Статистичні таблиці в аналізі сільськогосподарського виробництва

План

Вступ

  1. Зведення і групування матеріалів статистичного спостереження

  2. Сутність, організація і техніка статистичного зведення

  3. Методологічні питання статистичних групувань та їх значення в економічному дослідженні

  4. Основні завдання і види статистичних групувань

  5. Принципи вибору групувальної ознаки та утворення груп

  6. Статистичні ряди розподілу

  7. Вторинне групування

  8. Статистичні таблиці

  9. Використання статистичних таблиць в аналізі сільськогосподарського виробництва.

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Вибраною темою для написання цієї роботи є „Використання статистичних таблиць в аналізі сільськогосподарського виробництва”, це зумовлено великим значенням цього статистичного елементу в системі зведення і групування матеріалів статистичного спостереження.

Значення статистичних таблиць полягає в тому, що вони дозволяють охопити матеріали статистичного зведення в цілому, значно полегшують їх аналіз, дозволяють без додаткових розрахунків зівставляти різні показники, виявляти ті чи інші характерні особливості досліджуваних явищ (подібність чи відмінність явищ, взаємозв'язок ознак та ін.).

Статистичне спостереження дає велику кількість відомостей про кожну одиницю досліджуваної сукупності. У звітності підприємств з праці приводяться дані про чисельність робітників, нараховану їм заробітну платню і ін. Ці відомості статистика використовує для одержання узагальнюючих показників, що характеризують сукупність в цілому або її окремі частини (чисельність всього населення, в тому числі чоловіків і жінок; чисельність працівників, в тому числі робітників, ІТП, службовців тощо). При цьому зібрані відомості про явища повинні бути науково опрацьовані, приведені в певну систему, підсумовані, узагальнені.

Метою написання цієї курсової роботи є вивчення теоретико-методологічних основ використання статистичних таблиць в системі зведення і групування матеріалів статистичного спостереження, особливості їх застосування в сільському господарстві.

До завдань, які необхідно вирішити при написанні цієї роботи можна віднести :

  1. Аналіз інформаційних джерел (література, періодичні видання, статистична звітність підприємств та ін.);
  2. Визначення рівня деталізації аналізу підприємства сільського господарства;
  3. Визначення пакету прикладних комп’ютерних програм, які використовуватимуться при написанні роботи;
  4. Практичне використання результатів аналізу;
  5. Написання висновків і пропозицій щодо практичного використання статичних таблиць в сільському господарстві.

Вирішуючи деякі з поставлених задач ми проаналізували і визначили перелік інформаційних джерел (Список використаних джерел) та комп’ютерні програми, які ми будемо використовувати при написанні цієї курсової роботи. Це такі програми, як Microsoft Word, Microsoft Excel.

1. Зведення і групування матеріалів статистичного спостереження.

1.1. Суть, організація і техніка статистичного зведення

Статистичне спостереження дає велику кількість відомостей про кожну одиницю досліджуваної сукупності. Наприклад, внаслідок перепису одержують відомості про кожну людину: стать, вік, освіту і ін. У звітності підприємств з праці приводяться дані про чисельність робітників, нараховану їм заробітну платню і ін. Ці відомості статистика використовує для одержання узагальнюючих показників, що характеризують сукупність в цілому або її окремі частини (чисельність всього населення, в тому числі чоловіків і жінок; чисельність працівників, в тому числі робітників, ІТП, службовців тощо). При цьому зібрані відомості про явища повинні бути науково опрацьовані, приведені в певну систему, підсумовані, узагальнені.

Систематизація та підсумовування даних з метою одержання узагальненої характеристики досліджуваного явища за рядом істотних ознак називають статистичним зведенням.

Отже, статистичне зведення - це систематизація одиничних фактів, яка дозволяє вийти на узагальнюючі показники, що стосуються всієї досліджуваної сукупності та її окремих частин, здійснити аналіз та прогнозування досліджуваних явищ і процесів.

Застосування відповідних способів статистичного зведення зумовлено характером і формами розвитку досліджуваних явищ. З їх зміною повинні видозмінюватися і способи здійснення статистичного зведення. Перехід до ринкових відносин об'єктивно змінює принципові підходи до статистичного зведення і групування.

Статистичні зведення розрізняються за рядом ознак: за складністю побудови, місцем проведення і способом розробки статистичних матеріалів.

За складністю побудови зведення поділяють на прості і групові.

Просте підсумкове зведення проводиться без попереднього розподілу одержаних відомостей на групи. При простому зведенні визначають загальний підсумок всіх одиниць сукупності або загальний обсяг досліджуваного показника. Наприклад, для того, щоб одержати загальну чисельність студентів в Україні, достатньо скласти дані про чисельність студентів в усіх вищих навчальних закладах.

Просте зведення застосовується відносно рідко, оскільки досліджувані статистикою масові явища і процеси суспільного життя складні, багатогранні та суперечливі. Наприклад, при загальних відносно непоганих підсумках господарської діяльності всіх промислових підприємств, взятих разом, з поля зору випадають ті, що досягли значних успіхів, і ті, що ледве функціонують, рентабельні і збиткові і т.д. За підсумками простого зведення цього не видно. Для того, щоб виявити кращі і гірші підприємства, необхідно підрахувати підсумки в розрізі окремих груп підприємств, використовуючи групове зведення.

Групове зведення передбачає попередній розподіл одиниць на групи (наприклад, рентабельні і збиткові підприємства). Це дозволяє підрахувати кількість одиниць сукупності і обсяг досліджуваної ознаки у кожній групі. У більшості випадків матеріал спостереження групується за певними ознаками, після чого зводиться. Таким чином, під статистичним зведенням у широкому значенні розуміють складну операцію наукової обробки первинних статистичних даних, яка включає групування матеріалів, розробку системи показників для характеристики типових груп і підгруп, підбиття підсумків в розрізі груп і в цілому по всій сукупності та представлення згрупованих матеріалів у вигляді таблиць.

Виділення однорідних груп є основою статистичного зведення вихідної інформації, неодмінною умовою його наукової обробки і практичного використання у підприємницькій діяльності.

Зведення статистичних матеріалів здійснюється на основі науково розробленої програми.

Вся багатогранна і складна робота, що зв'язана з статистичним зведенням вихідної інформації, поділяється на такі етапи:

  1. визначення завдання статистичного зведення;
  2. вибір групувальної ознаки, кількості груп та величини інтервалу,
    формування груп і підгруп;
  3. перевірка повноти і якості матеріалів спостереження, підбиття підсумків, обчислення необхідних показників для характеристики всієї сукупності та її окремих частин.

