Роль Міжнародного банку реконструкції та розвитку у перебудові економіки України

Вступ.

1. Міжнародний банк реконструкції та розвитку: держави-члени, акціонерний капітал і розподіл голосів.

2. Роль системних проектів Міжнародного банку реконструкції і розвитку в структурній перебудові економіки України.

3. Тенденції розвитку Міжнародного банку реконструкції та розвитку.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми дослідження. Новий масштаб міжнародної діяльності, характерний сучасній стадії розвитку людської цивілізації, є наслідком дії тенденції до глобалізації у планетарному вимірі.

Найбільш активними рушійними силами у стимулюванні глобалізаційного розвитку є міжнародні фінансові організації. Саме вони, у процесі включення у світовий валютно-фінансовий простір усі групи країн, формують сталі і системні зв’язки між ними, які виходять за межі суто валютно-фінансових і розвиваються як економічні в цілому. Проблема полягає в тому, що роль окремих груп країн у цьому процесі визначається міжнародними фінансовими організаціями, оскільки вони перебирають на себе функції створення рамкових умов світового економічного порядку, зокрема валютного, акумулювання у світовому масштабі тимчасово вільних валютних коштів і їх розподіл між країнами-позичальниками. Реалізація цих функцій міжнародних фінансових організацій і є одним з основних чинників творення глобальної економічної системи і інтеграції в цю систему національних економік.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) посідає чільне місце в інституціональній системі сучасних міжнародних валютно-кредитних відносин. Його створено відповідно до рішень Міжнародної валютно-фінансової конференції Об'єднаних націй у 1944 р. у Бреттон-Вудсі (США). Статті угоди МБРР (статут) набрали чинності наприкінці грудня 1945р. після їх ратифікації необхідною кількістю держав — учасниць конференції. МБРР створювався одночасно з Міжнародним валютним фондом (МВФ), причому членство в МБРР можуть мати лише держави — члени МВФ. Обидві установи постійно координують свою діяльність.

Для України ця проблема особливо актуальна. Діяльність глобальних фінансових інституцій є чинником, який суттєво впливає на розвиток її економіки, реалізацію програм, спрямованих на ринкове реформування, структурну перебудову народного господарства та стабілізацію національної валюти. Водночас ця діяльність є чинником і нестабільності української економіки: фінансова заборгованість перед цими організаціями робить економічну систему уразливою, залежною від їх подальших кредитів.

Звідси, і виникає потреба в дослідженні діяльності Міжнародного банку реконструкції та розвитку, його впливу на розвиток глобалізаційних процесів.

Цим проблемам присвячені дослідження відомих українських учених О.Білоруса, З.Варналія, А.Гальчинського, Б.Кваснюка, Л.Кістерського, Г.Климка, Д.Лук’яненка, М.Павловського, Ю.Пахомова, О.Плотнікова, А.Поручника, Г.П’ятаченка, А.Рум’янцева, В.Степаненка, А.Філіпенка, В.Хорошковського О.Шниркова та ін.

Основноюметою цієї роботи є аналіз і теоретичне осмислення функції Міжнародного банку реконструкції та розвитку та механізму її реалізації, який призводить до посилення глобалізаційних тенденцій у світовій економіці і певним чином визначає місце країн у глобальній економічній системі.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- розглянути структуру Міжнародного банку реконструкції та розвитку, його держави-члени, акціонерний капітал і розподіл голосів;

- дослідити роль системних проектів Міжнародного банку реконструкції і розвитку в структурній перебудові економіки України ;

- виявити тенденції розвитку Міжнародного банку реконструкції та розвитку.

Об’єктом дослідженняє діяльність провідних міжнародних фінансових інститутів системи ООН, а саме Міжнародного банку реконструкції та розвитку як міжнародної фінансової організації глобального рівня за своєю організаційно-економічною структурою та сферою дії.

Предметомцього дослідження є система міжнародних економічних відносин, що виникають на основі механізму діяльності Міжнародного банку реконструкції та розвитку.

Методологія дослідження. Методологічну основу дослідження становлять фундаментальні положення теорії міжнародної економіки стосовно закономірностей розвитку світового господарства та ролі в ньому міжнародних організацій.

