Куди відноситься лізинг (до кредиту, до послуг, до інших операцій)?

Вступ.

1. Поняття та особливості лізингу.

2. Переваги та недоліки лізингу як виду кредиту.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

З моменту проведення економічних реформ в Україні трансформувались відносини власності, кардинальним чином було змінено організаційні форми функціонування суб’єктів господарювання, була заново створена інституціональна основа ринкової економіки. Усе це сприяло диверсифікації фінансових джерел забезпечення роботи суб’єктів господарювання, пошуку нових механізмів й інструментів виявлення та застосування переваг ринкового господарювання, важливе місце серед яких належить кредитним послугам.

Розвиток ринку кредитних послуг в Україні відбувався на тлі тривалої кризи, що вкрай негативно позначилась на фінансовому стані підприємств і установ. Внаслідок цих негативних процесів у суб’єктів господарювання виник значний дефіцит власних обігових коштів, що призвело багатьох з них до неможливості нарощування обсягів виробництва продукції. Фонди накопичення і споживання мали тенденцію до неухильного скорочення і подальшого знецінення. Інвестиційна діяльність у виробничих сферах, через відсутність належних внутрішніх накопичень і довгострокових банківських кредитів, зводилась нанівець. Недосконала робота фінансових інститутів призводила до ще більшого погіршення стану товаровиробників, зниження їх кредитоспроможності.


1. Поняття та особливості лізингу

Роль банківських установ як основних суб'єктів на грошово-кредитному ринку визначається їхніми можливостями залучати тимчасово вільні грошові кошти та спроможністю ефективно використовувати акумульовані ресурси для задоволення фінансових потреб реального сектора економіки з метою забезпечення безперервності індивідуальних кругообіг капіталів підприємств. Саме від здатності банківської системи забезпечувати потреби суб'єктів господарювання необхідними грошовими ресурсами значною мірою залежать перспективи подальшого зростання вітчизняної економіки.

Порівняно з кредитуванням лізинг має свої переваги і недоліки. До безперечних переваг належить те, що лізинг передбачає 100% кредитування і не потребує відразу ж платежів, а при використанні кредиту для купівлі майна господарство повинно понад 20% вартості виплачувати самостійно. Орендні платежі починаються після доставки обладнання орендареві або пізніше. Платити за кредит потрібно незалежно від того, куплене майно чи ні. Значно простіше для господарства укласти лізинговий контракт, ніж отримати позику. Особливо це стосується фермерських господарств, які не мають достатньо коштів для купівлі необхідної техніки чи основних засобів, що могли б гарантувати повернення кредиту під купівлю техніки та обладнання. Деякі лізингові компанії навіть не вимагають ніяких додаткових гарантій, забезпеченням угоди є саме обладнання. При невиконанні орендарем своїх обов'язків лізингова компанія має право відразу ж розірвати договір. Важливою перевагою є те, що лізинг гнучкіший, ніж позика. Кредит завжди передбачає обмежені строки і розміри повернення. При лізингу орендар може розрахувати надходження своїх доходів і виробити з орендодавцем відповідний графік платежів. Іноді погашення здійснюється після отримання виручки від реалізації продукції, виробленої на лізинговому обладнанні[4, c. 106-108].

При лізингу ризик старіння обладнання цілком покладається на орендодавця. У випадку лізингу орендар може використати відразу значно більше виробничих потужностей, ніж при купівлі. Тимчасово вивільнені кошти він може направити на інші цілі.

Поряд з цим, звичайно, існують і певні недоліки лізингових угод. Це такі:

· орендар не виграє на підвищенні залишкової вартості обладнання при значних темпах інфляції і підвищенні рівня цін;

· якщо обладнання, взяте у фінансовий лізинг, застаріє (наприклад, в процесі розвитку науково-технічного прогресу), то платежі не припиняються до кінця контракту;

· вважають, що вартість лізингу більша від позики, але слід пам'ятати, що ризик застарілого обладнання покладається на орендодавця, тому він бере більшу плату [2, c. 236].

Отже, більшість вітчизняних та іноземних економістів суттєво та неправомірно обмежують лізингові відносини, ототожнюючи їх з орендними. На нашу думку, лізинг має потрійну природу. По-перше, лізинг дійсно уособлює товарні відносини, що реалізуються за певний проміжок часу на принципах повернення. В основі лізингу лежать орендні відносини. По-друге, лізинг – це довготермінові вкладення у матеріальній формі з метою отримання прибутку або комерційного доходу всіма суб’єктами лізингового бізнесу. Отже лізинг виступає формою інвестицій. По-третє, лізингові відносини будуються на принципах строковості, зворотності та платності. Таким чином, лізинг за своїм змістом відповідає кредитним відносинам та зберігає сутність кредитної операції.

