Фінансове планування

Вступ.

1. Економічна сутність і завдання фінансового планування.

2. Фінансові плани підприємств матеріального виробництва.

3. Особливості фінансового планування в бюджетних організаціях.

Висновки.

Список використаних джерел.


Вступ

Фінансове планування — це процес розробки системи фінансових планів, який полягає у визначенні фінансових цілей, встановленні ступеня відповідності цих цілей поточному фінансовому стану підприємства та формулюванні послідовності дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. У процесі планування розробляють узагальнюючі фінансові показники кількісного та якісного характеру і визначають найбільш ефективні шляхи їх досягнення.

У даній роботі головна мета - розкрити сутність та призначення фінансового планування на підприємствах.

Завдання роботи- визначити різні потреби у фінансовому плануванні підприємств, різних за розміром, організаційно-правовою формою та формою власності.

Актуальність теми. Фінансово-господарська діяльність будь-якого підприємства спрямована на завоювання чи збереження в умовах ринку достойної конкурентної позиції, тому передбачає не тільки аналіз і оцінку досягнутих результатів, а й планування майбутньої діяльності, зокрема складання коротко- та довгострокових фінансових планів. Успішна реалізація таких планів забезпечує досягнення відповідної конкурентної позиції на ринку та сприяє подальшому економічному зростанню підприємства.

У період трансформації адміністративної економіки в ринкову фінансове планування довгий час залишалося поза увагою, що було обумовлено особливостями перехідного періоду.

Практика країн з ринковою економікою свідчить, що чим вищий рівень фінансового планування, тим ефективнішим є управління діяльністю підприємств. У цьому зв'язку доцільно визначитися з сутністю та завданнями фінансового планування на різних підприємствах.


1.Економічна сутність і завдання фінансового планування

Призначенням фінансового планування є вирішення таких основних завдань:

— забезпечення підприємства фінансовими ресурсами, необхідними для його нормальної господарської діяльності, включаючи розширене відтворення основних засобів підприємства, формування обігових коштів, матеріальне стимулювання, забезпечення соціальних потреб працівників;

— виявлення резервів у господарській діяльності підприємства та спрямування їх на підвищення ефективності виробництва;

— забезпечення раціональних та взаємовигідних економічних відносин підприємства з іншими підприємствами-постачальниками матеріальних ресурсів, бюджетом та банками;

— здійснення контролю за господарсько-фінансовою діяльністю підприємства та за утворенням й використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів[1].

Важливість фінансового планування для великих підприємств не викликає сумніву. Більшість з них силами власної планово-фінансової служби та залучених зовнішніх фахівців здійснюють фінансове планування, фінансовий аналіз та розробляють необхідні прогнозні фінансові моделі. Тоді як складнішим залишається розробка фінансових планів для малих і середніх підприємств, де всі завдання щодо фінансового аналізу та фінансового планування вирішує бухгалтер чи директор відповідно до їх компетенції. Остання не дозволяє їм реалізувати ці завдання на необхідному рівні.

Дослідження проблем фінансового планування свідчить, що разом із зростанням розміру малих підприємств і переходом їх у статус середніх зростає потреба у фінансовому аналізі та обґрунтованому фінансовому плануванні. Для ефективної діяльності малих і середніх підприємницьких структур основою має стати фінансовий аналіз та фінансове планування. Разом з тим для малих підприємств фінансове планування є більш актуальним, ніж фінансовий аналіз, в той час як для середніх підприємств пріоритетним є фінансовий аналіз.

Для малих підприємств значною потребою є прогнозування грошових потоків, оскільки тільки стабільність надходження виручки та правильність визначення їх витрат виступають гарантом їх безперервної діяльності. При наданні переваг фінансовому плануванню вагоме значення має також специфіка діяльності (виробничих, торговельних та інших малих і середніх підприємств).

У галузі виробництва, на малих і середніх підприємствах, однаковою мірою визнають як фінансовий аналіз, так і фінансове планування. Це звичайно обумовлено тим, що здійснення аналізу сприяє виявленню проблем в організації та реалізації фінансового планування цими суб'єктами господарювання.

Одним з найважливіших завдань у сфері управління фінансами малих підприємств є планування їх діяльності, тоді як керівники малих підприємств часто не усвідомлюють значення фінансового планування, не орієнтуються належним чином у ринкових умовах господарювання, а тому не приділяють достатньої уваги плануванню взагалі і фінансовому зокрема. Вимогам ефективного управління не відповідає також і фінансова інформація, яка надається керівництву[2].

