Єдиний казначейський рахунок та перспективи його розвитку

Вступ

І. Сутність та функції єдиного казначейського рахунку

        1.1 Єдиний казначейський рахунок як основа функціонування казначейської системи виконання державного бюджету

        1.2 Правова база функціонування казначейства

ІІ.   Реєстраційні рахунки в системі Державного казначейства

        2.1. Управління єдиним казначейським рахунком

        2.2.Порядок відкриття реєстраційних рахунків

        2.3. Проведення операцій на реєстраційних рахунках

        2.4. Порядок відкриття спеціальних реєстраційних рахунків та  проведення операцій на них

        2.5. Ознаки кодування та аналітичні параметри рахунків.

ІІІ. Перспективи розвитку єдиного казначейського рахунку
Висновки

Використана література

Вступ

    Більшість країн з ринковою економікою зробили вибір на користь концентрації коштів органів управління на єдиному банківському рахунку в Центральному банку країни, що називається єдиним казначейським рахунком (ЄКР). [10, с.15]

Єдиний казначейський рахунок- це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України. [2, с.23]

     Актуальність теми - введення Єдиного казначейського рахунку, на який зараховуються  усі державні доходи і з якого здійснюються всі наступні видатки державного бюджету, дозволяє зосередити державні кошти в руках одного господаря. Уряд має вичерпну інформацію про стан державних фінансів у режимі реального часу і здійснює контроль за дотриманням встановленого розміру дефіциту державного бюджету, тобто володіє фінансовими важелями регулювання економічної ситуації.

    Запровадження Єдиного казначейського рахунку дозволяє зосередити державні кошти в руках однієї юридичної особи і забезпечити: досконалу базу даних за бюджетними показниками; щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до державного та місцевих бюджетів; розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів між державним бюджетом та місцевими бюджетами; перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів відповідно до нормативів та результатів взаєморозрахунків; дотримання принципу цільового спрямування бюджетних коштів через здійснення попереднього контролю; надання інформації органам законодавчої влади щодо здійснених на Єдиному казначейському рахунку операцій; оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо використання залишків коштів на Єдиному казначейському рахунку; повну незалежність держави від банківської системи у справі контролю та обліку доходів і платежів.

   Тема роботи: „Єдиний казначейський рахунок та перспективи його розвитку”.

   Основні завдання роботи: 1. Розкрити сутність та функції єдиного казначейського рахунку; 2. Характеристика реєстраційних рахунків в системі Державного казначейства; та 3. Перспективи розвитку єдиного казначейського рахунку.

І. Сутність та функції єдиного казначейського рахунку

        1.1 Єдиний казначейський рахунок як основа функціонування  казначейської системи виконання державного бюджету

     Державне казначейство України здійснює платежі за видатками державного бюджету через систему своїх органів шляхом безготівкового перерахування коштів. З цією метою в органах Державного казначейства відкрито бюджетний рахунок, який називається "Єдиний казначейський рахунок".

Єдиний казначейський рахунок- це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України. [2, с.23]

     З метою покращення організації роботи з банками щодо готівкового обслуговування бюджетних коштів, підвищення надійності зберігання та посилення контролю за їх рухом Державним казначейством України видано наказ від ЗО липня 2001 р. №134 "Про готівкове обслуговування комерційними банками бюджетних установ та організацій". Згідно з цим наказом головним розпорядникам бюджетних коштів доводиться перелік банків, які підписали на центральному рівні генеральні угоди щодо обслуговування рахунків, відкритих на ім'я органів Державного казначейства за балансовими рахунками №2570 та №2571 Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України. Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2001 р. №200 "Деякі питання касового виконання Державного бюджету України" до готівкового обслуговування бюджетних коштів залучаються Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", Відкрите акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", Акціонерний поштово-пенсійний банк "Аваль", Закрите акціонерне товариство "Промінвестбанк", Акціонерний комерційний банк "Правекс-банк", ЗАТ комерційний банк "ПриватБанк". [10,c. 86]

    Звернення про доповнення зазначеного переліку комерційних банків розглядаються колегією Державного казначейства лише протягом грудня кожного року. Державне казначейство України при укладанні з банками угод на готівкове обслуговування бюджетних коштів керується нормативними актами Національного банку України з питань організації розрахунково-касового обслуговування банками клієнтів.

     Відповідно до наказу кожний орган Державного казначейства повинен відкрити на своє ім'я у визначеному управлінням Державного казначейства банку один рахунок за балансовими рахунками №2570 та №2571 Плану рахунків комерційних банків України. Для цього кожен орган Державного казначейства має укласти з визначеним банком угоду на обслуговування вищезазначеного рахунка, керуючись генеральною угодою між Державним казначейством України та уповноваженим банком. Водночас управління державного  казначейства визначають спільно з банками стандарти обміну інформацією, передбачають надання інформації за допомогою ПТК "Клієнт Банку - Банк". [10,c. 91]

     Нині всі бюджетні грошові надходження держави автоматично спрямовуються на центральний рахунок за доходами, а платежі за видатками здійснюються через 28 кореспондентських рахунків у Національному банку України: один для центрального Казначейства і один для кожного з управлінь. Ці рахунки знаходяться в єдиній системі електронних платежів, а отже Держказначейство має до них прямий доступ. При цьому Держказначейство прийняло виважене рішення щодо скорочення функцій районних відділень (тобто переведення їх у статус безбалансових філій управлінь), що дозволило зосередити виконання складних процесів на обласному рівні. Відділення Державного казначейства відкривають рахунки на своє ім'я в Регіональній розрахунковій палаті управління ДКУ. У перспективі - впровадження Єдиного казначейського рахунку на центральному рівні. Це відкриття кореспондентського рахунку на центральному рівні шляхом технічного злиття 28 рахунків в об'єднаний казначейський єдиний рахунок з субрахунками для кожної області, та з доступом до СЕП НБУ через розрахункові палати Нацбанку на обласному і центральному рівнях. Управління цим рахунком здійснюватиметься центральним апаратом Держказначейства.

     Розпорядники бюджетних коштів та установи банків згідно з наказом до 20 серпня 2001 року повинні закрити рахунки, відкриті на ім'я розпорядників за балансовими рахунками 257-ї групи Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України. Видача готівки розпорядникам бюджетних коштів здійснюється на підставі чеку лише через рахунки, відкриті на ім'я органів Державного казначейства за балансовим рахунком №2570 Плану рахунків комерційних банків України. [5,c. 19]

    Обслуговування бюджетних рахунків здійснюється банками на безоплатній основі. Штрафні фінансові санкції за затримку перерахування доходів до бюджету не встановлені. Однак у випадку порушення укладених угод Державне казначейство має право розірвати відносини з банком.

     Ведення Єдиного казначейського рахунку, на який зараховуються згідно з новою бюджетною класифікацією усі державні доходи і з якого здійснюються всі наступні видатки державного бюджету, дозволяє зосередити державні кошти в руках одного господаря. Уряд матиме вичерпну інформацію про стан державних фінансів у режимі реального часу і здійснювати контроль за дотриманням встановленого розміру дефіциту державного бюджету, тобто володітиме фінансовими важелями регулювання економічної ситуації.

     Значно скорочуються терміни надходження коштів до їх отримувачів. Видатки в межах лімітів, установлених на відповідний період кожному розпоряднику коштів, здійснюватимуться залежно від сум прогнозованих надходжень відповідно до затвердженого бюджету на відповідній території. У такий спосіб реалізується механізм попереднього контролю за витрачанням державних коштів, при якому оплата видатків здійснюється безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності на підставі первинних документів розпорядників бюджетних коштів, що підтверджують необхідність і доцільність витрат.

     За наявності Єдиного казначейського рахунку контроль за рухом бюджетних коштів органи Державного казначейства можуть здійснювати безперервно в режимі реального часу кожного дня, а за необхідності - кілька разів на день. Основні вимоги до щоденного управління коштами передбачають не просто визначення залишків бюджетних коштів на ЄКР, але й зіставлення виявлених тенденцій з прогнозами динаміки грошових ресурсів та відстеження причин значних відхилень для проведення своєчасного коригування у планах позичання грошових коштів.

