Основні типи ринкових структур, їх загальна характеристика

Вступ

1. Загальна характеристика ринкових структур.

2. Аналіз та оцінка стану функціонування ринкових структур в Україні

3. Удосконалення державного регулювання ринкових структур в економіці України

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Важливою умовою ефективного використання ресурсів національної господарки є дієвий ринковий механізм. У командній економіці більшість цін встановлювалась адміністративно, сфера ринкових відносин була надзвичайно звужена, а ринковий механізм діяв на ринках окремих благ та в тіньовому секторі. Усе це спричиняло неефективний розподіл економічних ресурсів та хронічний дефіцит багатьох видів продукції та погіршувало галузеву структуру командної економіки.

Ефективні ринкові структури є однією з головних умов стабільного зростання економіки та підвищення життєвого рівня. Цей процес в Україні протікає поволі, оскільки його гальмують економічні, інституційні та соціальні перешкоди. Усе це актуалізує узагальнення зарубіжного досвіду функціонування ринкових структур, вивчення особливостей становлення та оцінки сучасного їх стану в економіці України.

Питання про роль і місце ринкових структур у національній економіці завжди перебували у полі зору дослідників. Суть та умови вільної конкуренції, причини виникнення монополій, доцільність та межі державного втручання в дію ринкового механізму досліджували класики економічної теорії – А.Сміт, Д.Рікардо, К.Маркс, А.Маршал, М.Туган-Барановський, А.Курно, Л.Вальрас, В.Парето, А.Пігу, Ф.Еджворт, Дж.Робінсон, Е.Чемберлін, Дж.Б.Кларк, Г.Штакельберг, Й.Шумпетер та інші.

Проблеми становлення ринків товарів і послуг та ефективність їх функціонування привертають увагу багатьох сучасних вітчизняних дослідників, зокрема Ю.Бажала, В.Базилевича[1], Г.Башнянина, Е.Лібанової, В.Гейця, С.Кілієвича, О.Костусєва, О.Мертенса, А.Наливайка, О.Несторенка, С.Панчишина, О.Пасхавера, В.Полуянова, С.Реверчука, І.Топішка та ін.

Водночас у вітчизняній економічній літературі усе ще відсутні комплексні дослідження особливостей становлення і функціонування ринкових структур у перехідній економіці. Це є помітною слабиною, оскільки лише за умови всебічного вивчення структур товарних ринків можна об’єктивно оцінити глибину ринкових перетворень в Україні.

Мета роботиполягає в тому, щоб дослідити основні закономірності становлення і функціонування ринкових структур в економіці України та запропонувати практичні рекомендації щодо підвищення ефективності їхнього регулювання. Для досягнення зазначеної мети у роботі визначено такі завдання дослідження:

- уточнити сутність категорії „ринкова структура” та систематизувати аналітичний інструментарій дослідження закономірностей становлення і функціонування ринкових структур у перехідній економіці;

- вивчити вплив стабілізаційної політики на ефективність функціонування ринкових структур в економіці України;

- обґрунтувати основні напрями поліпшення застосування інструментарію державного регулювання ринкових структур в Україні;

- виявити особливості функціонування ринкових структур у країнах із перехідною економікою.

Об’єкт дослідження- структури ринків товарів і послуг як невід’ємний елемент економіки України.

Предметом дослідженняє особливості та закономірності становлення і функціонування ринкових структур у перехідній економіці України.

У роботі використано різноманітні загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема методи дедукції та індукції, діалектичний та історичний методи (для аналізу теоретичних поглядів на суть ринкових структур), економіко-статистичні методи, зокрема табличний (для аналізу функціонування ринкових структур),

Інформаційною основоюдослідження є праці українських та зарубіжних економістів за темою дослідження.


1. Загальна характеристика ринкових структур.

Залежно від умов перебігу конкурентної взаємодії виникають досить стабільні утворення, що відрізняються одне від одного кількістю і розмірами учасників, характером продукції, що випускається, умовами виходу на ринок. Ці утворення називаються ринковими структурами» Найтиповіші та розповсюдженіші серед них: досконала конкуренція, монополія, олігополія, монополістична конкуренція.

Найбільший внесок у теорію ринкових структур зробили представники неокласичного напряму. Використавши інструментарій мікроекономіки, дисертант дослідив моделі досконалої конкуренції та чистої монополії, які є базовими у вивченні реальних ринків – олігополії, монополістичної конкуренції та природної монополії.

Досконала конкуренція — ринок, на якому численні виробники, що вільно входять до ринку й залишають його, пропонують численним покупцям будь-який стандартний продукт. Кожний виробник, будучи дуже малою часткою в загальному випуску, не має можливості впливати на ціну, а лише пристосовується до ціни, встановленої ринком.

