Типізація виробництва: передумови, тенденції трансформації та результати

Вступ.

1. Типи виробництва, їх техніко-економічні особливості.

2. Характеристика організаційних типів виробництва.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Типи виробництва – це комплексна характеристика організаційно – технічного рівня виробництва, яке являє собою сукупність номенклатури продукції, об’єм виробництва, повторюваність продукції, характеристика загрузки робочих місць, собівартість продукції.

КЗО = число всіх технічних місць / число робочих місць.

Є такі типи виробництва: одиничне, серійне, масове.

Одиничний тип виробництва – це широка номенклатура і великий об’єм випуску однакових виробів. Обладнання має бути універсальне, оснастка універсальна, кваліфікація працівників висока, собівартість висока. Коефіцієнт закріплення операцій (КЗО) >40. Робочі місця не мають закріплених за ними операцій і загружаються без визначеної черги по мірі того, що можна виготовляти на даному обладнанні.

Серійний тип виробництва – це є обмежена номенклатура виробів, які періодично повторюються. Вироби запускаються у виробництво серіями, деталі партіями у визначеній і встановленій періодичності. Для серійного виробництва використовують спеціальне обладнання. В залежності від масштабів, номенклатури, рівня спеціалізації розрізняють дрібно - , середньо - , крупно – серійне виробництво.

Дрібно – серійне – випуск продукції у невеликій кількості різної номенклатури КЗО21:40

Крупно – серійне – випускає продукцію вузької номенклатури, але в великій кількості КЗО 2:10.

Середньо – серійне – це проміжне між дрібно – крупносерійним.


1. Типи виробництва, їх техніко-економічні особливості

Організація виробничих процесів, вибір найбільш раціональних методів підготовки, планування і контролю за виробництвом машинобудівного підприємства багато в чому визначаються типом виробництва.

Під типом виробництва розуміється сукупність ознак, що визначають організаційно-технічну характеристику виробничого процесу, здійснюваного на одному або багатьох робочих місцях у масштабі ділянки, цеху, підприємства. Тип виробництва багато в чому визначає форми спеціалізації і методи організації виробничих процесів.

В основу класифікації типів виробництва покладено такі фактори: широта номенклатури, обсяг випуску, ступінь сталості номенклатури, характер завантаження робочих місць і їх спеціалізація.

Номенклатура продукції представляє собою кількість найменувань виробів, закріплених за виробничою системою, і характеризує її спеціалізацію. Чим ширше номенклатура, тим менш спеціалізованою є система, і, навпаки, чим вона вужче, тим вище ступінь спеціалізації. Широка номенклатура продукції, що випускається, зумовлює велике розмаїття технологічних процесів і операцій, устаткування, інструментів, оснащення і професій робітників.

Обсяг випуску виробів - це кількість виробів визначеного виду, що виготовляються виробничою системою протягом визначеного періоду часу. Обсяг випуску і трудомісткість виробу кожного виду впливають на характер спеціалізації цієї системи.

Ступінь сталості номенклатури - це повторюваність виготовлення виробу даного виду в послідовні періоди часу. Якщо в один плановий період часу виріб даного виду виготовляється, а в інші - не випускається, то ступінь сталості відсутній. Регулярне повторення випуску виробів даного виду є однією з передумов забезпечення ритмічності виробництва. У свою чергу регулярність залежить від обсягу випуску виробів, оскільки великий обсяг випуску може бути рівномірно розподілено на послідовні планові періоди.

Характер завантаження робочих місць означає закріплення за ними визначених операцій технологічного процесу. Якщо за робочим місцем закріплено мінімальну кількість операцій, то це вузька спеціалізація, а за закріплення великої кількості операцій - широка спеціалізація.

У залежності від зазначених вище факторів розрізняють три типи виробничих процесів або три типи виробництва: одиничне, серійне і масове (рис. 1).

Основними показниками для визначення типу виробництва можуть служити коефіцієнти спеціалізації робочих місць сп), серійності c) і масовості m).

Коефіцієнт спеціалізації робочих місць:

де тдo- кількість деталеоперацій за технологічним процесом, виконувана у даному підрозділі (на ділянці, у цеху);

С - кількість робочих місць (одиниць устаткування) у даному підрозділі.

Коефіцієнт серійності:

де r- такт випуску виробів, хв/шт.;

t'шт - середній штучний час по операціях технологічного процесу, хв.

де Fеф- ефективний фонд часу роботи устаткування за розглянутий проміжок часу, хв;

N - обсяг випуску продукції за розглянутий період шт;

tшт - штучний час на i-тій операції технологічного процесу, хв;

т- кількість операцій.