     На Єдиний казначейський рахунок зараховується загальна сума надходжень відповідно до бюджетної класифікації (податки, збори» всі обов'язкові платежі та надходження, встановлені законодавством України). З нього здійснюються платежі на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

     Враховуючи всі переваги консолідації грошових ресурсів на Єдиний казначейський рахунок, поетапній їх інтеграції в систему ЄКР підлягають:

  • залишки касових коштів від попереднього року (попередніх років);
  • податкові та неподаткові надходження;
  • офіційні трансферти у національній валюті;
  • дивіденди, внески, інші надходження від державних підприємств;
  • прибутки фінансових установ, що належать державі;
  • доходи від інвестицій, включаючи надходження процентних платежів від боржників держави;
  • надходження від продажу державних активів, включаючи доходи від приватизації;
  • повернення позик боржниками;
  • ресурси позабюджетних фондів, крім тих, які мають конкретні дозволи діяти поза рамками казначейства;
  • потоки касових коштів, отримані від операцій позичання, та надходження від повернення коштів з державного кредитування.

      Цей перелік фінансових ресурсів відображає практику консолідації грошових ресурсів на Єдиний казначейський рахунок у розвинених країнах. Характерною особливістю таких країн є досягнення практично повної єдності на користь універсальності охоплення грошових ресурсів органів управління у межах Єдиного казначейського рахунку.

    Таким чином, запровадження Єдиного казначейського рахунку дозволяє зосередити державні кошти в руках однієї юридичної особи і забезпечити:

  • досконалу базу даних за бюджетними показниками;
  • щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до державного та місцевих бюджетів;
  • розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів між державним бюджетом та місцевими бюджетами;
  • перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів відповідно до нормативів та результатів взаєморозрахунків;
  • дотримання принципу цільового спрямування бюджетних коштів через здійснення попереднього контролю;
  • надання інформації органам законодавчої влади щодо здійснених на Єдиному казначейському рахунку операцій;
  • оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо використання залишків коштів на Єдиному казначейському рахунку;
  • повну незалежність держави від банківської системи у справі контролю та обліку доходів і платежів.

    Державне казначейство організовує, контролює і забезпечує роботу Єдиного казначейського рахунку через єдину інформаційно-обчислювальну систему. Територіальні органи Державного казначейства здійснюють попередній контроль за використанням наявних ресурсів Єдиного казначейського рахунку в межах лімітів, що встановлюються Державним казначейством для кожного розпорядника коштів на підставі розподілу, затвердженого відповідним головним розпорядником.

     Державне казначейство з Єдиного казначейського рахунку перераховує через систему своїх органів у межах кошторисів бюджетних установ кошти в обсягах, визначених головними розпорядниками або розпорядниками коштів II ступеня. При надходженні коштів до органу Державного казначейства за місцезнаходженням розпорядника бюджетних коштів зарахування здійснюються на відповідні рахунки, які є складовою частиною Єдиного казначейського рахунку, що відкриваються згідно з порядком, встановленим нормативними актами.

1.2. Правова база функціонування казначейства

      З метою створення умов для більш ефективного управління коштами державного бюджету шляхом консолідації рахунків органів Державного казначейства в Національному банку Кабінетом Міністрів України і Національним банком затверджено постанову від 15 вересня 1999 року №1721 "Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства".

[15,c. 143-144]Відповідно до цієї постанови Державне казначейство має зосередити всі кошти державного бюджету на своєму єдиному рахунку, що дасть змогу більш ефективно використовувати ці кошти і управляти ними.

     Платіжна система виконання державного бюджету є частиною національної платіжної системи, у якій держава виконує функції отримувача і відправника платежів державного бюджету.

    Під платежами державного бюджету слід розуміти переказ коштів від держави до зовнішнього отримувача і навпаки — від зовнішнього отримувача до держави. Тобто платіж складається з двох складових: надходжень і виплат. Якщо переказ коштів здійснюється між кількома державними відомствами, то такі платежі вважаються внутрішніми у системі органів Держказначейства.

    Чинна платіжна система виконання Державного бюджету України регулюється Національним банком України, Міністерством фінансів, Державним казначейством України відповідно до покладених на ці органи функцій.

Платіжна система виконання бюджету включає три елементи:

1.       Система норм, що визначає правила проходження платежів.

2.       Технічне забезпечення здійснення платежів.

3.       Механізм взаємовідносин користувачів коштів з казначейською системою.

Казначейське виконання державного

бюджету за доходами і видатками

включає:

                                                                     ↓

Облік надходження платежів

 

 

Регулювання обсягів і  термінів прийняття бюджетних зобов'язань

 

Дозвіл на право

здійснення

видатків у межах

затверджених

асигнувань

 

 

 Проведення платежів

розпорядників бюджетних

коштів

 

 

При цьому важливо дотримуватись таких принципів.

1.       Принцип єдності каси і єдиного бухгалтерського обліку.

2.       Принцип оплати рахунків установ, які утримуються за рахунок коштів бюджету, державними бухгалтерами (казначеями).

3.       Принцип повноти включення доходів та видатків до бюджетів.

     Практика фінансового управління та організація ефективного контролю за бюджетними коштами та бюджетним процесом сформулювала як найважливішу норму бюджетного права принцип єдності каси. Згідно з останнім, усі державні гроші акумулюються в одній касі та регулюються єдиним бухгалтерським обліком, що значно посилює контроль органів казначейства над рухом готівки. При цьому в казначейства з'являється можливість планувати оптимальну величину використання грошових коштів через їх розподіл за термінами здійснення операцій позик та зведення до мінімуму їх невикористаних залишків.

    Принцип єдності каси і єдиного бухгалтерського обліку логічно випливає із визначальної норми бюджетного права про єдність (цілісність) бюджетної системи. У свою чергу, ця норма забезпечується існуванням єдиного рахунку надходжень і платежів до бюджету та єдиної бюджетної класифікації доходів та видатків, єдністю регулювання бюджетних правовідносин, єдиною структурою бюджетної документації, вимогами надання необхідної статистичної та бюджетної інформації від одного бюджету до іншого, спільною грошовою системою та єдиною соціально-економічною політикою держави. При цьому всі державні кошти акумулюються в одній касі та регулюються єдиним бухгалтерським обліком.

    Єдність каси і бухгалтерського обліку досягається через виконання державного бюджету на основі Єдиного казначейського рахунку. Цей рахунок являє собою систему бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих у регіональних розрахункових палатах органів Державного казначейства, із відображенням руху коштів на кореспондентських рахунках в регіональних управліннях Національного банку України. На ці рахунки зараховуються податки, збори, обов'язкові платежі державного бюджету і надходження з інших джерел, встановлених законодавством України.

    Водночас з цих же рахунків органами Держказначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів. Ці рахунки діють у єдиному режимі, створюючи, таким чином, загальнодержавну систему Єдиного казначейського рахунку і забезпечуючи підґрунтя для обліку всіх здійснених на ньому операцій.

      Принцип єдності каси за умов повсюдного його запровадження дає змогу забезпечити як повну незалежність держави від банківської системи щодо контролю та обліку доходів і платежів, так і ефективне вирішення завдань, пов'язаних з управлінням державними доходами і витратами. Реалізуючи принцип єдності каси і бухгалтерського обліку, державний казначей забезпечує здійснення платежів, а також проводить платежі і оплату державних витрат.

    Єдність бюджетної системи України не може бути забезпечена лише наявністю єдиного рахунку надходжень і платежів, її цілісність ґрунтується також на запровадженні єдиного бухгалтерського обліку на основі єдиної бюджетної класифікації доходів і видатків. Лише тоді внутрішня платіжна система Державного казначейства України забезпечує повне і своєчасне проходження коштів державного та місцевих бюджетів через органи Державного казначейства з одночасним їх відображенням у бухгалтерському обліку.

   Наказом Державним казначейством України від 28 листопада 2000 р. №119 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів. [15, c. 233] Слід зазначити, що при складанні нового плану рахунків були використані підходи, які застосовуються в обліку виконання бюджету в країнах з розвинутими ринковими відносинами. Новий план рахунків дає можливість:

  • враховувати всі зміни, що відбулися в економічній і фінансовій сферах, а також усі джерела надходження до державного бюджету в розрізі складових;
  • відображати операції з виконання видаткової частини з урахуванням діючих методів і прийомів, а також операції щодо взаємодії державного бюджету з іншими ланками бюджетної системи в процесі його виконання;
  • відображати на рахунках бухгалтерського обліку державні внутрішні та зовнішні боргові зобов'язання.

    Виконання державного бюджету здійснюється шляхом відображення Державним казначейством усіх операцій у системі відкритих на ім'я органів Державного казначейства рахунків з надходження коштів до Державного бюджету України та їх використання.

    При здійсненні повернень надмірно та/або помилково сплачених платниками платежів кошти з внутрішньої платіжної системи Державного казначейства потрапляють через субкореспондентський рахунок управління Державного казначейства в СЕП НБУ, а звідти через кореспондентський рахунок відповідного банку у його внутрібанківську платіжну систему, де зараховуються на рахунок платника.