За способом здійснення статистичне зведення поділяється на централізоване і децентралізоване

При централізованому зведенні весь первинний матеріал спостереження зосереджується, систематизується і узагальнюється у центральному органі державної статистики - Комітеті статистики України.

При децентралізованому зведенні узагальнення матеріалу здійснюється знизу до верху по ієрархічних сходинках управління, піддаючись на кожній з них відповідній обробці. Отже, при децентралізованому зведенні матеріалів послідовно розробляють відповідні ланки по інстанції за єдиною програмою.

Основною перевагою централізованого зведення є можливість його автоматизації, застосування єдиної методології розробки даних з включенням додаткових групувань та обчислення похідних показників. Проте при централізованому зведенні важче зрівняти первинні дані, збільшуються затрати на його організацію, створюється великий розрив у часі між збиранням даних і результатами їх обробки. Децентралізоване зведення у порівнянні з централізованим оперативніше і дешевше.

В умовах зміни форм господарювання, реальних ринкових відносин принципово змінюються способи зведення статистичної інформації.

По-перше, скорочується загальнодержавна і галузева звітність при одночасному збільшенні обсягу та розширенні різних даних, зв'язаних з підприємницькою діяльністю. Проходить упорядкування способів одержання інформації, її зведення та ефективного використання.

По-друге, розвиваються такі джерела даних, як вибіркове обстеження, одноразові обліки та інші способи одержання відомостей, необхідних для управління діяльністю підприємства.

По-третє, поліпшується координація і регулювання пропорційного територіально-галузевого розвитку суспільства, вдосконалюється зміст централізованої форми зведення.

По-четверте, методи і форми організації статистичної звітності як одного з видів зведення пропонується диференціація різних соціальних типів підприємств (державних, в тому числі: орендних, акціонерних, кооперативних і ін.) з метою одержання реальної оцінки становлення багатоукладності економіки, соціальної структури народного господарства.

В сучасних умовах у зв'язку зі зміною способу збору, обробки та видачі інформації, які здійснюються на базі створення автоматизованих робочих місць з використанням сучасної комп'ютерної техніки, співвідношення у способах зведення змінюється на користь децентралізованого зведення.

1.2. Методологічні питання статистичних групувань та їх значення в економічному дослідженні

Серед методів, які роблять статистику одним з наймогутніших знарядь соціального пізнання, групування є одним з найбільш ефективних. Його значення і роль у статистичному дослідженні випливає з характеру об'єкта статистики. Всі явища суспільного життя, що вивчаються статистикою, відрізняються між собою багатогранністю форм і стадій розвитку, вони складаються з відмінних частин, які володіють специфічними властивостями.

При вивченні кількісної сторони масових суспільних явищ у нерозривному зв'язку з їх якісними особливостями статистика характеризує сукупність явищ у диференціації, в різноманітності їх типів, розглядає взаємозв'язок і співвідношення між ними.

Статистика, спираючись на діалектичну єдність синтезу і аналізу як взаємодоповнюючих один одного способів пізнання, допускаючи певний ступінь абстракції, поділяє велику кількість одиниць досліджуваної сукупності на відмінні між собою, але внутрішньо однорідні частини, об'єднуючи їх у типові групи за певною істотною ознакою. Саме при таких підходах до вивчення соціально-економічних явищ групування виступає важливим методом статистичного дослідження, який дозволяє простежити перехід кількісних змін в якісні, виявити закономірності їх розвитку. Методологічну сутність групування можна сформулювати таким чином: групування - це процес утворення однорідних груп на основі розподілу всієї сукупності досліджуваного явища на окремі групи (частини) за найбільш істотними ознаками.

Отже, в залежності від змісту і форм досліджуваних ознак статистичне групування здійснюється або за допомогою розподілу сукупності на окремі частини, які характеризуються внутрішньою однорідністю і відрізняються між собою рядом ознак, або завдяки об'єднанню окремих одиниць сукупності в групи за типовими ознаками. Наслідком здійснення такого двоєдиного процесу є розподіл об'єкта спостереження на групи.

Маючи дані про сукупність підприємств, можна провести групування за однією або кількома ознаками: за розміром основних фондів, обсягом виробництва, чисельністю працюючих тощо.

Ознаки, за якими проводиться розподіл одиниць певної сукупності на групи, називаються групувальними ознаками або основою групування. Вибір групувальної ознаки проводиться на основі наукового аналізу законів розвитку тих явищ і процесів, за ознаками яких утворюються різні групи.

Особливим видом групувань є класифікації, які широко використовуються у статистиці. Потреба у розробці класифікацій зумовлена різноманітністю атрибутивних ознак при вивченні великої кількості явищ і процесів (класифікації затрат, основних фондів і ін.), що створюють певні труднощі при віднесенні одиниць сукупності до певної групи. За допомогою класифікацій суспільних явищ варіація їх ознак фіксується у певному системному вигляді. Вона виступає у ролі своєрідного статистичного стандарту. З великої кількості такого виду номенклатур в якості прикладу можна навести декілька нині діючих класифікацій: класифікація виробленої продукції, товарів народного споживання, витрат виробництва, обігу, класифікації за професіями тощо.

У зв'язку з переходом до ринкової економіки сьогодні виникає потреба внесення відповідних змін у нині діючі класифікації та створення нових, які відповідали б завданням підприємницької діяльності. Перш за все сюди можна віднести класифікації декларацій доходів окремих осіб чи їх груп, що працюють у різних галузях народного господарства, розширення номенклатури продукції промисловості, класифікації типів покупців за характером попиту, родом занять, величиною і складом сім'ї і інших, сегментації ринку.

В умовах ринку багаторазово зростає потреба у відповідній систематизації і групуванні інформації для характеристики договірних зв'язків між виробниками товарів і підприємствами торгівлі при вивченні місткості і насиченості ринку окремих регіонів конкретними виробами (швейними і пральними машинами, телевізорами, холодильниками, автомобілями тощо), при вивченні інтенсивності вантажопотоків на транспорті і інші.

Значення статистичних групувань полягає в тому, що вони дозволяють виявити об'єктивний стан речей, властивості досліджуваних явищ, одержати інформацію про розміри окремих груп, їх співвідношення в загальній сукупності та про зв'язки між досліджуваними показниками.

1.3. Основні завдання і види статистичних групувань

За допомогою методу групувань статистика вирішує різні завдання. Однак в підсумку всі вони переслідують одну мету - упорядкувати первинний статистичний матеріал, розділити його на окремі групи за істотними варіюючими ознаками. Групування як перша сходинка статистичного аналізу виступає важливою підготовчою стадією для більш глибокого аналізу статистичних матеріалів. У цьому його основне значення і роль у зведенні первинного статистичного матеріалу.

