Ринок праці

Вступ.

Розділ 1. Методика викладання економічних дисциплін в сучасності: стан та необхідність змін.

1.1. Особливості сучасних методів викладання економіки України: цілі і напрямки.

1.2. Шляхи підвищення ефективності навчання в Україні.

Розділ 2. Теоретико-методологічні основи техніки і розвитку економічного мислення.

2.1. Тематичний план та розрахунок навчального часу нормативної навчальної дисципліни економіка праці на тему “Ринок праці”. 23

2.2. Критичне мислення.

Розділ 3. Впровадження техніки розвитку економічного мислення в процес економічного навчання.

3.1. Методична картка уроку на тему “Ринок праці” для 3 курсу.

А) урок 1.

Б) урок 2.

В)урок 3

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Актуальність дослідження. Згідно з Національною доктриною розвитку освіти України, пріоритетом розвитку освіти в сучасних умовах є впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, що забезпечують подальше удосконалення навчально-виховного процесу та підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві.

У нових соціально-економічних умовах набувають актуальності проблеми професійної підготовки майбутніх педагогів загальноосвітньої, професійно-технічної і вищої школи до викладання спеціальних економічних дисциплін для учнівської молоді. Творче розв’язання завдань інтелектуального, морального, трудового виховання молоді в процесі економічної освіти потребує від учителя постійного вдосконалення своєї професійної педагогічної підготовки. Успішне розв’язання цих завдань неможливе без глибокого знання психологічної структури, змісту викладацької діяльності, вимог суспільства до особистості вчителя. Важливу роль у вирішенні питань підготовки майбутніх викладачів економіки можуть відігравати університети.

Проблема адаптації людини в сучасному суспільстві є досить актуальною. Це зумовлено змінами, що відбуваються нині в зовнішньому природному і соціальному середовищі, життєдіяльності людей; становленням нових суспільних відносин, входженням суспільства в нову інформаційну фазу свого розвитку. У цій ситуації завдання освіти полягає насамперед у розвитку готовності людини реалізувати свій особистий і професійний потенціал у нових, мінливих умовах, не входячи при цьому в конфлікт ні із самим собою, ні із існуючих суспільством. Для цього необхідно створити й розвинути систему навчання, що здатна навчити людину адаптуватися до зовнішніх і внутрішніх умов свого функціонування.

У контексті нашого дослідження важливими є роботи, присвячені виявленню особливостей технологічного підходу в педагогічній діяльності вчителя (С.І. Архангельський, В.П.Беспалько, В.І.Бондар, Я.І.Бурлака, І.П.Іванов, М.В. Кларін, М.Д. Никандров, І.С. Дмитрик, О.С. Падалка, І.Ф. Прокопенко, І.О. Смолюк, О.Т. Шпак, А.С. Нісімчук,). Водночас ми спиралися на результати досліджень проблем педагогіки професійної освіти (А.П.Беляєва, О.О. Вербицький, М.Д.Крюков, Є.О.Клімов, Н.В.Кузьміна, Б.Ф.Ломов, Н.Г.Ничкало, О.Ф.Федорова, т. ін.).

Об’єкт дослідження— психолого-педагогічна підготовка та основні вимоги до методики викладання економіки.

Предмет дослідження— зміст і педагогічні умови формування у учнів умінь при вивченні теми “Ринок праці” для 3-го курсу.

Мета дослідження —розробити, теоретично обґрунтувати дидактичні розробку уроку з економіки «Ринок праці».

Структура роботискладається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури (17 найменувань) та 2 додатків.


Розділ 1. Методика викладання економічних дисциплін в сучасності: стан та необхідність змін

1.1. Особливості сучасних методів викладання економіки України: цілі і напрямки

Провідним завданням шкільної освіти в умовах реалізації «Національної доктрини розвитку освіти України в XXI столітті» і Концепції 12-річної освіти є формування компетентної конкурентоспроможної особистості, що передбачає створення та підтримку відповідних психолого-педагогічних умов для всебічного розвитку життєвих компетентностей учнів.

Успішність навчальної діяльності залежить від багатьох психологічних і педагогічних чинників, між тим велике значення має структура та зміст мотивів, що її спонукають та спрямовують. Найбільш адекватні навчальним завданням навчально-пізнавальні мотиви забезпечують реалізацію учнями потреб у пізнанні та саморозвитку й виражаються як інтерес до змістового боку навчальної діяльності. Широкі соціальні мотиви навчання (статус гарного учня, борг, відповідальність, необхідність отримати освіту тощо) хоча й надають певний сенс навчанню, залишаються у більшості учнів досить абстрактними та сприяють особистісному розвитку лише тих, які мають високі навчальні результати. Інші учні, орієнтуючись, наприклад, на високі оцінки, як правило, проявляють інтерес лише до найбільш легких, за їхньою думкою, шкільних предметів.

В учнів, що добре навчаються зазвичай яскраво виражена потреба у досягненні успіху. Підкріплена соціальними мотивами, вона сприяє формуванню саморегуляції, а разом з пізнавальними інтересами забезпечує захоплення процесом навчання та спрямованість на його високі результати.

Навчальна діяльність учнів із завищеною самооцінкою і лідерськими якостями може характеризуватися престижною мотивацією (навчатися краще за інших). Між тим, якщо цій мотивації відповідають достатньо розвинені здібності, вона стає міцним двигуном розвитку обдарованого учня, хоча індивідуалізм, постійне суперництво зі здібними однолітками та зневажливе ставлення до інших викривлюють розвиток особистості цих дітей. З іншого боку, престижна мотивація пов'язана з середніми здібностями, невпевненістю у собі, що частіше не усвідомлюється дитиною, призводить до завищеного рівня домагань та афективних реакцій у ситуації неуспіху. У багатьох учнів, які мають низькі результати навчальної діяльності, виразно проявляється мотивація запобігання невдачі (поганої оцінки, невдоволення вчителя, батьківських санкцій), що супроводжується високою тривожністю. Для реалізації потреби у самоствердженні такі учні намагаються затвердитися в інших сферах: занятті спортом, музикою, малюванням, у турботах про молодших членів родини тощо.

Досить складна структура мотиваційної сфери учня потребує від вчителя економіки знання умов та розуміння засобів формування та розвитку мотивів, що сприяє самопізнанню, саморозвитку й самоактуалізації учнів у навчальній діяльності, тим більше, що висока позитивна мотивація може виповнити недостатність здібностей чи запасу знань та вмінь, виступаючи у цьому відношенні як компенсаторний чинник.

Важливо звернути увагу на те, що у старшому шкільному віці у процесі цілепокладання старшокласники навчаються орієнтуватися на власне самовизначення, в тому числі у соціальній сфері, зростає вміння оцінювати реалістичність цілей, складається прагнення до їх апробації у ході активних дій, що прямо пов'язане з процесом особистісного й професійного самовизначення.

Таким чином, умовами розвитку мотивації на уроках економіки стають:

• створення активного пізнавального діяльнісного середовища;

• застосування методів теоретичного й творчого мислення;

• оволодіння учнями контрольно-оціночними діями;

• вдосконалення вмінь добувати знання, працювати з інформацією;

• розвиток комунікативних якостей;

• створення умов для самопізнання, саморозвитку, самореалізації.

Основою активного пізнавального діяльнісного навчання є певним чином організована взаємодія учителя і учня (рис. 1.1).

Такий підхід реалізується у процесі інтерактивної, тобто діалогічної взаємодії й висуває певні вимоги до вчителя: безумовне прийняття учня; відкрите мислення (здібність сприймати різні позиції за тією самою проблемою); виключення директивності, усвідомлення того, що учень — носій знань; конгруентність (здібність бути самим собою у взаємодії з учнями); ставлення до учня як самоактуалізуючої особистості; прагнення наповнити зміст навчання питаннями, що цікавлять учнів, певною мірою розв'язують їх життєві проблеми (формують життєві компетентності).

Потребу у взаємодії з учнями на уроці відчувають усі педагоги, проте підходи до розуміння її суті, змісту та засобів можуть бути різними (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Різниця між формуючим та розвиваючим навчанням

Відомо, що якщо пізнавальна діяльність нав'язується ззовні, то пізнавальні мотиви слабшають, і з'являється негативне ставлення до процесу навчання у цілому.

Результатом розвиваючого навчання є не деяка система знань, а якісні особистісні зміни учня, а саме: самопізнання й самоприйняття; тенденція до самоактуалізації; ріст впевненості у собі й автономності; удосконалення вмінь постановки реальних цілей та більш зріла поведінка; приближення до моделі «яким я хотів би бути»; розуміння й прийняття інших (рис. 1.2).

ємодія, що спонукає учасників до особистісного розвитку, самовизначення, персоналізації, соціального ототожнення, інтеграції. Інтерактивні методи передбачають навчання у співпраці. Вчитель виступає лише у ролі більш досвідченого організатора процесу навчання — процесу взаємодії, обміну інформацією, спільного вирішення проблем, моделювання ситуацій, оцінки дій інших і своєї власної поведінки. Важливо, що інтерактивні методи дають змогу задіяти не тільки свідомість людини, але й її почуття, емоції, вольові якості, тобто залучають до процесу навчання «цілісну людину», що сприяє кращому засвоєнню матеріалу. Засновані на навчанні через дію, вони відтворюють ситуації, взаємини, завдання, характерні для повсякденного життя того, кого навчають.

Психологи стверджують, що у пам'яті людини залишається приблизно 10 % того, що він слухав, 50 % — з того, що бачив, й 90 % — з того, що він робив. Доречним буде згадати висловлювання видатного німецького педагога — демократа XIX ст. А. Дистервега: «...знання в особистішому смислі слова повідомити неможливо. Можна їх людині запропонувати, підказати, але оволодіти ними він повинен шляхом власної самодіяльності... Можна наповнити чимось тіло..., але розум наповнити нічим не можна. Він повинен самодіяльно захопити, освоїти й переробити».

Стійка суворість системи економічних понять, принципів і закономірностей, логіка зв'язків різних елементів змісту науки, що подаються у вигляді стандартного пояснення вчителя, роблять навіть новий матеріал для учнів подібним і сумним, тому що учбова діяльність сприймається як достатньо важка, вмотивована необхідністю й не підкріплена інтересом, і тому така, що потребує вольових зусиль. Для формування стійкого пізнавального інтересу й мотивації самовизначення та саморозвитку вчителю важливо зробити уроки цікавими та активізуючими економічне мислення, наситити заняття пошуковими ситуаціями, в яких обов'язково повинні бути присутні оригінальні приклади, питання, завдання, а зміст матеріалу, що обговорюється, повинен бути пов'язаний з реальним життям, а також дозволяти подивитися на звичайні речі під іншим кутом. Це можуть бути дискусійно представлені гіпотези, контрастні передбачення, проблемні ситуації, притчі, дилеми і т. ін. Тоді й сам процес навчання стане для учнів привабливим.

Для підтримки інтересу до уроку, його розвитку необхідно всіляко урізноманітнювати форми уроків: диспут, ділова й ситуативно-рольова гра, конференція, прес і кейс-методи, акваріум, урок-суд і т. ін., засновуючись на процесах і формах взаємовідносин, що багатогранно представлені у реальному житті. Головне, щоб урок завжди мав творчій початок, розумно поєднував різні види діяльності й форми активації мислення й уваги, був засобом зацікавленої інтерактивної взаємодії учителя й учнів.

