Кругообіг капіталу: форми і стадії. Оборот капіталу

Вступ.

1. Економічна сутність і значення основного капіталу.

2. Форми і стадії основного капіталу.

3. Аналіз й ефективність використання оборотного капіталу на прикладі підприємства ТОВ «Лісова Мавка».

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми. У сучасних умовах для багатьох вітчизняних підприємств типовим наслідком кризових явищ їх економічного розвитку є гостра нестача оборотного капіталу, яка супроводжується низьким рівнем його використання. Розвиток ринкових відносин в Україні та досвід зарубіжної системи господарювання визначають залежність результатів діяльності підприємств від ефективності управління процесом формування і використання їх оборотного капіталу. Тому дослідження системи управління оборотним капіталом як важливого чинника підвищення ефективності функціонування підприємств промисловості, в тому числі і харчової, набуває особливої актуальності.

При оцінці ефективності управління оборотним капіталом фінансові служби підприємств, як правило, використовують стандартний набір показників, рекомендований Міністерством економіки України, Держкомстатом України. У ринкових умовах виникла потреба в розробці комплексної системи управління оборотним капіталом та методики оцінки її впливу на фінансовий стан підприємств з урахуванням особливостей галузей промисловості. Впровадження таких розробок сприятиме зміцненню фінансової стійкості та платоспроможності, забезпеченню достатнього рівня прибутковості підприємств через оптимізацію обсягів і структури оборотного капіталу.

Концептуальні основи сутності та теорії управління оборотним капіталом розглядаються у наукових працях вітчизняних і зарубіжних учених-економістів: Л. Аврамчука, Л. Бабич, І. Балабанова, Є. Бикової, О. Білейченко, І. Бланка, Є. Брігхема, В. Буряковського, Дж. Ван Хорна, О. Василика, А. Гроппеллі, Л. Драгуна, А. Золотарьова, І. Зятковського, А. Карбовника, В. Ковальова, А. Мазаракі, Л. Мартюшевої, Е. Нікбахта, П. Орлова, Л. Павлової, Ю. Петленко, А. Поддєрьогіна, Г. Поляка, Р. Сайфуліна, Р. Слав’юка, Р. Сороки, В. Столярова, Є. Стоянової, О. Філімоненкова, Є. Хелферта, А. Шеремета, К. Шим Джея та інших.

Проте існує ряд теоретичних і практичних проблем, які все ще залишаються невирішеними як на рівні промисловості в цілому, так і на рівні її окремих галузей. До них слід віднести проблеми забезпечення оборотним капіталом з визначенням структури та джерел його формування, проведенням оцінки впливу системи управління оборотним капіталом на фінансовий стан і діяльність підприємств.

Метою дослідженняє обґрунтування концептуальних засад розробки комплексної методики і інструментарію управління оборотним капіталом та оцінка його впливу на фінансовий стан підприємств.

Реалізація мети дослідження обумовила необхідність вирішення таких завдань:

дослідити економічну природу основного капіталу;

визначити особливості та обґрунтувати методичні підходи до системи управління основним капіталом в умовах трансформаційних змін в економіці України;

дослідити та узагальнити стратегію і тактику управління основним капіталом для підприємств харчової промисловості та оцінити їх вплив на фінансовий стан підприємств;

проаналізувати структуру основного капіталу, джерела його формування, показники ефективності його використання на підприємствах харчової промисловості;

оцінити існуючі методи та інструменти управління основним капіталом, ефективність їх використання на підприємствах.

Об’єктом дослідженнявиступають фінансово-економічні відносини на промислових підприємствах в процесі управління формуванням і використанням оборотного капіталу.

Предметом дослідженняє система управління основним капіталом та оцінка її впливу на фінансовий стан підприємств харчової промисловості.


1. Економічна сутність і значення основного капіталу

Капітал, що перебуває у виробничій формі, за характером обороту традиційно поділяють на основний і оборотний.

Основний капітал — частина продуктивного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, переносить свою вартість на новий продукт частинами (у міру зношення). До основного капіталу відносять ту частину авансованого капіталу, яка втілюється в засобах праці (споруди, машини, устаткування, інструмент). Перенесена частина вартості основного капіталу створює амортизаційний фонд.

