Фінансові операції на ринку цінних паперів

Вступ.

1. Місце ринку цінних паперів на фінансовому ринку.

2. Професійна діяльність на ринку цінних паперів.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Ринок цінних паперів — це частина фінансового ринку, поряд із ринком позикового капіталу, валютним ринком та ринком грошей.

Ринок цінних паперів — важлива складова ринкової економіки. На ринку цінних паперів перебувають в обігу специфічні фінансові інструменти — цінні папери.

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, що їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Завданнями ринку цінних паперів є:

· мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів для здійснення конкретних інвестицій;

· формування ринкової інфраструктури, яка відповідає міжнародним стандартам;

· розвиток вторинного ринку;

· активізація маркетингових досліджень;

· трансформація відносин власності;

· удосконалення ринкового механізму і системи управління;

· забезпечення контролю над капіталом на основі державного регулювання;

· зменшення інвестиційного ризику;

· формування портфельних стратегій;

· розвиток ціноутворення;

· прогнозування перспективних напрямів розвитку.


1. Місце ринку цінних паперів на фінансовому ринку

До основних функцій ринку цінних паперів відносять: 1) облікову; 2) контролюючу; 3) збалансування попиту і пропозиції; 4) стимулюючу; 5) перерозподільчу; 6) регулюючу.

Облікова функція проявляється в обов'язковому обліку в спеціальних списках (реєстрах) усіх видів цінних паперів, які перебувають в обігу на ринку, реєстрації учасників ринку цінних паперів, а також фіксації фондових операцій, які оформлені договорами купівлі-продажу, застави, трасту, конвертації та ін.

Контролююча функція передбачає проведення контролю за дотриманням норм законодавства учасниками ринку.

Функція збалансування попиту і пропозиції означає забезпечення рівноваги попиту і пропозиції на фінансовому ринку шляхом проведення операцій з цінними паперами.

Стимулююча функція полягає в мотивації юридичних та фізичних осіб стати учасниками ринку цінних паперів. Наприклад, шляхом надання права на участь в керівництві підприємством, права на отримання доходу, можливості накопичення капіталу чи права стати власником майна.

Перерозподільча функція полягає в перерозподілі (за допомогою обігу цінних паперів) коштів (капіталів) між підприємствами, державою і населенням, галузями та регіонами. При фінансуванні дефіциту державного та місцевих бюджетів за рахунок випуску й реалізації державних і муніципальних цінних паперів здійснюється перерозподіл вільних фінансових ресурсів підприємств і населення на користь держави.

Регулююча функція означає регулювання різноманітних суспільних процесів. Наприклад, шляхом проведення операцій з цінними паперами регулюється обсяг грошової маси в обігу. Продаж державних цінних паперів на ринку скорочує обсяг грошової маси, а купівля їх державою, навпаки, збільшує цей обсяг.

Ринок цінних паперів як інструмент ринкового регулювання відіграє важливу роль. До допоміжних функцій цього ринку можна віднести використання цінних паперів у приватизації, антикризовому управлінні, реструктуризації економіки, стабілізації грошового обігу, антиінфляційній політиці.

Ефективно працюючий ринок цінних паперів виконує важливу макроекономічну функцію, сприяючи перерозподілу інвестиційних ресурсів, забезпечуючи їх концентрацію у найдохідніших і найперспективніших галузях (підприємствах, проектах) і водночас відтягуючи фінансові ресурси із галузей, які не мають чітко визначених перспектив розвитку. Таким чином, ринок цінних паперів є одним із небагатьох можливих фінансових каналів, якими заощадження перетікають в інвестиції. Водночас ринок цінних паперів надає інвесторам можливість зберігати і збільшувати свої заощадження[5, c. 214-215].

Механізм функціонування ринку цінних паперів — це взаємодія різних суб'єктів ринку, пов'язана із здійсненням фондових операцій. Цей механізм регламентується чинним законодавством. Він залежить від концепції розвитку ринку в національній економіці, конкретної фінансової політики того чи іншого регіону. Ефективність його роботи здебільшого визначається рівнем розвитку інфраструктури ринку цінних паперів.

