Державний бюджет: структура і роль в регулюванні економіки, забезпечення соціальної злагоди в суспільстві

Вступ.

1. Поняття державного бюджету як фінансово-правової категорії та етапи його формування.

2. Економічний зміст та призначення бюджету.

3. Роль бюджету у соціально-економічному розвитку суспільства.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність теми.В світовій теорії і практиці багато теоретичних і методологічних положень бюджетної політики залишаються дискусійними, що негативно впливає на якість управління економічними процесами в країні. Не належне врахування в бюджетному процесі розробок у сфері інвестиційної, соціальної, податкової, зовнішньоекономічної, грошово-кредитної політик призводить до значних недоліків вже на стадії бюджетного планування. Між тим бюджетна політика виступає важливим інструментом реалізації як перерозподільчої так і стабілізаційної функцій держави в економіці. По-перше, саме вона забезпечує зростання обсягу фінансових ресурсів, які акумулюються у розпорядженні державних органів і використовуються для розвитку національного господарства і підвищення рівня добробуту населення. По-друге, державний бюджет через політику доходів і видатків, в умовах ринкових відносин, стає важливим інструментом стимулювання ділової активності і регулювання структури економіки за для досягнення соціально-економічних параметрів, передбачених довгостроковими загальнонаціональними цілями.

Українська економічна наука також має значні здобутки у дослідженні теоретичних підходів до формування і реалізації бюджетної політики. У роботах вітчизняних вчених Л. Василенко, О. Василика, В. Гейця, Я. Дяченка, І. Луніної, С. Льовочкіна, М. Єрмошенка, Т. Єфименко, Ц. Огня, В. Опаріна, Б. Панасюка, Д. Полозенка, І. Радіонової, А. Савченка, А. Соколовської, В. Федосова, І. Чугунова та багатьох інших висвітлюється та аналізуються особливості державного бюджету, як економічної категорії.

Віддаючи належне наявним науковим розробкам зарубіжних і вітчизняних вчених з окресленої проблематики, слід зазначити, що недостатньо дослідженим є роль державного бюджету як інструмента макроекономічного регулювання. В цьому контексті першочергового значення набуває, обґрунтування механізму реалізації бюджетної політики на базі комплексного використання методів фінансової науки та математичного моделювання, проблема визначення ефективності бюджетної політики не тільки в короткостроковій, але і в довгостроковій перспективі.

Важливість проблем удосконалення бюджетної політики з позицій стабілізації національної економіки, їх теоретична і практична значущість, а також недостатнє висвітлення в науковій літературі питань ефективної бюджетної політики для конкретних етапів розвитку молодої ринкової економіки обумовили актуальність теми роботи.

Метою дослідженняє науково-теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо проведення бюджетно-податкової політики і прогнозування параметрів державного бюджету України в умовах ринкових відносин, спрямованих на соціально-економічне зростання.

Реалізація означеної мети дослідження передбачала постановку і вирішення наступних завдань:

- дослідити еволюцію наукових підходів до державного бюджету як макроекономічної категорії;

- визначити сутність і призначення бюджетного механізму в економіці України;

- встановити найважливіші орієнтири для розробки сучасної бюджетної політики;

- проаналізувати діюче нормативно-правове забезпечення бюджетно-податкової політики України.

Об’єктом дослідження є державний бюджет як інструмент реалізації бюджетної політики, за допомогою якої досягаються цілі розвитку національної економіки.

Предметом дослідженняє теоретичні та практичні проблеми, пов’язані з використанням державного бюджету в якості інструмента макроекономічного регулювання.


1. Поняття державного бюджету як фінансово-правової категорії та етапи його формування

Бюджет сформувався в результаті тривалого історичного процесу розвитку людського суспільства, трансформації натурального господарства у вартісно-мінове, виникнення і функціонування держави. В сучасних умовах бюджет — це складне економічне і багатогранне явище, без якого не може існувати жодна держава. Об'єктивна необхідність бюджету зумовлена діяльністю держави, необхідністю перерозподілу валового внутрішнього продукту між сферами діяльності, територіями країни внаслідок нерівномірності їхнього розвитку, між окремими верствами населення для забезпечення найбільш вразливих його категорій фінансовими ресурсами.