В першому розділі, при аналізі теоретичних засад формування та розвитку Міжнародного банку реконструкції та розвитку, використовувалися методи наукової абстракції, поєднання аналізу та синтезу, системного підходу, причинно-наслідкові зв’язки. В другому розділі роботи використовувалися методи логічного й історичного, кількісно-якісного аналізу, статистичні методи, методи порівняльного аналізу. У завершальному третьому розділі основним науковим методом був метод причинно-наслідкових, логічних та функціональних зв’язків та залежностей.

Наукова новизна роботиполягає в тому, що опрацювання саме проблеми ролі Міжнародного банку реконструкції та розвитку в розвитку процесів глобалізації у світовій економіці вперше стало предметом цілісного дослідження, в процесі якого були отримані такі найбільш суттєві результати:

· виявлено механізм реалізації функції, який у МБРР – однорівневий, націленим лише на кредитне фінансування;

· розкрито особливості реалізації функції МБРР в країнах, що розвиваються, та країнах з транзитивною економікою, зокрема в Україні.


1. Міжнародний банк реконструкції та розвитку: держави-члени, акціонерний капітал і розподіл голосів

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який частіше називають Світовим банком, був заснований в липні 1944 р. на валютно-фінансовій Бреттон-Вудській конференції, що відбулася у м. Бреттон-Вудсі (штат Нью-Хемпшир, США) під егідою ООН. Світовий банк розпочав свою діяльність 25 червня 1946 р.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку — міждержавна інвестиційна установа; його основна функція — довгострокове кредитування. На основі угоди з ООН банк має статус спеціалізованої установи системи ООН.

Нині МБРР є глобальною міжнародною фінансовою установою. Якщо на кінець 1945 року його членами були всього 40 країн, то на середину 2004 року їх налічувалося 184.

Статутний капітал МБРР формується шляхом підписки держав-учасниць на його акції. Розмір підписки на акції встановлюється відповідно до економічного потенціалу країни. Сума підписки поділяється на дві частини: а) оплачена (за статутом — до 20%) і б) неоплачена, яку банк може затребувати в разі виникнення такої потреби.

Мета Світового банку — сприяння економічному прогресові на користь найбідніших верств населення в країнах, що розвиваються, і фінансування інвестицій, які сприятимуть економічному зростанню. Інвестиції спрямовуються як на будівництво доріг, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, так і на сприяння розвитку сільськогосподарських структур, перекваліфікацію вчителів, програми поліпшення харчування дітей та вагітних жінок. Деякі позики Світового банку фінансують видатки, пов´язані з реструктуризацією економіки, що сприяє її стабільності, ефективності та ринковій орієнтації. Світовий банк забезпечує також "технічну допомогу" або експертну підтримку, допомагає урядам країн підвищити ефективність специфічних секторів їх економік відповідно до потреб національного розвитку.

Світовий банк функціонує під адміністративним контролем Ради керуючих. Кожну з 176 країн — членів Світового банку представляє один керуючий, який, як правило, відповідає рівню урядового міністра. Рада делегує свої повноваження меншій групі представників — Раді виконавчих директорів, яка розміщена у Вашингтоні. Ця Рада відповідає за рішення щодо політики, яка впливає на функціонування Банку. Рішення щодо позик приймаються на підставі економічних і політичних критеріїв. Президент Світового банку є головою Ради виконавчих директорів. Менеджмент і щоденне функціонування Банку забезпечують приблизно 7,1 тис. членів персоналу із більш як 100 країн світу.

Відсоткові ставки по позиках Світового банку для країн, що розвиваються, змінюються кожних 6 місяців. Поточне значення відсоткової ставки становить 7,43 %. Згідно із загальним правилом позики мають 5-річний період відстрочення платежів і повинні бути сплачені протягом періоду, який коливається в межах від 15 до 20 років. Деякі позики МБРР для країн, що розвиваються, надаються із внесків, що надійшли від країн — членів установи. Однак більшість грошових надходжень формуються за рахунок бон, виданих на світових фінансових ринках.

Світовий банк має три організації-філії: Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ).

На початку діяльності МБРР його статутний капітал становив 10 млрд. доларів. У середині 2004 р. він сягнув 189.7 млрд. доларів, із яких оплачена частка — 11.5 млрд. і неоплачена — 178.2 млрд. доларів. У процесі кредитної діяльності банк широко залучає кошти шляхом випуску на фінансових ринках облігаційних позик.

Голоси у банку розподіляються пропорційно участі держав у його капіталі: кожна держава-член має 250 голосів плюс один голос на кожну акцію підписки.

