструємо це на прикладі синтетичного рахунка 20 "Виробничі запаси".

20 — "Виробничі запаси"

20-1 — "Сировина і матеріали"

20-12 — "Матеріали"

20-121 — "Чорні метали"

20-122 — "Кольорові метали"

20-123 — "Лаки, фарби"

20-1211 — "Сталь листова1 мм"

20-1212 — "Сталь листова2 мм"

Система аналітичного обліку тісно пов'язана з товарними номенклатурами, прейскурантами та класифікаціями, які діють на підприємстві.

2.2.Економічний зміст і завдання обліку затрат праці та її оплати в умовах ринку.

Основним джерелом доходів найманих працівників є і надалі залишатиметься заробітна плата. Нині саме заробітній платі належить переважаюче значення в мотиваційному механізмі. Заробітну плату як економічну категорію відносять до числа найскладніших. Саме з цієї причини, а також внаслідок однобічного, некомплексного підходу до її визначенняу політичній економії соціалізму в колишньому Радянському Союзі та, на жаль, нині і в Україні відсутнє єдине розуміння суті заробітної плати.

У науковій економічній літературі можна зустріти понад два десятки визначень заробітної плати. Найпоширенішими є визначення заробітної плати, як частки суспільного продукту (національного доходу), що розподіляється за працею між окремими працівниками.

Важливим елементом механізму визначення індивідуальної заробітної плати є форми й системи оплати праці. Останні виступають, з одного боку, з`єднувальною ланкою між нормуванням праці і тарифною системою, а з другого – засобом досягнення певних якісних показників. Ці елементи організації оплати праці є способом установлення залежності величини заробітної плати від кількості, якості праці та її результатів.

Організація оплати праці проводиться на основі:

-законодавчих та інших нормативних документів;

-генеральної угоди на державному рівні;

-галузевих, генеральних угод;

-трудових договорів.

Згідно зі статтею 96 Кодексу законів про працю України основою організації оплати праці є тарифнасистема оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик.

Тарифна система оплати праці – це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці.

Як зазначалося вище тарифна система оплати праці включає:

а) тарифну сітку – коефіцієнти, які присвоюються робочим в залежності від кваліфікації;

б) тарифні ставки – суми, які нараховуються за певний проміжок часу (година, день) працівникам відповідної кваліфікації (розряду). Наприклад, працівнику першого розряду за одну годину нараховується одна гривня, а працівнику шостого розряду – шість гривень.

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт в залежності від їх складності, а робітників – в залежності від їх кваліфікації та відповідальності по розрядах тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, перевищеним законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок.

Відповідно до статті 1 Закону України “ Про оплату праці” заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, прафесійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. При нарахуванні основної заробітної плати робітникам, яким установлена відрядна оплата праці, повинен бути табель, а також відомість про виробіток та розцінки за виконану роботу.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Статтею 105 КЗпП передбачено, що працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією або обов`язок тимчасово відсутнього працівника без увільнення від своєї основної роботи, здійснюється доплата за поєднання професій або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника.

Існують такі види додаткової заробітної плати:

-роботау сверх урочний час;

-сумісництво професій;

-робота в нічний час.

Також існують надбавки, доплати по тарифним ставкам та посадовим окладам: кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідальній роботі, за високу кваліфіковану майстерність, як правило, встановлюється диференційовані надбавки до тарифних ставок робочих. Наприклад: - третій розряд– до 12%

- четвертий розряд- до 14%

- п`ятий розряд- до 18%

Конкретний відсоток надбавки визначається в колективному договорі, який повинен враховувати що відповідає мінімуму по такій надбавці, визначені в генеральній або галузевій угоді.

Мінімальна заробітна плата-це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг роботи). З 01.07.2001р – 118 грн.

До мінімальної заробітної плати не включаються:

-доплати;

-надбавки;

-заохочувальні і компенсаційні виплати.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

2.3.Облік особового складу працівників підприємства. Форми і види оплати праці.

На підприємстві застосовують дві форми оплати праці:погодиннатавідрядна.

1)Погодинна – нарахування заробітної плати залежить від фактично відпрацьованого часу і встановленої норми оплати за одиницю часу. Погодинна оплата праці одна з форм оплати праці і передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з погодинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період. Інженерно-технічні працівники отримують заробітну плату, нараховану згідно з встановленим окладом пропорційно відпрацьованого часу. Дні, в які робітник виконує державні або суспільні обов`язки, оплачується в загальному порядку.

Погодинна заробітна плата – форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. Відомі дві форми погодинної оплати праці – проста та погодинно-преміальна.

При простій погодинній оплаті заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника. Робітникам з погодинною заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин.

