Валютні ризики та формування раціональної політики щодо їх страхування

Вступ.

1. Місце валютних ризиків в системі комерційних ризиків.

2. Види валютних ризиків.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Валютний ризик (ризик курсових втрат) пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку, створенням транснаціональних (спільних) підприємств, банків і диверсифікацією їх діяльності. Ці процеси супроводжуються використанням при розрахунках за контрактами валют різних країн.

Валютний ризик — загроза втрат, пов'язаних із зміною курсу іноземних валют під час здійснення зовнішньоекономічних угод.

Вартість будь-якого товару визначається за допомогою грошей — загального еквівалента обміну товарів. Тому вартість грошей безпосередньо впливає на усі ринки. Наприклад, при збільшенні вартості національної валюти вартість експортованих товарів, виражена в іноземній валюті, зростає, тобто відбуваються коливання валютного курсу — ціни певної національної валюти, вираженої в іншій валюті.

Отже, валютні ризики зумовлює дія (як правило, комплексна) таких основних факторів:

— коливання рівня цін, темпів інфляції, відсоткових ставок;

— інтервенція центрального банку (купівля або продаж валюти, в т. ч. національної);

— постанови з валютного регулювання;

— прискорення або сповільнення розрахунків із зовнішньоекономічних операцій;

— недостатнє знання і розуміння іноземних законів і правил;

— урядові постанови щодо регулювання експортно-імпортних операцій (ліцензування, торгові ембарго, квоти, стандарти, патенти тощо).


1. Місце валютних ризиків в системі комерційних ризиків

Підприємства та компанії в даний час стикаються у своїй фінансовій діяльності з ризиком і невизначеністю. Тому існує необхідність в інструментах фінансової політики фірми, що допомогли б знизити ступінь ризику і невизначеності. Іншими словами, має місце попит на методи хеджування. Хеджування припускає забезпечення стабільності майбутніх обмінних курсів і процентних ставок або гарантованої компенсації втрат від їх несприятливих змін за рахунок одержуваних прибутків.

Ризик потенційних збитків від зміни обмінних курсів можна підрозділити на операційний, трансляційний та економічний валютний ризик. На жаль, не існує загальновизнаних визначень цих трьох типів ризиків, особливо при економічному ризику, тому запропоновані в книзі визначення будуть неминуче ідеосинкратичними.

Операційний валютний ризик. Цей ризик можна визначити як можливість недоодержати прибутку або понести збитки в результаті безпосереднього впливу змін обмінного курсу на очікувані потоки коштів. Експортер, що одержує іноземну валюту за проданий товар, програє від зниження курсу іноземної валюти відносно національної, тоді як імпортер, що здійснює оплату в іноземній валюті, програє від підвищення курсу іноземної валюти відносно національної.

Невизначеність вартості експорту в національній валюті, якщо рахунок-фактура на нього оформляється в іноземній валюті, може стримувати експорт, тому що виникають сумніви в тому, що експортовані товари в кінцевому результаті можна буде реалізувати з прибутком. Невизначеність вартості імпорту в національній валюті, ціна на який встановлена в іноземній валюті, збільшує ризик втрат від імпорту, тому що в перерахунку на національну валюту ціна може виявитися не конкурентною. Таким чином, невизначеність обмінного курсу може перешкоджати міжнародній торгівлі[5, c. 124-125].

Економічний валютний ризик. Економічний ризик визначається нами як можливість несприятливого впливу змін обмінного курсу на економічне положення компанії, наприклад, можливість зменшення обсягу товарообігу або зміни цін компанії на чинники виробництва і готової продукції порівняно з іншими цінами на внутрішньому ринку. Ризик може виникати внаслідок зміни гостроти конкурентної боротьби, як з боку виробників аналогічних товарів, так і з боку виробників іншої продукції, а також зміни схильності споживачів до певної торгової марки. Вплив можуть мати й інші джерела, наприклад, реакція уряду на зміну обмінного курсу або стримування росту заробітної плати в результаті інфляції, викликаної знеціненням валюти.

Найменше до економічного ризику схильні компанії, що платять витрати тільки в національній валюті, не мають альтернативних джерел-чинників виробництва, на які могли б уплинути зміни валютного курсу. Ці компанії реалізують продукцію тільки всередині країни і не зустрічають конкуренції з боку товарів, ціни на які можуть стати більш виграшними в результаті сприятливої зміни курсу. Проте навіть такі компанії не цілком захищені, тому що зміни обмінного курсу можуть мати наслідки, яких не зможе уникнути жодна фірма. Наприклад, зниження курсу фунта стерлінгів може призвести до підвищення процентних ставок, що, у свою чергу, знизить загальний рівень споживчих витрат на внутрішньому ринку і збільшить витрати, пов’язані з погашенням боргових зобов’язань.