2. Переваги та недоліки лізингу яквидукредиту

Широке розповсюдження в світовій практиці лізинг отримав завдяки перевагам, які надаються суб'єктам угоди. Розглянемо основні з них. З точки зору лізингоодержувача (орендаря) ці переваги такі:

— можливе використання нової, дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат, оскільки при лізингу виробниче обладнання передається в користування без попереднього викупу, тобто є можливість налагодити виробництво при обмежених витратах фінансових (а при міжнародному лізингу — валютних) засобів;

— лізинг припускає 100% кредитування і, як правило, не потребує негайного початку платежів; при використанні звичайного кредиту підприємство повинно було б частину вартості покупки оплатити за рахунок власних коштів;

— лізинг також дозволяє спочатку випробувати машини, а потім закупити їх, а обладнання в сезонних галузях орендувати лише на час його фактичної експлуатації;

— лізинг дозволяє підприємству запобігти витратам, пов'язаним із моральним старінням машин і устаткування, і сприяє використанню найновіших об'єктів лізингу, що підвищує конкурентоспроможність лізингоодержувача;

— лізингові платежі в повному обсязі відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), виробленої лізингоодержувачем, і відповідно знижують оподатковуваний прибуток;

— майно за лізинговою угодою не зараховується на баланс лізингоодержувача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати податку на майно; його вартість не включається в залишок кредитної заборгованості. Це поліпшує фінансові показники підприємства-орендаря і відповідно дозволяє йому залучити додаткові кредитні ресурси (у зв'язку з цим сучасний лізинг часто класифікують як «позабалансове фінансування»);

— у багатьох країнах законодавчо встановлені податкові пільги для лізингових операцій (так, прискорена амортизація дозволяє суттєво знизити оподатковуваний прибуток і термін лізингової угоди);

— порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розрахувати надходження своїх доходів і разом із лізингодавцем розробити зручну схему платежів; платежі можуть бути щомісячними, щоквартальними і т.п.; сума платежів може бути постійною або ковзкою; при її визначенні може бути врахована сезонність використання предмета лізингу; платежі можуть здійснюватися із виручки від реалізації продукції, що вироблена на отриманому в лізинг обладнанні); при використанні компенсаційного лізингу лізингоодержувач здійснює платежі в товарній формі, використовуючи продукцію, що вироблена на лізингованому обладнанні;

— лізинг доступний малим і середнім підприємствам, в той час як отримання банківських кредитів на сприятливих умовах для них проблематичне; деякі лізингові компанії не вимагають від лізингоодержувача ніяких додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угоди є саме устаткування (при невиконанні орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія забирає своє майно);

— лізинг на відміну від кредиту дає змогу створити надійніші умови господарювання;

— підвищується ліквідність підприємств-лізингоодержувачів, тобто покращується такий важливий для ринкової економіки показник, як здатність своєчасно сплатити майбутні борги;

— перевагою лізингу є також можливість придбання лізингоодержувачем устаткування за залишковою вартістю після завершення лізингової угоди;

— при укладанні лізингової угоди орендар може розраховувати на отримання від лізингодавця додаткових інформаційних, консультативних і юридичних послуг;

— Міжнародний валютний фонд не враховує суму лізингових угод у підрахунку національної заборгованості, тобто є можливість перевищити фактичні ліміти кредитної заборгованості, встановлені Фондом для окремих країн (при застосуванні імпортного лізингу) [22, c. 28-29].

В умовах ринкових відносин лізинг дає можливість вижити малим, середнім і великим підприємствам. Підприємству-виробнику лізинг вигідний тим, що за його допомогою підтримується тісний зв'язок між виробниками і споживачами техніки. Вся інформація про недоліки використовуваного устаткування надходить до підприємства-виробника, яке усуває їх, підвищуючи конкурентоспроможність своєї продукції та розширюючи можливості її збуту. Збуваючи продукцію за лізингом, виробник вирішує проблему отримання плати за неї, що зміцнює його фінансове становище.

Лізингові фірми від проведення лізингових операцій отримують досить високий прибуток. Крім того, якщо лізингодавцем виступає банк, то він також має свої вигоди:

— розширюється коло банківських операцій, росте число клієнтів і відповідно збільшуються отримувані доходи;

— знижується ризик втрат від неплатоспроможності клієнтів. При здійсненні лізингових операцій банк (або його дочірня лізингова компанія) залишається власником майна, що передано в оренду, і, якщо порушуються умови угоди, може вимагати повернення майна. Дана обставина забезпечує можливість проведення лізингових операцій з клієнтами, у яких нестійке фінансове становище (малі підприємства, фермерські господарства, кооперативи, особи, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю і т.ін.);

— банк має право нараховувати на майно, що передається в оренду, амортизаційні відрахування, які не підлягають оподаткуванню і можуть бути джерелом засобів для придбання нового майна;

— банк отримує доходи у вигляді комісійних за лізингом.

