Управління фінансовими ресурсами розвитку міжнародної фірми

Вступ.

1. Сутність та вплив міжнародного бізнесу на ресурси міжнародної фірми.

2. Особливості і структура аналізу зовнішнього середовища діяльності міжнародної компанії.

3. Особливості фінансового менеджменту та його вплив на управління фінансовими ресурсами розвитку міжнародної фірми.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Однієї з основних тенденцій, що характеризують світову економіку на сучасному етапі розвитку, є її глобалізація. При цьому, по-перше, зростає міждержавна й міжфірмова конкурентна боротьба за економічні ресурси й ринки збуту, по-друге, відбувається поетапний розвиток міждержавних союзів сполучених країн, створюваних з метою досягнення глобальних переваг перед загальними конкурентами на світовому ринку (ЄС, НАФТА, АСЕАН і ін.). Інтеграційні процеси на регіональному, міждержавному рівні поступово приводять до ослаблення значимості окремих національних економік. З іншого боку, глобалізація викликала нові стратегічні підходи в багатьох галузях.

Одночасно потужний імпульс розвитку одержує інтеграційна господарська діяльність на рівні компаній: всі зростаючий рівень міжнародної конкуренції змушує компанії шукати шляхи об'єднання потенціалів і співробітництва в боротьбі за виживання або ринкове лідерство. Установлення ділових партнерських відносин між компаніями різних країн і створення ділових структур різного ступеня інтегрованості - одна з найпоширеніших організаційних стратегій в останні десятиліття.

Ведення міжнародного бізнесу має значні відмінності в порівнянні з веденням бізнесу в рамках країни. Велике значення для успішної діяльності фірми набувають речі, про які національним компаніям не доводиться навіть думати. У зв'язку з цим стає очевидним необхідність ретельного вивчення особливостей ведення і управління міжнародним бізнесом, чим саме і займається міжнародний менеджмент.

Міжнародний бізнес можна визначити як ділову взаємодію фірм різних форм власності або їхніх підрозділів, що знаходяться в різних країнах, що має головною метою одержання прибутку за рахунок отримання вигод із переваг ділових міжнародних операцій.

1. Сутність та вплив міжнародного бізнесу на ресурси міжнародної фірми

Міжнародний бізнес включає будь-які господарські операції, що здійснюються двома і більше країнами. Такі ділові взаємовідносини можуть виникати на рівні як приватних, так і державних організацій. У випадку участі приватних компаній у міжнародному бізнесі господарські операції, як правило, проводяться з метою одержання прибутку. Діяльність фірм, що мають державну форму власності, не завжди орієнтована на прибуток.

Основні причини здійснення міжнародного бізнесу:

1) Вихід до нових джерел корисних копалин і сировини;

2) Доступ до нових ринків робочої сили;

3) Прагнення до нових ринків збуту.

Характерні риси міжнародного бізнесу:

1) Отримання прибутку відбувається за рахунок використання переваг виходу за межі національних ринків.

2) Підприємства отримують додаткові економічні можливості, що витікають із:

a. Ресурсних особливостей міжнародних ринків;

b. Місткості зарубіжних ринків;

c. Правових особливостей зарубіжних країн;

d. Специфіки міждержавних політичних та економічних взаємовідносин.

3) Внаслідок інтернаціоналізації кожному бізнесу стає максимально доступним глобальний бізнес-сервіс, незалежний від національної належності, орієнтований лише на економічну ефективність.

4) Визначна роль культурного фактора в діяльності міжнародних компаній.

5) Міжнародний бізнес – це система постійно оновлюваних і складно взаємодіючих професійних знань принципово вищого рівня, ніж наявна в будь-якому національному бізнесі.

6) Міжнародний бізнес вбирає в себе найкращі національні зразки, все найкраще у світовій практиці.

7) Принципова відмінність міжнародного бізнесу полягає в оберненій оцінці внутрішньої державної ситуації: негативні тенденції в економіці можуть відкрити додаткові можливості для розвитку міжнародних компаній.

8) На відміну від національної конкуренції, міжнародний бізнес може відчувати підтримку своєї держави у боротьбі з конкурентами в багатьох формах.

9) Інформація – головний стратегічний ресурс міжнародного бізнесу, адаптація – його головна стратегічна зброя.

