Сутність кредитного ринку та прояви його змісту в умовах трансформації суспільства

Фінансово-кредитний ринок виступає основною складовою ринкових відносин. Він охоплює, крім кредитної, ще депозитну, валютну складові фінансового механізму, який визначає результати державної політики у сфері грошово-кредитних відносин. Логічно, що і природа самого кредитного ринку не поступається у складності. І нині в економічній теорії ведуться дискусії серед вітчизняних та зарубіжних науковців навколо питання про назву та структуру ринку до якого, власне, входить ринок кредитів.

Автором розглянуто основні думки науковців щодо сутності кредитного ринку, визначення його природи та функцій, зроблена спроба систематизації основних поглядів на кредитний ринок в цілому, визначено основні напрямки дослідження місця і значення кредитного ринку в теорії економіки, обґрунтована необхідність його регулювання.

Кредитний ринок зазнав стрімкого розвитку на Україні в останні роки. Саме кредитний ринок дозволяє здійснити накопичення, спрямування, а також розподіл і перерозподіл позикового капіталу між сферами економіки, що визначає важливість його нормального функціонування.

Зміст кредитного ринку зазнав суттєвих змін, пов’язаних з останніми подіями в світовій економіці в цілому та в економіці України, зокрема. Спостерігається зменшення об´ємів наданих кредитів, як банківських, так і інших (кредитні спілки, ломбарди тощо). На сьогодні переважають споживчі кредити, тоді як на розвиток виробництва припадає значно менша частина кредитних коштів. Загостренню ситуації сприяє також практика закордонного кредитування українських банків, що збільшує зовнішній борг України. Нажаль, ці кошти також в більшості спрямовуються на споживчі кредити. Але навіть підвищення рівня споживання не допомагає вітчизняному виробнику, оскільки більшість споживаних товарів імпортовані, що сприяє подальшому занепаду виробничої сфери України.

З огляду на вище сказане, дослідження сутності кредитного ринку та його проявів в умовах трансформації суспільства дозволить подолати існуючі проблеми, що зумовлюються значною мірою кризовими явищами в економіці, намітити шляхи подальшого сталого розвитку.

Кредитному ринку сьогодні приділяється значна увага. Найчастіше об’єктом дослідження стає ринок споживчого кредитування, в той час дослідження найбільш проблемного ринку - виробничого кредитування майже не спостерігаються. Автором були досліджені праці вчених, які розглядали визначення та класифікацію кредитних ринків. Серед них: Ю. Коробов, О. Василик, С. Маслова, В. Шелудько, О. Опалов, М. Савлук, Чарльз Дж. Вулфел та інші.

Метою статті є систематизація знань про кредитний ринок, визначення його сутності та проявів в складних економічних умовах сьогодення.

Щоб зрозуміти сутність ринку кредитів у системі економічних відносин нам необхідно відповісти на два запитання. Перше: до якого ринку належить ринок кредитів - грошового чи фінансового? Друге: визначити його місце та взаємозв’язки у структурі зазначених ринків.

Перегляд вивчених наукових праць дозволяє зробити висновки щодо визначення кредитного ринку як економічної категорії та належності його до грошового або фінансового ринків.

1) Усі вчені визнають кредитний ринок як один із сегментів грошового або фінансового ринку в тому чи іншому вигляді.

2) Кредитний ринок належить і до грошового і до фінансового ринків. Нині науковці не можуть дійти згоди у питанні щодо назви ринку, де функціонують такі інструменти як кредити, цінні папери, валютні цінності тощо і, яка б однозначно характеризувала дану сферу економіки. Одні трактують фінансовий і грошовий ринки як різні економічні категорії, а інші - ототожнюють їх. Автор підтримує думку В. Опаріна, що на грошовому ринку гроші виконують функції засобів обміну та платежу, а на фінансовому - засобів накопичення та платежу. Головне призначення грошового ринку полягає у забезпеченні збалансованості грошової маси з вартісною оцінкою товарів і послуг, крім того, він є важливим об’єктом державного регулювання. На фінансовому ж ринку здійснюється торгівля грошовими коштами (власними, позиченими, залученими), які продукують

гроші. Поряд з цим грошовий та фінансовий ринки тісно пов´язані між собою і провести чітку грань досить складно. Наприклад, позичені кошти для продукування товарів, робіт, послуг обертаються на фінансовому ринку (і називаються фінансовими ресурсами), а кошти, позичені з метою покриття певних витрат населення, держави - на грошовому [7, с. 150]. Таким чином, автор розділяє поняття грошового та фінансового ринків і визначає, що кредитний ринок належить і до грошового, і до фінансового ринків.

