Транспортне забезпечення зовнішньої торгівлі підприємства

Вступ.

1. Теоретико-методологічні аспекти транспортного забезпечення зовнішньої торгівлі підприємства.

1.1. Транспортні послуги на світовому ринку послуг.

1.2. Основні види транспорту, що використовуються в зовнішній торгівлі.

1.2.1. Морські перевезення.

1.2.2. Залізничний транспорт.

1.2.3. Повітряний транспорт.

1.2.4. Автомобільний транспорт.

1.2.5. Трубопровідний транспорт.

2. Аналіз особливостей забезпечення зовнішньої торгівлі ТОВ «Транзит-Ойл»

2.1.Характеристика економічних показників діяльності ТОВ «Транзит-Ойл»

2.2. Аналіз організації забезпечення зовнішньої торгівлі ТОВ «Транзит-Ойл»

3. Проблеми здійснення транспортного забезпечення зовнішньої торгівлі ТОВ «Транзит-Ойл».

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

Актуальність теми. Зовнішньоекономічна діяльність загалом і зовнішньоторговельна зокрема тісно пов'язані з транспортними операціями. Транспортні операції починають і завершують процес реалізації зовнішньоторговельної угоди і тим самим не тільки обумовлюють практичну реалізацію договору купівлі-продажу, але і помітно впливають на контрактну ціну товару. Зусилля підприємства навіть за високої якості експортної продукції можуть бути зведені нанівець незадовільною організацією транспортного обслуговування і помилками при виборі базисних умов постачання товарів, транспортних умов у договорах купівлі-продажу.

Основними причинами, що стримують розвиток транспортного забезпечення у сфері зовнішньоекономічної діяльності України, є: невпорядкованість системи державного регулювання щодо контролю на кордоні та справляння зборів; висока вартість послуг, що надаються митними брокерами, контрольними службами й транспортними терміналами; численні бюрократичні перепони при оформленні міжнародних перевезень; низька швидкість доставки пасажирів та вантажів; несприятлива криміногенна обстановка; брак комплексного, у тому числі інформаційного, обслуговування на шляху здійснення міжнародних перевезень; недостатність, а на окремих напрямах і відсутність комплексу нормативно-правових актів, що регулюють міжнародні перевезення та їх обслуговування.

Важливе значення для дослідження проблеми підвищення ефективності у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності мають наукові праці В.Б.Авер’янова, В.Ф.Андресюка, Л.М.Артюшина, Г.В.Атаманчука, В.Д.Бакуменка, А.С.Гальчинського, Б.Гурне, Ж.Зітера, В.М.Князєва, В.В.Лісничого, В.І.Лугового, В.К.Майбороди, С.В.Майбороди, Н.Р.Нижник, О.Ю.Оболенського, В.Ф.Опришка, М.В.Онищука, І.М.Пахомова, Г.Райта, В.А.Ребкала, В.М.Рижих, І.В.Розпутенка, А.Г.Савченка, В.Г.Саламатова, В.А.Скуратівського, В.В.Токовенко, В.П.Троня, В.В.Цвєткова, В.В.Юрчишина та ін.

Метою роботиє розробка й поглиблення теоретико-методологічних засад у галузі транспортного забезпечення зовнішньоекономічної торгівлі, а також наукове обґрунтування напрямів, методів, форм запровадження та вдосконалення транспортного забезпечення.

Відповідно до зазначеної мети визначені такі завдання:

  • проаналізувати теоретично-методологічні аспекти у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної торгівлі та стан висвітлення проблеми у вітчизняній і зарубіжній літературі;
  • розкрити підходи до реалізації законів та методів логіки при визначенні структури, змісту та формуванні регуляторних актів у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної торгівлі;
  • виявити й охарактеризувати провідні чинники у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності;
  • визначити структуру й склад системи у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

Об’єкт дослідження– механізми транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.

Предмет дослідження– сукупність теоретичних, методологічних і прикладних аспектів у сфері транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві ТОВ «Транзит-Ойл».


1. Теоретико-методологічні аспекти забезпечення транспортного зовнішньої торгівлі підприємства

1.1. Транспортні послуги на світовому ринку послуг

Здійснюючи ЗЕД, учасники транспортного процесу вступають у складні відносини, механізм яких формується під впливом політичних і економічних чинників, комерційних і правових міжнародних і національних норм, актів, звичаїв. У цих умовах власникові вантажу все складніше орієнтуватися в транспортній ситуації, що залежить від стану міжнародних ринків і позицій клієнтури, транспортної політики окремих країн і міжнародних союзів. Усе гостріше відчувається потреба у професійних знаннях, у тому числі і знаннях законодавства різних країн, міжнародних угод (конвенцій), звичаїв, техніко-економічних характеристик транспортних засобів, пунктів перевантаження і перевалювання вантажів, ринку транспортних і посередницьких послуг.

Продукцією транспорту є безпосередньо сам процес переміщення товарів від виробника до споживача. У цьому й полягає суть транспортних послуг. Вони — основна з'єднувальна ланка між продавцем і покупцем. Транспортні послуги, як і будь-яка послуга, мають свої особливості.

1. Транспорт не виробляє нового товару чи продукту, але саме завдяки їх переміщенню з одного місця в інше забезпечується продовження процесу виробництва та обігу, має місце кінцеве споживання вироблених товарів. Переміщення товарів, продукції з місця виробництва до місця споживання і є тією споживчою вартістю, яку створює транспорт, його транспортні послуги.

2. Реалізація транспортних послуг виражається в тому корисному ефекті, який не може виникати, зберігатися і реалізовуватися у відриві від транспорту. Разом з тим виробництво транспортних послуг не відривне від їх споживання. Транспортні послуги задовольняють потреби в момент свого прояву, тобто створення таких послуг збігається з їх споживанням.

3. Транспорт займає особливе місце в міжнародному товарообігу. З одного боку, він є необхідною умовою здійснення міжнародного поділу праці, зовнішньоекономічних зв'язків. З другого боку — транспортна індустрія виступає на світових ринках експортером своєї продукції — транспортних послуг.

