Методи розрахунку комісійних винагород

Вступ.

1. Методи розрахунку комісійних винагород.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Комісійна винагорода - плата за виконання функцій агента-посередника щодо здійснення комерційної операції (обчислюється, як правило, у відсотках від суми операції).

Розмір комісійних брокера залежить від обсягу річної премії, терміну дії договору, рівня посади працівника страхового брокера та роботи, організованої конкретним працівником команди (одиниці заяв додаються, а комісійні виплачуються за різницею ставок оплати за посадами).

Найважливішою метою діяльності будь-якого сучасного підприємства є поліпшення рентабельності, забезпечення ліквідності і підвищення ефективності його роботи. Щоб досягти цієї мети, на виробництві необхідно систематично використовувати інструменти оперативного управління, одними з найбільш ефективних яких на сьогодні вважаються методи оперативного контролінгу. Вищезазначене вказує на актуальність проблеми, котра розглядається.

Застосування контролінгу створює необхідні умови для підвищення професійної майстерності суб'єктів підприємництва в управлінні виробничими та фінансовими ресурсами підприємств і організацій.

Незважаючи на переваги контролінгу, беззаперечним є той факт, що сьогодні в управлінні діяльністю вітчизняного товаровиробника його застосування ще дуже незначне. Однією з головних причин такого становища, на наше глибоке переконання, є недостатня обізнаність із практичним інструментарієм контролінгу, зокрема з методами оперативного контролінгу.


1. Методи розрахунку комісійних винагород

Сума комісійної винагороди за послугу посередника з продажу товарів, а також витрати з продажу, що компенсуються комітентом, включаються до валових витрат. Також за цією послугою у комітента виникає податковий кредит.

Відобразити ці операції можна після отримання звіту комітента. Цьому відповідають операції 3б таблиці 1. У комісіонера податкові зобов’язання і валові доходи від суми комісійного повинні відображатися у періоді отримання коштів в оплату комітентських товарів. У цей же період, відповідно, комітенту виписується податкова накладна.

У бухгалтерському обліку виплата комісійних винагород, а також витрат з продажу, що компенсуються посередникам (якщо такі є), відноситься до витрат на збут і обліковується на рахунку 93. У конфігурації для відображення утриманої комісійної винагороди використовується документ «Услуги сторонних организаций». При заповненні цього документа замовленням є договір комісії з фірмою «Пуфі», який оформлявся першим. Рахунок обліку (6852), що використовується для розрахунків з комісіонером, вибирається на закладці Дополнительные.

Послугу з комісійного продажу треба запровадити у довіднику «Номенклатура». При заповненні довідника ті, хто використовує тільки 9-й клас рахунків, повинні пам’ятати, що витрати на збут закриваються безпосередньо на рахунок 791 при визначенні фінансового результату наприкінці періоду. Проведення документа показано на мал. 1.

На багатьох підприємствах регіональні торгові представники до цього часу отримують комісійні винагороди у відсотках від обороту. Такий підхід до розрахунку комісійних приводить до того, що праця робітників оплачується залежно від досягнутого обороту незалежно від того, які результати отримало підприємство на його основі.

Майже на всіх підприємствах в регіональних торгових представництвах незадоволені системою оплати праці, яка базується на відсотках з обороту.

Таким чином працівники будь-якою ціною намагаються збільшити обороти, не звертаючи уваги на прибуток. В екстремальних ситуаціях буває, що підприємець платить своєму торговому представнику комісійні з обороту, наприклад в розмірі 5% за продаж продукції, яка уже не приносить підприємству прибутку.

За рахунок поступок у ціні, додатково наданих знижок та інших спеціальних умов реалізація певних товарів може приносити збитки. У випадку дії комісійних у відсотках від обороту торговий представник отримує за таку реалізацію як і раніше винагороду, тому що за базу взятий оборот, а не сума покриття. Таким чином підприємець заохочує ще й помилкові дії свого регіонального торгового представника. Тому необхідно, на нашу думку, замінити комісійні винагороди на базі обороту комісійними на базі сум покриття. Тоді у виграші за рахунок економії і більш високої продуктивності буде як підприємство, так і регіональний представник. Внаслідок цього потрібно впроваджувати орієнтовану на цілі підприємства систему оплати праці в регіональних торгових представництвах.

Таким чином, за базу при розрахунку комісійних буде взято ту користь, яку приносить підприємству реалізація товарів чи надання послуг. Це однаково вигідно як самому підприємству, так і його працівникам.

Перевага методу розрахунку сум покриття полягає в тому, що підприємці більше не вимагають високої виручки з обороту за окремими товарними групами, певними регіонами продаж чи деякими групами клієнтів. У відповідності до цього методу від величини виручки з обороту віднімають відповідні змінні витрати. Отримують суму покриття, яка характеризує прибутковість товарних груп, регіонів продажу і груп клієнтів. Відсоткова частка суми покриття в чистій виручці з обороту показує, який внесок вона робить в покриття спеціальних і загальних постійних витрат та отримання прибутку.

Таким чином, суми покриття є об'єктивною базою для визначення комісійних винагород.

Розрахунок комісійних розраховується в такий спосіб:

Визначається загальна сума виторгу (обсягу продажів) менеджера в розрахунковому місяці - Овир;

Відповідно до отриманої суми визначається відсоток комісії - Кому% по таблиці комісійних, залежно від значення Овир;

Визначається загальна сума виторгу з урахуванням надбавки (зниження) за умовами договорів = Орозр;

Визначається сума комісійних:

Ском = Орозр • Ком%.

Таким чином, за базу при розрахунку комісійних буде взято ту користь, яку приносить підприємству реалізація товарів чи надання послуг. Це однаково вигідно як самому підприємству, так і його працівникам.