Існують два види ізношування основного капіталу — фізичне і моральне. Фізичний знос — матеріальний знос машин, інструментів, будинків і споруд, інших засобів праці за час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання. Фізичний знос є наслідком виробничих навантажень, впливу атмосферних умов, змін у будові матеріалу, з якого виготовлено знаряддя праці, тощо. У результаті фізичного зносу засоби праці втрачають частину своєї вартості. Моральний знос основного капіталу — це передчасна втрата основним капіталом їхньої вартості або зменшення її. Є два види (дві форми) морального зносу. За першоїформи відбувається підвищення продуктивності праці у сфері виробництва засобів праці. Це приводить до зниження витрат виробництва на відтворення основних фондів. Зниження вартості засобів праці примушує здійснювати переоцінювання основних фондів. За другої форми морального зносу з’являються принципово нові засоби праці, які мають більш високі конструктивні характеристики та експлуатаційні якості. Іншими словами, нові засоби праці мають набагато вищу продуктивність. Тому стара техніка замінюється новою або модернізується. А це означає втрату як споживчої вартості (в натурі), так і вартості, оскільки частина вартості, втіленої в засобах виробництва, підлягає достроковій заміні ще до того, як її вартість повністю реалізувалася через створюваний продукт. Отже, за другої форми морального зносу відбувається зниження вартості основних фондів у результаті науково-технічного прогресу.

Амортизація основного капіталу — це заміщення в грошовій формі зношених засобів праці поступовим перенесенням вартості на продукт (послуги), що виробляється. Відрахування на заміщення вартості зношеної частини основного капіталу називають амортизаційними. Встановлений у законодавчому порядку річний процент заміщення вартості зношеної частини основного капіталу називають нормою амортизації. Високі темпи науково-технічного прогресу, прискорення морального зносу основних фондів ведуть до того, що держава збільшує норму амортизації в законодавчому порядку. Це називається політикою прискореної амортизації, що широко застосовується в розвинутих країнах. [14, c. 136-137].

Продуктивний капітал в залежності від обороту його частин поділяється на основний та оборотний.Капітальна вартість, авансована на засоби праці (будівлі, споруди, машини, верстати, обладнання і т.д.) зберігає в процесі виробництва певну натуральну форму, в якій вона виступає впродовж усього періоду функціонування. Вони (засоби праці) вступають в обіг поступово, по частинах, в тій мірі, в яких їхня вартість переноситься у вартість того продукту, що виробляється.

Завдяки такій особливості ця частина капіталу набуває форми основного капіталу.

Отже, основний капітал – це та частина продуктивного капіталу, яка:

1. повністю бере участь у виробництві і тривалий час зберігає свою споживну вартість;

2. вартість його переноситься частинами на продукцію, що виробляється впродовж всього періоду використання і повертається до свого власника теж по частинах, в міру реалізації готової продукції;

3. матеріально не втілюється в готовій продукції;

4. відновлюється після фізичного і морального погашення через декілька кругооборотів.

Основний капітал характеризується своєю структурою: будівлі, споруди, машини, механізми, обладнання, продуктивна і робоча худоба, багаторічні насадження.

Інакше обертається частина капіталу, авансована на предмети праці і робочу силу. Вартість придбаної сировини, допоміжних матеріалів і палива входить повністю у вартість товару, що виробляється і при реалізації повністю повертається у грошовій формі до підприємця.

Ця частина постійного капіталу набуває фрми оборотного капіталу. До оборотного капіталу відносять і змінний капітал.

Отже, оборотний капітал – це частина продуктивного капіталу, яка:

1. впродовж одного періоду виробництва втрачає свою стару споживчу вартість і матеріально може втілюватись в створеному продукті;

2. вартість її повністю переноситься у вартість товару, що виробляється, і повністю повертається до свого власника у грошовій формі після реалізації товару:

3. відшкодування оборотного капіталу здійснюється після кожного кругообороту. [4, c. 216-218].

Механізм відтворення основного капіталу включає три взаємопов’язані процеси:

1. Знос.

2. Амортизація.

3. Заміщення.

1. Знос поділяють на фізичний та моральний. Фізичний знос пов’язаний з самим використанням елементів основного капіталу та впливом стихійних сил природи.

Моральний знос пов’язаний із здешевленням виробництва старих зразків техніки та виготовленням технічно більш досконалих і більш рентабельних машин аналогічного призначення.

2. Амортизація процес поступового відшкодовування у грошовій формі вартості основного капіталу, що відповідає його зносу. Саме відрахування частини вартості основного капіталу зветься амортизаційним відрахуванням.