Деякі інтерактивні технології передбачають роботу в гру-пах. Варто зауважити про недоречність використання слова «розподілитися» на пари, трійки, групи. Учням пропонується об'єднатися, що забезпечує формування командної спільності й мотивації співпрацювати разом, приймати відповідальні рішення.

Досвід організації роботи за інтерактивними технологіями показує, що деякі учні одразу готові активно працювати у будь-якій за розміром групі, але дійсно ефективною є групова робота, коли у групі не більше 5—7 осіб.

Усе, що пропонують учні, має бути прийняте й обговорене. Не варто казати учням, що «це правильна чи неправильна відповідь», треба лише допомагати опрацювати інформацію і прийняти власні рішення. Важливо спостерігати, щоб ніхто з учнів не залишався поза обго-воренням. Те, як учитель реагує на запитання та коментарі, є вирішальним у створенні навчальної атмосфери. З метою налагодження процесу взаємодії й розвитку навичок критичного мислення, рішення учнів повинні сприйматися серйозно.

Треба демонструвати увагу до всіх, дякуючи кожному за запитання та висловлювання, тому що це стимулює до активного обміну інформацією, навіть тією, яку в інших випадках учні відкинули як нетипову, недоцільну та зайву. Важливо не дозволяти будь-кому домінувати над групою під час дискусії, при цьому можна зауважити:

«А тепер послухаємо, що думає...», або «мені хотілось би, щоб усі мали можливість сказати своє слово».

Відомо, що найбільш сильне прагнення до досягнення виникає у тих випадках, коли діяльність відзначається новизною. Між тим для слабо вмотивованих учнів мож-ливість успішного виконання вже знайомого завдання дозволяє їм повторно пережити позитивні емоції та сприяє формуванню впевненості у собі, а підтримка вчителя дозволяє навіть складні завдання перевести до розряду більш легких й націлити учня на досягнення успіху.

Між тим ступінь складності завдання залежить від усвідомлення учнем власних здібностей та можливостей (рівень знань, достатність часу тощо). Тому навчальна діяльність повинна надавати учням можливість вибору та відповідати рівню їх домагань. Важливою умовою розвитку мотивації є наявність у старшокласників можливості прояву самостійності на різних етапах уроку: коли ставляться навчальні цілі, при створенні нових знань, підчас набуття практичних навичок та на етапі самоконтролю, що скрашує діяльність емоційно, розвиває відповідальність за процес й результати діяльності.

Суттєвим мотиваційним елементом навчальної діяльності є оцінювання, проте за умови, що оцінка внутрішньо приймається учнем як об'єктивна і справедлива, відповідає зусиллям учня і не залежить від стосунків із вчителем та передбачає способи покращення діяльності. Бажано застосування вчителем економіки якісних критеріїв, пов'язаних із формуванням життєвих компетентностей, наприклад: спроможність дати оцінку ефективності власної діяльності; вміння формулювати цілі власної діяльності, планувати і організовувати цю діяльність та робити висновки за її результатами; вміння побачити і сформулювати проблему, знаходити альтернативні рішення, діяти у нестандартних ситуаціях; вміння формалізувати та узагальнювати інформацію; розвиток комунікативних здібностей; рівень мотивації самопізнання, саморозвитку й самовдосконалення; готовність до професійного самовизначення. Для відстеження динаміки формування зазначених здібностей, вмінь, навичок та мотивів може бути рекомендоване ведення кожним учнем відповідного щоденника для самооцінювання та оцінювання іншими учнями, групою та вчителем.

Отже, спрямованість освітнього процесу на формування і розвиток в учнів ключових компетентностей можлива лише шляхом організації активного діяльнісного, побудованого на умовах постійної рівноправної співпраці "між учителем і учнем навчального процесу, визначення життєвого досвіду кожного учня, розвитку пізнавальних здібностей, формування позитивної мотивації, потреби у самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні. При викладанні економічних дисциплін важко переоцінити роль учителя — організатора процесу формування конкурентоспроможної компетентної особистості та його можливості створення комфортних умов для навчання і ситуацій успіху для кожного учня.

1.2. Шляхи підвищення ефективності навчання в Україні

З переходом України до ринкової економіки гостро постало питання формування сучасної економічної культури населення взагалі та переорієнтації й поглиблення економічної освіти зокрема. Актуальним є виховання людини, здатної сприймати ринкові перетворення, легко адаптуватися до змін у житті, вільно оперувати основними економічними поняттями.

Загальноосвітня школа покликана формувати в молодих людей компетенції, які забезпечують глибоке розуміння явищ, процесів, відносин в економічній системі, а також засобів і способів розв'язання економічних проблем. Ідеться насамперед про економічну освіту, що якнайтісніше пов'язана зі створенням високоефективної економіки і є важливою умовою розвитку держави та кожної людини.

Економічна освіта в системі загальноосвітньої школи має сприяти вихованню громадянина, здатного здійснювати самостійний вибір і приймати економічно обґрунтовані рішення в різноманітних життєвих ситуаціях. Економічна освіта має відповідати основному напряму розвитку загальної середньої освіти, стрижнем якої є розвивальна культуротворча домінанта виховання самодостатньої особистості, здатної до самоосвіти і саморозвитку, використання набутих знань і вмінь для творчого розв'язання проблем, критичного мислення, опрацювання різноманітної інформації, прагнення змінити на краще своє життя і життя своєї держави.

Вивчення курсу «Економіка» нині спрямоване на розв'язання таких першочергових завдань:

• усвідомлення необхідності пізнання законів функціонування економіки;

• створення адекватних уявлень про зміст економічних явищ та їх взаємозв'язок, уміння висловлювати аргументовані міркування з економічних питань, набуття досвіду в аналізі конкретних економічних ситуацій;

• формування базового рівня економічної грамотності, необхідного для орієнтації та соціальної адаптації учнів до змін, що відбуваються в українському суспільстві;

• вироблення вміння практичного і творчого застосування набутих економічних знань, які є основою прийняття багатьох повсякденних рішень у сфері використання доходів, організації бізнесу тощо;

• стимулювання бажання стати активним суб'єктом економічних відносин, аж до започаткування власної справи;

• формування почуття господарської відповідальності за власне, колективне й суспільне майно;

• виховання відповідального громадянина суспільства, який поважає закони держави, своєчасно сплачує податки, бере активну участь у громадському житті;

• надання можливостей кожній людині в майбутньому обґрунтовано і зважено здійснювати виховний процес у власній родині.

У зв'язку з новими вимогами часу постає необхідність значно оновити та збагатити сферу економічної освіти в системі шкільної освіти, оскільки сьогодні школярі, молодь недостатньо володіють необхідними компетентностями в галузі грамотної економічної поведінки, які необхідні їм у повсякденному житті, недостатньо орієнтуються на ринку товарів та послуг, не усвідомлюють, як вони можуть впливати на економічну політику та на якість власного життя.

Саме тому вважаємо за доцільне надати певні рекомендації щодо оновлення освітньої політики у сфері вивчення економіки.

1. Спрямованість змісту освіти на засвоєння системи знань, що традиційно склалась донедавна, не відповідає вимогам часу. Сучасний світ потребує від громадян уміння ефективно взаємодіяти, відповідати викликам, бути соціально адаптивним та гнучким у прийнятті рішень, володіти необхідними життєвими компетентностями, застосовувати їх у повсякденному житті, бути готовими до нових ролей у суспільстві. Саме тому під час вивчення економіки бажано спиратись на загальноєвропейські та світові підходи до формування змісту освіти, а саме на компетентісну спрямованість усіх елементів економічної освіти. Важливо також створити дієвий моніторинговий механізм, який дав би можливість відслідковувати стан та прогрес у набутті учнями необхідних компетентностей та відповідав би кращим світовим зразкам.

2. Важливим фактором здійснення економічної освіти є впровадження її елементів в інші предмети, адже саме економічна освіта може бути одним з ефективних механізмів формування свідомого громадянина сучасного суспільства. Сьогодні ми її можемо розглядати як змістовий елемент, що підсилює громадянську компоненту, яка несе в собі потужну виховну функцію.

3. Нині Україна — держава з ринковою економікою, що потребує від системи освіти відповідних механізмів навчання та виховання обізнаної, економічно грамотної, мобільної та здатної до активної діяльності в сучасному соціально-економічному просторі молоді. Нові виклики суспільства, перед якими постає сьогодні наша країна та система освіти, зокрема, пов'язані з такими необхідними для молодого покоління аспектами, як: вміння орієнтуватись у повсякденному соціальному та економічному житті, майбутня професія та її вибір, планування власного бюджету та витрат, орієнтування на ринку товарів та послуг, розуміння, що таке ринок праці. Все це потребує від учителів економіки не просто оновлення змісту освіти, а розроблення таких педагогічних механізмів, які допомагали б молоді здобувати необхідні компетентності в процесі вивчення економіки.

Структура шкільного предмета економіка склалася на основі багаторічного досвіду викладання курсу в навчальних закладах різного типу в різних регіонах України.

Оскільки дитина дошкільного та шкільного віку ще не готова до свідомого сприйняття і засвоєння економічних понять і законів, а практичні контакти дітей з грішми (купівля цукерок, морозива тощо) — це ще не економіка, а лише підготовка до наступного сприйняття та розуміння економіки як галузі знань і сфери діяльності та взаємодії, то розпочинати вивчення економіки в школі доцільно не раніше як у 8—9 класі. Найбільше навантаження припадає на 10—12 класи, тобто старшу школу.

Отже, у початковій школі економічні знання мають інтегруватися в зміст інших предметів, оскільки молодший шкільний вік — це період набуття базових життєвих знань, навичок і формування процесів розуміння, усвідомлення власного життєвого досвіду та оточення. Будь-яке ознайомлення з економічними явищами на цьому етапі навчання слід проводити у формі гри або за допомогою алегоричної розповіді, казок.

В основній школі (5—9 класи) економічні знання інтегруються в зміст географії, історії, математики, правознавства. Якщо школа має економічну профілізацію, то у п'ятих—шостих класах може викладатися курс за вибором або факультатив «Економіка родини», у сьомих — курс «Світ грошей», а у восьмих—дев'ятих — «Моя економіка».

У старшій школі економіка як базова дисципліна вивчається на рівні стандарту в класах усіх профілів навчання, крім суспільно-гуманітарного. В універсальному профілі навчання — передбачається вивчення економіки на більш широкому, порівняно із рівнем стандарту, рівні. Академічний рівень вивчення економіки може реалізуватися за рахунок варіативної складової типового навчального плану.

Рівень профільної підготовки забезпечує поглиблене вивчення економіки, орієнтоване на майбутню професію. Реалізується в суспільно-гуманітарному та технологічному напрямі.

Профільне вивчення економіки забезпечується поглибленим вивченням близьких до неї предметів: географії та курсу «Людина і суспільство» у суспільно-гуманітарному напрямі; фінансової математики — в математичному тощо.