При погодинно-преміальній оплаті додатково вводиться преміювання за якісне та своєчасне виконання завдань. Обов`язковою умовою преміювання є виконання місячного плану по технологічних етапах та обслуговування робітниками робочих місць, а також відсутність браку та простоювання машин та обладнання. Премії робочим нараховуються по місячних результатах роботи пропорційно відпрацьованого часу. Їх межовий розмір не повинен перевищувати 70% заробітку по тарифних ставках. Документом по обліку відпрацьованого часу робітниками з погодинною заробітною платою є табель. Табель служить для обліку та контролю робочого часу, нарахування заробітної плати при погодинній формі оплати праці, складання звітності про чисельність і склад працівників. Впровадження погодинної оплати праці відповідає інтересам певних верств населення, не зайнятого на постійній основі, такого як: жінки з малолітніми дітьми, молодь, яка суміщає роботу з навчанням, інваліди, немолоді працівники, які мають обмежену працездатність і зацікавлені в роботі на умовах неповного робочого часу.

2)Відрядна – нарахування заробітної плати проводиться за вироблену якісну продукцію по установлених розцінках за оплату одиниці продукції. Тому заробіток залежить від обсягів виконаної роботи і потребує якості роботи.

У відповідності до форм оплати праці підприємство може встановлювати систему оплати праці.

Система оплати праці – це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці й мірою винагороди працівників.

А) пряма відрядна. При прямій відрядній формі оплаті праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

Непряма відрядна система праці – застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників). Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують.

Б) відрядно-преміальна – до прямої заробітної плати нараховується премія за окремі якісні показники роботи.

В) відрядно-прогресивна – об’єм робіт виконаний зверх норми сплачується по збільшених розцінках.

Відрядна заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи розподіляється між членами бригади пропорційно розрядах робітників та кількості відпрацьованих ними годин.

Г) акордна – заробітна плата нараховується за комплекс виконаних робіт у встановлений термін по відповідних розцінках. Існує також акордно-преміальна оплата праці, при якій виплачуються премії за досягненні показники в роботі.

Для обліку виробітки робочого персоналу застосовуються такі документи:

-нарядна відрядну роботу, який може бути індивідуальним або бригадним; маршрутні листи та інші. У наряді вказується обсяг вироблених робіт, сума заробітної плати, склад членів бригади, відпрацьований кожним час, розраховується коефіцієнт трудової участі у відповідності з яким розраховується премія робочим. Наряд закривається по мірі виконання завдання: він підписується бригадиром.

-акордний наряд застосовується в бригадах “кінцевої продукції”. Заробітна плата визначається відповідно до калькуляції, що прикладена до акордного наряду. Недоліком наряду є те, що неможливо встановити, хто винен у виготовленні бракованих виробів. Усі недоліки наряду усуваються у маршрутному листі; там вказується весь технологічний ланцюг і можливо простежити, на якій операції був зроблений брак. Групуючий розрахунок проводиться у відомості або карточки.

При погодинній оплаті праці при розрахунку заробітної плати робітників по тарифу годинну тарифну ставку потрібно помножити на кількість годин зміни. Розподіл заробітної плати при відрядній оплаті праці здійснюється трьома засобами: по коефіцієнту виробітку; по відпрацьованому часу, приведеного до першого розряду; по коефіцієнту трудової участі (КТУ).

загальний заробіток робітник

К =---------------------------------------------------, де

sum ((n1* m1) + (n2* m2) + ... + (nn* mn))

n1, n2, ... , nn- часова тарифна ставка n-го робітника

m1, m2, ..., mn- відпрацьована кількість робочого часу робітником

Коефіцієнт приробітку є одним для всіх робітників бригад. Якщо помножити заробіток по тарифу кожного робітника на цей коефіцієнт, то можливо визначити його загальний заробіток.

Колективно-відрядна система оплати праці (бригадна)- це колитучи іншу роботу, виробництво продукції або наданняпослуг, заякимивизначено відрядні розцінки, норми часу та виробітку, здійснюєколектив (бригада). У зв’язку з чимзаробіток окремого кожного працівника, члена такого колективу (бригади) залежить від результатів роботи всього колективу (бригади) та його особистого внеску в результат такої роботи. Розподіл заробітку колективу (бригади)між його членами (працівниками) здійснюється, як правило, пропорційно відпрацьованому часу, кваліфікації працівників, коефіцієнту трудової участі (КТУ) та, можливо іншим показникам. Конкретнийпорядок розподілу заробітку між членами колективу (бригади) визначається у колективному договорі.

Розподіл загального заробітку бригади по відпрацьованому часу, приведеному до першого розряду є модифікацією першого способу. При цьому способі фактично відпрацьований час кожного робітника множимо на тарифний коефіцієнт присвоєного йому розряду. Сумування всіх результатів визначає загальну кількість робочого часу, приведеного до першого розряду по бригаді. Після цього розраховується норматив заробітку на 1 чол/год. шляхом ділення заробітку бригади на загальну кількість відпрацьованого часу, приведеною до першого розряду.

