Максимізація прибутку як цільова функція фірми

Вступ.

1. Сутність максимізації прибутку підприємства.

2. Аналіз максимізації прибутку підприємства.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

У цій роботі ми проаналізуємо те, як фірми максимізують прибутки. Насамперед постає питання, чи фірми насправді прагнуть до максимізації прибутків. Далі ми пояснимо правило, за яким будь-яка фірма — на ринку з конкуренцією чи ні — може визначити для себе рівень виробництва, який би максимізував прибутки. Ми відділятимемо криву попиту для окремої конкурентоспроможної фірми від кривої попиту всього ринку, а потім скористаємося цією інформацією, щоб описати правило максимізації прибутків конкурентоспроможної фірми.

Чи максимізують фірми прибутки? Ідея максимізації прибутків часто використовується в мікроекономіці, оскільки вона досить точно прогнозує підприємницьку поведінку та допомагає уникнути зайвих аналітичних ускладнень. Проте питання, чи насправді фірми максимізують прибутки, залишається суперечливим, а тому його варто обговорити.

Для невеликих фірм, якими управляють їхні власники, питання прибутку, ймовірно, домінуватиме у прийнятті майже всіх рішень.

Проте у великих фірмах менеджери, які вирішують повсякденні проблеми, звичайно рідко контактують із власниками (тобто акціонерами). Через це власник фірми не може регулярно контролювати дії менеджерів і тому менеджери мають відносну свободу дій в управлінні фірмою і якоюсь мірою відхиляються від тієї лінії поведінки, яка б максимізувала прибутки.

1. Сутність максимізації прибутку підприємства

Максимізація прибутку є головною метою фінансового менеджменту на підприємстві. Ціна та обсяг реалізації продукції — одні з найважливіших параметрів, що визначають прибутковість підприємства, тому їх оптимізація є першочерговим завданням фінансового менеджменту. Досить цікавим, на нашу думку, є метод визначення оптимальної ціни та відповідного обсягу реалізації продукції на основі комбінованих моделей функцій попиту й витрат.

Функція попиту у даному разі — це залежність обсягу реалізації продукції, або попиту, від ціни одиниці продукції. У відповідності із відомим законом попиту обсяг реалізації продукції (попит) перебуває в оберненій залежності від ціни на продукцію. Кожне рішення щодо зміни цін на продукцію або збільшення (зменшення) обсягів реалізації продукції має бути відповідним чином проаналізовано, мають бути чітко визначені його наслідки для ефективності діяльності підприємства.

Модель функції попиту являє собою найбільш формалізований апарат для такого аналізу. Для побудування функції попиту, по-перше, проводяться заміри зміни попиту залежно від ціни. Для заміру попиту здійснюється його оцінка при різних цінах (експериментальним шляхом на основі контрольного продажу або на основі накопичених даних), у ході якої з'ясовується реакція споживачів на зміни цін. Далі з'ясовується еластичність попиту за ціною. Отримана інформація обробляється засобами кореляційного аналізу, і в результаті отримуємо модель функції попиту у такому загальному вигляді (цей вигляд моделі зумовлений тим, що функція попиту з постійною еластичністю є лінійною спадаючою функцією):

P = aQ + b, (1)

де Р — ціна одиниці продукції;

Q — обсяг попиту;

a, b — коефіцієнти, що характеризують еластичність попиту й визначаються із застосуванням методу кореляційного аналізу, як це показано вище.

Графік функції попиту зображений на рис. 1 (А). На основі функції попиту (1) можна побудувати функцію валових доходів підприємства:

R = PQ = (аО + b)Q,

R = aQ2 + bQ, (2)

де R — валові доходи від реалізації продукції підприємства.

Графік функції валових доходів (2) зображено на рис. 1 (Б).

Графік функції валових доходів (4) зображено на рис. 2 (Б). Параметри у відповідності з моделями (1) і (3) функція попиту має в умовах монополістичної конкуренції та монополії. За умов же досконалої конкуренції, коли підприємство не може впливати на ціну рівноваги, тому що частка кожного підприємства у загальному випуску надто мала, попит є абсолютно еластичним.