У класах суспільно-гуманітарного напряму при виборі економічного профілю навчання в 10 класі вивчається курс «Мікроекономіка», в 11 — «Макроекономіка».

У класах суспільно-гуманітарного напряму (правовий, історичний та філософський профілі) економіка вивчається протягом двох років: в 11 класі в курсі «Основи економіки» вивчається ринкова система; рівновага на ринку; попит і пропозиція; виробництво економічних благ; економічні ресурси; організація праці, роль обміну в перерозподілі благ; обмін і формування ринку; роль грошей; ціна товару; природні ресурси, їх ринки; власність, права власності; елементи підприємництва; економічна роль конкуренції; види ринку; види доходів. У 12 класі вивчається аналітична економіка, де розглядаються загальні поняття мікро- і макроекономіки: система національних рахунків; теорія економічного зростання; теорія ділових циклів; гроші і капітал; грошовий обіг; банки, їх функції; цінні папери, їх види; роль держави в умовах ринкової економіки; світова економіка та економічні системи.

Рівень профільної підготовки передбачає вивчення двох-трьох споріднених предметів (наприклад, курси географії та економіки), а решта предметів вивчається за програмою загальноосвітнього рівня. Для поглиблення і розширення змісту профільних предметів або забезпечення профільної прикладної і початкової професійної спеціалізації навчання пропонуються курси за вибором, які створюються за рахунок варіативного (шкільного та регіонального) компонента змісту освіти. У старшій школі, як профільній, зміст предмета «Економіка» представлений окремими спеціальними курсами, які враховують інтереси, здібності та життєві плани учнів з одного боку, і відповідають профілю школи з іншого. До варіативної частини профільної школи внесені такі економічні курси, які найбільш істотно пов'язані з профілем класів і шкіл та сприятимуть розширенню знань старшокласників. Пропонуємо такі курси за вибором: «Основи інтелектуальної власності», «Основи споживчих знань», «Власна справа», «Правовий захист бізнесу», «Основи підприємництва», «Основи маркетингу», «Основи менеджменту», «Географія світового господарства з основами економіки», «Маркетингова географія» тощо.

В умовах переходу загальноосвітніх навчальних закладів на 12-річний термін навчання опанування змісту економіки в старшій школі передбачається на трьох рівнях:

1. Рівень стандарту — обов'язковий мінімум змісту навчального предмета, який найбільш повно реалізується у філологічному, художньо-естетичному, фізико-математичному та спортивному напрямах. Зміст предмета «Економіка» як базового вивчатиметься в 10-х класах усіх напрямів, оскільки він входить до інваріантної складової змісту середньої освіти. Тут вивчатимуться загальні теми цього розділу, що розкривають фундаментальні положення економічної науки: про сутність господарської діяльності людей, про необмеженість людських потреб та можливості їх задоволення, про закони попиту і пропозиції та їх вплив на добробут як окремої людини, так і цілих країн.

Вивчення цих тем дасть можливість відповісти на питання: що вивчає економічна наука; що таке економіка як сфера людської діяльності; хто може бути суб'єктом економічних відносин; як діють основні економічні закони і як їх можна раціонально використовувати; що таке економічні системи і які їх основні компоненти; яку власність має кожен з нас і чому відносини власності є однією з найважливіших рушійних сил економічного розвитку.

2. Академічний рівень забезпечує більш глибоке опанування навчальним матеріалом і може реалізуватись в універсальному, суспільно-гуманітарному, технологічному та математичному напрямах.

3. Рівень профільної підготовки забезпечує поглиблене вивчення економіки, орієнтоване на майбутню професію. Реалізується в суспільно-гуманітарному напрямі.

Запровадження економічного профілю в старшій школі покликане сформувати систему раціонального мислення і поведінки сучасної людини в умовах ринкових відносин, розвивати підприємницькі здібності, виховувати майбутніх громадян, які стануть носіями національної та людської гідності, патріотизму, порядності, ділової культури, активними творцями матеріальних і духовних цінностей.

Мета профільного вивчення економіки — підготувати відповідальних громадян, які прийматимуть ефективні рішення з економічних питань, вдумливих читачів газет і журналів, сприйнятливих глядачів телебачення, уважних слухачів радіо і критичних аналітиків політичного процесу. Ефективні економічні рішення будуть прийматися тоді, коли, крім знання основних понять і характеру їхнього взаємозв'язку, учні усвідомлюватимуть широкі соціальні цілі, що найчастіше використовуються для оцінки результатів розвитку економіки та політики уряду, і володітимуть точним обґрунтованим методом прийняття економічних рішень.

Профільна економічна освіта в школі є необхідною умовою формування соціальних компетентностей в учнів, озброєння їх навичками адаптації до соціальних ролей в економічному середовищі, що змінюється, виховання нового синтезу ціннісних установок у підростаючого покоління. Вона має сприяти формуванню компетенцій, достатніх для орієнтації своєї поведінки і захисту своїх інтересів при зіткненні з різноманітними видами економічної діяльності та економічних інститутів (розуміння своєї ролі як споживача, платника податків, власника банківських рахунків тощо). З її допомогою за-кріплюється система знань і навичок, які забезпечують соціалізацію школярів, володіння основами соціальних компетентностей в економічному середовищі, здатності до адаптації своєї поведінки стосовно окремих ситуацій і проблем, до самостійного захисту своїх інтересів.

Профільна економічна освіта має підготувати школяра до розуміння того, як функціонують різні економічні механізми, що будуть оточувати його все життя, супроводжуючи кожен крок, змушуючи його постійно взаємодіяти із цими механізмами. Все це забезпечує майбутнього громадянина необхідною стартовою компетентністю в досить широкому спектрі явищ, тобто профільна економічна освіта має стати джерелом формування поведінки людини, розуміння та визнання нею певних «правил гри», прийняття «на віру» тієї чи іншої системи ціннісних установок та орієнтацій.

Починаючи із 2000/01 навчального року спостерігається тенденція до збільшення кількості навчальних закладів, в яких здійснюється профільне вивчення економіки (із 356 у 2000/01 навчальному році до 591 у 2005/06 навчальному році, що на 40 % більше та до 612 навчальних закладів у 2006/07 навчальному році).

Особливо активно впроваджується профільне вивчення економіки у Дніпропетровській, Запорізькій, Львівській та Харківській областях, де існує ряд навчальних закладів із безперервною економічною освітою.

Профільне вивчення економіки має забезпечити (у доповнення до рівня стандарту):

• отримання систематизованих знань з економіки, які сприятимуть формуванню економічного мислення;

• вільне володіння та оперування економічними поняттями в різноманітному контексті;

• практичне використання методів економічного аналізу і прийняття рішень, вміння аналізувати процеси формування ринкової ціни, прогнозувати розвиток ринку товарів;

• осмислення суті ринкового механізму, його переваг і недоліків, призначення і механізм державного регулювання економікою;

• засвоєння організаційно-правових основ діяльності фірми, базових принципів бухгалтерського обліку та оцінки результатів господарської діяльності;

• вміння аргументовано та доказово аналізувати економічну політику держави, оцінювати рівень економічного розвитку країни та його перспективи;

• вміння співставляти різноманітні програми економічного розвитку країни та її перспективи, робити свідомий вибір між ними;

• вміння прогнозувати наслідки застосування заходів монетарної та фіскальної політики;

• вміння проводити самостійні дослідження та проектні роботи із використанням економічних розрахунків;

• вміння працювати із фінансовими документами (податкова декларація, цінні папери, кредитна картка, банковий рахунок тощо).

Уже сьогодні підготовка до вивчення предмета має полягати в доборі навчальних планів і навчальних програм з обов'язкових економічних дисциплін та курсів за вибором; у створенні навчально-методичних комплексів з кожного економічного курсу, які включають: підручники нового покоління, хрестоматії, робочі зошити, словники та довідкову літературу, електронні наочні посібники та комплект тематичних таблиць; у підготовці й перепідготовці вчителів економіки нової формації, які вільно володіють сучасними освітніми, інформаційними технологіями і здатні працювати в умовах нового соціального замовлення; створенні в Україні мережі спеціалізованих шкіл із поглибленим вивченням економіки протягом 12 років.

Очевидно, що успіх профільного навчання в старшій школі залежить від готовності і якісних змін в професійній діяльності вчителя. До них можна віднести: знання змісту предмета на поглибленому рівні; знання методологічних основ особистісно орієнтованого, індивідуального та компетентного підходу до навчання; оволодіння методикою організації допрофільного навчання та навчання курсам за вибором; уміння використовувати методи й технології навчання, які стимулюють самостійну роботу учнів, сприяють їх самоорганізації, становленню ціннісних орієнтирів тощо. Це завдання може бути реалізоване спільними зусиллями районних методичних кабінетів та інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Проблеми, пов'язані з організацією і ризиками у впровадженні профільного навчання, повинні стати предметом широкого обговорення із вчителями економіки на серпневих нарадах.

Нині важливою складовою шкільної економічної освіти має стати споживча освіта. У Резолюції Комітету міністрів Ради Європи «Про освіту споживача у школах» зазначено: «беручи до уваги, що головною метою сучасної школи є забезпечення середньою освітою населення в цілому, готуючи тим самим особу відігравати активну й вирішальну роль у суспільстві, а також навчаючи її розв'язувати актуальні проблеми повсякденного життя, не в останню чергу, як відповідального споживача.

Європейські країни за підтримки Європейського Союзу розпочали нову програму із захисту прав споживачів, що розрахована на 2007—2013 pp.

Головними її цілями є захист громадян від усіляких ризиків, пов'язаних зі споживанням. В Україні також прийнято низку нормативно-правових актів, які регулюють відносини у цій сфері, серед яких - Указ Президента України від 12 січня 2002 р. «Про заходи щодо посилення державного захисту прав споживачів», «Програма захисту прав споживачів на 2003—2005 роки», затверджена у грудні 2002 р. указом Президента України, Указ Президента України № 1105/2005 «Про заходи щодо вдосконалення діяльності у сфері технічного регулювання та споживчої політики», 2005 p., 01.12.2005 р. на засіданні Верховної Ради України був прийнятий Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про захист прав споживачів» (по суті, Закон України «Про захист прав споживачів» у новій редакції). 01.12.2005 р. Президент України Віктор Ющенко підписав Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про захист прав споживачів», 13.01.2006 р. Закон у новій редакції вступив удію.

Саме в контексті дії даного законодавства слід розглядати й ті кроки, що сьогодні робить українська освіта у поширенні серед учнівської молоді споживчих знань.

Споживча освіта має стати складовою формування громадянина демократичного суспільства.

Формування основ економічного мислення, що включає і споживчі знання, допоможе учням не тільки навчатись ефективно орієнтуватись в економічному просторі, а й приймати певні рішення, що стосуються планування свого подальшого життя та кар'єри, освіти, праці, вибору професії. Це також важливо і для того, щоб бути компетентним у реалізації власних прав, набутті знань та навичок для аналізу економічних подій у державі, розуміння реалій навколишнього світу, орієнтування у широкому колі послуг і товарів тощо. Без формування в населення ринкового мислення, адаптованого до реального життя, неможливо рухати економічні реформи.