Україна набула членство в МБРР 3 вересня 1992 р., має 10908 акцій і відповідно 11158 голосів (0.69% від загальної кількості).


2. Роль системних проектів Міжнародного банку реконструкції і розвитку в структурній перебудові економіки України

Як показує вітчизняний та іноземний досвід, підтримка міжнародних фінансових організацій, зокрема Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР), позитивно впливає на реалізацію економічних перетворень в країнах з перехідними економіками.

Програми, які готувалися урядами країн спільно з МБРР, передбачали наступні дві фази реформ, тобто зміни, які необхідно було здійснити в суспільстві на кожному з етапів перетворень.

Основні елементи першої фази:

- лібералізація цін, валютного обміну, іноземних інвестицій та комерційної діяльності;

- стабілізація фіскальної та монетарної політики;

- створення відповідних інститутів і набуття чинності законами, які підтримують розвиток ринкової економіки і захищають приватну власність;

- приватизація на першому етапі в основному малих і середніх підприємств.

Друга фаза реформ включає проведення змін:

- у фінансовому секторі, зокрема приватизацію банків, розвиток ринку капіталу;

- у державному секторі, зокрема масову приватизацію державних підприємств та окремих комунальних служб, реструктуризацію системи фінансування і управління системами охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, що супроводжується підвищенням ролі приватного сектора.

Слід зазначити, що МБРР, як показує досвід, також намагається встановити партнерські відносини з країнами Центральної та Східної Європи і після завершення реформ, коли були досягнуті стійке зростання та розвиток економіки. Крім того, МБРР прагне до встановлення партнерства з Європейським Союзом, що виражається в участі в спільних програмах технічної допомоги, а також у наданні допомоги країнам для вступу їх до ЄС. Таким чином, у міру того, як змінюється економічне становище в країнах Центральної та Східної Європи, змінюється і стратегія МБРР щодо розвитку співпраці в цих країнах. Стратегія спільної діяльності розробляється з урахуванням конкретних потреб підтримки та стадії розвитку економіки цих країн.

У співпраці з міжнародними фінансовими організаціями необхідно розрізняти системні та інвестиційні проекти. Системні проекти спрямовані на здійснення економічної реформи в Україні, насамперед на реформування державного сектора, структурні та інституційні зміни в галузях та секторах економіки. При цьому фінансові ресурси, що надаються міжнародними фінансовими організаціями під системні проекти, використовуються виключно для підтримки платіжного балансу та фінансування дефіциту державного бюджету і повертаються за рахунок коштів державного бюджету; інвестиційні проекти -це проекти розвитку окремих галузей, секторів економіки, підприємств, які фінансуються на умовах самоокупності.

Системний проект МБРР "Реабілітаційна позика", згідно з яким Україні протягом 1994-1995 рр. надано 500 млн дол. був спрямований на фінансування дефіциту бюджету і одночасно на вжиття економічних заходів на таких ключових напрямах, як макроекономічна стабілізація, створення конкурентного середовища на ринку товарів і послуг, започаткування та розвиток процесів приватизації тощо. Реалізація проекту також позитивно вплинула на проведення ключових економічних реформ, включаючи лібералізацію цін та торгівлі, реформування галузей сільського господарства і енергетики, фінансування потреб імпорту української економіки.

У наступні роки співпраця України з МБРР розвивалася більш динамічно і характеризувалася активізацією підготовки і впровадження низки важливих системних проектів.

Продовженням програми реформування економіки на макрорівні стало впровадження двох проектів розвитку підприємств на загальну суму 610 млн дол. Передусім ці проекти сприяли прискоренню виконання програми масової приватизації, залученню коштів на покриття критичного імпорту та зменшення обсягу позики (10 млн дол.) на навчання, закупівлю устаткування та консультації для основних агенцій у галузі розвитку приватної власності. За допомогою проектів здійснювалося реформування економіки України, орієнтованої на створення ринкових механізмів функціонування згідно із запропонованою програмою спільних дій, яка охоплювала:

♦ приватизацію малих, середніх та великих підприємств і незакінчених об'єктів будівництва;

реформу:

♦ ринків капіталу;

♦ бухгалтерського обліку на підприємствах;

♦ системи банкрутства.

У результаті прискорились темпи приватизації на рівні середніх та великих підприємств, було створено прозорий, такий, що добре функціонує та стабільний ринок цінних паперів, впроваджено міжнародні стандарти аудиту, бухгалтерського обліку підприємств, започатковано впровадження програми створення механізму банкрутства, розпочато вжиття радикальних заходів щодо дерегулювання економіки.

