Суть, основні методи і прийоми, які використовують при виконанні економічного аналізу

Змістовна частина теоретичних основ економічного аналізу розпочинається з розгляду сутності цієї конкретно економічної, прикладної дисципліни. Аналіз — термін латинського походження і означає розчленування (розкладання) предмета чи явища на складові частини, що дозволяє проникнути в глибинну сутність досліджуваного процесу, зрозуміти взаємозв'язок між окремими частинами та явищами в цілому, залежність його від різних факторів, внаслідок чого можливий підхід до синтезу, тобто узагальненню одержаних даних, найбільш повно розібратись у досліджуваному явищі, отримати можливість активно на нього впливати, що особливо важливо в період роздержавлення народногосподарського комплексу України, переходу до ринкових відносин. Такі характеристики означення сутності економічного аналізу дають загальне уявлення про значні обсяги та змістовність знань, якими необхідно володіти економісту бакалаврського рівня підготовки.

Роль економічного аналізу в системі економічних дисциплін, формуванні спеціалістів вищої кваліфікації в умовах переходу до ринкових відносин можливо показати опосередковано через його місце в системі управління. Науково обгрунтоване управління народним господарством та окремими його галузями, підприємствами й організаціями неможливе без глибокого знання економічних законів, механізму їх дії та використання їх у практиці господарювання. Крім того, потрібно знати також стан управляємого господарства, тенденції його розвитку, що можливо досягнути шляхом систематичного отримання та аналізу інформації про процеси та явища, які відбуваються на підприємстві. Без глибоких економічних знань, без уміння науково обґрунтовувати та правильно оцінювати ефективність рішень, що приймаються на основі даних аналізу, управління підприємством не може бути достатньо ефективним, понижується його роль як двигуна, прискорювача економічного розвитку, чого, очевидно, бракує на сучасному етапі ринкових реформ в Україні. Управління як вид діяльності здійснюється шляхом виконання функцій, які йому об'єктивно притаманні.

Загальновизнана необхідність включення до управління наступних функцій: планування, облік, координування, стимулювання, контроль та економічний аналіз. Необхідно акцентувати й прокоментувати значення економічного аналізу в здійсненні інших функцій управління, особливо тих із них, які є домінуючими при визначенні курсу дій управлінської системи взагалі і при прийнятті конкретних управлінських рішень зокрема.

Розуміння механізму дії об'єктивних законів на основі систематичного вивчення конкретної дійсності та оволодіння методами, за допомогою яких створюються сприятливі умови впливу цих законів на розвиток підприємства, допоможе активізувати процес складання планів та процес їх виконання, чим забезпечиться підвищення наукового рівня та ефективності господарського управління. Бізнес-плани підприємств — це не лише перелік економічних, організаційних та технічних заходів. Форми пізнання об'єктивних економічних законів, тобто потреби, економічні інтереси, матеріальні заохочення реалізуються в планах свідомо самим суспільством в його економічній діяльності.

Таким чином, у планах та в процесі керівництва їх виконанням органи планування та управління враховують економічні потреби, виробничі можливості, користь, інші вимоги економічних законів та задовольняють їх.

На підставі даних економічного аналізу досліджується процес виконання планів та якість самого планування, що сприяє вдосконаленню розробки нових підходів, методик, способів їх використання. В процесі аналізу встановлюються та кількісно вимірюються фактори, які спричиняють відхилення у виконанні планів, розкриваються причини їх виникнення, позитивні та негативні сторони в роботі. За результатами аналізу об'єктивно оцінюються досягнуті економічні результати, виявляються невикористані внутрівиробничі резерви, розробляються організаційно-технічні заходи щодо їх максимального використання, вносяться корективи в планові завдання, тобто контролюється, чи дотримуються і яким чином вимоги об'єктивних економічних законів, що забезпечують досягнення мети виробництва. Дані аналізу виконання планів за попередні періоди є базою для складання обгрунтованих та оптимальних бізнес-планів на майбутнє. Отже, планування починається та завершується економічним аналізом результатів господарської діяльності.