Крім того, споживча освіта є ефективним ринковим способом боротьби з бідністю. Уміння користуватися споживчими правами дає змогу раціональніше витрачати сімейний бюджет, заощаджувати побутові ресурси.


Розділ 2. Теоретико-методологічні основи техніки і розвитку економічного мислення

2.1. Тематичний план та розрахунок навчального часу нормативної навчальної дисципліни економіка праці на тему “Ринок праці”

Ринкові перетворення в економіці країни пов’язані зі змінами всієї системи господарювання. Сучасне виробництво потребує гнучкої та динамічної системи організації, оплати праці працівників, здатних адекватно реагувати на кон’юнктуру ринку і зміну зовнішнього та внутрішнього середовища.

Тема: Ринок праці

Поняття продуктивності й продуктивності праці, їх особливості та взаємозв’язок. Принципи управління продуктивністю.

Показники продуктивності праці на рівні організації. Методи ви-мірювання продуктивності праці, що використовуються в організаціях, їх переваги і недоліки, сфера їх використання. Оптимізація умов та інтенсивності праці. Дисципліна праці та її вдосконалення. Програми управління продуктивністю праці.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про зайнятість населення” // Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 р. — К.: Істи¬на, 1999.

2. Закон України “Про колективні договори і угоди” // Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 р. — К.: Істина, 1999.

3. Закон України “Про оплату праці” // Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 р. — К.: Істина, 1999.

4. Кодекс законів України про працю. — К.: АТЗТ, Право, 1997.

5. Конвенція МОП 131 (від 03.06.70) “Про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахування країн, що розвиваються”.

6. Конвенція МОП 142 (від 23.06.75) “Про професійну орієн-тацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів”.

7. Конвенція МОП 168 (від 21.06.88) “Про сприяння зайня-тості і захист від безробіття”.

8. Адамчук В. В., Ромашов О. В., Сорокина М. Е. Экономика и социология труда: Учеб. для вузов. — М.: ЮНИТИ, 1999.

9. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. — К.: Знання Прес, 2003.

10. Завіновська Г. Т. Економіка праці. — К.: КНЕУ, 2003.

11. Есинова Е. Н. Экономика труда и социально-трудовые отно¬шения. — К.: Факел, 2003.

12. Інструкція по статистиці заробітної плати: Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. № 114/8713 // Праця і зарплата. — 2004. — № 7.

13. Калина А. В. Организация и оплата труда в условиях рын¬ка. — К.: МАУП, 2003.

14. Калина А. В., Конева М. И., Ященко В. А. Современный экономический анализ и прогнозирование. — К.: МАУП, 2004.

15. Колот А. М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення. — К.: Фірма “Праця”, 1997.

16. Колот А. М. Мотивація персоналу. — К.: КНЕУ, 2002.

17. Петти В., Смит А., Ринардо Д. Антология экономической мысли. — М., 1993.

18. Рофе А. И., Збышко Б. Г., Ишин В. В. Рынок труда, заня-тость населения, экономика ресурсов для труда: Учеб. посо¬бие / Под ред. А. И. Рофе. — М.: ЛИСК, 1997.

19. Экономика труда и социально-трудовые отношения / Под ред. Г. Г. Мельникова, Р. П. Колосовой. — М.: Изд-во МГУ; Изд-во ЧЕРО, 1996.

20. Эрэнберг Р.Д., Смит Р. С. Современная экономика труда. — М.: Изд-во МГУ, 1996.

21. Современная экономика труда / Под ред. В. В. Куликова. — М., 2001.

2.2. Критичне мислення

Нині як ніколи актуальним є твердження економіста А Маршалла, що економіка — це наука, що вивчає повсякденне життя, яке залежить від економічних умов, котрі можна змінювати, робити кращими, тим самим поліпшуючи умови нашого життя. Як навчити дітей орієнтуватись у складних процесах суспільства, які безпосередню чи опосередковано їх стосуються? Завданням учителів економіки є не просто дати учням теоретичні знання з основ економіки, а й показати, як можна їх практично застосовувати, навчити розуміти й аналізувати події, що відбуваються в економічному житті, знаходити свої шляхи в розв'язанні економічних проблем тощо.

Ми з’ясували, що критичне мислення науковці розглядають у двох аспектах. Відповідно до першого з них увага зосереджується на удосконаленні процесу мислення та його результатів на підставі критичного аналізу, розуміння й оцінення інформації. Такого погляду додержуються О. Бандурка, Т. Воропай, В. Руджеро, Р. Пауль, О. Тягло та ін. Другий аспект критичного мислення розкривається через здійснення регулятивно-моральної функції розумової діяльності людини, яка сприяє не тільки формуванню і відстоюванню власних думок, але й розумінню позиції інших людей, співпраці з ними.

Формування критичного мислення означає прищеплення молодим людям навичок, які надають розумовій діяльності такі якісно нові властивості:

· готовність до планування, упорядкування думок; гнучкість, яка дає змогу почекати з винесенням судження, поки не буде зібрано достатню кількість різноманітної інформації для аргументації; наполегливість;

· готовність виправляти свої помилки;

· усвідомлення або уміння відстежувати хід власних міркувань; пошук компромісних рішень.

Щоб учні вміли аналізувати інформацію, навчаю їх практичним навичкам мислення, що дають змогу ефективно перетворити інформацію у важливі ідеї, які можна потім використати на практиці. А це означає, що вони повинні вміти критично мислити. Для цього їм необхідно мати досвід роботи з інформацією, її обробки та створення власних ідей.

Другою важливою характеристикою критичного мислення є його самостійність або індивідуальність. Кожна людина формулює власні ідеї, оцінення і переконання значною мірою незалежно від інших (жодна особа не може мислити замість неї). Однак, одержавши свободу, людина повинна розуміти, що найвищим її виявом є відповідальність за свої слова, дії, вчинки.

Ми виявили й таку характеристику критичного мислення, як соціальність. Вона виявляється в уточненні та поглибленні власної позиції та обміні думками з іншими людьми. Як свідчить аналіз наукових праць, розвиток критичного мислення набуває особливого значення для зростання соціальної зрілості молодої людини, міри її соціальності.

Учні повинні пройти через систематичний процес критичного аналізу та критичної рефлексії. Це не лише допоможе їм під час роботи з інформацією в школі, а й стане основою для подальшого незалежного критичного мислення та розмірковування. Для того, щоб це відбулося в класній кімнаті, методична система має бути впорядкованою. Тоді діти зможуть послідовно підійти до розуміння процесу формування відповідних навичок та їх застосування. Вона також має бути самоочевидною, щоб учні могли дізнатися, на якому рівні вони знаходяться щодо їх власного мислення. Тоді вони зможуть вести та скеровувати цей процес, навчаючись самостійно. Особливу увагу звертаю на роботу з обдарованими дітьми. Важливо, щоб вони добре вміли оперувати навичками критичного мислення, самостійно аналізувати та синтезувати отриману інформацію.

На уроках з економіки для активізації знань під час закріплення матеріалу та подачі нового використовую такі стратегії критичного мислення: «гронування», сен-кен, кубування, вільне письмо, метод «позначки», есе тощо. Під час вивчення нової теми застосовую методи «джигсоу», «позначки», «діаграму Вена», академічну дискусію, підсилену лекцію тощо.

Вільне письмо використовую на етапі актуалізації знань і в кінці уроку. Після оголошення теми нового матеріалу пропоную учням написати все, що спаде їм на думку з даного питання протягом 3 хв. У кінці уроку вони повинні звірити написане на початку заняття з отриманими знаннями й проаналізувати, що вони знали, де помилялись, а чого зовсім не знали.

Метод «позначки» дещо подібний до вільного письма. На початку вивчення матеріалу учні записують усе, що знають з даного питання. Потім читають матеріал з цього питання і на полі роблять позначки простим олівцем. Якщо ставлять «V» (галочку) — прочитане підтверджує їх знання; «—» (мінус) — прочитане відрізняється від того, що знають; «+» (плюс) — нова інформація; «?» (знак питання) — хочуть знати більше з даного питання. Далі учні заповнюють таблицю короткими тезами.

По закінченні обговорюємо результати проведеної роботи. Особливу увагу звертаємо на четверту колонку.

На заключному етапі уроку проводять п'ятихвилинне есе, щоб учні краще зрозуміли свої думки з вивченої теми. Вони мають записати коротко, про що дізналися на уроці, і написати запитання, яке виникло. Ці роботи застосовую під час наступного уроку.

Метод «кубування» використовують як на початку вивчення нової теми (активізуючи раніше набуті знання), так і в кінці уроку (узагальнюючи набуті знання). Для застосування цього методу на етапі актуалізації знань потрібно, щоб тема була досить знайомою учням. Ця стратегія передбачає використання кубика з написаними на кожному його боці запитаннями, які спрямовують мислення учнів від простого до більш складного. Протягом короткого часу діти записують свої думки на запропоновану тему, відповідаючи на запитання граней куба. Перше запитання має описовий характер, друге — порівняльний, третє — асоціативний, четверте — аналітичний, п'яте — пошуковий, шосте — позиційний.

Наприклад

1. Що таке безробіття?

2. Чим безробітний відрізняється від працюючого?

3. Про що змушує вас думати слово «безробіття»?

4. Чому, на вашу думку, виникає безробіття?

5. Яким чином можна позбутися безробіття?

6. Як ви ставитесь до безробіття? Потрібне воно чи ні?

Після виконаної роботи учні обмінюються думками спочатку в групах — вибирають кращу роботу (або пишуть нову на основі аналізу робіт), потім кожна група вибирає найкращу роботу.

Стратегія «гронування» спонукає учнів вільно й відкрито думати на певну тему. Вона допомагає встановити зв'язки між окремими поняттями, своїм життєвим досвідом і вже набутими знаннями. Цю роботу виконуємо як індивідуально, так і в групах або класом.

Починати «гронування» слід з написання центрального слова (поняття) або фрази посередині аркуша паперу (дошки). Навколо цього слова треба записувати слова й фрази, які спадають на думку з обраної теми. Коли запас ідей вичерпано, потрібно встановити зв'язки між поняттями. Таким чином утворюється гроно (див. схему 2.1). Можна обмежити час напи-сання грона і провести змагання на краще виконання завдання. Звичайно, не на всіх уроках з економіки можна використати цей метод. Для успішної побудови грона тема має бути знайома учням.

На підсумковому етапі уроку складаємо сенкен. Це слово походить від французького слова «п'ять» і позначає вірш у п'ять рядків. Сенкен учні можуть складати класом, групами, парами, індивідуально. Цей метод дає змогу добре проаналізувати щойно вивчену тему, виділити основне в ній. Якщо робота проходить у групах чи індивідуально, можна зачитати кілька робіт і обговорити їх.

Складаючи сенкен, необхідно дотримуватись таких правил:

1. Перший рядок має містити слово, яке позначає тему (зазвичай, це іменник).

2. Другий рядок — це опис теми, який складається з двох слів (два прикметника).

3. Третій рядок називає дію, пов'язану з темою, і складається з трьох слів (зазвичай це дієслова).

4. Четвертий рядок є фразою, яка складається з чотирьох слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.