4. На транспортні послуги, що надаються у сфері ЗЕД, впливають всі фактори, що характеризують розвиток ринкової економіки. Насамперед це коливання попиту і пропозиції товарів, цін на нафту, валютного курсу, ступінь втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність, стан політичних та економічних відносин різних держав тощо[4, c. 519-521].

Міжнародні перевезення або міжнародні сполучення — це перевезення вантажів або пасажирів між кількома країнами, особливістю яких є обов'язковий перетин кордону як мінімум хоча б двох суміжних країн. Здійснюючи міжнародні транспортні операції, перевізники надають власникам вантажу транспортні послуги, що є специфічним товаром міжнародної торгівлі. Міжнародні транспортні послуги продаються і купуються на міжнародних транспортних ринках. Ціни транспортних послуг та інші умови їх надання в одних випадках є предметом переговорів між зацікавленими сторонами, в інших — установлюються самими перевізниками.

До міжнародних транспортних операцій відносять також і перевезення пасажирів між різними державами. Послуги з доставки пасажирів у міжнародних сполученнях продаються і купуються на відповідних транспортних ринках. Важливу роль при цьому відіграють туристичні агентства та інші подібні організації, що мають тісні зв'язки з підприємствами повітряного, морського, річкового, автомобільного і залізничного транспорту.

Таким чином, послуги з перевезення вантажів і пасажирів є предметом купівлі-продажу на різних міжнародних транспортних ринках. Країни, що беруть участь в міжнародних економічних зв'язках, продаючи і купуючи через своїх власників вантажу, транспортні, туристичні й інші організації транспортні послуги, здійснюють їхній експорт і імпорт.

Зміст транспортних операцій у зовнішньоекономічній діяльності визначається характером міжнародних сполучень, які можна класифікувати за низкою ознак (табл.1.1)[1, c. 334-336].

Учасники ЗЕД планують і враховують транспортні операції при підготовці контракту, здійснюючи їх у процесі виконання останнього. Такі операції проходять послідовність етапів.

На першому етапі, до укладання контракту, необхідно:

— провести аналіз кон'юнктури ринків транспортних послуг, умов постачання товарів, рівня тарифних і фрахтових ставок (тобто вартості доставки одиниці вантажу наземним, водним або повітряним транспортом);

— визначити і конкретизувати транспортні умови і базисні умови постачання для їх включення в договір купівлі-продажу, організувати виконання цих умов;

— визначити частку витрат на транспортні операції (транспортну складову) в контрактній ціні товару;

— передбачити в кошторисі транспортні витрати.

На другому етапі, у процесі реалізації зовнішньоторговельної операції, необхідно:

— укласти договори на перевезення товарів, оформити їх відповідними транспортними документами (накладними, чартером, коносаментом);

— запланувати перевезення вантажів, що проходять через морські, річкові порти і прикордонні станції (оперативне місячне планування);

— підготувати товар до перевезення (упакувати, замаркірувати тощо);

— оформити договір транспортного страхування вантажів, одержати страховий поліс;

— підготувати й оформити технічну і товаросупровідну документацію;

— перевірити розрахункову документацію і зробити розрахунки з перевізником;

— виконати необхідні прикордонні, митні, санітарні, ветеринарні формальності; оформити відповідні документи: вантажну митну декларацію, паспорт угоди, необхідні сертифікати; оплатити митні збори, податки, мито;

— організувати нагляд за просуванням вантажу по всьому транспортному циклу від вантажовідправника до вантажоодержувача.

На третьому етапі, після завершення зовнішньоторговельної операції, необхідно:

— зробити додаткові взаєморозрахунки, якщо є така необхідність;

— вирішити спірні питання, якщо вони виникли між учасниками транспортного процесу;

— за необхідності пред'явити у встановленому порядку претензії і позови, оформити необхідну документацію.

Отже, транспортне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності — це система технічних, технологічних елементів, економічних, комерційно-правових, організаційних чинників, методів управління транспортними операціями у сфері виробництва, обігу і споживання товарів, що переміщуються між країнами[9, c. 134-136].

1.2. Основні види транспорту, що використовуються в зовнішній торгівлі

1.2.1. Морські перевезення

Основний обсяг вантажообігу світової зовнішньої торгівлі припадає на міжнародні морські перевезення — майже 60 % . Основну частину міжнародних морських вантажопотоків складають масові наливні й навальні вантажі — сира нафта, нафтопродукти, залізна руда, кам'яне вугілля, зерно тощо. З інших виділяються генеральні вантажі, тобто готова промислова продукція, напівфабрикати, продукти харчування.

До транспортних засобів морського флоту відносять судна для перевезення генеральних вантажів, контейнеровози, ліхтеровози, ролкери, пороми, танкери.

Судна для перевезення генеральних вантажів (в ящиках, мішках, коробках та іншій упаковці) поки що є основним типом суден для перевезення вантажів між невеликими портами в усьому світі. Вантажі розміщуються в трюмах та на палубі.

У міжнародному судноплавстві розрізняють дві форми організації руху суден: регулярне, у вигляді лінійного судноплавства, і нерегулярне, у вигляді трампового судноплавства.

Лінійне судноплавство — це регулярні перевезення за оголошеним розкладом між завчасно визначеними портами. Вантажний потік лінійного судноплавства складають, в основному, генеральні (тарно-поштучні) вантажі. На лінійних суднах перевозять невеликі партії вантажів, в основному це готові вироби і напівфабрикати.

Головним документом у морських перевезеннях є коносамент. Коносамент — це документ, що видається перевізником, і засвідчує прийняття вантажу до перевезення із зобов'язанням доставити його в порт призначення та видати його законному одержувачу. Коносамент виконує три основні функції:

— є договором морського перевезення в лінійному судноплавстві;

— виконує функцію розписки перевізника про приймання вантажу;

— є товаросупровідним документом.

Перша функція коносамента полягає в тому, що він є єдиним доказом наявності договору морського перевезення між вантажовідправником і судновласником. Цю функцію коносамент виконує під час перевезень товарів на суднах регулярних ліній або поставки вантажів окремими партіями, недостатніми за своїми розмірами для використання всього судна чи його частини. Під час перевезень трамповими суднами коносамент виконує тільки дві останні функції — слугує розпискою про отримання вантажу та товаророзпорядчим документом.