3). Кредитний ринок тісно пов’язаний з іншими складовими грошового та фінансового ринків. Грошові кошти можуть переміщуватись з одних ринків на інші, одні й ті самі суб’єкти можуть здійснювати операції одночасно чи поперемінно і на кредитному, і на валютному, і на ринку цінних паперів. Так, комерційний банк з допомогою своїх депозитних зобов’язань мобілізує кошти на кредитному ринку, які може розмістити на ринку цінних паперів або на валютному. І навпаки, кошти, виручені від продажу цінних паперів, банк може розмістити під кредитні зобов’язання чи на придбання валютних цінностей [4, с. 97-98].

З´ясувавши місце кредитного ринку в теорії економіки та взаємозв’язки з іншими складовими грошового та фінансового ринків, розглянемо історію досліджень, а також його сутність та прояви в умовах трансформації суспільства.

Із розвитком кредитних відносин, виникла необхідність з’ясувати сутність та природу кредитного ринку, особливості функціонування тощо. Зважаючи на той факт, що розбудова повноцінної ринкової економіки стала можливою лише після розпаду СРСР, необхідність у дослідженні кредитного ринку як економічної категорії на пострадянському просторі виникла відносно недавно - у 1992 році. Перегляд же зарубіжної економічної літератури виявив, що сам термін «кредитний ринок» існує, але повне його тлумачення та опис конкретних законів функціонування висвітлюється лише в загальних рисах у рамках грошового. Загалом, головна увага у економічній літературі приділяється кредиту, кредитним системам, окремим складовим кредитного ринку тощо. Безпосередньо ж питаннями сутності та природи функціонування кредитного ринку займається досить обмежене коло вчених. Серед них: Ю. Коробов, О. Василик, С. Маслова, В. Шелудько, О. Опалов та інші.

Детальний перегляд праць вказаних науковців дозволяє розкрити історію досліджень кредитного ринку на теренах колишнього СРСР. Так, у 1995 році російський вчений Ю. Коробов дав визначення категорії кредитного ринку, описав механізм дії та виділив його види. В Україні результати подібного дослідження з’явилися в 2000 році у підручнику О. Василика “Теорія фінансів”, де автор дав визначення категорії та розкрив основні засади функціонування кредитного ринку. Його справу продовжили вчені С. Маслова та О. Опалов, які у 2003 р. випустили навчальний посібник “Фінансовий ринок”. Автори посібника розглянули сутність категорії кредитного ринку та визначили його функції.

Наступним науковцем, який приділив достатньо уваги кредитному ринку стала В. Шелудько. Автор підручника “Фінансовий ринок” (2006 р.) описала умови функціонування кредитного ринку, основних його учасників, розглянула структуру ринку і функції, що на ньому виконують держава та центральний банк тощо. Поряд з цим результати дослідження вченого, на нашу думку, мають деякі недоліки. Так, відсутнє визначення категорії кредитний ринок, а види кредитних ринків визначаються як форма кредитних відносин і подаються в несистематизованому вигляді.

Для з’ясування сутності та природи функціонування кредитного ринку спочатку розглянемо різні тлумачення категорії кредитного ринку.

В енциклопедії бізнесмена, економіста, менеджера кредитний ринок визначається як специфічна сфера грошових відносин, де об’єктом операцій є грошовий капітал, що надається у позику, і формується попит і пропозиція на нього [5, с. 314].