Коливання обмінних курсів може вплинути на ступінь конкуренції з боку інших виробників, зробивши вплив на структуру їх витрат або на їх продажні ціни, виражені в національній валюті. Компанія, що продає винятково на внутрішньому ринку, із витратами, оплачуваними тільки в національній валюті, постраждає від підвищення курсу внутрішньої валюти, оскільки конкурентні імпортні товари будуть дешевшими, так само як і товари внутрішніх виробників-конкурентів, витрати яких оплачуються частково в іноземній валюті.

Зміни вартості валюти країни можуть мати додаткову значимість для компанії, що розмістила свою філію в цій країні з метою забезпечення дешевого джерела постачань або на свій внутрішній ринок, або на ринки інших країн-споживачів. Наприклад, японський виробник автомашин, що побудував завод у Об’єднаному Королівстві для випуску машин за конкурентними цінами, не зрадіє підвищенню курсу фунта стерлінгів щодо інших європейських валют[3, c. 247-248].

Приховані ризики. Існують операційні, трансляційні й економічні ризики, що на перший погляд не очевидні. Наприклад, постачальник на внутрішньому ринку може використовувати імпортні ресурси, і компанія, що користується послугами такого постачальника, побічно схильна до операційного ризику, тому що підвищення вартості витрат постачальника в результаті знецінення національної валюти змусило б цього постачальника підвищити ціни. Ще одним прикладом може бути ситуація з імпортером, якому виписується рахунок-фактура в національній валюті і який виявляє, що ціни змінюються його закордонним постачальником відповідно до змін обмінного курсу з метою забезпечення сталості цін у валюті країни постачальника.

Приховані операційні та (або) трансляційні ризики можуть виникнути й у тому випадку, якщо закордонна дочірня компанія схильна до своїх власних ризиків. Припустимо, що американська філія британської компанії експортує продукцію в Австралію. Для американської дочірньої компанії існує ризик втрат від зміни курсу австралійського долара, і вона може понести збитки в результаті несприятливих змін курсу австралійського долара відносно долара США. Подібні збитки підірвуть прибутковість філії. Виникає непрямий операційний ризик, оскільки надходження прибутку від дочірньої компанії скоротяться. Материнська компанія також зіткнеться з трансляційним ризиком, якщо зменшення прибутку від філії буде відбито в оцінці вартості активів філії в балансовому звіті материнської компанії.

Управління ризиком – це балансування між ризиком та доходами. Для банків основний ризик – неповернення боргів (кредитів), для підприємця – ризик, пов’язаний з різницею в термінах виплат і надходженнях грошей.

Інвестування капіталу завжди супроводжує вибір варіантів інвестування і ризик. Вибір різних варіантів вкладення капіталу часто пов’язаний зі значною невизначеністю.

Натепер основними джерелами валютних ризиків є: зовнішньоторгові операції; розміщені за кордоном філії міжнародних корпорацій; вкладення у цінні папери, деноміновані в іноземній валюті.

Зниженню валютних ризиків сприяє прогнозування курсів валют, що передбачає проведення фундаментального, технічного, комп'ютерного і психологічного видів аналізу. Фундаментальний аналіз охоплює дослідження економічного стану країн походження валюти і «валютного кошика» (зазвичай, США, Великобританії, Японії, Євросоюзу), політичних подій і навіть чуток. Одночасно з макроаналізом можна вдатись і до мікроаналізу на рівні підприємства, інших факторів впливу на валютні ризики (наприклад, щодо продовольчого ринку відстежують погодні умови). Технічний аналіз передбачає вивчення графіків, що відтворюють коливання цін. Комп'ютерний аналіз дає змогу побудувати допоміжні графіки на основі інтегральних характеристик цін. Психологічний аналіз передбачає аналіз очікувань і переваг при виборі партнерів.

Теорія і методи дослідження теж позначаються на практичній ринковій діяльності. Наприклад, якщо всі учасники ринку поділяють думку, що підвищення відсоткових ставок центральним банком призводить до посилення (подорожчання) певної валюти, то вони починають інтенсивно купувати валюту, тим самим збільшуючи її ціну.


2. Види валютних ризиків

Валютні ризики супроводжують зовнішньоекономічну діяльність підприємств, яка є різноспрямованою. Тому валютні ризики можна поділити на комерційні (економічні), конверсійні (операційні) і трансляційні (бухгалтерські).