     Щоб повною мірою уявити дію та переваги ЄКР, необхідно чітко визначити сферу діяльності ЄКР і межі охоплення ним фінансових ресурсів країни. Інакше кажучи, стоїть питання про доцільність створення й використання ЄКР для кожного рівня управління (державного, регіонального, місцевого) або утворення ЄКР спільного користування.

    Немає єдиної моделі, яка б могла стати орієнтиром при визначенні сфери діяльності ЄКР і пов'язаних з ним казначейських операцій. Казначейські системи в країнах, де вони функціонують, склалися історично й дуже різняться між собою підходом до охоплення регіональних і місцевих фінансових операцій І, зокрема, до питання про консолідацію грошових ресурсів на ЄКР. У будь-якому разі питання про консолідацію грошових ресурсів зводиться до реалізації одного з двох рішень:

  • створення загального ЄКР спільного використання для органівуправління різних рівнів;
  • створення ЄКР для кожного рівня управління окремо з метою необмежувати самостійність регіональних і місцевих органів владив галузі управління фінансами.

      Інші рішення можуть розглядатися лише як похідні від цих базових варіантів вирішення даного питання. Немає сумніву, що є ряд обгрунтованих аргументів на користь кожного з рішень. Так, єдине казначейство, якщо це вивірений крок Уряду, надає такі переваги органам управління:

1.       Уведення ЄКР спільного використання для органів управліннярізних рівнів потенційно вдосконалює управління коштами, їх фінансове планування та операції казначейства з позичання коштів,а також забезпечує ефективний контроль за рівнем бюджетногодефіциту. Централізація операцій позичання коштів  зводить витрати до мінімуму.

2.       Загальне казначейство здатне застосовувати єдині економічноефективні робочі процедури для виконання та обліку державнихплатіжних операцій і грошових надходжень для всіх органів управління. Це забезпечує більшу результативність, цілеспрямованість і дієвість фінансових операцій.

3.       Дешевше організувати, укомплектувати персоналом і обладнатиелектронно-обчислювальними машинами казначейство загальне,що складається з центральної штаб-квартири та деякої кількостірегіональних відділень, в основному відділів платежів і звітності,замість того щоб вводити мережу казначейських управлінь дляорганів управління кожного рівня.

     Однак функціонування загального казначейства з ЄКР спільного використання ставить важливе питання про наслідки такого крокудля самостійності місцевих органів управління. У зв'язку з цим дуже важливо визначитися з такими питаннями:

  • чи будуть казначейські операції (фінансове планування, управління коштами, виконання бюджету та управління платежами) негативно позначатися на самостійності регіональних і місцевих органів управління в галузі управління фінансами;
  • чи не обмежить зведення всіх грошових ресурсів разом, у межахЄКР спільного використання, можливість кожного органу управління здійснювати належний контроль за власними ресурсами.

     Тому доречно розглянути також ситуацію, за якої ЄКР використовуватиметься органами управління всіх рівнів спільно без втратиїх самостійності у сферах залучення та розподілу ресурсів. Для цьогослід обговорити питання визначення функцій та обов'язків казначейства та досягти консенсусу. Особливо це стосується питань розмежування повноважень, у межах яких має працювати казначейство.

       За наявності таких домовленостей навіть дія класичної організації казначейського управління, яка відповідає принципу "одне казначейство — один адміністратор", не викликатиме серйозних побоювань з боку регіональних і місцевих органів управління. Річ у тому, що казначейські операції, зокрема контроль за станом ЄКР, управління коштами та їх фінансове планування, є вузькоспеціалізованими й потребують прийняття оперативних рішень відповідно до фінансової ситуації, що склалася. Цими операціями неможливо ефективно управляти в режимі подвійного підпорядкування казначейства центральним і регіональним (або місцевим) органам управління. Тому якщо загальне казначейство задовольняє потреби органів управління різних рівнів, воно має залишатися під винятковим контролем з боку центрального уряду та, зокрема, Кабінету Міністрів України. Однак це не означає, що казначейство, яке реалізує свої функції на зазначених засадах, має діяти незалежно від місцевої адміністрації. Звичайно, казначейство повинно мати змогу здійснювати свої повсякденні операції без втручання з боку управлінських структур місцевих органів влади, однак воно є обслуговуючою організацією, тому йому слід працювати в тісному контакті з органами управління, яким воно надає послуги. Серед іншого, казначейство має надавати регулярні звіти про фінансові операції зацікавленим органам управління, а також управлінську інформацію, яка може бути отримана на підставі його даних.

    Щодо питання про впровадження ЄКР для кожного рівня управління в країні, слід зазначити, що аргументи на користь ЄКР спільного користування не зачіпають практичних проблем, пов'язаних з його впровадженням. Особливо це стосується країн, які мають неадекватні системи зв'язку та ресурси обчислювальної техніки. Для нормального функціонування казначейства його центральні та регіональні офіси мають бути з'єднані надійними та ефективними лініями зв'язку, як і комп'ютерними мережами в діалоговому режимі. Там, де неможливо забезпечити мінімально необхідний рівень вимог до зазначених засобів зв'язку, особливо в країнах територіальне великих, державне казначейство зосереджується передусім на обслуговуванні центрального уряду, а потім за створення більш сприятливих умов на місцях межі його діяльності розширюються на наступні рівні регіональних і місцевих органів управління. У міру того як діяльність державного казначейства буде дедалі ефективнішою порівняно з традиційними методами, місцеві органи управління прагнутимуть інтегруватися в його робочу мережу.[14,c. 59]

    Отже, з урахуванням зазначених перешкод, а також правових та адміністративних міркувань може прийматися обґрунтоване рішення про впровадження мережі казначейських управлінь для органів управління кожного рівня. За реальної необхідності такого кроку потрібно детально розглянути та прийняти рішення з таких проблемних питань:

  • чи слід органам управління кожного регіону створювати власнеказначейство та ЄКР;
  • чи слід регіональним і місцевим органам управління нижчестоящого рівня щодо регіонів також створювати власні казначействата ЄКР, якщо цей рівень може обслуговуватися казначейством вищестоящого рівня з відповідними застереженнями щодо захистумісцевої самостійності;
  • чи слід регіональним і місцевим органам управління розроблятита застосовувати єдину нормативно-інструктивну базу (казначейські правила, що регулюють систему державних платежів, організацію банківської діяльності, систему надання офіційної звітностітощо) з одного центру для фінансових операцій усіх рівнів управління.

     Питання про створення казначейства та ЄКР на кожному регіональному рівні виникає в умовах складного територіального поділу країни (штати, землі, федерації тощо). Такі територіальні утворення можуть мати власну законодавчу та фінансову базу, однак являють собою єдине державне утворення, де центральний уряд делегує їм права, обов'язки і самостійність у межах державності.

    Було б неправильно стверджувати, що одна модель казначейської системи краща за іншу, Сутність полягає в тому, що в конкретних умовах (історичних, політичних, економічних, соціальних, територіальних тощо), що склалися в даній країні, одна модель привабливіша та прийнятніша за іншу. Інакше кажучи, немає гарної та поганої моделі, а є відповідність і невідповідність моделі конкретним умовам, що склалися в країні.

     Крім визначення сфери діяльності ЄКР, що потребує вирішення ряду складних питань, дуже важливим етапом формування ефективної казначейської системи є визначення меж охоплення ЄКР фінансових ресурсів країни. Ураховуючи всі проаналізовані нами переваги консолідації грошових ресурсів на ЄКР, поетапній їх інтеграції в систему ЄКР, на нашу думку, підлягають:

  • залишки касових коштів від попереднього року (попередніх років);
  • податкові та неподаткові надходження;
  • бюджетні та позабюджетні кошти;
  • офіційні трансферти в національній валюті;
  • дивіденди, внески та інші надходження з державних підприємств;
  • прибутки фінансових установ, що належать державі;
  • доходи від інвестицій, включаючи надходження процентних платежів від боржників держави;
  • надходження від продажу державних активів, включаючи доходивід приватизації;
  • повернення позик боржниками;
  • ресурси позабюджетних фондів, крім тих, що мають конкретнийдозвіл діяти поза межами Державного казначейства;
  • будь-які інші податкові та бюджетні надходження, передбаченічинним законодавством України;
  • потоки касових коштів, отримані від операцій позичання та надходження від повернення коштів по державному кредитуванню.