Механізм функціонування ринку цінних паперів має свої особливості, пов'язані з конкретною структурою обігу цінних паперів, діловою активністю тих чи інших учасників ринку, загальним станом економіки, обраною моделлю ринку. Він має враховувати специфіку і природу окремих цінних паперів як фінансових інструментів. Коносаменти, товарні ф'ючерси, опціони, товарні (комерційні) векселі використовуються в операціях на ринку виробничої продукції, товарів та послуг. Заставні відображають операції на ринку землі. Фінансові ф'ючерси, опціони, векселі пов'язані з фінансовими ресурсами, ринком позикового капіталу.

Механізм функціонування ринку цінних паперів залежить від складових елементів цього ринку, тобто його структури. Ринок цінних паперів може бути умовно поділений на окремі сектори:

· за структурою учасників. Ринок цінних паперів включає в себе, з одного боку, емітентів (юридичних чи фізичних осіб), які випускають цінні папери, з другого боку — інвесторів (юридичних чи фізичних осіб), які купують цінні папери, а також посередників (дилерів, брокерів, маклерів та ін.), які сприяють обігу цінних паперів та здійсненню фондових операцій;

· за економічною природою цінних паперів, за їх відношенням до власності (володіння, розпорядження, користування);

· за зв'язком цінних паперів із випуском, первинним розміщенням та подальшим обігом (первинний і вторинний ринок). На первинному ринку відбувається випуск цінних паперів в обіг (емісія), а на вторинному — здійснюються різні операції з цінними паперами, які вже були випущені;

· за емітентами та інвесторами (держава, органи місцевого самоврядування, юридичні і фізичні особи);

· за громадянством емітентів та інвесторів (резиденти і нерезиденти);

· за територією, на якій мають обіг цінні папери (регіональні, національні і світовий ринки);

· за ступенем ризику (високоризиковий, середньоризиковий та малоризиковий ринки)[7, c. 148-149].

Окремі сектори (сегменти) ринку цінних паперів суттєво впливають на його розвиток і визначають специфіку операцій на ньому.

Операції з цінними паперами (фондові операції) — це дія з цінними паперами чи коштами на ринку цінних паперів для досягнення поставленої мети:

· забезпечення діяльності суб'єкта фінансовими ресурсами — формування і збільшення власного капіталу, залучення позикового капіталу чи ресурсів в обіг. За своїм економічним призначенням це — пасивні операції, які здійснюються через емісію цінних паперів (емісійні операції);

· вкладання суб'єктом операцій власних та залучених фінансових ресурсів у фондові активи від власного імені. За своїм економічним призначенням це — активні операції, які здійснюються шляхом придбання фондових активів на біржі, в торговельній системі, на позабіржовому ринку (інвестиційні операції);

· забезпечення зобов'язань суб'єкта операцій перед клієнтом щодо цінних паперів чи зобов'язань клієнта, пов'язаних із цінними паперами (клієнтські операції).

Основними фондовими операціями є:

· випуск (емісія) — операція з випуску в обіг та продажу Цінних паперів першим інвесторам;

· розміщення — продаж цінних паперів потенційним інвесторам;

· купівля-продаж — фондові операції з приводу передачі прав власності на цінні папери за кошти;

· конвертація (обмін) — операції з обміну цінних паперів одного виду на цінні папери іншого виду;

· зберігання — операції з забезпечення збереженості й цілісності цінних паперів;

· траст (довірче управління) - операції з управління переданими у власність цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах даної особи або визначених цією особою третіх осіб;

· менеджмент — сукупність принципів, форм та методів, прийомів і засобів управління виробництвом, фінансовими ресурсами, персоналом із використанням досягнень науки;

· застава — цінні папери, які є забезпеченням позики;

· кліринг — система безготівкових розрахунків за цінні папери та послуги, що базується на заліку взаємних вимог і зобов'язань;

· реєстрація і перереєстрація власників цінних паперів — фондові операції, здійснювані реєстраторами, з приводу закріплення та зміни прав власності на цінні папери;

· маркетинг — система внутрішньофірмового управління, яка спрямована на вивчення і врахування попиту й вимог ринку для більш обґрунтованої орієнтації діяльності організацій;

· ціноутворення — процес формування ціни на товар (у т.ч. й на цінні папери);

· страхування — створення за рахунок суб'єктів господарювання та фізичних осіб спеціальних резервних фондів, які призначені для відшкодування збитків і втрат, викликаних несприятливими обставинами;

· погашення — повернення коштів позичальником кредитору;

· дарування — перехід права власності на цінні папери від однієї особи до іншої на основі договору дарування;