Глобалізація ініціюється і розвивається насамперед на мікрорівні – на рівні окремих самостійних суб'єктів господарювання. Саме вони установлюють виробничі, торгові, науково-технічні, фінансові зв'язки зі своїми закордонними партнерами.

Головна особливість глобалізації на мікрорівні - загальна стратегічна орієнтація компаній, усесвітня за своїм характером. У середині 1980-х років спочатку у декількох активних ТНК, а потім і у ширшого їх кола сформувались глобальні стратегії, коли одночасно враховуються такі правила поведінки на міжнародних ринках: мати загальносвітове бачення ринків і конкуренції; добре знати своїх конкурентів в олігополістичній ринковій структурі; контролювати свої операції якщо не в загальносвітовому масштабі, то принаймні в тріаді „США – Європа – Японія”; оперувати у високотехнологічних галузях; координувати свою діяльність за допомогою гнучких виробництв та інформаційних технологій; інтегрувати свої заводи і спеціалізовані філії в єдину міжнародну мережу управління; інтегруватися з іншими ТНК тощо. ( Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія/ За ред. д.е.н., проф. Д.Г. Лук’яненка.- К.:КНЕУ,2001, с.215).

Якщо головне джерело і генератор глобалізації полягає у всесвітньо орієнтованій стратегії на рівні окремих фірм і компаній, то на загальнонаціональному рівні відбиваються макроекономічні наслідки цього процесу. Головний сенс державної підтримки глобалізації в зовнішньоекономічній політиці полягає в лібералізації, тобто в скороченні або усуненні обмежень на шляхах міжнародної торгівлі, інвестицій, фінансових операцій.

Країни світу пов’язані між собою не тільки культурними, політичними, а і тісними економічними зв’язками. Їх пов’язують світові фінансові ринки, що дозволяють жителям однієї країни брати позички й надавати кредити жителям іншої країни. Крім того, їх об’єднує система світового виробництва, за якої одна й та сама компанія діє одночасно у кількох країнах, у різних місцях здійснюючи різні стадії свого виробничого процесу. У міру переходу до ринку Україна намагається розвинути 3 інституції: міжнародну торгівлю, фінансові ринки й світове виробництво.

2. Особливості і структура аналізу зовнішнього середовища діяльності міжнародної компанії

Середовище, у якому функціонує фірма, що здійснює міжнародні операції, відчуває великий вплив із боку цієї фірми і сама справляє на неї величезний вплив.

Міжнародний бізнес об’єднує організації, що діють практично в будь-якому ціннісному й інституціональному середовищі.

Кожна з країн, де ведуть свої операції ТНК, характеризується певними правовими, політичними й економічними структурами, рівнем розвитку і культурних умов. Якщо фірма хоче домогтися успіху, вона повинна старанно вивчати можливі шляхи взаємодії політики корпорації з політикою національних держав і враховувати особливості і рівень розвитку країни партнера.

У зв'язку з цим комплексний аналіз і оцінка середовища розвитку міжнародного бізнесу фірми є найважливішим моментом підготовки всіх стратегічних і багатьох тактичних рішень міжнародного менеджменту.

І. Політичне середовище.

Складові частини політичного середовища:

Політична система - призначена для інтеграції суспільства в життєздатне функціонуюче ціле.

Ідеологія - систематизована й інтегрована сукупність концепцій, теорій і цілей, що утворюють соціально-політичну програму.

Політична стабільність - рівень політичного ризику - можливість конфіскації, експропріації, валютні ризики, тероризм).

Структура аналізу політичного середовища:

1. Політичний режим у країні і його відносини з Україною.

2. Міждержавні угоди, що можуть цікавити фірму.

3. Участь країни в політичних блоках і міжнародних економічних спілках.

4. Політичні партії і громадські організації в Україні, що мають контакти з владою, політичними партіями і громадськими організаціями країни.

5. Найзначніші політичні лідери.

6. Основні політичні партії і найвпливовіші громадські організації в країні.

7. Основні політичні суперники, що борються за владу в країні, і сутність їх принципових позицій в економічних, політичних і правових питаннях.

8. Зв'язок бізнесу і політики (фірми, партії, лідери).

