Порядок здійснення розрахунків за експортно-імпортними операціями

1. Умови здійснення експортно-імпортних операцій господарюючими суб’єктами і організація міжнародних розрахунків.

2. Економіко-організаційний механізм розрахунків за експортно-імпортними операціями.

3. Методика оцінки ефективності вибору методів платежів і форм розрахунків за експортно-імпортними операціями.

Висновки.

Список використаної літератури.


1. Умови здійснення експортно-імпортних операцій господарюючими суб’єктами і організація міжнародних розрахунків

Міжнародна торгівля є прибутковим, але складним видом діяльності з підвищеним ризиком, що потребує спеціальних, систематизованих знань. Продавці і покупці, які беруть участь в експортно-імпортних операціях, мають різні інтереси, у тому числі з питань вибору форм, методів і визначення умов розрахунків. Від правильного їх вибору та застосування, залежать швидкість і гарантія оплати, розмір витрат, пов’язаних із здійсненням розрахунків, запобігання збитків.

Дослідження сучасних умов здійснення експортно-імпортних операцій вітчизняними суб’єктами господарювання дозволили прийти до висновку, що найбільший вплив на їх розвиток має правове середовище ЗЕД. Визначено, що правове середовище ЗЕД в Україні досить нестійке; динаміка змін підзаконних актів робить процес довготермінового планування ЗЕД ризикованим; у галузі регулювання експортно-імпортних операцій в Україні високий рівень ймовірності зміни умов здійснення зовнішньоекономічних контрактів.

З метою збереження динаміки сталого зростання українські суб’єкти господарювання мають стати інвесторами на міжнародних ринках. Доведено, що відкриття виробництва за кордоном виключає ризики від тарифного та нетарифного регулювання, залишаючи тільки ризик країни та валютні ризики, що дозволяє повністю зорієнтуватися на внутрішнього покупця.

При лібералізації зовнішньоторговельної політики, зокрема тарифного та нетарифного регулювання, першочерговим завданням стає поступова відмова від валютного контролю як неринкового механізму та надання українській валюті статусу вільноконвертованої [6, c. 19].

Спосіб платежуохоплює весь процес руху грошових коштів під час розрахунку – від початку до завершення – з характеристикою кредитних відносин як відправника, так і отримувача коштів. Існує два основних способи безготівкового платежу: перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача коштів шляхом відповідних записів по них і залік взаємних вимог.

Якщо спосіб платежу охоплює процес руху грошових коштів, то метод платежу додатково обумовлює взаємовідносини платника і отримувача коштів, тобто ступінь довіри торговельних партнерів, а також визначає роль, яку покликані в кожному конкретному випадку відігравати банки. Методи платежів відрізняються за такими ознаками: часом, місцем здійснення, ступенем гарантії платежу.

Форми розрахунків– це види носіїв боргових зобов’язань на гроші, які відрізняються структурою документів, порядком оформлення, правилами їх руху за схемами документообороту, засобами захисту та підтвердження дійсності, кредитовим чи дебетовим характером дії.

Запропоновано наступне розмежування основних методів, способів платежів і форм міжнародних розрахунків (табл. 1) [10, c. 53].

Можливості розвитку міжнародних розрахунків визначаються, насамперед, перспективами використання електронних технологій. Створення глобальної інформаційної мережі Інтернет не могло не вплинути на банківські технології. Дослідження природи розрахунків дозволили виявити відсутність реальних розрахунків у глобальній електронній мережі Інтернет, тому в роботі пропонується виключити з вживання вираз “розрахунки в Інтернеті”.

Нинішні умови функціонування платіжних систем характеризуються ускладненням розрахунків завдяки розмаїттю їх видів і форм, створенням значного за обсягами міжбанківського ринку, появою електронних грошей. Подальший розвиток розрахунків за допомогою електронних грошей впливає на швидкість та якість міжнародних розрахунків, а також на створення нових фінансових інструментів, таких як платіжні картки. Доцільне використання у міжнародних розрахунках банківських платіжних корпоративних карток, у зв’язку з чим потрібно внести зміни в законодавчі документи, в частині регулювання експортно-імпортної діяльності [11, c. 137].