Найважливішою проблемою у сфері фінансового планування є забезпечення обґрунтованості розробки фінансового плану, його реальності. Це залежить значною мірою від достовірності даних щодо збуту, дебіторської заборгованості та строків її погашення, потреб у фінансуванні, налагодженої роботи підрозділів, задіяних у складанні фінансового плану, та оперативності його розробки.

Отже, для забезпечення обґрунтованого фінансового планування та виконання фінансового плану необхідною є підготовка регламенту його складання, залежно від розміру підприємства (велике, середнє, мале) та специфіки діяльності, організаційно-правової форми, належним чином опрацьованої та достовірної вихідної інформації.

До фінансового планування вдаються як до процесу оцінки майбутніх фінансових потреб підприємства, так і для визначення того, як проводилося фінансування в минулому періоді і на що витрачені кошти. За допомогою фінансового планування і контролю менеджери підприємства можуть оцінити, наскільки відповідають його цілям застосовані прийоми фінансових розрахунків. Прийоми планування дають змогу визначити, коли і які саме кошти потрібні підприємству[3].


2. Фінансові плани підприємств матеріального виробництва

Як вітчизняні економісти, так і зарубіжні трактують фінансовий план підприємства у вузькому і широкому сенсі. Переважна більшість з них визначає фінансовий план підприємства як складову його бізнес-плану. Зокрема, такої позиції дотримуються Г.Г. Кірейцев, Р.А. Слав'юк, Л.М. Павлова, В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Г.О. Партій, А.Г. Загородній. Так, за Г.Г. Кірейцевим, фінансовий план — це заключна частина бізнес-плану, яка узагальнює всі попередні розділи у вартісному виразі". Отже, фінансовому плану відводять досить "скромну" роль узагальнюючого документа бізнес-плану підприємства, що, на наш погляд, є явно недостатнім. Разом з тим Л.М. Павлова підкреслює широкий діапазон завдань, що вирішують у процесі реалізації фінансового плану підприємства. "Фінансовий план — важливий документ бізнес-планів, що складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів і програм, так і для управління поточною і стратегічною фінансовою діяльністю"[4]. У цьому трактуванні охоплено весь спектр діяльності підприємства, що знаходить відображення у фінансовому плані. Разом з тим з появою П(С)БО, де визначено зміст операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, по-різному трактується фінансова діяльність підприємств. Більшість авторів відносить до неї всю звичайну діяльність підприємств. Ці питання також потребують уточнення.

Аналогічне визначення фінансового плану підприємства дає Р.А. Слав'юк: "Фінансовий план є важливим елементом бізнес-плану, який складається для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, а також для управління поточною і стратегічною фінансовою діяльністю"[5]. Подальший розгляд ним цих питань свідчить про однозначне розуміння фінансового плану і кошторису, з чим важко погодитися, оскільки кошторис відображає, як правило, лише витрати на утримання підприємства (установи) чи підрозділу. Поряд з цим тут підкреслюється важлива характеристика фінансового плану щодо визначення необхідних фінансових ресурсів. Так, автор уточнює, що фінансовий план (кошторис доходів і видатків) показує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для поточної та довгострокової діяльності, дає орієнтир у фінансовій діяльності підприємств на плановий рік[6]. Спірним є як розуміння фінансового плану, так і визначення фінансової діяльності.

Взаємозв'язок фінансового плану з іншими планами різних підрозділів відмічає Е. Гринолл, хоча також визнає його бізнес-планом. На його думку, "Фінансовий план — це не що інше, як бізнес-план на наступний рік, виражений у фінансових показниках". Отже, фінансовий план — це не просто запропонований план або "перелік бажаного" окремого підрозділу, а те, шо стикується з планами всіх інших підрозділів організацій в інтересах досягнення поставлених завдань"[7].