З усієї різноманітності завдань, які вирішуються за допомогою статистичних групувань, прийнято виділяти найголовніших три:

  1. розподіл всієї сукупності на якісно однорідні групи, тобто виділення
    соціально-економічних типів явищ;
  2. вивчення складу досліджуваних явищ і структурних змін;
  3. дослідження взаємозв'язку і залежності між ознаками суспільних
    явищ.

Відповідно до цих завдань виділяють три види групувань: типологічні, структурні, аналітичні Слід зауважити, що наведена класифікація статистичних групувань за завданнями, які вирішуються ними, носять дещо умовний характер, оскільки в практиці статистичної роботи вони застосовуються в комплексі. Це зумовлено багатогранністю процесів, які проходять в суспільному житті.

Типологічне - це групування, за допомогою якого виділяють соціально-економічні типи явищ, визначають істотні відмінності між ними та ознаки, що є спільними для всіх груп. Необхідність проведення типологічного групування зумовлена перш за все потребою теоретичного узагальнення первинної статистичної інформації та одержання на цій основі узагальнюючих статистичних показників. Типологічні групування застосовуються при вивченні розподілу підприємств за формами власності, при розподілі спільного виробництва за економічним призначенням продукції, при групуванні населення за суспільними групами та ін. Прикладом типологічного групування є поділ держав за рівнем затрат праці на виробництво 1 ц сільськогосподарської продукції, (табл. 1.1.).

Одним з найбільш важливих і складних питань типологічного групування є вибір групувальної ознаки чи ознак, істотних для формування типів. Це повинні бути ознаки, які найповніше виражають сутність, якісні характеристики того чи іншого типу явищ. Складність у виборі істотних ознак часто пов'язана з тим, що складні економічні, соціальні, політичні, технічні і інші категорії необхідно перекласти на мову лічильних категорій. Наприклад, для ефективного управління динамікою виробництва важливе значення має групування підприємств на передові, середні і відстаючі. Враховуючи переваги крупних підприємств перед малими, прийнято ділити підприємства на крупні, середні і малі. Але для того, щоб так згрупувати, необхідно відібрати такі статистичні ознаки, які достатньо точно відображали б соціально-економічну сутність названих і інших подібних категорій та виразити їх статистично.

Таблиця 1.1.

Затрати праці на виробництво 1 ц сільськогосподарської продукції в Україні та США (людино-годин)

Вид продукції

Україна

США

Кукурудза (зерно)

1,2

0,12

Картопля

3,1

0,3

Цукрові буряки

0,9

0,11

Молоко

8,5

0,66

Приріст живої ваги ВРХ

48,1

2,43

Приріст живої ваги свиней

34,1

0,88

Яйця (100шт.)

1,0

0,2

Слід зауважити, що типологічні групування відрізняються від структурних лише метою дослідження, за формою ж вони повністю збігаються.

Структурні групування характеризують розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою. Вони використовуються для пізнання явищ суспільного життя, виявлення закономірностей розподілу одиниць сукупності за варіюючими значеннями досліджуваної ознаки, вивчення складу сукупності та структурних зрушень. Структурні групування застосовуються при вивченні підприємств за галузями виробництва, величиною основних виробничих фондів, рівнем механізації виробництва, кількістю працюючих, обсягом продукції; склад населення — за статтю, віком, національністю, освітою та іншими ознаками.

Структурні групування як і типологічні, можуть здійснюватися за атрибутивними і кількісними ознаками. При групуванні за атрибутивною ознакою групи відрізняються між собою не величиною, а характером ознаки. Кількість груп, на які поділяється досліджувана сукупність, часто визначається кількістю різновидностей атрибутивної ознаки. Так, групування працівників за статтю передбачає дві групи, а групування працівників за професіями дозволяє утворення такої кількості груп, скільки є професій.

При здійсненні структурних групувань на основі кількісних ознак необхідно визначити оптимальну кількість груп. При цьому необхідно стежити, щоб не зникли особливості досліджуваного явища.

Прикладом структурного групування може бути розподіл підприємств регіону за кількістю працюючих (табл. 1.2.)

Таблиця 1.2.

Групування промислових підприємств за кількістю працюючих

Групи підприємств за кількістю працюючих працівників

Кількість підприємств

одиниць

в % до підсумку

До 50

662

48,0

51-200

482

34,9

201-500

180

13,0

501-1000

36

2,6

Понад 1000

20

1,5

Разом

1380

100,0

На основі проведеного групування можна зробити висновок про те, що майже половина підприємств - це малі підприємства з чисельністю працюючих до 50 чол., дещо більше третини підприємств з кількістю працюючих від 51 до 200 чоловік. Питома вага підприємств з чисельністю працюючих понад 1000 чоловік складає лише 1,5 відсотка.

Аналітичними називаються групування, за допомогою яких виявляють і вивчають взаємозв'язок між показниками. Структурні групування є описовими, за їх допомогою не можна пояснити причини виявлення закономірностей і їх зміни в часі та просторі. Ці завдання статистика вирішує іншими методами, серед яких основним вважають метод аналітичних групувань.

Всі явища суспільного життя та їх ознаки тісно пов'язані між собою і залежать одне від одного. У підприємницькій діяльності зустрічаються різноманітні взаємозв'язки між ознаками, які можуть виступати в ролі причини або наслідку явища. З них можна виділити такі:

  1. коли в ролі фактора виступає кількісна ознака, а наслідку - якісна
    (стаж роботи і кваліфікація робітника, тривалість договірних зв'язків з
    постачальниками матеріальних ресурсів і їх якістю);
  2. коли в ролі факторної ознаки виступає якісна ознака, а результативної
    - кількісна (наприклад, кваліфікація робітників і продуктивність їх праці);

3) коли в ролі фактора і результату виступають якісні ознаки,
(наприклад, категорії працівників і їх освіта);

4) коли в ролі фактора і результату виступають кількісні показники,
(наприклад, продуктивність праці і середня заробітна плата).

Характерною особливістю аналітичних групувань є те, що кожна група факторної ознаки характеризується середніми значеннями результативної ознаки.

Ступінь впливу факторної ознаки на результативну оцінюється за допомогою дисперсійного аналізу.

