Облік будівельного виробництва господарським способом

Вступ.

1. Особливості будівельного виробництва та їх вплив на систему бухгалтерського обліку.

2. Вибір форми ведення бухгалтерського обліку.

Висновки.

Список використаних джерел.


Вступ

Раціональний та збалансований розвиток економіки будь-якої держави неможливий без поєднання розумного витрачання, заощаджень та інвестицій. Досвід нашої країни довів, що без поступового оновлення основних виробничих площ і потужностей промисловість приречена до занепаду, а стан житлового фонду без модернізації загрожує життю людей. У свою чергу, необлаштованість громадян в побутовому плані не сприяє їх продуктивній праці.

Відсутність фінансових ресурсів у підприємств, організацій та населення на початку та всередині 90-х рр. зумовили в нашій країні закриття будівельних підприємств і ПМК. Адже, без ефективного інвестиційно-будівельного комплексу неможливо здійснювати інтенсивне оновлення основних засобів та переорієнтацію інвестиційної діяльності на розширення внутрішнього потенціалу держави на базі сучасних технологій. Відповідно, підвищити конкурентоспроможність української економіки на рівні світового господарства, зменшити відтік капіталу та забезпечити притік іноземних інвестицій та їх ефективне використання можливо лише за рахунок збільшення частки інвестиційно-будівельної діяльності в економічній системі нашої держави.

Основним завданням написання цієї роботи є висвітлення методологічних основ бухгалтерського обліку в будівництві з урахуванням сучасних умовах господарювання, обґрунтоване трактування законодавчих положень у сфері будівництва та бухгалтерського обліку.

Теоретичною та методологічною основою даної роботи стали наукові та практичні дослідження теорії, методології та організації бухгалтерського обліку інвестиційно-будівельного комплексу, праці вітчизняних і зарубіжних вчених.


1. Особливості будівельного виробництва та їх вплив на систему бухгалтерського обліку

Будівництво є багатогалузевою господарською системою матеріального виробництва, до складу якої входять саме будівництво, виробництво будівельних матеріалів і значна кількість підгалузей, підприємств і організацій інших галузей, що забезпечують капітальне будівництво інвестиційними ресурсами та послугами всіх видів. Як галузь господарства й матеріального виробництва будівництво є значним сегментом економіки, в якому особливе значення мають кредити та інвестиції. Обсяги житлового будівництва залежать від зростання доходів населення, а загальна активність будівельної галузі можлива лише при гарному стані економіки, стабільності національної валюти та зростанні фондового ринку.

Це обумовлено тим, що будівельна діяльність пов'язана з ефективним функціонуванням будівельного комплексу в цілому. Будівельний комплекс є сукупністю будівельних і монтажних підрядних організацій, підприємств промисловості будівельних матеріалів, проектних організацій, науково-дослідних установ, що діють у сфері будівництва, а також установ інфраструктури підрядного ринку.

Крім того, будівництво є однією з основних сфер інвестиційної діяльності, оскільки саме в ньому реалізується інвестиційна політика суспільства, визначаються господарські пропорції, масштаби й темпи розвитку окремих галузей та ефективність інвестицій в усіх галузях економіки. Таким чином, будівництво є системою матеріального виробництва, у якій капітальні інвестиції перетворюються в основні засоби у формі житлових і промислових споруд.

За обсягом продукції, що виробляється, та кількістю зайнятих працівників галузь будівництва займає майже десяту частину економіки України. Зокрема, в 2000 р. в Україні працювало 21716 будівельних підприємств, а в 2004 р. їх кількість зросла до 35537.

За цілим рядом ознак будівництво суттєво відрізняється від інших галузей народного господарства, зокрема, структурою підрядних будівельних організацій і підприємств, високим рівнем їх спеціалізації та кооперації. Крім того, специфікою будівельної галузі є те, що будівельний об'єкт не може бути переміщений, а продукція виробляється та споживається в одному місці. Відносна повільність обороту капіталу в будівництві передбачає необхідність використання кредитів, особливо при зведенні великих об'єктів.

Ці особливості впливають на функціонування будівельного ринку, в основу якого покладено конкурентоконтрактний підхід, що в умовах ринкової економіки забезпечує найбільшу ефективність будівельного виробництва.

В Україні з переходом до ринкових відносин будівництво, як і всі галузі виробничої сфери, набуло нового економічного змісту, пов'язаного з вільним рухом капіталу. На зміну вертикальним галузевим зв'язкам, що переважали в адміністративно-плановій економіці, прийшли горизонтальні зв'язки інвесторів, а будівництво як економічний процес стало безперервною інвестиційною діяльністю власників капіталу, що вкладають гроші у зведення будівельних об'єктів.