   Важливого значення економічний аналіз набуває в умовах здійснюваних ринкових реформ, коли на перший план виносяться економічні методи управління, тобто сукупність способів впливу на підприємство, які забезпечують гармонійне сполучення інтересів різноманітних ланок народного господарства та учасників виробництва.

В цих умовах економічний аналіз забезпечує можливість об'єктивної оцінки економічних результатів діяльності трудових колективів, визначення їх місця в галузі, регіоні, а також частку кожного робітника в загальних економічних результатах діяльності підприємства відповідно до кількості та якості його трудових затрат. Це створює основу для розробки обгрунтованої системи матеріального заохочення працюючих на підприємстві за рахунок фонду оплати праці та інших джерел.

   Поєднання інтересів підприємств та їх колективів із загальнонародними найбільш повно проявляється у системі комерційного розрахунку, який базується на принципах господарювання та означає максимальне використання економічних важелів для підвищення ефективності виробництва. Впровадження комерційного розрахунку неможливе без глибокого аналізу діяльності підприємства — його виробництв, цехів, дільниць, бригад. Економічний аналіз сприяє розповсюдженню передового досвіду, прогресивних організаційних форм управління, впровадженню передової техніки і технології, забезпечує можливість розпізнати закономірності, прогресивні явища, Що мають місце в господарському житті, та надати їм необхідного Додаткового імпульсу розвитку.

Таким чином, як функція управління виробництвом економічний аналіз виходить за межі підприємства — стає функцією управління галузями та народним господарством у цілому.

Значущість та складність економічного аналізу можна також прослідкувати крізь призму історії його розвитку, яка наповнена притаманними загальним закономірностям формування самостійних галузей знань взагалі та економічних зокрема тоді, коли певне коло питань практичної діяльності набуває важливого самостійного значення та потребує поглибленої наукової розробки, що й зумовило виникнення та швидкий розвиток економічного аналізу як самостійної економічної науки. В процесі вивчення історії його розвитку необхідно звернути увагу на те, що це питання складається з об'єднаних загальною ідеєю двох самостійних питань: розвиток економічного аналізу взагалі як науки та розвиток його в Україні (або роль вчених українського походження у становленні економічного аналізу).

Домінуючою є думка про етапи розвитку економічного аналізу, хоча в ній відсутня єдність поглядів та підходів, на що необхідно звернути увагу. В більшості випадків спеціалісти в галузі економічного аналізу в основу етапізації розвитку покладають загальноприй-нятний історичний аспект розвитку суспільства (держави) взагалі, та виробничих відносин зокрема. У цьому аспекті доцільно виділити такі етапи розвитку економічного аналізу:

—до 1917р.;

—з 1917 до 1945рр.;

—з 1945 до 1991 рр.;

— з 1991 до теперішнього часу.

Кожен із цих етапів має свої ознаки та характерні особливості, на чому необхідно акцентувати увагу.

Для етапу до 1917 р. характерна поява цієї науки, окресленої доцільністю та необхідністю здійснювати аналіз балансу підприємств та їх прибутків.

Другому етапу відповідає становлення та розвиток економічного аналізу в умовах усуспільнених засобів виробництва, його динамізм, перехід до планової адміністративно-командної системи господарювання.

Наступний етап — становлення та розвиток галузевого аналізу та інших його напрямів, вдосконалення напрацювань попередніх періодів.

Останній етап — це перші спроби підпорядкування напрацювань попередніх періодів сучасним умовам перехідного періоду (ринкові засади господарювання, роздержавлення, демонополізація виробництва).