Комерційні (економічні) валютні ризики. Вони пов'язані з небажанням чи неможливістю партнера (гаранта) розрахуватися по своїх зобов'язаннях внаслідок випадкового зниження конкурентоспроможності, довготермінового падіння прибутку, змін загальноекономічного стану країн-партнерів чи країни, де розташоване підприємство. Передусім їх спричинює необхідність здійснення постійних розрахунків за експортними та імпортними операціями, інтенсивність яких може залежати від коливань валютних курсів. Комерційний валютний ризик поділяють на два види:

— прямий, який виникає, коли передбачається зменшення прибутку за майбутніми операціями внаслідок зниження обмінного курсу валют. Головним фактором виникнення прямого економічного валютного ризику є майбутні експортно-імпортні угоди або валютні операції. Після підписання угоди (укладення контракту) і до настання терміну оплати за угодою економічний валютний ризик трансформується на операційний;

— опосередкований (побічний), пов'язаний з втратою певної частини конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників порівняно з іноземними. Опосередкований економічний ризик зумовлює імовірність виникнення збитків внаслідок зниження конкурентоспроможності підприємства порівняно з іноземними товаровиробниками й експортерами у зв'язку зі зміною валютних курсів, високою валютною собівартістю, відносно низькими цінами на виготовлену продукцію.

Конверсійні (операційні) валютні ризики. Вони характеризують валютні втрати по конкретних операціях. Ці ризики поділяють на ризики окремих угод. Конверсійні ризики переважно супроводжують торговельні операції, угоди щодо фінансового інвестування і дивідендні (відсоткові) виплати. Конверсійним ризиком обтяжені як оборот грошових засобів, так і рівень прибутку.

Найпоширенішими методами зниження конверсійних ризиків є:

— хеджування. Воно полягає у врівноважуванні валютних ризиків за допомогою балансування протилежними зобов'язаннями (укладання продавцем договору на продаж однієї валюти і одночасно купівлю іншої). Передбачає створення додаткової валютної позиції для кожної ризикованої валютної угоди, тобто компенсацію одного валютного ризику (прибутків чи витрат) іншим відповідним ризиком;

— валютний своп. Це угода між двома компаніями про обмін визначеною кількістю валюти в теперішній час і зворотний її обмін у визначений час в майбутньому, коли дві сторони в двох різних країнах надають рівновеликі кредити з однаковими строками, але виражені в різних валютах. Він має два різновиди (пасивами і активами). Перша нагадує оформлення паралельних кредитів. Другий варіант — це просто договір між двома сторонами щодо купівлі чи продажу валюти по ставці «спот» і здійснення оберненої угоди на завчасно обговорену дату в майбутньому по певній ставці «спот». На відміну від паралельних кредитів свопи не включають плату відсотків;

— валютні ф'ючерсні контракти. Вони передбачають укладання договорів на купівлю або продаж певної кількості іноземної валюти за визначеною ціною в конкретно встановлений день у майбутньому;

— метод «неттінга». Його реалізують, максимально скорочуючи кількість валютних угод шляхом їх укрупнення;

— форвардні валютні контракти. Цей метод полягає в укладенні спеціальної форвардної угоди про надання в обумовлений строк позики у визначеному розмірі під певний відсоток, що дає змогу застрахуватися від можливого падіння курсу валюти кредиту.

Приклад

Банк видає позичку у розмірі 120 тис. грн. При цьому, прогнозуючи ослаблення гривні стосовно євро, банк за згодою з клієнтом може зафіксувати в кредитному договорі таку умову, як погашення кредиту у євро за форвардним курсом 6 грн. за 1 євро (тобто для погашення кредиту позичальнику буде потрібно 20 тис. євро). При цьому можливі три варіанти розвитку подій:

1) на момент погашення кредиту обмінний курс не зміниться (6 грн. за 1 євро) — банк одержить 20 тис. євро, і жодна сторона не понесе втрат;

2) на момент погашення заборгованості по позичці обмінний курс дорівнюватиме 6,5 грн. за 1 євро — банк одержить 20 тис. євро, тоді як у випадку повернення кредиту у гривнях він би мав 120 тис. грн., що становило б лише 18,46 тис. євро (120/6,5);

3) на момент погашення кредиту обмінний курс буде 5,5 грн. за 1 євро — банк понесе втрати, оскільки одержить 20 тис. євро, а при погашенні кредиту у гривнях від би мав не 120 тис. грн., 21,82 тис. євро.

