Аналіз та оцінка реальних можливостей відновлення платоспроможності підприємства

1. Аналіз та оцінка реальних можливостей відновлення платоспроможності підприємства.

Список використаної літератури.

1. Аналіз та оцінка реальних можливостей відновлення платоспроможності підприємства

Механізм банкрутства підприємств є інструментом перерозподілу ресурсів виробництва та їх передачі ефективному власнику, а також засобом захисту майнових прав кредиторів. В той же час протягом періоду становлення ринкових відносин в Україні механізм банкрутства не завжди використовували за своєю метою і він став засобом, що є альтернативним приватизації та для перерозподілу прав власності. Крім того, враховуючи особливість національній економіки, що полягає у наявності значної кількості збиткових підприємств, необхідно забезпечити можливість відновлення їх платоспроможності. Отже, дослідження формування та функціонування механізму відновлення платоспроможності підприємств чи визнання їх банкрутами та пошук шляхів його вдосконалення є надзвичайно важливим і актуальним для України.

Найдієвішим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. У чому полягає сутність фінансової санації підприємств? Термін «санація» походить від латинського «sапаrе» — оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією;

випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

Для оперативного внутрішнього аналізу поточної платоспроможності, щоденного контролю за надходженням засобів від продажу продукції, погашення дебіторської заборгованості й інших надходжень коштів, а також для контролю за виконанням платіжних зобов'язань перед постачальниками, банками й іншими кредиторами складається платіжний календар, у якому, з одного боку, підраховуються наявні й очікувані платіжні засоби, а з іншого боку — платіжні зобов'язання на цей же період (1, 5, 10, 15 днів, 1 міс).

Оперативний платіжний календар складається на основі даних про відвантаження і реалізацію продукції, про закупівлі засобів виробництва, документів про розрахунки з оплати праці, на видачу авансів працівникам, виписок з рахунків банків та інших (табл. 1).

Для визначення поточної платоспроможності необхідно платіжні засоби на відповідну дату порівняти з платіжними зобов’язаннями на цю саму дату. Ідеальний варіант, якщо коефіцієнт буде становити одиницю або трохи більше. У цьому прикладі він становить 1,1.

Платіжний календар забезпечує щоденний контроль за надходженням і витратою коштів, дозволяє синхронізувати позитивні й негативні грошові потоки, визначити пріоритетність платежів за ступенем їхнього впливу на фінансові результати. Таким чином, він є важливим інструментом оперативного управління поточною платоспроможністю підприємства.

Низький рівень платоспроможності, що виражається в нестачі готівки і наявності прострочених платежів, може бути випадковим (тимчасовим) і хронічним (тривалим). Тому, аналізуючи стан платоспроможності підприємства, треба розглядати причини фінансових труднощів, частоту їхнього утворення і тривалість прострочених боргів.

Причинами неплатоспроможності можуть бути:

а) невиконання плану з виробництва і реалізації продукції, підвищення її собівартості, невиконання плану прибутку і, як наслідок, нестача власних джерел самофінансування підприємства;

б) неправильне використання оборотного капіталу: відволікання засобів у дебіторську заборгованість, вкладення в надпланові запаси та інші сфери, що тимчасово не мають джерел фінансування;

в) іноді причиною неплатоспроможності є не безгосподарність підприємства, а неспроможність його клієнтів;

г) високий рівень оподаткування, штрафних санкцій за невчасну чи неповну сплату податків також може стати однією з причин неплатоспроможності суб'єкта господарювання.

Для з'ясування причин зміни показників платоспроможності велике значення має аналіз виконання плану з припливу і відпливу коштів. Для цього дані звіту про рух коштів порівнюють з даними фінансової частини бізнес-плану. У першу чергу слід установити виконання плану з надходження коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності і з'ясувати причини відхилення від плану. Особливу увагу слід звернути на використання коштів, тому що навіть при виконанні дохідної частини бюджету підприємства перевитрати і нераціональне використання коштів можуть призвести до фінансових ускладнень.

Видаткова частина фінансового бюджету підприємства аналізується за кожною статтею із з'ясуванням причин перевитрати, що може бути виправданою і невиправданою. За підсумками аналізу повинні бути виявлені резерви збільшення планомірного припливу коштів для забезпечення стабільної платоспроможності підприємства в перспективі.

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що вимагає негайного погашення.

Як відомо, для встановлення платоспроможності підприємства насамперед вивчається структура балансу. Вона може бути визнана незадовільною, а підприємство неплатоспроможним, якщо:

а) загальний коефіцієнт ліквідності на кінець звітного періоду має значення нижче нормативного (1,5);

б) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами на кінець звітного періоду має значення нижче нормативного (0,3).