1.4. Принципи вибору групувальної ознаки та утворення груп

Всі соціально-економічні явища і процеси відрізняються між собою розмаїттям форм свого розвитку, тому при групуванні виникає питання про вибір тієї ознаки, якій адекватна мета дослідження і характер вихідної інформації. Керуючись теоретичними положеннями економічної науки та враховуючи завдання дослідження, для проведення групування необхідно з великої кількості ознак вибрати визначальні. До визначальних відносять ті ознаки, які найбільш повно і точно характеризують досліджуваний об'єкт, дозволяють вибрати його типові риси і властивості. Наприклад, розмір промислового підприємства може характеризуватися різними ознаками, кожна з яких має певне значення. Серед них найбільш істотною, основною ознакою є вартість основних виробничих фондів, які виражають потенційні можливості, його потужність.

При виборі групувальної ознаки важливим моментом є дотримання умови місця і часу. Все розмаїття ознак, на основі яких можуть здійснюватися статистичні групування, можна класифікувати таким чином:

1) за формою вираження групувальні ознаки поділяються на атрибутивні, які характеризують властивість, якість явищ і не мають кількісного виразу (стать, професія, освіта і інші), та кількісні (варіаційні), які приймають різні цифрові характеристики в окремих одиницях досліджуваної сукупності (кількість працюючих, обсяг виробництва, вартість основних виробничих фондів). Кількісні ознаки при цьому, у свою чергу, можуть бути дискретними (перервними), значення яких виражається цілими числами, між якими не має проміжних значень (розряд працівників) та безперервними, які можуть набувати різного значення в певних межах, тобто виражатися не лише цілими числами, а й дробовими. Так, рівень оплати праці можна показати не лише в гривнях, а й у гривнях з копійками. Коли групування проводиться за ознаками, що мають кількісний вираз, потрібно правильно вирішити питання не лише про кількість груп, а й про вибір інтервалу групування;

  1. за характером коливності групувальні ознаки можуть бути альтернативними - в тих випадках, коли одним одиницям властиві певні параметри якості, а іншим - ні (наприклад, випущена продукція може бути якісною або неякісною), - і варіаційними, які мають велике число кількісних значень (наприклад, розмір підприємств за вартістю основних виробничих фондів, за чисельністю працюючих); за роллю, яку відіграють ознаки у взаємозв'язку досліджуваних явищ, їх поділяють на факторні, що впливають на інші ознаки, і результативні, розмір і динаміка яких формуються під впливом інших ознак. Причому в залежності від об'єктивних умов і мети дослідження ознаки можуть обмінюватися ролями. В одних випадках вони можуть виступати в ролі факторних, в інших - у ролі результативних ознак. Так, величина продуктивності праці, з одного боку, залежить від рівня кваліфікації (розряду) працівника, з іншого - вона є основним чинником збільшення обсягів виробництва, зниження собі вартості одиниці продукції. Отже, у першому випадку показник продуктивності праці виступає у ролі результативної ознаки, в другому - факторної.

Після визначення групувальної ознаки наступним важливим кроком є розподіл одиниць сукупності на групи. І тут постає питання про кількість груп, які необхідно утворити, та величину інтервалу. Ці два моменти взаємопов'язані між собою: чим менша величина інтервалу, тим більша кількість груп і навпаки. Важливою вимогою при вирішенні цього питання є вибір такої кількості груп і величини інтервалу, які дозволяли б більш-менш рівномірно розподілити всі одиниці сукупності в розрізі груп, забезпечили їх представництво і якісну однорідність.

Питання про кількість груп і величину інтервалу необхідно вирішувати з урахуванням багатьох обставин і, перш за все, до уваги повинна братися мета дослідження, значення досліджуваної ознаки, обсяг одиниць сукупності і ін.

Кількість груп у багатьох випадках залежить від того, яку ознаку покладено в основу групування. Так, часто атрибутивні групувальні ознаки визначають кількість груп (групування працівників за освітою, за статтю). Аналогічно розподіляється сукупність за дискретною ознакою, яка змінюється у відносно неширокому діапазоні (при групуванні робітників за розрядами, сімей - за кількістю їх членів).

Інтервали груп використовуються лише при значній коливності дискретної ознаки, при безперервній зміні кількісної ознаки (наприклад, величина середньої заробітної плати, розмір основних виробничих фондів тощо).

Залежно від ступеня коливності групувальної ознаки, характеру розподілу статистичної сукупності застосовують інтервали рівні або нерівні. У тих випадках, коли варіація ознаки проявляється у порівняно вузьких межах і розподіл носить більш-менш рівномірний характер, використовуються рівні інтервали.

Величину інтервалу при групуванні з застосуванням рівних інтервалів визначають за формулою:

Припустимо, що найбільша продуктивність праці робітників цеху складала 180 штук деталей за зміну, а найменша - 60. Розділивши розмах варіації, тобто різницю між максимальним і мінімальним значеннями ознаки (продуктивності праці) на кількість груп (3), визначимо величину інтервалу - 40 штук деталей.

Внаслідок послідовного додавання величини інтервалу до нижньої границі кожної групи одержимо таке групування з рівними інтервалами:

60-100,100-140, 140-180.

Кількість груп тісно пов'язана з обсягом сукупності. Орієнтовно кількість груп при рівних інтервалах можна розраховувати за формулою, запропонованою американським ученим Стерджесом:

n= 1 + 3,322 LqN,

де N - кількість одиниць сукупності.

Отже, при 200 одиницях сукупності кількість груп можна визначити за формулою:

n=l +3,322Lq 200 = 9.

Знаючи розмах варіації досліджуваної ознаки у всій сукупності і кількість груп, які необхідно утворити, величину рівного інтервалу можна визначити за формулою

Однак користуватися цією формулою можна лише в тих випадках, коли досліджувана сукупність досить велика і зміна групувальної ознаки має відносно плавний характер. Механічне застосування наведеної формули може привести до незадовільних наслідків.

У практиці економічної роботи в більшості випадків застосовуються групування з нерівними інтервалами, прогресивно зростаючими або прогресивно спадаючими. Необхідність застосування групування з нерівними інтервалами виникає у тих випадках, коли коливність ознаки має нерівномірний характер і у великих межах. Наприклад, застосовувати рівнозначний інтервал за обсягом виробництва для малих, середніх і крупних підприємств буде неправильно, оскільки різниця в обсягах виробництва навіть у невеликих сумах має вирішальне значення для малих підприємств, тоді як для крупних - неістотне. Потрібно передбачати невеликі інтервали для малих підприємств і більш широкі інтервали - для крупних підприємств.