Друга функція коносамента надає право власникові оригіналу розпоряджатися вантажем, що робить його товаророзпорядчим документом. Це означає, що тільки особа, вказана у коносаменті, чи власник коносамента на пред'явника, може вимагати від судновласника видачі товару, зазначеного у коносаменті, і розпоряджатися цим товаром. Щоб продати товар, який перебуває в дорозі і представлений коносаментом, товаророзпоряднику достатньо продати або передати свої права за коносаментом.

Виконуючи третю функцію, коносамент є розпискою судновласника чи його уповноваженого, яка засвідчує, що певні товари у вказаній кількості і в певному стані завантажені на судно для перевезення до обумовленого місця призначення або що товари прийняті під охорону судновласника з метою перевезення. На коносаменті обов'язково має бути вказівка судноплавної компанії "вантаж на борту", "вантаж завантажений" чи "вантаж прийнятий до завантаження".

У коносаменті містяться відомості про назву судна, його власника, тоннаж судна, найменування портів завантаження та розвантаження, суму фрахту з вказівкою, де проводиться оплата фрахту — в порту завантаження чи в порту призначення, кількість виданих екземплярів коносамента. Він підписується капітаном судна чи судновим агентом. На звороті лінійного коносамента зазвичай друкуються умови договору перевезення. Повний комплект коносаментів складають три копії і три оригінали. Один оригінал пред'являють до оплати у банк, інші видаються перевізнику, відправникові й одержувачу, як і копії, які відсилають також і в порт відправлення, порт призначення і на митницю.

До коносамента додають:

— маніфест, що містить опис коносаментів партій вантажів для організації розвантаження;

— завантажувальний ордер, який видає відправник капітанові;

— штурманська розписка, на основі якої виписується коносамент;

— акт-повідомлення, що є підставою для пред'явлення претензій у разі, якщо вантаж зазнав пошкоджень[10, c. 296-297].

Відповідно до зазначеної в коносаменті особи, яка має право одержати вантаж, вони поділяються на іменні, ордерні і на пред'явника. За іменним коносаментом вантаж одержує особа, на чиє ім'я цей документ виписаний. Ордерний коносамент видається за "наказом відправника", "наказом одержувача" (його передача можлива за передавальним написом першого і другого). Коносамент на пред'явника передається простим врученням. Коносамент укладається в декількох екземплярах, про кількість яких робиться помітка на кожному з них. Після видачі вантажу за одним з екземплярів інші втрачають силу.

Щоб забрати вантаж із кінцевого пункту призначення, а також для індосування коносамента, потрібен тільки один оригінал коносамента. Якщо індосовано один із оригіналів коносамента, то решта оригіналів втрачають юридичну силу.

У тому разі, коли вантажоодержувач продає не всю партію товару за коносаментом, а тільки її частину, або коли партія товару продається одночасно кільком покупцям, він може розділити коносамент на кілька частин і кожному покупцеві виписати частковий коносамент, чи делівері, — ордер, за яким кожен клієнт може отримати відповідну частку вантажу.

Трамповими називаються судна, які здійснюють нерегулярні рейси, без чіткого розкладу, і направляються судновласниками туди, де з боку фрахтувальників є попит на тоннаж. Трампові судна транспортують в основному масові вантажі: деревину, руду, вугілля, зерно, нафтопродукти та інші вантажі, що перевозяться навалом чи наливом. Більшість трампових суден універсальні і можуть транспортувати і генеральні вантажі — упаковані та неупаковані товарно-штучні вантажі (обладнання, хімікати, апаратуру, металовироби, автомашини, трактори, вагони, сільськогосподарську техніку). Таким чином, на цих суднах під вантаж може бути надано все судно або його частина, або певні вантажні приміщення.

Договір на перевезення вантажів трамповими суднами укладається у вигляді чартеру. Сторонами у чартерному договорі є фрахтувальник (вантажовідправник чи його представник) і фрахтівник (перевізник чи його представник). Основні пункти чартерного договору такі:

— час і місце укладання чартеру;

— повне юридичне найменування сторін (преамбула чартеру);

— назва й опис судна;

— право заміни вказаного спочатку терміну;

— вид вантажу;

— місце завантаження та розвантаження;

— умови завантаження та розвантаження, у т. ч. умови оплати демереджу — грошового відшкодування, яке сплачує фрахтувальник судновласнику за простій судна під завантажувальними роботами понад встановлений у чартері термін, і диспачу — премії, яка виплачується судновласником фрахтувальникові за дострокове завершення вантажних робіт;

— порядок оплати фрахту;

— термін подачі судна, у т. ч. канцелінг — кінцевий строк подачі судна під завантаження, у разі недотримання якого фрахтувальник має право розірвати чартер;

— інші умови (льодове застереження, застереження щодо обставин нездоланної сили тощо)[5, c. 415-418].

Багатовікова практика торгового мореплавства привела до створення типових договорів перевезення, які називаються проформами чартерів. На основі проформ чартерів, що розробляються перевізниками, або спеціалізованими організаціями, укладаються чартери на перевезення конкретних вантажів у певних напрямках.

Для вантажовідправника основна перевага полягає у зменшенні ризику втрат, крадіжки чи пошкодження вантажу завдяки безпечнішій системі перевезень, а також у тому, що практично зводиться до нуля ризик затримки у порту розвантаження для подальшого перевезення сушею. Товари, що легко складуються, можуть доставлятися у простій упаковці, що дозволяє зекономити двічі: на нескладній упаковці та на транспортних витратах, які залежать від маси вантажу і його габаритів. Під час заповнення контейнера вантажовідправник часто користується послугами транспортно-експедиційного агентства, яке може сформувати "збірний контейнер", використовуючи його для завантаження кількох партій вантажів від різних вантажовідправників.

У разі повного завантаження контейнера коносаменти виписуються безпосередньо перевізниками вантажів. Коли ж формується так званий збірний контейнер, виписуються коносаменти на кожну індивідуальну партію й один зведений коносамент на весь контейнер, який видається вантажовідправнику, що приєднався останнім.

