Особливості оцінки фінансового стану спільних підприємств

Вступ.

  1. Зміст фінансового аналізу.

1.1 Суть аналізу фінансового стану підприємств.

1.2 Класифікація методів і прийомів фінансового аналізу.

1.3 Інформаційна база фінансового аналізу.

1.4 Основні підходи до фінансового аналізу.

  1. Аналіз фінансового стану спільних підприємств та його особливості.

2.1. Аналіз фінансового стану підприємства.

2.2.Аналіз раціональності використання коштів при здійсненні експортно-імпортних операцій.

2.3. Аналіз динаміки зовнішньоекономічної діяльності.

Висновок.

Список використаної літератури.


ВСТУП.

Актуальність теми.В даний час з'явилися реальні перспективи створення дійсно відкритої економіки в нашій країні, її ефективної інтеграції у світове господарство. Активне використання зовнішньоекономічного фактора сприяє подоланню негативних процесів в економіці і подальшому розвитку ринкових відносин.Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, згідно чинного законодавства України, є юридичні особи, які зареєстровані і мають постійне місце знаходження на території України, у тому числі юридичні особи, майно і/або капітал яких перебуває повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності, тобто спільні підприємства.В сьогоднішніх мінливих умовах різко зростає значення фінансової стійкості спільних підприємств. Усе це значно збільшує роль аналізу їхнього фінансового стану: наявності, розміщення і використання коштів.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дипломної роботи є дослідити які існують особливості фінансового аналізу спільних підприємств.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємозалежних завдань:

  • розкрити сутність і зміст фінансового аналізу;
  • вивчити і виявити особливості інформаційного забезпечення фінансового аналізу;
  • виявити особливості аналізу фінансового стану суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, якими є спільні підприємства.

Предмет дослідження.Предметом дослідження є організація фінансового аналізу спільних підприємств.

Об'єкт дослідження.Об'єктом дослідження є особливості фінансового аналізу спільних підприємств.

В даній курсовій роботі проведено фінансовий аналіз спільного українсько – французького підприємства „АВС”, також розглянуто у п.п 2.2 та 2.3 методику аналізу пов’язану з особливостями діяльності спільного підприємства як суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Основним достоїнствомданої роботи є те що у роботі описані особливості фінансового аналізу спільних підприємств як суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Основним недолікроботи можна вважати неможливість повністю проаналізувати зовнішньоекономічну діяльність досліджуваного підприємства. Це пояснюється тим, що для даного аналізу потрібна бухгалтерська та інша інформація яка складає комерційну таємницю.


1. Зміст фінансового аналізу.

1.1 Суть аналізу фінансового стану підприємств.

Зміст і основна цільова настанова фінансового аналізу - оцінка фінансового стану і виявлення можливості підвищення ефективності функціонування господарюючого суб'єкта за допомогою раціональної фінансової політики. Фінансовий стан господарюючого суб'єкта - це характеристика його фінансової конкурентноздатності (тобто платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою й іншими господарюючими суб'єктами.

У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Прийнято виділяти два види фінансового аналізу - внутрішній і зовнішній.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу – надання інформації численним користувачам про прибутковість діяльності підприємства, його платоспроможність, фінансову незалежність, ділову активність, ринкову стійкість тощо. Відповідні аналітичні показники розраховують за даними публічної фінансової звітності підприємства із залученням даних ринку цінних паперів. Оскільки зовнішній аналіз базується на обмеженій кількості інформації про діяльність підприємства, він не дає змоги розкрити всі причини успіху або невдач підприємства.

Результати внутрішнього фінансового аналізу призначені для керівництва підприємства. Основний зміст цього аналізу – факторний аналіз прибутку (збитку), рентабельності, собівартості виробництва за видами продукції та видами витрат, пошук точки беззбитковості (критичного обсягу виробництва), фінансовий аналіз інвестиційних проектів.

