Нацiональнi програми розвитку та фiнансування охорони працi

Вступ

1. Фінансування охорони праці

2. Характеристика програм щодо розвитку та фінансування охорони праці

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах: пріоритету життя і здоров'я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та громадських об'єднань, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці.


1. Фінансування охорони праці

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

В Україні рівень ризику загибелі та травмування працівників на виробництві у розрахунку на 100 тис. працюючих порівняно з Великобританією вищий у 8,5, Японією - у 3, Німеччиною - у 2 рази.

Щороку на виробництві виявляються професійні захворювання в середньому у 6-6,5 тис. працівників, травмується близько 20-25 тис., з яких майже 1-1,5 тис. із смертельним наслідком.

Найвищий рівень ризику загибелі та травмування людей на виробництві у вугільній галузі, де майже 7,8 тис. працівників, за оперативними даними, у 2005 році травмовано, а 157 загинуло. У будівництві травмовано близько 1,2 тис. і загинуло 129 працівників. На транспорті ці показники відповідно становлять майже 1 тис. і 101 працівник, в агропромисловому комплексі - 2,9 тис. і 236, машинобудуванні - більш як 2,3 тис. і 67, соціальнокультурній сфері та торгівлі - більш як 1,7 тис. і 137 працівників. Майже 73 відсотки нещасних випадків і аварій на виробництві сталися з організаційних причин, 14 відсотків - з технічних, 13 відсотків - з психофізіологічних.

Згідно 21 статті Закону України “Про охорону праці”: фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці.

На підприємствах, в галузях і на державному рівні у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку створюються фонди охорони праці.

Такі ж фонди можуть створюватись органами місцевого і регіонального самоврядування для потреб регіону.

На підприємстві кошти вказаного фонду використовуються тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.

Кошти галузевих і державного фондів охорони праці витрачаються на здійснення галузевих і національних програм з питань охорони праці, науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, що виконуються в межах цих програм, на сприяння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств та виробництв, творчих колективів, науково-технічних центрів, експертних груп, на заохочення трудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над розв'язанням проблем охорони праці.

До державного, регіональних та галузевих фондів охорони праці надсилаються поряд з коштами державного чи місцевих бюджетів, відрахуваннями підприємств та іншими надходженнями кошти, одержані від застосування органами державного нагляду штрафних санкцій до власників згідно із статтею 31 цього Закону, а також кошти від стягнення цими органами штрафу з працівників, винних у порушенні вимог щодо охорони праці. Працівники, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи. ( Частина шоста статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 196/96-ВР від 15.05.96; перше речення частини шостої статті 21 втратило чинність на підставі Закону N 783-XIV (783-14 ) від 30.06.99 - редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом про Державний бюджет України на 2000 рік).

Кошти фондів охорони праці не підлягають оподаткуванню.

Витрати на охорону праці, що передбачаються в державному і місцевих бюджетах, виділяються окремим рядком.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки.

За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівників, які за станом здоров'я потребують надання легшої роботи, власник повинен відповідно до медичного висновку перевести, за їх згодою, на таку роботу тимчасово або без обмеження строку.

Оплата праці при переведенні працівників за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу або виплата їм допомоги по соціальному страхуванню провадяться згідно з законодавством.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду чи службою охорони праці за працівниками зберігається місце роботи.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

При роз'їзному характері роботи працівнику виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Власник може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникам пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством.

Протягом дії трудового договору власник повинен своєчасно інформувати працівника про зміни у виробничих умовах та в розмірах пільг і компенсацій, включаючи й ті, що надаються йому додатково.

До працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором).

Порядок пільгового оподаткування коштів, спрямованих на заходи щодо охорони праці, визначається чинним законодавством про оподаткування.


2. Характеристика програм щодо розвитку та фінансування охорони праці

Концепція Загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2006-2011 роки. Рівень професійної захворюваності безпосередньо пов'язаний з важкими та шкідливими умовами праці на виробництві. Майже 27 відсотків громадян працюють в умовах, що не відповідають санітарним і гігієнічним правилам та нормам за рівнем або концентрацією шкідливих виробничих факторів, негативний вплив яких призводить до виникнення професійних захворювань. За останні роки істотно зросло хімічне навантаження на організм працівника, важкість та напруженість праці.