1.2.2. Залізничний транспорт

На залізничний транспорт припадає майже чверть загального обсягу світової зовнішньої торгівлі. Залізниці є найбільш рентабельним видом транспорту для перевезень вагонних партій вантажів навалом — кам'яного вугілля, руди, піску, сільськогосподарської продукції та лісоматеріалів — на далекі відстані. Останнім часом залізниці почали збільшувати число послуг з урахуванням специфіки клієнтів.

Було створено нове обладнання для більш ефективної обробки вантажів окремих категорій товарів, платформи для перевезення автомобільних причепів (рейсовий контрейлер), почали надаватися послуги в дорозі, такі як переадресування уже відвантажених товарів у інший пункт призначення прямо на маршруті й обробка товарів під час перевезення.

До переваг цього виду транспорту належить низька вартість перевезення (друга після найдешевшого водного транспорту), доступність для перевізників, учасників ЗЕД. За перевізною спроможністю залізничний транспорт посідає друге місце після водного, що свідчить про його значимість. Залізничний транспорт здатний перевозити великогабаритні вантажі, продукцію видобувної промисловості та інші найрізноманітніші вантажі[13, c. 272-274].

До недоліків можна віднести недостатню надійність, це особливо актуально для нашої країни, з огляду на зношені залізничні колії та рухомий склад. Цілком зрозуміло, що низька швидкість перевезення є природним недоліком цього виду транспорту, хоча останнім часом вона істотно зросла.

Основним документом, що оформлює перевезення товарів залізницею з країни в країну, є залізнична накладна. Вона виконує функції договору про перевезення, товаророзпорядчого документа та підтвердження про прийом вантажу до перевезення. Цей документ не є зворотнім. Вантаж передається у розпорядження названого вантажоодержувача після пред’явлення ним документа, що засвідчує його особу. Оскільки у світі існує кілька систем залізничного сполучення, які відрізняються між собою шириною колії, габаритами локомотивів і вагонів, умовами перевезень тощо, то регулювання міжнародних залізничних перевезень здійснюється кількома незалежними одна від одної міжнародними конвенціями, кожна з яких застосовується конкретно до певної системи і визначає форму залізничної накладної.

Європейські країни керуються Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), учасниками якої є 33 держави (більшість країн Європи, а також деякі країни Азії та Північної Африки). КОТІФ визначає умови перевезення вантажів, зокрема встановлює, що ставки перевізних платежів регулюються національними та міжнародними тарифами. Передбачено граничні строки доставки вантажів. Так, за правилами КОТІФ, загальні строки доставки вантажів складають для вантажів великої швидкості 400 км, а для вантажів малої швидкості — 300 км за добу. Разом з тим за залізницями зберігається право встановлювати для окремих сполучень спеціальні строки доставки, а також додаткові терміни при виникненні суттєвих ускладнень у перевезеннях та інших особливих обставин[17, c. 72-73].

1.2.3. Повітряний транспорт

Більше 10 % світового вантажообігу в наш час перевозить повітряний транспорт. Цей вид транспорту набуває все більшого значення. Найбільш швидкими темпами частка авіації у світових перевезеннях зростала у 80-ті роки XX ст.: із 1 % в 1985 р. до 10 % у 1992 р.

Хоча тарифи вантажних авіаперевезень набагато вищі залізничних або автомобільних тарифів, транспортування повітрям є ідеальним у тих випадках, коли основне значення має швидкість або/і коли необхідно досягти віддалених ринків. Серед вантажів, що найчастіше доставляються повітрям, — продукти, що швидко псуються (свіжа риба, живі квіти, фрукти), і невеликі вироби високої вартості (прилади, ювелірні вироби). Використання авіаційного транспорту дозволяє підприємствам знизити необхідний рівень товарних запасів, зменшити число складів, скоротити витрати на упаковку.

Перевезення вантажів повітряним транспортом оформляються авіавантажною накладною. Вона виконує такі функції:

1. Договору про повітряне перевезення.

2. Товаросупровідного документа.

3. Розписки авіакомпанії про прийом вантажу.

4. Митної декларації.

Авіанакладна заповнюється відправником під час здавання вантажу і вручається одержувачу. Вона складається з трьох оригіналів і дев'яти копій. Перший екземпляр оригіналу з поміткою "для перевезення" підписується відправником і вручається перевізникові. Другий екземпляр з поміткою "для одержувача" підписується відправником і перевізником і вручається одержувачу. Третій оригінал з поміткою "для відправника" підписується перевізником і повертається відправникові. Копії вручаються відправнику, одержувачу, перевізнику, в аеропорти відправлення та призначення і на митницю.

Для авіаперевезень авіанакладна — такий самий документ, як і коносамент для морських перевезень. Однак існують суттєві відмінності. Авіанакладна не є оборотним документом, її не можна індосувати (передати іншій особі за допомогою передавального підпису), вона не може бути документом, що засвідчує право власності на вантаж як такий. В авіанакладної немає оригіналу, що передається вантажоодержувачеві для надання йому права володіння товаром. Вантаж надається у розпорядження зазначеного вантажоодержувача після пред'явлення ним документів, що засвідчують його особу, підписаної квитанції та сплати необхідних зборів.

Коли повітряним шляхом відправляються вантажі різних відправників, то головний вантажовідправник виписує своєму агентові у кінцевому пункті прибуття не звичайну накладну, а зведену — із вказівкою на кожну окрему партію товару. Після прибуття вантажу агент передає його окремими партіями у розпорядження вантажоодержувачів, указаних у зведеній авіа-накладній. Як і в коносаменті, в авіанакладній має бути детальна інформація про вантажоодержувача і про товар, що транспортується.

Плата за авіафрахт зазвичай нараховується за масу в кілограмах, яка заокруглюється на півкілограма у більший бік. Коли співвідношення маси й об'єму вантажу перевищує 6 (для Великої Британії — 5), тоді плата стягується з огляду на об'єм вантажу.

Важливе значення має порядок визначення відповідальності авіації за втрату, нестачу або ушкодження вантажу в процесі перевезення. Відповідальність визначається основними положеннями Варшавської конвенції 1929 р. зі змінами, внесеними в Гаазі в 1955 р. (Гаазький протокол). У наш час у практиці міжнародних повітряних перевезень Варшавсько-Гаазька система відповідальності авіаперевізника визнана більшістю країн світу[15, c. 256-258].