Основні відмінності між зовнішнім та внутрішнім аналізами ілюструє таблиця 1.1

Завдання фінансового аналізу зумовлені завданням управління підприємством у трьох сферах діяльності – фінансовій, інвестиційній та операційній (виробничій), що поєднані рухом фінансових ресурсів. Такий поділ, що є традиційним для країн з розвиненою економікою нещодавно набрав чинності і в Україні.

Звідси завдання фінансового аналізу полягають в інформаційному забезпеченні прийняття обґрунтованих рішень за такими напрямками діяльності підприємства:

  1. фінансовою – управління пасивами; забезпечення підприємства фінансовими ресурсами; визначення оптимального розміру, складу і структури джерел фінансування зі свідомим ризиком за очікувані вигоди, що пов’язаний з використанням зовнішніх позик;
  2. інвестиційною – управління активами; розподіл фінансових ресурсів, визначення оптимального розміру, складу і структури активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів;
  3. операційною – управління фінансовими результатами діяльності; прибуткова поточна діяльність завдяки ефективному використанню наявних ресурсів.

Жоден фінансовий аналіз не вважається повним, якщо не охоплює всіх сфер діяльності підприємства і складається лише з цифр. Якісний аналіз має передувати кількісному, оскільки за його допомогою можна встановити найактуальніші для підприємства проблеми щодо показників його виробничої діяльності.

Аналіз фінансового стану підприємства переслідує декілька цілей:

  • визначення фінансового положення;
  • виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі;
  • виявлення основних факторів, що викликають зміни у фінансовому стані;
  • прогноз основних тенденцій фінансового стану.

Досягнення цих цілей досягається за допомогою різних методів і прийомів.
1.2.Класифікація методів і прийомів фінансового аналізу.

Методи фінансового аналізу поділяються на формалізовані та неформалізовані. До формалізованих методів належать такі:

  • Класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового аналізу – ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, відсоткових чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих та складних відсотків, дисконтування.
  • Традиційні методи економічної статистики – середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки показників у динаміці.
  • Методи математичної статистики вивчення зв’язків – аналізи кореляційний, регресивний, дискримінант ний, дисперсійний, факторний, коваріаційний та ін.
  • Економетричні методи – матричні, теорії міжгалузевого балансу.
  • Методи економічної кібернетики і оптимального програмування – системного аналізу, лінійного, нелінійного, динамічного програмування та ін.
  • Методи дослідження операцій і теорій прийняття рішень – теорії графів, ігор, масового обслуговування, сітьового планування і управління.

За ознакою предмета методи та прийоми фінансового аналізу традиційно поділяють на такі: аналізи вертикальний, горизонтальний та відносних показників (коефіцієнтів).

Вертикальний аналізполягає у визначені у відсотках структури досліджуваного об’єкта, наприклад структури активі, пасивів, прибутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо.

За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що істотно різняться за абсолютними показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.

Горизонтальний аналізмає на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів).

Горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів.

Аналіз відносних показників.Відомо понад 200 відносних аналітичних показників, які можна розраховувати на основі фінансової звітності. Фінансовий аналітик не повинен намагатися розрахувати все, що можливо. Досвід свідчить, що кілька правильно вибраних коефіцієнтів містять потрібну інформацію. Користь кожного конкретного коефіцієнта суворо визначена метою аналізу. Тому до здійснення аналізу необхідно з’ясувати, з погляду якого користувача він виконується, його мету та регламентовані або рекомендовані кількісні значення показників.


1.3. Інформаційна база економічного аналізу

Залежно від змісту і завдань аналізу використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки.

З 1 січня 2005 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам:

  • Форма 1 „Баланс”– звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату.
  • Форма 2 „Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній період.
  • Форма 3 „Звіт про рух грошових коштів”, що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства.
  • Форма 4 „Звіт про власний капітал”, що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

„Примітки до звітів” – сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Мета складання фінансової звітності – надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.

Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:

  • щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;
  • участі в капіталі підприємства;
  • оцінювання якості управління;
  • оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;
  • забезпеченості зобов’язань підприємства;
  • визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
  • регулювання діяльності підприємства;
  • прийняття інших рішень.