Для зниження валютних конверсійних ризиків вико-ристовують також захисні застереження — спеціальні умови зовнішньоекономічних угод. Бувають одно- і двосторонні застереження. При укладанні враховують особливості економічних і політичних відносин з окремими країнами, законодавства, валюти ціни і валюти платежу, терміни угоди. Натепер застосовуються валютні й цінові застереження, а за золотого стандарту використовувалось золоте застереження, яке ґрунтувалось на постійному курсі золота. Найпоширенішим є непряме валютне застереження у формі незбігання валюти ціни і валюти платежу. Експортери і кредитори при цьому поділяють ризик зниження курсу валют. Суму платежу при реалізації валютного застереження перераховують пропорційно до змін курсу валюти застереження. До прямого валютного застереження вдаються, коли валюта ціни і валюта платежу збігаються, але величина суми платежу, обумовлена в контракті, залежить від зміни курсу валюти розрахунків щодо іншої, стабільнішої валюти, так званої валюти застереження. Також використовують мультивалютні застереження, що передбачають формування «валютного кошика» при визначенні умов застереження. Це дещо ускладнює розрахунки, але стабілізує платежі. Після запровадження Ямайської валютної системи (1976) і плаваючих валютних курсів сформувались кілька видів валютних кошиків, які відрізняються складом валют: симетричний (усі валюти мають однакову частку); асиметричний (валюти наділені різними частками); стандартний (валюти зафіксовано на певний період використання валютної одиниці як валюти застереження); регульований (валюти змінюються залеж-но від ринкових факторів).

Основними складовими валютного застереження є: початок його дії (залежить від встановленої у контракті межі коливання курсу); дата базисної вартості (як правило, дата підписання контракту або дата, що передує їй; іноді використовують замінну дату базової вартості, хоча це створює додатковий фактор невизначеності); дата і період визначення умовної вартості валютного кошика на момент платежу (як правило, робочий день безпосередньо перед днем платежу або кілька днів перед ним); обмеження дії валютного застереження при зміні курсу валюти платежу проти валюти застереження (встановлюється верхня і нижня межа дії застереження, як правило, у відсотках до суми платежу).

Використання валютного застереження (у т. ч. мультивалютного) обмежується тим, що воно страхує від валютного ризику лише частково, у тій мірі, в якій зростання товарних цін відображається на динаміці курсів валют. Наприклад, в Україні натепер валютні застереження (навіть при внутрішніх розрахунках) широко застосовуються (визначення ціни у доларах США або евро), хоча це не компенсує втрат від внутрішньої інфляції за практично стабільних валютних курсів.

Видом захисного застереження є товарно-цінові (індексні) застереження, які передбачають умову про індексацію цін або про плаваючу ціну і використовується у контрактах з тривалими термінами поставки і платежу, що дає змогу коректувати ціни товару або платежу залежно від зміни цін на цей товар (динаміки цін). Вони сприяють зниженню інфляційного ризику. Перераховують ціну контракту на основі встановленої шкали або з використанням спеціальних формул.

До товарно-цінових застережень відносять: застереження про плаваючу ціну (змінюється залежно від ціноутворюючих факторів); індексне застереження (сума платежу змінюється пропорційно до змін цін за період з моменту підписання до моменту виконання зобов'язань); комбіноване валютно-товарне застереження (за умов односпрямованої динаміки змін валютних курсів і товарних цін перерахунок сум платежу виконують пропорційно, з максимальними змінами; за різноспрямованих змін сума платежу коригується на різницю між відхиленням цін і валютних курсів); компенсаційне застереження (використовують при кредитуванні — сума кредиту пов'язується з ціною товару в певній валюті, якою погашається кредит).

Взаємне страхування контрактів також є методом зниження валютних ризиків. При цьому укладають контракти по імпорту і по експорту так, щоб збігалися суми контрактів і терміни платежу. При операціях зі значним обсягом укладають контракти в різних валютах (протилежних тенденцій), які взаємогарантуються за рахунок диверсифікації валютної структури контрактів.

Комерційні банки страхують валютні ризики через укладання договорів страхування із зазначенням суми в іноземній валюті, терміну платежу або надходжень за контрактом і форвардного курсу національної грошової одиниці. За укладеними договорами банк переводить платежі, що надійшли в іноземній валюті, на рахунок фірми-експортера за обумовленим форвардним курсом (а не за діючим на день платежу) або списує з рахунку фірми-імпортера суму в національній валюті, орієнтуючись на встановлений форвардний курс національної валюти. Цей метод дає змогу уникнути втрат, пов'язаних з коливанням валютних курсів, але не страхує від ризику втраченої вигоди. Якщо такий ризик передбачається великим, доцільно скористатись послугами банків на умовах опціону, тоді фірма може здійснювати розрахунки за форвардним курсом відповідно до договору страхування або анулювати договір і платити за поточним курсом.