9. Найближчі вибори парламенту і президента, перспективи їхнього завершення, ймовірний вплив на бізнес і на відносини з Україною.

10. Роль і вплив регіональної влади.

11. Політична обстановка в регіонах проникнення фірми.

12. Загальна оцінка політичної стабільності в країні.

ІІ. Правове середовище.

Знання в цій галузі необхідні при вирішенні різноманітних практичних питань зовнішньоекономічної діяльності, а також у діяльності іноземних організацій, фірм і фізичних осіб на території України.

Структура аналізу правового середовища:

1. Правове регулювання МЕВ на національному рівні:

  • Регулювання фінансових закордонних операцій;
  • Регулювання створення і трансформації бізнесу;
  • Регулювання трудових відносин;
  • стимули для розвитку міжнародного бізнесу в конкретній країні (пільгові кредити, прискорена амортизація, податки, дотації, субсидії і т.д.);
  • встановлення різноманітних вимог правового характеру до суб'єктів СГ, здійснення діяльності в даній країні (обмеження частини іноземного капіталу, вимоги до умов продажу і дотехнологій на внутрішньому ринку, створення робочих місць;

2. Ефективність державного управління в країні - реципієнті:

  • наявність бюрократичних структур, що заважають діяльності
  • ступінь впливу бюрократичних структур на законодавство у власних інтересах;
  • корупція, хабарництво і рівень їх поширення

3. Загальна оцінка узгодженості системи права в країні з основними положеннями міжнародного права.

4. Регулювання в'їзду/виїзду приватних осіб.

5. Захищеність власності і прав особистості.

6. Правові питання оподатковування фірм і приватних осіб.

7. Загальна оцінка стабільності правової системи країни.

ІІІ. Економічне середовище

Економічна система призначена для розподілу обмежених ресурсів між конкуруючими користувачами і пов'язана з регулюванням і координацією ресурсів і власності на будь-яке майно.

Структура аналізу економічного середовища:

1. Місце, що займає країна по показниках: ВНП, темпи економічного росту, темпи росту інвестицій, зовнішньоторговельний оборот, імпорт товарів і послуг.

2. Населення країни в цілому і регіонів проникнення окремо; статевовікова структура населення в динаміці.

3. Структура суспільства і питома вага окремих соціальних прошарків із характеристиками їх прибутку; динаміка цих показників.

4. Ресурси основних видів, що цікавлять фірму, із ранжуванням по:

  • Наявності в країні і регіонах;
  • Вартісній оцінці;
  • Рівню дефіцитності.

5. Основні характеристики можливостей зв'язку.

6. Характеристики транспортних комунікацій, що цікавлять фірму.

7. Рівні і форми оплати праці в сферах бізнесу, що цікавлять фірму.

8. Загальна оцінка різновиду і можливостей:

  • Галузей - ймовірних конкурентів;
  • Галузей - ймовірних постачальників;
  • Галузей - ймовірних споживачів.

9. Основні елементи валютного регулювання в країні.

10. Основні елементи торгових і експортно - імпортних обмежень.

11. Розвиненість науково-технічної і консультаційної діяльності (напрямки, фірми, можливості притягнення).

12. Рівень основних економічних проблем у країні (інфляція, безробіття і т.д.)

ІV. Соціально-культурне середовище

Соціально-культурне середовище - це певні фізичні, демографічні і поведінські норми, характерні для кожної країни, що впливають на методи ведення справ.

Всі розглянуті раніше компоненти зовнішнього середовища важливі для діяльності міжнародного менеджера. Але якщо економічні, політичні і правові оцінки можуть готувати для нього відповідні служби фірми, то в культурному фоні він повинний достатньо глибоко розбиратися особисто.

Угруповання країн на основі схожості рис культур:

1. Англомовні.

2. Романські європейські.

3. Німецькі.

4. Скандинавський.

5. Близькосхідні (Туреччина, Іран, Греція).

6. Арабські (Кувейт, ОАЭ).

7. Далекосхідні.

8. Латиноамериканські.

9. Незалежні (Бразилія, Японія, Індія, Ізраїль).

Основні засоби адаптації до культурного міжнародного середовища:

1) Поліцентризм - орієнтація на національні відмінності, прагнення максимально враховувати їх при організації роботи.