· успадкування — перехід права власності на цінні папери від однієї особи до іншої у випадку смерті першої;

· спліт (розщеплення) чи дроблення — поділ нереалізованих акцій акціонерних товариств на їх більшу кількість;

· консолідація (об'єднання) — вкладання прибутку, отриманого від торгівлі спекулятивними акціями, у надійніші акції; об'єднання, злиття двох або декількох фірм, компаній; заміна національної валюти у валютних резервах країни міжнародними грошовими активами;

· передача (індосамент) — форма передачі простих та переказних векселів. Формою є передатний напис на звороті векселя;

· визначення ринкової вартості — встановлення ціни на цінні папери, що котируються на біржі, під дією законів ринкової економіки;

· бухгалтерський облік — система обліку ресурсів та результатів фінансової і господарської діяльності підприємств, фірм, яка проводиться за прийнятими правилами з використанням встановлених форм документів;

· аудит — фінансовий аналіз, бухгалтерський контроль, ревізія фінансово-господарської діяльності підприємств, фірм, організацій, які проводяться незалежними службами кваліфікованих спеціалістів;

· посередництво — сприяння у встановленні контактів та укладанні угод, контрактів між: покупцями і продавцями товарів і послуг;

· нарахування і виплата дивідендів за акціями і відсотків за облігаціями;

· формування і управління портфелями цінних паперів;

· інвестиційне проектування;

· консалтинг — діяльність спеціальних компаній, що полягає в консультуванні продавців та покупців із широкого кола питань економіки, фінансів, зовнішньоекономічної діяльності, дослідження, прогнозування ринку.

Основою процесу фондових операцій є життєвий цикл товару, яким виступає цінний папір. Цей цикл охоплює випуск-обіг-погашення та включає процедуру емісії і реєстрації цінного папера, зміну його власника, одержання результатів і завершення обігу. У межах цього циклу фіксуються операції первинного ринку, коли емітент продає цінний папір першому покупцеві, і вторинного ринку, де, власне, розгортається боротьба за одержання прибутку від обігу цінного папера.

Наприкінці 1990-х років відбулися революційні зміни в фондових операціях, спричинені появою на фондовому ринку Інтернет-брокерів.

У 1999 році кількість інвесторів, що укладали угоди з цінними паперами за допомогою Інтернету, досягла 18 відсотків від їх загальної кількості.

Завдяки мережі Інтернет мільйони приватних інвесторів можуть вільно купувати й продавати цінні папери, формувати інвестиційні портфелі та керувати ними в режимі реального часу з будь-якого куточка планети за наявності лише відкритого в Інтернет-брокера рахунка і підімкненого до Інтернету комп'ютера. Торгівля через Інтернет у десятки разів дешевша, аніж класична торгівля цінними паперами. Серед нових бізнес-моделей функціонування фондового ринку швидко розвиваються Електронні Комунікаційні Мережі (ECN — Electronic Communication Networks).

Обсяги фондових Інтернет-операцій є значними, перспективи — привабливими. Переваги: низькі комісійні брокерів; можливість розпочати роботу навіть із незначними сумами; самостійне ведення операцій; цілодобовий доступ до свого рахунка з будь-якої точки світу; отримання потужного масиву безплатної інформації; простота і доступність укладання угод. Недоліки: можливість технологічних збоїв у функціонуванні інформаційних систем; висока ймовірність втрати грошей приватним інвестором, оскільки всі остаточні рішення приймаються ним самостійно, без допомоги кваліфікованих фахівців.

Незважаючи на ризик, Інтернет-торгівля цінними паперами — економічно вигідне явище, як для приватних інвесторів, так і для розвитку економіки країни в цілому[2, c. 84-87].


2. Професійна діяльність на ринку цінних паперів

Професійна діяльність на ринку цінних паперів — це підприємницька діяльність, спрямована на перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів, а також на організаційне, інформаційне, технічне, консультаційне та інше обслуговування випуску й обігу цінних паперів. Професійна діяльність на ринку цінних паперів є, як правило, виключним або переважним видом діяльності суб'єкта ринку. Професійну діяльність на фондовому ринку можна поділити на такі види:

• перерозподіл грошових ресурсів і фінансове посередництво (діяльність з організації торгівлі цінними паперами, посередницька діяльність з випуску цінних паперів, торгівля цінними паперами або діяльність з обігу цінних паперів);

• організаційно-технічне обслуговування операцій з цінними паперами (депозитарна, розрахунково-клірингова, реєстраторська, консультаційна, інформаційна діяльності).

Діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів, що полягає в сприянні укладенню угод з цінними паперами між професійними учасниками ринку на регулярній та впорядкованій основі, здійснюють на біржовому ринку біржі, а на позабіржовому ринку — різного типу торговельно-інформаційні системи.

Торгівля цінними паперами — це здійснення угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на основі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність). Торгівлю цінними паперами та посередницьку діяльність з випуску цінних паперів (андерайтинг), а також діяльність з управління цінними паперами на фондовому ринку України здійснюють фінансові посередники — торговці цінними паперами.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів, у тому числі посередницька діяльність з випуску та обігу цінних паперів, здійснюється юридичними і фізичними особами виключно на основі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються в порядку, встановленому чинним законодавством, та за умови вступу до щонайменше одної - саморегульованої організації[4, c. 164-166].

У процесі здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів особи, які здійснюють таку діяльність, зобов'язані додержуватися встановлених чинним законодавством України обов'язкових нормативів достатності власних коштів та інших показників і вимог, що обмежують ризики за операціями з цінними паперами.

Діяльністю з випуску та обігу цінних паперів визнається згідно із законодавством України посередницька діяльність з випуску та обігу цінних паперів, що здійснюється на основі відповідного дозволу комерційними банками та юридичними особами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності. Тих, хто мають дозвіл і здійснюють на вітчизняному ринку таку діяльність називають торговцями цінними паперами. Основними видами діяльності, що можуть здійснювати торговці цінними паперами, є:

• діяльність з випуску цінних паперів;

• комісійна діяльність щодо цінних паперів;

• комерційна діяльність щодо цінних паперів[3, c.116-118].

Діяльністю з випуску цінних паперів визнається виконання торговцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунок емітента обов'язків з організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торговець цінними паперами за домовленістю з емітентом може брати на себе зобов'язання у разі неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента нереалізовані цінні папери. Комісійною діяльністю щодо цінних паперів визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи. Комерційною діяльністю щодо цінних паперів вважають купівлю-продаж цінних паперів, яку провадить торговець цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

При здійсненні діяльності з випуску та обігу цінних паперів як виключної торговці цінними паперами можуть здійснювати окремі види діяльності, пов'язані з обігом цінних паперів, насамперед надавати консультаційні послуги власникам цінних паперів, управляти активами інвестиційних фондів та цінними паперами інших учасників ринку.

Юридичні особи, що прагнуть отримати дозвіл на здійснення посередницької діяльності з випуску та обігу цінних паперів, мають бути засновані у формі акціонерного товариства, статутний капітал якого сформовано за рахунок виключно іменних акцій.

Дозвіл на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів „к виключної, видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Дозвіл на здійснення всіх або окремих (крім комісійної) видів діяльності може бути видано торговцям цінними паперами, які мають статутний капітал у розмірі не менш як 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на здійснення комісійні діяльності щодо цінних паперів — не менш як 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дозвіл має бути виданий не пізніше 30-денного терміну з моменту отримання заяви з додаванням потрібних документів за встановленою формою.

Дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності з випуску та обігу цінних паперів не може отримати торговець цінними паперами, який безпосередньо або побічно володіє майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10% статутного капіталу, в тому числі безпосередньо вартістю понад 5% статутного капіталу іншого торговця.

Якщо частка юридичної особи, що не має дозволу на здійснення діяльності з обігу цінних паперів, або громадянина в статутному капіталі кількох торговців цінними паперами перевищує 5% по кожному торговцю, то ці торговці не можуть здійснювати торгівлю цінними паперами один з одним.

Торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю цінними паперами власного випуску та акціями того емітента, в якого він безпосередньо або побічно володіє майном у розмірі більше 5% статутного капіталу.

Частка побічного володіння майном у статутному капіталі торговця цінними паперами розраховується як добуток часток участі в статутних капіталах споріднених осіб.

Припустимо, що серед засновників товариства А є юридична особа Б, яка володіє часткою у статутному капіталі товариства А, що становить 40%. До складу Б входить торговець цінними паперами В з часткою в статутному капіталі Б у розмірі 30% . Побічне володіння товариства А в статутному капіталі торговця В становить 0,4 • 0,3 х 100% = 12% .

Вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних у даний момент (відкриті позиції), не може перевищувати п'ятикратного розміру Власного статутного капіталу торговця цінними паперами.

При здійсненні діяльності з випуску цінних паперів, що проводиться одночасно з комерційною або комісійною діяльністю з цінними паперами, вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних на даний момент, не може перевищувати десятикратного розміру власного статутного капіталу торговця цінними паперами.

Продажна або номінальна ціна цінних паперів, що є у власності торговця цінними паперами, який здійснює діяльність з випуску цінних паперів або комерційну діяльність з цінними паперами, а також вартість відкритих позицій, разом узятих, одночасно не можуть перевищувати п'ятнадцятикратного розміру його статутного капіталу

Якщо після отримання дозволу на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів в установчих документах чи господарській діяльності торговця відбулися зміни, він зобов'язаний у 30-денний термін з моменту виникнення змін надіслати до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в письмовій формі відомості про ці зміни.

При виявленні порушень з боку торговців цінними паперами Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може самостійно або за поданням податкових органів та Антимонопольного комітету накладати санкції згідно з чинним законодавством. Санкції накладаються у випадках:

• неподання відомостей або подання недостовірної інформації у відомостях, які торговець цінними паперами повинен подавати протягом дії дозволу;

• виявлення фактів здійснення інших видів діяльності, не пов'язаних з обігом цінних паперів;

• порушення порядку емісії цінних паперів;

• порушення правил торгівлі цінними паперами;

• здійснення торговцями цінними паперами торгівлі цінними паперами іноземних емітентів без індивідуальної ліцензії НБУ;

• порушення чинного законодавства України.

У разі виявлення повторних порушень з боку торговців цінними паперами Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може анулювати дозвіл на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів як виключної діяльності[1, c. 137-141].


Висновки

Цінні папери можна купувати, продавати, закладати, зберігати, передавати у спадщину, дарувати, обмінювати. Вони можуть виконувати окремі функції грошей (засобу платежу, розрахунків). Але, на відміну від грошей, вони не можуть виступати як загальний еквівалент.

Цінні папери відіграють значну роль у платіжному обороті держави, в мобілізації інвестицій. Сукупність цінних паперів в обігу становить основу ринку цінних паперів, який є регулюючим елементом економіки. Він сприяє переміщенню капіталу від інвестора, який має вільні кошти, до емітента цінних паперів. Ринок цінних паперів є найактивнішою частиною сучасного фінансового ринку і дає змогу реалізовувати різноманітні інтереси емітентів, інвесторів та посередників. Значення ринку цінних паперів як складової частини фінансового ринку і далі зростає.

Мета функціонування ринку цінних паперів — акумуляція фінансових ресурсів і забезпечення можливості їх перерозподілу шляхом здійснення учасниками ринку різноманітних операцій з цінними паперами, тобто здійснення посередницької діяльності при русі тимчасово вільних коштів від інвестора до емітента цінних паперів.


Список використаної літератури

1. Кудряшов В. Фінанси : Навчальний посібник/ Василь Кудряшов,; М-во освіти і науки України, Український фінансово-економічний ін-т. -Херсон: ОЛДІ-плюс, 2006. -356 с.

2. Маслова С. Фінансовий ринок : Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти/ Світлана Маслова, Олександр Опалов,. -2-е вид., виправлене. -К.: Каравела, 2003. -339 с.

3. Опарін В. Фінанси : (Загальна теорія): Навч. посібник/ Валерій Опарін,; М-во освіти України; Київ. нац. економічний ун-т. -2-е вид., доп. і перероб.. -К.: КНЕУ, 2002. -238 с.

4. Романенко О. Фінанси : Підручник/ Олена Романенко,; М-во освіти і науки України, Укр. фінансово-економічний ін-т. -2-ге вид., стереотип.. -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -310 с.

5. Фінанси : Навчальний посібник/ Володимир Загорський, Ольга Вовчак, Ігор Благун, та ін.. -К.: Знання , 2006. -247 с.

6. Фещенко Л. Фінанси : Навчальний посібник/ Лариса Фещенко, Павел Проноза, Любов Меренкова,; М-во освіти і науки України, Харківський держ. екон. ун-т. -Харків: ВД "ІНЖЕК", 2003. -209 с.

7. Шелудько В. Фінансовий ринок : Підручник/ Валентина Шелудько,. -К.: Знання , 2006. -535 с.

загрузка...
Top