КТУ - це узагальнений показник, який відображає реальний вклад кожного члена бригади в загальні результати роботи з обліком індивідуальної продуктивності, якості праці та відношенні до праці. КТУ застосовується тільки до приробітку та премій, але не втрачаючи тарифної частини заробітної плати.

Показники, що підвищують КТУ:

- високий рівень виконаних виробничих завдань, застосування передових методів праці, виконання робіт по сумісним професіям, висока трудова активність, ефективне використання обладнання, забезпечуючи більш високу виробітку – підвищується до 0,5 ;

- висока професійна майстерність, яка виражається в більш високій якості робіт – підвищується до 0,25 ;

- керування ланкою, ініціатива та попередження можливих простоїв робочих та обладнання, допомога та передача опиту, ефективне використання робочого часу – підвищується до 0,25;

Показники, що знижують КТУ:

- невиконання виробничих завдань, слаба інтенсивність праці, яка виражається у відставанні від загального рівня бригади, неефективне використання обладнання, інструменту – понижується до 0,5 ;

- недостатня професійна майстерність, яка виражається у виготовленні неякісної продукції, порушенні правил техніки безпеки і таке інше – понижується до 0,25 ;

- запізнення на роботу, передчасні уходи з роботи, невиконання розпоряджень бригадира та інші порушення, що негативно позначаються на результатах колективної праці – понижується до 0,25.

На підприємстві застосовують оплату праці по трудових угодах. Трудова угода укладається між підприємством та робітником, який притягується зі сторони для виконання конкретної роботи, якщо її неможливо виконати силами підприємства або на договірних началах з відповідними підприємствами та організаціями.

Тепер широке розповсюдження знайшла оплата праці по контракту, яка заключається у домовленості сторін та пов’язується з виконанням умов контракту. У випадках найма працівника по контракту власник або уповноважений ним орган може встановлювати за згодою робітника також умови оплати праці, які визначені у колективному договорі або у індивідуальному договорі.

Розподіл заробітної плати на системи, форми та види оплати та види заробітної плати має важливе значення для бухгалтерії, оскільки в залежності від цього визначається синтетичний облік, на який відносяться витрати по нарахуванню заробітної плати.

Згіднозі ст. 107 КЗпП,роботау святковий і неробочий день(частина четверта ст.73 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі:

1)відрядникам за подвійним відрядними розцінками;

2)працівникам, праця яких оплачується за погодинними ставками – в розмірі подвійноїпогодинної або денної ставки;

3)працівникам, які отримуютьмісячнийоклад, -у розмірі одинарної погодинноїабо денної ставки понадоклад, якщороботаздійснюваласяв межахмісячноїнорми робочого часу, і в розміріподвійноїпогодинноїабоденної ставки понад оклад, якщоробота здійснювалася понад місячну норму.

Оплата у вказаному розмірі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день .

За бажанням працівника, якийпрацював у святковий інеробочийдень, йомуможебутинадано інший деньвідпочинку.

Робота в нічний час оплачуєтьсяу підвищеному розмірі, щовстановлюється генеральною, галузевими (регіональними) угодами і колективним договором, але не нижченіж20 відсотків тарифноїставки (окладу) закожнугодину роботи у нічний час.

Оплатапраці за незавершеним відрядним нарядомвідповідно до ст. 109 КЗпП , у разіякщопрацівник залишаєвідрядний наряд незавершеним з незалежних від нього причин, виконана частина роботи оплачується за оцінкою, визначеноюза узгодженням сторін відповідно до існуючих норм і розцінок.

При невиконаннінорм виробітку не з винипрацівника оплата здійснюється за фактичновиконану роботу. Місячназаробітна плата в цьомуразі не можебути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Приневиконанні норм виробітку з вини працівника оплатаздійснюєтьсявідповідно до виконаної роботи (ст.111 КЗпП).

Оплатачасу освоєннянового виробництва (продукції)- на часосвоєннянового виробництва(продукції) (ст.113 КЗпП) власник підприємства абоуповноважений ним орган може здійснювати оплату праціпрацівникам,які освоюють таке виробництво (продукцію), за середнім заробітком, розрахунок якого провадиться за раніше нарахованимизаробітками. Середній заробіток можезберігатися не більше шести місяців.

Збереження заробітної плати при переведені на нижче оплачувану роботу і при переміщенні -за працівником зберігається середній заробіток, розрахунок якого провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток може зберігатися не більше двохтижнів від дня переведення.

Якщо внаслідок переміщення працівника у нього зменшився заробіток з не залежних віднього причин, то йому здійснюється доплата, сума якої визначається в розмірі втрат працівника у середньому заробітку. Така доплата призначається протягом двох місяців з дня переміщення працівника.