Останній етап розвитку заслуговує на підвищену увагу, зважаючи на те, що ані в теорії, ані на практиці в Україні немає достатнього досвіду. Тому слід детальніше зупинитися на доцільності інвентаризації наявної навчальної, навчально-методичної, монографічної літератури та періодики з точки зору прийнятності, адаптації основних положень методології та методики економічного аналізу до сучасного стану законодавчо-нормативної та інформаційної бази, підпорядкованості їй.

Розгляд вихідного положення про навчальну дисципліну — предмет економічного аналізу — повинен нести в собі концентровану інформацію про значущість цієї науки, її межу та очікувані наслідки вивчення матеріалу курсу. Тому формулюванню означення предмета економічного аналізу мають передувати прискіпливий огляд підходів до цього питання, які мають місце в навчальній літературі, трансформація його на сучасний стан економіки та вимог, які об'єктивно випливають із нього. Зазначені обставини підтверджують істину, що головним ланцюгом економічної системи є підприємство, а його діяльність в усьому спектрі взаємозв'язків, його впливовість та залежність від інших підприємств, організацій та установ— матеріальною частиною означення предмета економічного аналізу.

Таким чином, предметом економічного аналізу є господарська діяльність підприємств, відображена в показниках планів і звітності та направлена на ефективне використання всіх ресурсів з метою підвищення ефективності і виробництва його кінцевих результатів. Виходячи з цього, об'єктами економічного аналізу визнані окремі показники, система показників, підрозділи підприємств, дільниці, окремі робочі місця, устаткування та інші матеріальні й фінансові ресурси.

Вдосконаленню та розвитку теорії й практики економічного аналізу сприяють зміни в економіці взагалі та окремих підприємств зокрема — в частині формування системи показників бізнес-планів та інформації про їх фактичне виконання, поділу обліку на управлінський, фінансовий та податковий. Означені бізнес-плани та їх виконання є інформаційною базою економічного аналізу, використовуються ним як матеріальна база, з однієї сторони, та об'єкти, які потребують всебічної уваги та вдосконалення — з іншої.

Понятійний апарат економічного аналізу включає специфічні, що несуть головне змістове навантаження, категорії, такі як ресурси, фактори, причини, резерви виробництва.

Характеризуючи ресурси виробництва в навчальній літературі, як правило, дотримуються загальноприйнятого, за часів Радянського Союзу, групування їх за складовими частинами на трудові, матеріальні та засобів виробництва. Проте в ринкових умовах це групування потребує уточнення і коригування відповідно до світового досвіду, який виділяє наступні групи: трудові, матеріальні та земельні ресурси.

Класифікації факторів і резервів виробництва в теорії економічного аналізу приділяється достатньо уваги. Проте це питання не має однозначного вирішення, адже практично всі автори підручників мають особисту думку, яка інколи виходить за рамки тлумачного розуміння цих категорій. Так, загальноприйнятими є наступні визначення:

  • фактор — умова здійснення окремих явищ;
  • резерви — це невикористані можливості дальшого поліпшення явищ, що досліджуються.

Виходячи з вищенаведеного визначення, головною ознакою класифікації факторів доцільно прийняти групування ресурсів виробництва, допоміжними ознаками — забезпеченість ресурсами, їх використання та такі, що змінюють ступінь їх використання (рівень техніки, технології, організації виробництва, управління, кваліфікаційний склад працюючих та інші). Класифікацію резервів виробництва, крім тих ознак, які застосовані до факторів, доповнюють такими, як час їх використання (поточні, перспективні), місця їх виникнення (внутрішні, зовнішні), місця їх використання (збільшення обсягу виробництва, покращення якості, зниження собівартості, підвищення прибутку та рентабельності), способи використання (усунення непродуктивних затрат, удосконалення конструкції виробів, організації виробництва, його планування, обліку, економічного аналізу; впровадження нової техніки, технології, нової організації праці).