Щорічні амортизаційні відрахування, які надходять у амортизаційний фонд, здійснюється за спеціальними нормами амортизації. Норма амортизації це відношення суми амортизаційних відрахувань до вартості основного капіталу, що застосовується і розраховується за формулою:

На = (А/Ок )*100

Де На – норма амортизації.

А – сума амортизаційних відрахувань .

Ок – вартість основного капіталу.

3. Заміщення. Амортизаційний фонд є тим джерелом, з якого (при нормальному функціонуванні економіки) беруться кошти для капітального ремонту діючих знарядь праці, а також повного їх заміщення в разі фізичного та морального зносу.

Готова продукція разом із грошовими коштами та коштами, що знаходяться у незакінчених господарських розрахунках, утворює капітал обігу. Оборотний капітал та капітал обігу разом складають оборотні засоби підприємства. В процесі кругообігу одна частина оборотних засобів знаходиться у виробничих запасах; друга частина перебуває у вигляді незавершеного виробництва; третя втілена в готовій продукції; четверта зберігається у вигляді грошових коштів на рахунок банку і в касі підприємств. [15, c. 251-253].

Основний капітал формує ту частину активів підприємства, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, частинами переносячи свою вартість на вартість готової продукції. Основні активи становлять виробничу основу підприємств (будівлі, споруди, машини, устаткування, ін.) – звідси їх назва.

На відміну від оборотних основні активи не беруть участі в обороті коштів. Свою вартість вони відтворюють через оборотні активи, поступово переносячи її на вартість виробленої продукції. Отже, основні активи знаходяться поза безпосереднім оборотом коштів. Звідси – їх ще дві назви: «необоротні», або «позаоборотні» активи.

Для нормального функціонування підприємству необхідно, щоб постійно відбувалося відтворення його основного капіталу. Але оскільки до складу основного капіталу ми відносимо крім основних засобів ще й землю та нематеріальні активи, категорія “відтворення основного капіталу” також потребує уточнення. Проведені дослідження дозволили зробити висновок, що відтворення основного капіталу – це процес безперервного відшкодування вартості основних засобів та нематеріальних активів за рахунок амортизаційного фонду, їх оновлення на новій технічній, технологічній та програмній основі, а також зростання вартості основного капіталу за рахунок частини створеного додаткового продукту. В роботі обґрунтовано, що вивчення ефективності використання основного капіталу на базі тільки часткових показників не забезпечить створення загального уявлення про ефективність використання останнього, так як і використання лише загальних показників не дасть змогу показати складові, які вплинули на його ефективність.

Відтворення основного капіталу включає індивідуальне відтворення й відтворення всього суспільного капіталу. Ці щаблі виробництва основного капіталу мають свої специфічні цілі й завдання. З'ясування економічного змісту відтворення основного капіталу повинне починатися з аналізу індивідуального відтворення основного капіталу. Індивідуальне відтворення основного капіталу є необхідним первинним етапом відтворення основного капіталу в масштабі всього суспільства. Відтворення всього суспільного основного капіталу завжди здійснюється через індивідуальне відтворення на кожному підприємстві. Слід зазначити, що індивідуальному й суспільному виробництву основного капіталу властиві як загальні, так і відмітні риси. У теж час відтворення індивідуального капіталу в первинному осередку національного господарства не може здійснюватися інакше як у рамках усього суспільного відтворення основного капіталу.

Конкретними формами основного капіталу (необоротних активів) на підприємстві є основні засоби, нематеріальні активи, фінансові інвестиції.

Отже, виходячи з аналізу та узагальнення викладених в економічній літературі теоретичних поглядів на процес використання і відтворення основного капіталу промислових підприємств, виявлено, що дані питання потребують поглибленого вивчення й уточнення окремих економічних категорій та термінів у відповідності з вимогами ринкової економіки. Виявлено, що сучасному процесу відтворення притаманні низькі темпи зростання та сповільнення оновлення основного капіталу.