По мірі становлення ринкової економіки змінюються форми регулювання трудових відносин між працюючими і адміністрацією на підприємстві. Вони все більш спираються не тільки на державні законодавчі норми, що вони засновані на мінімальних гарантіях, скільки на колективні договори, що зобов’язують обидві сторони діяти у відповідності з прийнятими на себе зобов‘язаннями. Щодо питань оплати праці це означає, що підставою для встановлення робітникові тарифної ставки чи окладу, що відповідають його кваліфікації, є не урядові постанови, а колективний договір, складенийміж власником або уповноваженим ним органом та трудовим колективом у обличчі уповноваженого ним профспілкового або іншого органа. У відповідності до колективного договору визначаються і конкретні розміри доплат за умови, напруженість і інтенсивність праці, а також інші можливі виплати.

Вибір системи оплати цілком і повністю є прерогативою роботодавця, але повинен бути оговорений з робітником у встановленому законодавством порядку. Адміністрація підприємства, виходячи із задач по випуску продукції, її якості і строкам постачання, можливостей впливу робітників на реалізацію наявних резервів виробництва з урахуванням їх статевих, вікових, професійно-кваліфікаційних та інших особливостей, розробляє конкретні системи оплати і пропонує їх до включення в колективний договір. Профсоюз або інший, уповноважений трудовим колективом на переговори, орган може не погодитися із запропонованими системами тільки у разі, якщо вони потребують надмірної інтенсивності праці і погрожують нанести шкоду здоров‘ю робочого. За засобом виміру кількості праці системи оплати класифікуються на відрядні ( де кількість праці вимірюється кількістю виготовленої робітником продукції або виконаної роботи ), погодинні ( де кількість праці вимірюється кількістю відпрацьованого робітником часу ) і акордні ( де кількість праці вимірюється відповідним результатом виконання робот ). Крім того, може бути застосована система участі робітника в розподілі чистого доходу підприємства, але при умові, якщо це не суперечить установчим документам підприємства.

По формам вираження і оцінки результату праці системи оплати розподіляються на колективні ( що базуються на оцінці колективної праці ) і індивідуальні ( що базуються на оцінці результатів праці окремого робітника ).

По кількості показників, що беруться до уваги при оцінці вкладу праці робітників, системи оплати поділяються на одно факторні, тобто прості ( проста відрядна і проста погодинна ), і багатофакторні, тобто преміальні ( відрядно-преміальна і почасово-преміальна, відрядно-прогресивна і таке інше ).

Важливою умовою ефективного застосування погодинної форми оплати праці для всіх категорій робітників є розробка на підприємствах нормативів можливих досягнень. Ці нормативи можуть встановлюватись практично на всі показники виробничої і економічної діяльності ланок, ділянок, цехів, агрегатів, виробництв. Пропорційно ступені виконання цих завдань і повинна виплачуватись тарифна заробітна платня.

Необхідно також мати на увазі, що широке застосування погодинної оплати потребує і високого організаційного забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, інструментами, енергією, транспортом, ремонтом і таке інше з боку технологічних і виробничих служб підприємства.

В умовах переходу на ринкові відносини необхідно дуже відповідально віднестись до організації колективних систем оплати праці, особливо підрядних і орендних колективів. Повинні враховуватись умови, визначаючи доцільність і необхідність колективних форм організації і оплати праці. Найбільше вони доцільні там, де об‘єднання робітників у трудовий колектив визначаються технологічних, тобто для виконання одного технологічного циклу необхідні сумісні зусилля робітників а кінцеві результати виробництва є безпосереднім результатом колективної праці. Можливо відрізнити три основні групи робіт, що відповідять цім вимогам. По-перше, це роботи по сумісному обслуговуванню апаратів, агрегатів, великого обладнання, збору і монтажу великих об‘єктів (виробів), а також багато видів тяжких робіт, що не можуть виконуватись окремими робітниками. Такі роботи характеризуються такою технологічною послідовністю окремих операцій загального технологічного комплексу, при якій нема можливості рівномірної завантаженості робітників протягом зміни тільки по їх спеціальності по причині різної трудомісткості окремих видів робіт.

Правильно дібрана система заробітної плати, яка враховує особливості трудового процесу, завдання, що стоять перед конкретним робочим місцем, професією і кваліфікацією робітника, його особисті інтереси, є ефективним організаційним засобом мотивуючим фактором. Тому аналіз практики організації заробітної плати, що включає і оцінювання ефективності використовуваних форм і систем, повинен провадитися систематично і кваліфіковано. Це сприятиме підвищенню результатів виробництва, оптимальному поєднанню інтересів найманого працівника і підприємця (власника).

2.4.Синтетичний й аналітичний облік розрахунків з оплати праці

Після розрахункової обробки первинних документів по обліку виробітку, відпрацьованого часу та іншої вихідної інформації для розрахунків по оплаті праці, складаються розрахункові відомості, які узагальнюють статистичні дані по розрахунках з робітниками та службовцями.