Для успішної реалізації проектів було повністю або частково здійснено наступні заходи:

- щодо компонента приватизації малих, середніх та великих підприємств і незакінчених об'єктів будівництва: розширено перелік середніх та великих підприємств, що підлягають масовій приватизації (групи Б, В, Г); підтримано масову приватизацію; приватизовано підприємства, що здійснюють маркетинг і розподіл зерна; поглиблено приватизацію шляхом продажу акцій великих підприємств (з вартістю основних фондів не менше ніж 170 млн грн, індексованих на початок 1997 р.); досягнуто відмови держави від володіння залишковими пакетами акцій середніх та великих підприємств; закінчено приватизацію малих підприємств (група А); прискорено приватизацію об'єктів незавершеного будівництва; зроблено більш доступною інформацію з питань приватизації;

- щодо реформи ринків капіталу: покращено реєстрацію власності цінних паперів приватизованих підприємств; посилено роль і розширено можливості інституцій з розвитку цінних паперів і фондових ринків, а також саморегульованих організацій; досягнуто більшої відкритості та розкриття інформації щодо підприємств, акції яких вільно продаються на ринку, а також торгівлі акціями на вторинному ринку; забезпечено розвиток депозитарної та розрахунково-клірингової систем для корпоративних цінних паперів; здійснено реформу оподаткування цінних паперів з метою розвитку ринку цінних паперів; визначено роль уряду щодо функціонування ринків цінних паперів;

- щодо реформи бухгалтерського обліку на підприємствах: відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку ухвалено і запроваджено Національну систему бухгалтерського обліку; ухвалено вимоги до розкриття фінансової інформації учасників ринків капіталу; прийнята і розповсюджена Національна система аудиту, яку узгоджено з Міжнародними стандартами аудиту; проведена реформа навчальних програм та удосконалена професійна підготовка бухгалтерів та аудиторів;

- щодо реформи банкрутства: вдосконалені існуючі судові процедури для полегшення процесу реструктуризації фінансово життєздатних підприємств або їх частин та ліквідації нежиттєздатних підприємств; розроблені навчальні програми, професійні стандарти, механізми виплат та структура саморегульованої організації, що об'єднує розпорядників майна та ліквідаторів у справах з банкрутства.

Для підтримки інституційного розвитку, розвитку підприємництва, фінансового сектора та реформування системи державного управління України дуже важливим стало впровадження спільного з МБРР та за рахунок грантів МВФ, ЄС, Фонду Ноу-Хау (Великобританія), Канадської Агенції Розвитку, Німецької агенції кредитів для відбудови та інших організацій інвестиційного проекту інституційного розвитку. З метою сприяння впровадженню адміністративної реформи та інституційному розвитку органів державного управління, підтримці стратегії проведення адміністративної реформи та підсилення інституційного розвитку Україна нещодавно ініціювала Проект реформування стимулів у системі державного управління.

Позика МБРР з реструктуризації вугільної галузі передбачала перебудову вугільної промисловості, включаючи закриття нерентабельних шахт, переобладнання тих, які будуть працювати, створення конкурентного, ефективного та ринково орієнтованого вугільного сектора із суттєво зниженими витратами на виробництво вугілля. Проект передбачав надання Україні позики в 300 млн дол. в разі виконання Україною таких умов, а саме:

• закриття економічно нежиттєздатних шахт;

• пом'якшення соціальних наслідків від реструктуризації галузі;

• переорієнтації і скорочення державних дотацій у галузь;

• скасування обмежень на експорт вугілля;

• фінансової підтримки зазначених заходів державою;

• створення робочих місць і вирішення проблем з передачі соціальних об'єктів.

Інший же системний проект перебудови сільського господарства був реалізований більш успішно. Головною його метою стало впровадження ключових економічних реформ у сільськогосподарській галузі, включаючи лібералізацію цін та торгівлі, приватизацію та земельну реформу, а також фінансування потреб критичного імпорту української економіки.

11 січня 2002 р. Кабінет Міністрів України звернувся до МБРР з пропозицією щодо підготовки Проекту фінансування розвитку села. Проектом передбачається довгостроковий розвиток економіки та подолання бідності у сільській місцевості шляхом створення ефективних ринків приватного фінансового капіталу, які забезпечуватимуть доступ до інвестицій та послуг для всього сільського населення.