С. Маслова кредитний ринок уявляє як механізм, за допомогою якого встановлюються взаємовідносини між підприємствами і громадянами, які мають потребу в фінансових ресурсах, та організаціями і громадянами, які можуть надати необхідні кошти на певних умовах. Крім того, науковець представляє кредитний ринок як специфічну сферу економічних відносин, де об’єктом операцій виступає наданий на певних умовах у позику капітал. На думку вченого кредитний ринок необхідно розглядати як синтез ринків різних платіжних засобів, тобто ринку грошових ресурсів та ринку боргових зобов’язань [8, с. 9, 11-12]. На нашу думку, ринки різних платіжних засобів слід розглядати у ракурсі складових елементів кредитного ринку.

О. Василик використовує поняття ринок кредитних ресурсів і визначає його як процес залучення коштів у грошовій формі на умовах повернення, платності та строковості [2, с. 325].

М. Савлук у тлумаченні категорії в енциклопедії банківської справи України вживає поняття ринок позичкових капіталів і визначає його як різновид грошового (фінансового) ринку, на якому формується попит і пропозиція на гроші, що надаються у позичку. Окрім того, науковець розглядає кредитний ринок у функціональному та інституціональному відношеннях. На нашу думку, недоцільно визначати кредитний ринок в інституціональному відношенні, адже сукупність банків та інших фінансово-кредитних установ являється одним із загальноприйнятих визначень кредитної системи країни.

У підручнику “Гроші та кредит” за 2006 рік М. Савлук замість “ринку позичкових капіталів” використовує поняття “ринок кредитних угод”. Такий ринок вчений відносить до специфічного ринку фінансових інструментів, який є однією з форм існування грошового ринку і який, на думку вченого, називається фінансовим [4, с. 91].

В. Шелудько характеризує кредитний ринок як специфічну складову ринку інструментів позики, які відображають відносини між емітентом та інвестором і, як правило, пов’язані з виплатою доходу інвестору за надану емітентові позику. До ринку інструментів позики науковець відносить кредитні інструменти та боргові цінні папери [10, с. 24,28].

Російський вчений Ю. Коробов розуміє ринок кредитів як сферу обігу позикових коштів. Дві головні особливості даного ринку: 1) на ньому обертається один товар - гроші; 2) гроші надаються в позику. Без другої особливості ринок купівлі-продажу грошей неможливий (на думку вченого це є одне із підтверджень недоцільності поділу фінансового ринку на грошовий ринок і ринок капіталів) [1, с. 12].

Перегляд визначень кредитного ринку засвідчує багатогранність даної економічної категорії. Дійсно досить важко охарактеризувати усі прояви сутності кредитного ринку у одному визначенні, тому автор пропонує розглядати ринок кредитів з двох сторін: як специфічну сферу грошового та фінансового ринків та як певний механізм взаємодії між суб’єктами ринку.

У першому випадку кредитний ринок виступає як специфічна сфера грошового та фінансового ринків, де обертаються позикові засоби у натурально-речовій або грошовій формах, формується попит і пропозиція на них та дотримуються принципи оплати, повернення та строковості.

У другому випадку кредитний ринок виступає як певний механізм за допомогою якого встановлюються взаємовідносини між суб´єктами кредитного ринку у процесі акумуляції вільних грошових коштів і спрямування їх на потреби суспільного розвитку та забезпечення індивідуальних потреб населення.

Відомо, що наявні грошові ресурси не завжди перебувають у розпорядженні й володінні тих громадян або підприємств і в тому місці, де виникає потреба їхнього використання. Ситуація вимагає впровадження низки заходів, пов’язаних із пошуком вільних коштів або реалізацією можливостей їх використання. Так формується кредитний ринок, який надає можливість зустрітися юридичним і фізичним особам, що згодні надати вільні кошти в користування за відповідну винагороду, з особами, що їх потребують та готові заплатити певну ціну.

Окрім того, на фінансовому ринку через кредитний відбувається перерозподіл ресурсів з метою їхнього ефективного використання й одержання прибутку в розмірах, що перевищують сплату відсотків за кредит. Цей бік ринку кредитів, на думку О. Василика, є визначальним у фінансовому розумінні, оскільки фінансові ресурси забезпечують зростання валового внутрішнього продукту і, відповідно, поліпшення економічного стану в державі.

Важливим моментом дослідження кредитного ринку є з’ясування об’єктів та суб’єктів.