У широкому розумінні розглядають фінансовий план В.М. Гриньова і В.О. Коюда. За їх визначенням, "Фінансовий план є узагальнюючим розділом плану розвитку фірми і має відображати всі джерела фінансових ресурсів для здійснення передбачених заходів фірми. Крім того, фінансовий план має враховувати заходи з формування іміджу фінансової стійкості фірми і впливу на курсову вартість випущених фірмою цінних товарів"[8]. Такої ж думки дотримується Л.М. Павлова: фінансовий план можна розглядати як завдання за окремими показниками, а також як фінансовий документ, що забезпечує взаємозв'язок показників розвитку підприємства з ресурсами, що мають місце, взаємодію сукупної вартісної оцінки засобів, які беруть участь у відтворювальних процесах, і грошового капіталу, що використовується[9].

На наш погляд, більш чітким буде таке визначення: фінансовий план — це документ, що відображає обсяг надходжень коштів і їх спрямування у плановому періоді з метою забезпечення потреб поточної діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов'язань перед державою, банками, постачальниками та іншими кредиторами.

Розглянемо питання, пов'язане з фінансовим плануванням на підприємстві. Це планування усіх доходів та напрямів витрачання грошових засобів для забезпечення його розвитку. Здійснюється воно шляхом складання фінансових планів різного змісту та призначення залежно від завдань та об'єктів планування.

Фінансове планування пов'язане з плануванням виробничо-інвестиційної діяльності підприємств і сприяє виявленню внутрішніх резервів для потреб підприємства. Для господарюючого суб'єкта значення фінансового планування полягає в тому, що воно:

— втілює вироблені стратегічні цілі у форму конкретних фінансових показників;

— забезпечує фінансовими ресурсами закладені у виробничому плані економічні пропорції розвитку;

— дає можливість визначення життєздатності проекту підприємства в умовах конкуренції;

— виконує роль інструменту отримання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів[10].

У процесі фінансового планування забезпечується необхідний попередній контроль за створенням і раціональним використанням фінансових ресурсів. Фінансове планування є однією з найважливіших ділянок фінансової діяльності і відображає багатоманітні грошові відносини підприємства зі своїми робітниками, з бюджетом та кредитною системою. Об'єктами планування є доходи підприємства, включаючи нагромадження (прибуток тощо), взаємовідносини з державним бюджетом і державними позабюджетними фондами, обсяг капіталовкладень, інших форм інвестування фінансових ресурсів (зокрема, участь на ринку цінних паперів), обсяг довготермінових кредитів банків на інвестиційні заходи, потреба підприємства у власних обігових коштах і джерелах їх покриття.

Однак поряд із необхідністю широкого застосування фінансового планування в теперішніх умовах діють фактори, що обмежують його використання на підприємствах. Основні з цих факторів такі:

1) високий ступінь невизначеності на українському ринку, пов'язаний із глобальними змінами в усіх сферах суспільного життя (їх непередбачуваність ускладнює планування);

2) незначна частка підприємств, які мають фінансові можливості для здійснення серйозних фінансових розробок;

3) відсутність ефективної нормативно-правової бази вітчизняного бізнесу[11].

На жаль, неможливість застосування фінансового планування на підприємствах зумовлюється не лише перерахованими вище факторами, а й звичайним небажанням керівників цих підприємств вдаватися до його методів та прийомів. Відмовляючись від застосування фінансового планування, керівники підприємств таким чином відмовляються й від ефективнішого розв'язання таких завдань, які є основними на підприємстві, а саме:

— забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;

— визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;

— виявлення внутрігосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових засобів;

— встановлення раціональних фінансових відносин із бюджетом, банками та контрагентами;

— виконання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

— контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.

Досвід багатьох розвинутих компаній промислових країн показує, що за сучасного ринку, з його жорсткою конкуренцією, планування фінансово-господарської діяльності є найважливішою умовою їх виживання, економічного зростання та процвітання. Саме воно дає змогу оптимально пов'язати наявні можливості підприємства щодо випуску продукції з попитом і пропозицією, що склалися на ринку.

Як виявляється на практиці, підприємства, на яких застосовуються методи фінансового планування, мають змогу ефективніше організувати свою виробничо-господарську та фінансово-економічну діяльність. Наприклад, за допомогою фінансового планування досить великі компанії, які мають дочірні підприємства, можуть не тільки визначити планові обсяги виробництва продукції, виручки від її реалізації, обсяги витрат на виробництво цієї продукції та ін., а й коригувати напрями виробничо-фінансової діяльності дочірніх підприємств залежно від їхніх потреб та можливостей фінансової віддачі[12].

