Сучасні підходи до поділу життєвого циклу проекту на фази, стадії та етапи: порівняльна характеристика

Вступ.

1. Сутність життєвого циклу проекту.

2. Основні підходи при поділі реалізації проекту на фази.

3. Інвестиційна та експлуатаційна фази проекту, порівняльна характеристика.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Життєвий цикл проекту — концепція, що розглядає проект як послідовність фаз, подій та етапів, кожна з котрих має свою назву та часові межі. Життєвий цикл проекту є базовим, вихідним поняттям для дослідження проблем реалізації проекту, фінансування робіт, прийняття рішень про доцільність капіталовкладень та деталізації проекту. Незалежно від розміру, обсягу й вартості виконуваних операцій будь-який проект у власному розвитку проходить періоди задуму, підготовки, реалізації, закінчення та ліквідації. Всі ці стани проекту, як правило, поділяються на складові, які дістали назви «фаза», «стадія» та «етап». Сьогодні не існує єдиного підходу до розподілу процесу реалізації проекту на складові елементи. Це пояснюється відмінностями у підходах учасників проекту до поділу проекту на найважливіші відправні точки, які дозволяють планувати, відслідковувати, контролювати та оцінювати розвиток проекту й, якщо необхідно, коригувати його реалізацію.

Життєвий цикл проекту – це час від першої затрати до останньої вигоди проекту. Він відображає розвиток проекту, роботи, які проводяться на різних стадіях підготовки, реалізації та експлуатації проекту. До поняття ЦП входить визначення різних стадій розробки й реалізації проекту.

ЦП являє собою певну схему або алгоритм, за допомогою якого відбувається встановлення певної послідовності дій при розробці та впровадженні проекту. Життєві цикли проекту визначають:

· яка робота має бути зроблена на кожній фазі;

· хто має бути залучений до проекту у кожній фазі. Ступінь деталізації і термінологія опису відповідних процедур залежать від характеру проекту, предметної культури, поставлених завдань, наявних ресурсів і, можливо, уподобань та смаків проектного аналітика.

Реалізація проекту вимагає виконання певної кількості різноманітних заходів і робіт, які для зручності розгляду можна поділити на дві групи: основна діяльність і діяльність із забезпечення проекту.


1. Сутність життєвого циклу проекту

Для досягнення стабільних позитивних результатів проекти повинні бути легко керованими. По-перше, необхідно залучити всіх, хто може виграти при здійсненні проекту, до визначення конкретних цілей проекту і засобів їх досягнення. По-друге, необхідний пошук серед наявних варіантів такого, який би забезпечував економне витрачання ресурсів при реалізації проекту.

Для структуризації проектів існують наступні основні підходи:

1. Управлінський — персонал проекту.

2. Фінансовий — кошти проекту.

3. Виробничо-технологічний — виробничі потужності та технологічне забезпечення проекту.

Проектне управління базується на системному підході. Його реалізує команда проекту. При цьому методи проектного аналізу застосовуються як складова у процесі управління проектом.

Методи управління та аналізу проектів дозволяють:

— визначити цілі проекту і провести його обґрунтування;

— виявити структуру проекту (підділі, основні етапи роботи, які необхідно буде виконувати);

— визначати необхідні обсяги і джерела фінансування;

— підібрати виконавців, в тому числі, через процедуру торгів і конкурсів;

— підготувати й укласти контракти;

— визначити терміни виконання проекту, скласти графік його реалізації, розрахувати необхідні ресурси;

— розрахувати кошторис і бюджет проекту;

— спланувати та враховувати ризики;

— забезпечити контроль за ходом виконання проектутаін.

Принципова модель управління проектами дає вичерпне уявлення про сукупності та взаємозв'язки базових понять проектингу.

Для ефективного управління проектами система повинна бути добре структурована. Сутність структуризації (декомпозиції) зводиться до розбивки проекту і системи його управління на підсистеми і компоненти, якими можна управляти.

Функції управління проектом здійснюються на всіх етапах і фазах управління проектом. Підсистеми управління проектом формуються в залежності від структури предметних областей і елементів проекту, що управляються, відносно самостійних в рамках проекту.