Наступним етапом розрахункової роботи по розрахунках з робітниками та службовцями є формування даних синтетичного обліку розрахунків та звітності. Для обліку розрахунків по оплаті праці застосовується рахунок66“Розрахунки зоплати праці”. Цей рахунок пасивний, балансовий, розрахунковий. На рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці” ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так і до не облікового складу підприємства, - з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за не одержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).

Рахунок 66 “Розрахунки зоплати праці “ має такі субрахунки:

661 – “Розрахунки за заробітною платою”

662 – “Розрахунки з депонентами”

При нарахуванні заробітної плати кредитується рахунок «Розрахунки зоплати праці» й дебетуються рахунки в залежності від видів виробництв (основного, допоміжного), де виконувались роботи, характер цих робіт, категорії робітників, а також від виду заробітної плати (основна, додаткова). Тому за кредитом рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці” відображається нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога за тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування, за дебетом – виплата заробітної плати, премії, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.

Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк (через нез’явлення одержувачів) суми з оплати праці, відображаються за дебетом субрахунку 661 “Розрахунки за заробітною платою” та кредитом субрахунку 662”Розрахунки з депонентами”.

Вилучені з банку грошові кошти на видачу вказаної заробітної плати, але не виплачені у встановлений термін повертаються у банк, який видає їх потім на першу вимогу підприємства (організації).

Аналітичний облік депонованої заробітної плати ведеться у книзі (картках) обліку депонованих сум або безпосередньо в реєстрах невиданої заробітної плати, які складаються касиром.

При розрахунках із працюючими при ручному способі обробки документів сумивносять у розрахункові відомості або розрахунково-платіжні відомості. Розрахункові відомості по заробітній платі працюючих за місяць складаються з розділів «Нарахування заробітної плати», «Відраховано, передано, внесено, виплачено», «Належить на 1 число сума до виплати».

Розрахунково-платіжні відомості виконують подвійну функцію: по-перше, за їх допомогою виконуються розрахунки з працюючими, по-друге, вони є формою аналітичного обліку рахунка 66 “Розрахунки з оплати праці”.

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань. Сума всіх нарахувань заробітної плати по кожному аналітичному рахунку (тобто по кожному працівникові) дорівнює кредитовому обороту синтетичного рахунка 66 за звітній місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу та підприємству у цілому. Сума усіх утримань по аналітичних рахунках дорівнює дебетовому обороту синтетичного рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці”.

По кредиту субрахунку661 “Розрахунки за заробітною платою” відображається нарахована заробітна плата працівникам за звітній місяць. При утворенні у встановленому порядку резерву на оплату відпусток працівникам і винагород на вислугу років(які виплачуються один раз на рік) нараховані в рахунок цього резерву суми відносяться з кредиту субрахунку 661 “Розрахунки за заробітною платою” у дебет рахунка 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів ”.

При нарахуванні заробітної плати за час відпустки слід мати на увазі, що відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 323 суми коштів, нараховані за щорічні і додаткові відпустки, включаються до фонду оплати праці звітного місяцятільки в сумі, яка припадає на дні відпустки у звітному місяці. Суми, які припадають на дні відпустки в наступному місяці, включаються до фонду оплати праці в наступному місяці. Крім того, необхідно мати на увазі,що відповідно до пункту “в”пункту 9.4 Інструкції № 12 із суми відпускних, які припадають на неповний наступний місяць, при виході у відпустку прибутковий податок не утримується. Прибутковий податок із цих сум утримується після повернення з відпустки за сукупністю із заробітком за повний місяць у загальному порядку.

Таким чином, заробітна плата за чергові і додаткові відпустки відображається в поточному місяці по кредиту субрахунку 661 і дебету рахунків з обліку затрат на виробництво або робіт тільки в сумі, яка припадає на дні відпустки у даному звітному місяці. Заробітна плата, нарахована за чергові додаткові відпустки, які припадають на дні відпустки наступного місяця, по кредиту субрахунку 661 повинна відображатись в наступному місяці, а у звітному місяці на виплачені з каси підприємства суми відпускних виплат здійснюється лише запис по дебету субрахунку 661 і кредиту рахунка 30 “Каса”.

Суми допомоги, які нараховуються з тимчасової непрацездатності, та інші суми, що виплачуються за рахунок відрахувань на соціальне страхування, відносяться з кредиту субрахунку 661 у дебет рахунка 65 “Розрахунки за страхуванням”.

2.5.Види і порядок утриманняз заробітної плати

Основні проводки по нарахуванню та утриманню із заробітної плати

№п/п

Найменування господарської операції

Бухгалтерська проводка

Дт

Кт

1

Нарахована заробітна плата за ремонт основних засобів робітникам основного й допоміжного виробництв та ін. .

23

661

2

Нарахована заробітна плата інженерно-технічним працівникам і адміністративному персоналу.