     Цей перелік фінансових ресурсів відображує практику консолідації грошових ресурсів на ЄКР у розвинених країнах, які пройшли шлях становлення системи державного казначейства. Характерною особливістю таких країн є досягнення практично єдиної думки з приводу універсальності охоплення грошових ресурсів органів управління в межах ЄКР. Це різко відрізняється від практики, що переважає в централізованій плановій економіці, де традиційно фінансові ресурси в значних масштабах створювалися, витрачалися та вносилися до банків поза межами бюджетних рахунків.

 ІІ.   Реєстраційні рахунки в системі Державного казначейства

        2.1. Управління єдиним казначейським рахунком

    Організація банківської діяльності в централізованій плановій економіці породжувала численні типи та велику кількість банківських рахунків для опрацювання фінансових операцій органів управління. Для впорядкованого переходу до режиму ЄКР було проведено перепис усіх бюджетних міністерств і бюджетних одиниць, що мали обслуговуватися казначейством. Щоб не виявилося, що під час перепису якусь структуру пропущено, було проведено перехресну перевірку даних, наданих зацікавленими державними відомствами, з інформацією, яку мав банківський сектор. Ці заходи дали змогу в короткі терміни закрити всі поточні бюджетні рахунки в установах уповноважених банків і забезпечили більш досконалу базу даних по бюджетних показниках, а також цілковиту незалежність держави від банківської системи у здійсненні контролю та обліку доходів і платежів.

    Закриття поточних бюджетних рахунків в установах комерційних банків супроводжувалося відкриттям органами Державного казначейства іншого типу рахунків. Щоб забезпечити контроль та облік коштів, що виділяються розпорядникам кредитів відповідно до розпису доходів і видатків державного бюджету, в органах Державного казначейства на їх ім'я відкриваються реєстраційні рахунки.

     Реєстраційні рахунки відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів усіх рівнів як складові єдиного казначейського рахунка для обліку витрат, передбачених кошторисами доходів і видатків цих розпорядників відповідно до бюджетної класифікації.

    Щоб відкрити реєстраційні рахунки та завести особові справи, розпорядники кредитів мають надати до органів Державного казначейства такі документи:

  • заяву на відкриття рахунка в системі органів Державного казначейства, підписану керівником і головним бухгалтером;
  • довідку про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України із зазначеним ідентифікаційним кодом;
  • копію затвердженого положення про діяльність підприємства, установи, організації або копію статуту, затверджену вищестоящоюустановою чи нотаріально;
  • доведений до розпорядника кредитів поквартальний обсяг асигнувань, передбачений державним бюджетом України, з розподілом по розділах, главах, параграфах і статтях бюджетної класифікації;
  • затверджений кошторис доходів і видатків із поквартальним розподілом;
  • картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до законодавства України надано право розпоряджатися реєстраційним рахунком і підписувати платіжні та інші розрахункові документи. Укартку також потрібно вносити зразок печатки бюджетної установи;
  • звіт про виконання кошторису видатків установи на дату закриття фінансування через поточний бюджетний рахунок в установіуповноваженого банку (тобто на момент переходу на казначейське виконання кошторисів видатків);
  • витяг з особової картки розпорядника бюджетних коштів (у разізміни адреси та органу державного казначейства).

   Відповідно до наданих документів здійснюється реєстрація розпорядників кредитів державного бюджету у зведеному реєстрі, де їмнадається порядковий номер, що використовується для кодуванняреєстраційних рахунків. Реєстраційні рахунки розпорядників кредитів відкриваються в розрізі розділів бюджетної класифікації. Рахунки відкриваються на один бюджетний рік та щорічно подовжуються.

   З метою регулювання правовідносин, пов'язаних з виконанням державного бюджету, органи Державного казначейства укладають договір з розпорядниками коштів державного бюджету, на підставі якого здійснюють їх розрахункове обслуговування відповідно до встановлених лімітів і затвердженого кошторису доходів і видатків. Договір складається за встановленою формою і має містити реквізити сторін, визначати їхні права та обов'язки, відповідальність за невиконання умов договору, термін його дії та інші умови. Договір передбачає право Державного казначейства обмежувати та відкликати ліміти видатків у разі виявлення фактів порушення встановленого порядку виконання державного бюджету.

   При зміні юридичної адреси або інших реквізитів розпорядник коштів має в тижневий термін повідомити орган Державного казначейства в письмовій формі про свої нові дані. Якщо зі зміною юридичної адреси змінюється й адміністративно-територіальне підпорядкування розпорядника коштів, то договір на розрахункове обслуговування укладається ним з органом Державного казначейства за новим місцезнаходженням. Реєстраційний рахунок і особова справа, відкриті за старою адресою, закриваються.

    Кожний конкретний розпорядник бюджетних коштів у системі Державного казначейства може мати кілька реєстраційних рахунків, що залежить від деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації.

   З метою поліпшення ефективності управління бюджетними коштами наказом Державного казначейства України від 11 лютого 2002 р. №23 затверджено Порядок управління єдиним казначейським рахунком. Цей порядок передбачає організацію роботи у центральному апараті Державного казначейства України, встановлення ліміту ЄКР, а також підкріплення ЄКР.[10, c. 91]

    Відповідно до Порядку виконання державного бюджету за видатками за умови функціонування внутрішньої платіжної системи Управління видатків державного бюджету та Управління міжбюджетних відносин формують реєстри та зведені реєстри на виділення асигнувань. Зведений реєстр складається в двох примірниках. Перший примірник та його електронна копія передається Управлінню консолідованої звітності з виконання бюджетів для відображення в обліку зобов'язань Державного казначейства перед управліннями, другий -Управлінню фінансових ресурсів для прийняття рішень щодо підкріплення ЄКР управлінь Державного казначейства.

    Електронні копії реєстрів на виділення бюджетних асигнувань Управління видатків державного бюджету та Управління міжбюджетних відносин у регламентованому режимі засобами телекомунікаційного зв'язку доводять управлінням Державного казначейства.

   Управління фінансових ресурсів готує розпорядження на перерахування коштів з ЄКР центральному апарату Державного казначейства України та його управлінням і засобами електронного зв'язку доводить його до виконання управлінням Державного казначейства та надає копію Управлінню консолідованої звітності з виконання бюджетів.

   Поновлення ЄКР одних управлінь Державного казначейства може здійснюватися за рахунок запозичення ЄКР інших управлінь. При цьому управління Державного казначейства, якому поновлено ЄКР, протягом ЗО хвилин з часу поновлення ЄКР (але не пізніше 20.00) надає Управлінню фінансових ресурсів звіт. На підставі звіту Управління готує розпорядження на відображення заміни кредитора у бухгалтерському обліку Державного казначейства України, яке надається для виконання Управлінню консолідованої звітності з виконання бюджетів.[15, c. 302]

     Поновлення ЄКР управлінь Державного казначейства може здійснюватись також за рахунок доходів загального фонду державного бюджету, належних до перерахування центральному апарату ДКУ. У цьому випадку Управління фінансових ресурсів готує розпорядження на поновлення ЄКР управлінь Державного казначейства за рахунок вказаного фонду та доводить його до виконання управлінням Держказначейства, а копію надає Управлінню фінансової звітності з виконання бюджетів.

   Розпорядження є обов'язковим до виконання управлінням Державного казначейства в першочерговому порядку. Після його виконання у повному обсязі здійснюється перерахування на рахунок Держказначейства належних йому доходів загального фонду державного бюджету. Якщо вказана в розпорядженні сума більша за денні надходження, належні до перерахування Державному казначейству України, розпорядження виконується протягом декількох днів до повного виконання. Управління Держказначейства не пізніше 9.00 наступного робочого дня надає Управлінню фінансових ресурсів звіт про виконання розпорядження. Звіт надається до повного виконання розпорядження. Управління фінансових ресурсів подає звіти до Управління консолідованої звітності з виконання бюджетів для відображення в бухгалтерському обліку як зменшення зобов'язань Державного казначейства України перед управліннями.

   Суми поновлення ЄКР по кожному управлінню Державного казначейства не можуть перевищувати сум зобов'язань Держказначейства перед цими управліннями. Контроль за дотриманням цієї вимоги здійснює Управління фінансових ресурсів та Управління консолідованої звітності з виконання бюджетів.

   Формат обміну інформацією щодо розпоряджень Державного казначейства України та звітів управлінь про їх виконання визначається Управлінням фінансових ресурсів за погодженням з Управлінням інформаційних технологій.

Державне казначейство України встановлює ліміт ЄКР управлінням Держказначейства з урахуванням їх платіжного календаря. Лімітна довідка готується Відділом внутрішніх казначейських операцій.