1.2.4. Автомобільний транспорт

Вантажний автотранспорт постійно збільшує свою частку в міжнародних перевезеннях. Цей вид перевезень надзвичайно гнучкий щодо маршрутів і графіків руху. Вантажівки в змозі перевозити товар "від дверей до дверей", позбавляючи відправника зайвих перевезень. Вантажівки — рентабельний вид транспорту, коли йдеться про перевезення на невеликі відстані дорогих товарів. У багатьох випадках автотранспортні тарифи конкурентні порівняно з тарифами залізниць, але при цьому вантажівки звичайно забезпечують більш високу оперативність послуг, що надаються.

Для перевезення вантажів між країнами використовуються в основному великовантажні автомобілі з кузовом фургонного типу. Деякі види автомобілів мають фургони, обладнані холодильними установками, що дозволяє їм перевозити на міжнародних автотрасах вантажі, що швидко псуються.

Автотранспортом можуть здійснюватися збірні перевезення від різних товаровідправників різних товарів чи різних партій вантажів. Якщо вантаж має бути завантажений на кілька транспортних засобів або потрібно перевезти різні вантажі чи партії вантажів, то складається стільки накладних, скільки транспортних засобів використовується або скільки партій вантажів перевозиться.

Автомобільні тарифи встановлюються у розрахунку за перевезення однієї тонни вантажу залежно від відстані і можуть передбачати певні надбавки, знижки та штрафи із встановленої суми.

Договір перевезення оформляється автодорожньою накладною. Повна її назва "Міжнародна товаротранспортна накладна", проте в оперативній роботі вона відома під назвою "накладна ЦМР (СМК)". її функції такі:

1) договір перевезення;

2) товаросупровідний документ;

3) розписка перевізника.

Автодорожня накладна оформляється в трьох екземплярах. У ній вказуються: дата відвантаження; назва вантажу, що підлягає перевезенню; ім'я й адреса перевізника; назва одержувача; строк доставки і розмір штрафу за затримку при доставці; вартість перевезення. Накладна підписується перевізником і вантажовідправником. Крім автодорожньої накладної з вантажем рухаються: товаросупровідні документи (пакувальний лист, відвантажувальні специфікації, сертифікат якості тощо), товаророзпорядчі документи (пакувальні листи, відвантажувальні специфікації, сертифікати якості) та інші документи, потрібні для ввозу товару у країну покупця та перетину кордонів транзитних країн[8, c. 341-343].

1.2.5. Трубопровідний транспорт

Трубопровід є транспортним засобом, що поєднується зі шляхом, по якому переміщується вантаж. У міжнародних перевезеннях в основному використовуються трубопроводи, по яких транспортується газ, нафта і продукти її переробки. Наразі функціонують як континентальні, так і декілька трансконтинентальних трубопроводів.

Транспортування нафтопродуктів трубопроводами обходиться дешевше, ніж залізницею, але дещо дорожче, ніж водою. Більшість трубопроводів використовуються власниками для транспортування їхніх власних продуктів.

Завдяки контейнеризації відправники все частіше вдаються до одночасного використання двох або більше видів транспорту. Контейнеризація — це завантаження товару в ящики або трейлери, що легко перевантажуються з одного виду транспорту на інший.

Рейковий контрейлер — це перевезення з використанням залізничного й автомобільного транспорту, судновий контрейлер — це перевезення з використанням водного й автомобільного транспорту. "Рейки-судно" — це перевезення з використанням водного і залізничного транспорту, "повітря-шосе" — це перевезення з використанням повітряного й автомобільного транспорту. Будь-який змішаний вид транспортування забезпечує відправнику певні вигоди. Наприклад, рейковий контрейлер обходиться дешевше, ніж автомобільні перевезення і водночас забезпечує гнучкість і зручність[11, c. 38-39].


2. Аналіз особливостей забезпечення зовнішньої торгівлі ТОВ «Транзит-Ойл»

2.1.Характеристика економічних показників діяльності ТОВ «Транзит-Ойл»

Товариство з обмеженою відповідальністю “Транзит-Ойл” створено згідно угоди між громадянами України у відповідності з рішенням виконкому № 601 від 15.08.2004 р. Адреса: 25015, Кіровоград, Полтавська вул., 71 офіс 36

Товариство створено для здійснення підприємницької діяльності учасників з метою отримання прибутку від господарської діяльності, направленої для задоволення потреб народного господарства і населення в товарах і послугах.

Якісне експедирування - це проходження вантажу від відправника до одержувача в найкоротший термін з максимально швидким вирішенням усіх труднощів на шляху проходження і мінімальними витратами для замовників.

Стратегія «Транзит-Ойл» - виняткова турбото про проходження і цілість вантажу.

Основними напрямками діяльності товариства є:

- транспортне забезпечення зовнішньої торгівлі підприємств та фізичних осіб;

  • експедиторська діяльність;
  • зовнішньоекономічна діяльність.

При здійсненні статутної діяльності Товариство виконує торгово-закупочну діяльність.

Товариство самостійно здійснює свою господарську діяльність на принципах повного господарського розрахунку, відповідає за результати своєї господарської діяльності, за винятком не взятих на себе обов’язків перед партнерами по укладеним договорам, перед державним бюджетом та банками, згідно діючого законодавства.

Самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на виробничу продукцію, роботи, послуги і необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку Товариства, підвищення особистих доходів його робітників.

Основи планів складають договори, укладені з клієнтами по наданню транспортного забезпечення та постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Оперативний звіт виконується в установленому порядку, згідно законодавству України.

Розрахунки з бюджетом та бюджетними організаціями проводяться робітниками бухгалтерії, у відповідності з законодавчими документами.

Фінансові результати діяльності ТОВ “Транзит-Oйл” характеризуються системою взаємопов’язаних абсолютних показників. До них відносяться:

  • Виручка від перевезень (робіт, послуг);
  • Затрати на перевезення;
  • Комерційні витрати;
  • Прибуток (результат) від реалізації перевезення (робіт, послуг);
  • Чистий прибуток (прибуток, який залишається в розпорядженні товариства);
  • Рентабельність.