На основі приведених вище функцій попиту й валових доходів можна визначити оптимальну ціну та обсяг реалізації продукції, що максимізують валові доходи підприємства. Однак максимізація доходів не завжди означає максимізацію прибутку підприємства. З метою визначення оптимальних параметрів виробництва необхідно здійснити комбінований аналіз функцій попиту й витрат. Функція витрат у даному разі — це залежність між обсягом реалізації продукції та обсягом витрат на виробництво (реалізацію) продукції. Необхідно врахувати таку закономірність, що при збільшенні обсягу реалізації витрати на одиницю продукції зменшуються. Це зумовлено наявністю умовно-постійних витрат, які при зростанні обсягу реалізації продукції перерозподіляються між більшим обсягом продукції.

Необхідно також враховувати період аналізу. З метою аналізу розрізняють, по-перше, релевантний (або короткостроковий) період, тобто певний інтервал зміни обсягу реалізації продукції, у межах якого збільшення/зменшення обсягу реалізації продукції не призводить до зміни умовно-постійних витрат на весь випуск продукції та умовно-змінних витрат на одиницю продукції. Збільшення обсягу реалізації продукції у рамках релевантного періоду досягається за рахунок зростання сумарних умовно-змінних витрат: збільшення використання сировини й матеріалів, споживання інших ресурсів, збільшення закупівлі товарів на продаж тощо.

По-друге, іррелевантний (або довгостроковий) період, тобто інтервал зміни обсягу реалізації продукції, що перевищує релевантний, у межах якого збільшення/зменшення обсягу реалізації продукції викликає необхідність зміни сумарних умовно-постійних витрат і умовно-змінних витрат на одиницю продукції.

Граничний обсяг виробництва — це такий обсяг, при перевищенні якого й відбувається зростання умовно-постійних витрат на весь випуск продукції та умовно-змінних витрат на одиницю продукції.

Зміна сумарних умовно-постійних витрат при цьому відбувається за рахунок збільшення/зменшення виробничої потужності підприємства, чисельності робітників, апарату керівництва, отримання/повернення кредитів тощо. Умовно-змінні витрати на одиницю продукції при значному збільшенні обсягу реалізації продукції зростають, тому що погіршується ефективність використання всіх ресурсів відповідно до закону зменшення віддачі від ресурсів.

Зазначимо, що існують деякі обмеження застосування представлених вище моделей: в умовах досконалої конкуренції, а також в умовах несформованого ринку ціна та максимізація прибутку великою мірою залежать не від витрат, а визначаються рівноважним обсягом реалізації продукції на основі збалансованого попиту й пропозиції, що також відповідає моменту рівності маржинальних доходів і маржинальних витрат підприємства.

2. Аналіз максимізації прибутку підприємства

Фірма в результаті продажу своєї продукції на ринку отримує певну виручку. Розглянемо показники виручки, які використовуються в економічному аналізі.

Загальна виручка (TR) — сума грошей, яку отримає фірма після продажу своєї продукції на ринку, вона дорівнює добутку обсягу проданого товару Q і ціни Р, за якою реалізовано товар

Економічний прибуток у розмірі — 50 грн. свідчить про те, що І підприємцю буде більш вигідно вийти з даного бізнесу і знайти інший, який буде приносити йому ті ж самі 50 грн., а також вилучити капітал і вкласти його в цінні папери.

Нормальний прибуток — це альтернативна вартість використання у виробництві власних факторів виробництва підприємця. Можна вважати, що нормальний прибуток повинен відшкодувати власникові фірми вартість його власних ресурсів, зокрема його праці, підприємницьких здібностей на рівні ринкових цін цих ресурсів.

Нормальний прибуток є ще однією інтерпретацією різниці між бухгалтерською та економічною вартістю.

Задача максимізації прибутку може бути розв'язана в аналітичному, табличному та графічному вигляді в залежності від форми завдання функцій виручки TR(Q) та вартості TC(Q). Якщо маємо графічну форму - криві TR і ТС (рисунок 1 (верхня частина)), - тоді прибуток для будь-якого значення Q (горизонтальної координати) графічно визначається як різниця вертикальних координат цих кривих. У підсумку матимемо криву прибутку П (рисунок 1 (нижня частина)). При малих обсягах випуску (до QA) фірма матиме збитки, при обсягах випуску в діапазоні від QA до QB - прибутки. Максимальний прибуток досягається при Q = QE, а при обсягах випуску більших за QA фірма знову матиме збитки.

Точки А і В — критичні точки, де виручка дорівнює сумарним витратам. Обсяг продажу QA носить назву точки беззбитковості (break-even point), фірма одержує нульовий прибуток (ні прибутку, ні збитків.)