На особливу увагу заслуговує визначення причин як обставин, що зумовлюють інше явище (фактор). А через те, що в більшості літературних джерел фактор та явище (причина) розглядаються як тотожні категорії, такий підхід зміщує акценти, місце цієї категорії в досягненні мети економічного аналізу, якою загальновизнано встановлення резервів виробництва. Більш виразно сутність цієї категорії проглядається в контексті завдань економічного аналізу.

Завдання економічного аналізу є чи не найголовнішим питанням теорії економічного аналізу, адже через цю категорію доцільно й можливо ввести таке поняття, як «технологія економічного аналізу», що сприятиме уніфікації, стандартизації окремих методик, підвищенню їх науковості, сприйнятності окремими користувачами, обов'язковості здійснення, визначенню змістовності розгляду окремих питань. Виходячи з цих посилок, доцільно виділити наступні завдання:

— перевірка обгрунтованості, оптимальності та реальності бізнес-планів (критеріальних значень показників);

— оцінка ступеня виконання бізнес-планів (зміни критеріальних значень показників);

— встановлення та вимір впливу окремих факторів на показники діяльності підприємства, яке досліджується;

— з'ясування причин, які зумовлюють вплив окремих факторів (фактори другого, третього і т.д. порядку або такі, що не піддаються кількісному виміру);

— визначення резервів виробництва (невикористані можливості по виконанню бізнес-планів, удосконаленню виробництва, покращенню його показників, впровадження передового досвіду і т.ін.);

— напрацювання (розробки) заходів, спрямованих на мобілізацію встановлених резервів (усунення недоліків, використання передового досвіду тощо);

— контроль за ходом впровадження (реалізації") заходів, спрямованих на мобілізацію резервів виробництва.

Дуже актуальним, зважаючи на думку фахівців із теорії та практики економічного аналізу, вдосконалення його методики має питання визначення видів та напрямів економічного аналізу.

Критичний аналіз навчальної літератури дає підстави для висновку, що не завжди автори окремих думок керуються узгодженими критеріями, які покладені в основу групування на види та напрями економічного аналізу. Такий поділ не є формальним, а має суттєве значення. Адже не байдуже, чи ведеться щоденний аналіз діяльності кожного підрозділу підприємства, або за квартал — усього підприємства, об'єднання, галузі, чи аналіз техніко-економічний, статистико-економічний, фінансово-економічний, міжцеховий, вну-трішньоцеховий, міжгалузевий, порівняльний, попередній, наступний, функційно-вартісний, системний.

У зв'язку з цим необхідно визначити, які з них мають видові ознаки, а які являють собою лише напрями аналізу, і чим різняться між собою види та напрями економічного аналізу. Науково обгрунтоване рішення цього питання буде головною ознакою подальшого розвитку та вдосконалення економічного аналізу як найбільш дієвого засобу впливу на керуючу та керовану системи виробництва в ході сучасного економічного реформування.

Такий характер розвитку теорії економічного аналізу визначить загальну та єдину його сутність як науки. Проте призначення й застосування економічного аналізу не однакове і якраз у цьому проявляється відмінність його видів і напрямів. Визначення розбіжностей між видами економічного аналізу має базуватися на корінних особливостях ведення його в просторі та часі. Аналіз перш за все необхідний у низових ланках підприємства, де здійснюється процес виробництва та створюються матеріальні цінності. В цехах, на виробничих дільницях потрібний щоденний аналіз для керівництва ходом виробництва, виконання змінних планів і завдань, забезпеченості його ресурсами та їх використання, формування собівартості, виконання плану підвищення технічного рівня виробництва.

Узагальнення результатів аналізу на вказаній основі забезпечує прийняття оперативних управлінських рішень. Саме в цьому полягає призначення та використання оперативного економічного аналізу. Важливою особливістю такого аналізу є його оперативність, тобто щоденне ведення його вслід за здійсненням виробничих процесів, із використанням оперативних джерел інформації (даних оперативного планування, обліку, контролю, норм витрачання ресурсів та ін.).