Разом з новими формами фінансової звітності впроваджено новий План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про застосування Плану рахунків.

Основна мета Плану рахунків – надати інформацію, необхідну для контролю за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень і складання фінансової звітності. Структура нового Плану рахунків погоджена зі структурою „Балансу” і „Звіту про фінансові результати”.

Аналітичний облік за рахунками запасів, витрат і доходів дає змогу здійснювати калькулювання собівартості продукції, контроль витрат і визначати результати діяльності за центрами відповідальності.

Таким чином, кожний клас рахунків має конкретне призначення і тісно пов’язаний з потребами зовнішніх і внутрішніх користувачів.


1.4. Основні підходи до фінансового аналізу.

Різні автори пропонують різні методики фінансового аналізу. Деталізація процедурної сторони методики фінансового аналізу залежить від поставлених цілей, а також різних факторів інформаційного, тимчасового, методичного і технічного забезпечення. Логіка аналітичної роботи припускає її організацію у виді двухмодульної структури:

  • експрес-аналіз фінансового стану,
  • деталізований аналіз фінансового стану.

Експрес-аналіз фінансового стану.

Його метою є наочна і проста оцінка фінансового благополуччя і динаміки розвитку господарюючого суб'єкта. У процесі аналізу В.В. Ковальов пропонує розрахувати різні показники і доповнити їх методами, заснованими на досвіді і кваліфікації фахівця.

Автор вважає, що експрес-аналіз доцільно виконувати в три етапи: підготовчий етап, попередній огляд фінансової звітності, економічне читання й аналіз звітності.

Ціль першого етапу - прийняти рішення про доцільність аналізу фінансової звітності і переконатися в її готовності до читання. Тут проводиться візуальна і найпростіша рахункова перевірка звітності по формальних ознаках і власне кажучи: визначається наявність усіх необхідних форм і додатків, реквізитів і підписів, перевіряється правильність і ясність усіх звітних форм; перевіряються валюта балансу і всі проміжні підсумки.

Ціль другого етапу - ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу. Це необхідно для того, щоб оцінити умови роботи в звітному періоді, визначити тенденції основних показників діяльності, а також якісні зміни в майновому і фінансовому положенні господарюючого суб'єкта.

Третій етап- основний в експрес-аналізі; його ціль - узагальнена оцінка результатів господарської діяльності і фінансового стану об'єкта. Такий аналіз проводиться з тим чи іншим ступенем деталізації в інтересах різних користувачів (таблиця 2).

В.В. Ковальов пропонує проводити експрес-аналіз фінансового стану по вище викладеній методиці. Експрес-аналіз може завершуватися висновком про доцільність чи необхідності більш поглибленого і детального аналізу фінансових результатів і фінансового положення.

Деталізований аналіз фінансового стану.

Його ціль - більш докладна характеристика майнового і фінансового положення господарюючого суб'єкта, результатів його діяльності в звітному періоді, що минає, а також можливостей розвитку суб'єкта на перспективу. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика.

В.В. Ковальов пропонує наступну програму поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства:

  1. Попередній огляд економічного і фінансового положення суб'єкта господарювання.

- Характеристика загальної спрямованості фінансово-господарської діяльності.

- Виявлення "хворих статей звітності.

  1. Оцінка й аналіз економічного потенціалу суб'єкта господарювання.

- Оцінка майнового положення.

- Побудова аналітичного нетто.

- Вертикальний аналіз балансу.

- Горизонтальний аналіз балансу.

- Аналіз якісних зрушень у майновому положенні.

- Оцінка фінансового положення.

- Оцінка ліквідності.

- Оцінка фінансової стійкості.

  1. Оцінка й аналіз результативності фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.

- Оцінка основної діяльності.

- Аналіз рентабельності.

- Оцінка положення на ринку цінних паперів.


2. Аналіз фінансового стану спільних підприємств та його особливості.

2.1 Аналіз фінансового стану підприємства.