5. Останній рядок складається з одного слова — синоніма до першого слова, в якому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок.

Форма написання сенкена.

Тема (іменник). Опис (прикметник). Дія (дієслово). Ставлення (фраза). Перефразування суті.

Сенкен є швидким методом аналізу, синтезу та підсумовування отриманої інформації.

Приклади сенкенів складених учнями під час уроків.

ВНП

Сукупний, прибутковий

Створюється, обчислюється, коливається

Ринкова вартість життєвих благ

Додана вартість

Безробіття

Природне, надлишкове Погіршує, знецінює, зростає Є центральною проблемою економіки

Незайнятість

Зарплата

Велика, мала

Одержується, виплачується, заробляється

Дармовий сир тільки в мишоловці

Оплата

Зарплата

Номінальна, реальна

аробляється, виплачується, одержується

Це — ринкова ціна праці

Оплата

Метод «джигсоу» ефективно застосовую під час вивчення дещо відомих учням тем. Клас поділяю на групи. Бажано, щоб кількість груп збігалася з кількістю членів груп. Кожному представнику групи присвоюється певний номер. Завдань стільки, скільки груп. Учні з однаковими номерами збираються разом і вивчають матеріали свого питання. Обговорюють відповідь, поки всі члени експертної групи добре не зрозуміють її. Коли експертні групи завершать роботу, їхні учасники розходяться по своїх основних групах і навчають своїх одногрупників. Після завершення вивчення теми починається обговорення, в результаті якого можна з'ясувати ступінь засвоєння.

Вивчення нового матеріалу можна почати з поділу учнів на пари. Потім запропонувати їм за три хвилини записати все, що вони знають з даної теми. Тим часом малюю на дошці таблицю, яка містить три пункти: знаю, хочу знати, вивчили. Потім учні обмінюються з класом своїми думками. У лівій колонці записуємо тези, з якими всі згодні. Далі допомагаю скласти питання, які цікавлять дітей з даної теми, і записуємо їх у другу колонку. У процесі вивчення нового матеріалу учні заповнюють праву колонку та записують питання, які виникли, у середню.

новий матеріал учням маловідомий, використовую підсилену лекцію. Даю їм список термінів майбутньої лекції та пропоную за три хвилини написати можливе пояснення або поставити випереджаюче запитання й попросити на нього відповісти. Лекцію час від часу перериваю, даючи подібні завдання й можливість порівняти свої попередні знання з отриманими на уроці.

По закінченні лекції учні утворюють пари, що мають завдання визначити головну думку лекції. Кожна пара записує кілька запитань або проблем, на які повинна відповісти сусідня пара. Таким чином вони опитують один одного. Чотири учні обмірковують результати — чого вони навчилися за цей урок.

Метод «кутків» краще застосовувати після лекції, яка може викликати протилежні думки. Наприклад: «Чи мають підприємці займатися благодійною діяльністю?» або «Чи може на сучасному етапі розвитку цивілізації окрема країна існувати ізольовано від інших?» Учням пропоную обдумати питання й визначити свою позицію протягом 3 хв. Вони повинні зафіксувати на папері докази на користь своєї позиції, придумати власні аргументи. По закінченні цього етапу учні поділяються: в одному кутку збираються ті, які вважають, що держава повинна надавати громадські блага. Опоненти збираються в протилежному кутку, а ті, що не визначились, — у третьому. Протягом 3 хв. кожна група обговорює свої аргументи й визначає спікера, який представлятиме її в дебатах. Розпочинають дебати спікери, які стисло висловлюють свою точку зору. Слідом за ними всі члени груп беруть участь у обговоренні.

У процесі дискусії учасники можуть змінювати свою точку зору і переходити до іншого кутка. По закінченні дискусії кожен остаточно визначає свою позицію та аргументи на її підтримку. Дискусія може тривати доти, поки ті, що не визначились, приєднаються до однієї з груп або доведуть свою правоту.

Під час академічної дискусії клас розбиваю на групи по чотири учні. Для кожної пари в групі визначаю позицію, яку вони мають захищати. Учні готують аргументи на користь своїх позицій. Далі пари тимчасово розриваються і утворюються нові пари з учнями, що захищають ті самі позиції й обмінюються доказами на користь спільної позиції. Потім учні повертаються до первісних груп. Після цього дві пари починають вести дебати. По закінченні кожна група представляє свою думку, і в класі виробляється консенсус, підтверджений кращими доказами попередніх дискусій.

Діаграма Вена будується з двох або більше великих кіл, що частково накладаються одне на одне так, що посередині утворюється спільний простір. Вона може бути використана для протиставлення ідей та щоб показати, як вони збігаються. У спільний простір записуються подібні або однакові риси (див. схему 2.2).

По закінченні вивчення нової теми пропоную дітям накреслити дискусійну сітку, поставивши перед ними проблему, яку вони можуть розв'язати, застосувавши щойно вивчений матеріал.

За наступні три хвилини обговорюються питання в центрі та заповнюється дискусійна сітка. По закінченні заслуховую кілька пар, а решта учнів висловлюють згоду чи незгоду з їхніми твердженнями.

Навчання — це активна, а не пасивна, діяльність. Для того, щоб відбулося повне критичне розуміння, розраховане на тривалий строк, учні повинні брати участь у навчальному процесі. Якраз стратегія критичного мислення сприяє активній діяльності дітей на уроках. При цьому розуміння, розраховане на тривалий строк, і є процесом поєднання нової інформації з попередніми структурами. Формується також зацікавленість та спрямованість на дослідження теми. Переконана, що цілеспрямоване навчання ефективніше, ніж нецілеспрямоване.


Розділ 3. Впровадження техніки розвитку економічного мислення в процес економічного навчання

3.1. Методична картка уроку на тему “Ринок праці” для 3 курсу

Тема: Ринок праці

Основні питання, які необхідно опрацювати і засвоїти:

1. Заробітна плата як факторний дохід. Фактори, що визначають загальний рівень зарплати.

2. Попит, пропозиція і рівновага на конкурентному ринку праці.

3. Зарплата на ринках праці.

3.1. Модель монопсонії.

3.2. Модель з урахуванням діяльності профспілок.

3.3. Модель двосторонньої монополії.

4. Дискусії про мінімум зарплати.

5. Диференціація ставок зарплати.

Студент повинен знати:

• сутність і види заробітної плати;

• особливості попиту, пропозиції (індивідуальної і сукупної) на ринку праці за умов досконалої та недосконалої конкуренції;

• особливості формування ціни на працю за умов досконалої та недосконалої конкуренції;

• модель функціонування ринку праці з урахуванням діяльності профспілок.

Студент повинен уміти:

• оцінити ефективність досконало конкурентного та недосконало конкурентного ринку праці;

• застосовувати аналітичні методи оцінки функціонування недосконалого ринку праці;

• охарактеризувати особливості індивідуальної пропозиції праці;

• оцінити ефективність впливу профспілок на формування ціни праці на ринку.

Питання для поглибленого вивчення

1. Контроль профспілок за пропозицією робочої сили, рівнем заробітної плати та продуктивністю праці.

2. Двостороння (двобічна) монополія на ринку праці та визначення реального рівня заробітної плати.

Індивідуальне завдання

Тип завдання: аналіз ринку праці та його основних тенденцій.

Мета завдання: досягти більшого розуміння особливостей формування ринку праці в Україні.

Самостійна робота: студент повинен пояснити відмінності у різних видах, типах та рівнях соціально-трудових відносин, охарактеризувати сторони та суб’єкти соціально-трудових відносин. Пояснити відмінності між ними.

Ключові терміни: робоча сила, ринок робочої сили, ставка заробітної плати, номінальна заробітна плата, реальна заробітна плата, ефект заміщення, ефект доходу на ринку робочої сили, вартість граничного продукту праці, граничні витрати на оплату праці.


А) урок 1

Тема: «Трудові ресурси та зайнятість населення»

Мета уроку. Розкрити поняття «трудові ресурси зайнятість населення», «економічно активне населення», «безробіття», навчити учнів пояснювати причини неповного використання трудових ресурсів, підкреслити значення високого рівня кваліфікації трудових ресурсів для подальшого розвитку нашої держави.

Обладнання: карта України, атлас, словник-довідник, вирізки з періодичної преси, текст Конституції України.

Тип уроку: комбінований, аналітична конференція.

За три дні до уроку вчитель попереджає учнів про конференцію. Разом обирають ведучого та інших дійових осіб — керівників, юристів-консультантів, статистів, науковців, формують групи.

ХІД УРОКУ

Учитель. Ми дізнаємося на уроці про такі поняття: «трудові ресурси», «економічно активне населення», «зайнятість населення», «безробіття».

Ведучий. Група експертів і статистів ознайомлять зі станом забезпечення трудовими ресурсами в м. Нетішині.

Учитель. Юристи-консультанти ознайомлять з основними законами, які гарантують права і обов'язки українських громадян.

Ведучий. Ми розкриємо причини безробіття та шляхи його подолання. Ви почуєте думку світових авторитетів.

Учитель. Девіз нашого уроку: «Праця — батько багатства, а земля — його мати». Це висловлювання Вільяма Петті, англійського економіста XVII ст.

Ведучий. У «Словнику-довіднику учня з економічної і соціальної географії світу» записано:

— Трудові ресурси — це частина населення країни, яка володіє необхідними фізичними й духовними здібностями, загальноосвітніми й професійними знаннями для роботи в господарстві.

— До трудових ресурсів України відносять працездатне населення: чоловіки у віці від 16 до 60 років, жінки у віці від 16 до 55 років, а також працюючі підлітки до 16 років і особи пенсійного віку, які беруть участь у суспільному виробництві.

Учитель. Згадайте, які групи можна виділити у віковій структурі населення України. Користуючись картою «Населення України», з'ясуйте, в яких областях найбільша густота населення. Подумайте над питанням, від чого залежить кількість працездатного населення в Україні.

Група науковців. Кількість працездатного населення залежить від:

1) загальної його чисельності, віку й статевого складу (чим більше жінок, дітей, людей похилого віку, тим нижча частка працездатного населення);

2) кількості працюючих підлітків і осіб пенсійного віку.

Статист. В Україні на 100 осіб працездатного віку припадає 78 чоловік у непрацездатному віці. Це дуже високе демографічно-економічне навантаження на працездатне населення, яке важко витримати навіть економіці високорозвинутих країн.

Ведучий. Трудові ресурси України становлять 27,8 млн осіб; це 57,4 % від усього населення, серед них 54 % припадає на осіб працездатного віку, 3 % — на пенсіонерів і підлітків. Хоча жінки вибувають швидше із працездатного віку, але їх частка становить 51 %. 71 % працездатного населення проживає в містах.

Учитель. Яке становище трудових ресурсів на селі?

Статист. На 1000 працюючих на селі припадає 1035 непрацездатних осіб (у тому числі 597 пенсіонерів і 438 дітей).

Учитель. Який стан забезпечення трудовими ресурсами в Україні порівняно з іншими країнами?

