Системи обробки економічної інформації

1. Основні поняття теорії систем. Властивості та класифікація систем.

2. Призначення та принципи побудови автоматизованих банківських систем (АБС). Функціональний склад АБС. Коротка характеристика функціональних підсистем АБС.

3. Склад інформаційного забезпечення АІС управління трудовими ресурсами.

4. Штрихове кодування інформації. Поняття, призначення, структура сучасних штрих кодів.

Список використаної літератури.


1. Основні поняття теорії систем. Властивості та класифікація систем

Фундаментальним поняттям системного аналізу і таких засадних теоретичних дисциплін, як теорія систем, кібернетика, дослідження операцій, є поняття «система». Незважаючи на інтуїтивну зрозумілість та велику важливість цього терміна для наукових досліджень, донині не існує загальноприйнятого його визначення.

Огляд різних трактувань поняття «система» показує, що можна виділити такі основні пов’язані з ним змістові аспекти:

· найпоширенішим, але й найвужчим є «інженерне» розуміння системи як взаємозв’язаного набору елементів та способів їх з’єднання, які слугують певній меті;

· у «конструкторському» розумінні «система» подається як проектування та створення певного комплексу методів і засобів, які дослідник або розробник застосовує для досягнення певної мети, для виконання свого завдання;

· в науково-дослідницькому трактуванні «система» уявляється як загальна методологія дослідження процесів і явищ, що відносяться до певної галузі людських знань;

· у теоретико-пізнавальному аспекті «система» розуміється як спосіб мислення.

У теоретико-пізнавальному аспекті можна виділити три можливі аспекти розгляду систем:

- система розглядається як взаємопов’язаний комплекс матеріальних об’єктів (такий підхід зручний, головно, при дослідженні природних об’єктів або процесів матеріального виробництва);

- система включає, з одного боку, набір матеріальних об’єктів, а з іншого інформацію про їхній стан (такий підхід застосовується при описуванні процесів управління матеріальним виробництвом);

система розглядається чисто в інформаційному аспекті як комплекс відношень, зв’язків, інформації (такий підхід прийнятий у теоретичних дослідженнях, за описування соціальних відносин та процесів управління).

Елементом системи називають її частину, яка виконує специфічну функцію і є неподільною з погляду завдання, що розв’язується. Внутрішня структура елементів не є предметом системного аналізу. Важливі лише властивості елемента, які визначаються його взаємодією з іншими елементами системи та справляють вплив на поведінку системи.

Слід зауважити, що поділ системи на елементи та саме поняття елемента є певною мірою відносними й умовними.

Між елементами довільної системи та між різними системами існують зв’язки, за допомогою яких вони взаємодіють між собою. Ці зв’язки можуть виражатися в обміні речовиною, енергією чи інформацією між взаємодіючими системами або елементами. Система може мати зовнішні та внутрішні зв’язки. Зв’язки можуть бути також як прямими, так і зворотними.

Системи мають зовсім нові якості, які відсутні у її елементів. Ці якості виникають саме завдяки наявності зв’язків між елементами. Саме за допомогою зв’язків здійснюється перенесення властивостей кожного елемента системи до інших елементів.

Загалом під структурою комп’ютерної ІС розуміють характеристику внутрішнього стану системи, опис постійних зв’язків між її елементами.

При описуванні ІС використовують кілька видів структур, які різняться типами елементів та зв’язків між ними, зокрема функціональні, технічні, організаційні, документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні структури.

Функціональна структура – це структура, елементами якої є підсистеми (компоненти), функції ІС або її частини, а зв’язки між елементами – це потоки інформації, що циркулює між ними під час функціонування ІС.

Технічна структура – це структура, елементами якої є обладнання комплексу технічних засобів ІС, а зв’язки між елементами відбивають інформаційний обмін.

Під організаційною структурою розуміють структуру, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв’язки між елементами – інформаційні, субпідрядності та взаємодії.

Документальна структура – це структура , елементами якої є неподільні складові і документи ІС, а зв’язки між елементами – взаємодії вхідності і субпідрядності.