Спільне українсько-французьке підприємство "ABC" працює на ринку комп'ютерної техніки з 1993-го року. Підприємство створено у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Зараз це велике виробничо-торгове підприємство, що самостійно імпортує комплектуючі, периферійне устаткування і видаткові матеріали, основні напрямки діяльності якого:

  • Імпорт комплектуючих, периферійної техніки, видаткових матеріалів
  • Європейські програми ремаркетингу, найважливіші партнери - найвідоміші компанії "Packard Bell NEC Іnc." і "Hewlett Packard"
  • Виробництво комп'ютерів для будь-якого рівня споживачів, з використанням комплектуючих світових лідерів
  • Виробництво комп'ютерних систем, розробка й установка мережних рішень
  • Просування на ринку телекомунікаційних систем, засобів зв'язку, Інтернет
  • Модернізація комп'ютерної техніки, у тому числі відомих світових виробників
  • Просування на українському ринку якісних видаткових матеріалів для струминних і лазерних принтерів виробництва французької фірми "CERTTONE"
  • Комплексні рішення надання послуг населенню й організаціям
  • Широкий вибір аксесуарів
  • Швидко розвивається напрямок мобільних засобів зв'язку

Фірма має зручно розташований магазин роздрібної торгівлі в центрі міста Києва, сервісний центр гарантійного і післягарантійного обслуговування, проводяться експерименти по створенню виїзної групи обслуговування техніки. Також фірма займається експортом у країни Західної Європи української деревини та цукру.

Провівши аналіз структури та динаміки балансів підприємства за 2004, 2005 та 2006 роки можна зробити наступні висновки про фінансовий стан підприємства.

Підприємство, в цілому, є прибутковим і працює стабільно. Спостерігається ріст грошових коштів на рахунках підприємства, проте об’єм їх ще досить низький - 3,6% від оборотного капіталу, як за період з 2004 по 2005 рік та і за період з 2005 по 2006 рік, при нормі не менш 10%. Такі низькі показники негативно впливають на показники абсолютної ліквідності підприємства. Відбувається значне зниження дебіторської заборгованості підприємства, так за період з 2004 по 2006 вона зменшилась на 1443 тис. грн., або 40,9%. Це свідчить про виважену політику керівництва фірми щодо дебіторів. Спостерігається зменшення вартості незавершеного будівництва (на 43 тис. грн., або 74%), та збільшення вартості основних фондів підприємства на 3900 тис. грн., або 15,39%. Що означає, що на підприємстві відбувається оновлення основних засобів. Збільшується виручка підприємства, а відповідно і сума нерозподіленого прибутку підприємства, так за період, що аналізується він збільшився на 210 тис. грн., або 25,77%. Збільшився статутний та резервний капітали підприємства на 1590 тис. грн.., або 69,6%. та 237 тис. грн., або 51,41% відповідно. Як негативний фактор можна відмітити збільшення на 4260 тис. грн.., або 13,07% постійних зобов’язань підприємства. Також слід відмітити, що відбувається зниження кредиторської заборгованості на 2171 тис. грн., або 66,94%.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВУ:

  • збільшити суму грошових коштів на рахунках до рівня, необхідного для покриття поточних зобов’язань. Це можна зробити за рахунок нерозподіленого прибутку;
  • зменшити суму боргу по постійним зобов’язанням.

З наведених даних видно, що за аналізований період майно підприємства збільшилось на 4388 тис. грн., або 11%. Питома вага необоротних активів на 50% більша ніж оборотних, що свідчить про нераціональну структуру основних засобів підприємства: багато основних засобів, менше обігових коштів. Ця структура більш характерна для виробничого підприємства, а не для торгового.

Основні засоби підприємства оновлюються погано, про що свідчать коефіцієнти зносу основних засобів, та коефіцієнт оновлення основних засобів. Підприємству слід зменшити свої основні засоби, та за рахунок цього збільшити оборотні активи.