Науковці. Ми переглянули підручники з економічної й соціальної географії світу, практикум з економічної й соціальної географії світу для 10 класу і переконались, що пенсійний вік в Україні — один з найнижчих у світі (у більшості розвинутих країн він становить 65—70 років як для чоловіків, так і для жінок). Частка працюючих в Україні відповідає рівню більшості розвинутих країн Європи — Німеччини, Іспанії, Бельгії, але більше, ніж у Франції, Швеції, Великобританії.

Ведучий. Поняття «трудові ресурси» вживається у світовій практиці рідко. Частіше використовується поняття «економічно активне населення» — це частина населення, зайнята суспільно корисною діяльністю, яка приносить прибуток.

Учитель. Щодо цього визначення хочу нагадати думку шотландського економіста Адама Смітта: «Людина служить інтересам суспільства тоді, коли діє у своїх інтересах, і тоді, коли свідомо прагне цього».

Учень. А інший його вислів записаний французькою звучить так: «Laisser baire, laisser passer», що в перекладі приблизно означає: «Дайте людям можливість робити свої справи, і справи йтимуть своєю чергою», — ці слова стали девізом вільного ринку.

Учитель. Людські ресурси (праця) — це розум та праця людей, використані на виробництві й у сфері послуг.

А що скажуть нам юристи-консультанти?

Юрист-консультант. У загальній Декларації прав людини, проголошеній Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1984 р., у статті 23 зазначено: «Кожна люди-на має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття».

Наш Основний Закон — Конституція України гарантує кожному громадянину України право на працю (стаття 43) та на відпочинок (стаття 45).

Права і обов'язки працюючих зібрані в Кодексі законів про працю і в Законі про охорону праці.

Учитель. Для оцінки трудових ресурсів (їх зайнятість) важливим показником є не тільки їх кількість, а і якість, тобто професійно-кваліфікаційна підготовка та вік.

Робота в зошиті.

Завдання: на основі цифрових даних побудувати кругову діаграму галузевої структури трудових ресурсів. У промисловості зайнято 26,5 %, будівництві — 7,5 %, сільському господарстві і лісовому 19,6 %, у невиробничій сфері 33 %.

Юрист-консультант. З переходом до ринкової економіки змінилася соціально-професійна структура: сформувались групи людей, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю — підприємництвом. У статті 42 зазначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Ведучий. Активно формуються групи, які представляють середній клас — це менеджери, представники малого бізнесу, висококваліфіковані фахівці. Формується і вищий клас (люди, які є власниками великого виробництва, а також державні управлінці вищого рівня).

Експерт-статист. Наша група проаналізувала оголошення в журналі «Потрібні на роботу» за жовтень 2002 р. і зробила такі висновки: з розвитком ринкових відносин відбулися зміни у співвідношенні професій: скоротились професії, пов'язані з фізичною працею, збільшилась кількість професій, пов'язаних з розумовою діяльністю, виникла потреба в будівельних професіях. Отже, Україна будується!

Учитель. Робота з картою «Населення України».

Територіальні відмінності в структурі зайнятості населення або географія трудових ресурсів.

Найвищий рівень забезпеченості трудовими ресурсами мають західні області: Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська. Так, у Закарпатській області частка працездатного населення становить 56 %, дітей і підлітків — 28 %, тобто тут більший притік робочої сили молодого віку.

У центральних та північно-східних областях — низький природний приріст населення, частка молодих трудових ресурсів невисока. Тут можливості працевлаштування обмежені. Так, у Чернігівській області на 1000 працюючих припадає 910 осіб старших від працездатного віку і 380 дітей та підлітків. Тобто в середньому регіон працедостатній.

У південних областях існує проблема дефіциту трудових ресурсів. Це — працедефіцитній регіон. Тут переважають галузі, що потребують великої кількості робочих рук, особливо жіночих. Здебільшого це сільські райони, де найменша густота населення.

Давайте подумаємо, як можна розв'язати проблеми цих регіонів?

Учень. У першому регіоні необхідно швидкими темпами розвивати різні галузі господарства, створювати робочі місця. У другому регіоні рівномірно розмістити підприємства. А на півдні створити кращі умови для життя населення, тим самим закріпити кадри.

Юрист-консультант. У статті 48 записано, що кожен громадянин має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Учитель. За рівнем освіти (освіченості) населення України посідає одне з провідних місць у світі. Поряд з мережею середніх шкіл, середніх спеціальних навчальних закладів виникли нові типи державних і приватних навчальних закладів — гімназії, ліцеї, коледжі.

Юрист-консультант. Стаття 53. Кожен має право на освіту.

Ведучий. В умовах переходу до ринкової економіки й економічної кризи в Україні поширюється безробіття.

Безробіття — це переважання пропозиції вільної робочої сили над попитом на неї. Хто такі безробітні?

Це працездатні громадяни працездатного віку, які з не залежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу), що зареєстровані в державній службі зайнятості.

Юрист-консультант. Давайте з'ясуємо, чому виникло безробіття?

Учні. Падіння виробництва; нові робочі місця створюються повільно; в Україні немає достатнього досвіду у сфері працевлаштування,

Ведучий. Створюються біржі праці — це установи, які займаються працевлаштуванням безробітних, вивчають попит і пропозицію робочої сили. В останній період починає формуватися ринок праці. Суть ринку— роботодавець може собі знайти висококваліфікованого спеціаліста, а спеціаліст — потрібну роботу.

Учитель. Яка ж ситуація з трудовими ресурсами, безробіттям у нашому місті?

Керівник групи статистів. Ми відвідали центр зайнятості міста. Провідний спеціаліст центру розповіла нам, що станом на 16 жовтня в міському центрі зайнятості стоять на обліку 646 осіб, з них 459 жінок, 37,1 % — це молодь у віці до 28 років. Кількість вільних та вакантних посад 127 одиниць, тобто на одне місце припадає 5 осіб незайнятих. У червні допомогу по безробіттю отримали 394 безробітні, її середній розмір 101,3 грн.

Статист. А це повідомлення ми прочитали в місцевій газеті «Нетішинський вісник» за 19 жовтня 2002 р.

Вивчаючи питання стану безробіття, місцева влада виявила, що серед безробітних жінок 135 осіб мають професію швачки. Отже, міська влада вирішила розв'язати це питання через створення швейного цеху на базі приміщення їдальні № 2, що належить ХАЕС.

Учитель. 70 учнів у нашому місті залишені батьками, які поїхали на заробітки в інші країни. Ці діти залишаються без батьківського догляду, без маминої ласки, тепла, татових порад.

Учитель. Через два роки ви закінчите школу і перед вами постане питання, куди влаштуватися на роботу чи, може, піти вчитися.

Хочу порадити тим, хто любить географію, цікавиться цією наукою. Ви можете зробити кар'єру, збагатившись географічними знаннями.

Оцінювання знань. Підсумок уроку.

Запам'ятайте формулу: «Хочу — можу — треба». Хочу — це те, чим вас зацікавлює професія. Можу — це ваші здібності, можливості, стан здоров'я, що потрібні для вашої професії. Треба — це попит на обрану професію на місцевому та регіональному ринку праці.

Б) урок 2

Тема: «Поняття продуктивності праці та її основні риси»

Мета: учні мають зрозуміти, що таке продуктивність праці, розглянути основні методи її розрахунку; як майбутні працівники і роботодавці усвідомити, що поділ праці, спеціалізація, інвестиції в технології та людський капітал сприяють зростанню продуктивності праці, що врешті-решт підвищує рівень життя.

Тип уроку: комбінований, на вивчення теми відводиться дві академічні години.

ХІД УРОКУ

На попередніх уроках ми з'ясували, що рушійною силою економічного розвитку є потреби.

1. Що таке потреби?

2. Про що говорить закон зростання потреб?

3. Що таке економічні ресурси?

4. Що таке обмеженість ресурсів?

5. Що вивчає економіка? (Економіка — це наука про ефективність, а саме про ефективність використання обмежених ресурсів). Ефективне використання ресурсів передбачає процес виробництва.

6. Що таке виробництво?

Повторимо тему «Виробництво», розгадавши кросворд.

По вертикалі:

1. Результат виробництва (продукт).

2. Технологічний спосіб виробництва, який характеризується індивідуальною ручною працею як головним чинником виробництва та універсальними засобами праці, рушієм яких є сила людських м'язів (ремісниче).

3. Організаційна форма виробництва, яка передбачає певну координацію дій усіх учасників виробництва (управління).

По горизонталі:

1. Виробництво, яке ґрунтується на безпосередньому привласненні того, що дає людині природа (первинне).

4. Засоби виробництва, що належать підприємцям або іншим власникам і використовуються в процесі створення речей і послуг (капітал).

5. Фактор виробництва, сукупність таких здібностей людей, як уміння виявляти ініціативу в налагодженні справи, організовувати процес виробництва, ризикувати в момент його організації чи перебудови (підприємництво).

6. Виробництво, яке охоплює ті підприємства й галузі, в яких створюються духовні цінності, а також надаються певні послуги: медичні, освітні, наукові (нематеріальне).

7. Сукупність підприємств, які обслуговують виробництво та безпосередньо задовольняють соціальні та духовні потреби людей (інфраструктура).

8. Елемент процесу виробництва, або цілеспрямована діяльність, яка передбачає застосування здібностей і трудових навичок людей, їхніх фізичних і розумових зусиль (праця).

Таким чином, ми повторили тему «Виробництво», зупинившись на понятті «Праця». Прошу вас звернути увагу на вислови відомих людей про працю:

Праця звільняє нас від трьох великих лих: нудьги, пороку і нестатків. Вольтер

Праця — батько багатства, земля — його мати. В. Петті

Ці слова можуть стати епіграфом сьогоднішнього уроку, тема якого «Продуктивність праці та від чого вона залежить».

Продуктивність — це кількість продукції (товарів і послуг), виробленої на одиницю витрачених ресурсів.

1. Це ілюструє приклад 1 на с 82 «Прикладна економіка»: Компанія «Cinder Bicycle» витрачає два галони фарби на виробництво кожних п'ятдесяти велосипедів, а компанія «Ella Bicycle» може пофарбувати тією ж кількістю фарби 100 велосипедів. Коли йдеться про фарбування велосипедів, то про-дуктивність у «Ella Bicycle» — 50 велосипедів, а в «Cinder Bicycle» — 25 на один галон фарби.

Продуктивність праці — це кількість товарів і послуг, вироблених одним працівником за одиницю часу.

2. Прочитайте приклад 2 на с 82 «Прикладної економіки»: Компанія «Cinder Bicycle» наймає п'ять робітників, кожного на 40 робочих годин на тиждень. Компанія випускає 200 велосипедів за тиждень.

Продуктивність компанії дорівнює 1 велосипеду за годину: 5 робітників загалом працюють 200 год на тиждень (540). У середньому вони випускають 1 велосипед на годину, оскільки 200 велосипедів, поділених на 200 год, становить 1 велосипед на годину.

Компанія «Ella Bicycle» наймає 10 робітників, кожен з яких працює по 40 годин на тиждень. Компанія виробляє 600 велосипедів на тиждень. Продуктивність праці робітника дорівнює 1,5 велосипеда на годину: загальна кількість робочих годин дорівнює 400 (10-40=400), 600 велосипедів, поділених на 400 год, становитимуть 1,5 велосипеда на годину.