На нашу думку, при застосуванні фінансового планування на підприємстві слід приділяти більше уваги короткотерміновому (1—3 роки) плануванню та поточному (до 1 року). Це пов'язано з тим, що на сучасному етапі розвитку економіки України має місце її непередбачуваність.

Також при плануванні фінансово-господарської діяльності підприємства слід одночасно робити розрахунки, пов'язані з прогнозуванням імовірності його банкрутства. Це необхідно для того, щоб визначити доцільність вжиття тих чи інших заходів, пов'язаних із фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Із метою вдосконалення механізму фінансового планування на вітчизняних підприємствах, на нашу думку, слід звернути увагу на такі основні положення:

1. Для вдалого здійснення фінансового планування, прогнозування та контролю фінансовому керівнику підприємства рекомендується використовувати достатню інформаційну базу, яка описує індивідуальні особливості фінансової структури підприємства та його стану на ринку, а саме: постанови директивних органів із питань розвитку галузі; державні закони; вихідні дані, які розраховуються відповідними службами підприємства при розробці проекту плану (прибуток, економічні нормативи); результати попередньої роботи зі споживачами із встановлення довгострокових господарських зв'язків та укладення договорів поставок та надання послуг; інформація про використання трудових та матеріально-технічних ресурсів (із досвіду закордонних компаній); матеріали аналізу виробничо-фінансової діяльності з метою виявлення внутрішніх резервів виробництва та збільшення прибутку підприємства та ін. Інформація, яка використовується для управління, повинна бути сконцентрована на ключових результатах та завжди відповідати обставинам, що склалися. Напрацювання корисної інформації передбачає формування творчого підходу, який допомагає за балансом та бухгалтерським звітом про прибутки та збитки побачити закономірності, які визначають фінансові результати.

2. У період переходу до ринкової економіки важливого значення набуває принцип наукової обґрунтованості фінансового планування, який передбачає економічне обґрунтування фінансових показників, а також відображення в них реальних процесів економічного і соціального розвитку, збалансованості в них усіх фінансових ресурсів.

3. Надання самостійності підприємствам у фінансовому плануванні дасть змогу їм при розробці фінансового плану та в процесі його виконання регулювати розміри доходів та витрат; самостійно визначати джерела фінансування та вишукувати додаткові фінансові ресурси; оптимізувати сам процес планування. Фінансовий план не є догмою, в умовах становлення ринкової економіки підприємство повинно гнучко реагувати на зміни зовнішніх та внутрішніх умов виробництва та збуту. В кожний відрізок часу співвідношення попиту та пропозиції продукції не є сталим, не залишаються незмінними й інші умови: випуск аналогічної продукції конкуруючими підприємствами, ціни на матеріали, витрати на виробництво та реалізацію готової продукції. Виникає необхідність прослідкувати рух матеріальних та фінансових ресурсів з початку виробництва і до його завершення, щоб дослідити вплив кожного фактору на кінцевий результат.

4. Для досягнення успіху та конкурентоспроможності на ринку підприємству необхідно проводити його аналіз і прогнозування, розробляти цінову політику, постійно перевіряючи її ефективність, вносячи корективи за необхідністю. Тому політика цін є одним з найважливіших елементів фінансового планування діяльності підприємства. Ціноутворення — складний процес, оскільки ціна є величиною принципово нестійкою. На неї

впливає стан економіки, кон'юнктура ринку, політика конкурентів, посередники, покупці і т.ін. Процес ціноутворення повинен відображати загальні цілі підприємства, бути тісно пов'язаним із ними. Кожна компанія повинна постійно вести роботу зі збору та аналізу цінової інформації про товари, аналогічні своїм, яка використовується при виборі цінової політики. При цьому стратегія цін повинна включати систематичні дії з цінами або планування рішень, пов'язаних із ними, а також стратегії, які діють протягом певного часу для досягнення ширших цілей, що є в загальних або маркетингових планах підприємства.

5. Слід приділити увагу проблемі гнучкості та надійності фінансового планування, актуальність якої зростає зі збільшенням обсягу виробництва, розширенням його структури та номенклатури, умовам, які склеїлися на ринку реалізації товарів та послуг. Ринкова економіка створює необхідність зміни галузевої структури, складу та основних напрямів вкладення фінансових ресурсів, прискорення зміни цінової політики як способу реагування на потреби ринку. Гнучке фінансове планування необхідно розглядати як процес визначення фінансових потреб підприємства на плановий період, який дає змогу проводити структурну, організаційну, фінансову адаптацію до внутрішніх або зовнішніх умов, що змінюються. Застосування оптимізаційних розрахунків у практиці фінансового планування дає можливість підприємству гнучко та швидко реагувати на зміни кон'юнктури ринку, підтримувати свою конкурентоспроможність, прискорювати свій розвиток[13].