   Управління Державного казначейства щоденно в регламентованому режимі по завершенню операційного дня перераховують залишки коштів, які обліковуються ними за балансовим рахунком №1111 та перевищують встановлений ліміт ЄКР, на рахунки доходів державного бюджету, які відкриті в органах Державного казначейства.[20, c. 50-51]

   У щоденному режимі Відділ внутрішніх казначейських операцій Управління фінансових ресурсів здійснює моніторинг фінансового стану управлінь Державного казначейства та вносить пропозиції керівництву Державного казначейства України щодо сум та джерел підкріплення ЄКР.

   Управління Державного казначейства для своєчасного підкріплення ЄКР щоденно до 16.00 надають електронною поштою Управлінню фінансових ресурсів заявку-розрахунок за встановленою формою про прогнозовану потребу в коштах наступного робочого дня. У разі виникнення ризиків втрати платіжної спроможності протягом дня управління Державного казначейства надсилають заявку про підкріплення ЄКР за встановленою формою. Загальна сума заявки не може перевищувати суми зобов'язань Державного казначейства України перед відповідним його управлінням. Заявка дійсна протягом одного робочого дня.

   Кожного 1-го робочого дня місяця, наступного за звітним, Управління фінансових ресурсів надсилає електронною поштою управлінням Державного казначейства для звіряння реєстр кредиторської заборгованості Державного казначейства України перед ними по вищенаведених операціях. Кожного 2-го робочого дня місяця, наступного за звітним, управління Державного казначейства електронною поштою повідомляють про встановлені розбіжності     Управління фінансових ресурсів та з'ясовують причини їх виникнення.

Загальна характеристика рахунків, які відкриваються в органах Державного казначейства

   Виконання державного бюджету здійснюється на підставі відображення Державним казначейством усіх операцій у системі відкритих на ім'я органів Державного казначейства рахунків із надходження коштів у Державний бюджет України і їх використання.

   Рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства, відповідно до порядку їх функціонування та призначення коштів, поділяються на:

1.      Бюджетні рахунки:

  • бюджетні рахунки для зарахування надходжень (рахунки за надходженнями);
  • бюджетні рахунки для здійснення видатків (рахунки розпорядників та одержувачів коштів): зведені особові рахунки; особові рахунки; реєстраційні рахунки; спеціальні реєстраційні рахунки; окремі рахунки за іншими коштами розпорядників.

2.      Поточні рахунки  -рахунки інших клієнтів (наприклад,  суб'єктів господарювання, які відкривають рахунки в органахДержавного казначейства згідно нормативних документів).

    Для зарахування бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів в органах Державного казначейства відкриваються зведені особові рахунки.

3.   Зведені особові рахунки- рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства головним розпорядникам бюджетних коштів для зарахування виділених асигнувань державного бюджету без зазначення кодів бюджетної класифікації видатків і подальшого їх зарахування на особові та реєстраційні рахунки.

   Особові рахунки - рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам бюджетних коштів (крім розпорядників IIIступеня) для зарахування коштів, що підлягають подальшому розподілу та перерахуванню конкретному розпоряднику (одержувачу) коштів бюджету.

   Розпорядники коштів IIступеня для асигнування коштів нижчестоящим розпорядникам бюджетних коштів подають в органи казначейства розподіл на перерахування коштів із своїх особових рахунків на реєстраційні рахунки розпорядників коштів нижчого (III) ступеня. Вони відіграють важливу роль в упорядкуванні платіжно-розрахункових відносин в процесі касового виконання державного бюджету та контролю за дотриманням і забезпеченням державної фінансової дисципліни. [15, c. 278]

  Реєстраційні рахунки- це рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам і одержувачам коштів державного та місцевих бюджетів як складові Єдиного казначейського рахунку для обліку операцій за коштами загального фонду відповідного бюджету. [15, c. 281]

   Спеціальні реєстраційні рахунки - рахунки, які відкриваються розпорядникам коштів державного бюджету усіх ступенів та одержувачам коштів для обліку доходів і видатків, передбачених їхніми кошторисами у частині спеціального фонду. [15, c. 284]

2.2. Порядок відкриття реєстраційних рахунків

    Порядок відкриття та використання реєстраційних рахунків регламентується Інструкцією "Про відкриття реєстрацінних рахунків органами Державного казначейства України", затвердженої наказом Головного управління державного казначейства України від 9 квітня 1997 року №32.  [18, c. 34]

    Для відкриття реєстраційних рахунків заводяться особові справи на розпорядників коштів. При цьому розпорядники коштів подають до органів Державного казначейства такі документи:

  • заяву на відкриття рахунка в системі органів Державного казначейства, підписану керівником та головним бухгалтером;
  • довідку про внесення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України із зазначенням ідентифікаційного коду;
  • копію затвердженого положення або статуту про установу, підприємство, організацію, засвідчену вищестоящою установою або нотаріально;
  • затверджений кошторис бюджетної установи;
  • доведений до розпорядника коштів помісячний обсяг асигнувань загального фонду, що передбачений у бюджеті України, в розрізі кодів програмної класифікації видатків;
  • картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до законодавства України надано право розпорядження рахунком і підписування платіжних та інших розрахункових документів і відбитком печатки;
  • звіт про виконання кошторису установи на дату закриття фінансування на поточні бюджетні рахунки в установі уповноваженого банку (тобто на момент переходу на казначейське виконання кошторисів видатків);
  • витяг з особової картки розпорядника коштів (у випадках зміни адреси та органу Державного казначейства).

    Згідно з поданими документами здійснюється реєстрація розпорядників коштів у зведеному реєстрі, у якому на підставі централізовано встановленого коду кожній бюджетній установі надається номер. Дані номери є складовою частиною коду їхніх реєстраційних рахунків. Реєстраційні рахунки розпорядників коштів відкриваються в розрізі кодів програмної класифікації видатків за встановленим порядком.

    Реєстраційні рахунки відкриваються на підставі договорів між розпорядниками коштів та органами Державного казначейства.

   Договір складається за встановленою формою і містить: предмет договору, права і обов'язки сторін, порядок розв'язування спорів, строки дії договору, порядок його зміни і припинення, інші умови та юридичні адреси сторін. Договір передбачає право Державного казначейства України припиняти фінансування видатків у разі виявлення фактів порушень встановленого порядку виконання державного бюджету. Згідно з договором казначейство забезпечує розрахункове обслуговування розпорядника коштів у межах лімітів видатків відповідно до затвердженого кошторису видатків та фактичних надходжень на Єдиний казначейський рахунок державного бюджету. Органи Державного казначейства безпосередньо здійснюють платежі на користь суб'єктів господарської діяльності, інших підприємств, організацій, установ, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів. [15, с.327]

При цьому казначейство має право:

  • вимагати підтверджуючі документи на проведення оплати;
  • здійснювати перевірки фінансово-бухгалтерських документів про зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів;
  • одержувати матеріали, необхідні для здійснення попереднього контролю за раціональним і цільовим витрачанням коштів, що виділяються із державного бюджету.

Казначейство зобов'язується:

  • надавати розпоряднику коштів усі послуги із розрахункового обслуговування, передбачені законодавством стосовно коштів державного бюджету;
  • своєчасно проводити розрахункові операції за дорученням розпорядників коштів;
  • здійснювати списання коштів із рахунку розпорядника коштів за поданими розрахунково-платіжними документами згідно із затвердженим кошторисом видатків і в межах наявних коштів;
  • забезпечувати таємницю операцій на рахунках розпорядників коштів.

Розпорядники коштів мають право:

  • розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на його реєстраційних рахунках, у межах затвердженого кошторису видатків та затверджених головним розпорядником коштів лімітів видатків;
  • контролювати своєчасність зарахування коштів на свої рахунки та їх перерахування.

    Розпорядники коштів несуть відповідальність за неправильність оформлення розрахунково-платіжних документів щодо оплати рахунків і повинні подавати звіти про використані кошти державного бюджету у строки, встановлені казначейством.

     Дія договору може бути призупинена за ініціативою однієї із сторін у разі виявлення фактів порушень встановленого порядку виконання державного бюджету та у випадках припинення діяльності однієї із сторін.

2.3 Проведення операцій на реєстраційних рахунках

    На реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів, що відкриваються в органах Державного казначейства, зараховуються кошти, що надходять на їхнє ім'я. Кожний конкретний розпорядник коштів у системі казначейства може мати декілька реєстраційних рахунків, що залежить від деталізації контролю за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації (КПКВ).

   Оплата витрат розпорядників бюджетних коштів органами Державного казначейства з реєстраційних рахунків проводиться як шляхом безготівкового здійснення платежів безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, що виконали роботи чи надали послуги, так і шляхом надання дозволу на отримання готівки в установах банків на потреби, передбачені кошторисами чи нормативно-правовими актами.