За допомогою системного проекту щодо перебудови фінансового сектора в Україні здійснювалися заходи з реформування юридичної системи для забезпечення фінансових та управлінських повноважень банків та інших фінансових організацій, фінансування критичного імпорту, що, зрештою, сприяло покращанню діяльності банків та інших фінансових установ України, збільшенню кількості фінансових послуг.

Необхідно також відзначити важливість для України підготовки та впровадження проекту управління державними ресурсами, яким передбачалося:

- удосконалити підготовку і виконання бюджету;

- перебудувати структуру державних витрат;

- удосконалити структуру системи оподаткування та інституційне посилення податкової адміністрації;

- встановити стабільну та справедливу систему міжрівневого фінансування. Урядова програма зменшення заборгованості із зарплат, премій та

пенсій має супроводжуватися запобіжними заходами щодо стабілізації заборгованості за споживання електроенергії бюджетними установами та за програмою житлово-комунальних субсидій. Необхідно запровадити систему регулярної звітності щодо заборгованості в галузях споживання енергії та житлово-комунальних субсидій, розробити план обліку споживання природного газу та опалення бюджетними установами. Такий план має включати рекомендації з відповідним графіком та проміжними цілями щодо пофазного впровадження обліку аж до повного охоплення. З цією метою необхідно було підготувати моніторинговий звіт про платежі з розбивкою за міністерствами, програмами та головними економічними категоріями (щомісячно/щорічно) та щодо штатних розкладів державних працівників центрального та місцевого рівнів з розбивкою на зайняті та вакантні посади (щоквартально/щорічно), завершити звіт про перегляд Фонду Чорнобиля та подати його для вивчення незалежними експертами, підготувати звіт про пропоновані заходи щодо скасування пільг, включаючи зменшення рівня надання виплат, замінюючи їх на програми на основі оцінки доходів, сформулювати план реформування Фонду соціального страхування для оптимізації та збереження тільки необхідних видатків з передачею деяких з них підприємствам, підготувати на основі моделювання та формул схему трансферів ресурсів на вирівнювання для міжурядових бюджетно-фінансових відносин. Проектом реформи державного управління передбачалось:

- створити групу з реформи державного управління;

- розробити стратегію реформування державного управління;

- підготувати план запровадження заходів щодо дерегуляції, визначених у рамках проекту реформи державного управління.

Проектом пенсійної реформи передбачалось проведення першочергових економічних реформ для покращання діяльності державних органів влади, конкретизація розподілу обов'язків між різними державними органами. Програмою заходів передбачалось:

- введення змішаної структури пенсійної системи, яка мала складатися з трьох рівнів: першого обов'язкового рівня - системи забезпечення виплат із поточних надходжень, другого обов'язкового рівня - повністю фінансованої системи індивідуальних обрахунків, що базується на принципах визначених внесків і третього - факультативного рівня приватних пенсійних фондів;

- поступово збільшити вік виходу на пенсію;

- знизити розмір внесків з 33,56 до 30%;

- прийняти Закон України "Про недержавні пенсійні фонди". Згадані проекти згодом були трансформовані в проект "Програмна системна позика", метою якого є підтримка курсу економічних реформ уряду України, спрямованого на відновлення економічного зростання й боротьбу з бідністю шляхом поліпшення системи управління та інституційних рішень.

Успішно було завершено перший етап проекту "Програмна системна позика", результатом чого стало отримання Україною коштів МБРР у розмірі 250 млн дол. для підтримки здійснюваних урядом економічних реформ. З 4 по 15 лютого 2002 р. в м. Києві працювала ідентифікаційна місія МБРР для започаткування другого етапу проекту "Програмна системна позика", який має бути реалізовано протягом 2002 р. Нині спільно опрацьовуються орієнтовні показники інституційних та економічних реформ у рамках проекту.


3. Тенденції розвитку Міжнародного банку реконструкції та розвитку

Сучасний етап в еволюційному розвитку світової економіки характеризується посиленням дії тенденції до міжнародного співробітництва, яке проявляється у виході національних економічних систем і національних ринків на рівень глобальної економічної системи. Це світогосподарська система, у якій національні процеси виробництва, обміну і споживання благ втрачають свою автономність і відбуваються як єдиний процес, а міжнародні організації виступають носіями регулятивних дій.