Було встановлено, що об’єктом кредитного ринку є тимчасово вільний капітал у натурально-речовій або грошовій формах. Це можуть бути гроші, товари, виконані роботи, надані послуги. Незалежно від форми позичена цінність є реальною і має бути збережена у процесі кредитних відносин, але не у своїй первісній формі, а за своїм обсягом.

Основні учасники кредитного ринку зображені на рис. 1. Це кредитори, які надають у позику на різних умовах вільні грошові кошти та позичальники.

На кредитному ринку суб’єктами є юридичні та фізичні особи, які вступають у кредитні взаємовідносини один з одним. Це підприємства, організації, установи, урядові структури, домашні господарства, громадяни, держава.

Особливе місце тут посідають банки. Вони спочатку мобілізують кошти у інших суб’єктів, а потім самі надають їх у позички своїм клієнтам.

Також важливе місце серед суб’єктів кредитного ринку займають фінансово-кредитні установи. Серед них: кредитні спілки, інвестиційні фонди, фінансові, лізингові та факторингові компанії, ломбарди, довірчі товариства тощо. Вони зосереджують свою діяльність на окремих, невеликих сегментах кредитного ринку, функціонуючи для певних клієнтів або пропонуючи відносно вузький спектр кредитних операцій.

Разом з банками фінансово-кредитні інститути є організаційно-функціональними учасниками кредитного ринку, які виконують функції посередників між кредитором та позичальником.

Суб’єктами кредитного ринку можуть виступати як вітчизняні, так і іноземні юридичні або фізичні особи.

В кредитному договорі суб’єкти кредитних відносин завжди виступають як кредитор і позичальник. Цього статусу вони набувають добровільно, на договірних засадах. Це дозволяє їм найповніше задовольнити свої потреби та захистити інтереси, які у кожної зі сторін відмінні.

Кредитний ринок як економічна категорія має не тільки внутрішню сутність, а й активно взаємодіє із зовнішнім середовищем, з іншими процесами в економіці і соціальній сфері та помітно впливає на них. Основні напрями та механізми цього впливу визначають окремі його функції.

Поняття функції стосується кредитного ринку взагалі, а не окремого його виду. Функцією може бути лише такий вплив на зовнішнє середовище, який здійснюють усі види кредитного ринку. Тому функції кредитного ринку сприяють його консолідації як цілісного явища і виокремленню його з інших економічних явищ у самостійну категорію. Функції, як прояв впливу кредитного ринку на навколишнє економічне середовище, характеризують його суспільне призначення, ту «роботу», яку він виконує у суспільстві. Науковці виділили три основні: об’єднання розрізнених грошових заощаджень; трансформація коштів у позиковий капітал та кредитування витрат [8, с. 11-12].

Важливо також розглянути функції кредитного ринку крізь призму, запропоновану науковцем О. Саввиною [9, с. 15]. Автор пропонує виділити три групи: ринкові, фінансові та специфічні функції (рис. 2.).

Перша група - ринкові - включає функції, які притаманні будь-якому ринку, до другої групи належать функції фінансового ринку, які притаманні і кредитному, до третьої - функції, які притаманні лише кредитному ринку.

До ринкових функцій кредитного ринку слід віднести функцію ціноутворення, інформаційну та розподільчу. Дані функції притаманні будь-якому ринковому механізму, тобто всім ринкам товарів та послуг, включаючи кредитний.

Функція ціноутворення проявляє себе через формування цін на кредити та інші кредитні послуги під впливом попиту та пропозиції. Ціни на кредитному ринку інформують його учасників про надлишок або брак ресурсів.

Функції кредитною ринку

Рис. 2. Функції кредитною ринку

Інформаційна функція кредитного ринку є надзвичайно важливою. Тут учасники, реальні та потенційні, отримують та аналізують інформацію, яка надається ринком для прийняття рішень - здійснювати кредитно-депозитні операції чи почекати кращих часів. Інформація, яка надходить з ринку, накопичується, узагальнюється, систематизується та аналізується інформаційними, рейтинговими та аналітичними агентствами і перетворюється у специфічний продукт - товар, який купують суб’єкти кредитного ринку. Сюди відносяться аналітичні огляди та прогнози, які містять у собі дані поточних та майбутніх індикаторів ринку, статистичні бюлетені, рейтинги банківських та інших фінансово-кредитних установ, дані про злиття та поглинання тощо.