Так коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами свідчить про абсолютну можливість перетворення активів у ліквідні кошти, його нормативне значення більше 0,1. Цей показник на підприємстві становить 0,88 (2006). Проведений аналіз показує, що підприємство є ринково стабільним, про що свідчать розраховані в таблиці 2.8 показники. Охарактеризуємо деякі з них.

Показник маневреності робочого капіталу показує яка частка запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах. Його значення на підприємстві складає 0,90 (2006) при нормативному значенню 1. Цей показник близький до нормативного, проте спостерігається негативна тенденція до його зниження в динаміці (з 0,97 у 2004 до 0,90 році).

Показник маневреності власних обігових характеризує частку абсолютно ліквідних активів у власних обігових коштах. Його рекомендоване значення – не менш 0,5, проте його показники на підприємстві вкрай низькі – 0,04 (за всі роки), що свідчить про нестачу абсолютно ліквідних коштів (тобто грошей на рахунках). Цей показник тісно пов’язаний з показником абсолютної ліквідності і свідчить також про неможливість підприємства покрити свої найтерміновіші зобов’язання в найкоротший період, проте і вірогідність того, що всі кредитори пред’являть в один момент свої вимоги до підприємства досить низька.

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) характеризує можливість підприємства виконувати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів. Нормативне значення - >= 0.5. Як бачимо у підприємства цей показник дорівнює 0,96 (2006), це досить таки високий результат, який свідчить про можливість підприємства розрахуватися з кредиторами власними силами підприємства.

Коефіцієнт фінансової стабільності характеризує забезпеченість заборгованості власними коштами його показник на підприємстві збільшується в динаміці з 9,90 у 2004 році до 24,36 у 2006. Нормативне значення >1.Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стабільність підприємства.

Показник фінансового лівериджухарактеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань. Як бачимо його значення на підприємстві дорівнює нулю, тобто підприємство абсолютно незалежне від довгострокових зобов’язань.

Коефіцієнт фінансової стійкості показує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі. Нормативне значення 0,85 – 0,90. Показник підприємства – 0,97 (2006), що свідчить про фінансову стійкість підприємства.

Дані таблиці 2.9 свідчать про наступне: - коефіцієнт поточної ліквідності на підприємстві дорівнює 12,11 (2006), при нормативному значенні не менш 1. Цей показник характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року.

Коефіцієнт швидкої ліквідності складає на підприємстві 2,12 (2006) при нормативному значенні 0,7 – 0,8. Він характеризує скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів.

Коефіцієнт абсолютної свідчить про готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Нормативне значення – 0,2 -0,35. Його значення на підприємстві у 2004 році становило 0,1 і не відповідало нормативному, проте в подальшому спостерігається його збільшення і в 2006 році цей показник становив 0,42.

Показник співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості показує здатність розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом року. Нормативне значення – 1,0. На підприємстві цей показник становить: 2004 – 1,33, 2005 – 1,48, 2006 – 2,03. Що свідчить можливість підприємства покрити кредиторську заборгованість за рахунок дебіторської.

Проведений аналіз свідчить про ліквідність підприємства і його можливість ліквідувати свої борги за рахунок власних засобів.


2.2.Аналіз раціональності використання коштів при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Виконання зобов’язань щодо експорту та імпорту товарів і послуг пов’язане з використанням коштів для оплати рахунків постачальників цих товарів та послуг та оплати накладних витрат. Ці кошти фірми отримують переважно у формі кредитів банку. Вони повинні використовуватись ефективно та раціонально. Під час аналізу раціональності використання коштів вивчають обіг коштів за операціями експорту та імпорту, склад і структуру накладних витрат, установлюють доцільність їх здійснення та резерви скорочення.

Метою аналізу обігу коштів в експортно-імпортних операціях є виявлення чинників, які викликають зміни у величині вкладень коштів у ці операції, а також можливостей вивільнення коштів із зовнішньоторговельного обігу. Показником, що характеризує обіг оборотних коштів в експортно-імпортних операціях є коефіцієнт швидкості обігу цих коштів. Даний коефіцієнт розраховується за формулою:,

де ОД – середня тривалість одного обороту в днях;

СЗ – середній залишок коштів (з експорту чи імпорту), грн..;

Д – число днів у звітному періоді;

С – собівартість реалізованих товарів на зовнішньому ринку за звітний період, грн..