За оперативними даними, у 2005 році зареєстровано майже 6 тис. випадків професійних захворювань, з яких 71,3 відсотка у працівників підприємств вугільної галузі, 3,5 відсотка - підприємств з будівництва об'єктів енергетики, добувної та обробної промисловості, близько 3 відсотків - підприємств з видобування залізної руди, а також бавовнопрядильних підприємств, 1,7 відсотка - лікувальних закладів, близько 1 відсотка - підприємств чорної металургії. За останні роки майже у 3 рази збільшилася кількість померлих від професійних захворювань.

Зміна економічних відносин, розвиток недержавних форм власності, інтенсивність нарощування обсягів виробництва, незадовільний технічний стан машин, механізмів та обладнання спричиняють необхідність формування принципово нового підходу до вирішення питань охорони праці та промислової безпеки в країні.

Мета програми: є розроблення і забезпечення впровадження в практику новітніх безпечних технологій та досягнень науки і техніки у сфері охорони та гігієни праці, перегляд і адаптація законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки до законодавства ЄС для зниження рівня виробничого травматизму і професійної захворюваності, збереження трудового потенціалу України і створення правових засад для вступу України до ЄС.

Можливі варіанти розв'язання проблем. Знизити рівень виробничого травматизму і професійної захворюваності можливо шляхом підвищення ефективності системи управління охороною праці, впровадження в практику наукових досягнень у сфері охорони та гігієни праці, промислової безпеки, розроблення нових методів, систем і засобів діагностування та оцінки стану охорони праці і безпеки виробничих об'єктів, оновлення технічної бази виробництва, підвищення рівня організації виробництва та ведення робіт, а також технологічної і трудової дисципліни.

Розв'язання проблем у сфері охорони праці згідно із законодавством здійснюється шляхом виконання загальнодержавної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля, а також здійснення суб'єктами господарювання комплексних заходів з досягнення встановлених нормативів та поліпшення стану охорони праці.

Проблеми у сфері охорони праці неможливо розв'язати тільки на галузевому чи регіональному рівні або на рівні суб'єкта господарювання у зв'язку з різноманітністю та складністю питань, шляхів їх вирішення, необхідністю виконання конкретних взаємопов'язаних завдань та заходів з організаційного, матеріально-технічного, наукового і нормативно-правового забезпечення, спрямованих на зменшення професійного ризику і кількості нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, усунення важких, шкідливих та небезпечних умов праці, мінімізацію збитків суб'єктів господарювання і держави, пов'язаних з незадовільним станом охорони праці, підвищення соціальної захищеності працюючих.

Необхідно вжити на державному рівні заходів, спрямованих на концентрацію зусиль на пріоритетному розв'язанні загальних для всіх галузей з неприпустимим професійним ризиком проблем охорони праці, на забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій і співробітництва з соціальними партнерами під час прийняття рішень з охорони праці, а також на оптимізацію фінансового механізму та підвищення ефективності використання державних коштів у результаті усунення дублювання цих заходів на галузевому чи регіональному рівні.

Шляхи та способи розв'язання проблем. Для забезпечення приведення нормативно-правової бази у відповідність із сучасними вимогами та законодавством ЄС передбачається переглянути чинні і розробити нові нормативно-правові акти з охорони праці за видами робіт з урахуванням елементів технічного регулювання та управління професійним ризиком.

З метою удосконалення та підвищення ефективності управління охороною праці на виробництві слід розробити та впровадити систему управління охороною праці з урахуванням принципів управління професійним ризиком та норм міжнародного права з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, забезпечити розвиток системи аудиту охорони праці на виробництві.

Вирішення питань медицини праці та невідповідності умов праці вимогам санітарних і гігієнічних правил та норм можливе з розвитком служб медицини праці та системи медико-санітарної допомоги на виробництві, удосконаленням порядку проведення медичних оглядів, медичної, соціальної та професійної реабілітації осіб, що працюють у важких, шкідливих та небезпечних умовах, здійсненням соціально-гігієнічного моніторингу умов праці та стану здоров'я працівників, розробленням та удосконаленням методів діагностики, профілактики, лікування професійних та виробничо-обумовлених захворювань, створенням бази даних про поширеність цих захворювань.

Фінансування заходів Програми, спрямованих на розв'язання завдань державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, здійснюватиметься за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших заходів Програми - за рахунок коштів державного бюджету в межах визначених головними розпорядниками бюджетних коштів щорічних обсягів видатків, пов'язаних з виконанням цих заходів.

Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища (далі - Національна програма) розроблена відповідно до Закону України "Про охорону Праці" Фінансування Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища передбачається переважно за рахунок коштів Державного фонду охорони праці, управління яким здійснює Державний комітет по нагляду за охороною праці.