2. Призначення та принципи побудови автоматизованих банківських систем (АБС). Функціональний склад АБС. Коротка характеристика функціональних підсистем АБС

В Україні автоматизація банківських технологій в нових ринкових умовах почала проводитися з початку 1990–их років, коли з’явилися перші комерційні банки. Відразу ж на ринку програмного забезпечення для банківської справи засобів з’явилося ряд зарубіжних та вітчизняних фірм-розробників, що його заповнили. Розвиток процесу автоматизації обумовив появу різноманітних автоматизованих банківських систем, що пояснюється не тільки великою кількістю фірм-розробників, але і широким спектром функцій, які банки виконують, різноманітністю структур і розмірів банківської справи.

Створення і функціонування автоматизованих банківських технологій базується на системотехнічних принципах, які відображають найважливіші положення теоретичної бази, яка охоплює ряд суміжних наукових дисциплін і напрямів, таких, як економічна кібернетика, теорія систем, теорія інформації, економіко-математичне моделювання банківських ситуацій і процесів, аналіз і прийняття рішень.

Банківські технології, як інструментарій підтримки і розвитку банківської справи, створюються на основі таких базових принципів:

· комплексний підхід в охопленні широкого спектру банківських функцій з їх повною інтеграцією;

· модульний принцип побудови, який дозволяє легко настроювати конфігурацію систем під конкретне замовлення з можливим нарощуванням;

· відкритість задіяних технологій, які здатні взаємодіяти з різноманітними зовнішніми системами (системами телекомунікацій, фінансового аналізу та іншими), та забезпечувати вибір програмно-технічної платформи і сумісність на інші апаратні засоби;

· гнучкість налагодження модулів банківської системи і їх адаптація до потреб і умов діяльності конкретного банку;

· масштабованість, яка передбачає розширення і вдосконалення функціональних модулів системи в ході розвитку бізнес - процесів (наприклад, підтримка роботи філіалів і відділень банку, поглиблення аналізу, тощо);

· багатокористувацький доступ до даних в реальному часі та реалізація функцій в єдиному інформаційному просторі;

· моделювання банку і його бізнес – процесів, можливість алгоритмічних надбудов бізнес – процесів;

· неперервний розвиток і вдосконалення системи на основі її реінженерінг бізнес – процесів.

Інформаційна інфраструктура автоматизованої банківської системи.

Створення та вибір банківських інформаційних систем базується на плануванні всіх систем, що пов’язані з функціонуванням повної інфраструктури банку, побудованої на інформаційних технологіях. Під інформаційною інфраструктурою автоматизованої банківської системи (АБС) розуміють сукупність, співвідношення і змістовне наповнення окремих складових процесів діяльності банку на основі автоматизації банківських технологій. В інфраструктурі, крім концептуальних складових, виділяють підтримуючі і функціональні підсистеми. До підтримуючих підсистем відносять інформаційне забезпечення, технічне оснащення, системи зв’язку і комунікацій, програмні засоби, системи безпеки, захисту і надійності. Функціональні підсистеми реалізують банківські послуги, бізнес – процеси та будь-які комплекси задач з сфери змістовної чи предметної спрямованості банківської діяльності. Крім цього створення автоматизованих банківських технологій поряд із загальносистемними (системотехнічними) принципами вимагає врахування особливостей структури, специфіки і обсягів банківської діяльності. Це відноситься до підтримки взаємодії всіх підрозділів банку, яка вимагає створення багаторівневих і багатосекційних систем (головний банк, його відділи, філіали, обмінні пункти, зовнішні структури) із складними інформаційними зв’язками прямих і зворотних напрямків. Характерною особливістю банківських технологій є різноманітність і складність видів забезпечення автоматизації діяльності банку.

Інформаційне забезпечення, його організація визначаються складом об’єктів конкретної предметної ділянки, задач, даних і сукупністю інформаційних потреб всіх користувачів автоматизованої банківської системи. Позамашинне і внутрішньомашинне інформаційне забезпечення містить повний набір показників, документів, класифікаторів, файлів, баз даних, баз знань та методів їх використання в банківській роботі, а також способи представлення, нагромадження, збереження, перетворення, передачі інформації, прийняті в конкретній системі для задоволення будь-яких інформаційних потреб всіх категорій користувачів в заданій формі в потрібний час. Основним напрямком організації внутрішньомашинного інформаційного забезпечення є технологія баз і банків даних. Найважливішими вимогами до баз даних є забезпечення багатьох користувачів можливостями роботи з даними в реальному масштабі часу; підтримання можливостей обміну інформацією, які включають експорт-імпорт даних в різних форматах та безпеку зберігання і передачі банківської інформації, збереження цілісності інформації у випадку відмови апаратури.