Особливості відтворення основного капіталу визначаються поруч характерних ознак, до яких відносяться : поступовий перенос вартості основного капіталу на вартість виготовленої продукції; рух споживчої вартості;оборот вартості капіталу;часткове відтворення вартості і готової продукції і її нагромадження в грошовій формі;поновлення основного капіталу в матеріально-натуральній формі через більш-менш тривалі періоди часу, що створює можливість маневрування засобами амортизаційного фонду.Грошові кошти, авансовані на придбання основного капіталу, називаються основними засобами . У складі основного продуктивного капіталу розрізняються активна і пасивна частини. Активна частина основного капіталу безпосередньо впливає на продукт, визначає масштаби його виробництва і рівень продуктивності праці працівників. Пасивна частина основного капіталу охоплює будинку , спорудження , передатні пристрої і т.п. Розподіл основного капіталу на активній і пасивний у визначеній мері умовно і залежить від специфіки функцій, виконуваних галуззю[8, c. 59-62].


2. Форми і стадії основного капіталу

Категорія основного капіталу притаманна капіталістичному способу господарювання. Вона формувалася у процесі тривалої еволюції економічної теорії та розвитку ринкових відносин. У результаті переходу від капіталістичного до соціалістичного способу господарювання категорія "основний капітал" була замінена категорією "основні фонди". У всіх випадках натурально-уречевленими носіями капітальної вартості є основні засоби. З переходом до ринку, коли відбувся зворотний процес зміни способів господарювання, в систему економічних категорій повернулося поняття "основний капітал". На даному етапі виявлено паралельне використання категорій "основні фонди", "основні засоби" та "основний капітал", що є недоліком.

Поділ капіталу на основний і оборотний приховує джерело зростання вартості.

В процесі виробництва засоби праці зазнають фізичного і морального зношування.

Фізичне зношування основного капіталу викликається самим використанням засобів праці в праці виробництва, а також дією сил природи - повітря, води, спеки і холоду і т.д.

Моральне зношування основного капіталу відбувається в двох випадках:

1) коли в результаті підвищення продуктивності праці машини з даною технічною характеристикою виробляються з меншими затратами праці, в результаті чого їх вартість зменшується; 2) коли створюються машини нової конструкції, більш продуктивні і більш дешеві а розрахунку на одиницю потужності.

Моральне зношування основного капіталу, викликане здешевленням виробництва машин даної конструкції, називають моральним зношуванням першого роду.

Моральне зношування основного капіталу, викликане появою машин більш продуктивних і більш дешевих з розрахунку на одиницю потужності називається моральним зношуванням другого роду. Моральне зношування відбувається незалежно від фізичного. Машина може бути зовсім новою, але морально застарілою.

Вартість основного капіталу, яка переноситься на заново створені товари і повертається до підприємця в грошовій формі після реалізації товарів, утворює амортизаційний фонд.

Загроза знецінення основного капіталу в результаті його морального зношування спонукає капіталістів вживати заходів до того, щоб вартість основного капіталу окупилася задовго до його фізичного зносу.

Серед заходів, здійснюваних з цією метою найбільш поширеним е Прискорення амортизації основного капіталу. Проте штучне завищення норми амортизації веде до подорощання продукції і послаблення конкурентноздатності даного підприємства. Тому прискорення амортизації основного капіталу здійснюється, як правило, шляхом зарахування в амортизаційний фонд частини прибутку. Зовні може здаватись, що це не вигідно для капіталіста. Насправді це вигідно. Суми, що віднесені на амортизаційний фонд, не обкладаються податком. Якщо ж вартість основного капіталу окупиться до його фізичного зносу, він продовжує діяти як даремна сила природи. Проте і надалі його вартість переноситься частинами на заново створювані товари відповідно до середньої норми амортизації. Це додатковий прибуток для капіталіста. Крім того, держава може встановити нові, більш високі, норми амортизації. [5, c. 116-118].

Розрізняють два види обороту капіталу: реальний і загальний. І Реальний оборот капіталу - це заміщення складових частин капіталу у вартісній і в натуральній формах. На практиці оборот капіталу по вартості відбувається швидше, ніж відбувається заміщення складових частин капіталу в натуральній формі. Це стає можливим в результаті різної швидкості обороту основного і оборотного капіталу. Поки основний капітал зробить один оборот, оборотний капітал може зробити кілька оборотів. Більш швидка оборотність оборотного капіталу приводить до того, що загальна сума авансованого капіталу може повернутися ще до того, як здійснить свій повний оборот основний капітал.