   Оплата рахунків розпорядників бюджетних коштів здійснюється органами Державного казначейства на підставі поданих платіжних доручень, до яких додаються підтвердні документи (рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, трудові угоди, акти виконаних робіт тощо). Платіжні доручення приймаються до виконання при наявності затверджених кошторисних призначень загального і спеціального фондів, помісячних планів асигнувань загального фонду, зареєстрованих боргових та фінансових зобов'язань та у межах наявності коштів за певним кодом економічної класифікації видатків відповідного реєстраційного рахунку.

   Для оформлення документів на отримання заробітної плати, стипендій, допомоги, видатків на службові відрядження та інших коштів, що видаються на видатки, які не можуть бути проведені безготівковою оплатою, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів подають до органів Державного казначейства платіжні доручення на перерахування коштів із реєстраційних рахунків на поточні рахунки, відкриті в установах банків на ім'я органів Державного казначейства за балансовими рахунками групи 257  "Кошти до виплати".[19, c. 18].

   Одночасно з платіжними дорученнями подаються також заявки на видачу готівки. На підставі перевіреної заявки органи Державного казначейства виписують на уповноважених осіб, вказаних у заявці, грошові чеки на отримання готівки. Уповноважені особи розпорядників бюджетних коштів на підставі належно оформлених грошових чеків отримують готівку з поточних рахунків, відкритих в установах банків на ім'я органів Державного казначейства за балансовими рахунками групи 257.

   Після отримання готівки на продукти харчування та/або господарські витрати до органу Державного казначейства подається документ, що підтверджує здійснені видатки. Це може бути акт придбання матеріальних цінностей, прибуткова накладна, роздавальна відомість тощо.

   Підтвердні документи подаються протягом трьох днів після придбання. При неподанні у встановлені терміни вищенаве-дених документів орган Державного казначейства не видає чеки на отримання іншої готівки на будь-які потреби (крім видатків за захищеними статтями).

   У Законі України "Про державний бюджет України на 2002 рік" затверджено такий перелік захищених статей видатків загального фонду державного бюджету за економічною структурою видатків:[14, c. 60]

  • оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110);
  • нарахування на заробітну плату (код 1120);
  • придбання  медикаментів  та  перев'язувальних  матеріалів(код 1132);
  • забезпечення продуктами харчування (код 1133);
  • виплата процентів за державним боргом (код 1200);
  • трансферти населенню (код 1340);
  • трансферти місцевим бюджетам (код 1320).

    При отриманні заробітної плати та прирівняних до неї платежів разом із заявкою подаються платіжні доручення на перерахування сум прибуткового податку з громадян,  сум 122 нарахувань до Фондів соціального страхування та сум страхових внесків до Пенсійного фонду. При проведенні видатків органи Державного казначейства не здійснюють контроль за правильністю нарахування і термінами перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів і інших перерахувань до бюджетів та державних цільових фондів. Відповідальність за нецільове та неефективне витрачання позабюджетних коштів несуть їх розпорядники. Органи Державного казначейства несуть відповідальність тільки за цільовим направленням коштів, згідно з поданими документами, що є підставою для здійснення операцій.

    На реєстраційних рахунках розпорядника коштів відображаються всі суми сплачених платіжних доручень, грошових чеків та суми, що повертаються на них. За результатами кожного окремого дня в реєстраційних рахунках підсумовуються загальні обороти по дебету та кредиту та виводиться залишок коштів.

   Реєстраційні рахунки складаються в 2-х примірниках. Перші примірники реєстраційних рахунків і платіжних доручень та заявки на отримання готівки залишаються в органах Державного казначейства, звідки передаються до поточного архіву в кінці кожного місяця. Другий примірник, який разом з додатками передається розпоряднику коштів, є випискою з реєстраційного рахунку.

    На наступний після проведення видаткових операцій день, виписки опрацьовуються, перевіряється повнота проведених витрат. За допомогою програмного забезпечення проведені операції відображаються на реєстраційних рахунках розпорядників та одержувачів  бюджетних коштів. У кінці робочого дня складається відомість обігу коштів на реєстраційних рахунках, дані якої звіряються з клієнт-банківською випискою (за балансовим рахунком №3921 "Інші рахунки органів Державного казначейства").[15, c. 411]

   Помилки в записах на реєстраційних рахунках виправляються шляхом проведення на них зворотних записів у зв'язку з чим виписуються виправні меморіальні ордери.

    Після закінчення місяця на підставі даних по особових картках до відділу бухгалтерського обліку і звітності відповідного органу Державного казначейства подається звіт про використання бюджетних коштів по розпорядниках коштів, який звіряється зі звітами розпорядників коштів про виконання кошторисів видатків і подається до вищестоящого органу казначейства.

    Реєстраційні рахунки діють в єдиному режимі, створюючи таким чином загальнодержавну інформаційно-обчислювальну систему Єдиного казначейського рахунку, яка забезпечує облік усіх здійснюваних на ньому операцій. Це дозволяє Держказначейству в режимі реального часу мати інформацію про:

  • баланс Єдиного казначейського рахунку, отриманий як результат здійснення операцій на всіх його бюджетних рахунках;
  • рух коштів за доходами та видатками державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;
  • рух коштів з виконання місцевих бюджетів з моменту їх обслуговування в системі Держказначейства.

    Рахунки відкриваються на один бюджетний рік і щорічно поновлюються. Стаття 57 Бюджетного кодексу регламентує порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду. Не пізніше 31 грудня або на останній день іншого бюджетного періоду Державне казначейство закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді. На кінець бюджетного періоду Державне казначейство зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду державного бюджету для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. Рахунки спеціального фонду державного бюджету відкриваються в наступному бюджетному періоді із записом про всі не витрачені в попередньому бюджетному періоді кошти, які були одержані на виконання відповідних завдань.

2.4.  Порядок відкриття спеціальних реєстраційних рахунків та проведення операцій на них

     Порядок відкриття спеціальних реєстраційних рахунків аналогічний порядку, за яким відкриваються реєстраційні рахунки. Спеціальні реєстраційні рахунки відкриваються на підставі договорів між розпорядниками коштів та органами Державного казначейства. Для відкриття спеціальних реєстраційних рахунків заводяться особові справи на розпорядників коштів. При цьому розпорядники коштів подають до органів Державного казначейства ті самі документи, що й для відкриття реєстраційних рахунків. Крім цього подається також зведення показників спеціальному фонду в розрізі груп власних надходжень та звіт про надходження та використання коштів спеціального фонду.

   На спеціальні реєстраційні рахунки бюджетних установ в органах Державного казначейства зараховуються власні надходження бюджетних установ та інші кошти спеціального фонду.

    З метою вдосконалення системи власних надходжень бюджетних установ постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року №659

[4, c. 42] затверджено перелік груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання. Перелік підготовлено виходячи з необхідності забезпечення належного складання державного та місцевих бюджетів, їх виконання і спрямовано на визначення єдиних підходів до утворення та використання власних надходжень бюджетних установ з урахуванням статей 29 і 69 Бюджетного кодексу в частині зарахування до доходів державного бюджету плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок державного бюджету; до доходів місцевих бюджетів власних надходжень бюджетних установ, які утримуються за рахунок відповідних бюджетів, та статті 13 Кодексу в частині включення до спеціального фонду бюджету призначень на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень.

    Власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи, кожна з яких формується за типами та видами надходжень, а саме:

  • плата за послуги, що надаються бюджетними установами (код класифікації доходів бюджету 24121000);
  • інші джерела власних надходжень бюджетних установ (код класифікації доходів бюджету 24122000).

   Першу групу утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законами та нормативно-правовими актами. Такі надходження мають постійний характер і обов'язково плануються у бюджеті. До цієї групи відносяться:

1)      плата за послуги, що надаються бюджетними установамизгідно з їх функціональними повноваженнями, тобто це кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функційта завдань бюджетних установ;

2)      надходження бюджетних установ від  господарської та/абовиробничої діяльності допоміжних, навчально-допоміжнихпідприємств, господарств, майстерень тощо; квартирна платата плата за гуртожиток; від працевлаштування спецконтингенту; відрахування від заробітку або іншого доходу спецконтингенту за харчування, речове майно, комунально-побутові та інші надані йому послуги тощо. У разі створеннядля провадження господарської діяльності госпрозрахункових підрозділів, які мають статус юридичної особи, їх доходи та видатки не є власними надходженнями бюджетної установи і не включаються до спеціального фонду бюджету;

3)      плата за оренду майна бюджетних установ, що їм належить;

4)      надходження бюджетних установ від реалізації майна:   відреалізації необоротних активів (крім будівель і споруд таінших матеріальних цінностей, у тому числі списаних), заздані як брухт і відходи чорні, кольорові, дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння у розмірах, що згідно із законодавством залишаються у розпорядженні установи.