Бюджет як центральна ланка всієї фінансової системи України є складним явищем. Він являє собою основну економічну форму планомірного утворення і використання централізованого фонду фінансових ресурсів для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства. За економічною природою бюджет відображує грошові відносини, які складаються між державою, з одного боку, та суб'єктами господарювання усіх форм власності і фізичними особами — з іншого. Він являє собою затверджений у законодавчому порядку документ у формі розпису доходів і видатків держави на відповідний термін.

Етапи формування державного бюджету: проектний, робочий, завершальний, регулятивний. Під час проектного етапу здійснюється бюджетне планування, яке є невід’ємною частиною формування державного бюджету. Робочий етап охоплює перевірку Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету проекту закону про Державний бюджет України щодо відповідності його бюджетному законодавству; розгляд Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України та його прийняття. Завершальний етап передбачає розгляд Закону про Державний бюджет України (з можливим формулюванням пропозицій і поверненням на повторний розгляд до Верховної Ради України) Президентом України, його підписання та оприлюднення. У випадку внесення до Закону про Державний бюджетУкраїнизмін вже після набуття ним юридичної сили починається регулятивний етап формування державного бюджету.

Широкого розповсюдження в нашій державі набули податковий і неподатковий методи, які мають економічну природу та правові ознаки й застосовуються здебільшого під час мобілізації надходжень до державного бюджету.

До правових методів формування державного бюджету відноситься трансфертний метод, що використовується під час планування державного бюджету. Грошова емісія та державні внутрішні і зовнішні запозичення можуть виступати статтею фінансування бюджету. Ці методи суттєво відрізняються за економічним змістом та ставленням до них. Так, грошова емісія як джерело покриття бюджетного дефіциту у більшості країн світу, у тому числі і в Україні, офіційно заборонена (п. 6. ст. 15 БК України). Позиковий же метод вимагає надійної системи управління державним боргом і певного його обмеження. Емісійний та позиковий методи за змістом є економічними і використовуються або можуть використовуватися виключно під час мобілізації надходжень до державного бюджету.

Державний бюджет може формуватися за допомогою двох основних методів: програмно-цільового та традиційного. Сутність першого полягає у встановленні першочергових результатів, яких необхідно досягти, і вже потім у порушенні питання про залучення грошових ресурсів, необхідних для досягнення запланованих результатів. Від адміністративно-командної системи управління залишився метод формування державного бюджету, в межах якого акцент робиться на формуванні доходів, а згодом, виходячи з реального стану речей, встановлюється обсяг витрат, необхідних для функціонування і розвитку держави. Цей метод є поширеним при формуванні бюджетів, тому його доцільно називати традиційним.

Бюджет - це баланс грошових доходів (надходжень) і витрат (використання), який складається для держави, місцевих органів управління, суб'єктів господарювання, сімей або окремих громадян на певний термін. З метою створення єдиної інформаційної системи зведення державних доходів та видатків на всіх рівнях влади, забезпечення загальнодержавної та міжнародної порівнянності бюджетних даних Верховна Рада у липні 1996 р. прийняла Постанову "Про структуру бюджетної класифікації України" [1, с. 26].

Державний бюджет - це річний план державних витрат і джерел їхнього фінансового забезпечення. Бюджетна система (Державний бюджет) містить бюджет центрального уряду, а також бюджети всіх рівнів місцевої влади. Відповідно бюджети бувають центральними, обласними, місцевими. Часто, коли розглядають місцеві бюджети, мають на увазі всі бюджети, крім бюджету центрального уряду. В Україні до місцевих бюджетів належать бюджети областей, міські бюджети Києва і Севастополя, районні бюджети сільських районів, міські бюджети міст обласного підпорядкування, бюджети внутрішньоміських районів, бюджети міст районного підпорядкування тощо. Між ними існують досить складні відносини, пов'язані з розподілом джерел бюджетних доходів, фінансуванням місцевих бюджетів з боку центрального уряду шляхом перерозподілу коштів у масштабі країни тощо [1, с. 28]. Отже, державний бюджет - це не тільки бюджет центрального уряду, а й сукупність бюджетів усіх рівнів державної адміністративно-територіальної влади. Сукупність різних видів бюджетів, що перебувають між собою в певному взаємозв'язку і взаємозалежності, створює бюджетну систему, що діє в країні[5, с. 177].

