Сучасні тенденції регіональних змін в міжнародній торгівлі

Постановка проблеми. Під впливом процесів транснаціоналізації та глобалізації на початку XXI ст. в міжнародній торгівлі відбулися значні якісні зміни. Необхідність оцінки таких змін має особливо важливе значення для країн (в т. ч. України), які стверджують свої позиції на світовому ринку.

Мета статті полягає у визначенні основних тенденцій перерозподілу участі окремих регіонів світу в загальній структурі міжнародної торгівлі. Обґрунтовуються причини часткової втрати позицій на світовому ринку держав Північної Америки внаслідок зовнішньоторговельної експансії ряду країн Азії, насамперед Китаю. Подано оцінку раціональності регіональної структури зовнішньої торгівлі України щодо глобальних змін у територіальному співвідношенні окремих секторів світового ринку.

Аналіз досліджень і публікацій. Серед новітніх досліджень проблем міжнародної торгівлі необхідно відзначити фундаментальні публікації російських вчених P. Н. Хасбулатова, В. Н. Фомічова. Проблеми зовнішньої торгівлі України глибоко проаналізовані в книзі В. Є. Новицького, колективних монографіях «Україна і світове господарство», «Україна в процесах міжнародної інтеграції» та деяких інших монографіях і статтях.

Виклад основного матеріалу. Оцінка сучасної регіональної структури світової торгівлі зводиться до двох основних положень:

- зберігається перевага в цій торгівлі двох найбільш розвинених регіонів світу — Північної Америки та Західної Європи;

- для інших регіонів характерні або стагнація їхньої частки в світовій торгівлі, або таке її незначне зростання, яке не впливає на суттєве посилення позицій на світовому ринку.

Про це свідчать дані у табл. 1.

 

Таблиця 1. Світовий експорт товарів за окремими регіонами

 

Вартість, млрд. дол. США

Частка в сукупному експорті, %

 

2000

2001

2002

2003

2000

2001

2002

2003

Світ в цілому

6280

6029

6270

7274

100

100

100

100

Північна Америка

1063

999

949

996

16,9

16,5

15,1

13,6

в т.ч. США

763

733

696

724

12,4

12,2

14,1

10,0

Латинська Америка

360

346

346

377

5,7

5,6

5,5

5,1

Західна Європа

2530

2532

2684

3141

40,3

42,0

42,6

43,4

в т.ч. ЄС-15

2334

2333

2473

2894

37,2

38,7

39,4

37,8

Транзитивні економіки

270

284

313

400

4,3

4,7

4,9

5,4

Африка

148

139

142

173

2,3

2,2

2,3

2,3

Близький Схід

270

248

250

290

4,3

4,1

4,0

3,9

Азія

1650

1501

1621

1897

26,2

24,9

25,6

26,3

 

Згідно цих даних найбільш активними експортерами, як і раніше, залишаються високорозвинені країни Північної Америки та Західної Європи, на які припадає більше половини світового вивозу при деякому падінні їх сучасної частки в ньому з 63,6% в 2000 р. до 56,9% в 2003 році. При цьому характерна подальша зміна співвідношення між американськими та європейськими експортерами на користь останніх — в 2000 р. вивіз з ЄС-15 складав 305,9% від рівня США, а в 2003 р. — вже 433,8%. Характерне послаблення позиції на світовому ринку товарів одного з провідних його учасників — Японії, динаміка експорту якої поступається середньосвітовим показником. Вочевидь така ситуація з двома найбільшими експортерами високотехнологічної продукції безпосередньо пов´язана із процесом глобалізації, під впливом якої її випуск зміщується до нових індустріальних держав з їх активним наступом на позиції США та Японії в цьому сегменті світового ринку. Переваги ж Західної Європи в експортній сфері порівняно з цими двома державами пояснюються, насамперед, розширенням взаємної торгівлі внаслідок поглиблення інтеграційного процесу, більш вдалим освоєнням нових ринків в Центральній Європі та СНД, а також більшою диверсифікацією експорту із високою часткою традиційних товарів. Значна кількість менш розвинених країн ще не має можливість широкомасштабно використовувати високотехнологічні товари.