Перевага методу розрахунку сум покриття полягає в тому, що підприємці більше не вимагають високої виручки з обороту за окремими товарними групами, певними регіонами продаж чи деякими групами клієнтів. У відповідності до цього методу від величини виручки з обороту віднімають відповідні змінні витрати. Отримують суму покриття, яка характеризує прибутковість товарних груп, регіонів продажу і груп клієнтів. Відсоткова частка суми покриття в чистій виручці з обороту показує, який внесок вона робить в покриття спеціальних і загальних постійних витрат та отримання прибутку.

Таким чином, суми покриття є об'єктивною базою для визначення комісійних винагород.

Для визначення комісійних на базі сум покриття необхідно щомісячно враховувати виручку з обороту і витрати, щоб провести розрахунок результату на короткотерміновий період.

Особливість нової системи оплати праці полягає в тому, що при реалізації більш доходних видів продукції (товарів) більше заробляє і продавець, і підприємство. Форсування продажу товарів з великими сумами покриття забезпечує інтереси обох сторін.

Облік, аналіз і планування результатів тісно взаємопов'язані між собою. Фактичні дані впливають на планові показники, у тому числі і на планування за методом прямого і зворотного зв'язку в межах часового горизонту від одного максимум до трьох років, які можна коригувати щоквартально.

Управління результатами - здійснюється на основі використання методу нарахування комісійних з результатів у комбінації (поєднанні) з принципом нарахування премій за виконання планів і обліком сум покриття в розрізі клієнтів.

Управління результатами базується на концепції управління реалізацією, яка будучи зорієнтованою на заплановані міри покриття, вимагає застосування методу нарахування комісійних від реалізації залежно від досягнутих сум покриття, тобто методу нарахування комісійних від результатів. Такий підхід заставляє працівників даної фірми, яка займається збутом, в першу чергу продавати ті види продукції (товарів), суми покриття яких дорівнюють або більші від запланованих (ця інформація береться з системи планування результатів), і, по-можливості, уникати не скалькульованих знижок, так як вони пропорційно зменшують доходи від комісії (на відміну від методу нарахування комісійних з обороту).

Цей метод дозволяє координувати планування виробничої програми і управління процесом реалізації таким чином, щоб вони функціонували разом, а не паралельно і не в різних напрямах, що досить часто зустрічається при встановленні комісійних з обороту.

Надзвичайно важливу роль в сучасних умовах господарювання при управлінні результатами відіграють так звані граничні величини, до яких можна віднести мінімальні обсяги реалізації, мінімальні відпускні ціни тощо.

З метою забезпечення ефективності господарювання мінімальні обсяги реалізації повинні щонайменше покривати граничні затрати на реалізовану продукцію, постійні витрати, що припадають на неї, і частку планової суми покриття, оскільки у противному випадку відбуватиметься непомітне блокування досягнення цілі. Прибуток при цьому може зменшитись на 20-30 відсотків і фірма вступить у зону збитків.

Мінімальні ціни, які ідентичні нижнім границям ціни, необхідно забезпечити з допомогою маржинальних сум покриття, які відповідають повному покриттю затрат. Якщо конкуренція або економічний спад змусять вдатися до мінімальних цін, то керівництво підприємством буде знати, які збитки і втрати сум покриття необхідно компенсувати.

Висновки

На завершення можна підсумувати, що запровадження у вітчизняну практику комплексного інструментарію оперативного контролінгу та його систематичне використання дасть змогу оперативніше впливати на результати господарювання, наблизить їх до очікуваних, що у кінцевому випадку суттєво підвищить реальність виконання поставлених цілей у короткостроковому періоді та стане запорукою їх неодмінного вирішення у тривалій перспективі.

На багатьох дрібних і середніх підприємствах необхідно спочатку домогтись, щоб цими методами й інструментами оволоділи керівники усіх рівнів. З цією метою слід організувати відповідне навчання, яке може проходити різними шляхами. Однак перевагу слід віддати очному навчанню на відповідних курсах підвищення кваліфікації, які можна найбільш реально організувати на базі нині діючого центру досліджень контролінгу при кафедрі обліку і контролінгу в промисловості Тернопільського державного економічного університету. Для цього є відповідні висококваліфіковані науково-педагогічні працівники, великий досвід роботи у вказаному напрямку, діє наукова школа професора М. Пушкара, під керівництвом якого ведеться успішна підготовка молодих науковців зданої проблематики.


Список використаної літератури

1. Контролінг - від теорії до реалізації на практиці: Монографія/ Вікторія Прохорова, Лариса Мартюшева, Наталія Петрусевич, Юлія Прохорова,; М-во освіти і науки України, Харків. нац. економічний ун-т. - Х.: ВД "ІНЖЕК", 2006. - 198 с.

2. Контроллинг как инструмент управления предприятием / Ананькина Е.А., Данилочкин СВ., Данилочкина Н.Г. и др.; под ред. Данилочкиной Н.Г. — М: ЮНИТИ-ДАНА. — 2003. — С. 6.

3. Лее Т. А. Контролінг у фінансовому менеджменті вищого учбового закладу. — Донецьк: ІЕПНАН України, 1999.

4. Манн Р., Майер Э. Контроллинг для начинающих / Пер. с нем. Жукова Ю.Т.; под ред. и с предисл. д-ра экон. наук Ивашкевича В.Б. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика. — 1995. — С. 7.

5. Петренко С.Н. Контроллинг: Учебное пособие. — К.: Ника-Центр, Эльга. — 2003. — С. 10.

6. Пушкар М. Контролінг - інформаційна підсистема стратегічного менеджменту: Монографія/ Михайло Пушкар, Роман Пушкар,; М-во освіти і науки України , Терноп. академія народ. господ.. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. - 370 с.

загрузка...
Top