При обчисленні величини інтервалу та розподілі одиниць об'єкту спостереження на окремі групи важливе значення має точне визначення границь, які у більшості випадків позначаються «від» і «до» для одиниць, включених в дану групу. Наприклад, групи підприємств за кількістю працюючих позначаються так: від 1 до 3 тисяч чоловік, 4-7, 8-11, 12-15 тис. чоловік. Такий підхід дозволяє чітко визначити межі та правильно розподілити одиниці сукупності на групи. Однак у практиці групувань нерідко (при безперервній зміні ознаки) одне і те ж число служить верхньою і нижньою межею двох сусідніх груп. Наприклад, групи працівників підприємств за рівнем продуктивності праці позначаються таким чином: до 100 штук деталей, 100-120, 120-140, 140-160, понад 160 штук деталей. При такій побудові інтервалів питання про віднесення одиниць об'єкту спостереження до тієї чи іншої групи у практиці вирішується двояко: за принципом «включно» до першої групи відноситься робітник, продуктивність праці якого до 100 штук деталей; за принципом «виключно» цей працівник включається до наступної групи 100-120. У практиці застосовуються обидва ці методи, однак перевага надається першому.

Інтервали при групуванні можуть бути відкритими (у них дається одна межа - верхня або нижня) і закритими, (що мають верхню і нижню межі). У наведеному прикладі перший і останній інтервали є відкритими, всі інші -закритими. Потреба у відкритих інтервалах зумовлена великою коливністю досліджуваної ознаки, розкиданістю її кількісних значень.

1.5. Статистичні ряди розподілу

Внаслідок зведення і групування матеріалів статистичного спостереження одержують ряди розподілу, які представляють собою упорядкований розподіл одиниць досліджуваної сукупності на групи за певною ознакою. Вони характеризують склад досліджуваного явища, закономірності його розвитку, дозволяють судити про його однорідність.

Ряди розподілу можуть бути утворені: а) за кількісною ознакою; б) за якісною ознакою. Відповідно розрізняють два види рядів розподілу: а) варіаційні; б) атрибутивні.

Прикладом атрибутивного ряду розподілу може бути розподіл населення України на жінок і чоловіків (табл. 1.З.).

У таблиці наводяться дані про зміни в статевій структурі населення України за ряд років.

Таблиця 1.3.

Характеристика статевої структури населення України

Роки

Всенаселення, млн.чол.

Втомучислі

У% довсьогонаселення

чоловіки

жінки

чоловіки

жінки

1940

41,3

19,7

21,6

48

52

1959

41,9

18,6

23,3

44

56

1970

47,1

21,3

25,8

45

55

1979

49,8

22,8

27,0

46

54

1989

51,7

24,0

27,7

46

54

2001

48,8

23,0

25,8

46

54

Ряд розподілу одиниць сукупності за кількісною ознакою називають варіаційним рядом. Варіаційний ряд складається з двох елементів: варіантів і частот.

Варіантами називають окремі значення варіюючої ознаки.

Частотами називають числа, які показують кількість повторень того чи іншого варіанту. Частоти можуть бути виражені як в абсолютних, так і у відносних величинах (у коефіцієнтній чи відсотковій формі). Сума частот складає обсяг ряду розподілу.

Розглянемо на прикладах способи побудови рядів розподілу за атрибутивною ознакою (табл. 1.4.).

Атрибутивні ряди розподілу показують склад сукупності за певними ознаками.

Понад 80 % промислово-виробничого персоналу підприємства припадає на робітників, решта припадає на інші категорії. Якщо таке групування скласти за два періоди по даному підприємству, то можна виявити структурні зміни у складі промислово-виробничого персоналу.

Таблиця 1.4. Розподіл працівників підприємств за їх категоріями

Групи працівників за їх категоріями

Кількість працівників, чол.

В% до підсумку

Робітники

5649

80,7

Учні

91

1,3

ІТП

973

13,9

Службовці

252

3,6

МОП

28

0,4

Охорона

7

0,1

Разом:

7000

100

Це питання детально розглядатиметься у розділі 8 «Ряди розподілу».

1.6. Вторинне групування

При статистичному дослідженні інколи виникає потреба у проведенні вторинного групування, тобто у перегрупуванні статистичних матеріалів, раніше зведених в групи. Вторинне групування застосовують тоді, коли раніше проведене групування не задовольняє дослідника. Воно проводиться шляхом зменшення або збільшення кількості раніше утворених груп для одержання порівняльних даних в часі і просторі.

Розрізняють два способи вторинного групування:

  1. просте укрупнення інтервалів;
  2. перегрупування за часткою окремих груп в загальному їх підсумку.
    Застосовуючи метод вторинного групування, виходять з припущення

про рівномірний розподіл ознаки всередині інтервалу (див.табл. 3.5.).

Таблиця 1.5.

Групування підприємств двох галузей промисловості за розміром основних виробничих фондів(в % до підсумку)

Галузь I

Галузь II

Групи

підприємств

за вартістю

основних

фондів,

млн.грн.

Кількість

підприємств

Обсяг

продукції

Середньорічна чисельністьпрацюючих

Групи

підприємств

за вартістю

основних

фондів,

млн.грн.

Кількість

підприємств

Обсяг

продукції

Середньорічна

чисельність

працюючих

До 500

27,3

1,5

3,2

До 100

6,4

0,1

0,3

501-5000

42,4

14,6

17,8

101-200

5,6

0,2

0,6

5000 і

більше

30,3

83,9

79,0

201-500

13,3

1,7

2,6

Разом:

100,0

100,0

100,0

501-5000

38,6

9,2

12,6

5001-10000

20,4

17,2

17,3

10001-50000

11,9

27,7

29,0

50001 і

більше

3,8

43,9

37,6

Разом:

100,0

100,0

100,0

Наслідки групування підприємств двох галузей за розміром основних фондів не зіставні, оскільки утворені в кожній з галузей групи підприємств переважно не співпадають між собою. Для того, щоб одержати порівняльні дані з обидвох галузей, необхідно провести перегрупування, взявши за основу групи підприємств за вартістю основних фондів галузі 1.

Наслідки вторинного групування представимо у вигляді табл. 1.6.

Таблиця 1.6.

Групування підприємств двох галузей за розміром основних фондів

Групи

підприємств за

Галузь 1

Галузь II

вартістю основних

фондів, млн.грн.

кількість

підприємств

обсяг

продукції

середньорічна

чисельність

працівників

кількість

підприємств

обсяг

продукції

середньорічна

чисельність

працівників

До 500

27,3

1,5

3,2

25,3

2,0

3,5

501-5000

42,4

14,6

17,8

38,6

9,2

12,6

5001 і більше

30,3

83,9

79,0

36,1

88,8

83,9

Разом:

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

В групу підприємств вартістю основних фондів до 500 млн.грн. увійдуть три перших групи підприємств П галузі промисловості.