91,92

661

3

Нарахована заробітна плата за роботи, що належать до витрат майбутніх періодів.

39

661

4

Нарахована заробітна плата працівникам, зайнятим збутом і реалізацією продукції.

93

661

5

Нарахована оплата, пов‘язана з виправленням браку продукції.

24

661

6

Нарахована заробітна плата торговим працівникам, працівникам посередницьких підприємств.

92,93,

94

661

7

Нараховані суми оплати праці, пов‘язані з операціями по вибуттю (реалізації) основних засобів.

972

661

8

Нараховані суми за рахунок відрахувань на соціальне страхування (за лікарняними листками та ін.).

652

661

9

Нестачі, раніше віднесені за рахунок винних осіб, списаніза рахунок підприємства.

92

661

10

Нараховані суми оплати праці робітникам основного виробництва.

23

661

11

Нарахована заробітна плата за роботи, виконані за рахунок коштів цільового фінансування.

48

661

12

Нарахована заробітна плата за рахунок резерву наступних платежів.

47

661

13

Нарахована матеріальна допомога (оздоровча тощо).

65

661

14

Нарахована вихідна допомога передбачена діючим законодавством.

23,91,

92

661

15

Депонована заробітна плата

661

662

16

Нарахована заробітна плата працівникам за роботу, пов‘язану з ліквідацією стихійного лиха, пожеж тощо.

991

661

17

Повернуті до каси надлишки нарахованих сум (переплата)

30

661

18

Виплачені з каси заробітна плата, суми за лікарняними листками.

661

30

19

Відраховані із заробітної плати прибутковий податок і збір на випадок безробіття.

661

641

20

Відраховані із нарахованої заробітної плати працюючих 1 % - 2% до Пенсійного фонду.

661

651

21

Відраховані із заробітної плати проф.внески, 1%

661

685

22

Відраховані із заробітної плати перевитрачені підзвітні суми.

661

372

23

Сплачено за подарунки.

68

31

24

Видані подарунки працівникам підприємства, речові призи та матеріальна допомога (придбані з урахуваннямПДВ):

а) що не перевищують 12 мінімальних розмірів заробітної плати в розрахунку за рік:

- видані подарунки працівникам підприємства

-списана вартість подарунків за рахунок коштів

підприємства.

-нарахування на вартість подарунків до Пенсійного фонду 32% .

661

48

91

68

661

651

б) що перевищують 12 мінімальних розмірів заробітної плати у розрахунку за рік:

- видані подарунки працівникам підприємства

- списана вартість подарунків за рахунок коштів підприємства

-нарахування на вартість подарунків, речових призів та матеріальну допомогу

- прибутковий податок (у складі сукупного оподатковуваного доходу працівника за місяць

- відрахування із сукупного оподатковуваного доходу (750грн. +300грн.)*2% - до Пенсійного фонду

- збір на випадок безробіття (750грн.+300грн.)*0,5%

661

48

91

661

661

661

68

661

651

641

651

65

Облік розрахунків з оплати праці здійснюється на балансовому рахунку 66“Розрахунки з оплати праці“. Рахунок 66 має два субрахунки:

661 “Розрахунки з оплати праці”

662 “Розрахунки з депонентами”

По кредиту рахунку 661 відображаються нараховані суми. По дебету рахунку 661 відображаються суми, утримані з усіх видів оплати праці, і виплата заробітної плати. За лишок по кредиту рахунку 661 відображає суму невиплаченої працівникам заробітної плати.

Аналітичний облік розрахунків із працівниками ведеться в розрахункових і розрахунково-платіжних відомостях. Нараховані суми відображаються, крім того, в особових рахунках установленої форми. Документальне оформлення операцій при переході на нові облікові принципи не змінилися. Типові форми документів з обліку праці та її оплати затверджено наказами Мінстату України від 19.10.2000 року №253 та від 22.05.2001 року №144.

Зміни внесені новимПланом рахунків, торкнулися джерела нарахування виплат.

В умовах дії Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відсутні такі поняття, як фонди економічного стимулювання і виплати за рахунок прибутку. Субрахунок 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” призначено виключно для формування резервного фонду згідно з установчими документами і для розподілу прибутку між власниками. Усі виплати, крім дивідендів, відносяться на витрати підприємства. Структуру витрат значно змінено з двох причин:

-введено класифікацію діяльності підприємства;

-визначено більш глибоку деталізацію витрат;

Залежно від виду діяльності, у процесі якої нараховується заробітна плата, можна класифікувати й самі витрати на оплату праці.