Відтворення основного капіталу – це процес постійного повторення його виробничого використання, зносу, амортизації, підтримки в робочому стані через здійснення ремонтів і відновлення в натурі. Поняття “Раціональне відтворення основного капіталу” слід розглядати як обґрунтований тип відтворення, при якому досягається таке оптимальне поєднання кількісних і якісних характеристик капіталу, що на відповідному етапі господарювання забезпечує необхідні обсяги випуску продукції при мінімальних затратах ресурсів. Раціональне відтворення основного капіталу можна досягти за будь-якої форми при певній економічній ситуації, в якій опинився суб’єкт господарювання. Під ефективним раціональним відтворенням запропоновано розглядати такий тип відтворення, при якому досягається позитивна динаміка кількісних і якісних змін у капіталі, що забезпечує максимальний вихід продукції при мінімальних витратах ресурсів. Ефективне раціональне відтворення можливе лише при розширеній формі відтворення як кількісного, так і якісного збільшення потенційних можливостей основного капіталу.

Загальний оборот капіталу - це оборот капіталу за вартістю, виведений як середня величина з оборотів його складових частин. Загальний оборот капіталу, як правило, не співпадає з реальним оборотом капіталу. [11, c. 246-248].

З метою аналізу раціонального відтворення основного капіталу в сільському господарстві визнано необхідним використовувати показники у натурально-уречевленій та вартісній формах, що враховують особливості галузі, специфіку ведення господарства, природно-економічні умови, характер формування й експлуатації основних засобів, їх різні функції у виробничих процесах. Для встановлення реального стану та забезпечення співставності окремих складових елементів основного капіталу доцільно проводити їх експертно-економічну оцінку з комплексним визначенням первісної, відновної та залишкової вартості.

При здійсненні системного аналізу раціонального відтворення основного капіталу передбачено застосування показників його руху, стану та ефективності використання. До основних показників руху основного капіталу відносять: коефіцієнт (швидкість) обороту, коефіцієнт зростання, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт сукупного відтворення. Стан основного капіталу визначають два взаємопов’язані показники: коефіцієнт зносу, що визначається як відношення суми зносу до первісної вартості основного капіталу; коефіцієнт придатності – як частка від ділення первісної вартості капіталу за мінусом усієї суми зносу на його первісну вартість.

Важливим завданням управління процесом раціонального відтворення основного капіталу є визначення оптимальних термінів експлуатації окремих його елементів. Оптимальний (економічно доцільний) термін експлуатації пропонується визначати як період експлуатації, в якому забезпечується максимізація обсягів нагромадження коштів для відновлення основного капіталу за рахунок амортизаційних відрахувань з урахуванням обсягів їх використання на проведення ремонтних робіт. [2, c. 12-14].

Отже, в основі поділу капіталу на основний та оборотний лежать відмінності у способі обороту вартості різними елементами продуктивного капіталу: ті з них, що повертаються до власника у грошовій формі частинами упродовж багатьох кругооборотів, належать до основного капіталу, а ті, що повертаються повністю після кожного кругообороту, — до оборотного.

Наслідком самозростання вартості в процесі кругообороту і обороту капіталу є накопичення капіталу.

Накопичення капіталу — процес зворотного перетворення додаткової вартості на капітал.

Додаткова вартість, що виникає в процесі кругообороту і обороту капіталу, використовується капіталістом по-різному: одна її частина спрямовується на задоволення своїх особистих (невиробничих) потреб, набуваючи форми доходу, а інша — на розширення елементів продуктивного капіталу, слугуючи джерелом накопичення капіталу, розширеного суспільного відтворення[5, c. 74-76].


3. Аналіз й ефективність використання оборотного капіталу на прикладі підприємства ТОВ «Лісова Мавка»

ТОВ "Лісова Мавка" - передовий виробник кондитерських виробів в Україні, що використовує сучасне устаткування, передові технології, що дозволяє робити продукцію найвищої якості.

Мережа магазинів, що динамічно розвивається, стає ближче й доступніше кінцевому покупцеві.

З'ясовано, що на фінансовий стан діяльності підприємств суттєво впливає ряд факторів як внутрішнього, так і зовнішнього характеру.

До зовнішніх факторів варто віднести: загальну економічну ситуацію в країні, особливості податкового законодавства; темпи інфляції (дефляції), рівень ставок банківського кредитування, тенденції розвитку інвестиційного ринку (інвестиційний клімат); економічний потенціал регіону. Найбільше значення для підприємств харчової промисловості мають такі зовнішні фактори, як взаємовідносини підприємства з контрагентами – постачальниками сировини та матеріалів і споживачами готової продукції.