У третю групу підприємств з вартістю основних фондів від 5001 і більше увійдуть три останніх групи. Друга група залишається без змін.

Оскільки після перегрупування для обох галузей взято однакові групи, то одержані дані є порівняльними. Зіставлення їх показує, що в розподілі кількості підприємств, обсягу виробництва і середньорічної чисельності працівників між двома галузями істотної різниці не має.

Застосування другого способу вторинного групування (перегрупування за часткою окремих груп в загальному їх підсумку) розглянемо на прикладі (табл. 1.7.).

Таблиця 1.7.

Розподіл робітників за рівнем їх продуктивності праці (дані умовні)

Підприємство І

Підприємство 11

Групи робітників за рівнем продуктивності праці, штук деталей

У % до підсумку

Групи робітників за рівнем продуктивності праці, штук деталей

У % до підсумку

100-120

2

-

-

120-140

3

130-160

15

140-160

12

160- 190

30

160-180

19

190-220

21

180-200

25

220 - 250

15

200 - 220

30

250-280

12

220 - 240

4

280 - 300

7

240 - 260

3

-

-

260 - 300

2

-

-

Разом:

100

Разом:

100

Дані про розподіл робітників за рівнем продуктивності пращ на двох підприємствах неспівставні, оскільки групи мають різні інтервали: 20 штук деталей на 1 підприємстві і 30 штук - на другому.

Для одержання порівняльних даних необхідно їх перегрупувати, утворивши по обох підприємствах групи ідентичної величини інтервалу (40 штук деталей).

Таблиця 1.8.

Розподіл робітників двох підприємств за рівнем продуктивності праці

Групи робітників за рівнем продуктивності праці, штук виробів

Питома вага робітників в % до підсумку

Підприємство 1

Підприємство II

100- 140

5 (2 - 3)

5(10:30х15)

140-180

31 (12 - 19)

30(20:30x15-20:30x30)

180-220

55 (25 - 30)

31(10:30x30+21)

220 - 260

7 (4 - 3)

19(15+10:30x12)

260 - 300

2

15(20:30x12+7)

Разом:

100

100

На основі вторинного групування дані по обох підприємствах приведено у порівняльний вигляд, який дозволяє зробити висновок про те, що на першому підприємстві працівники за рівнем продуктивності праці в основному однорідні. Понад 80 % - це працівники з продуктивністю праці від 140 до 220 штук виробів.

2. Статистичні таблиці

Статистичними таблицями називають спосіб раціонального, наочного, систематизованого викладу і аналізу цифрових характеристик суспільних явищ і процесів.

Статистичні таблиці дозволяють найбільш стисло, компактно, без будь-яких словесних пояснень викласти наслідки зведеної обробки статистичних матеріалів. Це досягається тим, що об'єкти і характеризуючі їх показники розташовуються у певній системі, яка дозволяє внести їх назви у вигляді заголовків.

Значення статистичних таблиць полягає в тому, що вони дозволяють охопити матеріали статистичного зведення в цілому, значно полегшують їх аналіз, дозволяють без додаткових розрахунків зівставляти різні показники, виявляти ті чи інші характерні особливості досліджуваних явищ (подібність чи відмінність явищ, взаємозв'язок ознак та ін.).

Зовні статистична таблиця представляє собою ряд горизонтальних і вертикальних ліній, які перетинаються і утворюють відповідно рядки та графи (колонки), в сукупності складаючи скелет таблиці. Утворені клітини заповнюють відповідною інформацією. Складену, але не заповнену цифрами таблицю називають макетом таблиці.

У будь-якій статистичній таблиці можна виділити статистичний підмет і статистичний присудок.

Статистичним підметом називають те, про що говориться в таблиці. Статистичним присудком називають числові підсумки, які характеризують статистичний підмет.

Як правило, складові елементи досліджуваного об'єкту, які утворюють статистичний підмет, розміщують у лівій частині таблиці, а показники, що формують статистичний присудок, - у правій. Однак зустрічаються випадки, коли статистичний підмет частково або повністю переноситься на місце статистичного присудка. Складена і оформлена статистична таблиця повинна мати загальний, бокові та верхні заголовки. Загальний заголовок розміщується над таблицею і виражає у стислій формі її зміст. Розміщені, як правило, зліва бокові заголовки розкривають зміст рядків підмету, а верхні - зміст граф (статистичного присудка).

У підприємницькій діяльності використовуються різні таблиці, які залежно від побудови статистичного підмета поділяються на три види: прості, групові і комбінаційні.

Простими називаються таблиці, підмет яких не поділяється на окремі групи, а становить перелік будь-яких об'єктів чи територіальних одиниць. За характером матеріалу прості статистичні таблиці поділяються на перелікові, територіальні і хронологічні. У підметі простої статистичної таблиці подається перелік одиниць досліджуваної сукупності. Для прикладу наведемо просту табл. 2.1.

Таблиця 2.1.

Територія області і чисельність населення.

Область

Територія, тис. кв.км.

Чисельність населення, тис.чол.

Густота населення, чол./км.кв.

Івано-Франківська

13,9

1442,9

103,8

Львівська

21,8

2764,4

126,8

Тернопільська

13,8

1175,1

85,2

Всього:

49,5

5382,4

108,7

Часто застосовуються територіально-хронологічні таблиці, в яких присудок містить показники в розрізі років чи кварталів і т.д., а в підметі дається перелік районів чи областей. Наявність такого поєднання у побудові простих таблиць підсилює їх інформаційні можливості. Та все ж цей вид таблиць носить в основному описовий характер, хоча роль їх у висвітленні підприємницької діяльності досить значна.

Груповими називають статистичні таблиці, підмет яких поділяється на окремі групи за однією з істотних ознак.

На основі групових статистичних таблиць одержують більше інформативного матеріалу для аналізу досліджуваних явищ, що зумовлено утворенням у їх підметі груп за певною істотною ознакою.

Комбінаційними називають таблиці, статистичний підмет яких поділяється на окремі групи за двома і більше ознаками, узятими в комбінації.

Найпростішим видом комбінаційної таблиці є така, що показує розподіл населення одночасно за місцем проживання і статтю.

Більш складними є таблиці, частина статистичного підмета яких знаходиться на місці статистичного присудка. Прикладом такої таблиці є розподіл вантажних автомобілів за тривалістю експлуатації і їх пробігом.