У країнах із розвиненою ринковою економікою будівельна галузь розвивається за законами ринку та залежить від кон'юнктури. Кон'юнктура ринку будівництва залежить від впливу факторів, основним ., яких є циклічність розвитку ринкового відтворення. Крім того, на попит впливають демографічні зміни, державна економічна політика, а також науково-технічний прогрес.

Ці фактори по-різному впливають на складові попиту, на продукцію будівництва. В економічно розвинутих країнах на державні замовлення припадає від 25 до 50 % загального обсягу будівельних робіт. Інвестування коштів у капітальне будівництво відбувається за умови їх окупності в розрахункові строки.

Всередині самої будівельної галузі існують прямі та зворотні економічні зв'язки між окремими учасниками будівельного виробництва. Ці міжгалузеві та внутрішньогалузеві зв'язки повинні відображатися в міжгалузевому та внутрішньогалузевому балансі виробництва і розподілу продукції та робіт. Щодо процесу відтворення основних засобів у будівництві, він включає в себе нове будівництво, розширення, реконструкцію та технічне переобладнання існуючих об'єктів.

Ринок будівельних послуг є саморегульованою системою відтворення, усі елементи якої залежать від попиту та пропозиції. Будівельний ринок є багатогалузевою системою виробництва, розподілу, обміну й споживання будівельної продукції та послуг будівельного комплексу. Ця система включає в себе суб'єктів будівельного ринку, об'єкти ринкових відносин, інфраструктуру ринку будівельного комплексу, ринковий механізм, державний контроль, регулювання та саморегулювання ринку.

Суб'єкти будівельного ринку - інвестори, замовники, підрядники; проектно-дослідні організації та фірми, науково-дослідні інститути; підприємства промисловості будівельних матеріалів. Об'єкти будівельного ринку - будівельна продукція (будівлі, споруди тощо), будівельні машини та механізми, транспортні засоби, матеріали, вироби, конструкції, капітал, земельні ділянки, інформація.

Інфраструктура ринку будівельного комплексу включає в себе банки (центральний, зовнішньоекономічні, інвестиційні, акціонерні, комерційні, іпотечні тощо), біржі (товарно-сировинні, трудових ресурсів, фондові, нерухомості), брокерські контори та фірми; інституціональних інвесторів (пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні товариства тощо), іноземних інвесторів, а також агентські, посередницькі, рекламні, інформаційні служби та фірми; інженерно-консультаційні центри та фірми; венчурні (ризикові) підприємства у будівельному комплексі; фонди та програми підтримки малого бізнесу; контрольно-інспекційні служби. Сам механізм будівельного ринку залежить від таких чинників як попит, пропозиція, ціна; форми та відносини власності; методи оплати праці; способи розподілу доходу й податкові ставки.

У процесі регулювання й саморегулювання ринку важливе значення має державний контроль - система заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, яка включає контроль за попитом і пропозицією на державне будівництво; контроль за використанням капіталовкладень, що фінансуються з державного бюджету; контроль за виконанням нормативних документів проектувальниками та підрядниками.

На основі податкових зобов'язань, антимонопольних заходів, норм амортизаційних відрахувань держава регулює інституційні залежності суб'єктів будівельного ринку та його інфраструктури. Саморегулювання будівельного ринку забезпечується роботою бірж і тендерних торгів.

Кінцевою будівельною продукцією є побудовані та реконструйовані об'єкти. Як тільки будівельна продукція потрапляє на ринок купівлі-продажу будівельної продукції, вона стає формою інвестиційного товару, оскільки для інвестора її придбання є формою вкладення коштів.

Специфіка розрахунків за будівельну продукцію залежить від техніко-економічних особливостей будівництва (строків будівництва об'єктів, характеру будівельної продукції тощо). Ця специфіка зумовлює характер взаємовідносин учасників інвестиційного процесу та особливості обігу будівельної продукції як товару. Після здачі в експлуатацію та прийняття готових об'єктів замовником вони залишають сферу капітального будівництва та набувають форми основних виробничих засобів різних галузей народного господарства.

В цілому ж, можна виділити наступні особливості будівництва, які впливають на собівартість будівельної продукції та на специфіку бухгалтерського обліку в цій галузі:

1. Будівельна продукція не є типовою: вона або одинична, або дрібносерійна. При цьому одна будівельна організація може споруджувати різні об'єкти з різним обсягом робіт. Етапи процесу будівництва мають чітку послідовність та взаємопов'язаність.