Міжнародні фінансові організації займають важливе місце в системі інституціональних структур регулювання світової економіки. Виникнення міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій обумовлене розвитком інтернаціоналізації господарювання, розвитком міждержавного регулювання, необхідністю спільного вирішення проблем розвитку світової економіки. Ці інститути надають країнам кредити, розробляють принципи функціонування світової валютної системи та здійснюють міждержавне регулювання валютно-кредитних і фінансових відносин. Ключові міжнародні фінансові інститути об’єднані під назвою «Бреттон-Вудські інститути», що представлені Міжнародним валютним фондом та Світовим банком.

Важливу роль у сфері регулювання міжнародних розрахунків і розробки нормативних документів з банківського нагляду відіграє Банк міжнародних розрахунків. Проблемами міжнародної заборгованості займаються спеціальні міжнародні організації: Паризький і Лондонський клуби. Регіональні фінансові інституції створюються за континентальною ознакою: Європейський банк реконструкції та розвитку, Азійський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку тощо. Світовий банк – багатостороння кредитна організація, яка складається з п’яти тісно пов’язаних між собою установ, що входять у систему ООН, загальною метою яких є надання фінансової допомоги країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою за рахунок розвинутих країн. Групу Світового банку складають: Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій, Міжнародний центр врегулювання спірних питань щодо інвестицій. Міжнародний банк реконструкції та розвитку є фінансовою інституцією з найвищим рейтингом кредитоспроможності, яка при цьому володіє цілим рядом особливостей.

МБРР надає фінансування (позики, гарантії та відповідні інструменти управління ризиками), а також ділиться досвідом по ряду технічних аспектів процесу розвитку і допомагає клієнтам отримати доступ до ринків капіталу та інструментів управління фінансовими ризиками у великих обсягах, на більш вигідних умовах, на довші терміни і на більш стійкій основі у порівнянні з тим, що вони можуть отримати від інших джерел фінансування. В механізмі реалізації його цільової функції чітко виділяються лише дві складові: механізм акумулювання коштів для фінансування та механізм надання кредитів членам Банку. Реалізація цільових завдань МБРР має під собою механізм системних позик та інвестиційних проектів. Підсумувавши діяльність МБРР за період 2003-2007 рр. в світі та в Україні зокрема, слід зазначити, що: - В 2007 фінансовому році МБРР зарезервував кредитні ресурси в об’ємі 12,8 млрд. дол. США на підтримку 112 проектів. Доля успішно реалізованих в 2006 фінансовому році проектів досягла 81% - це найвищий показник за останні 25 років. В період 2003-2006 рр. найкращі показники серед секторів демонструвала сфера транспорту – результати більш чим на 90% реалізованих проектів були оцінені як задовільні. Регіоном з найкращим показником є Східна Азія та Тихоокеанський регіон: 83% реалізованих проектів отримали задовільну оцінку.

Регіоном, що отримав найбільше фінансування зі сторони МБРР у 2007 р. стала Латинська Америка та Карибський басейн.

Темпи зростання в країнах цього регіону склали 4,7%. Об’єм фінансування, наданий МБРР у вигляді позик склав 4,4 млрд. дол. США. Найбільшими позичальниками були Аргентина, Бразилія, Колумбія і Перу. В загальній кількості їм було надано кошти для фінансування 26 проектів в таких областях, як інфраструктура, освіта, сільський розвиток та охорона здоров’я.

Банк здійснює підтримку заходів по розвитку широкого спектра послуг в сфері інфраструктури, включаючи енергопостачання, транспорт, водопостачання і каналізацію, послуги міського господарства, управління землекористування та інформаційно-комунікаційні технології. Одним з основним напрямів діяльності в минулому році було приваблення інвестицій в екологічно чисту енергетику, спрямованих допомогти міжнародному товариству у вирішенні проблем, пов’язаних з глобальним потеплінням та змінами клімату. Діяльність Банку у сфері вдосконалення державного управління і боротьба з корупцією допомагає країнам покращувати якість базових послуг, забезпечувати економічне зростання та можливість працевлаштування для бідних верств населення. Велику роль у реалізації місії Банку відіграють фінансовий та приватний сектори. Покращення стану справ в області охорони здоров’я, освіти та гендерного розвитку має фундаментальне значення для вирішення задач Банку.