Розподільча функція кредитного ринку реалізується через його об’єктивну здатність оптимально розподіляти ресурси, керуючись інтересами бізнесу - максимізацією доходів (прибутків), мінімізацією витрат та оптимізацією ризиків інвестицій. Учасники ринку, отримуючи кредити, купуючи цінні папери вкладають свої кошти з найбільшою користю для себе.

Фінансові функції кредитного ринку - функція акумуляції коштів, інвестиційна та накопичувальна.

Кредитний ринок забезпечує акумулювання грошових ресурсів, джерелом яких є капітали банківських та фінансово-кредитних установ, залишки на поточних та строкових рахунках юридичних і фізичних осіб в зазначених установах. Дана функція є надзвичайно важливою, адже акумульовані фонди є основою інвестиційної діяльності учасників кредитного ринку. Завдяки даній функції, кредитний ринок виступає рушійною силою розвитку економіки країни.

Інвестиційна функція кредитного ринку природно випливає з функції акумуляції ресурсів. Інвестиції в довгострокові інвестиційні проекти в різних сферах економіки, нерухомість, цінні папери українських та іноземних емітентів (облігації), створення та розвиток нового бізнесу, які здійснюються учасниками ринку є важливим напрямком банківського бізнесу. Оскільки капітал банківських та інших фінансово-кредитних установ у значній мірі складається із залучених коштів клієнтів (зобов’язань), то й інвестиційна діяльність їх жорстко регулюється державою. Це необхідно для підтримки їх фінансової стійкості і, таким чином, збереження коштів клієнтів.

Накопичувальна функція кредитного ринку полягає у тому, що суб’єкти кредитного ринку накопичують засоби обігу, щоб примножити їх.

До специфічних функцій кредитного ринку належать функції трансформації коштів та кредитування витрат.

Функція трансформації коштів у позиковий капітал забезпечує джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки. Залучаючи у одних суб’єктів ринку вільні грошові

кошти і надаючи їх у позику іншим, банки та інші фінансово-кредитні установи трансформують як терміни, розміри грошових капіталів, так і відповідні їм ризики [10, с. 417].

Функція кредитування витрат полягає у наданні позик державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття дефіциту державного бюджету, фінансування різного роду соціальних програм.

Управління кредитним ринком здійснює держава, яка регулює його діяльність і виступає позичальником на національному та міжнародному ринках. При цьому як регулюючу, так і інші функції на кредитному ринку вона виконує переважно через посередництво центрального банку.

На сьогодні Україна переживає важку фінансову кризу. За доповіддю Міністра фінансів, економічна ситуація в країні набуває вкрай загрозливого характеру, що зумовлено також ситуацією на кредитному ринку України [6]. Саме тому є важливим подальше дослідження сутності кредитного ринку, вивчення природи його функціонування, визначення ознак класифікації та класифікація видів кредитних ринків для здійснення ефективного управління.

На основі ретельно вивчених літературних джерел, ми дали власне бачення категорії «кредитний ринок», визначили функції, а також об’єкти та суб’єкти, які на ньому функціонують. Окрім того, ми встановили, що кредитний ринок належить і до грошового, і до фінансового ринків та має тісні взаємозв’язки з іншими складовими зазначених ринків.

Для ефективного функціонування кредитного ринку необхідна стабільна політична та економічна ситуація в країні, наявність розвиненої інфраструктури та ефективне державне регулювання, яке б забезпечило стабільність банківської системи і захист інвесторів.

В ідеальному випадку, виконуючи свої функції, кредитний ринок має саморегулюватися у межах законодавчого поля країни, проте інколи виникають ситуації, в яких процес саморегуляції дає збій, що призводить до фінансових криз. Саме тому своєчасне втручання держави є не тільки доречним, але й життєво необхідним, про що засвідчили останні події в Україні та світі.

загрузка...
Top