Звіт про фінансові результати є найважливішою формою вираження ділової активності товариства. Це величина поточного фінансового результату – прибутки, що отримуються від транспортного забезпечення та фінансової діяльності товариства.

Розглянемо зміст першого розділу “Фінансові результати звіту” (Додаток № 1).

По статті “Виручка (валовий прибуток) від релізації продукції (робіт, послуг)” показують виручку від реалізації готової продукції (робіт, послуг), валовий прибуток від реалізації товарів, що обчислюються як різниця між продажною і купованою вартістю реалізованих товарів і інші прибутки, що враховуються на рахунку Реалізації продукції (робіт, послуг) по моменту їх відвантаження і пред’явленя покупцям (замовникам) розрахункових документів.

Якщо договором постачання зумовлений відмінний від загального порядку момент переходу права володіння, користування і розпорядження відвантаженою продукцією (товарами) і ризику її випадкової загибелі від організації до покупця (замовника), то виручка від реалізації такої продукції (робіт, послуг) товарів складається з сум, що поступили в оплату відвантаженої продукції (виконаних робіт і наданих послуг) на розрахунковий, валютний і інші рахунки організації, в банках або безпосередньо в її касу, а також сум, вказаних при заліку взаємних вимог.

По статті “Податок на додану вартість” відображаються дані по ПДВ.

По статті “Затрати на виробництво реалізованої продукції “ показуються підприємством затрати, що дововдяться на реалізовані відпущені товари (роботи, послуги).

По статті “Комерційні витрати” показуються витрати обігу підприємства.

При заповненні рядків, в яких показуються дані по розрахунку з бюджетом по податку на додану вартість, керуються інструкцією Державної податкової служби України “Про порядок обчислення і сплати податку на додану вартість” та законом України “Про податок на додану вартість”.

По статті “Результат від реалізації” відображається фінансовий результат від реалізації продукції, товарів, послуг, отримання якого є метою створення даної організації.

Вказаний фінансовий результат визначається як різниця між сумою виручки (валового прибутку) від реалізації і сумою витрат виробництва, податку на додану вартість, акцизів та комерційних витрат.

По статті “Прибутки і витрати від позареалізаційних операцій” показуються проценти, нараховані по сумах коштів, що обліковуються на рахунках організацій в банках.

Показники статті “Разом прибутків і збитків” визначаються окремо по прибутках і збитках.

По статті “Балансовий прибуток або зьиток” показується остаточне сальдо прибутку і збитку, отриманого організацією за звітний період і визначена, як різниця даних в графах 3 і 4.

2.2. Аналіз організації забезпечення зовнішньої торгівлі ТОВ «Транзит-Ойл»

Існують різні способи транспортування вантажів між країнами. Плануючи відправлення вантажів і вибір виду транспорту «Транзит-Ойл» враховує низку обставин.

1. Вид вантажу. Вантажі, що перевозяться, поділяються на генеральні, масові й особливо режимні. До генеральних відносять різні штучні вантажі (в упаковці чи без неї). За розмірами вони поділяються на звичайні, довгомірні (більше 3 м) і негабаритні. За масою — легкі й важкі (з масою більше 5 т на одну вантажну одиницю).

До масових відносять вантажі, що мають певну структурну масу, яка перевозиться у великій кількості без упаковки. До них відносять наливні (нафта і нафтопродукти, гази, тваринні й рослинні жири, спирти тощо), навальні (руда, концентрати, добрива тощо), насипні (зерно, цукор-сирець тощо) та деревина.

До особливо режимних відносять вантажі, які зберігають і перевозять при дотриманні спеціальних правил (небезпечні вантажі, ті, що швидко псуються та ін.).

При виборі засобів транспортування треба мати на увазі, що в деяких випадках немає можливості вибору. Наприклад, вантажі, що швидко псуються, треба перевозити авіатранспортом. Разом з тим авіаперевезення не допустимі при перевезенні легкозаймистих і вибухонебезпечних вантажів. Основну частину перевезень морським транспортом становлять перевезення масових наливних і навальних вантажів (нафти і нафтопродуктів, залізної руди, кам'яного вугілля, зерна тощо). Морський транспорт широко використовується і для перевезення готової промислової продукції, напівфабрикатів, продовольства, генеральних вантажів. Перелік товарів, що перевозяться основними видами транспорту, наведено в табл. 2.1.

2. Відстань і маршрут перевезення. Місце відправлення вантажу та кінцевий пункт перевезення також визначають при виборі виду транспорту. У внутрішньоконтинентальних перевезеннях використовують залізничний, трубопровідний, автомобільний та авіаційний транспорт, у міжконтинентальних — морський та авіаційний транспорт.

3. Фактор часу. Відомо, що найшвидший спосіб доставки вантажу — це авіатранспорт. Однак він дорого коштує. Тому використовується тільки тоді, коли треба доставити вантаж за мінімальний відрізок часу (продукти, що швидко псуються, квіти тощо).

4. Вартість перевезень. Звичайно, кожен покупець хотів би, щоб вартість перевезення складала незначний відсоток від вартості товару. Однак бувають випадки, коли вибору немає і треба платити за доставку вантажу високу ціну. А коли є вибір, ціна буде нижчою. Наприклад, невеликі й середні за обсягом партії вантажів можна доставляти повітрям і сушею приблизно за однаковими цінами.

5. Безпека перевезення. Крихке й дорогоцінне обладнання краще перевозити повітряним транспортом. Товари, для яких характерний високий ступінь ризику розкрадання (запчастини автомобілів, офісне обладнання, фармацевтичні товари тощо), як правило, доставляються морським транспортом, в основному в контейнерах, хоч це коштує дорожче.

Названі обставини важливо враховувати при виборі виду транспорту. Однак вид транспорту багато в чому залежить від того, що в першу чергу цікавить відправника вантажу. Якщо його цікавить швидкість доставки вантажу, він вибирає між повітряним і автомобільним транспортом. Якщо його мета — мінімальні витрати, робиться вибір між водним і трубопровідним транспортом[12, c. 11-14].