Проблеми:

- ускладнює організаційну структуру,

- копіювання місцевих методів роботи, що не приносять успіху,

- утрата переваг від нововведень.

5. Етноцентризм - переконання в перевазі представників власної етнічної групи над представниками інших груп.

Складності:

- зневажають важливими перемінними,

- вважають, що вітчизняні цілі повинні мати пріоритет,

- думають, що перерви легко здійсненні.

3. Змішані форми - найбільше поширені.

Підприємства можуть брати позички у банків або безпосередньо в осіб, що мають заощадження, випускаючи у продаж облігації.

Крім надання позичок, мешканці однієї країни мають можливість купувати в іншій країні акції корпоративної власності.

Так, іноземець може придбати акції безпосередньо в української корпорації, що намагається за рахунок продажу нових акцій розширити обсяг капіталовкладень. У цьому випадку іноземний інвестор отримує акції, а підприємство – кошти для розширення інвестицій. Коли іноземець купує невеликий відсоток акцій українського підприємства, недостатній для встановлення контролю за його діяльністю, то йдеться про портфельну інвестицію.

Іноземний інвестор може також придбати контрольний пакет акцій, якщо це не суперечить чинному законодавству, то мова йде вже про пряму іноземну інвестицію.

Прямі іноземні інвестиції – це дещо більше, ніж просте фінансування капіталовкладень в економіку. Вони виступають також способом підвищення продуктивності й технологічного рівня українських підприємств. Розташовуючи свій капітал в Україні, іноземна компанія приносить з собою нові технології, нові засоби організації виробництва і прямий вихід на світовий ринок.

Більшість країн докладають всіляких зусиль для залучення нових іноземних інвестицій. Десятки держав провели правові й податкові реформи лише для того, щоб привабити іноземний капітал. Найсильнішим “магнітом” для іноземних інвесторів сьогодні є, мабуть, Китай. Останнім часом китайська економіка щороку отримує понад 10 млрд. дол. У вигляді прямих іноземних інвестицій, і приплив капіталу не зменшується.

Значення прямих іноземних інвестицій для світової торгівлі 90-х років важко переоцінити. За оцінками, приблизно половина усього світового торговельного обороту припадає на частку міжнародних компаній, тобто компаній, що діють принаймні у 2 країнах.

Доля економічних реформ на Україні багато в чому залежить від того, наскільки мудро й ефективно світове співтовариство забезпечуватиме фінансову підтримку українським перетворенням.

3. Особливості фінансового менеджменту та його вплив на управління фінансовими ресурсами розвитку міжнародної фірми

Фінансовий менеджмент у сфері зовнішньоекономічної діяльності є сукупністю визначених інструментів, що компанії використовують у своїй фінансовій діяльності на міжнародних ринках. Серед цих інструментів - фінансове планування фінансових потоків, купівля і продаж валют для обслуговування різноманітних операцій, купівля і продаж акцій та інших цінних паперів на міжнародних фінансових ринках, оперування власними цінними паперами на закордонних ринках, управління валютними ризиками та ін.

Фінансовий менеджмент у сфері зовнішньоекономічної діяльності формується на стику двох секторів міжнародного бізнесу. З одного боку, його основою виступає система управління транснаціональними компаніями (менеджмент зовнішньоекономічної діяльності), оскільки фінанси ТНК є лише частиною всієї компанії, куди входять операційна діяльність, маркетинг, дослідження і розробка, персонал. Тому управління фінансовими потоками міжнародної компанії випливає із загально-корпоративного планування, організаційної структури, керівництва та ін. Про це йтиметься в розділі "Менеджмент у міжнародних корпораціях". Фінансовий менеджмент у сфері ЗЕД у зв'язку з цим деталізує загальні функції управління стосовно фінансових потоків транснаціональної корпорації (ТНК).

З іншого боку, фінансові ресурси ТНК та її грошові потоки є складовою міжнародних фінансових ринків. У зв'язку з цим управління грошовими потоками ТНК залежить від загальної системи міжнародних фінансів, ланками якого є не тільки інші ТНК, але й держави, фізичні особи, міжнародні організації, валюти різноманітних країн. Отже, управління фінансовими потоками ТНК залежить від міжнародних фінансів.