Коефіцієнт масовості:

Кожному типові виробництва відповідають: величина зазначених коефіцієнтів, вид використовуваного устаткування, технологія і форми організації виробництва, види рухів предметш праці, виробнича структура підприємства (цеху, ділянки) і інші особливості.

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою виробів і випуском малих обсягів однакових виробів, повторне виготовлення яких як правило не передбачається. Це унеможливлює постійне закріплення операцій за окремими робочими місцями, коефіцієнт спеціалізації Ксп > 40 деталеоперацій на одне робоче місце.

Спеціалізацію таких робочих місць зумовлено тільки їх технологічною характеристикою і розмірами оброблюваних виробів. За цього типу виробництва застосовують універсальне устаткування й в основному послідовний вид руху партій деталей за операціями технологічного процесу. Заводи мають складну виробничу структуру, а цехи спеціалізовано за технологічним принципом.

Серійне виробництво спеціалізується на виготовленні обмеженої номенклатури виробів порівняно невеликими обсягами і повторюваними через визначений час партіями (серіями). У залежності від кількості операцій, що закріплюються за кожним робочим місцем, регулярності повторення партій виробів і їх розміру розрізняють три підтипи (види) серійного виробництва: дрібно-, средньо- і крупносерійне.

Дрібносерійне виробництво тяжіє до одиничного: вироби випускаються малими серіями широкої номенклатури, повторюваність виробів у програмі заводу або відсутня, або нерегулярна, а розміри серій хитливі; підприємство увесь час освоює нові вироби і припиняє випуск раніше освоєних. За робочими місцями закріплено широку номенклатуру операцій, Ксп = 20-40 операцій с > 20; Км < 1). Устаткування, види рухів, форми спеціалізації і виробнича структура - ті ж, що і за одиничного типу виробництва.

Для середньосерійного виробництва характерний випуск виробів досить великими серіями обмеженої номенклатури; серії повторюються з відомою регулярністю за періодом запуску і кількістю виробів у партії; річна номенклатура ширша за номенклатуру випуску в кожному місяці. За робочими місцями закріплено більш вузьку номенклатуру операцій, Ксп = 10-20 операції^ с = 20; Км < 1). Устаткування - універсальне і спеціальне, вид руху предметів праці - паралельно-послідовний. Заводи мають розвинуту виробничу структуру, заготівельні цехи спеціалізуються за технологічним принципом, а в механоскладальних цехах створюються предметно-замкнуті ділянки.

Крупносерійне виробництво тяжіє до масового. Вироби виготовляються великими серіями обмеженої номенклатури, а основні або найважливіші випускаються постійно і безупинно. Робочі місця мають більш вузьку спеціалізацію, Кт = 2-10 операцій (Кс = 10; inn Км < 1). Устаткування переважно спеціальне, види рухів предметів праці - паралельно-послідовний і паралельний. Заводи мають просту виробничу структуру, обробні і складальні цехи спеціалізовано за предметним принципом, а заготівельні - за технологічним.

Масовий тип виробництва характеризується випуском вузької номенклатури виробів протягом тривалого періоду часу і великим обсягом, стабільною повторюваністю. За робочими місцями закріплено вузьку номенклатуру операцій, Ксп < 1 операції (К < 2; Км > 1). Усі вироби номенклатури заводу виготовляються одночасно і паралельно. Кількість найменувань виробів у річній і місячній програмах збігається. Устаткування спеціальне, вид руху предметів праці - паралельний. Цехи і ділянки спеціалізовано переважно за предметним принципом. Заводи мають просту і чітко визначену виробничу структуру.

Виходячи з типу виробництва, встановлюється тип підприємства і його підрозділів. На кожному підприємстві можугь існувати різні типи виробництва. Тому тип підприємства або його підрозділу визначається за переважаючим на ньому типом кінцевого виробництва.

Тип виробництва впливає на особливості його організації, управління й оперативно-виробничого планування, а також на техніко-економічні показники.

Якщо розглядати всю сукупність типів виробництва як єдине ціле, починаючи з одиничного і закінчуючи масовим, то у міру просування до масового виробництва можна відзначити:

- безперервне розширення області застосування високопродуктивних технологічних процесів, що супроводжуються механізацією й автоматизацією виробництва;

- збільшення частки спеціального устаткування і спеціального технологічного оснащення у загальній кількості знарядь праці;

- загальне підвищення технічної кваліфікації робітників, а також впровадження передових методів і прийомів праці.

