Небанківські фінансово-кредитні установи

1. Види небанківських фінасово-кредитних установ.

2. Діяльність кредитних спілок в Україні.

3. Організація діяльності пенсійних фондів.

1. Види небанківських фінасово-кредитних установ.

Крім банків до кредитної системи входять спеціальні небанківські фінансово-кредитні інститути (ФКІ). У країнах з розвиненими ринковими відносинами небанківськими ФКІ є пенсійні фонди, страхові, лізингові, інвестиційні та фінансові компанії. В Україні до небанківських кредитних установ належать кредитні спілки та ломбарди (за деякими джерелами до них також відносять пенсіні фонди та органи державного та акціонерного страхування, проте ці установи, згідно законодавства України не мають права здійснювати кредитну діяльність, а отже і не можуть називатися кредитними установами).

Кредитна спілка– це громадська кредитна установа, яка створюється на добровільних засадах і акумулює кошти громадян для надання їм матеріальної допомоги. Більш докладніше про кредитну спілку буде розглянуто далі.

Ломбарди– це кредитні установи, які надають грошові позики під заставу рухомого майна.

Пенсійні фондиу західних країнах створюються приватними державними корпораціями, фірмами та підприємствами для виплат пенсій і допомогои робітникам і службовцям. Кошти цих фондів створюються за рахунок внесків робітників, службовців, підприємств, а також прибутків від інвестицій пенсійних фондів.

На відміну выд загальнодержавної системи соціального страхування, що грунтується на стандартних умовах, система забезпечення робітників та службовців з пенсійних фондів підприємств дає можливість встановлювати особливі умови, зокрема інший пенсійний вік, систему внесків, що враховує при нарахуванні пенсії весь заробіток, а не його частину. Пенсія може обчислюватися на основі суми заробітку за кілька місяців перед виходом на пенсію або залежно від стажу роботи.

У пенсійних фондах акумулюються досить великі кошти, які інвестуються переважно в акції приватних компаній як на національному, так і на міжнародних ринках позичкових капіталів. Пенсійні фонди є самостійною ланкою західної кредитної системи.

Страхування здійснюється державними страховими комерційними організаціями, акціонерними страховими товариствами, страховими кооперативами, спільними страховими організаціями за участю іноземних страхових фірм.

Існує майнове і особисте страхування. Страхування здійснюють у двох формах – обовязковій та добровільній. Майнове страхування розрізняють залежно від категорії страховиків, а також за видами застрахованого майна – страхування будівель та споруд, засобів автотранспорту, домашнього майна тощо.

Особисте страхування поділяється на страхування життя, яке включає змішане страхування, страхування дітей, страхування пенсій тощо.

Кошти страхових організацій складаються із статутного фонду, поточних надходжень із страхових операцій і фондів спеціального призначення.

Інвестиційні компанії– різновид фінансово-кредитних інтистутів, поширених у західних країнах. Їх капітал створюється на акціонерній основі внаслідок акумулювання коштів приватних інвесторів за допомогою емісії власних акцій. Сформований капітал вкладається в акції та облігації підприємств у своїй країні та за кордоном. Отже, інвестиційні компанії є посередниками між позичальником та індивідуальним інвестором. Вони купують, зберігають і продають цінні папери з метою одержання прибутку на вкладений капітал.

Залежно від методу формування пасивів інвестиційні компанії поділяються на дві основні групи – закритого і відкритого типу. Перші мають фіксований акціонерний капітал, їх акції котируються на ринку і не підлягають погашенню до моменту ліквідації компанії. Другим властивий капітал, що постійно змінюється, тобто їх акції вільно продаються та купуються за цінами, які відповідають поточній ринкоівй вартості активів інвестиційної компанії.

Фінансові компанії– це фінансово-кредитні установи, які спеціалізуються на кредитуванні окремих галузей або наданні певних видів кредитів (споживчого, інвестиційного тощо), здійсненні фінансових операцій. Вирізняють такі види фінансових компаній:

  1. з кредитування продажу в розстрочку споживчих товарів тривалого користування – надають позички не безпосередньо споживачам, а купують їх зобовязання у роздрібних торговців і дилерів зі знижкою (як правило, 7-10%);
  2. які зацмаються обслуговуванням систем комерційного кредиту – надають аванси фірмам, що відвантажують товар, одержуючи при цьому право вимоги щодо боржника (покупця);
  3. що надають дрібні позички індивідуальним позичальникам під високий процент.