Характерні значні коливання в експорті країн Латинської Америки, Близького Сходу, Африки та Азії, прямо пов´язані із загальною кон´юнктурою світового ринку товарів. Ці коливання свідчать про високий рівень входження цих регіонів в глобалізовану економіку, але по різним її секторам. Падіння попиту на продукти харчування та промислову сировину призвело 2001 р. до суттєвого падіння й двохрічної стагнації латиноамериканського та африканського експорту, який знов пожвавився лише в 2003 році. Така ж ситуація виникла й в енергетичному експортному секторі близькосхідних країн, але вони вийшли з неї в 2003 р. та наступних роках на більш високий рівень вивозу не стільки за рахунок збільшення фізичних обсягів поставок, скільки завдяки підвищенню цін на нафту та газ.

Вельми цікавою є ситуація із коливаннями експорту азіатських країн. З трьох груп країн цього регіону у двох було зафіксовано значне падіння експорту, але причини цього в них були різні. Падіння кон´юнктури в таких секторах світового ринку, як продовольчі товари та промислова сировинна, традиційно найбільш болюче вразило менш економічно розвинені країни й позначилося також на падінні цих саме товарних груп індійського експорту. Щодо другої групи країн регіону, включаючи Японію та Нові індустріальні країни, причиною зменшення експортних поставок стало погіршення світової кон´юнктури на високо-технологічні товари, до чого для цих країн додається ще труднощі із збутом трудоємкої продукції широкого вжитку — текстилю, взуття, іграшок, сувенірів. Звужена спеціалізація на окремих видах товарної продукції в умовах глобальної взаємозалежності всіх виробників та експортерів світу стала причиною особливо важких проблем для орієнтованої на вивіз економіки цієї групи держав.

Зовсім іншими процесами характеризується експортна діяльність третьої групи країн регіону — Китаю й дещо меншою мірою В´єтнаму (динаміка експорту Індії також є близькою до цієї групи, її коливання значною мірою були пригальмовані зростанням в індійському експорті саме індустріальних товарів). Для Китаю початок цього століття ознаменувався бурхливим вторгненням в глобальну економіку світу навіть порівняно з високим трендом експортної експансії КНР у дев´яності роки. Середньорічні темпи зростання китайського експорту в 1990-1995 pp. складали 19%, в 1995-2000 pp. — 11%. Якщо різке падіння кон´юнктури в 2001 р. призвело до тотального скорочення експорту майже всіх країн світу, то Китай і в цьому році збільшив свій експорт на 7%, довівши його приріст в 2002 р. до 22% та найбільшого серед учасників світового ринку збільшення в 2003 р. у 35%. За загальним обсягом експорту КНР в 2003-2004 pp. вже вийшла на рівень одного з найбільших експортерів світу — Японії. Показово, що КНР закріплюється на світовому ринку як своїми традиційними товарами, так і високотехнологічною продукцією. Експорт текстилю, взуття та інших товарів легкої індустрії як і раніше зберігає свою високу частку в китайському експорті, але перше та друге місце серед його позицій вже займають поставки комп´ютерного та телекомунікаційного устаткування (по 20,1 млн. дол. США в 2002 p.), третє — офісне устаткування (13,9 млн. дол. США).

Характерними є також високі темпи приросту транзитивних країн. При цьому держави ЦСЄ напередодні входження до ЄС продемонстрували стабільні й одні з найвищих темпів приросту експорту: 12% у 2001р., 15% у 2002 р. та 29% у 2003 році. Менш стабільною була динаміка експорту країн СНД, особливо Росії (заданими СОТ, російський експорт в 2001 р. скоротився на 2%, досягнув невисокої цифри приросту у 4% в 2002 р. й різко, на 26%, зріс в 2003 р.). В цілому ж позиції Росії та інших країн СНД на світовому ринку товарів не можна оцінити позитивно. Насамперед, вони займали на ньому найменш ефективні ніші постачальників сировини та напівфабрикатів із невисокою часткою готової продукції й практично за відсутності в експорті високотехнологічних виробів. Високий рівень доходів Росії, Туркменістану (до яких поступово приєднуються Казахстан та Азербайджан) від вивозу енергоносіїв пов´язаний із суто ціновою кон´юнктурою, яка привноситься ззовні завдяки політиці ОПЕК. Крім поступового вичерпування джерел невідновлювальних ресурсів, енергетично-сировинне спрямування експортних поставок є важливим фактором консервації екстенсивного розвитку національних економік цих держав. До того ж на групу паливно-сировинних товарів найбільше впливають кон´юнктурні коливання світової економіки, глобалізований характер якої підвищує здатність країн-конкурентів з більш сприятливими умовами видобутку задовольнити скорочені потреби в цій продукції, потіснивши, як це сталося в 2001 p., конкурентів з СНД.