Державний бюджет України затверджується законом України. Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними місцевими радами народних депутатів.

При формуванні Державного бюджету основною задачею є його збалансованість або говорячи іншими словами якнайближче наблизитися до ідеального варіанта - це повне покриття витрат прибутками й утворення залишку засобів, тобто перевищення прибутків над витратами.

Цього стану, на перший погляд, можна досягти двома засобами:

1. зменшення розміру витрат;

2. збільшення розміру прибутків.

Державні витрати структурно можна уявити так:

1. Витрати на соціальні послуги.

2. Витрати на господарське споживання.

3. Витрати на озброєння і матеріальне забезпечення зовнішньої політики.

4. Витрати адміністративно-управлінські.

5. Платежі по державному боргу [5, с. 26].

З даної структури очевидно, що витрати державного бюджету виконують функції політичного, соціального і господарського регулювання.

Перше місце в бюджетних витратах займають соціальні статті: соціальні посібники, утворення, охорона здоров'я та ін. У ньому виявляється головний напрямок бюджетної політики, як і всієї державної економічної політики в цілому - стабілізація, зміцнення і пристосування існуючого соціально-економічного ладу до розумів, що змінюються. Ці витрати покликані зм'якшити диференціацію соціальних груп, неминуче властиву ринковому господарству.

У витратах на господарські споживання звичайно виділяються бюджетні субсидії підприємствам, сільському господарству, на здійснення державних програм. Усе це робиться з метою стимулювання їхніх виробничих можливостей.

Витрати на озброєння і матеріально-технічне забезпечення зовнішньої політики, а також адміністративне - управлінські витрати випивають на структуру попиту.

Кон'юнктурним цілям бюджетного регулювання служать витрати по внутрішньому державному боргу (наприклад, дострокове погашення частини боргу), розміри витрат на кредити і субсидії приватним і державним підприємствам, сільському господарству, на створення і удосконалення об'єктів інфраструктури, на закупівлю озброєння і військове будівництво. Таким чином, держава намагається задовольнити вимоги різноманітних соціальних груп, зменшити соціальну напруженість у товаристві.

У періоди криз і депресії витрати державного бюджету на господарські споживання, як правило, ростуть, а під час кон'юнктури – скорочуються[5, c. 26-28].

2. Економічний зміст та призначення бюджету

Економічна природа бюджету зумовлюється необхідністю фінансування заходів з надання суб'єктам суспільства нематеріальних благ і послуг у формі оборони країни, національної безпеки й правопорядку, захисту довкілля, освіти, охорони здоров'я, науки, культури тощо, саме нематеріальні блага і послуги, які отримують суб'єкти суспільства від держави, мають істотний вплив на рівень добробуту населення і якість його життя. Використовуючи бюджети різних рівнів, держава забезпечує певний стан матеріального достатку населення та комфортне й безпечне існування суб'єктів суспільства.

Ґрунтуючись на ринкових позиціях функціонування суб'єктів суспільства, економісти доходять висновку, що за допомогою бюджету відбуваються обмінні операції у формі купівлі-продажу за схемою «податки — нематеріальні блага і послуги». Через бюджет здійснюється обмін між державою та суб'єктами суспільства, де податки, обов'язкові платежі та збори виступають формою залучення грошових коштів і підтвердженням участі населення у фінансуванні необхідних йому послуг. Рівновага між суспільною корисністю наданих державою нематеріальних благ і послуг та їх сумарною вартістю забезпечується у демократичному суспільстві відмовою від підтримки на виборах певних політичних сил[14, c.21-22].