Наші молоді дослідники підготували невеличкі історичні довідки, що стосуються основних способів підвищення продуктивності праці.

Батько економічної науки Адам Сміт у своїй праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» значну увагу приділив поділу праці. Він показав, як збільшується ефективність виробництва шпильок при застосуванні поділу праці.

«Один робітник витягує дріт, другий вирівнює його, третій обрізає, четвертий загострює кінець, п'ятий обточує кінець для настромлювання головки. Виготовлення головки вимагає двох або трьох самостійних операцій, а насаджування головки є окремою операцією, шліфування шпильки — іншою, самостійною операцією є навіть пакування готових шпильок. Мені довелося бачити одну невелику мануфактуру, де було зайнято лише 10 робітників. Хоча вони були дуже бідні, проте могли, працюючи з напруженням, виготовити 48 тис. шпильок на день. Але якщо б усі вони працювали поодинці, незалежно один від одного й не були навчені цієї спеціальної роботи, то, без сумніву, жоден з них не зміг би зробити двадцяти, а може, й однієї шпильки за день».

Поділ праці — це поділ роботи на складові, коли кожен робітник виконує одну з операцій при створенні продукту.

Стосовно праці поняття «спеціалізація» зазвичай застосовують щодо професії людини, яка має спеціальну підготовку, наприклад, тесля, вчитель математики, хірург-кардіолог.

У своїй праці Адам Сміт назвав спеціалізацію «ключем до багатства націй». Серед переваг спеціалізації він назвав такі:

• там, де є багато видів діяльності, люди вільні обирати ті, до яких у них є здібності та які їм до вподоби;

• при щоденному використанні одних і тих же засобів праці нагромаджується досвід, люди виготовляють більше товарів за один і той же час та вищої якості;

• спеціалізацію можна поєднати з механізацією.

Інвестиції в капітальні блага — це збільшення виробничих можливостей економіки шляхом фінансування будівництва нових підприємств, вкладання коштів у нове устаткування, засоби зв'язку тощо.

Яскравим прикладом підвищення продуктивності праці шляхом інвестицій в капітальні блага є впровадження конвеєра на заводах Форда.

У середині XIX ст. ірландець Вільям Форд, рятуючись від голоду та гноблення, переселився у Новий Світ. У Богом забутому селі поблизу міста Дирборна (штат Мічиган) він влаштував невеличку ферму і понад усе ненавидів поспіх та швидку їзду. Саме тут його син Генрі зібрав свою першу саморушну колимагу.

1903 p., позичивши 28 тис. доларів, Форд придбав стареньке устаткування і почав випускати автомобілі «для небагатих людей». У рекламі він писав так: «Автомобіль виконує роботу трьох коней. Проте якщо кінь колись здохне, то автомобіль завжди можна відремонтувати».

Форд відразу зрозумів, що для того, щоб дешево продавати свої автомобілі, він повинен знизити їх собівартість. Досягти цієї мети можна шляхом підвищення продуктивності праці.

Форд зовсім по-новому організував виробничий процес (це отримало назву «фордизм»), і полягав він у тому, що все виробництво ґрунтувалося на тонкому розрахунку та максимальному поділі праці.

Форду необхідно було використати такі прийоми:

• обмежити кількість операцій, що виконувалися кожним робітником;

• наблизити роботу до тих, хто її виконує;

• передбачити найбільш раціональну послідовність операцій зі всіх можливих варіантів.

Все це він втілив у свій винахід — конвеєр.

Перша лінія Форда, введена у квітні 1913 р., використовувалась для складання генераторів. До цього на складання одного генератора витрачалось близько 20 хвилин.

Нова лінія розподілила таке виробництво на 29 операцій, що виконувались окремими робітниками тоді, коли в результаті постійного руху конвеєрної лінії вузли генератора опинялися біля них. Нова технологія скоротила час складання одного генератора в середньому до 13 хвилин. Через рік, коли був проведений додатковий поділ виробничого процесу вже на 84 операції, час складання скоротився до 5 хв на один генератор.

Результати були вражаючими: у 1908 р. найдешевша «Модель-Т», що продавалася за 825 доларів, стала коштувати 500 доларів. У 1916 р. ціна знизилась до 360, а в 1926 — до 290 доларів. Оскільки ціна знизилась, попит збільшився. США стали «країною на колесах», а Форд — найбагатшою людиною в світі.

Інвестиції в людський капітал — це поліпшення якості трудових ресурсів (здоров'я, освіти і професійної підготовки).

Щоб переконатися в тому, що підвищити продуктивність праці можна за допомогою поділу праці, спеціалізації, інвестицій у капітал та в трудові ресурси, проведемо економічну гру «Виробництво та продуктивність праці під час виготовлення листівок».

Мета:

• визначити продуктивність праці як обсяг продукції на одного робітника;

• пояснити, як поділ праці, інвестування в капітальні товари та трудові ресурси підвищують продуктивність;

• з'ясувати, чому зростання продуктивності важливе для економіки та окремо взятих людей.

Методика проведення гри

1. Клас поділяють на чотири групи-компанії: «Щаслива мить», «Сюрприз», «Привітаннячко», «Дивосвіт».

2. Учням повідомляють, що вони виготовлятимуть листівки. Демонструється зразок.

3. На виготовлення певної кількості листівок учні мають три хвилини.

4. Контролер якості перевірятиме всі виготовлені листівки і не прийматиме ті, які не відповідатимуть стандартам.

5. У першій компанії кожен робітник виготовляє всю листівку сам.

6. У другій компанії застосовується поділ праці (один учень вирізає листівки, другий наносить контури малюнка, третій та четвертий розфарбовують, п'ятий робить написи).

7. У третій компанії відбувається інвестування в капітальні товари (компанія отримує трафарет для нанесення малюнка) і також застосовується поділ праці.

8. У четвертій компанії відбувається інвестування в капітальні товари (трафарет) та трудові ресурси (практичні навички — учні цієї команди напередодні спробували виробляти листівки).

9. Після трихвилинного процесу виробництва перевіряється якість листівок, виготовлених кожною компанією, відкидаються ті, що не пройшли контроль, розраховується продуктивність праці.

10. Обговорюється, як поділ праці, інвестування в капітальні товари та трудові ресурси підвищують продуктивність.

11. Який вплив матиме зростання продуктивності на заробітну плату працівників?

12. Чому важливо підвищувати продуктивність? (Це дає змогу країні виробляти більше товарів і послуг, маючи обмежені ресурси, і таким чином поліпшувати реальний життєвий рівень своїх громадян).

Обговорення питання 4 с. 74 «Прикладна економіка. Збірка завдань та вправ»: Чи погоджуєтесь ви з наведеними твердженнями, які стосуються способів підвищення продуктивності? Свою думку поясніть:

• уряд може допомогти збільшити продуктивність, вкладаючи кошти в медичні дослідження, космічні програми й дослідження в інших галузях, які використовують сучасну технологію, замість інвестицій в освіту та в інші гуманітарні сфери;

• можна збільшити продуктивність праці, вкладаючи гроші в придбання нових машин та обладнання і скорочуючи маркетингову діяльність, навіть якщо доходи при цьому тимчасово зменшаться;

• робітники можуть допомогти збільшити продуктивність, якщо погодяться працювати за меншу плату;

• уряд може допомогти збільшити продуктивність, якщо скоротить або скасує податок на дохід від збільшення капіталу;

• якби робітники могли брати реальну участь у прийнятті рішень, вони б намагалися зробити все, щоб збільшити продуктивність.

Учні отримують інструктивні картки «Методи розрахунку продуктивності праці» та розв'язують задачі 55—56 зі «Збірника задач з економіки (упорядник Г. О. Горленко)».

Методи розрахунку продуктивності праці

1. Продуктивність праці виробництва одного товару розраховується в натуральних величинах (штуках, тоннах, літрах) на одного працівника чи на одиницю відпрацьованого ним часу:

2. Вимір продуктивності у вартісному вираженні:

3. Індексний метод — показує, як змінюється вимірювана величина. Якщо необхідно проаналізувати зміну продуктивності праці за кілька періодів, то необхідно використовувати загальне правило операцій над індексами: записані в частках, вони підлягають множенню та діленню:

4. Якщо продуктивність праці змінюється різними темпами в різні періоди, то, щоб проаналізувати середню зміну, використовують формулу:

Якщо аналізується продуктивність праці за якийсь період, і за цей час відбулася зміна цін, то необхідно розрахувати індекс обсягу виробництва у вартісному вираженні:

Перевірка рівня засвоєння вивченого матеріалу проводиться за допомогою тестів зі «Збірника різнорівневих завдань для державної підсумкової атестації з основ економіки»:

1.1.15. Виробничі ресурси — це...

A. Все необхідне для виробництва товарів і послуг.

B. Все необхідне для обміну товарів і послуг.

C. Природні речовини, які необхідні для виробництва товарів і послуг.

D. Все необхідне для виробництва товарів і послуг і задоволення потреб людей.

1.1.16. Знайдіть повний перелік виробничих ресурсів...

A. Земля, капітал, підприємницькі здібності, інформація.

B. Природні ресурси, трудові ресурси, підприємницькі здібності, інформація.

C. Природні ресурси, капітал, праця, підприємницькі здібності.

D. Природі ресурси, капітал, праця, інформація.

1.1.20. Виробництво —це...

A. Процес поєднання природних і трудових ресурсів.

B. Процес створення економічних благ.

C. Цілеспрямована діяльність людей з перетворення природи.

D. Процес створення матеріальних благ.

1.2.3. Ефективність виробництва — це...

A. Кількість економічних благ, які були вироблені в суспільстві за рік.

B. Співвідносність результатів та витрат ресурсів при виробництві економічних благ.

C. Оцінка якості виробленої продукції.

D. Зв'язок кількості виробленої продукції з її якістю.

1.2.9. Якщо в суспільстві зростуть виробничі ресурси, то...

A. Збільшиться випуск як капітальних, так і споживчих товарів.

B. Значно зміниться технологія виробництва товарів.

C. В економіці збільшиться випуск продукції.

D. Економіка буде спроможна випускати більше продукції.

1.2.11. Обмеженість трудових ресурсів зумовлена...

A. Загальною кількістю населення країни і часткою працездатних людей певної спеціальності та рівня кваліфікації.

B. Загальною кількістю безробітних в країні.

C. Наявними капітальними ресурсами в країні.

D. Потребами виробництва в робочій силі.

1.3.12. Швейний цех збільшив обсяг виробництва за день зі 100 до 115 виробів. Як змінилась річна продуктивність праці цеху, якщо кількість зайнятих робітників збільшилась на 15 %, а ціни збільшились на 20%?

A. Зменшилась на 15 %.

B. Зменшилась на 17 %.

C. Не змінилась.

D. Збільшилась на 15 %.

1.4.8. Чому дорівнюють середньорічні зміни продуктивності праці, якщо за 1-й рік вона зросла на 15%, за 2-й рік — на 10%, за 3-й рік — на 1,5%, аза 4-й рік знизилась на 4,5 %.

Домашнє завдання: с. 81—85, 89 (Прикладна економіка), завдання 5 на с 74.