Динаміка світового імпорту в останні роки, як свідчить співставлення табл. 1 та 2, в основному співпадає з експортним трендом глобальної торгівлі товарами.

 

Таблиця 2. Світовий імпорт товарів за окремими регіонами

 

Вартість, млрд. дол. США

Частка в сукупному імпорті, %

 

2000

2001

2002

2003

2000

2001

2002

2003

Світ в цілому

6525

6264

6515

7557

100

100

100

100

Північна Америка

1485

1396

1424

1552

22,9

23,3

21,8

20,6

В т.ч. США

1250

1175

1198

130С

19,2

18,8

18,4

17,3

Латинська Америка

390

382

355

366

6,0

6,1

5,4

4,8

Західна Європа

2619

2561

2689

3173

40,2

40,9

41,2

41,9

В т.ч. ЄС-15

2423

2375

2469

2914

36,4

37,9

37,9

38,6

Транзитивні економіки

242

268

298

378

3,9

4,3

4,6

5,0

Африка

130

136

141

165

2,0

2,2

2,2

2,2

Близький Схід

126

133

172

188

2,0

2,1

2,5

2,5

Азія

1491

1386

1469

1734

23,0

22,1

22,3

23,0

 

Звертає на себе увагу, насамперед, повільне повернення до попереднього рівня імпорту країни Латинської Америки, експортні можливості яких не дозволяють забезпечити необхідні валютні резерви для імпорту необхідних товарів, до чого ще додалися ускладнення в економіці Аргентини та деяких інших країн континенту. Саме наявність накопичених раніше запасів валюти від продажу енергоносіїв дозволили близькосхідним країнам нарощувати імпорт в складних умовах початку цього століття. Транзитивні економіки ЦСЕ та СНД зберегли підвищення імпортних закупівель в основному завдяки зростанню експорту, а скорочення можливостей імпорту країн Азії було частково компенсовано зростанням китайського імпорту (в найбільш кризовому 2001 р. спільний імпорт держав регіону знизився на 7,1%, тоді як у КНР збільшився на 7%). Про особливу роль США в сучасній глобалізованій економіці свідчить той факт, що саме різке, на 6%, скорочення американських закупівель на зовнішньому ринку стало основною причиною загального спаду його кон´юнктури в 2001 p., особливо стосовно експорту країн Азії (падіння експорту в зазначеному році на 9,1% порівняно з 2000 p.), Близького Сходу (зменшення на 8,2%) та Латинської Америки (на 3,9% відповідно). На погіршення ситуації додатково вплинуло й дещо менше, порівняно з США, падіння імпорту Західної Європи — на 2,3%. І навпаки, суттєве зростання закупівель цих двох основних споживачів імпортованих товарів у 2003 р. (США — на 9,0%, ЄС — на 18,0%) відразу ж позитивно вплинуло на покращення кон´юнктури експортно-імпортних операцій в масштабі всього світу.

Участь України в глобальній торгівлі товарами в своїх основних рисах не відрізняється від країн СНД. Головним наслідком цієї участі є те, що у виключно складних умовах жорсткого конкурентного поділу світового ринку, повної відсутності традиції та власного іміджу роботи на ньому, майже десятирічній кризовій ситуації після виходу із складу єдиного господарського комплексу СРСР Україна спромоглася ствердитися в системі міжнародних економічних відносин, у тому числі й в світовому торговельному співтоваристві. Суттєвою позитивною рисою зовнішньої торгівлі України порівняно з партнерами по СНД є більш високий рівень високотехнологічної продукції у експорті, що пов´язано зі збереженням експортного потенціалу авіаційного, ракетного, суднобудівного, нафтопереробного та деяких інших галузей української економіки. На жаль, аналогічним з цими країнами є переважання у експорті напівфабрикатів та іншої продукції початкових стадій обробки, хоча це стосується не енергоносіїв, а виробів чорної металургії. Співпадає із ситуацією в половині пострадянських держав й висока залежність внутрішньої економічної стабільності від критичного імпорту енергоносіїв.