Бюджет служить сферою зіткнення економіки і політики та невід'ємною складовою соціально-економічного розвитку суспільства. У бюджеті сконцентровані інтереси держави, суб'єктів господарювання та населення. Між ними відбувається постійне протиборство за присвоєння певної частини суспільного продукту. Тому головне призначення бюджету полягає у зрівноваженні інтересів усіх суб'єктів суспільства. Відповідно до визначеної фінансової політики за допомогою бюджету відбувається розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництва, галузями економіки, адміністративно-територіальними одиницями суспільства та верствами населення.

Фінансові ресурси бюджетів різних рівнів служать засобом вирішення таких завдань у суспільстві:

а) забезпечення виконання державою своїх функцій;

б) функціонування соціальної інфраструктури суспільства;

в) сприяння пропорційному розвитку регіонів і галузей економіки шляхом оптимального розподілу й перерозподілу фінансових ресурсів;

г) гарантування соціального захисту населення і вирішення

національних проблем;

д) фінансування розвитку науково-технічного прогресу;

є) забезпечення охорони довкілля.

Органи державної влади і державного управління використовують бюджет для виконання таких функцій:

а) здійснення контролю за станом виробництва і реалізації товарів;

б) шляхом бюджетного регулювання впливають на фінансову діяльність місцевих органів влади і управління;

в) проводять контроль за діяльністю виконавчо-розпорядчих органів, які складають і виконують бюджет.

Бюджет відображує економічні відносини, за допомогою яких держава здійснює мобілізацію і використання централізованого фонду фінансових ресурсів. Бюджет — це план формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які виконують органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Основним і вирішальним джерелом доходів бюджетів різних рівнів є нагромадження фізичних і юридичних осіб. Водночас вилучення до бюджетів більшої частини нагромаджень підірвало б внутрішньогосподарське стимулювання. Тому частина їхніх нагромаджень використовується на внутрішньогосподарські цілі.

Мобілізація певної частини фінансових ресурсів до бюджетів дає можливість державі забезпечувати використання їх на задоволення першочергових потреб суспільства. Це дає змогу уникати розпорошування коштів численними каналами і на менш важливі цілі. Виділення частини валового внутрішнього продукту на загальнодержавні потреби через бюджетний механізм дає можливість дотримуватися певної пропорційності у розвитку суспільства[11, c. 18-19].

Виключно важливим є політичне значення бюджету. З допомогою фінансових ресурсів бюджетів різних рівнів реалізується економічна політика держави. Значною мірою це забезпечується сталістю, регулярністю та своєчасністю надходжень фінансових ресурсів до бюджету у формі податкових і неподаткових надходжень, зборів, відрахувань та обов'язкових платежів, доходів від операцій з капіталом і добровільних внесків фізичних та юридичних осіб.

Як провідна ланка фінансової системи бюджет виконує розподільну і контрольну функції.

За допомогою розподільної функції бюджету досягається пла-°Мірний міжгалузевий і міжрегіональний розподіл фінансових ресурсів держави та їх розподіл між виробничою і невиробничою сфера ми суспільства. Особливість міжгалузевого розподілу зумовлюється тим, що платежі до бюджету здійснюють суб'єкти господарювання усіх галузей діяльності, а з бюджету спрямовуються кошти лише галузям (підприємствам), визнаним пріоритетними.

Міжрегіональний розподіл відбувається на основі закріплення за певними органами державної влади надходжень до бюджету. Завдяки цьому у кожній адміністративно-територіальній одиниці держави створюється бюджетний фонд, який забезпечує фінансування витрат, передбачених планом. Розподіл фінансових ресурсів між виробничою і невиробничою сферами діяльності зумовлюється тим, що частина фінансових ресурсів сфери матеріального виробництва спрямовується на фінансування сфери діяльності нематеріальних благ і послуг.

Суспільна корисність функціонування соціальної інфраструктури суспільства характеризується результатами її діяльності, зокрема:

а) економічною ефективністю і зворотним позитивним впливом на діяльність сфери матеріального виробництва;

б) збереженням нею певного обсягу непродуктивного часу працівників сфери матеріального виробництва;

в) створенням духовних благ, необхідних для всебічного інтелектуального і культурного розвитку членів суспільства.