В)урок 3

Тема: «Безробіття та його основні форми»

Мета: сформувати систему знань про причини, види, рівень безробіття, особливості безробіття в Україні, шляхи запобігання безробіттю; розвивати уміння економічного аналізу; розвивати абстрактно-логічне мислення; уміння працювати в колективі й групі, цікавість до предмета; формувати творчу особистість шляхом асоціативного мислення; виховувати економічну культуру, толерантність і самокритичність.

Обладнання:схеми «Види безробіття», «Структура населення»; діаграма безробіття в Україні; плакат «Права людини»; плакати, виготовлені учнями; «Дерево розв'язків»; роздатковий матеріал; робочі зошити; індивідуальні листки оцінювання; відеоматеріал «Причини безробіття»; брошури, пам'ятка «Правила роботи в малій групі».

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

Привітання. Повідомлення теми й мети уроку.

Клас поділено на 4 малі групи:

1) аналітики; 2) теоретики; 3) практики; 4) соціологи.

II. Активізація і мотивація діяльності учнів

Говори — чітко.

Пиши — швидко.

Розв'язуй — правильно.

Слухай — уважно.

І все це вчасйо.

Учитель. Розвиток ринкової економіки є нерівномірним: піднесення чергуються зі спадами. Чим сильніший спад, тим менше потрібно працівників, тобто росте безробіття. Слово «безробіття» вам відоме. Ви стикаєтесь з ним, читаючи газети, дивлячись телепередачі тощо. Ви отримали випереджальне завдання: намалювати плакат «Безробіття», де має бути відбите ваше розуміння безробіття, з чим це слово у вас асоціюється.

(Демонстрація плакатів групами і коментар до них.)

Учитель. Проблема, над якою ми працюватимемо на уроці, звучить так:

• У чому загадка безробіття?

• Безробіття — що робити?

III. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Кожне явище має свої причини. Давайте визначимо причини безробіття.

(Перегляд відеоматеріалу, запис причин безробіття у зошит.)

Причини безробіття:

· невідповідність попиту і пропозиції;

· постійне оновлення техніки й технології, внаслідок чого вивільняється надлишкова робоча сила;

· низький рівень розвитку економіки країни; перенаселення;

· існування сезонного безробіття у сільському господарстві;

· нестабільна політична обстановка.

Учитель. Безробіття — одна з економічних «хвороб», яка завдає шкоди і окремим людям. Тому одна з головних цілей будь-якої економіки — забезпечення роботою усіх бажаючих.

Ст. 43 Конституції України: «Кожний має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно-обирає або на яку вільно погоджується».

Лекція

Усе населення розподіляється на декілька груп і пов'язане між собою (схема «Структура населення» на дошці).

Працездатні — особи у віці від 16 до 60 років, які бажають працювати.

У тому числі:

• Зайняті — частина населення, яка працює за наймом, займається бізнесом, перебуває на державній службі або вчиться.

Безробітні — частина працездатного населення, яка має намір працювати, шукає роботу, але не може її отримати через ті чи інші причини.

Масштаби безробіття визначаються рівнем безробіття:

ru=(u:L) • 100 %,

де u — кількість безробітних;

L — чисельність робочої сили;

ru — рівень безробіття у відсотках.

Виділяються основні види безробіття (схема «Види безробіття» на дошці).

Фрикційне — добровільне звільнення з роботи, переїзд на нове місце проживання і т. ін., викликані пошуками нової кращої роботи. Сюди ж відносяться й школярі, студенти, які закінчили навчання.

Структурне — викликане змінами структури економіки у зв'язку з технічним прогресом: одні професії застарівають, але з'являються нові. Потрібний час для перепідготовки тих, хто звільняється.

Циклічне — пов'язане з циклічним характером в економіці. Є найбільш масовим, небезпечним для економіки. В період економічних криз знижується попит на робочу силу.

Сезонне — тимчасова відсутність роботи (взимку у сільському господарстві).

Технологічне — пов'язане із упровадженням нових технологій. Упровадження промислових роботів спричинило вивільнення зайнятих, а комп'ютеризація — зменшення кількості бухгалтерів.

Скрите — люди працюють неповний робочий день або значаться на підприємстві, при цьому не отримують оплату праці.

Фрикційне і структурне безробіття присутнє в будь-якій економіці й їх сума складає природний рівень безробіття (2—8 %).

Завдання. Наведіть приклади будь-яких видів безробіття, які спостерігалися або спостерігаються в Україні та інших країнах.

Якщо фактичне безробіття => природного рівня безробіття =>

Економіка «хвора» або працює не на повну силу

IV. Закріплення вивченого матеріалу

Робота в малих групах.

(Пам'ятка про правила роботи в малих групах на парті.)

Група «Аналітики»

Завдання. Проаналізуйте графік «Динаміка безробіття в Україні». (За даними Державного комітету статистики України)

Запитання:

1. Чому на початку 90-х років кількість безробітних була незначною?

2. У чому причина різкого збільшення кількості безробітних до 2007 року?

3. Чому, починаючи з 2003 року, кількість безробітних знизилася?

Група «Практики»

Завдання. Розв'яжіть задачу.

Кількість робочої сили в 1997 році — 26085,6 тис. осіб.

Зайняте населення — 23755,5 тис. осіб.

Загальний рівень безробіття — ?

РОЗВ'ЯЗАННЯ

Загальний рівень безробіття (rи) = (кількість безробітних : робоча сила) • 100 % = 8,93 %.

Група «Теоретики», «Соціологи»

Завдання. Визначте для кожної ситуації вид безробіття.

Ситуації:

1. Будівельник не може знайти собі роботу взимку.

2. Випускник ВНЗу шукає свою першу роботу.

3. Учитель відмовився від працевлаштування, оскільки заробітна плата занадто низька.

4. Програміст звільняється з роботи в Донецьку з метою знайти нову роботу в Києві.

5. Продавець магазину втрачає роботу через те, що під час спаду економічної активності кількість продажів невелика.

6. Сталевар звільнений через довготривалий економічний спад.

(Перевірка виконаних завдань.)

Учитель. Повернемося до проблеми, що була сформульована на початку уроку. Що ж потрібно зробити, щоб рівень безробіття в країні знизився? (Вироблення проекту розв'язання проблеми в групах — «дерево розв'язань».)

1. Прискорення економічних реформ.

2. Стабілізація економіки.

3. Підтримка малих і середніх підприємств.

4. Організація підготовки кадрів відповідно до реальних потреб у робочих місцях.

5. Перекваліфікація робочих.

6. Сприяння працевлаштуванню через служби зайнятості, надання допомоги безробітним.

Завдання. Оцінити свою роботу на уроці.

(Заповнення учнями листка оцінювання.)

V. Підсумок уроку

Учитель. Поставленої мети уроку ми досягли. Виявили причини, види, особливості й шляхи запобігання безробіттю. Обчислили рівень безробіття, попрацювали в малих групах, проаналізували ситуації. Сподіваюсь, що вас обійде це явище. Хоча й постане питання про працевлаштування після закінчення школи, ВНЗу Вам допоможе у цьому запропонований матеріал (роздавання брошур).

Завдання. Дайте оцінку уроку, використовуючи слова: мені сподобалося..., я дізнався(лася)...

VI. Домашнє завдання

Кейс-метод. Ваш знайомий втратив роботу. Дайте рекомендації щодо розв'язання цієї проблеми.

Підручник С. 259-270.


Висновки

У процесі виконання експериментально-дослідницької роботи ми виявили, що розвиток критичного мислення водночас стимулює формування гуманістичних ціннісних орієнтацій студентів вищих навчальних закладів у тому випадку, коли викладач дотримується таких умов:

• цілеспрямовано організує роботу щодо розкриття сутності понять “критичне мислення” і “ціннісні орієнтації”, висвітлення їхньої ролі у житті сучасної людини, визначення головних шляхів їхнього вдосконалення;

• забезпечує відповідну організацію подання нового навчального матеріалу (наявність альтернатив, суперечностей, колізій), що стимулює критичне ставлення студентів до опанованої інформації й реалізацію сенсоутворювальної функції ціннісних орієнтацій;

• використовує систему активних методів навчання (мозковий штурм, дискусія, рольова гра тощо), які сприяють формуванню у студентів умінь критичного мислення (чітке усвідомлення сутності понять, виокремлення головного, оцінення значущості й вірогідності інформації), а також адекватному усвідомлюванню інформації ціннісного плану;

• організує взаємини між суб’єктами навчального процесу на принципах толерантності та доброзичливості, що сприяє розвитку комунікативних здібностей студентів, умінь формулювати власний погляд та з повагою ставитися до позиції оточуючих людей.


Список використаної літератури

1. Бєскова Н. Методичні рекомендації до вивчення економіки у 2007/ 08 навчальному році //Географія та основи економіки в школі. - 2007. - № 6. - C. 7-10

2. Ковальова Л. Інноваційні форми і методи викладання економіки в школі //Географія та основи економіки в школі. - 2007. - № 3. - C. 7-8

3. Костенко В. Інтелектуальна гра з економіки //Економіка в школах України. - 2007. - № 6. - C. 39-40

4. Лихач Н. Моделювання практичної частини програми курсу "Основи економіки) //Економіка в школах України. - 2007. - № 6. - C. 13-19

5. Матвієнко В. З економікою на "ти" //Відкритий урок: розробки, технології, досвід. - 2008. - № 12. - C. 44-48

6. Мовчан О. Використання інформаційно-комунікаційних технологій під час вивчення економіки //Географія та основи економіки в школі. - 2007. - № 11-12. - C. 13-14

7. Пестушко В. Економіка. Вивчення і викладання. //Географія та основи економіки в школі. - 2005. - № 6. - C. 14-22

8. Повторення і закріплення навчального матеріалу //Економіка в школах України. - 2007. - № 4: Вкладка. - C. 8-14

9. Пужайчереда Л. Економічні задачі та їх розв‘язання //Економіка в школах України. - 2008. - № 10. - C. 33-39

10. Рябуха А. Використання ділових ігор на уроках економіки //Економіка в школах України. - 2009. - № 4. - C. 15-19

11. Совгіра С.В. Організація проблемного навчання в курсі економіки //Педагогіка і психологія. - 2007 . - № 1. - C. 35-46.

12. Сухова О. Формування мотивації навчальної діяльності учнів на уроках економіки //Економіка в школах України. - 2007. - № 6. - C. 10-12.

13. Топузов О. Методи проблемного навчання в процесі викладання економіки //Географія та основи економіки в школі. - 2007. - № 4. - C. 35-39.

14. Уткіна В. Формування інформаційної компетентності на уроках економіки //Економіка в школах України. - 2009. - № 6. - C. 11-14

15. Фелечко А. Міжпредметні зв‘язки при вивченні економіки //Економіка в школах України. - 2007. - № 11. - C. 15-19

16. Часнікова О. Освітні веб-ресурси як засіб розвитку фахової компетентності вчителів, що викладають курс "Основи економіки" О //Географія та основи економіки в школі. - 2009. - № 5. - C. 41-43

17. Шуканова А. Тренінг для вчителів економіки./ А. Шуканова //Географія та основи економіки в школі. - 2007. - № 11-12. - C. 27-30

загрузка...
Top