Ствердження України на світовому ринку, як й всіх нових незалежних держав (до останнього часу — крім Білорусі та Молдови), супроводжувалося переорієнтацією торговельних відносин з СНД на інші регіони світу.

 

Таблиця 3. Сумарний обсяг і географічна спрямованість зовнішньої торгівлі України, млн. дол. США

 

Експорт

Імпорт

Оборот

 

1995

2004

1995

2004

1995

2004

2004 в % до 1995

Всього

11567

32672

11336

28996

22903

61668

269,3

СНД

6012

8559

7133

14874

13145

23433

178,3

В т.ч. РФ

5025

5889

5821

11812

10846

17701

163,2

Європа

2642

11764

2948

9994

5590

21758

389,2

В т.ч. ЄС-15

1476

5968

1930

7021

3406

12989

381,4

Азія

1760

8035

387

2590

2147

10625

494,9

Африка

186

1758

57

277

243

2035

837,4

Америка

742

2545

599

1203

1341

3748

279,5

 

Як свідчать дані табл. 3, в 1995 р. за межі СНД було спрямовано 48,0% українського експорту, а в 2004 р. — вже 73,8%. Дещо меншою різницею характеризуються зміни в імпорті, які складали 42% та 48,7% за відповідні роки (збереження високої частки країн СНД в українському експорті в основному пов´язані із посиленням потреб вітчизняної економіки у «критичному імпорті» енергоносіїв з Росії та Туркменістану, а також використанням російськими концернами потужностей українських нафтопереробних комбінатів). Внаслідок повільного тренда частка СНД в зовнішньоторговельному обороті України зменшилася з 57,4% у 1995 р. до 24,1% в 2004р. з відповідним збільшенням питомої ваги інших регіонів світу (характерні, зокрема, високі прирости й майже рівноцінні обсяги торгівлі з ЄС-15 та країнами Азії, серед яких провідними партнерами України є КНР та Туреччина).

Українська зовнішня торгівля ще зберігає екстенсивний тип свого розвитку, нарощуючи експорт традиційних виробів важкої індустрії та імпортуючи енергетичні товари (які в основному споживаються в цій же індустрії), готову продукцію та комплектуючі вузли для підвищення якісного рівня вітчизняних товарів. Перше місце в українському експорті займає експорт чорних металів та виробів з них (37,4% в 2004 p.), високими є експорт продукції нафтопереробних та хімічних комбінатів, дещо зростають також поставки за кордон машин та транспортних засобів, олії, напоїв тощо. В імпорті з 2004 р. домінують нафта (16,7%), газ (12,4%), високою є частка машин та механізмів, пристроїв (16,4%), транспортних засобів (8,6%), полімерів, фармацевтичної продукції тощо. 

Галузева структура зовнішньої торгівлі України не відповідає потенціальним можливостям національної економіки й головним тенденціям розвитку світового товарного ринку на етапі глобалізації. Найбільш динамічним сектором цього ринку зараз виступають високотехнологічні товари, а продукція основної експортної групи України — чорної металургії, крім кон´юнктурного зростання попиту на початку цього століття, весь час зменшує свою частку в міжнародному обміні.