Величина лізингових платежів може бути вища, ніж процентна ставка за кредитами. Але в умовах економічної кризи, коли практично відсутнє середнє та довгострокове кредитування, лізинг може бути успішно використаний для вирішення питань капіталовкладень. Дане положення виправдовується також наданням клієнтові, крім позики, машин і устаткування, а також іншого майна, що особливо актуально в умовах існуючого в Україні великого морального і фізичного зносу практично всіх основних фондів. Як бачимо, лізингові операції мають великі переваги. Традиційне уявлення про лізинг як примітивну довгострокову оренду майна безнадійно застаріло[20, c. 46-47].

В той же час слід відмітити ряд недоліків, що притаманні лізингу:

— кількість учасників лізингової угоди більша, ніж при купівлі майна за рахунок позики, тому операції відрізняються досить складною організацією;

— на підготовку фінансової лізингової угоди може знадобитися більше часу, ніж на підготовку контракту на купівлю; вищі можуть бути і адміністративні витрати, тому вважається, що ціна лізингу може бути нижчою або дорівнювати ціні позики тільки за наявності певних податкових пільг. Таким чином, розглянуті переваги і недоліки лізингових операцій дають можливість зробити висновки, що позитивних моментів, притаманних лізингові, набагато більше, і при державній підтримці, хоча б на період становлення, лізинговий бізнес стане ще більш привабливим.

На превеликий жаль, на сьогодні в Україні ресурси комерційних банків практично не залучаються до участі в лізингових операціях, хоча за інших умов їхній потенціал міг би бути досить значним: за всіх труднощів загальний обсяг кредитування господарських структур з боку комерційних банків досягає значної частини від обсягу валового внутрішнього продукту (близько 8%). Сьогодні кредитна діяльність комерційних банків орієнтована на короткостроковий характер, і лише 4—5% кредитів припадає на вкладення строком на один рік і більше.

Зосередження головної уваги комерційних банків на швидко окупних операціях торговельно-посередницького характеру, придбанні державних зобов'язань, на операціях з валютою практично не залишають місця для довгострокового кредитування капіталовкладень, до яких належать лізингові операції. Банки бояться «заморозити» ресурси на тривалий строк через невизначеність довгострокових перспектив і високі виробничі ризики, в той час, як позичальники досить часто змушені відмовлятися від послуг банків через високі ставки кредитів.

Розрахунки на активізацію участі комерційних банків у інвестиційному процесі, в тому числі через лізингові операції, можуть реалізуватися лише в результаті ініціативних та ефективних дій держави, яка повинна на довготривалій і постійній основі закріпити за інвестиціями статус важливого господарського пріоритету і об'єкта найбільшого сприяння. Примусити банки вкладати кошти в інвестиційну сферу тепер, не порушуючи ринкових принципів, уже не можна: вони підуть туди тільки самі і тільки тоді, коли вкладення будуть надійними і безпечними, коли вони забезпечать достатній прибуток на вкладені капітали і коли будуть гарантії, що ці капітали повернуться вчасно і в повному обсязі [15, c. 35-36].

Висновки

Оренда або лізинг — важливіший фінансовий інструмент. Для держави, з монетарною політикою, в умовах грошового дефіциту, будь-яка форма залучення інвестицій в виробничу і підприємницьку сферу має велике значення, також і для великих компаній і для малих підприємств, які не мають можливості залучати «дешеві» та довгострокові банківські кредити, лізинг стає єдиним способом придбати обладнання або техніку. А коли угода між державою та інвестором або між інвестором та реципієнтом будується за схемою «виграш — виграш», то активне впровадження таких механізмів це справа часу (зрозуміло з іншими рівними умовами).

Однак принципи і етика цивілізованого бізнесу все глибше і глибше проникають у свідомість українського підприємця — реципієнта, тому незважаючи на загальну економічну ситуацію в країні, найоптимістичніше налаштовані інвестори все ще продовжують свої спроби знайти в Україні підприємства, здатні освоїти і раціонально використовувати на-' дане майно на умовах лізингу, застосовуючи наявні норми чинного законодавства України, норми міжнародного торгівельного права, та детально обговорені договори, тому що перспективи використання фінансового лізингу як ефективного методу інвестування в основні фонди підприємств залежить не тільки від наявності законодавчої бази, але і від правильного укладення лізингових угод. Завдяки лізингу досягається формування двоїстості загальної власності, що належить усім спільно діючим підприємцям загалом і одночасно кожному окремо. Можна стверджувати, що справжній лізинг має місце лише в тих випадках, коли застосовувана форма підприємництва веде до виникнення загальної (колективної) власності й приватної власності на засоби виробництва і результати праці. Водночас будь-який вид власності не виключає лізингової форми її використання.