2. Економіко-організаційний механізм розрахунків за експортно-імпортними операціями

Суттєвий вплив на фінансовий стан господарюючого суб’єкта за експортно-імпортними операціями з іноземними партнерами має організація міжнародних розрахунків. Від того, яка форма розрахунків або метод платежу використовується, залежить дохід, фінансова стійкість, платоспроможність, ліквідність господарюючого суб’єкта.

Розглянемо класифікацію і порівняльну характеристику методів платежів і форм розрахунків (документарного акредитиву, інкасо, платіжного доручення, чеку, векселя (тратти)), відносно переваг і недоліків для різних сторін-учасників зовнішньоекономічної операції.

Під час здійснення зовнішньоекономічних операцій експортерів та імпортерів супроводжують ризики, для уникнення яких контрагенти використовують різні похідні фінансові інструменти, методи платежів і форми міжнародних розрахунків.

На нашу думку, при визначенні стратегії управління валютними ризиками суб’єкти господарювання мають: ідентифікувати наявний або ймовірний ризик; оцінити ризик, розрахувавши його вартість; прийняти рішення про страхування валютного ризику та визначити межі його застосування.

Доцільно використовувати наступну методику управління ризиками партнерства, що виникають у міжнародних розрахунках на різних етапах реалізації контракту (рис.1) [11, c. 138-139]:

Вартість ризику партнерства за експортно-імпортними операціями запропоновано визначати за формулою:

Вit = Бit · Зit · (1 – Пit ) – Гit , (1)

де Вit – вартість ризику партнерства імпортера (експортера) i на момент t;

Бit– ймовірність банкрутства імпортера (експортера) i на момент t;

Зit– вартість зобов`язань імпортера (експортера) i на момент t;

Пit– частка погашених зобов’язань імпортера (експортера) i, оцінена на момент t;

Гi– розмір гарантій, отриманих експортером (імпортером) від імпортера (експортера) i.

Постійний вплив науково-технічного прогресу, суцільна комп’ютеризація, виникнення нових форм розрахунків та методів платежів, збільшують можливість прискорення обігу грошової маси, роблять цей рух транснаціональним, надають нові інструменти управління нею. Це – дистанційне керування рахунками, SMART-картки, інтернет-комерція тощо. Зазначені фактори підтверджують необхідність утворення господарюючими суб’єктами спеціальних фінансових підрозділів, що забезпечуватимуть комплексну організацію управління грошовими потоками за експортно-імпортними операціями [8, c. 34].

3. Методика оцінки ефективності вибору методів платежів і форм розрахунків за експортно-імпортними операціями

Діяльність господарюючих суб’єктів, що здійснюється на міжнародних ринках товарів і послуг, пов’язана з певними труднощами і ризиками. Запропоновано страхування від ризиків засобом комбінованого використання документарних акредитивів та векселів, що одночасно дозволяє позбутися проблеми нестачі оборотного капіталу у платника. Зосереджено увагу на використанні безвідзивного підтвердженого переказного документарного акредитиву, який визнається універсальним гарантованим засобом виконання платіжних зобов’язань.

В якості більш дешевого інструмента платежу, який за функціями не поступається акредитиву, можна застосовувати банківську гарантію. Банківська гарантія не тільки допомагає скоротити тривалість документообігу, але й знизити витрати з фінансування угоди, що забезпечує здешевлення кредиту покупця, прискорення оборотності кредитних ресурсів. Запропоновано і проведено розрахунок ефективності витрат українського імпортера під час використання банківської гарантії замість документарного акредитиву. В якості засобу усунення ризику несвоєчасного і/або неповного платежу доцільно застосування експортного факторингу.