Обираючи засіб доставки конкретного товару, ТОВ «Транзит-Ойл» беруть до уваги п'ять чинників. У табл. 2.2 дається коротка порівняльна характеристика різних видів транспорту за цими чинниками за п'ятибальною системою. Так, якщо відправника цікавить швидкість, то основний вибір робиться між повітряним і автомобільним транспортом. Якщо ціль — мінімальні витрати, робиться вибір між водним і трубопровідним транспортом. Найбільше переваг забезпечує автомобільний транспорт, чим і пояснюється зростання його частки в загальному обсязі перевезень.

3. Проблеми здійснення транспортного забезпечення зовнішньої торгівлі ТОВ «Транзит-Ойл»

Якщо покупці та продавці самі не в змозі здійснити транспортування свого вантажу, то вони користуються послугами транспортно-експедиційних підприємств (ТЕП), таким як ТОВ «Транзит-Ойл», які надають великий комплекс послуг із транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) вантажів. Це, зокрема, такі послуги:

— фрахтування суден і розрахунки за фрахтом;

— розрахункові операції за зовнішньоторговими контрактами;

— консультації щодо розрахункових і експедиторських операцій;

— митне декларування вантажів;

— завантажувально-розвантажувальні роботи;

— зберігання вантажів;

— автоперевезення;

— оформлення товаророзпорядчої документації;

— страхування вантажів;

— сортування, перетарування, нагромадження, комплектація вантажних партій збірних відправлень, маркування і пере-маркування вантажів, а також інші операції, які не виконуються перевізниками у пунктах перевалки та збереження вантажів.

ТЕП, регулярно транспортуючи велику кількість вантажів, має знижку за фрахт суден та інших транспортних засобів, що зменшує фрахтові витрати їхніх клієнтів. Цим компенсується вартість послуг ТЕП для експортерів та імпортерів.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів".

Експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Експедитори за дорученням клієнтів:

— забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), укладених відповідно до вимог "Інкотермс";

— фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів;

— здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;

— ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів;

— організовують охорону вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;

— організовують експертизу вантажів;

— здійснюють оформлення товаротранспортної документації та її розсилання за належністю;

— надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження;

— забезпечують виконання комплексу заходів з відправлення вантажів, що надійшли в некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам перевізників;

— здійснюють страхування вантажів та своєї відповідальності;

— забезпечують підготовку та додаткове обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;

— забезпечують оптимізацію руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

— здійснюють розрахунки з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

— оформляють документи та організовують роботи відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;

— надають підготовлений транспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбаченими законодавством;

— надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству[14, c. 274-275].

За договором транспортного експедирування одна сторона - ТОВ «Транзит-Ойл» (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є:

— відомості про сторони договору:

— для юридичних осіб — резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;

— для юридичних осіб — нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

— для фізичних осіб — громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, адресу місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів;

— для фізичних осіб-іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України;

— вид послуги експедитора;

— вид та найменування вантажу;

— права, обов'язки сторін;

— відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили;

— розмір плати експедитору;

— порядок розрахунків;

— пункти відправлення та призначення вантажу;

— порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта;

— строк (термін) виконання договору;

— а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування мають відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товаротранспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. До плати експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товаротранспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути:

— авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);

— міжнародна автомобільна накладна (CMR);

— накладна СМГС (накладна УМВС);

— коносамент (Bill of Lading);

— накладна ЦІМ (СІМ);

— вантажна відомість (Cargo Manifest);

— інші документи, визначені законами України[16, c. 8-9].

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Правила здійснення транспортно-експедиційної діяльності під час перевезення зовнішньоторговельних і транзитних вантажів в Україні регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1993 р. № 770. Ці Правила визначають основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів та порядок організації їх перевезення і є обов'язковими для всіх учасників транспортно-експедиційного процесу.

Транспортно-експедиційне обслуговування вантажів здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності — експедиторами, які діють за дорученням вантажовідправників і вантажоодержувачів Експедитори виконують свої функції без будь-якого втручання в господарську діяльність транспортних підприємств. Транспортно-експедиційні послуги, які надаються експедиторами, складаються з комплексу послуг, пов'язаних з підготовкою та відправленням вантажів, проведенням взаємороз-рахунків, контролем за проходженням і одержанням вантажів. Експедитори відповідно до доручень вантажовласників:

— організовують перевезення та перевалку вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та повітряним транспортом;

— забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення зовнішньоторговельних вантажів різними видами транспорту по територіях зарубіжних країн відповідно до умов контрактів;

— фрахтують національні та іноземні судна і забезпечують їх подачу в порти для своєчасного відправлення вантажів;

— надають послуги, пов'язані з прийманням, накопиченням, доробкою, сортуванням та комплектуванням вантажів, передають їх транспортним організаціям для перевезення;

— провадять своєчасні розрахунки з портами і транспортними організаціями за перевезення, перевалку та зберігання зовнішньоторговельних вантажів;

— оформляють документи відповідно до митних, карантинних і санітарних вимог, страхують вантажі;

— ведуть облік надходження та відправлення вантажів з портів і залізничних станцій;

— забезпечують із залученням відповідних транспортних підприємств та організацій збереження вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;

— організовують експертизу вантажів у портах і на залізничних станціях;

— здійснюють оформлення товаротранспортної документації та її розсилання;

— подають в установленому порядку транспортним підприємствам заявки на відправлення експортних, транзитних і ре-експортних вантажів та наряди на відвантаження імпортних, транзитних і знятих з експорту вантажів;

— вирішують з транспортними організаціями та іншими власниками транспорту питання відправлення вантажів, що надійшли у некондиційному стані, з браком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам цих транспортних засобів;

— складають обмірні ескізи на негабаритні та надважкі вантажі, організовують фумігацію вантажів;

— організовують перевезення особистих речей громадян[2, c. 173-176].