Конверсійні (операційні) ризики також можна знизити за допомогою методу прискорення або відстрочки платежів за зовнішньоекономічними контрактами. При цьому експортер з огляду на можливе зниження курсу валюти вдаватиметься до заходів по прискоренню оплати за експорт; імпортер діятиме у протилежному напрямі, вдаючись до заходів для відстрочення оплати за імпорт.

Трансляційні (бухгалтерські) ризики. Вони виникають при переоцінці активів і пасивів балансів та рахунку «Прибутки і збитки» зарубіжних філій, партнерів чи контрагентів. Переоцінку здійснюють за методом трансляції (по поточному курсу) або за історичним методом (по курсу на дату здійснення конкретної операції). Деякі суб'єкти економічної діяльності, передусім банки та інші фінансові установи, враховують усі тривалі операції по поточному курсу, а довгострокові — по історичному; інші — аналізують рівень ризику фінансових операцій по поточному курсу або по історичному; треті — вибирають один з двох способів обліку і з його допомогою контролюють сукупність своїх ризикованих операцій.

Методи управління трансляційними валютними ризиками поділяють на внутрішні і зовнішні. їх можна використовувати як для визначення стратегії, так і для вироблення тактичних програм діяльності. До зовнішніх методів управління трансляційними ризиками відносяться прискорення чи затримка платежів в іноземній валюті для зовнішніх клієнтів, контрагентів, монополістичних утворень; регулювання платежів між материнським банком і його філіями; вибір стабільнішої валюти. Внутрішні методи полягають у періодичній переоцінці іноземних активів, пасивів підприємств.

Отже, визначаючи валютні ризики та розробляючи заходи щодо їх запобігання, необхідно проаналізувати можливі наслідки кожного виду валютної експозиції. Зокрема, виникнення економічного валютного ризику призводить до зниження конкурентоспроможності експортерів на зовнішніх ринках, рівня рентабельності продукції та прибутковості підприємства. Операційний валютний ризик може спричинити зменшення чистого притоку грошових коштів, прибутків та доходів на одну акцію, а також призвести до скорочення ринків збуту.

Трансляційний ризик може зумовити зменшення вартості іноземних активів (або збільшення вартості пасивів) в іноземній валюті, що стане причиною зниження загальної вартості підприємства (статутного капіталу), а також зниження курсової вартості акцій та їхньої прибутковості.

У стратегічному аспекті захист від валютного ризику тісно пов'язаний з активною ціновою політикою, видами і вартістю страхування, ступенем надійності страхових компаній підприємства (організації) і його контрагентів.

Великі фінансові установи, як правило, намагаються формувати портфель своїх валютних операцій, балансуючи активи і пасиви по видах валют і термінах. Зовнішні методи управління валютними ризиками переважно орієнтовані на їх диверсифікацію. З цією метою найчастіше використовують форвардні, ф'ючерсні і опціонні термінові валютні операції.

Отже, хоча валютний ризик відноситься до зовнішніх (стосовно чинників, що його породжують), підприємства повинні і можуть мати у своєму арсеналі методи його зниження і доведення рівня ризику до оптимальної (допустимої) величини.


3. Методи страхування валютних ризиків

Валютне застереження - умова в міжнародному контракті, що обмовляє перегляд суми платежу пропорційно зміні курсу валюти застереження з метою страхування валютного чи кредитного ризику експортера чи кредитора. Найбільш розповсюджена форма валютного застереження - розбіжність валюти ціни і валюти платежу. При цьому експортер чи кредитор зацікавлений у тім, щоб в якості валюти ціни вибиралася найбільш стійка валюта чи валюта, підвищення курсу якої прогнозується, тому що при проведенні платежу підрахунок суми платежу проводиться пропорційно курсу валюти ціни. Звідси випливає, що в умовах нестабільності плаваючих валютних курсів цей метод страхування валютних ризиків є неефективним. Аналогічний висновок можна поширити і на іншу форму валютного застереження - коли валюта ціни і валюта платежу збігаються, а сума платежу ставиться в залежність від більш стабільної валюти застереження [1, c.53-54].

Для зниження ризику падіння курсу валюти ціни на практиці одержали поширення багатовалютні застереження.