Типовим прикладом може бути провідна у сфері безалкогольних напоїв міжнародна компанія "Кока-Кола". Вона проводить свої фінансові операції і продає власну продукцію в 160 країнах, в тому числі і в Україні. Таким чином, компанія оперує у своїй фінансовій діяльності з валютами 160 країн. В 16 країнах, включаючи Україну, "Кока-Кола" робить концентрат, що потім перетворюється на готовий продукт у вищезгаданих 160 країнах. У міжнародних операціях компанія оперує з 40 різноманітними валютами. Близько 80 % усіх прибутків компанія одержує за межами США. Істотна частина цих прибутків формується шляхом вдалого продажу і купівлі валют.

Загальна схема фінансової діяльності міжнародних компаній подана на рис. 16. Як видно з цієї схеми, ТНК здійснюють три основних види діяльності, що опосередковуються міжнародними валютними ринками: експортно-імпортна діяльність, діяльність дочірніх фірм за кордоном, операції на міжнародних фінансових ринках. У кожному з цих напрямків використовуються свої інструменти, валюти, форми розрахунків, фінансові схеми та ін. У кожній ТНК у кожен конкретний момент складаються і свої співвідношення між зазначеними напрямками.

У сучасному економічному світі жодна компанія, жодний інвестор не може собі дозволити ігнорувати основні концепції міжнародних фінансів. На конкурентне положення окремих суб'єктів бізнесу, незалежно від того, чи займаються вони міжнародною діяльністю чи ні, можуть вплинути і зміни обмінних курсів, і різноманітні темпи інфляції, і різниця в процентних ставках.

Для компаній, що працюють на міжнародному ринку, прийняття відповідних рішень у цій сфері утруднюється ще й національними відмінностями в банківських правилах і торгових нормативних актах, засобах регулювання ринку і ступенем політичної стабільності в країні їхньої діяльності.

Із зростанням частки закордонних операцій в обороті фірма переходитиме на прямий продаж через власні торговельні канали. Саме на цій стадії міжнародна діяльність істотно впливає на поведінку компанії, яка починає перетворюватись на міжнародну.

Наступною стадією інтернаціоналізації компанії є, як правило, заснування виробничих потужностей за кордоном. Цей крок може бути спрямований на реалізацію багатьох цілей, наприклад подолання тарифних бар’єрів, використання дешевшої або доступнішої робочої сили, надання кращих послуг, адаптація конкретного виду товарів до попиту певного ринку, налагодження постачання запчастин.

Деякі фірми вже досягли тієї стадії, коли заснування науково-дослідницьких підрозділів є привабливим. Вони використовують розумовий потенціал там, де він народжується, не переводячи його до таких дорогих країн, як США.

Останнім кроком на шляху до справжньої міжнародної діяльності є перетворення ради директорів компанії на міжнаціональний орган і розширення права власності по всьому світові. Тільки на цьому етапі компанія стає дійсно геоцентричною за своєю орієнтацією. Проте для більшості фірм останні дві стадії трансформації залишаються справою далекого майбутнього.

Специфічною рисою міжнародного управління фінансами є та обставина, що необхідно мати справу з більш ніж однією валютою. Тому ми розглянемо, як функціонують міжнародні валютні ринки, чому змінюються валютні курси і що необхідно зробити, щоб захиститися від валютних ризиків.

Фінансовий менеджер повинен також враховувати розходження в країнах за рівнем процентних ставок. Наприклад, навесні 2001 р. процентна ставка в США становила близько 8 %, у Німеччині - 4,5 %, в Гонконзі - 7,5, в Японії - 0,25 %. Варто враховувати причини цих розбіжностей у процентних ставках і те, як вони позначаються на міжнародних фінансових операціях. Чи необхідно материнській компанії надавати кошти, чи їй слід спробувати профінансувати операцію, спираючись на місцеві ресурси? А може, краще "ковтати" світ, як устриць, і позичати гроші скрізь, де пропонують найнижчі відсотки? Це залежить, насамперед, від стану міжнародних валютних ринків. Без розуміння причин того, чому існують розбіжності у валютних курсах і процентних ставках, неможливо виробити фінансову політику на міжнародних ринках.