Відмінність підсистем від функцій управління проектом полягає у тому, що підсистеми орієнтовані на предметну область, а функції спрямовані на специфічні процеси, процедури і методи. Управління підсистемою включає виконання практично всіх функцій. Так, планування витрат і контроль витрат базуються на одній і тій же предметній сфері — витратах, а планування витрат і планування якості базуються на однакових процедурах складання планів, сітьовому моделюванні, тощо.

Проте основне місце у наведеній принциповій моделі належить життєвому циклу проекту.

Таким чином, можна визначити, що проектне управління - це процес керівництва та координації людських, матеріальних та фінансових ресурсів протягом життєвого циклу проекту шляхом застосування сучасних методів та техніки управління для досягнення визначених у проекті результатів за складом та обсягом робіт, вартістю, часом, якістю та задоволенню інтересів учасників проекту.

Життєвий цикл проекту (проектний цикл) — проміжок часу від моменту появи, зародження проекту і моментом його ліквідації, завершення. Життєвий цикл проекту є вихідним поняттям для дослідження проблем фінансування робіт по проекту і прийняття відповідних рішень.

Цикл проекту є базовим елементом концепції проектного аналізу. Тоді можна визначити, що життєвий цикл проекту — це час від першої витрати до останньої вигоди проекту. Він відображає розвиток проекту, роботи, які провадяться на різних стадіях підготовки, реалізації та експлуатації проекту. До поняття циклу проекту входить визначення різних стадій розробки й реалізації проекту.

Кожен проект, незалежно від його складності й обсягу робіт, необхідних для його виконання, проходить у своєму розвитку визначені стани:

- відстану, коли «проекту ще немає»,

- до стану, коли «проекту вже немає».

У такому сенсі, проектний цикл являє собою певну схему або алгоритм, за допомогою якого відбувається встановлення певної послідовності дій при розробці та впровадженні проекту.

Ступінь деталізації і термінологія опису відповідних процедур залежать від наступних чинників:

— характеру проекту;

— предметної культури;

— поставлених завдань;

— наявних ресурсів;

— уподобань та смаків проектного аналітика.

В загальному розумінні життєвий цикл проекту формується з:

1. Зародження ідеї проекту. Складання проекту.

2. Реалізації проекту.

3. Отримання результатів реалізації проекту.

Стани, через які проходить проект, називають фазами (етапами, стадіями). Головне у процесі виділення фаз, стадій та етапів проекту полягає у позначенні деяких контрольних точок, під час проходження яких використовується додаткова (зовнішня) інформація і визначаються або оцінюються можливі напрями розвитку проекту. У будь-якому разі, прийнятий поділ відображає взаємодію проекту з середовищем (діючий механізм регулювання економіки країни, політика держави, існуюче становище в економіці тощо).

Універсального підходу до розподілу процесу реалізації проекту на фази не існує. Вирішуючи для себе таке завдання, учасники проекту повинні керуватися своєю роллю у проекті, своїм досвідом і конкретними умовами виконання проекту. Тому на практиці розподіл проекту на фази може бути доволі різноманітним. Необхідно, аби такий розподіл виявляв деякі важливі контрольні точки («віхи»), під час проходження яких проглядається додаткова інформація й оцінюються можливі напрямки розвитку проекту.

Кожна фаза може ділитись на фази наступного рівня (підфази), особливо у великих проектах. Виокремлення додаткових фаз пов'язано з більшою тривалістю робіт по проекту (10-15 років) і необхідністю більш детального узгодження дій учасників проекту.

Реалізація проекту вимагає виконання певної кількості різноманітних заходів і робіт, які для зручності розгляду можна розділити на дві групи:

1. Основна діяльність.

2. Діяльність по забезпеченню проекту.

Такий поділ не є поділом процесу реалізації проекту на фази, оскільки обидві групи діяльності часто збігаються в часі. До основної діяльності зазвичай відносять:

— аналіз проблеми;

— формування цілей проекту;

— базове та детальне проектування;

— виконання будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт;

— здачу проекту;

— експлуатацію проекту;

- ремонт, обслуговування т адемонтажобладнання, тощо.