Якщо прості таблиці головним чином носять описовий характер досліджуваних явищ, дають інформацію, необхідну для здійснення статистикою контрольно-організаційної функції, то групові і комбінаційні служать в основному для науково-пізнавальної мети - виділення типів та виявлення зв'язків між ознаками явищ.

При побудові статистичних таблиць найбільш відповідальним моментом є розробка присудка, окреслення його змісту, виявлення зв'язків між групувальними ознаками та показниками, що їх характеризують. Лише такий органічний зв'язок цих двох складових робить таблиці єдиним цілим, що дозволяє виконати ряд завдань у статистичному дослідженні. Статистичний присудок, об'єктивно перебуваючи у діалектичному взаємозв'язку з статистичним підметом таблиці, повинен будуватися таким чином, щоб за допомогою системи його показників можна було одержати повну характеристику виділених груп, охарактеризувати їх істотні особливості.

Показники в присудку розміщуються в суворій логічній послідовності. Присудок таблиці повинен являти собою не набір випадкових цифр, а певну систему думок, висловлених мовою цифр.

З точки зору теорії і практики статистики при побудові таблиць необхідно дотримуватися таких правил:

  1. Для того, щоб таблиці були наочними і виразними, вони не повинні бути громіздкими та перевантаженими зайвими деталями. Інколи доцільніше замість однієї великої таблиці побудувати декілька органічно зв'язаних між собою, послідовно розміщених таблиць.
  2. Загальний заголовок таблиці повинен у стислій, виразній формі розкривати зміст таблиці, включаючи відомості про те, до якої території і періоду відносяться наведені у ній дані, одиниці виміру, якщо вони виступають єдиними для всієї сукупності. Заголовки (назви) рядків і граф також повинні бути сформульовані стисло і виразно. Слова у таблиці пишуться повністю, без скорочень. При відсутності загальної одиниці виміру у кожній графі проставляється своя одиниця виміру.
  3. У таблиці повинні бути всі необхідні підсумки: групові і загальні.
  4. Якщо таблиця складається з великої кількості граф, то їх слід нумерувати.
  5. До таблиці необхідно давати пояснення у вигляді посилання, примітки у тих випадках, якщо наведені у ній дані відрізняються між собою певними особливостями, наприклад, є попередніми, відносяться лише до частини якоїсь території, не охоплюють всіх одиниць сукупності тощо.
  6. Відсутність значень ознаки у певних одиниць позначають знаком тире, а відсутність відомостей - трьома крапками.
  7. Аналіз статистичних таблиць логічніше починати з загальних підсумків, які дозволяють одержати загальну характеристику сукупності, після чого можна переходити до вивчення даних окремих строк та граф.

Висновки

При написанні цієї роботи було розглянуто сутність зведення і групування матеріалів статистичного спостереження, сутність, організація і техніка статистичного зведення. Розглянуто методологічні питання статистичних групувань та їх значення в економічному дослідженні, основні завдання і види статистичних групувань, принципи вибору групувальної ознаки та утворення груп, статистичні ряди розподілу та вторинне групування.

Особливу увагу було приділено використанню статистичних таблиць на практиці з використанням матеріалів сільськогосподарського підприємства.

Аналіз матеріалів підприємства виконувався з використанням прикладних комп’ютерних програм MicrosoftWordта MicrosoftExcel, що дало змогу закріпити отримані знання з практичного використання комп’ютерної техніки в економічному аналізі.

3. Використання статистичних таблиць в аналізі сільськогосподарського виробництва

Основним видом діяльності КФХ «Березовское» є вирощування сільськогосподарських культур, у тому числі: пшениця, ячмінь, буряк, гречка, кукурудза, соняшник.

Також господарство займається вирощуванням свиней і КРС. Структура видів діяльності підприємства та реалізації продукції представлені у таблицях 3.1. та 3.2.

У сільському господарстві широко використовуються статистичні таблиці. Як було зазначено вище, статистичні таблиці дозволяють найбільш стисло, компактно, без будь-яких словесних пояснень викласти наслідки зведеної обробки статистичних матеріалів. Це досягається тим, що об'єкти і характеризуючі їх показники розташовуються у певній системі, яка дозволяє внести їх назви у вигляді заголовків.

Розглядаючи роботу сільськогосподарського підприємства „Березівське” ми зіткнулися з широким використанням статистичних таблиць, це перш за все фінансова звітність підприємства, яка використовується для аналізу роботи підприємства (Додатки 1, 2, 3, 4), використання їх в поточній аналітичній діяльності і т.д.

Таблиця 3.1.

Структура видів діяльності:

Вид діяльності

З якого року на ринку

Доход за текущий год

Доход за попередній рік

Тыс.грн.*

%

Тыс.грн.*

%

Вирощування с/г культур

2000

20,6

45,8

678,0

54,6

Тваринництво

2000

21

46,7

58,8

4,7

Промислова продукція

2000

463,4

37,3

Інша продукція, роботи та послуги

2000

3,4

7,5

40,8

3,4

Усього:

45

100%

1241,00

100%

Таблиця 3.2.

Реалізація продукції/товарів:

Найменування продукту/товару

За поточний рік

За попередній рік

У натуральному вираженні

По балансовій вартості

У натуральному вираженні

По балансовій вартості

Тис.грн.

%*

Тис.грн.

%*

Ячмінь

147

106

8,5

Кукурудза

164

91

7,3

Просо

103

42

3,4

Соняшник

7,4

9

20

378

343

27,6

Гречка

8,1

9

20

51

49

4

Озима пшениця

9

4

0,3

Цукровий буряк

0,07

0,2

0,5

340

43

3,5

Сіно

1

0,3

0,7

Солома

8,7

1,1

2,4

Силос

8,8

1

2,2

КРС у живій вазі

5

16,8

1,4

Свині в живій вазі

4,3

20

44,4

8

40,8

3,3

Молоко

1,1

1

2,2

2,4

1,2

0,1

Промислова продукція

Х

Х

463,4

37,3

Роботи і послуги

Х

3,4

7,6

Х

40,8

3,3

Усього:

45

100%

Х

1241,00

100%

* % у структурі реалізованої продукції/товарів (по балансовій вартості)

Виробнича діяльність КФХ «Березовское», як підприємства стосовного до сільського господарства, носить сезонний характер. Основний доход господарство одержує від реалізації вирощеної с/г продукції, реалізація продукції вироблятися після збирання врожаю (серпень-грудень місяці).(таблиця 3.3.)

Таблиця 3.3.