На основі цих прогресивних змін за переходу від одиничного виробництва до серійного і далі до масового забезпечується значна економія суспільної праці і як наслідок: підвищення продуктивності праці, поліпшення використання основних фондів підприємства, скорочення витрат матеріалів на один виріб, а також зниження собівартості продукції, зростання прибутку і рентабельності виробництва.

Однак слід зазначити, що використання групових методів обробки деталей, засобів автоматизації і електронізації виробничих процесів дає можливість застосовувати організаційні форми масового виробництва в серійному і навіть в одиничному типі виробництва і домогтися високих техніко-економічних показників.

У табл. 1 наведено порівняльну характеристику різних типів виробництва.

Таблиця 1 Порівняльна характеристика типів виробництва

Ознака

Тип виробництва

одиничний

серійний

масовий

Номенклатура й обсяг випуску

Необмежена номенклатура деталей, що виготовляються за замовленням

Широка номенклатура деталей, що виготовляються партіями

Обмежена номенклатура деталей, виготовлених у великому обсязі

Повторюваність випуску

Відсутня

Періодично повторюється

Постійно повторюється

Застосовуване устаткування

Універсальне

Універсальне, частково спеціальне

В основному спеціальне

Закріплення операцій за верстатами

Відсутнє

Закріплюється обмежена кількість деталеоперацій

Закріплюються одна-дві операції

Розташування устаткування

За групами однорідних верстатів

За групами для обробки конструктивно і технологічно однорідних деталей

За ходом технологічного процесу обробки деталей

Передача предметів праці з операції на операцію

Послідовна

Паралельно-послідовна

Паралельна

Форма організації виробничого процесу

Технологічна

Предметна, групова, гнучка предметна

Прямолінійна


2. Характеристика організаційних типів виробництва

Тип виробництва – це комплексна характеристика організаційно-технічного рівня виробництва, що охоплює номенклатуру продукції, обсяг виробництва, випуск однотипної продукції, характер завантаження робочих місць кваліфікацію робітників, собівартість продукції.

Властивий певному виробничому підрозділу тип виробництва зумовлює застосування методів підготовки, планування, контролю виробництва, форм організації праці, особливості технологічних процесів, кожний із яких характеризується сукупністю ознак, тому наявність лише одного з них або навіть декількох не дає підстав для висновку про наявність того чи іншого типу виробництва. За сукупністю цих ознак розрізняють такі загальноприйняті типи виробництва:

· одиничне (індивідуальне);

· серійне;

· масове.

Тип виробництва підприємства визначається типом виробництвом провідного цеху, а тип виробництва цеху – характеристикою дільниці, де виконується найвідповідальніші операції та зосереджена значна частина основних виробничих фондів.

Віднесення підприємства до того чи іншого типу виробництва має умовний характер, бо на підприємстві й навіть в окремих цехах може мати місце поєднання різних видів виробництва.

Одиничне виробництво характеризується:

· широкою номенклатурою продукції;

· виготовленням виробів в одиничних примірниках, або малими серіями;

· застосуванням універсального устаткування;

· групування робочих місць за принципом технологічно однорідних операцій;

· відсутністю закріплення певних операцій за окремими працівниками;

· високо кваліфікацією працівників, яка враховує різноманітний характер виконуваних робіт;

· відсутністю детальної розробки технологічного процесу виготовлення виробу;

· тим, що об’єктом планування, нормування, обліку є весь виріб або його великі вузли;

· порівняно невисокою вартістю підготовки виробництва нових виробів.

Форма одиночного виробництва поширена на підприємствах які виготовлюють складні вироби і системи спеціального призначення.

Серійне виробництво характеризується:

· виготовлення виробів партіями, які періодично повторюються;

· обмеженою номенклатурою вироблених виробів;

· застосування універсального і спеціального устаткування;

· групування робочим і предметним принципами;

· закріплення за робочим місцем обмеженої кількості деталеоперацій;

· середньою кваліфікацією працівників;

· детальною розробкою технологічних процесів;

· об’єктом планування, нормування, обліку є вузли і деталі виробу;

· відносно більшими витратами на підготовку виробництва повних виробів порівняно з одиничним типом виробництва.

Цей тип виробництва поширений на підприємствах, які випускають складні вироби і системи спеціального призначення, що швидко змінюються за конструкцією.

Залежно від розміру партії розрізняють дрібносерійне, середньосерійне та великосерійне виробництво.

Основним завданням виробництв серійного типу є забезпечення періодичності виготовлення виробів відповідно до плану при повному та рівномірному завантаженні устаткування, площ та робітників.

Для вирішення цього завдання важливе значення мають такі нормативи:

· розмір премій (серій) виготовлення виробів;

· нормативний розмір партій деталей і періодичність їх запуску – випуску;

· тривалість виробничих деталей, вузлів серій виробів;

· випередження запуску – випуску партій, деталей і складальних одиниць;

· запаси.