Монополія — ринок, на якому один виробник протистоїть численним покупцям. Монопольний виробник перешкоджає появі на ринку нових конкурентів і здійснює значний контроль над цінами.

Олігополія — характеризується невеликою кількістю великих фірм, що продають однорідну продукцію численним покупцям. Такі фірми мають можливість погоджувати виробничу та комерційну політику, контролювати ринок і перешкоджати проникненню на нього нових фірм.

Монополістична конкуренція — припускає велику кількість продавців, що пропонують численним покупцям різнорідну продукцію. Вхід на такий ринок є відносно нескладним, але кожна фірма має знайти свою «нішу», закріпити за собою групу покупців методами нецінової конкуренції (реклама, імідж фірми, торгова марка і т.ін.)[7, c. 17-18].

Порівняльну характеристику базових ринкових моделей можна навести у вигляді класифікації (табл. 1).

У наведеній класифікації існують два типи ринкових структур. Один — досконала конкуренція і чиста монополія — становить скоріше ідеальні моделі, ніж реальні ринкові ситуації. Важко уявити в реальному житті абсолютно ідентичний продукт, що випускається численними фірмами, або зовсім безперешкодний вихід на ринок. Так само практично не реальна ситуація випуску абсолютно унікального продукту, що не має замінників, та цілком виключає можливих конкурентів. Конструювання і вивчення таких моделей необхідно, оскільки дає можливість зрозуміти принципи роботи ринкового механізму, не перекручені складністю та специфічністю конкретних ситуацій. Вони є своєрідним стандартом, з яким можна порівнювати інші моделі й форми ринкових відносин, що реально складаються.

Другий тип — олігополія і монополістична конкуренція — описує реальніші структури, що зустрічаються в повсякденній практиці. Для таких структур значно важче сконструювати формальну модель, що відбивала б принципи їхнього функціонування.

Ідеальні та реальні ринкові структури відіграють різну роль в економічній теорії. Ідеальні типи (досконала конкуренція і монополія) володіють тією перевагою, що дозволяють чітко визначити систему обмежень, з якими зустрічається фірма на шляху максимізації прибутку. Виходячи з цих обмежень, можна побудувати точні моделі, які дозволятимуть продемонструвати усю сукупність альтернатив відносно обсягу випуску продукції до рівня цін, а також визначити оптимальний варіант вибору. Часто-густо ці моделі надають можливість зрозуміти функціонування таких ринків, які в дійсності далеко не повністю відповідають критеріям якоїсь однієї ринкової структури.

На відміну від досконалої конкуренції та монополії, олігополія і монополістична конкуренція значно ліпше описують ширший діапазон реально існуючих ринків. Справа в тому, що реальні ринкові структури характеризують сукупність обмежень для фірм у довготривалих термінах. Наприклад, в умовах олігополії та монополістичної конкуренції зміни в якості продукції повинні братися до уваги в тій же мірі, що й зміни в її кількості. Крім того, необхідно брати до уваги як вплив на попит ділових рішень конкурентів, так і вибір споживачів. Впровадження великої кількості змінних в аналіз прийняття рішень ускладнює процес побудови точних моделей.

Тому, вивчаючи олігополію або монополістичну конкуренцію, ми часто більше дізнаємось про функціонування цих ринків за допомогою моделей досконалої конкуренції і монополії, ніж на основі більш складного опису обмежень, з якими зустрічається фірма на таких ринках[6, c. 251-252].


2. Аналіз та оцінка стану функціонування ринкових структур в Україні

Проаналізуємо причини та наслідки надмірної концентрації виробництва в Україні в радянський період її історії. Одним із постулатів радянської політичної економії була абсолютизація ефекту масштабу, що зрештою і стало причиною швидкого створення величезних державних підприємств. Цей процес було доповнено переведенням у державну власність практично всіх матеріальних ресурсів країни.

Дослідивши особливості концентрації та централізації виробництва упродовж усього періоду панування командної системи в Україні, доходимо висновку, що ці процеси покликані були полегшити централізоване планування та управління народним господарством.

Створення великих виробничих ділових одиниць, що входили до складу союзних і республіканських промислових об’єднань (до 1970-х років) та міжгалузевих і територіальних комплексів (з кінця 1970-х років), мало за мету зміцнити виробничі зв’язки між окремими галузями та підприємствами. Проте за відсутності ринкового механізму обслуговування цих зв’язків ефективність функціонування цих комплексів була низькою.

Однак концентрація виробництва мала і деякі позитивні економічні наслідки. Так діяльність підприємств галузей харчової промисловості – кондитерської та цукрової - наприкінці 70-х – початку 80-х років ХХ ст. і з’ясовано, що кращі економічні показники – нижчі витрати виробництва, вищу фондовіддачу і продуктивність праці демонстрували групи підприємств, які володіли порівняно більшими виробничими потужностями.