У свою чергу, діяльність по забезпеченню проекту може бути поділена на:

- організаційну;

— правову;

— кадрову;

— фінансову;

— матеріально-технічну;

— комерційну;

— інформаційну.

Чіткого й однозначного розподілу цих робіт у логічній послідовності та у часі за можливою кількістю проектів не існує (відповідно як і фаз виконання проекту), оскільки визначальними є цілі й умови реалізації проекту.


2. Основні підходи при поділі реалізаціїпроекту на фази

У вітчизняній та зарубіжній літературі з аналізу та управління проектами використовуються різні підходи при поділі реалізації проекту на фази. Існують п 'ять основних підходів до поділу проекту за фазами його життєвого циклу.

1. Підхід за групою «основна діяльність».

У Німеччині переважає підхід, що грунтується на основній діяльності. При цьому використовуються наступні дві фази проекту:

1. Фаза аналізу проблеми, розробки концепції та детального подання проекту.

2. Фаза використання результатів реалізації проекту, ліквідації об'єктів проекту.

2. Підхід «3-фазна російська модель життєвого циклу проекту». У публікаціях деяких російських авторів пропонується розглядати три фази проекту:

1. Концептуальну фазу.

2. Контрактну фазу.

3. Фазу реалізації проекту.

З огляду на запропоноване розрізнення концептуальна фаза має такі стадії:

— розробка концепції проекту,

- оцінка життєздатності проекту,

- планування проекту,

— розробка вимог до проекту,

— вибір і придбання земельної ділянки. Контрактна фаза включає:

— вироблення кваліфікаційних вимог,

- підготовку попереднього завдання на проектування,

- заяву про наміри,

— добір потенційних виконавців,

- оформлення контракту з обраними виконавцями,

- вибір і затвердження остаточного варіанта проекту,

- початок реалізації проекту. Фаза реалізації проекту має дві стадії:

- детальне проектування та поставки;

- будівництво або інсталяція.

3. Змістовний підхід.

Згідно даного підходу життєвий цикл проекту складається з трьох головних змістовних фаз. Визначимо ці фази:

1. Передінвестиційнафаза.

2. Інвестиційна фаза.

3. Експлуатаційна фаза. Передінвестиційна фаза включає у себе:

— концепцію проекту, порядок її розробки та розробку проекту (розробка ідеї, визначення завдань);

— організацію пошуків інвестиційних можливостей;

— етапи підготовки необхідної документації;

— визначення учасників проекту, їх коротка характеристика;

— визначення методики проведення та проведення аналізу проекту;

— оцінку ефективності проектів ТЕО інвестицій;

— складання бізнес-плану проекту (у тому числі за джерелами фінансування).

Важливий аспект передінвестиційної фази — планування. Доволі часто планування виокремлюють навіть в окрему фазу чи підфазу. їй приділяють значну, майже найбільшу увагу.

Інвестиційна фаза включає:

— встановлення правової, фінансової та організаційної основ для здійснення проекту;

— реалізацію інвестицій;

— адміністрування проекту;

— проведення поточного проектного аналізу і контролю витрат;

— завершення проекту;

— отримання фінансового результату або соціального ефекту.

Експлуатаційна фаза є завершальною і вирішаючою. Вона розглядається як у довгостроковому, так і в короткостроковому планах. У короткостроковому плані вивчається можливе виникнення проблем, пов'язаних із застосуванням обраної технології, функціонуванням обладнання або з кваліфікацією персоналу. У довгостроковому плані до розгляду береться обрана стратегія та сукупні витрати на виробництво і маркетинг, а також надходження від продажу. Вона включає приймання, запуск, модернізацію, інновацію.

4. Принциповий підхід.

Більш детальний подальший розподіл суттєво залежить від специфіки проекту. Так, життєвий цикл проекту може поділятися на такі чотири принципові фази:

1. Концептуальна фаза, яка включає:

— розробка ідеї, концепції проекту;

— формування цілей, визначення завдань;

— аналіз інвестиційних можливостей;

— обґрунтування здійсненності, реалізації (ТЕО);

— планування проекту.