Ресурси фінансових компаній формуються за рахунок строкових депозитів (як правило, 3-6 міс.). Вони акумулюють грошові кошти промислових і торговельних фірм, деяких фінансових устанво і меншою мірою – населення. Фінансові компанії сплачують вкладникам вищі проценти, ніж комерційні банки.

2. Діяльність кредитних спілок в Україні.

Як свідчить міжнародна практика та власна історія України, кредитні спілки виникали там і тоді, коли небагаті люди потребували певних фінансових послуг, яких не надавала жодна фінансова інституція. Ця обставина змушувала людей об’єднуватися і спільними зусиллями створювати для себе такі послуги, які, на додаток, були дешевшими і зручнішими.

Основним документом, що регламентує діяльність кредитних спілок в Україні є Тимчасове положення про кредитні спілки (затверд. Указом Президента України від 20 вересня 1993).

Кредитна спілка – це громадська організація, головною метою якої є фінансовий та соціальний захист її учасників через залучення їхніх особистих заощаджень для взаємного кредитування.

Основна відміннсть кредитної спілки від банківської установи полягає в тому що кредитна спілка – некомерційна установа. Вона працює тільки зі своїми пайщиками, управляється на кооперативних засадах і не здійснює ризиковагних опреацій. Кредитна спілка бере на себе організацію тих послуг, які не цікаві банкам.

Порядок створення та реєстрації кредитної спілки

Крок перший. Організація ініціативної групи з кількох осіб. Бажано, щоб у ній були люди, які знають економіку, право, бухгалтерію, і які ще до Установчих загальних зборів встигнуть опанувати існуюче законодавство про кредитні спілки і, по можливості, познайомляться з практикою діяльності існуючих кредитівок. Ініціативна група здійснює всю необхідну підготовчу роботу по проведенню Установчих зборів спілки. В першу чергу, така робота полягає в підготовці проектів установчих документів та залученні необхідної для заснування спілки кількості однодумців.

Крок другий. Установчі Збори повинні прийняти ряд обов’язкових рішень, які фіксуються у протоколі зборів. До таких рішень, зокрема, відносяться:

  1. Рішення про створення кредитної спілки з відповідною назвою. За це рішення повинні проголосувати не менше 50 осіб, що беруть участь у зборах, оскільки саме у такому складі може бути створеня спілка згідно п.7 “Тимчасового положення про кредитні спілки в Україні”.
  2. Рішення про прийняття Статуту спілки та тексту угоди про заснування.

Щодо Статуту, то згідно п.8 “Тимчасового положення про кредитні спілки в Україні” Статут кредитної спілки повинен містити:

  • назву кредитної спілки, її статус, юридичну адресу;
  • склад, порядок утворення і діяльності органів управління спілкою, порядок утворення філій і відділень спілки, їх повноваження;
  • умови і порядок прийому до спілки та вибуття з неї;
  • права і обов’язки членів спілки;
  • розміри та порядок сплати вступних та членських внесків;
  • порядок використання коштів спілки, в тому числі порядок і умови надання кредитів членам спілки, розмір відрахувань та порядок формування фондів, утворюваних спілкою, порядок звітності та контролю;
  • порядок припинення діяльності спілки і вирішення майнових питань, пов’язаних з її ліквідацією.

У Статуті кредитної спілки можуть передбачатися інші положення, які стосуються діяльності кредитної спілки та не суперечать законодавству України.

В цілому ж при підготовці Статуту спілки слід орієнтуватися на текст «Типового статуту кредитної спілки», щоб уникнути в майбутньому проблем при погодженні статуту регіональним управлінням НБУ. Особливо це стосується питань, пов’язаних із фінансовою діяльністю спілки (розділ 4 “Типового статуту”).

Щодо угоди про заснування спілки, то необхідність її наявності серед документів, що подаються в реєструючий орган, визначено п.10 “Тимчасового положення про кредитні спілки в Україні”.Зміст угоди визначається п.7 Тимчасового положення.

  1. Рішення про обрання відповідних статутних органів. Як правило, кредитні спілки обирають стартовий склад Правління спілки в кількості 5 членів, кредитного комітету - 3 членів та наглядового комітету - 3 членів.
  2. Рішення про уповноваження кількох учасників Установчих Зборів (як правило, членів обраного правління) для підписання від імені засновників спілки засновницької угоди.

Крім цього, Установчі Збори можуть приймати інші рішення, необхідні на думку засновників: визначити порядок покриття витрат на реєстрацію; прийняти положення про роботу окремих органів управління та формування спеціальних фондів; визначити структуру та політику надання послуг і т.і.

По результатах проведення Установчих зборів складається протокол, який підписують їх голова та секретар. До протоколу у вигляді додатку готується список учасників зборів, що прийняли участь у створення спілки. Крім прізвища, ім’я та по-батькові учасників в додатку вказуються основні паспортні дані учасників.