3. Склад інформаційного забезпечення АІС управління трудовими ресурсами

Однією з умов автоматизованого розв’язування економічних задач з управління трудовими ресурсами є розробка їх інформаційного забезпечення (ІЗ).

Проектні рішення з організації ІЗ представляються в таких документах:

· опис інформаційного забезпечення;

· опис організації інформаційної бази (ІБ);

· опис системи класифікації та кодування;

· креслення форми документа (відеограми);

· опис масиву інформації;

· перелік вхідних і вихідних повідомлень і т.ін.

Опис організації ІБ проводиться окремо для позамашинної та машинної інформаційних баз. При цьому подаються склад, структура та організація ведення ІБ.

Структури даних в ІБ визначаються поняттями «реквізит (поле)», «показник (запис)», «масив (файл)», «база даних».

Реквізити — це елементарні частини даних, які розподіляються на ознаки й основи. Реквізити основи відображають кількісний бік предметів і явищ, реквізити ознаки — їх якісний бік. Над реквізитами ознаками здійснюються логічні (упорядкування, пошук, групування тощо), а над реквізитами основами — арифметичні операції. Поле — це реквізит, записаний у кодах конкретної ЕОМ на машинний носій.

Показник складається з реквізитів, а запис — з полів, що містять різноманітні характеристики об’єкта або процесу. У записах обов’язково встановлюється послідовність розміщення полів (структура запису), довжина (сума символів полів запису), формат (постійної, змінної і невизначеної довжини) та ін.

Набір упорядкованої множини записів, які стосуються певного об’єкта або процесу господарської діяльності, називається інформаційним масивом (файлом). Записи в масиві розташовуються в порядку збільшення або зменшення певного реквізиту ознаки, який називається «ключом».

Кожному масиву присвоюється ім’я, певний спосіб організації записів у масиві (послідовний, індексно-послідовний, прямий), ознака упорядкування записів тощо.

База даних — частина машинної ІБ, яка виокремлена для реалізації певної функції ІС і містить сукупність масивів. Автоматизоване керування БД здійснюється програмними засобами, які відомі під назвою «Системи управління базами даних» (СУБД).

Складовою організації інформаційного забезпечення ІС в УТР є розробка систем класифікації та кодування економічної інформації з праці.

Розробка починається з визначення загального переліку об’єктів, які підлягають класифікації та кодуванню, і вибору насамперед методу класифікації кожного об’єкта управління (з урахуванням його особливостей). Після цього з обліком загальної кількості позицій і структури ознак об’єктів, ступеня їх стійкості та сфери застосування вибирається метод кодування і встановлюється довжина коду. Кожному об’єкту присвоюється індивідуальний код, а їх загальний перелік оформляється у вигляді довідників-класифікаторів. Фрагмент класифікатора професій робітників наведено в табл. 1.

4. Штрихове кодування інформації. Поняття, призначення, структура сучасних штрих кодів

Штрихові системи кодування як метод маркування товарів з’явилися в середині 60-х років ХХ століття у США та інших економічно розвинених країнах світу для ідентифікації руху величезних мас товарів на всьому шляху від виробника до споживача. В Україні штрихове кодування товарів було введено Постановою Кабінету Міністрів від 29 травня 1996р. №574 з метою створення умов для впровадження в Україні інформаційних технологій автоматизованої ідентифікації та електронного обміну даними і створення інформаційної бази для контролю та управління товарно-грошовим обігом в державі. У серпні 1996р. Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України затвердило положення про штрихове кодування товарів. Кодування товарів та одиниць обліку підприємницької діяльності здійснюється Асоціацією Товарної Нумерації України “ЄАН-Україна”.

Сучасні методи організації виробничих процесів передбачають максимальну автоматизацію обліку та контролю. Введення даних вручну з клавіатури забирає багато часу, крім того, існує велика вірогідність введення помилкових даних.

Вирішити проблеми, пов'язані з ручним вводом даних допомагають штрихові коди.