3. Особливості фінансового планування в бюджетних організаціях

Сучасні умови господарювання, за яких підприємства опинилися наодинці з невизначеним зовнішнім середовищем, непередбачуваною поведінкою інших суб'єктів ринкових відносин, спонукали їх до впровадження та максимального розширення прогнозування і фінансового планування, подальшого удосконалення методології й методики розроблення як прогнозів, так і планів. Для державних підприємств фінансове планування стало взагалі обов'язковим.

У теоретичному аспекті фінансове планування розглядають як невід'ємну частину загального планування звичайної діяльності підприємства. Разом з тим сутність фінансового планування трактується вченими по-різному. Немає чіткого визначення понять "фінансове планування", "фінансовий план підприємства", "бюджетування" на мікрорівні, змісту фінансових планів залежно від організаційно-правової форми та розміру підприємства. Розглянемо детальніше тлумачення сутності фінансового планування. Під фінансовим плануванням Р.А. Слав'юк[14] розуміє розрахунок обсягів фінансових ресурсів. На його думку, "... фінансове планування являє собою розрахунок обсягів фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямами використання у відповідності з виробничими і маркетинговими показниками підприємств на плановий рік". Вважаємо, що під фінансовим плануванням на підприємстві слід розуміти, передусім, процес розробки видів різних фінансових планів як за термінами, змістом, так і за завданнями, які мають бути розв'язані в процесі виконання цих планів.

Г.О. Партій і А.Г. Загородній стверджують, що "... фінансове планування — це розроблення системи фінансових планів за окремими напрямами фінансової діяльності підприємства, які забезпечують реалізацію його фінансової стратегії у плановому періоді"[15]. Наведене визначення, на наш погляд, стосується поточного або оперативного фінансового планування, оскільки покликане забезпечити реалізацію фінансової стратегії, що здійснюється у поточному періоді. Причому незрозуміло, чому фінансове планування має охоплювати лише окремі напрями фінансової діяльності, а не всю звичайну діяльність, яка включає крім фінансової також операційну та інвестиційну.

Обґрунтовуючи необхідність та значення фінансового планування, варто звернутися до навчального посібника "Фінанси підприємств" за редакцією Г.Г. Кірейцева, де підкреслюється, що "... фінансове планування потрібне в першу чергу для збереження фінансової рівноваги підприємства, а з іншого боку, — для уникнення накопичення зайвих ліквідних засобів"[16].

Дійсно, фінансовий план, як і будь-який інший план, — це взаємозалежне, взаємозумовлене регулююче управління діяльністю, де навіть невеликі зміни зовнішніх і внутрішніх умов та чинників можуть порушити передбачені структури і баланси, що потребує повного перегляду всіх складових[17]. Особливо це важливо за сучасної складної економічної ситуації, коли непрогнозована інформація, нестабільність законодавства диктують необхідність щомісячного коригування плану розвитку підприємства.

Розглянувши визначення фінансового планування різних авторів, вважаємо за необхідне уточнити, що процес фінансового планування повинен відображати мету операційної та маркетингової діяльності підприємства, представляти собою розроблення системи різних за змістом і термінами дії фінансових планів, визначати обсяг фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання залежно від розміру підприємства, форми господарювання, форми власності та поставлених завдань.

Отже, за допомогою фінансового планування підприємство визначає на плановий рік усі джерела формування та надходження коштів, приріст активів, обсяг повернення залучених коштів та витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів, покриттям збитків минулих періодів, підтримує свою платоспроможність та ліквідність.

Відродження фінансового планування почалося на державних підприємствах. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до статті 20 Закону України "Про підприємства в Україні" від 21.09.2000 р. Законом передбачено, що державне підприємство (крім казенного), а нині уже й казенне, самостійно складає річний фінансовий план. Обов'язковим воно стало і для акціонерних підприємств, де частка держави у статутному капіталі становить 50 + 1 відсоток. Відповідно до цього закону раніше, а нині згідно з Господарським кодексом, державні підприємства здійснюють поточне фінансове планування, і вимоги до обґрунтованості фінансових планів зростають. Підприємства інших форм власності розробляють і затверджують фінансові плани у порядку і в строки, визначені їхнім власником (власниками).