Розподільна функція бюджету характеризується такими особливостями:

а) можливістю багаторазового проходження однієї і тієї самої частини валового внутрішнього продукту через механізм бюджетного регулювання;

б) значними обсягами фінансових ресурсів, що проходять через бюджетний механізм;

в) високою маневреністю фінансових ресурсів бюджетів різних рівнів;

г) різноманітністю потоків формування фінансових ресурсів і утворенням цільових фондів;

д) широким колом учасників, що беруть участь у формуванні і використанні фінансових ресурсів бюджету держави[4, c. 52-54].

Контрольна функція бюджету характеризується тим, що з її допомогою досягається рівномірність у тенденціях розвитку усіх регіонів та економічних районів країни. На основі контрольної функції бюджету держави діє система бюджетного контролю. Комплексна контрольно-аналітична робота, що проводиться у процесі складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету пронизує кожну ланку бюджетної системи України. Вона зумовлюється природою розподільної функції: будь-який розподіл не може залишатися безконтрольним. Тому обидві функції бюджету держави реалізуються у єдності і взаємодії.

Належне виконання функцій бюджету зумовлює вирішення передбачених завдань у процесі його формування, зокрема таких, як: визначення реальних обсягів доходів бюджету, встановлення оптимальної структури видатків бюджету на основі забезпечення максимального зростання валового внутрішнього продукту та збалансування бюджету в усіх ланках бюджетної системи держави[3, c. 52].

3. Роль бюджету у соціально-економічному розвитку суспільства

Роль бюджету у державі визначається насамперед тим рівнем забезпечення фінансовими ресурсами, потреб економічного й соціального розвитку суспільства, який здійснюється на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. При цьому бюджет служить важливим засобом вирішення завдань, передбачених економічною політикою держави. Можливості використання бюджету як економічного засобу впливу на соціально-економічний розвиток суспільства зумовлені рядом факторів.

По-перше, бюджет як об'єктивна економічна категорія відображає розподільні відносини, що безпосередньо впливають на економічні інтереси усіх суб'єктів суспільства: держави, суб'єктів господарювання та населення. Саме розподільні відносини та інтенсивність їх цільового спрямування активно впливають на розвиток суспільного виробництва, сприяють зростанню його ефективності.

По-друге, бюджет як економічна категорія тісно пов'язаний зі всією сферою товарно-грошових відносин. Рух грошових коштів і товарів, формування й використання фінансових ресурсів, ціноутворення, формування фондів споживання і нагромадження — все це економічні стосунки, які так чи інакше знаходять своє відображення у бюджеті. Звідси і адекватний вплив його на суспільне виробництво, оскільки бюджет впливає на нього не ізольовано від інших економічних категорій, а разом і одночасно з ними.

По-третє, оскільки бюджет тісно пов'язаний зі всією сферою товарно-грошових відносин, він не розчиняється у цій сфері, а займає особливе місце. Відображуючи економічні відносини між суб'єктами суспільства, бюджет є складовою частиною економічної політики держави. Він виступає важливим засобом, що активно впливає на соціально-економічний розвиток суспільства, на всі сторони суспільних відносин. Бюджет концентрує у собі економічний потенціал суспільства, є дійовим засобом зростання й удосконалення суспільного виробництва.

По-четверте, у бюджеті знаходять своє відображення результати однієї з головних функцій держави — управління економікою, що являє собою взаємопов'язану систему адміністративних і економічних методів, за допомогою яких держава цілеспрямовано визначає процес розширеного відтворення. Усі масштабні економічні заходи у суспільстві відбуваються за безпосереднього використання бюджету[1, c. 8-9].

Бюджет значною мірою впливає на рівень ефективності суспільного відтворення, тому його результативність двояка: з одного боку, прямо, шляхом нееквівалентного перерозподілу засобів поза зв'язком із законом вартості, з другого — опосередковано, через різні форми вартісних відносин, впливаючи на економічні інтереси суб'єктів суспільства. За допомогою бюджету створюється такий режим функціонування суб'єктів суспільства, який економічно спонукає до підвищення ефективності їх діяльності[3, c. 53].