Екстенсивний характер зовнішньоторговельної експансії безперечно послаблює позиції України на глобальному ринку товарів, але й за цих умов можна відзначити в цілому успішне ствердження нашої держави на ньому. Лише за 2001-2004 pp. оборот зовнішньої торгівлі зріс на 92,5%, торговими партнерами Україна є біля 200 країн світу. Українські експортери зуміли використати особливості глобалізації, насамперед підвищення імпортних потреб Китаю та інших азійських держав, а також можливість входження на ринки Латинської Америки і Африки, сусідніх європейських країн. Завдяки цьому в перші роки ХХІ-го ст. систематично забезпечується активне зовнішньоторговельне сальдо, й це при тому, що у відносинах з двома найбільшими регіональними партнерами воно систематично зводиться з великим пасивом. 2004 p., зокрема, від´ємне сальдо в торгівлі з СНД склало більше 6,3 млрд. дол. США (в тому числі лише з Росією - 5,9 млрд. дол. США та з Туркменістаном - 1,7 млрд. дол. США), а з ЄС-15 - 1,0млрд. дол. США. Воно було покрито переважанням експорту над імпортом в торгівлі з країнами Азії (5,4 млрд. дол. США в 2004 p., з чого на одну Туреччину припало 1,5 млрд. дол. США), Європи в цілому (1,8 млрд. дол. США), Африки (1,5 млрд. дол. США), Америки (1,3 млрд. дол. США) та завдяки невеликому активному сальдо з більшістю країн СНД. 

Більш ефективне співробітництво з Росією та членами СНД залежить від інтенсифікації торговельних відносин на засадах їх взаємної лібералізації (в тому числі за рахунок переходу до режиму вільної торгівлі), а також шляхом відновлення традиційних і побудови нових коопераційних зв´язків між виробниками цих держав. Першочергове значення може мати узгодження політики на ринках інших регіонів світу, де внаслідок невиправданої взаємної конкуренції Україна та інші країни СНД щорічно втрачають біля 1,5 млрд. дол. США. Головною умовою подальшого розвитку торговельних зв´язків з ЄС є обопільне здійснення євроінтеграційного курсу, починаючи із визнання ринкового статусу української економіки та заміни Угоди про партнерство і співробітництво 1994 р. більш сприятливими умовами взаємин на основі асоціації України з Європейським Союзом.

Висновки. Аналіз регіональних змін у міжнародній торгівлі показує, що на світовому товарному ринку на початку ХХІ-го ст. вже чітко виявляється тенденція до перерозподілу домінантних позицій. Динамічно зростає питома вага Азії, при цьому в даному регіоні Японія поступається позицією головного експортера на користь КНР при підвищенні частки Індії та нових індустріальних держав — «азійських тигрів». Незважаючи на домінування на ринку «високих технологій», стабільною є тенденція до зменшення частки США в світовій торгівлі. Значною мірою вже втрачений потенціал інтеграційного впливу на динамізм зовнішньої торгівлі в групі країн ЄС, навіть при його короткостроковому збереженні після розширення цього міждержавного союзу. Сировинно-енергетична і напівфабрикатна спеціалізація експорту Росії та інших країн СНД не забезпечує суттєве посилення позицій цього регіону на світовому ринку, не зважаючи на штучне зростання їх частки у вартісному складі міжнародної торгівлі при підвищенні цін на енергоносії. За цих умов основним в беззаперечному ствердженні України на світовому ринку може бути лише перехід від екстенсивної до інтенсивної моделі зовнішньоторговельної діяльності, яка повинна базуватися на посиленні поділу праці насамперед у сфері високих технологій та міжнародному обміні результатами їх впровадження у виробництво.

 

Список використаних джерел

1.Зовнішня торгівля України товарами за 1995 рік. - К.: Держкомстат України, 2005.

2.Зовнішньоекономічна діяльність України за 1995 рік. - К.: НДІ статистики, 1996.

3.Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України. - К.: КНЕУ, 2003.

4. Пастухов Б. СНГ, пересекающиеся множества // Международная жизнь. - 2004. - №1. - С. 26-38.

5.Україна в процесах міжнародної інтеграції. - Харків: Форт, 2003.

6.Україна і світове господарство. - К.: Либідь, 2002.

7.Фомичєв В. Н. Международная торговля. - М., Инфра-М, 2000.

8.Хасбулатов Р. П. Мировая экономика: В 2-х т. - Т. П. - М.: Экономика, 2001.

9.International Trade Statistics. China. Export. - Geneve: 1TC, 2003.

10.World Trade Report. 2004. - Geneve: WTO, 2004.

загрузка...
Top