Головною метою Національної програми є створення державної системи управління охорони праці, яка сприяла б вирішенню питань правового, організаційного, матеріально-технічного та наукового забезпечення робіт у галузі охорони праці.

Реалізація права працівників на належні, безпечні і здорові умови праці не забезпечується повною мірою. Відсутність відповідних нормативно-правових актів щодо охорони праці на підприємствах, випадковий добір кадрів, стійка тенденція до зменшення коштів для забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці - це основні причини, які не дають змоги істотно знизити рівень виробничого травматизму і професійної захворюваності.

Так, у 1999 році в цілому по Україні було травмовано на виробництві 39844 особи, з них 1388 - із смертельним наслідком, у 2000 році травмовано 34556 осіб, з них 1325 - із смертельним наслідком. Рівень професійної захворюваності залишається досить високим, при цьому переважають захворювання пилової та хімічної етіології, опорно-рухового апарату, віброшумова патологія. Найбільшу кількість постраждалих зареєстровано на підприємствах вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної промисловості, а також у будівництві та сільському господарстві.

Найбільш негативно позначаються на стані охорони праці:

  • незадовільні умови праці на виробництві;
  • недостатнє забезпечення працюючих засобами індивідуального та колективного захисту;
  • недостатній рівень підготовки працюючих та фахівців з питань охорони праці;
  • відсутність впровадження в необхідному обсязі науково-технічних розробок у сфері охорони праці;
  • недостатня організація роботи з інформаційного забезпечення охорони праці.

Національна програма передбачає комплексне розв'язання проблем охорони праці, забезпечення пріоритету здоров'я працівників, їх соціального захисту, створення належних, безпечних і здорових умов праці на виробництві.

Концептуальні положення щодо поліпшення стану охорони праці ґрунтуються на аналізі сучасних тенденцій науково-технічного прогресу, проблем охорони праці, а також змін у системі державного управління і полягають у:

  • створенні дієвих механізмів захисту прав працюючих, визначених законодавством про охорону праці;
  • створенні належних, безпечних і здорових умов праці;
  • розробленні механізму формування пріоритетних напрямів науки і техніки з питань охорони праці і вибору конкретних стратегічних напрямів;
  • концентруванні ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку науки і техніки в сфері охорони праці;
  • забезпеченні конкурентоспроможності науково-технічних розробок та їх відповідності світовому рівню;
  • максимальному використанні досягнень вітчизняної та світової науки, результатів міжнародного науково-технічного співробітництва щодо питань поліпшення охорони праці та її нормативно-правової, наукової і матеріально-технічної бази.

Основними завданнями Національної програми є:

  • усунення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;
  • створення засобів діагностики устаткування та запобігання аваріям на об'єктах підвищеної небезпеки, засобів та систем колективного захисту працівників;
  • здійснення заходів із захисту людей від ураження електричним струмом, шумових, вібраційних та інших навантажень;
  • удосконалення нормативно-правової бази з питань охорони праці;
  • розв'язання проблем медицини праці;
  • інформаційне забезпечення органів державної влади та населення з питань охорони праці.

Виконання визначених завдань сприятиме поліпшенню стану охорони праці, а також зменшенню кількості аварій, нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Фінансування заходів Національної програми здійснюється в передбаченому законодавством порядку за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, державного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Мінпраці щороку подає правлінню Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань бюджетні запити щодо включення до бюджету цього Фонду цільових видатків, призначених для фінансування заходів Національної програми.

Галузева програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на підприємствах ПЕК на 2007-2011 роки. Галузева програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища підприємств ПЕК на 2007-2011 роки (далі - Галузева програма) розроблена відповідно до ст. 33 Закону України „Про охорону праці”.

Головною метою Галузевої програми є реалізація заходів галузевого значення щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці на підприємствах, в установах та організаціях паливно-енергетичного комплексу (далі-підприємства) шляхом виконання конкретних завдань організаційного, матеріально-технічного, наукового та правового забезпечення діяльності у сфері охорони праці, подальшого удосконалення управління охороною праці.

Знизити рівень виробничого травматизму і професійної захворюваності передбачається шляхом реалізації комплексних заходів з досягнення встановлених нормативів та поліпшення стану охорони праці, а також впровадження новітніх розробок у сфері охорони та гігієни праці, промислової безпеки, розроблення нових систем і засобів діагностування та оцінки стану охорони праці і безпеки виробничих об’єктів, оновлення технічної бази виробництва, підвищення рівня організації виробництва та ведення робіт, а також технологічної і трудової дисципліни.