До внутрішніх факторів, від яких залежить розмір і стан оборотного капіталу підприємства, належать: конкурентоспроможність підприємства на ринку, організація складського господарства, масштаб діяльності підприємства (малий, середній, великий бізнес), кількість та різноманіття видів ресурсів, що споживаються.

Для харчової промисловості, серед факторів, що впливають на структуру оборотного капіталу, визначальне місце займають виробничі. Питома вага виробничих запасів у досліджуваній галузі на 15–25 % вище, ніж по промисловості в цілому. Більше 80 % приросту оборотного капіталу авансується в запаси сировини та матеріалів.

Розглядаючи склад і структуру оборотного капіталу ТОВ «Лісова Мавка» за 2005–2007 роки було встановлено суттєві коливання в загальній сумі оборотного капіталу.

Спостерігалося зменшення запасів товарно-матеріальних цінностей з 45,6 % у загальній сумі оборотного капіталу у 2005 році до 41,0 % у 2007 році, що свідчить про скорочення можливостей нарощування обсягів виробництва та зміну системи обліку реалізації продукції на підприємстві.

Збільшилася питома вага дебіторської заборгованості – з 46,0 % у 2005 році до 53,7 % у 2007 році. Удвічі зменшилася сума грошових коштів у 2007 році порівняно з 2005 роком. Це обумовлено погіршенням платіжно-розрахункової дисципліни між суб’єктами господарської діяльності, відволіканням з обігу значних коштів, що призводить до їх нестачі для забезпечення процесу виробництва, несвоєчасності розрахунків за фінансовими зобов’язаннями.

З'ясовано, що темпи зростання кредиторської та дебіторської заборгованості протягом періодів, що аналізуються на підприємстві не є рівномірними. Збільшення дебіторської заборгованості за останні роки відбувалось значно швидшими темпами, ніж зростання кредиторської заборгованості. Це також є негативним моментом, оскільки підприємство відволікають з обороту більше коштів, ніж залучають.

Отже, фінансовий стан досліджуваного підприємства нестабільний, а оборотний капітал використовується неефективно. Тому важливим напрямом поліпшення фінансової стійкості підприємств харчової промисловості має стати оптимізація структури активів і пасивів, а також ефективне використання системи управління оборотним капіталом.

Аналіз використання методів управління оборотним капіталом на підприємстві дозволив стверджувати, що більшість аналізованих методів (метод АВС, модель Уілсона, модель Баумоля, метод екстраполяції, метод бюджетування та інш.) носять теоретичний характер і, як наслідок, практично не застосовуються в управлінні підприємства. Керівник надає перевагу більш спрощеним методикам розрахунку потреби в оборотному капіталі (метод екстраполяції, аналітичний, коефіцієнтний або кумулятивний метод).

Взагалі охарактеризовані методи дають можливість лише приблизно розрахувати прогнозну потребу в коштах для фінансування оборотного капіталу. На практиці на обсяг потреби в капіталі впливають дуже багато чинників, які неможливо наперед визначити. Як наслідок, фактична потреба в капіталі може коливатись як у бік збільшення від прогнозної, так і навпаки.

Результати дослідження показали, що на підприємстві виникла потреба в розробці дійової системи управління оборотним капіталом на основі підходів, що існують в сучасному фінансовому менеджменті і які в умовах ринкової трансформації економіки можуть успішно застосовуватися на вітчизняних підприємствах харчової промисловості.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, тобто проходять всі стадії кругообороту на підприємстві:

О=СТ/Р

де О - термін обертання оборотних коштів, днів;

С - середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.;

Т - тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р - обсяг реалізованої продукції, грн.

Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як середню арифметичну або середню хронологічну. Дані для розрахунку використовуються залежно від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за який визначається оборотність. Якщо за рік, то необхідно для розрахунку брати наявність оборотних коштів на початок кожного місяця.
Отже, формула, за якою визначається середня арифметична, виглядатиме так:


де С1, С2, ... С12 - сума (вартість) оборотних коштів на початок кожного місяця року (з січня по грудень);

С13- сума оборотних коштів на початок наступного року.
Середня сума оборотних коштів за середньою хронологічною визначається за формулою:

Хоч результати підрахунків за обома формулами мають незначні розбіжності, але розрахунок, проведений за формулою, статистика вважає точнішим.

Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів - це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів[1, c. 6-7].