Багатовалютне застереження - умова в міжнародному контракті, що обумовлює перегляд суми платежу пропорційно зміні курсу кошика валют, які заздалегідь обираються за згодою сторін. Багатовалютне застереження має переваги перед одновалютним: по-перше, валютний кошик, як метод виміру незваженого курсу валют, знижує ризик різкої зміни суми платежу; по-друге, вона найбільшою мірою відповідає інтересам контрагентів угоди з погляду валютного ризику, тому що включає валюти різної стабільності.

Разом з тим до недоліків багатовалютного застереження можна віднести складність формулювання застереження в контракті в залежності від способу розрахунку курсових утрат, неточність якої приводить до різного трактування сторонами умов застереження. Іншим недоліком багатовалютного застереження є складність вибору базисного кошика валют.

Після скасування золотодевізного стандарту і режиму фіксованих паритетів курсів і переходу до Ямайської валютної системі і плаваючим валютним курсам, міжнародні валютні одиниці були прирівняні до визначеного валютного кошика. Існує кілька видів валютних кошиків. Вони розрізняються за складом валют:

1. Симетричний кошик - у ньому валюти наділені однаковими питомими вагами.

2. Асиметричний кошик - у ньому валюти наділені різними питомими вагами.

3. Стандартний кошик - валюти зафіксовані на визначений період застосування валютної одиниці як валюти застереження.

4. Регульований кошик - валюти міняються в залежності від ринкових факторів.

Перевагою застосування тієї чи іншої міжнародної валюти як бази багатовалютного застереження полягає в тім, що регулярні і загальновизнані їхні котирування виключають невизначеність при підрахунку сум платежу.

Складними елементами механізму валютного застереження є:

· початок її дії, що залежить від встановленої в контракті межі коливань курсу

· дата базисної вартості валютного кошика. Датою базисної вартості звичайно є дата підписання контракту чи попередня їй дата. Іноді застосовується ковзна дата базисної вартості, що створює додаткову невизначеність.

· дата чи період визначення умовної вартості валютного кошика на момент платежу.

· обмеження дії валютного застереження при зміні курсу валюти платежу проти курсу валюти застереження шляхом встановлення нижньої і верхньої меж дії застереження (звичайно у відсотках до суми платежу).

Іншими формами багатовалютного застереження є:

· Використання як валюти платежу декількох валют з погодженого набору, наприклад: долар, євро, швейцарський франк і фунт стерлінгів.

· Опціон валюти платежу - на момент укладання контракту ціна фіксується в декількох валютах, а при настанні платежу експортер має право вибору валюти платежу.

Обмеженість застосування валютного застереження взагалі (і багатовалютного зокрема) полягає в тім, що вона страхує від валютного й інфляційного ризику лише в тій мірі, у якій ріст товарних цін відбивається на динаміці курсів валют. У світовій практиці для страхування експортерів і кредиторів від інфляційного ризику використовуються товарно-цінові застереження [7, c.55-56].

Товарно-цінове застереження - умова, що включається в міжнародний контракт із метою страхування від інфляційного ризику. До товарно-цінових застережень відносяться:

1.Застереження про змінну ціну, що підвищується в залежності від ціноутворюючих факторів.

2.Індексне застереження - умова, по якій суми платежу змінюються пропорційно зміні цін за періоди з дати підписання до моменту виконання зобов'язання. Індексні застереження не одержали широкого поширення у світовій практиці через труднощі з вибором і перерахуванням індексів, що реально відбивають ріст цін.

3.Комбіноване валютно-товарне застереження використовується для регулювання суми платежу з урахуванням зміни валютних курсів і товарних цін. У випадку односпрямованої динаміки зміни валютних курсів і товарних цін підрахунок сум платежу відбувається пропорційно до фактору, що максимально змінився. Якщо ж за період між подписанням і виконанням угоди динаміка валютних курсів і динаміка товарних цін не збігалися, то сума платежу міняється на різницю між відхиленням цін і курсів.

4.Компенсаційна угода для страхування валютних ризиків при кредитуванні: сума кредиту погоджується з ціною у визначеній валюті (може використовуватися кошик валют) товару, що поставляється в рахунок погашення кредиту.

До теперішнього часу валютні застереження, як метод страхування валютних ризиків експортерів і кредиторів, в основному на практиці перестали застосовуватися. Замість них з початку 70-х років стали застосовуватися сучасні методи страхування: валютні опціони, форвардні валютні операції, валютні фьючерси, міжбанківські операції "своп".

Валютний опціон - угода між покупцем опціону і продавцем валют, що надає право покупцю опціону купувати чи продавати за визначеним курсом суму валюти протягом обумовленого часу за винагороду, що сплачується продавцю.