Показник СЗ характеризує суму коштів, яка в середньому вкладена підприємством у звітному періоді в експортно-імпортні операції за один оборот. Ця сума обчислюється за даними бухгалтерського балансу. Середній залишок коштів за будь-який період розраховують за формулою середньої хронологічної для моментних рядів:

де З – залишки коштів на окремі дати;

n– кількість доданків у чисельнику.

Собівартість реалізованих товарів можна визначити з бухгалтерського звіту підприємства про реалізацію експортно-імпортних товарів і послуг.

Для аналізу собівартості за експортними чи імпортними операціями використовують таблицю такої форми

Дані таблиці свідчать, що вкладення в експортні операції збільшились на 2334 тис. грн., що зумовлено зміною обсягу реалізації товарів (за собівартістю) і сповільненням швидкості обігу. Використавши спосіб ланцюгових підстановок, отримаємо:

- за рахунок зміни обсягу реалізації вкладення зросли на 749 тис. грн..

;

- через сповільнення обіговості коштів вкладення зросли на 1588 тис. грн.

.

Наведена вище таблиця дає загальне уявлення про вплив двох основних чинників. Для точнішого визначення чинників, що впливають на зміни середнього товарного запасу і заборгованості покупців, проводять аналіз обігу коштів окремо за товарами і за розрахунками.

Тривалість обігу коштів у товарах залежить від умов і місця реалізації, способів та організації перевезень товару, організації документообігу, структури товарних запасів. Ці чинники слід розглядати з точки зору їх впливу на обіговість і на розмір коштів в експортних чи імпортних товарах.

Зміни тривалості перебування товарів на різних стадіях кругообігу викликають потребу у відповідному залученні або вилученні коштів з обігу. У зв’язку з цим важливо визначити не тільки розмір додатково залучених чи вилучених з обігу коштів, а й з’ясувати, під впливом яких саме чинників це відбулося.

На тривалість обігу коштів у розрахунках впливає порядок розрахунків і платежів. Під час аналізу досліджують доцільність і можливість застосування тієї чи іншої форми розрахунків з іноземними покупцями з урахуванням особливостей конкретних країн та фірм, установлюють причини змін тривалості розрахунків, вивчають їх стан на останню дату. При цьому детально вивчають причини виникнення простроченої заборгованості підприємства іноземним покупцям, і навпаки.

Результати проведеного аналізу узагальнюються і накреслюються заходи, спрямовані на прискорення обігу коштів в експортно–імпортних операціях, вилучення з обігу частини авансованих платежів, що збільшує вільні ресурси підприємства і дає економію на процентах за кредити.

Аналіз накладних витрат з експортно-імпортних операцій передбачає оцінку доцільності та обґрунтованості витрат на перевезення товарів, їх зберігання і реалізацію з урахуванням курсів валют. Метою аналізу накладних витрат є перевірка дотримання підприємством у звітному році режиму економії і виявлення резервів зниження цих витрат у майбутньому. Аналізуючи витрати за звітний період, слід порівняти їх з відповідними показниками у минулому періоді. При цьому необхідно з’ясувати причини зміни величини накладних витрат. Цей показник обчислюється як в абсолютному виразі, так і відносно загального обсягу реалізації товарів (відносний рівень накладних витрат) в цілому по підприємству, а також за окремими видами накладних витрат.

Завершальним етапом аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємства є оцінка вигоди для нього експортно-імпортних операцій. Показником ефективності реалізації експортних товарів є відношення виручки-нетто в іноземній валюті за реалізований товар, нарахованої за офіційним курсом країни-експортера, до собівартості цього товару в грошовій оцінці країни-експортера. Тобто ефективність експорту оцінюється величиною виручки на 1 грн. витрат. Показник ефективності реалізації (Ер) визначають за формулою:

,

де Вн – виручка-нетто в іноземній валюті, перерахована за офіційним курсом у валюту країни-експортера;

С – собівартість у грошовій одиниці країни-експортера.