Для побудови ефективної системи управління оборотним капіталом необхідно розробити критерій оцінки впливу цієї системи на фінансовий стан підприємства. Запропоновано використовувати комплексний показник, який характеризує ступінь ефективності використання системи управління оборотним капіталом та є цільовою функцією оцінки впливу системи управління на фінансовий стан підприємств. Визначення цільової функції базується на оптимізації багатокритеріальної моделі.

Для визначення цільової функції потрібно виділити такі стадії:

1. Формується набір окремих фінансових показників підприємства, які на підставі попереднього аналізу найбільше відносяться до оцінки впливу системи управління оборотним капіталом на фінансовий стан підприємств харчової промисловості. Припустимо, що таких показників N.

2. У N-мірному просторі, утвореному виділеними показниками, проводиться гіперплощина, що найкраще відокремлює успішні підприємства від неуспішних, на підставі даних дослідженої статистики.

Відповідно до заданої цільової функції (1), з використанням кореляційного аналізу встановлено граничні нормативи показника СС:

СС ≤ 15 – система управління оборотним капіталом незадовільна;

15 < СС < 35 – система управління має задовільну ефективність використання оборотного капіталу;

СС ≥ 35 – система управління оборотним капіталом високоефективна.

Для практичного використання запропонованого інструментарію оптимізації обсягів і структури оборотного капіталу та системи управління ним необхідне створення засобів автоматизованого вирішення задач з оптимізації управління оборотним капіталом підприємства. Для вказаного комплексу моделей запропоновано обчислювальний комплекс з використанням універсального середовища С++ для IBM – сумісних PC.

Практичне застосування методики управління оборотним капіталом дозволить підтримувати на певному рівні абсолютну платоспроможність і отримувати додатковий прибуток від раціонального використання оборотного капіталу на підприємствах харчової промисловості з урахуванням змін економічних умов господарювання підприємств.

Висновки

На основі дослідження сутності, функцій та структури оборотного капіталу запропоновано нове тлумачення поняття “організація управління оборотним капіталом підприємств” – як створення та вдосконалення системи управління оборотним капіталом, тобто розподіл обов’язків і повноважень підрозділів підприємств у сфері функціонування оборотного капіталу та формування відповідного методичного, інформаційного і програмно-технічного забезпечення. Процес управління оборотним капіталом промислових підприємств виконує такі основні функції: розрахункову, інвестиційну, заощаджувальну і страхову.

Величина оборотного капіталу підприємства повинна постійно наближатися до оптимальної, тобто відповідати його потребам і можливостям. Сукупну потребу в оборотному капіталі пропонуємо визначати з урахуванням інфляційних очікувань, зміни швидкості обороту капіталу та обсягу реалізації продукції у плановому періоді. Прогнозування потреби в оборотному капіталі доцільно виконувати за допомогою методу екстраполяції на основі індексу сезонності з урахуванням сезонності та інфляційних очікувань з розбивкою по місяцях для підприємств, в яких протягом року простежується циклічність у потребі в оборотному капіталі.

При розробці інструментарію оптимізації обсягів і структури оборотного капіталу спочатку визначається співвідношення між окремими елементами оборотного капіталу і, відповідно, обсяг для кожної складової, а потім будується алгоритм загальної моделі оптимізації структури оборотного капіталу та здійснюється вибір необхідної стратегії формування і фінансування оборотного капіталу, що дозволяє підвищити якість фінансового менеджменту на підприємстві.

Таким чином, капітал — це не просто гроші, а авансована вартість, яка в процесі свого руху приносить більшу вартість від первісно авансованої. З точки зору політекономічного розуміння сутності та змісту категорії «капітал» важливо враховувати, що перетворення грошових знаків на капітал передбачає наявність ряду як техніко-організаційних, так і соціально-економічних умов. Перша з них — це можливість і необхідність власника потенційного капіталу вступати у відносини з іншими продуцентами (виробниками) з приводу купівлі факторів виробництва. Друга — це те, що за умов недостатньої наявності хоча б одного зі згаданих факторів для організації ефективного виробництва, він може звернутись до відповідних ринкових інституцій (банків, інвестиційних фондів, трастів, лізингових компаній тощо)[2, c. 22].

Швидкість обороту капіталу залежить від безлічі факторів: від структури самого продуктивного капіталу, тривалості робочого періоду у виробництві, стану транспортних засобів і магістралей, повноти і ритмічності в роботі устаткування і машин, постановки торгівлі і т.д.