Метою першої фази життєвого циклу проекту є його ініціалізація, тобто визначення потреби, аналіз доцільності, описання результату, призначання менеджера проекту та визначення його обов'язків та відповідальності.

Для ділових людей початок проекту пов'язаний з початком його реалізації і початком вкладення грошових коштів на його виконання.

2. Фаза планування і розробки проекту:

— визначення структури робіт і виконавців;

— побудова календарних графіків робіт;

— формування бюджету проекту;

— розробку проектно-кошторисної документації;

— експертизу;

— переговори і укладання контрактів із підрядчиками і постачальниками.


3. Інвестиційна та експлуатаційна фази проекту, порівняльна характеристика

Інвестиційна фаза, або фаза впровадження проекту, передбачає широкий спектр консультаційних і проектних робіт, головним чином у сфері управління проектом. Під час цієї фази виконуються такі пункти:

· установлення правової, фінансової, організаційної бази для здійснення проекту;

· придбання та передача технології;

· придбання землі, будівельні роботи і встановлення обладнання;

· виробничий маркетинг, а також забезпечення постачання та формування адміністрації фірми;

· набір і навчання персоналу;

· здача в експлуатацію й пуск підприємств.

На стадії підготовки і проведення тендерів найбільш важливу роль відіграє широке залучення вітчизняних і міжнародних постачальників сировини, матеріалів, обладнання, які пропонують свою участь у даному проекті. Переговори та укладання угод пов’язані з правовими зобов’язаннями, що виникають при передачі технології, будівництві будівель, закупівлі та встановленні машин й обладнання, а також при фінансуванні. На цій стадії здійснюється підписання угод між інвестором або підприємцем, з одного боку, та фінансовою установою, консультантами, постачальниками сировини та інших ресурсів, з іншого.

Стадія інженерно-технічного проектування передбачає підготовку ділянки, остаточний вибір технології та обладнання, здійснення всього діапазону робіт з планування і складання графіка будівництва, а також підготовку маршрутно-технологічних карт, масштабних креслень та різноманітних схем.

Стадія будівництва містить підготовку ділянки для забудови, спорудження будівель та інші цивільні будівельні роботи, а також поставки й монтаж устаткування згідно з визначеними програмами та графіками.

Виробничий маркетинг безпосередньо аналізує готовність ринку до появи продукту проекту, а також визначає заходи, що сприяють проведенню ефективної збутової політики, організацію просування товару на ринок. На цій стадії визначаються критичний рівень поставок цього продукту, а також можливі методи стимулювання продажу, в тому числі реклама, цінове стимулювання покупців, продавців та посередників.

Набір і навчання персоналу проводиться одночасно з етапом будівництва й може мати вирішальне значення для очікуваного зростання продуктивності та ефективності роботи підприємства. Особливо важлива дана стадія для великомасштабних проектів, що пов’язані із залученням значної кількості робітників, до яких висуваються серйозні вимоги у професійній та кваліфікаційній підготовці. Навчання є невід’ємною частиною інвестиційної фази для проектів, які використовують нові технології, ноу-хау, що потребують особливих навичок у персонала, а також нових прийомів роботи, що підвищують ефективність проектів взагалі.

Здача в експлуатацію і пуск підприємства, як правило, стислий за часом, але технічно важливий період здійснення проекту. Він пов’язує інвестиційну фазу з експлуатаційною.

Здача проекту в експлуатацію охоплює такі види робіт:

· передексплуатаційні перевірки;

· пробні пуски;

· експлуатаційні випробування;

· прийняття.

Для здачі в експлуатацію необхідна поставка ресурсів, матеріалів та робочої сили на будівельну ділянку. Ефективний і збалансований розподіл у часі цих поставок потребує складання графіка здійснення цього процесу. Найбільш простий і популярний метод поділу процесу реалізації проекту на різноманітні дії та визначення тривалості кожної з них називається графіком Ганта. Добре планування й ефективне управління проектом повинні гарантувати, що всі стадії інвестиційної фази будуть здійснені згідно з наміченим регламентом. Для успішного впровадження проекту потрібна ефективна координація різноманітних видів діяльності, яка може бути досягнута тільки за ретельного календарного планування. Для цього використовують метод критичного шляху та метод оцінки й аналізу проекту.