Такий порядок ведення оперативного аналізу дозволяє впливати на хід виробництва безпосередньо шляхом усунення встановлених причин негативного впливу та посилення позитивних. Такі основні' ознаки, призначення та використання оперативного економічного аналізу для покращання економічної роботи і на цій основі — оперативного управління всіма ланками виробництва.

Подібним чином слід підходити до обгрунтування інших видів економічного аналізу. Крім оперативного, можливо виділення техніко-економічного та загальноекономічного. Поряд із цим конкретизація різноманітного змісту економічного аналізу за різними ознаками, які не мають корінних відмінностей, вимагає групування їх за напрямами, які' відносяться до всіх видів. Припускається групування економічного аналізу залежно від конкретного змісту за наступними напрямами:

— за обсягом дослідження — повний, тематичний;

— за періодами дослідження — попередній, перспективний, поточний, наступний;

— за рівнем досліджуваної ланки — робоче місце, цех, підприємство, об'єднання, галузь;

—за характером дослідження — порівняльний, статистичний, фінансовий.

Закінчується розгляд матеріалу теми визначенням місця, яке посідає економічний аналіз у системі економічних наук, та взаємозв'язку його з іншими науками й науковими дисциплінами. В основу аналізу покладено діалектичний метод дослідження, який створює необхідний простір абстрактно-логічного судження. Аналіз як метод пізнання реальної дійсності безпосередньо пов'язаний з мисленням, усвідомленим активним сприйняттям людиною реальної дійсності, що також передбачає використання синтезу та ряду інших категорій і законів діалектики, на яких він базується, стверджується, вдосконалюється.

У цьому контексті необхідно наголосити на основоположності використовуваних в економічному аналізі наступних принципів діалектики:

  • рух;
  • розвиток;
  • саморозвиток;
  • взаємозумовленість;
  • взаємозалежність;
  • причинно-наслідкова підпорядкованість;
  • необхідність;
  • випадковість;
  • єдність та боротьба протилежностей;
  • перехід кількості в якість;
  • заперечення заперечення.

Економічна теорія (політична економія) — наука загальномето-дологічна, яка розкриває сутність механізму функціонування в конкретних умовах господарювання, суспільно-виробничих відносин, які об'єктивно виникають в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ, що є теоретичною основою решти економічних наук, у тому числі економічного аналізу, джерелом пізнання виробництва в процесі його функціонування. Економічний аналіз досліджує дію економічних законів, які проявляються в закономірностях та тенденціях розвитку господарств, що є одним із напрямів підтвердження об'єктивності та обгрунтованості напрацю-вань економічної теорії, цим самим сприяє науковому обгрунтуванню її категорій та законів.

Слід акцентувати увагу на взаємній користі економічного аналізу та економіки, організації виробництва, маркетингу й управління.

Економічний аналіз досліджує дію економічних законів, забезпечує взаємопов'язане вивчення процесів та явищ в їх становленні та розвитку, в кількісних та якісних змінах, появі типового, нового, прогресивного та виміру ступеня впливу окремих факторів на ці процеси та явища.

В галузевих економіках закономірності та інші категорії економічної теорії знаходять свою конкретизацію стосовно умов тієї чи іншої галузі народного господарства, а економічний аналіз дає їм кількісний вимір, кількісну характеристику.

Прийомами кількісного вимірювання користуються також інші науки (статистика, математика). Проте для них характерним є виявлення в економічних явищах та процесах кількісної визначеності. Кількісний аналіз доцільний лише тоді, коли досить очевидно визначена економічна природа категорії, явища, процесу, адже кількісні характеристики випливають з економічної природи і нею зумовлюються.

Важливим моментом цього питання є те, що економічний аналіз як самостійна функціональна наука обслуговує інші функціональні науки. Діяльність підприємств регулюється безпосередньо через планування: економічний аналіз виробничих показників за поперед-чій період створює базу для подальшого обгрунтування та удосконалення планування в конкретних умовах господарювання. Планові показники є критерієм для оцінки кожної ланки виробництва, а планування — одним із головних постачальників інформації.