Список використаної літератури

1. Безклубий І. Поняття лізингових відносин як предмета цивільно-правового регулювання //Юридична Україна. - 2005. - № 8. - C. 15-22.

2. Брус С.І. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні //Фінанси України. - 2008. - № 11. - С.75-85

3. Внукова Н. М. Оцінка можливостей розвитку фінансового лізингу в Україні //Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 9. - C. 49 -57.

4. Гаєвська Н.М. Теоретичні аспекти управління фінансовим лізингом/ Н.М. Гаєвська //Автошляховик України. - 2006. - № 2. - C. 39.

5. Добіжа Н.В. Сутність та форми лізингу в АПК //Економіка АПК. - 2008. - № 9. - С.116-122

6. Дорофеєва О. В. Організаційні аспекти управління фінансовими ризиками лізингових компаній //Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 6. - C. 109 - 114.

7. Дорофеєва О.В. Оптимізація джерел фінансування лізингових проектів //Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 8. - C. 34 – 39

8. Єфімов С. Лізинг як альтернатива кредиту //Пенсійний кур’єр. - 2006. - 12 травня. - C. 9

9. Карасьова Н.А. Становлення та особливості розвитку лізингу в зарубіжних країнах //Статистика України. - 2008. - № 1. - C. 31-34.

10. Кирилов С. Фінансовий лізинг: хто, як і для кого?/ Сергій Кирилов //Податки та бухгалтерський облік. - 2006. - 14 вересня. - C. 5-10

11. Львова І. Фінансовий лізинг : суть правовідносин та їх юридичне оформлення //Збірник систематизованого законодавства (Додаток до газети "Бизнес). - 2009. - Вип. 3. - C. 108-111

12. Марцин В. Економічний аналіз структури ризиків діяльності лізингових компаній та шляхи їх мінімізації //Економіст. - 2007. - № 4. - C. 34-38.

13. Ментух Н. Виникнення, вдосконалення та правове регулювання лізингових відносин в Україні //Юридична Україна. - 2005. - № 10. - C. 51-54

14. Міхаліна І. Актуальні проблеми розвитку лізингу в Україні //Статистика України. - 2005. - № 3. - C. 31-36.

15. Олевська Є. Лізинг як одна із форм надання майна у користування //Юридичний Вісник України. - 2008. - № 40. - C. 6

16. Онищук Я. В. Розвиток лізингу в Україні //Фінанси України. - 2005. - № 7. - С.106-113.

17. Остапчук Т.П. Інвестиційна діяльність та інвестування: взаємозв’язок понять //Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 163.– Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2002. – С. 236-240.

18. Остапчук Т.П. Капітальні інвестиції як об’єкти бухгалтерського обліку // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. Економічні науки. – 2002. – № 22. – С. 138-146.

19. Остапчук Т.П. Проблеми обліку капітальних інвестицій: історичний аспект //Вісник Житомирського державного технологічного університету. Економічні науки. – 2003. – № 4 (26). – С. 186-196.

20. Паливода К. Капітальні інвестиції: фінансово-економічна сутність та форми прояву //Банківська справа. - 2009. - № 3. - C. 46-55

21. Плаксін О.А. Систематизація видів лізингу //Економіка АПК. - 2005. - № 9. - С.72-78.

22. Різник В. Загальні положення про укладання договорів лізингу у сфері банківської діяльності //Вісник Національного Банку України. - 2006. - № 4. - C. 28-31.

23. Семенова Ю. Лізинговий механізм у системі державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні //Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 9. - C. 125-128.

24. Смирнова О. Теоретичні аспекти визначення вартості інвестиційного капіталу //Фінанси України. - 2003. - № 7. - С.102-107

25. Трофімова О. Поняття та ознаки лізингу як виду господарської діяльності //Юридична Україна. - 2005. - № 2. - C. 53-60

26. Турило А.М. Оцінка ефективності інноваційного лізингу //Фінанси України. - 2005. - № 1. - С.44-48.

27. Усенко Я. Розвиток лізингу в Україні //Справочник экономиста. - 2007. - № 1. - C. 13-20

28. Черевань І. Лізинг як метод фінансування інноваційного розвитку виробничої бази вітчизняних підприємств //Банківська справа. - 2008. - № 2. - C. 46-56

загрузка...
Top