Якщо в передінвестиційній фазі головним критерієм оцінки її успішності є якість та надійність проекту, то на інвестиційній фазі першочергового значення набуває чинник часу, що пов’язано з потребою втримати проект у межах прогнозних даних, які отримані в обґрунтуванні.

Експлуатаційна фаза повинна розглядатися як з точки зору короткотермінових, так і довготермінових засад. Перші стосуються початку виробництва, коли можуть виникати проблеми, пов’язані із застосуванням технології, роботою устаткування або недостатньою продуктивністю праці через нестачу кваліфікованого персоналу. Більшість цих проблем формуються ще у фазі здійснення проекту.

Довготерміновий підхід стосується обраної стратегії та загальних витрат на виробництво й маркетинг, а також надходження від продажів. Ці чинники безпосередньо пов’язані з прогнозом, зробленим в передінвестиційній фазі. Якщо стратегії та перспективні оцінки виявляються помилковими, внесення будь-яких коректив буде не тільки затрудненим, але і вкрай дорогим.

На цій фазі виділяють такі стадії:

· виробнича експлуатація;

· заміна та оновлення;

· розширення та інновації;

· заключна оцінка проекту.

Виробнича експлуатація фактично визначає, наскільки результати проекту відповідають поставленим цілям. Функціонування підприємства у виробничому режимі потребує дотримання контролю за структурою витрат, раціоналізації поточних виробничих і маркетингових витрат, що дозволяє досягти рентабельної роботи, реалізувати фінансову спроможність проекту, яка, в свою чергу, дає змогу отримати плановий прибуток від інвестицій.

Стадія заміни та оновлення відіграє значну роль при реалізації великомасштабних проектів, які мають важливе значення як для окремих підприємств, так і для галузей промисловості, регіонів і країни в цілому. Оскільки процес підготовки та інвестування для таких проектів може тривати не один рік, у момент експлуатації виникає необхідність оновлення процесу, що містить технічну і технологічну перевірку, інвестування або вилучення капіталовкладень, додаткове навчання, введення попереджувального технічного обслуговування та контролю якості, поліпшення фінансового та організаційного управління.

Реабілітаційні дослідження — процес, який дорого коштує та потребує додаткових витрат і роботи кваліфікованих експертів.

Розширення та інновації як складові експлуатаційної фази можливі у випадку, коли необхідно збільшення кількості основної та побічної продукції, що випускається, без змін номенклатури, виробничої програми шляхом додавання нової однотипної продукції і т. ін. Дане розширення можливе за допомогою таких способів:

· удосконалення технології;

· збільшення потужності всього виробництва;

· введення нового змінного графіка роботи;

· підвищення виробничої потужності найслабкіших ланок виробничого ланцюга.

Впровадження нової продукції може призвести до установки нових виробничих ліній всередині існуючого підприємства або, залежно від масштабу виробництва, — до будівництва нових цехів на окремій ділянці. Проте таке розширення вже потрібно розглядати як новий проект.

Заключна оцінка проекту провадиться після реалізації проекту і фактично є ретроспективним аналізом усіх виконаних за проектом робіт. Здійснення оцінки проекту, з одного боку, надає можливості встановити фактори успіху або причини провалу проекту (слугуватиме інформаційною базою для розробки наступних проектних рішень), з іншого боку, — визначити, наскільки ефективно використовувалися ресурси для досягнення поставлених проектних цілей (є основою звіту про витрати коштів для інвесторів та інших учасників проекту).

Заключна оцінка проекту дає змогу відповісти на такі запитання:

Чи були цілі проекту чітко визначеними і чи можливим було їх досягнення?

Чи отримали учасники проекту вигоди, передбачені проектом?

Чи мала місце перевитрата ресурсів (у тому числі фінансових) на підготовку та реалізацію проекту?