Вихідним пунктом системи поточного планування діяльності підприємства є його фінансова стратегія та фінансова політика. Поточне фінансове планування дає можливість підприємству визначити джерела фінансування його розвитку, сформувати структуру доходів і витрат, забезпечити стійку платоспроможність, визначити структуру його активів та капітал на кінець планового періоду.

Поточний фінансовий план державним підприємством та підприємствами з різною часткою власності у статутному капіталі складається на рік із розбивкою по кварталах за рекомендованою Міністерством економіки України формою. Головним документом процесу поточного фінансового планування є фінансовий план.


Висновки

Невід'ємною частиною оздоровлення національної економіки є програма фінансового оздоровлення, спрямована на створення надійної фінансової бази для прискорення виробничого і соціального розвитку; підвищення активності фінансових стимулів; інтенсифікацію виробництва та його збалансованість. її реалізація багато в чому залежить від рівня й постановки фінансового планування, що визначає рух фінансових ресурсів та їх відповідність матеріальним ресурсам, забезпечує реальне використання економічних важелів, органічне поєднання товарно-грошових відносин і механізму менеджменту економікою підприємства.

Сьогодні, коли система галузевого планування втратила своє значення і повністю зруйнована, на більшості підприємств не приділяється необхідної уваги фінансовому плануванню через нестабільність фінансової системи, взаємні неплатежі, значний податковий тягар тощо. Разом із тим відмова від фінансового планування рівнозначна відмові від розробки засобів фінансового забезпечення розвитку підприємства.

Отже, з усіх розглянутих визначень сутності фінансового планування цілком очевидним є те, що без фінансового планування не може бути досягнутий такий рівень управління економікою підприємства, який забезпечує підвищення її ефективності, успіх на ринку, розширення та оновлення матеріальної бази, успішне розв'язання соціальних питань, здійснення матеріального стимулювання працівників. Саме таке розуміння фінансового планування знаходимо у В.П. Савчука. Автор наголошує на тому, що фінансове планування — "... це управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів на підприємстві, яке реалізується в деталізованих фінансових планах"[18].


Список використаних джерел

1. Білик М. Бюджетування у системі фінансового планування// Фінанси України. - 2003. - № 3. - С.97-109

2. Білик М. Д. Фінансове планування на підприємстві в сучасних умовах// Фінанси України. - 2006. - № 4. - С.133-141

3. Гринолл Э. Финансы и финансовое планирование для руководителей среднего звена : Пер. с англ. — М.: Финпресс, 1998. — 96 с.

4. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2004. - С. 175

5. Гузенко О.П. Фінансове планування на промисловаих підприємствах// Фінанси України. - 2003. - № 11. - C. 73-76

6. Жовновач Р. Планування діяльності підприємства // Фінанси України. - 2004. - № 1. - С.21-27

7. Закон України "Про підприємства в Україні" від 21.09.2000 р.

8. Калініченко О. Фінансове планування: пора, чи ще почекає? // Економіка. Фінанси. Право. - 2005. - № 10. - C. 7-8

9. Колиснык М. 6 шагов финансового планирования // Компаньон. Стратегии. - 2002. - № 8. - C. 22-27

10. Лаптєв С. Фінансове планування // Фінанси України. - 2001. - № 8. - C. 102-111

11. Мойсеєнко І. Фінансове планування на підприємстві // Фінанси України. - 2000. - № 9. - C. 155-158

12. Павлова Л.Н. Финансы предприятий: Учебник для вузов. — М.: Финансы: ЮНИТИ, 1998 .-С. 461

13. Партій Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — Л.: ЛБІ НБУ, 2003. — С 132

14. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций. — К.: Макимум, 2001. — 301 с.

15. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємства: Навч. посіб. — Київ: ЦУЛ, 2002. — С. 323

16. Фінанси підприємств: Курс лекцій / За ред. Г.Г. Кірейцева. — К.: ЦУЛ, 2002. — С. 213.

17. Фінансовий план підприємства // Податки та бухгалтерський облік. - 2003. - № 55. - C. 18-24

загрузка...
Top