Висновки

Державний бюджет може відігравати важливу роль в якості інструмента ефективної макроекономічної політики, коли належні бюджетні ресурси і їх ефективне використання забезпечують збалансованість економіки та фінансову стійкість економіки. З метою забезпечення цих можливостей запропоновано розглядати державний бюджет як інструмент макроекономічного регулювання через функції фінансового забезпечення та фінансового регулювання. У цьому зв’язку обґрунтовано необхідність, в процесі формування бюджету та бюджетної політики, розширення переліку обов’язкових макроекономічних показників, на основі яких здійснюється макрофінансове планування, за рахунок введення показників бюджетної ресурсомісткості та витратомісткості.

Сучасні умови розвитку ринкової економіки в Україні характеризуються сприятливими можливостями для посилення тих сторін розподільної й контрольної функцій бюджету, які безпосередньо впливають на соціально-економічний розвиток суспільства. Водночас це лише потенційна можливість. Щоб перетворити її у реальну дійсність, необхідно постійно удосконалювати всю систему економічного управління. Зокрема, необхідно знайти точний математичний вираз для розрахунку поточних витрат, щоб рівномірно рознести їх тягар між поколіннями і у процесі життя кожного покоління. Такі заходи можуть забезпечити очікувані позитивні результати.

Огляд теоретичних аспектів Державного бюджету в Україні та концепції його збалансування дозволяє зробити наступні висновки:

Суперечливий характер перерозподілу бюджетних ресурсів на рівні регіонів. Регіони України істотно відрізняються за своїми фінансовими можливостями. Водночас при формуванні місцевих бюджетів за основу беруть визначення нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості та однакових для всіх областей нормативів відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів.

Слід конкретизувати формулювання етапів передавального механізму впливу бюджетної політики країни на стратегічну ціль. Він має наступну послідовність: накопичення капіталу; розширення сукупного попиту; зростання виробництва, рівня зайнятості; зростання бюджетних доходів і видатків; зниження інфляції; макрофінансова стабілізація; економічне зростання.

У вітчизняній практиці податкової політики порушуються основоположні принципи оподаткування, зокрема простота нарахування та сплати платежів, зручність, гнучкість та нейтральність оподаткування.


Список використаної літератури

1. Артус М. Бюджетна система України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Європейський ун-т. — К. : Видавництвво Європейського ун-ту, 2007. — 220с.

2. Барбич І. Нормативно-правові відносини між учасниками бюджетного процесу: поняття, перспективи розвитку // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 3. - С. 72-73

3. Білецька О.М. Економічна теорія, політекономія, мікроекономіка, макроекономіка. Навчальний посібник – К. Центр навчальної літ. 2005 р.

4. Заблоцька О. Поняття та зміст бюджетної системи України // Право України. - 2007. - № 2. - С.52-55.

5. Загорський В. Бюджетна система та оподаткування в Україні: проблеми розвитку: монографія / Національна академія держ. управління при Президентові України; Львівський регіональний ін-т держ. управління. — Х. : ІНЖЕК, 2008. — 285с.

6. Ісмаїлов А. Бюджетний процес та напрями його вдосконалення// Фінанси України. - 2002. - № 8. - С. 26-28

7. Ковальчук А. Законодавчі проблеми бюджетного процесу в Україні // Право України. - 2005. - № 3. - С.31 - 34.

8. Корецький М.Х. Економічна теорія. Навч. посібник. Центр учбової літератури. 2007 р.

9. Кравцова Л.І. Економічна теорія. Конспект лекцій – к. КІЗТЗТ. 2000 р.

10. Кудряшов В. П. Поняття бюджетної системи та її децентралізації // Фінанси України. - 2006. - № 8. - С.25-32

11. Лешкевич В.В. Структура державного бюджету країни. Бюджетна система //Економіка в школах України. - 2007. - № 4. - C. 11-12

12. Литвин В. Державний бюджет як дзеркало національної економіки//Голос України. - 2005. - 1 листопада. - C. 1-3

13. Пасічник Ю. Бюджетна система України: навч. посіб.. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 670с.

14. Полозенко Д. В. Фінансова система України і бюджетний процес: сутність та шляхи їх удосконалення // Фінанси України. - 2006. - № 11. - С.18-25.

загрузка...
Top