При формуванні витрат за елементами варто мати на увазі, що в класі 8 на рахунку 81 “Витрати на оплату праці” передбачено шість субрахунків, що дають змогу з метою управлінського обліку аналізувати витрати на оплату праці:

811 “Виплати за окладами і тарифами”. Відображаються витрати на виплату основної заробітної плати відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці;

812 “Премії та заохочення”. Відображається витрати на виплату додаткової заробітної плати відповідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці (премії, виплати за підсумками роботи за рік, за вислугу років тощо);

813 “Компенсаційні виплати“. Узагальнюється інформація про витрати на компенсаційні виплати, передбачені чиннимзаконодавством (компенсація за час простою не з вини працівника, за несвоєчасну виплату заробітної плати, за незаконне звільнення, за заподіяну шкоду тощо);

814 “Оплата відпусток“. Враховуються витрати на виплати за відпустку або нарахування резерву відпусток. Рішення про створення резерву відпусток повинно відображатися в наказі про облікову політику підприємства, що видається щороку;

815 ”Оплата іншого невідпрацьованого часу“. Враховуються виплати, передбачені за невідпрацьований час (за виконання державних обов’язків, за час навчальної відпустки, за час навчання в системі підвищення кваліфікації з відривом від виробництва тощо);

816 “Інші витрати на оплату праці”. Враховуються інші виплати, що визнаються елементами витрат на оплату праці (допомога при виході на пенсію, плата за навчання дітей співробітників, вартість путівок на лікування та відпочинок тощо).

Склад витрат на оплату праці встановлено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Мінстату України від 11.12.2000року №323.

Облік обов’язкових зборів на соціальні заходи здійснюється на рахунку 65”Розрахунки по страхуванню” на відповідних субрахунках:

651 “По пенсійному забезпеченню”;

652 “По соціальному страхуванню”;

653 “По страхуванню на випадок безробіття”. По кредиту відображається нарахування зборів, по дебету – перерахування їх одержувачу і нарахування допомоги за рахунок коштів соціального страхування. Нарахування зборів відображається на відповідних субрахунках рахунку 82 “Відрахування на соціальні заходи”;

821 “Відрахування на пенсійне забезпечення”;

822 “Відрахування на соціальне страхування”;

823 “Відрахуванняна випадок безробіття”. Якщо підприємство використовує рахунки лише класу 9, то нарахування витрат на оплату праці та обов’язкових зборів буде відноситися в дебет відповідних рахунків.

2.6.Облік страхування робітників підприємства

Соціальне страхування – це одна з гарантій здійснення прав працюючих на матеріальне забезпечення.

Вдосконалення зв’язківпідприємства з органами державного соціального страхування викликало певні зміни в організації бухгалтерського обліку, контролю та звітності їх розрахункових стосунків.

Основними об’єктами на підприємстві є: суми нарахованих страховихвнесків; суми нарахувань до Пенсійного фонду та витрат, вироблених за рахунок соціального страхування та Пенсійного фонду.

Підприємства роблять утримання за державне соціальне страхування у встановлених відсотках до заробітної плати.

В бухгалтерському обліку це відображається по кредиту рахунка 65 “Розрахунки за страхуванням”, по відповідних субрахунках в кореспонденції з рахунками витрат підприємства, на які була віднесена нарахована заробітна плата робітникам підприємства.

Кожного місяця робляться утримання з нарахованої заробітної плати 1% (до 150 грн.), та 2% (більше 150 грн.) до Пенсійного фонду, відображається це в бухгалтерському обліку записом дебет 65 “Розрахунки за страхуванням” субрахунок 1 “За пенсійним забезпеченням” та кредиту рахунка 66 “Розрахунки по оплаті праці”.

Частина державних страхових засобів використовується безпосередньона підприємствах під контролем місцевих профспілок, а друга частина – через відповідні державні органи.

В залежності від характеру використання засобів соцзабезпечення та соцстрахування передбачено наступний порядок їх обліку.

На підприємствах найбільш поширеним видом використання засобів соціального страхування є оплата лікарняних непрацездатності. Нарахування допомог робітникам тимчасової непрацездатності (у зв’язку з хворобою, вагітністю та ін.) робиться за рахунок засобів фонду соціального страхування та в обліку відображається записом – дебет рахунку 651 “За пенсійним забезпеченням” та кредит рахунку 66 “Розрахунки по оплаті праці”.

Виплати допомог одночасного характеру (у зв’язку з народженням дитини чи похованням) відображаються по дебету рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням” у кореспонденції з рахунком 30 “Каса”.

Якщо підприємство допустило порушення в області охорони праці, то потерпілий робітник отримує допомогу не з засобів фонду соціального страхування, а за рахунок засобів підприємства. Ці витрати відносять на витрати підприємства, а в обліку відображають записом дебет рахунку 92 “Адміністративні втирати” кредит рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням”, а виплату допомоги робітнику – дебет рахунку 66 , кредит рахунку 30 “Каса”.

За рахунок засобів фонду соціального страхування підприємствам дозволено вести доплати на дієтхарчування, надане робітникам в столових. Цей вид використання засобів відображається по дебету рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням” та кредиту рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами” та 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”.