Виручка – нетто, або чиста виручка за товар, визначається відніманням від виручки – брутто (тобто повної виручки за товар) накладних витрат за кордоном по експорту і кошторисних витрат в іноземній валюті).

При аналізі діяльності підприємства з імпорту визначають показники ефективності імпорту Еім, які характеризують відносний ступінь вигоди для підприємства операцій із закупівлі імпортних товарів. Ефективність імпорту обчислюється за формулою:,

де Цв – внутрішня відпускна ціна товарів (внутрішня ціна);

Цім – імпортна фактурна вартість товару (імпортна ціна).

Накладні витрати в даному разі не віднімаються, що знижує точність показників. Однак вони обчислюються при визначенні рівня ефективності всього імпорту товарів підприємства за звітний рік.


2.3. Аналіз динаміки зовнішньоекономічної діяльності.

Для повнішої характеристики зовнішньоекономічної діяльності підприємства, експорт і імпорт товарів та послуг за звітний період порівнюють з відповідними операціями за минулий період. Мета такого дослідження – виявлення змін у товарній структурі експорту чи імпорту, визначення обсягу експорту чи імпорту в поточних і в постійних (базових) цінах. При вивченні динаміки експорту та імпорту за ряд років розраховуються також темпи їх приросту за кожний рік і середньорічний темп приросту за весь період.

Дані щодо експортно-імпортних операцій групуються по країнах і товарах у відповідних таблицях. По кожному рядку таблиці визначають індекси вартості, фізичного обсягу і цін. Ці індекси покажуть, на яку одиницю і де змінились вартість і фізичний обсяг експорту та імпорту, а також середні експортні та імпортні ціни.

За товарними групами, що охоплюють товари, які можна порівняти з точки зору їх кількості та якості (наприклад бензин, деревина), обчислюється індекс кількісної структури за формулою:


ВИСНОВОК.

Провівши фінансовий аналіз спільного українсько – французького підприємства АВС можна зробити висновок, що для підвищення ефективності управління зовнішньоекономічною діяльністю спільних підприємств потрібне якісне інформаційне забезпечення фінансового аналізу. У свою чергу, повнота і достовірність аналітичної інформації залежить від загального стану бухгалтерського і податкового обліку. Основними джерелами даних для економічного аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємств є бухгалтерська і статистична звітність, звіти про міждержавний експорт та імпорт, митні декларації, міждержавні біржові довідники тощо. Нажаль для того, щоб провести повний аналіз економічної та фінансової діяльності одних даних публічної звітності недостатньо, необхідна бухгалтерська інформація яка практично завжди складає комерційну таємницю і тому це унеможливлює стороннім користувачам звітності підприємства самостійно визначити реальний фінансовий стан підприємства.

Взагалі, для спільних підприємств методика аналізу фінансово-господарського стану складається з трьох частин: аналізу фінансового стану, аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства, аналізу зовнішньоекономічної діяльності.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

  1. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2005. – 152с.
  2. Ковалев В.В., Евстигнеев Е.Н., Соколов В.Я. Организация бухгалтерского учета на совместных предприятиях. – М.: Финансы и статистика, 1991.– 350с.
  3. Ковалев В.В. Финансовый анализ. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 512 с.
  4. Кузьмінський Ю. Організація внутрішнього оперативного обліку і контролю за здійсненням зовнішньоторгівельної діяльності // Бухгалтерський облік і аудит. – 1997. № 18 (149). – с.4-5.
  5. Лук’яненко Д.Г., Білошапка В.А., Пестрєцова О.І. Спільні підприємства в Україні: організація і умови ефективного розвитку: Підручник / За ред. Д.Г.Лук’яненка. – К.: Хвиля-Прес, 1995. – 197 с.
загрузка...
Top