Галузі командної економіки у переважній своїй більшості були подібні до олігополії та природної монополії. Проте вони не обслуговувались ринковим механізмом, їхні структури формувались під впливом адміністративних методів управління і відзначались низькою ефективністю використання виробничих ресурсів.

Загалом посилення концентрації виробництва в економіці СРСР здебільшого сприятливо впливало на основні макроекономічні показники упродовж 50-х років ХХ ст. Проте вже з 1960-х років темпи економічного зростання знижуються, а радянська господарка занепадає.

Висока прибутковість окремих ринків стимулює до входження в них сильних конкурентів і витіснення аутсайдерів. Приклади такого розвитку подій дають вітчизняні ринки пива, кондитерських виробів, мобільного зв’язку. Так, поява новітніх технологій істотно послабила природного монополіста на вітчизняному ринку міського та міжміського зв’язку, а лібералізація зовнішньої торгівлі змінила структуру ринку пива.

Можна зробити висновок про те, що у сфері оптової й роздрібної торгівлі показники ефективності і за виробничими, і за господарськими результатами є вищими, ніж у інших досліджуваних галузях. Було виявлено також, що найнижчі відповідні показники є у природних монополій, оскільки тарифи на їхні послуги регулює держава. З позиції макроекономічної ефективності найкращі показники серед досліджуваних галузей (за обсягом випуску продукції, чисельністю зайнятих та фондом оплати праці) мають транспорт і зв’язок[8, c. 42-45].


3. Удосконалення державного регулювання ринкових структур в економіці України

Заходи щодо удосконалення державного регулювання ринкових структур, що сприятиме зменшенню безповоротних втрат національного добробуту: раціоналізувати механізм надання дотацій та субсидій; зменшити податкове навантаження на виробників, зокрема через встановлення економічно обґрунтованих пільг для галузей з олігопольною структурою з одночасним зменшенням кількості пільг для природних монополій; знизити ставку ПДВ до 15%; узгоджувати розподіл квот на виробництво з механізмом отримання відповідних ліцензій; створити більш прозору та оперативну систему ліцензування; здійснювати попередній ситуаційний моніторинг ринків перед прийняттям рішення про встановлення мінімальних (максимальних) цін та митних тарифів.

Створення нових інтегрованих фірм в Україні регулюється відповідними законодавчими актами про концентрацію суб’єктів господарювання. Вивчаючи доцільність концентрації, відповідні державні установи в кожному окремому випадку повинні, на думку дисертанта, враховувати таке: владу покупця; стабільність ринку; здатність виробників змінювати обсяги випуску продукції; симетричність фірм; прозорість інформації; структурні зв’язки; мультиринкові контакти і стадію життєвого циклу фірми. Особливістю процесу концентрації у вітчизняній економіці нині є непоодинокі випадки рейдерства.

Ринкові структури є сукупністю умов, які визначають характер ринкової конкуренції, і на які продавці чи покупці не мають змоги впливати. Теоретичною основою дослідження ринкових структур є вивчення і застосування таких фундаментальних понять, як „ринок”, „конкуренція”, „трансакційні витрати”, „економічна ефективність”, „попит”, „пропозиція”, „ціна” тощо. Найвагоміший внесок у дослідження ринкових структур зроблено представниками неокласичного напряму. Вони виділили такі основні види ринкових структур: досконала конкуренція, чиста монополія, олігополія, монополістична конкуренція[3, c. 215-216].

Аналіз становлення і функціонування ринкових структур на прикладі вітчизняних ринків пива, кондитерських виробів, мобільного зв’язку, слабоалкогольних напоїв та телекомунікацій засвідчив, що всі вони прямують до етапу насичення. На формуванні структур цих ринків істотно позначився прихід на них іноземних інвесторів, а також створення адміністративних і економічних бар’єрів входження в ці ринки, диференціація продукції, обмеження інформації про діяльність фірм у відповідних галузях.

Тісна кореляційна залежність існує між окремими видами та інструментами застосовуваної стабілізаційної політики і станом ринкової кон’юнктури, що підтверджує наявність зв’язку між макроекономічною стабільністю та якістю функціонування ринкових структур у трансформаційній економіці. Застосовуючи монетарні та фіскальні інструменти, уряд може як сприяти розвитку ринкових структур, так і стримувати його.

Отже, монопольна влада є важливою ознакою всіх реальних ринкових структур – природної монополії, олігополії, монополістичної конкуренції. Серед важливих її причин виокремлюють бар’єри входження на ринок і виходу з нього. Своєю чергою ці перешкоди постають унаслідок унікальності чи диференційованості продукту, економії на масштабах виробництва, існування інституційних обмежень тощо. До інших причин монопольної влади належать, зокрема невелика кількість фірм на ринку товару, нееластичність ринкового попиту на нього тощо[5, c. 262].