2. Будівництво об'єднує два види діяльності: основне будівельне виробництво й промислове підсобне виробництво, що виготовляє будівельні матеріали, конструкції тощо.

3. Будівельний об'єкт нерухомий, і тому будівельна продукція може бути використана лише там, де її створено. У зв'язку з цим будівництво відрізняється від стаціонарного виробництва тим, що після завершення робіт на одному будівельному майданчику трудові й технічні ресурси доводиться переміщувати на новий будівельний майданчик. Будівельний об'єкт розміщено на конкретній земельній ділянці, тому вартість будівельної продукції пов'язана з вартістю відповідної земельної ділянки відповідно до кон'юнктури ринку.

4. Тривалість зведення будівельного об'єкту може бути значною, від декількох місяців до декількох років. Це обумовлює те, що інвестований в будівництво капітал вилучається з обігу на досить тривалий час. До того ж, цикл обігу капіталу в будівництві більш тривалий ніж у промисловості чи торгівлі, тому інвестування капіталу в будівельний проект пов'язане з ризиками й потребує детальних техніко-економічних розрахунків. Тривалість технологічного циклу в будівництві передбачає особливу форму розрахунків за будівельну продукцію - за етапами виконання робіт, окремими видами робіт або закінченням окремих конструктивних елементів об'єкту.

5. У будівництві може брати участь велика кількість інших підприємств та організацій (виробники будівельної продукції та матеріалів, проектні організації), кожна з яких може мати власну економічну мету. Це вимагає чіткої організації та координації будівельних робіт.

6. Будівництву властива конструктивна складність споруджуваних об'єктів та велика матеріаломісткість. Співвідношення обсягів будівельно-монтажних робіт за їх складністю та видами протягом місяця ускладнює розрахунок кількісного та кваліфікаційного складу будівельних бригад.

7. Для обчислення обсягу витрат на будівництво та собівартості будівельної продукції використовується метод обчислення за кожним замовленням.

Описана специфіка будівництва та його відмінності від інших галузей виробництва зумовлюють потребу в особливих підходах до бухгалтерського обліку в будівельних організаціях.

Обчислення собівартості будівництва (готової продукції, робіт та послуг) має центральне значення в системі бухгалтерського обліку будівельної організації. Саме на основі собівартості будівельна організація може контролювати витрати на виконання будівельних робіт та зіставляти ці виграти з одержаними доходами, визначаючи фінансові результати будівельної діяльності. Крім того, зниження собівартості будівництва є одним з основних чинників економічної ефективності діяльності будівельної організації.

Оскільки до складу будівельних організацій можуть входити допоміжні виробництва, в бухгалтерському обліку слід окремо відображати результати основної діяльності та допоміжних або підсобних виробництв. Тому право власності на створену ними будівельну продукцію переходить до генерального підрядника після оплати вартості цієї продукції та оформлення відповідних документів.

Бухгалтерський облік повинен відповідати умовам договору на зведення будівельного об'єкта, тому метод обліку фінансових результатів пов'язаний з методом переходу права власності за договором підряду. Інформація про обсяги підрядних робіт визначається за допомогою визначення загальної вартості об'єкта будівництва або визначення вартості видів робіт за етапами їх виконання.

Оскільки облік витрат ведеться за договорами, об'єктами обліку може бути будівництво одного або декількох об'єктів, або виконання окремих видів будівельних робіт. В реальній практиці можуть поєднуватися витрати за договорами, укладеними з одним замовником або з декількома замовниками, якщо ці договори укладалися як комплексна угода або вони стосуються одного проекту. Тоді, коли будівництво ведеться за договором, який стосується декількох проектів, а витрати й фінансові результати кожного з них можуть бути встановлені окремо, то виконання робіт за кожним з таких проектів можна розглядати як виконання робіт за окремим договором.

Хоча найпоширенішою формою обліку витрат на виробництво будівельної продукції є метод обліку за окремими замовленнями (витрати підсумовуються до моменту закінчення роботи за даним замовленням), також використовується й метод накопичення витрат за окремими періодами. Другий метод використовують будівельні організації, що виконують однотипні спеціальні види робіт або в рамках укладених договорів будують однотипні об'єкти з незначною тривалістю їх будівництва. Недоліком такого методу є неможливість отримання інформації для контролю за витратами з урахуванням їх напрямів - основне виробництво чи допоміжні, види робіт тощо.

Таким чином, економічний стан будівельної організації та її привабливість для інвесторів значною мірою залежать від правильного визначення та використання галузевих особливостей у технології виробництва, організаційно-правових основ діяльності та правильності відображення в обліку виконаних робіт.