Фактичний стан системи, що управляється, виконання планових завдань фіксуються бухгалтерським обліком, дані якого, поряд із даними планування, є головним джерелом інформації для аналізу господарської діяльності підприємства, що надає документальної обгрунтованості аналітичним висновкам. Одночасно аналіз облікової та звітної інформації дозволяє встановити відповідність її потребам управління та визначити напрями її вдосконалення.

Згідно з вимогами управління та аналізу розробляються система показників, які необхідно включати в бізнес-плани, налагодити їх облік, а також форми первинних документів і звітності (при ручній обробці інформації чи в умовах АРМ бухгалтера).

Кількісний бік масових суспільних явищ у нерозривному взаємозв'язку з їх якісним боком вивчає статистика. Ці самі явища та процеси в масштабі окремо взятого підприємства чи об'єднання вивчає економічний аналіз. Крім того, в процесі економічного аналізу максимально використовуються статистична інформація (звітність) та статистичні прийоми дослідження, такі як групування, вибіркові спостереження, середні та відносні величини, індекси та інші.

Принципи формування власних, позичкових і спеціальних коштів, порядок їх поповнення та використання за цільовим призначенням вивчають такі дисципліни, як фінанси, банківська справа та кредитування. Аналіз виконання фінансового плану, фінансового стану, взаємозв'язків з фінансовими та кредитними установами дозволяє встановити правильність дотримання цих принципів, виявити недоліки у формуванні та використанні ресурсів, розробити заходи щодо їх удосконалення у відповідних конкретних умовах розвитку виробництва.

Не вдаючись у характеристику тісного взаємозв'язку економічного аналізу з рештою наукових дисциплін економічного, математичного та технічного циклів, необхідно відмітити, що в процесі його здійснення використовуються прийнятні методологічні основи та методики дослідження, технічні прийоми для обробки інформації, з одного боку, а з іншого — економічний аналіз активно впливає на вдосконалення цих наук.

Тема 2 Метод і методика економічного аналізу.

Вивчення матеріалу цієї теми потребує усвідомлення того, ціо вона є головною в теорії економічного аналізу, бо надає знання інструментів дослідження господарської діяльності. Це зумовлює підвищену відповідальність і уважне ставлення до її вивчення та засвоєння, адже без знання сутності технічних прийомів, сфери та мети їх застосування ґрунтовний економічний аналіз діяльності підприємства неможливий.

Відштовхуючись від філософського визначення методу як сукупності способів (теоретичного) дослідження предмета навчальної дисципліни, під методом економічного аналізу слід розуміти сукупність способів і прийомів для дослідження системи показників роботи підприємства з метою встановлення резервів виробництва, підвищення його ефективності, економічного обгрунтування управлінських рішень.

В основу методу економічного аналізу покладено діалектичній метод, який є предметом дослідження філософії та єдиним способом наукового дослідження, отримання правдивих економічних знань, :іа допомогою таких форм та способів наукового пізнання, як статисті чні спостереження; обробка отриманого матеріалу через аналіз і синтез; індукція та дедукція; системний підхід; розробка гіпотез -та їх перевірка; проведення експериментів; розробка моделей у логічних та математичних формах.

Для методу економічного аналізу характерні такі особливості:

  • - використання системи взаємопов'язаних показників при вивченні господарських явищ і процесів; установлення причинно-наслідковіїх змін та залежності, які зумовлюють вплив головних факторів на досліджувані показники;
  • - встановлення й вимір взаємозв'язку та взаємозалежності показників, які визначаються об'єктивними умовами виробництва та обігу товарів.