У залежності від швидкості обороту і способу перенесення вартості на готовий продукт продуктивний капітал поділяється на основний і оборотний. До основного капіталу відносяться будинки, спорудження, машини, устаткування, силові установки, передатні пристрої й інші засоби праці. Це довгодіючий капітал. Він складає матеріально-технічну основу виробництва, і його повний кругообіг обчислюється роками. Вартість основного капіталу переноситься на виготовлення товару вроздріб, у міру зносу тих чи інших видів засобів праці. Після продажу товарів, включена в їхню вартість сума зносу поступово накопичується в амортизаційному фонді, за рахунок якого відбувається відшкодування основного капіталу.

Отже, перетворюючи свої кошти на капітал, його власник вступає в економічні відносини з різними господарюючими суб’єктами, які постачають через ринок необхідні йому товари (послуги), а також з індивідами, які отримують засоби для існування не від власної підприємницької діяльності, а від найманої праці за гроші (відповідну плату). Тобто капітал — це економічна категорія, котра виражає не стільки техніко-організаційні, скільки соціально-економічні відносини.


Список використаної літератури

1. Авраменко О. Управління формуванням оборотного капіталу промислового підприємства: Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. кандид. економ. наук: Спец. 08.06.02 - Підприємництво, менеджмент і маркетинг / Олена Авраменко, ; Харків. держ. економ. ун-т. - Харків, 2006. - 19 с.

2. Бабич Л. Формування оптимальної структури оборотних коштів підприємств // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 9-10. - С. 12-23

3. Башнянин Г.І. Політична економія: Підручник для вузів. Ч.1: Загальна економічна теорія. Ч.2: Спеціальна економічна теорія/ Г.Башнянин, П.Лазур, В.Медведєв. - К.: Ніка-Центр: Ельга, 2006. - 526 с.

4. Гетьман О. Економіка підприємства [Текст] : навчальний посібник / Оксана Гетьман, Валентина Шаповал, ; Мін-во освіти і науки України, Дніпропетровський ун-т економіки і права. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 487 с.

5. Заглинський А. Політична економія: Навчальний посібник/ Анатолій Заглинський, Микола Матусевич. - Рівне: ППФ "Волинські обереги", 2005. - 408 с.

6. Зазимко А. Політична економія: Структурно-логічний навчальний посібник/ Анатолій Зазимко; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - 2-е вид., без змін. - К.: КНЕУ, 2006. - 358 с.

7. Мочерний С.Політична економія: Навч. посіб./ Степан Мочерний,. - К.: Знання-Прес, 2008. - 687 с.

8. Назаренко О. Ф. Стан та тенденції структури оборотних коштів промислових підприємств в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 6. - С. 53 - 62

9. Політекономія: Підручник/ Ред. Ю.В. Ніколенко. - К.: ЦУЛ, 2003. - 411 с.

10. Політична економія: Навчальний посібник/ О. Є. Степура, О. С. Єремєєв, Т. Ю. Пономарьова, М. О. Степура; За заг. ред. О. С. Степури; Ін-т підприємництва та сучасних технологій. - К.: Кондор, 2006. - 405 с.

11. Політична економія: Навчальний посібник/ Т. І. Біленко, В. Г. Бодров, В. В. Волинцев та ін., За ред. Володимира Рибалкіна, Володимира Бодрова. - К.: Академвидав, 2006. - 671 с.

12. Політична економія: Навчальний посібник/ Костянтин Кривенко, Володимир Савчук, Олександр Бєляєв та ін.; За ред. Костянтина Кривенка,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2005. - 508 с.

13. Політична економія : Навч. посібники для екон. спец./ Ред. С. В. Мочерний. - Львів: Світ. –2006 - Ч. 1/ Л. Г. Андрєєв, З. Г. Ватаманюк, Т. В. Гайдай. - 2006. - 678 с.

14. Семернікова І. Економіка підприємства: навчальний посібник / Ірина Семернікова, Наталія Мєшкова-Кравченко,. - Херсон : ОЛДІ-плюс, 2005. - 311 с.

15. Фінанси підприємств : підручник / Анатолій Поддєрьогін, Леонід Буряк, Марія Білик ; ред. : А. М. Поддєрьогін ; М-во освіти і науки України, Київський національний економічний університет. - 6-е вид., перероб. та доп. - К. : КНЕУ, 2006. - 551 с.

загрузка...
Top