Для забезпечення приведення нормативно-правової бази у відповідність до сучасних вимог та законодавства ЄС передбачається переглянути чинні і розробити нові нормативно-правові акти з охорони праці за видами робіт з урахуванням елементів технічного регулювання та управління професійними ризиками.

Галузева програма на 2007-2011 роки, реалізуючи державну політику в галузі охорони праці, спрямована на комплексне розв'язання цієї сфери діяльності, забезпечення пріоритету життя і здоров'я працівників підприємств ПЕК, їх соціального захисту, створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві і ґрунтується на аналізі сучасних тенденцій науково-технічного прогресу.

Основними завданнями Галузевої програми є:

  • удосконалення нормативно-правової бази з питань безпеки праці;
  • вирішення пріоритетних медичних проблем охорони праці;
  • інформаційне забезпечення підприємств галузі з питань охорони праці;
  • усунення шкідливих і небезпечних чинників на робочих місцях;
  • створення засобів діагностики обладнання та запобігання аваріям і дорожньо-транспортним пригодам, засобів і систем колективного захисту працівників;
  • здійснення цільових заходів до захисту працівників від ураження електричним струмом при обслуговуванні електроустановок, ліній електропередач та контактної мережі.

Вирішення завдань Галузевої програми забезпечить поліпшення стану охорони і умов праці, зменшення кількості аварій, нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, соціальних та економічних втрат від цих подій.

Галузева програма містить комплекс Заходів щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на підприємствах ПЕК на 2007-2011 роки (додаються) і спрямована на поступове приведення нормативної бази до вимог директив Європейського Союзу та Міжнародної Організації Праці.

Фінансування заходів Галузевої програми здійснюється Фондом соціального страхування відповідно до ст. 25 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, за рахунок коштів, спрямованих на реалізацію галузевих заходів поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища підприємств, передбачених угодами між Міністерством палива та енергетики України та галузевими профспілками та інших джерел, не заборонених законодавством.

Міністерство палива та енергетики України щороку подає правлінню Фонду соціального страхування бюджетні запити щодо включення до бюджету цього фонду цільових видатків, призначених для фінансування заходів Галузевої програми.


Висновки

Фінансування робіт з охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавних, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається здійснювати за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, що виділяються окремим рядком, таза рахунок інших джерел фінансування, визначених законодавством.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5% від суми реалізованої продукції.

Для підприємств, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2% від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, затвердженим Кабінетом Міністрів України.


Список використаної літератури

1. Геврик Є. Охорона праці: Навчальний посібник/ Є.О. Геврик,. - К.: Ельга: Ніка-Центр, 2003.

2. Катренко Л. Охорона праці: Навчальний посібник/ Любов Катренко, Ігор Пістун, Юрій Кіт. - 2-ге вид., стер.. - Суми: Університетська книга, 2007. - 495 с.

3. Луковников А. Охорона праці: [Навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів із спец. "Електрифікація сіл. госп-ва" і "Автоматизація с.-г. вир-ва" і для с.-г. технікумів із спец. "Електрифікація сіл. госп-ва" ]/ А. В. Луковников,. - Пер. з 4-го рос. вид., перероб. і доп.. - К.: Вища шк., 2001. - 254 с.

4. Охорона праці: Підручник для студ. гірн. спец. вищих закл. освіти/ Ред. К.Н.Ткачук. - К., 1998. - 320 с.

5. Охорона праці в Україні: Нормативні документи/ Упоряд. О. М. Роїна, Ред. О. А. Кривенко. - 2-ге вид., виправлене і доповнене. - К.: КНТ, 2006. - 418 с.

6. Пістун І. Охорона праці: Практикум/ Ігор Пістун, Юрій Кіт, Андрій Березовецький,. - Суми: Університетська книга, 2000. - 205 с.

7. Трудове право України: Академічний курс: Підручник/ А. Ю. Бабаскін, Ю. В. Ба-ранюк, С. В. Дріжчана та ін.; Ред. Н. М. Хуторян. - К.: Видавництво А. С. К., 2004. - 607 с.

8. Ярошевська В. М. Охорона праці в галузі: Навчальний посібник/ В. М. Ярошевська, В. Й. Чабан; М-во науки і освіти України, Український держ. ун-т водного господарства та природокористування.- Київ: ВД "Професіонал, 2004. - 286 с.

загрузка...
Top