    Другу групу утворюють кошти, перераховані бюджетним установам для виконання окремих доручень, а також благодійні внески, гранти та дарунки. Такі кошти не мають постійного характеру і плануються лише у випадках, що попередньо визначені рішеннями Кабінету Міністрів України, укладеними угодами, в тому числі міжнародними, календарними планами проведення централізованих заходів тощо. Ця група власних надходжень бюджетних установ включає:

1)      благодійні внески, гранти та дарунки, тобто всі види добровільної безповоротної та безоплатної допомоги як передачабудь-яких видів майна, у тому числі внески від спонсорів тамеценатів. Гранти надаються на безповоротній основі та спрямовуються на реалізацію цілей, визначених програмою їхнадання, проектом міжнародної технічної допомоги тощо;

2)      кошти, які отримують бюджетні установи для виконанняокремих конкретних доручень від підприємств, організаційчи фізичних осіб, від інших бюджетних установ. Сюди відносять також інвестиції, які згідно із законодавством надходять до бюджетних установ, у тому числі на спорудження житлових будинків.

   Власні надходження бюджетних установ використовуються відповідно до закону про державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет за такими напрямами:

а)       перша група:

  • підгрупа 1 - на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням зазначених у підгрупі послуг;
  • підгрупа 2 - на організацію зазначених у підгрупі видів діяльності, а також на господарські видатки бюджетних установ;
  • підгрупа 3 - на утримання, обладнання, ремонт майна бюджетних установ;
  • підгрупа 4 - на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей; на покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти; на преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збиранням відходів і брухту, а також на господарські потреби бюджетних установ.

б)      підгрупа 2 групи - за спеціально визначеними напрямами уразі надходження таких коштів.

    Враховуючи вище означене та відповідно до листа Державного казначейства України від 03.01.2002 р. №07-06/18-59 бюджетній установі можуть бути відкриті спеціальні реєстраційні рахунки за трьома групами коштів спеціального фонду:

1.       Плата за послуги, що надаються бюджетними установами.

2.       Інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

3.       Інші кошти спеціального фонду.

    При цьому до третьої групи коштів спеціального фондувідносяться кошти, які мають цільове призначення і віднесені до доходів та видатків спеціального фонду відповідно до Закону про Державний бюджет України на поточний рік. Наприклад, надходження та використання коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва, хмелярства; надходження та використання коштів Фонду України соціального захисту інвалідів.

   Органи Державного казначейства відкривають бюджетним установам спеціальні реєстраційні рахунки з урахуванням груп спеціальних коштів в розрізі кодів програмної класифікації видатків. Залишки невитрачених у попередньому бюджетному періоді коштів, які були одержані на виконання відповідних завдань, на підставі платіжних доручень, наданих розпорядниками бюджетних коштів, зараховуються на відкриті відповідні спеціальні реєстраційні рахунки. При цьому програму та вид рахунку, на який зараховуються залишки, визначає розпорядник бюджетних коштів.

   Порядок проведення операцій на спеціальних реєстраційних рахунках аналогічний порядку, що застосовується до реєстраційних рахунків. Відмінність полягає в тому, що при проведенні видатків за групами власних надходжень розпорядників коштів не проводиться реєстрація боргових і фінансових зобов'язань.

   Зі спеціальних реєстраційних рахунків установ можуть проводитися перерахування коштів на ім'я вищестоящих та підвідомчих установ та організацій, не обумовлені кошторисами. Для таких проведень не вимагаються ніякі підтвердні документи, вони здійснюються тільки на підставі платіжних доручень.

2.5.  Ознаки кодування та аналітичні параметри рахунків

      З 1 січня 2003 р. в усіх органах Державного казначейства буде встановлено програмно-технічний комплекс АС "Казна" видатки. [17,  c. 18].  У зв'язку з цим передбачено новий порядок кодування рахунків. Порядок кодування та аналітичні параметри рахунків розпорядників та одержувачів коштів, інших клієнтів органів Державного казначейства регламентується наказом Державного казначейства України від 27 травня 2002 р. №92. Для кодування рахунків використовуються аналітичні параметри, перелік яких, залежно від недетермінова-ного запиту до системи, може змінюватись та доповнюватись.

    Аналітичні рахунки для операцій клієнтів за бюджетними асигнуваннями (рахунки розпорядників та одержувачів коштів, інших клієнтів) мають 14 знаків і відкриваються за наступною схемою:

 ВВВВ К GGG NNNNNN,

де ВВВВ  - номер балансового рахунку відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного та місцевих бюджетів;

К - ключ або контрольний розряд що вираховується (І знак)     автоматично, відповідно до стандарту СЕП НБУ; GGG   - код many рахунку, який присвоюється набору аналітичних параметрів. Зазначений набір аналітичних параметрів містить всю необхідну інформацію про рахунок. При цьому залежно від коду типу рахунку можуть використовуватись наступні параметри: код відомчої класифікації; код за програмною класифікацією видатків або код за функціональною класифікацією видатків; код за мережею; ступінь підпорядкованості розпорядника коштів; ознака коштів; код органу Державного казначейства, в якому відкрито рахунок; код органі/ Державної податкової служби, в якому зареєстровано власника рахунку; код території;

NNNNNN  - номер, що забезпечує унікальність рахунку з від повідним набором аналітичних параметрів. Зазначений номер присвоюється засобами програмного забезпечення при відкритті аналітичного рахунку його власнику.[15, c. 472]

    З входженням внутрішньої платіжної системи органів Державного казначейства в систему електронних платежів щодо виконання державного та місцевих бюджетів за видатками реєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки будуть замінені на конкретні аналітичні рахунки розпорядників і одержувачів коштів державного бюджету та інших клієнтів, що обслуговуються в органах Державного казначейства.

ІІІ. Перспективи розвитку єдиного казначейського рахунку

   Ефективність наповнення дохідної частини державного бюджету, окрім рішень у сфері податково-бюджетної політики, залежить також від організації системи управління де ржавними платежами, яка визначає ефективність такої політики. Тому з прийняттям рішення про створення Державного казначейства та початком упровадження безпосередньо казначейської системи касового виконання державного бюджету почалася розробка принципово нової системи управління державними платежами з боку казначейства, а також перегляд процедур прискореного переказування надходжень з банків-посередників на єдиний казначейський рахунок в ОПЕРУ НБУ.

   Для досягнення цього було прийняте рішення про розбудову організаційної структури ЄКР, яку організовано у вигляді сукупності обмеженої кількості субрахунків у межах Національного банку України в поєднанні з транзитними рахунками в банках-посередниках. Інакше кажучи, оптимальний варіант побудови структури ЄКР передбачає наявність двох субрахунків у штаб-квартирі Національного банку, субрахунка у кожному регіональному відділенні Національного банку та транзитних рахунків у банках-посередниках.

До субрахунків у штаб-квартирі Національного банку належать:

  • "Рахунок поточних операцій";
  • "Зведений балансовий рахунок".

   Рахунок поточних операцій— це основний операційний рахунок казначейства, по якому здійснюються записи про всі угоди, укладені через щоденні операції. Фактичні проводки по рахунку відбивають:

  • розрахунок по щоденних чистих вимогах до банків-посередників у зв'язку з операціями з широким колом клієнтів на місцях;
  • прямі операції казначейства на ЄКР;
  • операції Національного банку відповідно до постійних інструкцій Центрального казначейства, наприклад щодо виплат відсотків власникам державних боргових зобов'язань.

   Остаточне сальдо наприкінці робочого дня на рахунку поточних операцій може бути переказане на технічний субрахунок "Зведений балансовий рахунок". Метою цього рахунка, який відбиває сальдо наприкінці робочого дня, є спрощення заходів щодо запобігання короткостроковим порушенням рівноваги в потоках касових коштів. Дебетовий баланс на зведеному балансовому рахунку відбиває позику Національного банку казначейству та породжує вимоги до казначейства, а кредитовий баланс дає казначейству проценти. Але якщо функціонує комп'ютерна програма, що відслідковує сальдо наприкінці робочого дня по рахунку поточних операцій та вираховує відповідні проценти, тоді потреби у вільному балансовому рахунку може й не бути.