Аналіз можливостей відновлення платоспроможності підприємства проводиться у кілька етапів. На нашу думку, доцільно застосовувати такі основні кількісні і якісні методи на кожному етапі.

Для ідентифікації фінансової кризи на підприємстві, її фази та діагностики ймовірності банкрутства існують такі методи:

Спосіб порівняння фактичних показників звітного періоду з плановими, нормативними або рекомендованими даними, показниками за попередні відповідні періоди, даними кращих підприємств галузі тощо.

Дискримінантний аналіз (інтегральні методи прогнозування банкрутства). У зарубіжній практиці найбільшого поширення набула модель Е. Альтмана. Крім того, згідно з кількома методиками прогнозування банкрутства побудовано універсальну дискримінантну функцію.

Зауважимо, що у вітчизняній практиці зазначені моделі застосовуються мало, оскільки не враховують ні специфіку перехідної української економіки, ні її кризового стану у цілому, ні галузевих особливостей розвитку підприємств та притаманних їм форм організації бізнесу. Значимість цих підходів до прогнозування банкрутства суто теоретична. У сучасних умовах, які склалися в Україні, результати такого прогнозування не є об'єктивними і не дають підстав для реальних висновків.

Для вивчення причин і факторів втрати підприємством платоспроможності слід застосовувати методи факторного аналізу: прийоми елімінування, інтегральний метод, логарифмування, кореляційно-регресійний метод, дисперсійний та компонентний аналіз тощо. Вони нескладні, добре розроблені, але мають обмежені сфери використання. Особливо доцільне використання кореляційно-регресійного аналізу для розв'язку поставленої задачі, що також дозволяє змоделювати майбутню фінансово-економічну ситуацію.

З метою визначення можливостей і шляхів відновлення платоспроможності підприємства можна застосувати такі методи.

Евристичні прийоми: опитування, «мозковий штурм», експертні оцінки, синектичний метод, ділові ігри та ситуації, метод контрольних запитань тощо. Зауважимо, що найчастіше евристичні прийоми застосовуються не окремо, а в комплексі з іншими методами.

Анкетування (опитування) доцільно провести серед працівників усіх структурних підрозділів і керівництва підприємства з метою виявлення слабких сторін потенціалу підприємства, а також резервів його відновлення, поліпшення фінансового стану, досягнення або підвищення прибутковості.

Спосіб експертних оцінок. Його варто використовувати у стратегічному аналізі для прогнозування та оцінки майбутніх результатів виконання певних дій щодо відновлення платоспроможності на підставі передбачень експертів високого професійного рівня, із значним практичним досвідом у сфері, що нас цікавить, які ознайомлені з поставленою проблемою, здатні адекватно оцінити перспективи розвитку підприємства.

SWOT-аналіз є порівняно простим наочним методом аналізу, який дозволяє виробити стратегічні рішення в діяльності підприємства. Він досить ефективний при оцінюванні існуючого у підприємства потенціалу з метою поліпшення його фінансово-господарського стану та відновлення платоспроможності.

Список використаної літератури

  1. Банкротство: Стратегия и тактика выживания / Г.П. Иванов и др. - 4.1: Как избежать банкротства. - М.: СП МЛИ, 1993. - 240 с.
  2. Бланк И. А. Основи финансового менеджмента. Т.2. - К.: Ника-Центр, 1999.
  3. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т. І. - К: Ника-Центр, 1999. - 592 с.
  4. Закон України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом - К., 1999.
  5. Лигоненко Л.А. Антикризисное управление: современное состояние, методическое и кадровое обеспечение // Актуал. пробл. економіки. - 2003. - № 4. - С. 59-62.
  6. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретично-методологічні засади та практичний інструментарій. - К.: КНТЕУ, 2001.
  7. Методичні рекомендації до виявлення ознак неплатоспроможності підприємства й ознак дій із приховування банкрутства, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства: Затверджені наказом Міністерства економіки України від 17 січня 2001 р. № 10.
  8. Петренко В.П., Ревтюк Є.А., Максим'юк С.В., Лосева М.С. З досвіду створення та організації роботи кризових груп для управління підприємствами у процедурах банкрутства // Актуал. пробл. економіки. - 2003. - № 4. - С. 67-70.
  9. Тiтoв M.I. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти / За наук. ред. В.М. Гайворонського. - X.: Фірма "Консул", 1997. - 192 с.
  10. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. - К.:КНЕУ, 2000.
  11. Шеремет А. Д., Негашев Е. В. Методика финасового анализа. - М.: ИНФРА-М, 1999.

загрузка...
Top