Висновки

У міждержавному регулюванні валютних та кредитних відносин основна роль належить спеціальним міжнародним валютно-фінансовим організаціям, серед яких провідне місце займають Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Банк міжнародних розрахунків, регіональні банки та валютно-кредитні організації ЄС — Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд валютного співробітництва, Європейський банк реконструкції та розвитку.

Незважаючи на певну різницю у функціях, всі організації Світового банку тісно зв'язані, перш за все, єдністю цілей: сприяння стабільному економічному зростанню країн-членів, допомога в реконструкції господарства країн, що розвиваються, заохочення розвитку приватного сектора, заохочення іноземного інвестування. Група єдина й організаційно: практично всі структури підпорядковані єдиному керівникові - Президенту Світового банку, мають спільну адміністративну систему. Водночас за функціями інститути Світового банку мають специфічні розбіжності.

Банк використає свої фінансові ресурси, висококваліфікований персонал і велику базу знань для надання допомоги кожної із країн, що розвиваються, у процесі забезпечення стабільного, стійкого розвитку, заснованого на принципах соціальної справедливості. Основна увага приділяється наданню допомоги найбіднішим групам населення й найбідніших країн, однак всім своїм клієнтам Банк указує на необхідність вживання наступних заходів:

· інвестування в розвиток людських ресурсів, зокрема шляхом удосконалювання систем охорони здоров'я й утворення;

· концентрація зусиль на соціальному розвитку, залученні широких верств населення до рішення проблем розвитку, удосконалюванні методів керування й нарощуванні інституціонального потенціалу як основних факторах зниження рівня бідності;

· зміцнення здатності урядів надавати якісні послуги, забезпечення ефективності й прозорості їхньої діяльності;

· охорона навколишнього середовища;

· підтримка й стимулювання розвитку приватного підприємництва;

· підтримка реформ, спрямованих на макроекономічну стабілізацію, що забезпечує умови для інвестицій і довгострокового планування.

Україна є типовим представником країн-реципієнтів міжнародних фінансових організацій. Ставлення до неї і визначення її місця у глобальній економічній системі – це ставлення (а) до країни-позичальника, який не завжди виконує вимоги, що висуваються МБРР, (б) до країни, яка недостатньо вписується в рамкові умови, які цими організаціями визначено для транзитивних країн, (в) до країни, яка не може суттєво впливати на світогосподарський розвиток і претендувати на більш-менш значиме місце у глобальній економічній системі. Тому Україна залишатиметься на тому місці, яке визначать економічно розвинені країни, а втілять у життя міжнародні фінансові організації.


Список використаної літератури

1. Бугас В. В., Веклич О. О., Чубукова О. Ю., Козаченко В. М., Костевич Н. О., Романенко О. В. Міжнародні економічні відносини: навч. посібник / В.В. Бугас (ред.). — К. : ПП ВМБ, 2008. — 111c.

2. Гурін В. Економіка та зовнішньоекономічні зв`язки України: навч. посібник для студ. спец. 7.050201 "Міжнародні економічні відносини" / Міжнародний Слов`янський ун-т. Харків. Факультет економіки та менджменту. Кафедра міжнародних економічних відносин / Г.А. Носирєва (ред.). — Х., 2007. — 400c.

3. Єфремов В. Міжнародні економічні відносини: Навч. посібник / Ніжинський держ. ун-т ім. Миколи Гоголя. — Ніжин : Видавництво НДУ ім. М.Гоголя, 2006. — 380с.

4. Козик В. Міжнародні економічні відносини: навчальний посібник. — 7-ме вид., стер. — К. : Знання, 2008. — 406с.

5. Моцок В. Світова економіка та міжнародні економічні відносини: навч.-метод. комплекс / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. — Чернівці : Рута, 2008. — 259с.

6. Романчиков В. Міжнародні економічні відносини: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. — К. : Центр учбової літератури, 2008. — 256с.

7. Світова економіка: конспект лекцій для студ. / Оксана Василівна Килин (уклад.). — Л. : Видавництво Львів. комерц. акад., 2006. — 175с.

8. Філіпенко А. Міжнародні економічні відносини: теорія: підручник для студ. екон. спец. вищих навч. закл.. — К. : Либідь, 2008. — 408c.

9. Школа І. Міжнародні економічні відносини: підручник для студ. вищих навч. закл. / Чернівецький торговельно-економічний ін-т Київського національного торговельно-економічного ун-ту. — Вид. 2., переробл. і доп. — Чернівці : Книги-ХХІ, 2007. — 544с.

загрузка...
Top