Транспортні підприємства:

— організовують зберігання вантажів, у тому числі реекспортних і знятих з експорту, під час їх перевезення, перевантажування і складування;

— здійснюють в установлені терміни доставку вантажів за призначенням і забезпечують своєчасне навантаження та розвантаження транспортних засобів за цінами і тарифами, визначеними чинним законодавством України;

— ведуть облік руху вантажів і запасної тари, надають необхідні відомості експедитору для подальшого інформування вантажовласників;

— проводять інвентаризацію вантажів на підставі заяв експедитора, за його участю і за його рахунок;

— забезпечують доступ до вантажосупровідних і перевізних документів, створюють рівні умови та сприяють експедиторам у здійсненні ними своїх функцій.

Відносини учасників транспортно-експедиційної діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству. Вантажовласники надають експедиторам відомості та документи для виконання покладених на них зобов'язань (ліцензії, сертифікати, свідоцтва, декларації тощо). Кожен із учасників транспортно-експедиційного процесу вправі передати виконання частини своїх обов'язків іншому учаснику на підставі договору, в якому визначаються умови відповідних послуг і порядок їх оплати.


Висновки

Транспорт є основною ланкою, яка зв’язує продавця і покупця. Мета транспортування - своєчасна доставка вантажу у визначеному стані в кінцевий пункт призначення. Перевезення, незалежно від виду транспорту, може суттєво впливати на зміну кінцевої вартості товару. Тому важливо забезпечити перевезення за безпечним маршрутом, з якісним сервісним обслуговуванням і при найменших затратах. Це зумовлює необхідність тісного контакту між покупцем і відповідальним за перевезення.

Транзитні перевезення — це перевезення через територію України вантажів (продукції, товарів), вироблених за її межами без будь-якого їх використання в Україні та передачі іншому власнику. До транзитних перевезень прирівнюють також транспортування через територію України нафти, нафтопродуктів, природного газу та інших рідин і газоподібних речовин трубопроводами. Транзитні перевезення здійснюються відповідно до чинного в Україні митного, транспортного та іншого законодавства. Проходження транзитних вантажів, а також транспортних засобів може здійснюватися як з перевантаженням, складуванням, роздрібненням партій, зі зміною виду транспорту, так і без таких операцій. Транзитні перевезення здійснюються найбільш раціональними шляхами сполучення через відповідні пункти пропуску державного кордону. При цьому створюються рівні умови проходження вантажів (продукції, товарів) незалежно від того, якій державі вони належать, чи будь-яких інших обставин, що стосуються їхнього власника.

Під час розгляду питань транспортування вантажів для учасників зовнішньоторгової угоди важливо вияснити основні транспортні й базисні умови поставки, а також питання організації доставки товарів й управління нею.

Економічна ефективність ЗЕД, як уже відзначалося, багато в чому залежить від правильно вибраних транспортних і базисних умов поставки товарів. В контракті купівлі-продажу є спеціальний розділ - транспортні умови поставки. В ньому передбачені обов'язки сторін по відношенню до переміщення товару. В цей розділ, як правило включать: порядок перевезень вантажів, умови і термін завантаження й розвантаження; розмір, порядок оплати й розрахунки провізних платежів; проформу чартеру, вид коносаменту, інші види послуг. В кожному окремому випадку зміст транспортних угод залежить від виду транспорту, характеру товару, типу угоди, базисного місця поставки, а також дії міжнародних договорів, угод, конвенцій, звичаїв країни.


Список використаних джерел

  1. Дідківський М. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навчальний посібник/ Микола Дідківський,. - К.: Знання , 2006. - 462 с.
  2. Железняк О. Інформаційне забезпечення та моделювання процесів транспортної логістики//Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 1. - C. 168-176.
  3. Загородній А. Зовнішньоекономічна діяльність: Термінологічний словник/ Анатолій Загородній, Геннадій Вознюк,. - К.: Кондор, 2007. - 166 с.
  4. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навчальний посібник/ Ю. Г. Козак, Н. С. Логвінова, І. Ю. Сіваченко та ін.; Мін-во освіти і науки України, Одеський державний економічний ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 791 с.
  5. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів/ Інна Багрова, Наталя Редіна, Валерій Власюк, Оксана Гетьман,; За ред. Інни Багрової; М-во освіти і науки України, М-во фінансів України, Дніпропетровський держ. фінансово-економічний ін-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 579 с.
  6. Ігнатенко О.С. Маркетинг громадських послуг за умови партнерських відносин: методологічні підходи та їх реалізація // Упр. сучас. містом. – 2002. - № 3,7-9(7). – С. 28-40.
  7. Кириченко О. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник/ Олександр Кириченко,. - 3-тє вид. перероб. і доп.. - К.: Знання-Прес, 2002. - 382 с.
  8. Макогон Ю. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навчальний посібник/ Юрій Макогон, В’ячеслав Рижиков, Сергій Касьянюк; Ред. Ю. В. Макогон; М-о освіти і науки України, Донбаська державна машинобудівна академія. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 423 с.
  9. Прокушев Е.Ф. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб-но-практическое пособие/ Е. Прокушев,. - М.: ИВЦ "Маркетинг", 1998. - 207с .
  10. Рум’янцев А. П. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник/ А. П. Рум’янцев, Н. С. Рум’янцева; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 375 с
  11. Садыкова В. Транспортное обеспечение внешней торговли//Діловий вісник. - 1999. - № 8-9. - C. 38-39
  12. Ткаченко А.М. Логістика і територіальний розвиток // Упр. сучас. містом. – 2003. – № 1-3(9). – С. 9-17.
  13. Ткаченко А.М. Державне регулювання діяльності в галузі транспорту // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 2. – С. 271-277.
  14. Ткаченко А.М. Загальні аспекти зміни транспортної політики в країнах Європи // Вісн. НАДУ. – 2003. – № 4. – С. 268-275.
  15. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник для студ. вуз./ Пер. з рос. Н. Кіт, К. Серажим; Під заг. ред. А.І. Кредісова. - К.: ВІРА-Р, 1998. - 447 с.
  16. Хахлюк А. Магістралі ділового співробітництва //Діловий вісник. - 1998. - № 10. - C. 8-9
  17. Хохлюк А. Для забезпечення транзитних потоків: Транспортна інфраструктура держави: регіональний аспект //Політика і час. - 2003. - № 2. - C. 71-80

загрузка...
Top