Штриховий код являє собою послідовність штрихів та проміжків визначеного розміру, за допомогою яких кодуються цифри, букви та інші символи. Закодовану в штриховому коді інформацію можна автоматично зчитати за допомогою спеціальних пристроїв - сканерів штрихового коду. Кожна цифра або буква в штриховому коді відображається комбінацією штрихів та проміжків за чітко визначеними правилами. Під час зчитування сканер вимірює світло, відбите від темних та світлих ділянок штрихового коду.

Кожний штриховий код будується за визначеними заздалегідь стандартними правилами. Сукупність таких правил називається символікою штрихового коду (або штрихкодовою символікою). Штрихкодова символіка передбачає певні правила кодування кожного символу (цифри, букви тощо), встановлює вимоги до друку та зчитування штрихкодових позначок.

Штрихове кодування основується на застосуванні двійкової системи числення: інформація запам’ятовується як послідовність нулів і одиниць, причому широкі полоси (темні чи світлі) означають 1, вузькі – 0, тому штриховий код являє собою послідовність полос: світлих чи темних, вузьких чи широких, нанесені на різні носії інформації (папір, самоклеювана плівка, кераміка, пластмаса тощо).

В даний час використовується кілька видів штрихових кодів.

В США і Канаді застосовується код UPC, тому українські товари, що поставляються в ці країни, повинні мати даний код.

На основі коду UPC в Європі створена міжнародна система товарної нумерації EAN. Система EAN – це міжнародний стандарт для ідентифікації товарів, послуг та розташування, автоматизованої ідентифікації на основі штрихових кодів та електронного обміну даними – EDI – Electronic Data Interchange.

Система EAN базується на трьох основних технологіях:

- ідентифікаційні номери (коди EAN) – ідентифікують товари, послуги і розташування та є ключами доступу до інформації;

- штрихові коди EAN – дозволяють автоматизувати введення, відображення та зчитування як ідентифікаційних номерів, так і іншої інформації стосовно товарів;

- стандарт EAN для EDI – EANCOM – забезпечує електронний обмін даними (документами) між діловими партнерами у стандартизованому форматі.

Ці технології створено для підвищення ефективності ділових процесів у виробництві, розподілі і продажу товарів та наданню послуг. Застосування системи EAN стосується в першу чергу автоматизації касових операцій, операцій відвантаження та приймання товарів, інвентаризації, автоматичного замовлення та аналізу продажу.

Здавалося б, величезна кількість різних видів штрихових кодів повинна передбачати широкі можливості для застосування автоматичної ідентифікації. Насправді все не так просто, як може показатися на перший погляд.

Використання штрихових кодів тісно пов'язане з технічними можливостями: обладнання у того, хто зчитує штриховий код, повинно бути здатне правильно обробити саме той штриховий код, що надійшов від партнера. Також, необхідно, щоб всі дані, подані в штриховому коді, були безпомилково зрозумілі та інтерпретовані автоматизованою системою. Але у відкритому торговому середовищі немає можливості погоджувати з кожним партнером формат і призначення даних в штрихових кодах. Тому у всьому світі штрихове кодування здійснюють за єдиною системою стандартів - Системою GS1.

Теоретично, ідеально було б для всіх потреб використовувати одну універсальну символіку штрихового коду. Проте кожна із існуючих розроблених на сьогодні символік має технічні обмеження. Тому система GS1 передбачає використання декількох штріхкодових символік, кожна з яких має свої правила застосування.

В Україні використовуються кілька видів штрихових кодів EAN:

EAN/UPS – застосовується для маркування одиниць обліку, що обліковуються через касові апарати;

ITF – штрихкодова символіка, застосовується для маркування товарів, які не призначені для проходження через касові апарати. Більш придатна для друку на поганої якості носіях (транспортних упаковках, гофрокартоні тощо);

UCC/EAN–128 – сучасний, найбільш досконалий, компактний та надійний алфавітно-цифровий код для кодування алфавітно-цифрової інформації, що дозволяє доповнювати одні дані іншими, пов’язуючи їх в один символ. Код не має фіксованої довжини. Додатково до основної функції, пов’язаною з ідентифікацією товарів, код забезпечує стандартизацію даних про терміни придатності товарів, ідентифікацію партій і серій товарів, ідентифікацію окремих транспортних одиниць, одиниць і точності вимірювання, шифрів місць походження, а також стандартизацію іншої інформації, якою підприємства обмінюються між собою;