Головними факторами забезпечення ефективності методів платежів і форм розрахунків за експортно-імпортними операціями вважаємо час, що витрачається на розрахунки і обсяг оборотного капіталу, що відволікається у розрахунки. Методика розрахунків для визначення другого показника в іноземній і вітчизняній літературі не розглядається, в зв’язку з чим запропоновано визначати обсяг оборотного капіталу через його вартість.

Визначення вартості конкретних методів платежів і форм розрахунків доцільно проводити шляхом удосконалення традиційного підходу до реальної оцінки вартості грошей (у часі та під впливом інфляції) з позиції експортера та імпортера [11, c. 139].

За нашими пропозиціями формули приймають наступний вигляд:

(2)

де Вмфі– вартість методу платежу і форми розрахунку для імпортера;

ТВ– теперішня вартість вкладених коштів;

п – ставка процента;

T– темп інфляції, що характеризує приріст середнього рівня інфляції за певний період;

ч– період часу (у днях);

р– кількість днів у році.

Показник ТВ включає не тільки вартість, яка вказана у зовнішньоекономічному контракті, але й вартість банківських послуг за кожним конкретним методом платежу і формою розрахунку.

(3)

де Вмфе– вартість методу платежу і форми розрахунку для експортера;

МВ– майбутня вартість коштів, які отримує експортер;

Показник МВ включає вартість банківських послуг, що сплачує експортер за кожним конкретним методом платежу і формою розрахунку.

Під час оцінці такого методу платежу і форми розрахунку, як вексель, у випадках коли вексель обліковується банком або третьою особою з дисконтом, формули 2 і 3 не діють, тому необхідно застосовувати наступну загальноприйняту формулу:

, (4)

де Вв – вартість векселя (тратти) для експортера;

Н– номінал векселя (тратти);

д– ставка дисконту (облікова ставка);

чр–час від моменту купівлі векселя (тратти) до моменту його погашення.

Цей вартісний аспект дозволяє виявити, які реальні кошти будуть відволікатися імпортером у розрахунки та які реальні кошти отримує експортер за свій товар.

Порядок визначення ефективності методів платежів і форм розрахунків, залежно від часу та вартості операції, для імпортера та експортера різні і визначаються за наступними формулами:

(5)

де ЕЕмфв – ефективність методу платежу і форми розрахунку, залежно від вартості, для експортера;

Вмфе– вартість методу платежу і форми розрахунку для експортера;

Вк– вартість товару (послуги) за контрактом.

(6)

де ЕІмфв – ефективність методу платежу і форми розрахунку, залежно від вартості, для імпортера;

Вмфі – вартість методу платежу і форми розрахунку для імпортера.

Доповнимо існуючу формулу визначення ефективності методів платежів і форм розрахунків, залежно від часу, показниками: часу, що витрачається на митне оформлення; відволікання оборотного капіталу при продажу національної валюти для купівлі іноземної валюти; відволікання оборотного капіталу при продажу іноземної валюти для купівлі національної валюти:

(7)

де ЕІмфч – ефективність методу платежу і форми розрахунку, залежно від часу, для імпортера;

Тр– час руху товару від постачальника до покупця;

Тм – час, необхідний для митного оформлення;

Твкнв – час відволікання оборотного капіталу при продажу національної валюти для купівлі іноземної валюти;

Твкір– час відволікання оборотного капіталу в іноземній валюті для розрахунків [4, c. 98-99].

Якщо вітчизняний контрагент виступає у ролі експортера, то формула буде мати наступний вигляд:

(8)

де ЕЕмфч – ефективність методу платежу і форми розрахунку, залежно від часу для експортера;

Твків– час відволікання оборотного капіталу при продажу іноземної валюти для купівлі національної валюти.

Час, який витрачається на митне оформлення, необхідно враховувати лише тоді, коли він перевищує час відволікання оборотного капіталу у розрахунки.