Підприємства по місцю знаходження повинні зареєструватись до Пенсійного фонду України та кожного кварталу по встановленій сумі відповідати за нараховані та використані суми. Із засобів Пенсійного фонду виплачуютьсядопомоги за доглядом за дитиною, пенсії робітникам пенсіонерам та інші виплати, передбачені законодавством України. Виплати допомог і пенсій в обліку відображається по дебету рахунка 65 “Розрахунки за страхуванням” субрахунок 1 “За пенсійним забезпеченням” та кредиту рахунку 30 “Каса”.

Відрахування на соціальне забезпечення відображається в бухгалтерському обліку по кредиту рахунка 65 “Розрахунки за страхуванням” відповідним субрахунків та дебету тих рахунків, на які відноситься нарахована заробітна плата та інші нарахування, - 23, 91, 94, 95 та інші.

Після відображення всіх операцій на рахунку 65 “Розрахунки за страхуванням” виводиться кінцеве становище рахункових стосунків підприємства з відповідними органами соціального страхування та забезпечення.

Висновки і пропозиції

Актуальним завданням економічної науки в сучасних умовах є всебічне дослідження проблем оплати праці з точки зору подолання кризи і стимулювання економічного зростання в Україні. Від наукового обґрунтування змісту реформи оплати праці, правильного вибору шляхів реформування заробітної плати багато в чому залежать перспективи майбутніх економічних перетворень у нашій країні. Реформування оплати праці є важливою складовою курсу реформ у національній економіці України.

Необхідність і суть реформи оплати праці. З огляду на кризовий характер сучасної економіки України процес реформування оплати праці повинен характеризуватися справді глибоким змістом, охоплювати всі економічні таінституціональні структури, пов’язані зісферою формування і розподілу доходів. Все більше стає очевидним, що реформа оплати праці – це не одноразовий захід, а тривалий процес,синхронний за змістом і часом загальному ходу економічних реформ.

Реформа оплати праці є комплексом взаємопов’язаних заходів еволюційного характеру, які здійснюються як на макроекономічному (державному), так і на мікроекономічному (підприємство)рівнях, мета яких в сучасній економіці України – забезпечити ефективне матеріальне стимулювання розвитку національного виробництва. Реформа в цьому випадку є свідомим цільовим спрямованим впливом держави на систему оплати праці на підприємствах (фірмах). Наріжне питання реформи: чи вдасться досягнути високої мотивації до праці і економічного зростання й одночасно не допустити надмірної інфляції. При цьому важливо правильно визначити не тільки стратегічний напрямок проведення реформи оплати праці, але й виділити невідкладні антикризові (тактичні) заходи, яких необхідно вжити.

Написання цієї роботи пов’язано з актуальністю проблеми формування і ефективного використання фонду оплати праці в сучасних трансформаційних умовах розвитку в Україні.

У цій роботі було розглянуто такі питання, як виробничо-фінансову характеристику підприємства та організація облікової роботи, природнокліматична характеристика підприємства та землекористування, спеціалізація та економічна ефективність виробництва, оцінка фінансового стану підприємства, облікову політику підприємства, синтетичний і аналітичний облік розрахунків з оплати праці, економічний зміст і завдання обліку затрат праці та її оплати в умовах ринку, форми і види оплати праці. Облік особового складу працівників підприємства, види і порядок утримання із заробітної плати, облік страхування робітників підприємства.

Це дало змогу закріпити отримані знання на протязі навчального процесу і застосувати їх з практичної точки зору.

Робота була написана з використанням матеріалів НВФ “Кіт”.

Список використаних джерел

1.Організація заробітної плати. Досвід, проблеми, рекомендації. / Л.Ф. Алексеенко, А.Н. Заикин, В.Г. Локтеві ін.; Під ред. В.И. Матусевича – Мн.: НДІ праці, 2003.

2.Воробьёва Е.В. Заработная плата в 2002 году с учётом требований налоговых органов. – М. 2002. – 749с.

3.Н.М.Ткаченко “Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності”; Київ, ВТОВ “А.С.К.”,2001 р.

4.Кондраков Н.П. Бухгалтерский учёт: Учебное пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 584с.

5.Савицкая Г.В. «Анализ хозяйственной деятельности предприятия» - Минск ООО «Новое знание», 2001. – 686с.

6.Харитонов А.Т. Расчёты с персоналом по оплате труда в среде «1С Зарплата и кадры». – М. 2001г.

7.Методические указания по составу, оформлению и изложению курсовой и дипломной работы / составитель В.В.Целищев – Киров: ВятГТУ, 2001. .

8.Автоматизация учётных и аналитических задач и определение её экономической эффективности: Методические указания по выполнению дипломной работы / составитель В.В.Целищев – Киров: ВятГТУ, 2001.

загрузка...
Top