EAN-13 – тринадцятирозрядний код, що застосовується для одиниці постачання, що містить різні товари. Структура коду: перші три цифри, як правило, означають країну-виробника, наступні чотири цифри – код підприємства-виробника, далі п’ять цифр – код продукту, остання цифра – контрольне число. Крайні і центральні штрихи є довшими;

EAN-14 – чотирнадцятирозрядний код з прямокутним контуром. Аналогічно попередньому він складається з 13 розрядів тієї ж послідовності та одного додаткового знаку, що ставиться першим і відображає специфіку упаковки (1 – групова упаковка, 2 – упаковка партій в контейнер і т.д.)

Система EAN застосовується в будь-якому виді діяльності, де є потреба в обліку, контролі та управлінні рухом одиниць обліку та електронній передачі даних. Вона дозволяє автоматизувати ці процеси, зменшити кількість ручної праці та затрати часу, підвищити швидкість, точність та ефективність виконання.

Кодуванню т маркуванню підлягають деталі, вузли, комплектуючі і т.ін. з метою автоматизації виробництва; готові вироби для зберігання і транспортування; технологічні та комерційні документи.

Кодування та маркування виду послуг, їх вартості та термінів оплат дозволяє автоматизувати облік надання послуг та контроль їх оплати. Для маркування документів коди використовують з метою контролю їх проходження та автоматизованого доступу до електронних копій в базах даних.

Застосування технологій EAN штрихового кодування та електронного передавання даних EDI дозволяє створити комплексну автоматизовану систему обліку та контролю руху товарів. Така система може містити сервер системи обліку, електронні контрольно-касові апарати, ваго-касові та ваго-вимірювальні комплекси, принтери та сканери штрихових кодів.

Мета штрихового кодування інформації полягає у відображенні таких інформаційних властивостей товару, які забезпечують реальну можливість простежити за їх рухом до споживача, що пов’язано з підвищенням ефективності керування виробництвом.

Система штрихового кодування інформації — це сукупність виду штрихових кодів і технічних засобів нанесення на носії, верифікації якості печатки, зчитування з носіїв, а також попереднього оброблення даних.

Штрихове кодування є одним із типів автоматичної ідентифікації, що використовує метод оптичного зчитування інформації. Воно ґрунтується на принципі двоїчної системи числення; інформація запам’ятовується як послідовність 0 і 1. Широким лініям і широким проміжкам привласнюється логічне значення 1, вузьким — 0. У зв’язку з цим штрихове кодування — це спосіб побудови коду за допомогою чергування широких і вузьких, темних і світлих смуг.

Потребу запровадження штрихових кодів продиктовано надзвичайно великим обсягом постачань, територіальною розкиданістю взаємозалежних організацій і підприємств, недостатньою інформацією про властивості товару на його упакуванні та в супровідній документації, браком достовірної та своєчасної інформації про надходження товару до покупця.

Використання штрихових кодів забезпечує діяльність виробників і споживачів на товарному ринку використання єдиного коду, захист споживача від несумлінності виготовлювачів продукції, керування потоками інформації, а також обмін інформацією як усередині організації, так і між організаціями за допомогою методів і засобів електронного обміну даними.

Для зчитування штрихового коду з носіїв інформації використовуються сканувальні пристрої різного типу.

Типова технологія використання системи штрихового кодування в Україні магазинами типу «супермаркет» розглядається на прикладі процесу оформлення надходження товарів та його продажу покупцям. Надходження товару супроводжується накладною. Прийнятий товар вводиться з накладних у комп’ютер.

Список використаної літератури

1. Лавінський Г. Автоматизовані системи обробки економічної інформації: Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закладів / Гліб Володимирович Лавінський (ред.). — К. : Вищ. школа, 1995. — 287с.

2. Писаревська Т. А. Інформаційні системи в управлінні трудовими ресурсами: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. — 252 с.

3. Ситник В. Ф., Писаревська Т. А., Єрьоміна Н. В., Краєва О. С. Основи інформаційних систем: Навч. посібник / За ред. В. Ф. Ситника. — К.: КНЕУ, 1997. — 252 с.

4. Черняк О. Системи обробки економічної інформації: Підручник. — К. : Знання, 2006. — 448с.

загрузка...
Top