   Субрахунки в регіональних відділеннях Національного банку організовані у вигляді субрахунка рахунка поточних операцій. Залишки касових коштів на регіональних субрахунках завжди е складовою ЄКР. Тому передавання грошових активів між штаб-квартирою та регіональними субрахунками є обов'язком Національного банку. У технічному плані він здійснює електронний переказ кредитових записів між субрахунками та щодня переказує залишки касових коштів з регіональних субрахунків на рахунок поточних операцій у Національному банку з тим, щоб останній правильно відбивав сальдо наприкінці робочого дня.

    Основною метою субрахунків у регіональних відділеннях Національного банку є скорочення ліній зв'язку між відділеннями банків-посередників, що здійснюють операції з широким колом клієнтів у регіонах, і ЄКР у Національному банку. Ці субрахунки можуть не використовуватися в невеликих країнах з розвиненою системою електронного зв'язку в банківському секторі. Операції з широким колом клієнтів можуть здійснюватися банками-посередниками. Водночас така діяльність банків-посередників має бути організована так, щоб не допускати утворення невикористаних запасів готівки на рахунках або дроблення грошових ресурсів органів управління. А тому кожне регіональне представництво казначейства відкриває в банку-посереднику "Казначейський транзитний рахунок" і за необхідності "Казначейський поточний рахунок". [15, c. 485]

   Банк-посередник, який затверджений Національним банком для здійснення операцій з широким колом клієнтів, зараховує на казначейський транзитний рахунок усі державні надходження без жодних розмежувань між ними, а також здійснює з нього платежі за всіма казначейськими платіжними дорученнями та чеками. Наприкінці робочого дня остаточне сальдо на транзитному рахунку, яке підтверджується відділенням відповідного територіального казначейства, має бути надане в найближче відділення Національного банку для врегулювання розрахунків по субрахунку ЄКР.

    Дуже важливо, щоб оперативні процедури за участю трьох сторін, а саме органів Державного казначейства, банків-посередників і Національного банку України, були відпрацьовані ретельно для забезпечення безперервної роботи. Ці процедури, крім іншого, мають передбачати регулярне узгодження за операціями між зазначеними трьома сторонами. Банки-посередники мають право на певну оплату своїх послуг, що потрібно обумовити у відповідних угодах. З іншого боку, також необхідно передбачити можливість накладення штрафних санкцій, в тому разі якщо банк-посередник не виконує своїх обов'язків або безпідставно затримує зарахування державних надходжень на казначейський транзитний рахунок.

    Зазначений казначейський транзитний рахунок передбачається для опрацювання більшої частини операцій з широким колом клієнтів. Водночас для його нормального функціонування та забезпечення розрахунків у той самий день або наступного дня необхідно мати надійний і швидкий зв'язок між банками-посередниками та Національним банком України. Однак у віддалених районах країни з неадекватними лініями зв'язку щоденні розрахунки можуть бути неможливими. У таких випадках казначейству потрібний казначейський поточний рахунок, що відкривається в банку-посереднику. За вказівкою казначейства через певні проміжки часу на даний рахунок (з даного рахунка) переказуватимуться кошти найближчим відділенням Національного банку (у найближче відділення Національного банку), що веде субрахунок ЄКР. [9, c. 128]

    Але, безперечно, за такої організації роботи цілком імовірно, що на рахунку в банку-посереднику утворяться невикористані запаси готівки, їх можна звести до мінімуму за допомогою відповідних оцінок і фінансового планування потоків касових коштів, що утворюються на рахунках, а також за умови наявності фінансового контролю з боку відділень Національного банку та територіальних органів Державного казначейства. Без сумніву, практика відкриття казначейського поточного рахунка в банку-посереднику має застосовуватися лише у виняткових випадках.

Висновки

    Отже, ми розглянули тему „Єдиний казначейський рахунок та перспективи його розвитку”. І можемо зробити наступні висновки:

  1. Єдиний казначейський рахунок- це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України.
  2.      За наявності Єдиного казначейського рахунку контроль за рухом бюджетних коштів органи Державного казначейства можуть здійснювати безперервно в режимі реального часу кожного дня, а за необхідності - кілька разів на день.
  3. На Єдиний казначейський рахунок зараховується загальна сума надходжень відповідно до бюджетної класифікації (податки, збори» всі обов'язкові платежі та надходження, встановлені законодавством України). З нього здійснюються платежі на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.
  4. Ефективність наповнення дохідної частини державного бюджету, окрім рішень у сфері податково-бюджетної політики, залежить також від організації системи управління де ржавними платежами, яка визначає ефективність такої політики. Тому з прийняттям рішення про створення Державного казначейства та початком упровадження безпосередньо казначейської системи касового виконання державного бюджету почалася розробка принципово нової системи управління державними платежами з боку казначейства, а також перегляд процедур прискореного переказування надходжень з банків-посередників на єдиний казначейський рахунок в ОПЕРУ НБУ.    Для досягнення цього було прийняте рішення про розбудову організаційної структури ЄКР, яку організовано у вигляді сукупності обмеженої кількості субрахунків у межах Національного банку України в поєднанні з транзитними рахунками в банках-посередниках. Інакше кажучи, оптимальний варіант побудови структури ЄКР передбачає наявність двох субрахунків у штаб-квартирі Національного банку, субрахунка у кожному регіональному відділенні Національного банку та транзитних рахунків у банках-посередниках.

Використана література

  1. Батура О.В.  Державне казначейство України: місце і роль у виконанні бюджету // Фінанси України. -2003. -№ 11. - С. 3-10
  2. Положення про єдиний казначейський рахунок затверджене наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 р. N 122 // Вісник Національного банку України. -2002. -№ 7. - С. 23-27
  3. Булгакова С. О.  Історія казначейської справи: Навчальний посібник;М-во освіти і науки України, Київ. нац. торг.-екон. ун-т. -К., 2002. -136 с.
  4. Жибер Т. Державне казначейство України: становлення, проблеми, перспективи  // Фінанси України. -2001. -№ 1. - С. 40-46
  5. Кичко І. І.  Фінансування соціальної сфери через банківську та казначейську системи // Актуальні проблеми економіки. -2004. -№ 7. - С. 18 - 23.
  6. Кондратюк С. Я.Послуги державного казначейства: сутність і тенденції розвитку // Фінанси України. -2005. -№ 1. - С.16-24
  7. Кондратюк С.Становлення і розвиток казначейської системи в Україні // Фінанси України. -2003. -№ 7. - С.17-26
  8. Копитов С. Функції казначейства з виконання державного та місцевого бюджетів // Фінанси України. -2001. -№ 5. - С. 45-50
  9. Михайлова С.  Шляхи вдосконалення казначейської системи виконання Державного бюджету // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. -2002. -№ 2. - С. 125-130
  10. Осипчук Л.Л.   Основи казначейської справи: Навчальний посібник;Ред. Л. С. Тоболіч; МАУП. -Київ, 2003. -150 с.
  11. Осипчук Л.  Інститут казначейства як гарант фінансового забезпечення економічних реформ в Україні// Економіка. Фінанси. Право. -2000. -№ 12. - С. 15-18
  12.  Павлюк К.В.Казначейське обслуговування місцевих бюджетів // Фінанси України. -2004. -№ 5. - С.68-75
  13. Панкевич Л.Державне казначейство України-фінансово-кредитний орган держави // Галицькі контракти. -2000. -№ 49: Дебет-кредит. - С. 15-18
  14.  Стоян В.   Казначейська система виконання бюджетів // Фінанси України. -2002. -№ 9. - С. 56-64
  15. Юрій С.І.   Казначейська система: Підручник, Тернопольська акад. народного господарства ; Ін-т фінансів. -Тернопіль: Карт-бланш, 2002. -590 с.
  16. Кіреєв О.   Казначейське обслуговування місцевих бюджетів : проблеми та шляхи розв'язання // Фінанси України. -2001. -№ 5. - С. 34-40
  17. Чечуліна О.  Державне казначейство- правовий статус та напрямки діяльності // Економіка. Фінанси. Право. -2000. -№ 12. - С. 18
  18. Єремейчук Р.   Вдосконалення діяльності державного казначейства: регіональний аспект // Банківська справа. -2000. -№ 2. - С. 34-36
  19.  Шуляк П. Казначейство як система виконання бюджету України // Економіка. Фінанси. Право. -2004. -№ 3. - С. 15-20
  20. Сивашенко Н. Консолідація коштів держбюджету на рахунку Державного казначейства в НБУ // Вісник Національного банку України. -2000. -№ 7. - С. 50-51

 

загрузка...
Top