Розглянуті особливості методу економічного аналізу розкривається через сукупність технічних прийомів, які використовуються дПя проведення аналітичних розрахунків по різних напрямах діяльності підприємств, економічних явищ і процесів. В економічній навчальній літературі немає єдності щодо назви цих прийомів. Зустрічаються такі найменування: робочі, допоміжні, основні, методичні, найважливіші способи обробки, спеціальні. Взагалі індивідуалізація найменування прийомів має право на існування. Проте доцільно узагальнити наступне найменування: технічні прийоми економічного аналізу.

Якщо аналітичне дослідження по кожному показнику умовно розділити на три основних етапи (підготовчий, основний та заключний).

На показники діяльності підприємств впливають різноманітні фактори, для розрахунку впливу яких найчастіше використовується елімінування.

Елімінування - Термін латинського походження (еliminare — виключати, усувати). Сутність цього технічного прийому полягає у послідовному виключені дії ряду факторів та виділення одного з них для виміру його впливу на узагальнюючі показники. Цей прийом включає наступні способи: ланцюгових підстановок; абсолютних різниць; відносних різниць; перерахунок показників.

Сутність'способу ланцюгових підстановок полягає в послідовній заміні критеріальних значень на фактичні з наступним визначенням добутку показників-факторів та відніманням від отриманого результату, в першому підрахунку, — критеріального значення результативного показника, в усіх наступних — попереднє значення добутку показників факторів.

При застосуванні способу абсолютних різниць усі показники (фактори) умовно поділяються на кількісні (наприклад, чисельність працюючих та робітників, кількість або вартість устаткування, кількість відпрацьованих людино- або машино-днів, годин, норми витрачання ресурсів тощо) та якісні (показники продуктивності праці, фондовіддачі, матеріаловіддачі, ціни, розцінки та ін.).

Для розрахунку впливу кількісних факторів на результативний показник необхідно зміну кількісного фактора помножити на критеріальне (планове) значення якісного показника-фактора.

Для розрахунку впливу якісних факторів на результативні показники діяльності підприємств необхідно зміну якісного показника-фактора помножити на фактичне значення кількісного показника.

За допомогою способу відносних різниць необхідно зміну по казника-фактора у відносних вимірах (відсотки, коефіцієнти) пом ножити на планове значення результативного показника. При цьо№ в першому розрахунку рівень показника-фактора зіставляється з 100% або одиницею. В усіх наступних розрахунках — з рівнем попе реднього показника-фактора. В останньому розрахунку зіставляєтьо рівень результативного показника з попереднім показником-фак тором.

Спосіб перерахунку показників застосовується для розрахунку впливу зміни обсягу виробництва або реалізації продукції на показники, які знаходяться з ними у функціональній залежності, з метою їх виділення із загального переліку факторів, що впливають на досліджуваний показник. Сутність цього способу полягає у коригуванні планових значень досліджуваних показників на ступінь виконання плану по обсягу виробництва або реалізації з наступним відніманням від одержаного результату планового значення резуль тативного (досліджуваного) показника.

Вивчаючи сутність цих способів, необхідно звернути увагу ні переваги та недоліки окремих із них, на вимоги, які висуваються при їх застосуванні, на узагальнюючі положення, такі як збалансо ваність результатів розрахунку впливу окремих факторів та загаль ної зміни показника, що досліджується.

Останнім часом набувають поширення соціологічні методи еко немічного аналізу, які передбачають дослідження окремих стор» діяльності підприємства шляхом опитування через систему спеці ально підготовлених тестів для різних груп учасників виробничого процесу та споживачів продукції. На особливу увагу заслуговує анкетний метод дослідження, сфера та мета його застосування як одна із форм уточнення та підтвердження достовірності інформації, логічного дослідження.

Проведення експерименту, його мета та значення для аналізу як одного із головних способів підтвердження об'єктивності результатів економічного аналізу господарської діяльності, висновків і зокрема перевірки доцільності та економічної ефективності впроваджуваних заходів по вдосконаленню, оновленню техніки, технології та організації виробництва

загрузка...
Top