Валютні опціони застосовуються, якщо покупець опціону прагне застрахувати себе від утрат, пов'язаних із зміною курсу валюти у визначеному напрямку. Ризик утрат від зміни курсу валют може бути декількох видів.

А. Потенційний ризик присудження фірмі контракту на постачання товарів. Розглянемо даний вид ризику за допомогою наступного прикладу. Експортер і імпортер уклали контракт, по якому експортер зобов'язувався поставити партію товарів імпортеру на умовах поновлюваного акредитива. Після поставки частини товару експортер відмовився допоставити частину, що залишилась, зіславшись на невиконання імпортером умов постачання. Імпортер порушив проти свого контрагента судовий процес, вимагаючи завершити постачання і відшкодувати збитки. Таким чином, експортер ризикує програти справу і понести збитки через прогнозоване падіння курсу валюти ціни. Прагнучи убезпечити себе від цього ризику, експортер купує опціон продавця цієї валюти й у випадку несприятливого для себе результату справи і знецінення іноземної валюти буде мати можливість продати свій виторг (реалізувати опціон) по заздалегідь обговореному курсі. Якщо ж він виграє справу чи курс іноземної валюти не зменшується, то експортер не реалізує опціон, утрачаючи при цьому виплачену продавцю опціону премію, але все рівно мінімізує свої збитки.

Б.Хеджування вкладення капіталу в іншій валюті по більш привабливих ставках. Проілюструємо дану ситуацію наступним прикладом. У зв'язку з підвищенням ФРС процентної ставки по долару інвестор з Німеччини придбав долари і розмістив їх на 6-ти місячний депозит в американському банку. Тимчасово з цим він купує опціон продавця цієї валюти, тому що побоюється, що за час дії депозитного договору курс долара може упасти нижче розрахованого їм значення і він реально понесе збитки. У випадку, якщо це відбудеться, інвестор реалізує опціон і продасть долари за встановленим курсом (вище ринкового), утративши при цьому премію. Якщо курс долара не опуститься нижче критичного рівня, інвестор не реалізує опціон і втрачає тільки премію, сплачену продавцю опціону.

Крім опціонів на купівлю і продаж валют використовуються опціони на купівлю цінних паперів. Опціон на купівлю цінних паперів - угода, при якій покупець опціону отримує право купувати чи продавати визначені цінні папери за курсом опціону протягом визначеного часу, сплативши при цьому премію продавцю опціону.

Опціон на купівлю цінних паперів використовується тоді, коли інвестор бажає застрахуватися від падіння курсу цінних паперів, у яких він інвестує свої кошти.

Особливістю опціону, як страхової угоди, є ризик продавця опціону, що виникає внаслідок переносу на нього валютного ризику експортера чи інвестора. Неправильно розрахувавши курс опціону, продавець ризикує понести збитки, що перевищать отриману їм премію. Тому продавець опціону завжди прагне занизити його курс і збільшити премію, що може бути неприйнятним для покупця.

Форвардна валютна операція - продаж чи купівля визначеної суми валюти з інтервалом за часом між укладанням і виконанням угоди за курсом дня укладання угоди. Форвардні валютні операції здійснюються поза біржею. Сторонами форвардної угоди звичайно виступають банки і промислово-торгові корпорації. Сутність форвардної валютної операції можна пояснити на прикладі з експортером з України й американському імпортері. При укладанні контракту на постачання товарів експортер одночасно укладає із своїм банком угоду про продаж йому свого валютного виторгу через місяць по визначеному на момент укладання угоди курсу. При цьому банк приймає на себе валютний ризик експортера і як плату за це встановлює премію для себе, яка враховується при визначенні курс-форвард.

Форвардні валютні операції використовують також імпортери. Якщо очікується ріст курсу валюти, у якій імпортер здійснює платежі за контрактом, то імпортеру вигідно купити цю валюту сьогодні по форвардному курсу, навіть якщо він вище реального ринкового курсу, але при цьому убезпечити себе від ще більшого росту курси цієї валюти на день платежу за контрактом.

Крім валютних форвардних операцій з 1984 року практикуються форвардні операції з кредитними і фінансовими інструментами - так називані "угоди про майбутню ставку" (forward rate agreements), що являють собою міжбанківські термінові угоди про взаємну компенсацію збитків від зміни процентних ставок по депозитах до 1 року ( як правило, на суми від 1 до 50 млн. доларів).

Форвардні валютні, кредитні і фінансові операції є альтернативою біржових ф’ючерсних і опціонних операцій.