Виробничі потужності:

Найменування виробництва/

Продукту

2003 рік

С начала текущего года

С начала текущего года

Проектна потужність,

у натуральному вираженні

Фактичне завантаження, %

Проектна потужність,

у натуральному вираженні

Фактичне завантаження, %

Проектна потужність,

у натуральному вираженні

Фактичне завантаження, %

Ячмінь затятий

147

Кукурудза

164

Просо

103

Соняшник

378

7,4

Гречка

51

8,1

Озима пшениця

9

Цукор

340

0,07

Сіно

1

Солома

8,7

Силос

8,8

КРС у живій вазі

5

Свині в живій вазі

8

4,3

Молоко

2,4

1,1

Усього:

1207

100

39,5

100

У зв'язку з несприятливими погодними умовами в 2003 році спостерігається недовиконання плану при збиранні врожаю ячменя, буряка, озимої пшениці. План вирощування інших культур перевиконаний (Таблиця 3.4.)

Таблиця 3.4.

Виконання виробничого плану

Найменування виробництва

2003 рік

З початку поточного року

План

Факт

Виконання,

%

План

Факт

Виконання,

%

У натуральному вираженні

Грн.

В натуральном выражении

Грн.

У натуральному вираженні

Грн.

В натуральном выражении

Грн.

Ячмінь затятий

250 т

87,5

147 т

106,0

121

Соняшник

200 т

200,0

378 т

343,0

172

3

3

7,4

9

300

Цукровий буряк

2070т

225,6

340 т

43,0

19

0,07

0,2

Кукурудза

160 т

56,0

164 т

91,0

163

Озима пшениця

1302т

651,0

9

4

0,6

Гречка

16т

16,0

51

49,0

3,1

5

5,5

8,1

9

180

Просо

10т

3,0

103

42

1400

Сіно

1

0,3

Солома

8,7

1,1

Силос

8,8

1

КРС у живій вазі

5

16,8

5

16,8

100

Свині в живій вазі

8

40,8

8

40,8

100

3

18

4,3

20

111

Молоко

2

1

2,4

1,2

120

0,5

0,3

1,1

1

333

Промислова продукція

Х

100,0

Х

463,4

463

Х

Роботи і послуги

Х

50,0

Х

40,8

81,6

Х

5

Х

3,4

68

Усього:

Х

1447,7

Х

1241

85,7

31,8

45,0

142

КФХ “Березівске” робить реалізацію всієї с/г продукції, що воно вирощує, у т.ч. соняшник, ячмінь, пшениця, буряк, кукурудза.

Таблиця 3.5.

Аналіз залишків готової продукції (товарів) за попередній рік (на початок кожного кварталу)

Продукція*/місяць

01.01.03

01.04.03

01.07.03

01.10.03

У середньому

Озима пшениця

40

37

38,5

Кукурудза

5

5

Просо

2

21

11,5

Гречка

3

6

4,5

Ячмінь

24

30

27,0

Соняшник

7

32

19,5

Цукор

116

98

90

101,33

У середньому:

196

135

90

89

У цих таблицях представлено методику групування показників на прикладі матеріалів ФГ „Березівське. Використання на підприємстві таблиць дозволяє охопити матеріали статистичного зведення в цілому, значно полегшуючи їх аналіз, дозволяє без додаткових розрахунків зівставляти різні показники, виявляти ті чи інші характерні особливості досліджуваних явищ (подібність чи відмінність явищ, взаємозв'язок ознак та ін.).

Висновки

Систематизація та підсумовування даних з метою одержання узагальненої характеристики досліджуваного явища за рядом істотних ознак називають статистичним зведенням.

Отже, статистичне зведення - це систематизація одиничних фактів, яка дозволяє вийти на узагальнюючі показники, що стосуються всієї досліджуваної сукупності та її окремих частин, здійснити аналіз та прогнозування досліджуваних явищ і процесів.

Застосування відповідних способів статистичного зведення зумовлено характером і формами розвитку досліджуваних явищ. З їх зміною повинні видозмінюватися і способи здійснення статистичного зведення. Перехід до ринкових відносин об'єктивно змінює принципові підходи до статистичного зведення і групування.

Статистичні зведення розрізняються за рядом ознак: за складністю побудови, місцем проведення і способом розробки статистичних матеріалів.

За складністю побудови зведення поділяють на прості і групові.

Статистичні таблиці дозволяють найбільш стисло, компактно, без будь-яких словесних пояснень викласти наслідки зведеної обробки статистичних матеріалів. Це досягається тим, що об'єкти і характеризуючі їх показники розташовуються у певній системі, яка дозволяє внести їх назви у вигляді заголовків.

Значення статистичних таблиць полягає в тому, що вони дозволяють охопити матеріали статистичного зведення в цілому, значно полегшують їх аналіз, дозволяють без додаткових розрахунків зівставляти різні показники, виявляти ті чи інші характерні особливості досліджуваних явищ (подібність чи відмінність явищ, взаємозв'язок ознак та ін.).

Зовні статистична таблиця представляє собою ряд горизонтальних і вертикальних ліній, які перетинаються і утворюють відповідно рядки та графи (колонки), в сукупності складаючи скелет таблиці. Утворені клітини заповнюють відповідною інформацією. Складену, але не заповнену цифрами таблицю називають макетом таблиці.

Також, при написанні курсової роботи було проаналізовано матеріали підприємства, що дало змогу практично закріпити вивчений матеріал.

Список використаних джерел

  1. Бек В.Л. Теорія статистики: курс лекцій. Навчальний посібник- Київ: ЦУЛ,2003.-288с.
  2. Герасименко С.С., Головач А.В., Єріна A.M. та ін. Статистика. — Київ: КНЕУ, 1998.
  3. Ефимова М.Р. идр. Теория статистики. — Москва: ИНФРА — 1998.
  4. Єріна А.М„ Пальян З.О. Теорія статистики. Практикум.—Київ: "Знання", 1997.
  5. Кулинич О.І. Теорія статистики. — Київ: Вища школа, 1992.
  6. Лапішко М.Л. Основи фінансово-статистичного аналізу економічних процесів. — Львів: "Світ", 1995.
  7. Статистика: Підручник. / 2-ге вид. переробл. і доповн. за наук, ред. д.е.н. С.С. Герасименка — К.: КНЕУ, 2000.
  8. Статистика. Підручник. / За ред. А.В. Головача. — К.: Вища школа, 1993.
  9. Статистика. Збірник задач. / За ред. А.В. Головача. — К.: Вища школа, 1994.
  10. Теорія статистики: Навчальний посібник / Вашків П.Г., Пастер П.І., Сторожук В.П., Ткач Є.І. — К.: Либідь, 2001.
  11. Тринько Р.І. Теорія статистики. — Львів, 1998.

загрузка...
Top