Об’єктивну економічну оцінку ефективності вибору методів платежів і форм розрахунків господарюючого суб’єкта можна отримати шляхом аналізу фінансового стану, оскільки позитивна або негативна зміна фінансового стану при використанні обраного методу платежу і форми розрахунку, за інших рівних умов, дозволяє судити про економічну ефективність цього вибору. Відтак, показники, що характеризують фінансовий стан господарюючого суб’єкта (платоспроможність, ліквідність, фінансова стійкість, оборотність оборотного капіталу) можуть служити показниками економічної оцінки вибору методу платежу і форми розрахунку. Під час їх вимірювання беруться до уваги фактори, завдяки яким методи платежів і форми міжнародних розрахунків впливають на фінансовий стан господарюючого суб’єкта [5, c. 45].

Розрахунок ефективності використання різних форм розрахунків і методів платежів запропоновано проводити за формулою:

(9)

де Еп – ефективність використання методів платежів і форм розрахунків, що пропонуються;

З – заборгованість, згідно з “Декларацією про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами”;

р – кількість днів на рік;

к – кількість “зекономлених” днів. [5, c. 46]

Висновки

Перспективи розвитку міжнародних розрахунків мають визначатися з урахуванням електронних технологій. Створення глобальної інформаційної мережі Інтернет вплинуло на банківські технології. Не випадково особливий інтерес для торговельних підприємств представляють форми розрахунків, найбільш інтегровані в мережу Інтернет, в першу чергу це розрахунки за допомогою платіжних банківських карток. Переваги використання банківських корпоративних платіжних карток очевидні: прискорюється термін платежів, зменшується ризик неотримання коштів (товару, послуги) та валютний ризик, термін відвантаження товару наближається до терміну його оплати, зникає потреба в негайному оформленні платіжних документів, скорочується кількість паперової документації, полегшується робота працівників бухгалтерії та фінансової служби, власник платіжної кредитної картки має право на кредит, у межах, зазначених угодою з банком.

У ході дослідження доведено відсутність реальних розрахунків у глобальній електронній мережі Інтернет та доцільність використання у міжнародних розрахунках банківських платіжних корпоративних карток. У зв’язку з цим запропоновано виключити з вживання вираз “розрахунки в Інтернеті” і внести зміни в законодавчі акти, в частині регулювання експортно-імпортної діяльності із застосуванням банківських платіжних карток.


Список використаної літератури

1. Безкоровайна В.В Податки в системі фінансового регулювання зовнішньоекономічної діяльності //Фінанси України. - 2004. - № 12. - С.40-45.

2. Богун В. Міжнародне право з питань розрахунків за експортно- імпортними операціями та перспективи розвитку національного законодавства у цій сфері //Предпринимательство, хозяйство и право. - 2006. - № 2. - C. 37-42.

3. Ірха Л. І. Бухгалтерський облік експортних (без вивезення ) та імпортних (без ввезення ) операцій//Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 6. - C. 43 - 48.

4. Ірха Л. І. Облік безготівкових розрахунків експортно-імпортних операцій //Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 5. - C. 97 - 103.

5. Ірха Л. Податковий облік експортних та імпортних операцій/ Л. Ірха //Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 12. - С.43-54

6. Калюга Є. Бухгалтерський та податковий контроль експортно- імпортних операцій //Вісник податкової служби України. - 2005. - № 23. - C. 19-23

7. Коблянська Г. Методика проведення аудиторської перевірки експортно-імпортних операцій //Бухгалтерський облік і аудит. - 2009. - № 3. - C. 39-49

8. Мельничук І. Правові засади регулювання експортно-імпортних операцій //Фінанси України. - 2006. - № 7. - C. 26-40

9. Рубан С. Мінімізація ризиків шляхом використання каскадних експортно-імпортних операцій: Експорт зерна //Пропозиція. - 2003. - № 2. - C. 108-111

10.Уманців Г. Облік експортно-імпортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності господарських суб'єктів //Бизнес. - 2005. - № 45: Бухгалтерія. - C. 53-55

11.Чижевська М.Б. Обґрунтування методу платежу та форми розрахунку суб’єктами господарювання при експортно-імпортних операціях // Регіональні перспективи. – 2004. – №2. – С. 137–143

загрузка...
Top