Крок третій.Погодження Статуту спілки відповідним регіональним управлінням Національного банку та підписання угоди про заснування спілки.

Погодження Статуту спілки регіональним управлінням Національного банку України здійснюється згідно наказу Голови Правління НБУ №41 від 17 березня 1994 року “Про Положення про погодження Статуту кредитних спілок з питань кредитування та розрахунків і надання позичок кредитними спілкамми”. Необхідність такого погодження визначено п.10 “Тимчасовго положення про кредитні спілки в Україні”. Згідно вищевказаного наказу при розгляді Статуту Національний банк ретельно перевіряє:

  • склад засноників, який має бути не менш як 50 осіб;
  • визначення джерел коштів для формування позичкого резервного та інших фондів;
  • кредитні операції;
  • функції загальних зборів, Правління, Кредитного та Наглядового комітетів з питань кредитування та розрахунків.

Національний банк у разі встановлення невідповідності Статуту вимогам чинного законодавства та нормативних актів Націоналльного банку України уписьмовій формі надає Кредитній спілці, а при необхідності органу державної реєстрації, свій висновок щодо питань з кредитування і розрахунків.

У разі погодження на титульній сторінці трьох примірників Статуту робиться надпис: “Статут Кредитної спілки (вказується назва) питань кредитування та розрахунків погоджено”.

Крок четвертий. Для державної реєстрації згідно частини першої п. 10 Тимчасового положення засновники кредитної спілки подають заяву, угоду про заснування, погоджений НБУ статут кредитної спілки, відомості про склад статутних органів (окремо або в протоколі Установчих зюорів), загальну чисельність членів кредитної спілки (окремо або у вигляді додатку до протоколу Установчих зборів спілки), документи про сплату реєстраційного збору.

Згідно п.9 Тимчасового положення реєстрація здійснюється в порядку, передбаченому Законом України “Про об’єднання громадян”.

Таким чином, оскільки кредитні спілки утворюються і діють з місцевим статусом (п.6 Тимчасового положення), то в питаннях їх реєстрації застосовуються норми, згідно яких проводиться легалізація діяльності місцевих громадських організацій.

3. Організація діяльності пенсійних фондів.

Пенсійні фонди– це фінансові організації, що емітують та продають пенсійні зобов'язання взамін пенсійних внесків від фізичних і юридичних осіб і вкладають одержані гроші в фінансові інструменти.

Види пенсії:

А) Державні пенсії.

  • Вікова пенсія. Для досягнувших 60 років чоловіків, у яких робочий стаж принаймні 25 років і для досягнувших 55 років жінок, у яких робочий стаж принаймні 20 років;
  • Пенсія по інвалідності призначається при частковій або повній втраті працездатності незалежно від стажу;
  • Пенсія при втраті джерела доходу в родині призначається непрацездатним її членам, в випадку смерть її члена, що приносив основний доход;
  • Дострокова пенсія – призначається фахівцям в деяких областях, де шкідливе для здоровя виробництво не дозволяє їм досягнути пенсії за віком через ранню втрату працездатності або її зменшення;
  • Пенсія підтримки призначається на 5 років пізніше, ніж пенсія за віком для тих, у кого немає права на будь-який інший вид пенсії.

Б) Професійні пенсії – внески робить работодавець; причому це можуть бути як добровільні, так і обов'язкові внески.

В) Добровільні пенсії або професійні контракти – внески робить одержувач пенсії. Також можуть бути як добровільні, так і обов'язкові

Існує декілька широко прийнятих схем нарахування пенсії.

Пенсія по вибутті – пенсія виплачується з наявного в даний момент капіталу, що збирається незалежно від довгострокових інвестицій платника пенсійних внесків. В випадку державної пенсії, пенсія виплачується за рахунок «сьогодняшніх» платників податків.

Схема з призначеним внескомпризначає платнику внесків точну суму, яку той повинен регулярно вносити в пенсійний фонд. Таким чином внески приймуть форми відсотків від заробітної плати або доходу. Сума виплат зазвичай не гарантується, залежить від тривалості вибраної схеми (іншими словами від фактору часу) і від доходності зроблених пенсійним фондом інвестицій.

Схема з призначеним розміром виплатибере за основу заданий розмір пенсійних виплат після виходу на пенсію. Причому розмір пенсійних виплати залежить в першу чергу від стажу і від розміру заробітної плати в період зайнятості, а розміри внесків напрямую залежать від бажаного результату.

загрузка...
Top