Отже, функціонування інституцій розвитку міжнародного менеджменту повинне спиратися на рівень знань, особисті якості та спеціальні менеджерські навички. Ефективність цих інституцій залежить від того, наскільки спектр обраних навчальних методів відповідає конкретним освітнім завданням. Мудрість полягає не у прихильності до певного методу, а у правильному виборі з великого арсеналу наявних методів.

Дуже важливо розрізняти концептуальні відмінності у природі менеджменту міжнародних та національних операцій. Хоч процес менеджменту в обох випадках однаковий, проте міжнародний менеджмент набагато комплексніший з огляду на значні відмінності середовища. Тому інституції розвитку менеджменту повинні не тільки надавати знання про ці відмінності, розвивати здатність до виявлення значущих розбіжностей і прагнення адаптуватися до деяких з них, а й стимулювати пошук золотої середини між інноваціями та адаптаціями до того, що неможливо змінити.

Національні економічні системи, по-перше, варіюють від вільного підприємництва до регульованого вільного підприємництва і до вираженого соціалізму. По-друге, існують відмінності за ступенем еволюції ринків, що породжує необхідність адаптації продуктів та послуг. По-третє, відмінності у рівні зарплати зумовлюють необхідність вибору різних технологічних рівнів. Таким чином, одна і та сама електронна компанія може протистояти урядовому втручанню в Англії і працювати в альянсі з урядом в Індії чи виробляти кольорові телевізори у США і активно продавати малі транзисторні приймачі в Африці, застосовувати високі технології у Голландії і продовжувати використання напівручного обладнання у латиноамериканській країні.

Висновки

У практиці сучасного міжнародного бізнесу вироблені різноманітні, у тому числі досить гнучкі, форми міжнародної кооперації, до числа яких ставляться:

  • ліцензійний договір - використання авторського права, товарного знаку, патенту;
  • співвиробництво - виготовлення комплексного виробу або його компонент одним із закордонних партнерів;
  • контракт-менеджмент - передача одним з партнерів іншому ноу-хау в області менеджменту;
  • франчайзинг - видача ліцензії на певну діяльність із наданням додаткової управлінської, маркетингової й технологічної підтримки;
  • стратегічний альянс - формальний або неформальний союз, створюваний з метою об'єднання ресурсів для рішення завдань реорганізації, підвищення ринкової ефективності й т.д., або досягнення "ефекту масштабу", або з іншими цілями;
  • спільне підприємство - одна з розповсюджених форм стратегічного альянсу, сполучена зі створенням нової компанії юридично й економічно самостійними підприємствами;
  • багатонаціональна компанія - найбільше "тверда" форма міжнародного співробітництва, заснована на механізмі акціонерної участі й/або інших способах корпоративного контролю.

Список використаної літератури

1. Каніщенко О. Міжнародний маркетинг: Теорія і господарські ситуації: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Олена Каніщенко,; Ред. Т. В. Камінська; М-во освіти і науки України, НТУУ "КПІ". - 2-е вид., перероблене. - К.: Кондор: ІВЦ "Видав-ництво "Політехніка", 2004. - 149 с.

2. Кириченко О. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності : навч. посібник / Олександр Кириченко,. - 3-тє вид. перероб. і доп. - К. : Знання-Прес, 2002. - 382 с.

3. Міжнародні ринки ресурсів: Навчальний посібник/ А. Б. Яценко, К. С. Мітюшкіна, Т. В. Марена; Ред. Ю. В. Макогон; М-во освіти і науки України, Донецький нац. ун-т, Маріупальський держ. гуманітарний ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 193 с.

4. Міжнародний менеджмент: Навчальний посібник/ В. С. Білозубенко, О. В. Озаріна, А. А. Семенов та ін.; Під ред. О. Б. Чернеги; М-во освіти і науки України, Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М. І. Туган-Барановського. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 591 с.

5. Новошинська Л. Міжнародний маркетинг: Навчальний посібник/ Любов Новошинська,; М-во освіти і науки України, Одеський держ. екон. ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 174 с.

6. Шелудько В. Фінансовий ринок: Підручник/ Валентина Шелудько,. - К.: Знання , 2006. - 535 с.

загрузка...
Top