2. Вибір форми ведення бухгалтерського обліку

В якості первинного критерію при визначенні форми обліку виступають базові методологічні принципи: умови праці бухгалтера, поширення обліку, його регламентація тощо.

Згідно з чинним законодавством підприємство самостійно визначає форму ведення обліку, про що зазначається в Наказі про облікову політику.

Під формою ведення бухгалтерського обліку розуміють сукупність облікових регістрів, які використовуються в певній послідовності та взаємодії для ведення обліку із застосуванням принципу подвійного запису. Для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку призначені різні облікові регістри.

Певне поєднання хронологічного та систематичного обліку, відповідні форми зв'язку між обліковими регістрами, спосіб і техніка облікових записів - все це визначає форму ведення бухгалтерського обліку. Причому форми регістрів, порядок і послідовність записів у них, а також технічні засоби обліку є дуже різноманітними.

Форми бухгалтерського обліку в умовах ручної облікової праці класифікуються за наступними ознаками:

¨ кількістю облікових регістрів, які застосовуються, їх призначенням, змістом, формою та зовнішнім виглядом;

¨ послідовністю та способами записів в облікових регістрах;

¨ зв'язком регістрів хронологічного та систематичного, синтетичного і аналітичного обліку.

Відмінності методологічних особливостей форм обліку - ручного та комп'ютерного - та їх спільну характеристику наведено в таблиці 1.

До паперових форм бухгалтерського обліку відносяться:

¨ меморіально-ордерна форма обліку, яка одержала назву від меморіального ордеру, складанням якого завершується обробка документів.

Основними принципами меморіально-ордерної форми обліку є: оформлення бухгалтерських проводок меморіальними ордерами; розподіл синтетичного обліку на хронологічний і систематичний; ведення аналітичного обліку на картках; особлива будова Головної книги, яка розкриває кореспонденцію рахунків, що підвищує можливості аналізу та контролю за правильністю записів;

¨ журнал-головна - це спрощений варіант меморіально-ордерної форми обліку. При цьому варіанті хронологічна реєстрація меморіальних ордерів поєднується із записами по синтетичних рахунках в одній книзі, що має назву "Журнал-Головна";

¨ журнальна форма обліку передбачає використання тільки журналів, тобто регістрів систематичного запису, призначених для відображення кредитових оборотів. Аналітичний облік ведеться за допомогою відомостей аналітичного обліку, які складаються за дебетовою ознакою.

Методичними рекомендаціями передбачено складання журналів, відомостей, Головної книги, таблиць аналітичних даних, аркушів-розшифровок, реєстру депонованої зарплати, бухгалтерських довідок (якщо, звичайно, відбулися відповідні операції).

Журнали є основними регістрами синтетичного, а в окремих випадках при невеликому обсязі облікової інформації і регістрами аналітичного обліку.

Відомості, аркуші-розшифровки призначені для аналітичного обліку об'єктів, попереднього накопичення, групування та узагальнення облікової інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах. Бухгалтерські довідки використовуються для виправлення помилок минулих звітних періодів.

Головна книга використовується для узагальнення облікових записів у журналах, взаємної перевірки облікових записів за розрахунками бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Записи у журнали здійснюються з кредиту одного (або кількох) синтетичних рахунків в дебет багатьох рахунків синтетичного обліку, а в деяких журналах навіть у дебет субрахунків бухгалтерського обліку та інших складових аналітичного обліку (статті, елементи). Головна книга передбачає щомісячне перенесення підсумків облікових записів журналів до окремого аркушу, який виділяється одному синтетичному рахунку.

При комп'ютерній формі бухгалтерського обліку зміст форми обліку розширюється і поглиблюється, вона починає визначати не тільки методологічні, але й технологічні та інформаційні аспекти організації бухгалтерського обліку і обробки облікової інформації.

Компоненти комп'ютерної форми обліку, без яких неможливе її створення на конкретному підприємстві, наведені на рис. 1.

Відмінності ручної форми обліку та комп'ютерної бухгалтерії показані на рис. 2.

Застосування комп'ютерів дозволило автоматизувати робоче місце бухгалтера та підняти на новий рівень процес реєстрації господарських операцій. Бухгалтер працює на комп'ютері в діалоговому режимі, використовує зворотній зв'язок у процесі обробки інформації і отримання відповідних вихідних документів.

Єдність інформаційної бази та повний автоматизований технологічний процес забезпечується за рахунок одноразового введення інформації. Інтеграція обробки даних первинного обліку та адаптація програмного забезпечення до потреб користувачів досягається шляхом застосування різних комп'ютерних програм.