Аналітично пошук максимального прибутку полягає в максимізації функції однієї змінної П(Q) =TR(Q) - TC(Q). Згідно з необхідною умовою максимуму функції, шукаємо такий обсяг Q, для якого похідна функції II(Q) дорівнює нулю:

де МП — граничний прибуток, який показує, на скільки зміниться прибуток виробника при зміні обсягу виробництва на одиницю.

В ситуації, представленій на рисунку 2, умова максимізації прибутку виконується двічі, в точках А і Е, яким відповідають обсяги випуску QA та QE. Однак, в першому випадку максимальними будуть збитки, а в другому — прибуток. Для розрізнення цих випадків використовується умова другого порядку (достатня):

звідки

Ліва частина характеризує нахил кривої MR, права — нахил кривої МС. Отже, умова максимізації прибутку потребує, щоб нахил кривої граничних витрат був більшим за нахил, кривої граничної виручки, або, інакше, щоб крива МС перетинала криву MR знизу (як в точці Е, але не в точці А на рисунку 2)

Висновки

Отже, подані вище моделі дають змогу тонко регулювати параметри діяльності підприємства й визначати ціну й обсяг виробництва, які максимізують прибуток підприємства, що є головним завданням фінансового менеджменту на підприємстві.

Менеджерів більше цікавлять не питання максимізації прибутку, а шляхи максимізації річного доходу з метою забезпечити зростання фірми або ж проблеми виплати таких дивідендів, які б задовольняли акціонерів. Менеджери можуть також занадто піклуватися про прибутки фірми в короткостроковому періоді (можливо, аби мати підвищення по службі чи велику премію) за рахунок прибутків у довгостроковому періоді, навіть якщо максимізація прибутку в довгостроковому періоді краще відповідає інтересам акціонерів. Аби бути точнішим, максимізація ринкової ціни для фірми є доцільнішою від максимізації прибутку, оскільки ринкова ціна враховує потік прибутків, які фірма одержує з часом. Саме в надходженні прибутків безпосередньо зацікавлені акціонери.

Навіть у цьому разі свобода дій менеджерів у досягненні цілей, відмінних від тривалої максимізації прибутку, обмежена. Якщо вони мають подібну мету, акціонери або члени ради директорів можуть замінити їх чи оновити весь склад менеджерів фірми. У будь-якому разі фірми, які по-справжньому не займаються питаннями максимізації прибутку, навряд чи виживуть. Фірми ж, які виживають у галузях з високою конкуренцією, вважають тривалу максимізацію прибутку одним із пріоритетних завдань.

Список використаної літератури

1. Андреюк Н. Мікроекономіка : Навч. посібник для студ. вузів/ Наталія Андреюк,. -К.: Кондор, 2004. -174 с.

2. Базілінська О. Мікроекономіка : Навчальний посібник/ Олена Базілінська, Оксана Мініна; За ред. Олени Базілінської; М-во освіти і науки України. -2-ге вид., перероб. і доп.. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -349 с.

3. Вініченко І. І. Мікроекономіка : Навч. посібник для студ. вузів/ І. І. Вініченко, Н. В. Дацій, С. О. Корецька; М-во освіти і науки України, ГУ "ЗІДМУ". -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -265 с.

4. Горобчук Т. Мікроекономіка : Навчальний посібник/ Тетяна Горобчук,; М-во освіти і науки України, Житомирський інженерно-технологічний ун-т. -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -271 с.

5. Задоя А. Мікроекономіка : Курс лекцій та вправи: Навч. посібн./ Анатолій Задоя,. -К.: Знання, 2001. -211 с.

6. Кілієвич О. Мікроекономіка для аналізу державної політики : Підручник/ Олександр Кілієвич, Олександр Мертенс,. -К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2005. -655 с.

7. Косік А. Мікроекономіка : Навчальний посібник/ Алла Косік, Га-лина Гронтковська,; М-во освіти і науки України. -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -415 с.

8. Лісовий А. Мікроекономіка : Курс лекцій: Навч. посібн./ Андрій Лісовий,. -К.: ЦУЛ, 2003. -191 с.

9. Мікроекономіка і макроекономіка : Підручник для студ. екон. спец.: У 2 ч., Ч. 1, Ч. 2/ Авт. Світлана Будаговська, Олександр Кілієвич, Інна Луніна та ін.; За заг. ред. С.Будаговської. -2-е вид.. -К.: Основи, 2001. -517 с.

загрузка...
Top