Серед інших методів захисту від валютних ризиків в першу чергу слід розглянути валютні ф’ючерси. Валютні ф’ючерси вперше стали застосовуватися в 1972 році на Чикагському валютному ринку. Валютний фьючерс - термінова угода на біржі, що представляє собою купівлю-продаж визначеної валюти по зафіксованому на момент укладання угоди курсу з виконанням угоди через визначений термін. Відмінність валютних ф’ючерсів від форвардних операцій полягає в тім, що:

1. фьючерси це торгівля стандартними контрактами

2. обов'язковою умовою фьючерса є гарантійний депозит

3. розрахунки між контрагентами здійснюється через клірингову палату при валютній біржі, що виступає посередником між сторонами й одночасно гарантом угоди.

Перевагою фьючерса перед форвардним контрактом є його висока ліквідність і постійне котування на валютній біржі. За допомогою фьючерсів експортери мають можливість хеджування своїх операцій.

Крім валютних фьючерсів у світовій практиці отримали поширення фьючерси з золотом (з 1972 р.), з 1975 р. - з векселями, сертифікатами, облігаціями, депозитами; у 1982 р. з'явилися фьючерси, у яких ціною контракту виступають різні фондові індекси.

Для страхування валютних ризиків використовують також „своп” операції. „Своп” - операція, що являє собою купівлю-продаж валюти з одночасним укладанням контругоди на певний строк. Існує кілька типів операцій „своп”: валютні, процентні, боргові, із золотом і їхні різні сполучення.


Висновки

Під валютним ризиком розуміють можливість грошових втрат в результаті коливань валютних курсів. Розрізняють “конверсійний” (готівковий) ризик валютних збитків по конкретним операціям в іноземній валюті і “трансляційний” (бухгалтерський) ризик збитків при переоцінці активів і пасивів, прибутку закордонних філій в національну валюту. В широкому плані валютний ризик складається в незбалансованості активів і пасивів в кожній валюті по термінам і сумам. Необхідно також враховувати, що зміна курсових співвідношень може призвести до довгострокових негативних наслідків через падіння конкурентоспроможності.

Управління валютним ризиком передбачає визначення його степені, оцінку можливих наслідків та вибір методів страхування. Першочерговий етап у визначенні степені валютного ризику заключається в його ретельному аналізі і оцінці можливих збитків та інших наслідків, так як від цього залежить вибір конкретного методу захисту. Значна кількість ТНК і ТНБ сьогодні мають свої системи оцінки валютних ризиків і вибору методів захисту, які залежать від характеру діяльності і економічної стратегії, організаційної структури, складу активів і пасивів інституту. Для ТНК оцінка ризиків необхідна при включенні результатів діяльності закордонних компаній в баланс всієї групи.

Правильна оцінка валютного ризику в умовах крайньої неврівноваженості ризикової кон’юнктури приймає важливе економічне значення. Стихія ринку в котрий раз може звести нанівець довгострокові зусилля навіть крупної компанії і тому передбачення можливих валютних збитків має велике значення в внутрішньофірмовому фінансовому плануванні, в підвищенні ефективності основної діяльності банку або корпорації. Оцінка ризику завжди включає величину ризикового періоду, суму під ризиком, а також ризик втрат по зобов’язанням, які можуть виникнути в майбутньому (якщо, наприклад, будуть заключені контракти, про які початі переговори).


Список використаної літератури

1. Біла О. Валютний ризик торговельного підприємства //Фінанси України. - 2003. - № 10. - С.88-91

2. Белінська Я. Практичні аспекти управління валютними ризиками //Актуальні проблеми економіки. - 2002. - № 11. - C. 17-25.

3. Богатко Н. Хеджування валютних ризиків //Бухгалтерія. - 2004. - 27 вересня. - C. 96-102

4. Гаджиев Ф. Управление валютными рисками //Деньги и кредит. - 1999. - № 9. - C. 66-69

5. Слав'янська Н. Опціони як перспективний напрямок хеджування валютних ризиків //Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 10. - С.82-91

6. Слав'янська Н. Теоретичні аспекти хеджування валютних ризиків //Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 11. - С.78-91

7. Цимбал М. Валютні ризики та їх мінімізація //Фінанси України. - 1998. - № 10. - C. 70-73

8. Шереметьєва О. Поняття і сутність правового механізму управління валютними ризиками //Право України. - 2004. - № 4. - С.70-72

9. Шереметьєва О. Поняття валютного ризику як правова категорія //Право України. - 2003. - № 9. - С.111-114.

загрузка...
Top