Чи досягнуто заплановану норму рентабельності, чи отримали інвестори віддачу вкладеного капіталу?

Найбільш важливим моментом в оцінці проекту є збір інформації, що дозволяє на підставі узагальнення успішного або невдалого досвіду проектних рішень уникнути помилок при підготовці та розробці майбутніх проектів.


Висновки

Розробка проекту може бути представлена у вигляді циклу, який складається з окремих фаз, стадій та етапів і дістав назви «життєвий цикл проекту».

Отже, життєвий цикл проекту — період часу від задуму проекту до його закінчення, який може характеризуватися моментом здійснення перших витрат за проектом (поява проекту) і отриманням останньої вигоди (ліквідація проекту). Проектний цикл поділяють на три фази: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну, які, в свою чергу, розгалужуються на стадії.

Передінвестиційна фаза включає такі стадії: преідентифікація; ідентифікація; підготовка; розробка та експертиза; детальне проектування. На передінвестиційній фазі проводяться дослідження по визначенню інвестиційних можливостей, здійснюється аналіз альтернативних варіантів та попередній вибір проекту, а також підготовка проекту: попереднє обґрунтування і детальна розробка, висновки щодо проекту та рішення про його інвестування.

На інвестиційній фазі проводяться такі роботи: встановлення правової, фінансової, організаційної засад для здійснення проекту; придбання та передача технології, а також основні проектні роботи; придбання землі, будівельні роботи й встановлення обладнання; передвиробничий маркетинг, а також забезпечення постачання та формування адміністрації фірми; набір і навчання персоналу; здача в експлуатацію підприємства.

Експлуатаційна фаза розглядається як з точки зору короткотермінових, так і довготермінових засад. Перші стосуються початку виробництва, коли можуть виникати проблеми чисто технічні й виробничі, а довготерміновий підхід має відношення до обраної стратегії і загальних витрат на виробництво і маркетинг, а також надходження від продажів. Основними стадіями експлуатаційної фази є здача в експлуатацію; заміна і оновлення; розширення та інновації; заключна оцінка проекту.

Тривалість проектного циклу залежить від великої кількості обставин, в першу чергу від виду проекту та його учасників. Суворих обмежень для визначення вартості передінвестиційних досліджень не існує. Ця величина перебуває у взаємозв’язку з такими чинниками: масштаб і природа проекту; вид, межі та глибина передінвестиційних досліджень; категорія замовника та підрядника досліджень; час і зусилля, потрібні для збирання й аналізу інформації. Вартість таких досліджень може оцінюватись у потрібних людино-днях або людино-місяцях. Витрати на передінвестиційні дослідження фінансуються як інвесторами, так і замовниками, іноді й сторонніми організаціями, що зацікавлені в реалізації проекту.


Список використаної літератури

1. Бардиш Г. Проектний аналіз: Підручник / Національний банк України; Львівський банківський ін-т. — 2. вид., стер. — К. : Знання, 2006. — 416с.

2. Верба В. Проектний аналіз: Навч. посіб. / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана. — К. : КНЕУ, 2006. — 236с.

3. Воркут Т. Проектний аналіз: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл., що навч. за напрямом "Транспортні технології". — К. : Український Центр духовної культури, 2000. — 440с.

4. Митяй О. В. Проектний аналіз: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Уманський держ. педагогічний ун-т ім. Павла Тичини. — Умань : РВЦ "Софія", 2008. — 216c.

5. Проектний аналіз / Сергій Олександрович... Москвін (відп.ред.і підгот.). — К. : Лібра, 1998. — 366с.

6. Телишевська Л. Проектний аналіз у схемах: Навч. посібник / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ВД "ІНЖЕК", 2005. — 256с.

7. Чорна М. В. Проектний аналіз: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Харківська держ. академія технології та організації харчування. — Х. : Консум, 2003. — 228с.

8. Шумейко А. Проектний аналіз і управління проектами: Конспект лекцій / Національний авіаційний ун-т. — К. : НАУ, 2003. — 72с.

загрузка...
Top