Основним нормативом у серійному виробництві є визначення серії виробів і нормативного розміру партії запуску заготовок, деталей у виробництві.

Збільшення розміру партії сприяє кращому використанню устаткування і підвищенню продуктивності праці за рахунок зменшення кількості переналагодження устаткування і зниження витрат підготовчого – завершального часу в середньому на одну деталь, а також зменшення трудомісткості операцій в результаті їх багаторазового повторення.

Обробка деталей великими партіями має і негативні сторони, а саме:

збільшення тривалості виробничого циклу, запаси деталей у незавершеному виробництві, що потребує додаткових складських площ, при цьому уповільнюється оборотність обігових коштів. Тому необхідно визначити такий розмір партій. Який забезпечив би ефективну діяльність підприємства.

Масове виробництво має такі особливості:

· вироби виготовляються у великих кількостях;

· застосовується спеціалізоване і спеціальне устаткування, пристрої та інструменти;

· робочі місця розуміються за ходом технологічного процесу обробки виробів (предметний принцип);

· робочі місця спеціалізуються на виконанні однієї будь-якої операції;

· технологічний процес розробляється детально;

· об’єктом планування, нормування та обліку є деталі, операції;

· робітники можуть мати порівняно невисоку кваліфікацію;

· підготовка виробництва нових виробів потребує найбільших витрат (порівняно з іншими типами виробництва).

Такий тип виробництва властивий в основному виробам широкого вжитку. Цей тип виробництва створює передумови для поглиблення спеціалізації та підвищення продуктивності праці, що веде до збільшення ефективності виробництва.


Висновки

Крім загальноприйнятих типів виробництва існують нетрадиційні (специфічні) типи. Це змішаний метод організації виробничих процесів, який поєднує методи великосерійного та масового виробництва. Він застосовується для усунення таких недоліків масового та серійного виробництва, як організація не на конкретного споживача і його вимоги, а не середні стандарти, а також, труднощі переналагодження виробництва, пов’язані із застосуванням значної кількості спеціального обладнання.

Окремо виділяють дослідне виробництво, в якому виготовляють зразки або партії виробів для проведення дослідних робіт, випробувань доопрацювання конструкцій. За дослідними зразками розробляється консктрукторська та технологічна документація для серійного або масового виробництва. За своїми характеристиками дослідне виробництво близьке до одиничного.

За ознаками типу виробництва можна характеризувати виробничі підрозділи; від робочого місця до підприємства в цілому. При цьому важливою кількісною характеристикою є рівень спеціалізації робочих місць, який обчислюється за допомогою коефіцієнта закріплення операцій.


Список використаної літератури

1. Березівський П. С. Організація виробництва в аграрних формуваннях: Навчальний посібник/ П. С. Березівський, Н. І. Михалюк; Мін-во освіти і науки України, Львівський держ. аграрний ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 559 с.

2. Бондар Н. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ Наталія Бондар, Валерій Воротін, Олег Гаєвський,; За заг. ред. А. В. Калини; Міжрегіональна академія управління персоналом . - К.: МАУП, 2006. - 350 с.

3. Гриньова В. Організація виробництва: Навчальний посібник/ Валентина Гриньова, Марина Салун,; М-во освіти і науки України, Харківський нац. екон. ун-т. - Харків: ВД "ІНЖЕК", 2005. - 550 с.

4. Економіка підприємства: Навчальний посібник/ П. В. Круш, В. І. Подвігіна, Б. М. Сердюк та ін.. - К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. - 777 с.

5. Єгупов Ю. Організація виробництва на промисловому підприємстві: Навчальний посібник/ Юрій Єгупов,; Мін-во освіти і науки України, Одеський держ. економічний ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 488 с.

6. Організація виробництва: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Володимир Онищенко, Олександр Редкін, Анатолій Старовірець, Віра Чевганова,. - К.: Лібра, 2005. - 334 с.

7. Пасічник В. Г. Організація виробництва: Навчально-методичний комплекс для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 293 с.

8. Савенко М. Організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах: [Навч. посібник для вищ. навч. закладів з агр. спец.]/ Микола Савенко. - К.: Вища шк.: Голов. вид-во, 1997. - 326 с.

9. Світлична М.Л. Організація виробництва та обслуговування у підприємствах громадського харчування: Навчальний посібник-практикум/ М.Л.Світлична; М-во освіти і науки України; Житомирський комерційний технікум. - Житомир: М.А.К., 2001. - 191 с.

загрузка...
Top