Технологічний процес обробки даних при комп'ютерній формі обліку можна поділити на три етапи

Першим етапом облікового процесу є збір і реєстрація первинних даних для обробки на комп'ютері.

На другому етапі проводиться формування масивів облікових даних на електронних носіях: Журналу господарських операцій, структури синтетичних і аналітичних рахунків, довідників аналітичних об'єктів, постійної інформації. Одночасно здійснюється контроль за процесом обробки інформації, записаної в масивах облікових даних.

Заключним етапом процесу є отримання результатів за звітний період на запит користувача або у вигляді регістрів синтетичного обліку, аналітичних таблиць, довідок з бухгалтерських рахунків, або відображенням на екрані дисплею потрібної інформації.

Особливістю комп'ютерної форми бухгалтерського обліку є те, що вона не існує без конкретної комп'ютерної програми. Облікові регістри різних програм є схожими, але не однаковими.

Основні принципи комп'ютерної форми бухгалтерського обліку наступні:

¨ одному журналу хронологічного запису відповідає багато регістрів систематичного запису;

¨ накопичення та багаторазове використання облікових даних;

¨ один синтетичний рахунок - багато аналітичних рахунків. Кількість рахунків аналітичного обліку залежить від цілей, поставлених керівництвом перед обліком, і нічим не обмежується;

¨ автоматичне отримання інформації про відхилення від встановлених норм, нормативів, завдань тощо;

¨ одержання звітних показників у режимі діалогу "людина-комп'ютер":

¨ автоматичне формування всіх облікових регістрів і форм звітності на основі даних, відображених у системі рахунків.

Використання комп'ютерних програм - єдиний шлях для ведення обліку в умовах комп'ютерних технологій. Недоліками комп'ютерної форми обліку є висока вартість програмного та технічного забезпечення.


Висновки

У ринкових умовах управління будівництвом ускладнюється, оскільки слід враховувати зміни кон'юнктури ринку, попиту та пропозиції. Проте результати дослідження діючої системи бухгалтерського обліку показали, що управлінський персонал будівельно-монтажних організацій не в повному обсязі забезпечується необхідною обліковою інформацією, яка дозволяла б приймати ефективні та виважені управлінські рішення в процесі здійснення інвестиційно-будівельної діяльності.

Методологія організації бухгалтерського обліку на будівельних підприємствах багато в чому застаріла й не відповідає сучасним динамічним та інформаційно насиченим ринковим вимогам. Тому основним завданням теорії і практики бухгалтерського обліку в будівельних організаціях є підвищення його достовірності, оперативності та аналітичності на базі використання комп'ютерної техніки. Лише такі заходи забезпечать покращення системи управління інвестиційно-будівельною діяльністю. А це все потребує ґрунтовних знань особливостей специфіки технології будівництва, руху засобів, документування операцій будівельного підприємства.

Проблемам бухгалтерського обліку в будівельних організаціях за останнє десятиліття присвячена значна кількість праць українських та російських авторів, але, незважаючи на й досить велику актуальність, більшість з них спрямована на застосування в інших соціально-економічних умовах господарювання, з іншими концептуальними підходами до побудови бухгалтерського обліку в будівництві.


Список використаних джерел

1. Бухгалтерский учет в сельском строительстве : Справочник/ А.А.Самосенко и др.. -К.: Урожай, 1989. -207 с.

2. Волков Н. Бухгалтерский учет в строительстве/ Николай Волков,. -М.: Финансы и статистика, 1990. -238 с.

3. Гуральник Я. Журнально-ордерная форма учета в строительстве/ Я. И. Гуральник,. -М.: Финансы и статистика, 1986. -253 с.

4. Ибятов Н. Бухгалтерский учет капитальных вложений в отрасли связи/ Р. Н. Ибятов,. -М.: Радио и связь, 1986. -127 с.

5. Мошенський С. Бухгалтерський облік у будівництві : Навчальний посібник/ Сергій Мошенський, Тетяна Остапчук,; За ред. Ф. Ф. Бутинця; М-во освіти і науки України, Житомирський держ. технологічний ун-т . -Житомир: ПП "Рута", 2005. -355 с.

6. Облік в галузях економічної діяльності: автотранспорт і будівництво : Навч. посібн. для студентів вузів/ Наталія Малюга, Яна Лебедзевич, Людмила Горецька, Тетяна Давидюк,; Ред. Ф.Ф.Бутинець; М-во освіти і науки України; Житомир. інж.-технолог. ін-т. -Житомир: ПП "Рута", 2000. -479 с.

загрузка...
Top