Висновки

Таким чином, можна зробити висновок, що економісти розрізняють чотири досить несхожі ринкові ситуації, де існують різні конкурентні умови:

1. Чиста (або вільна) конкуренція.

2. Чиста монополія (або монополія).

3. Монополістична конкуренція.

4. Олігополія.

Враховуючи те, що найбільш повного вигляду конкуренція набуває в умовах ринку чистої конкуренції, такий ринок називають ринком досконалої (або повної) конкуренції. Для трьох інших типів ринкових структур використовується така загальна назва, як недосконала (неповна) конкуренція. Бо вони відхиляються від чисто конкурентної моделі ринку.

В умовах чистої конкуренції існує дуже велика кількість фірм, що виробляють стандартизований (однорідний) продукт, наприклад, картоплю чи помідори. Нові фірми можуть досить легко увійти в галузь, тобто розпочати в ній виробничу або торгову діяльність. Крім того, покупці знають усе, що їм потрібно знати про характеристику продукту, а всі виробники мають однакову інформацію про виробничі технології.

Повною протилежністю досконалої конкуренції виступає монополія - ринок, на якому єдина фірма здійснює 100%-ий продаж певного продукту, що не має замінювачів (наприклад, місцева електрична компанія або місцевий газопостачальник). Проникнення в галузь додаткових фірм заблоковано, тому фірма представляє собою всю галузь.

Монополістична конкуренція нагадує досконалу конкуренцію тим, що теж передбачає наявність множини дрібних фірм, а також легкість входу і виходу. Проте в цьому випадку продукція різних фірм диференційована, тобто неоднорідна (наприклад, одяг, книги, парфуми). Диференціація продукту є основою для створення сприятливих умов для продажу й оновлення продукції.

Нарешті, олігополія відрізняється невеликою кількістю фірм, і це означає, що рішення про визначення цін і обсягів виробництва є взаємозалежними.

В Україні доцільно використовувати систему антимонопольного моніторингу, яка містить коефіцієнти-синергетики, за допомогою яких можна досліджувати ринкову ситуацію не лише у статиці, а й у динаміці з урахуванням й інших, крім концентрації, ознак монопольного ринку. Використання запропонованої системи дозволить удосконалити методику визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку, оскільки в антимонопольному законодавстві України нині використовують лише індекс концентрації, що не дає змоги отримувати повну інформацію про ступінь монополізації обстежуваних ринків.

Список використаної літератури

  1. Базилевич В. Економічна теорія. Політекономія: підручник / Віктор Дмитрович Базилевич (ред.). — 7-ме вид., стер. — К. : Знання-Прес, 2008. — 719с.
  2. Гальчинський А. Економічна теорія: підручник для студ. неекон. спец. вищих навч. закл.. — К. : Вища школа, 2007. — 503c.
  3. Мочерний С. Економічна теорія: навч. посіб.. — Вид. 3-тє, доп. і перероб. — К. : Академія, 2008. — 640с.
  4. Пітюлич М. Економічна теорія: посібник для студ. природничих ф-тів / Ужгородський національний ун-т. Економічний факультет. Кафедра економічної теорії. — Ужгород : Карпати, 2008. — 168с.
  5. Погребняк О.О. Вплив ринкових структур на ефективність // Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції “Україна в ХХІ ст.: Формування економічної системи”, 3-5.05.2001. – Львів, 2007.– С. 262-263
  6. Погребняк О.О. Інституційні умови функціонування ринкових структур // Матеріали Міжнародної студентсько-аспірантської конференції “Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку”, 7-8.05.2003. – Львів, 2006. - С. 251-252.
  7. Островерх П.І. До питання про суть та структуру ринку // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє”, 21-22 жовтня 2005 р. – Львів, 2007. – С. 17-18
  8. Островерх П.І. Деякі особливості функціонування ринкових структур в Україні // Формування ринкової економіки в Україні. Науковий збірник. Спецвип. 13. – Львів: Інтереко, 2006.– С. 39-47

Додатки

Додаток 1. Характерні риси основних типів ринку

Чиста конкуренція

Монополія

Монополістична конкуренція

Олігополія

Кількість фірм

Дуже багато

Одна

Багато

Декілька

Тип продукту

Однорідний

Унікальний, немає замінювачів

Диференційований

Однорідний або стандартизований

Контроль за ціною

Відсутній

Значний

Деякий

Обмежений взаємозалежний

Умови входу і виходу

Дуже легкі

Заблоковано

Досить легкі

Істотні

Нецінова конкуренція

Відсутня

Переважно

реклама

Реклама, торгові марки і знаки

Досить типова

Доступність інформації

Однаковий доступ до інформації

Деякі обмеження

Деякі обмеження

Деякі обмеження

Типові приклади галузей

Сільське господарство

Місцеві підприємства суспільного користування

Роздрібна торгівля, виробництво

одягу, взуття

Виробництво капіталомістких продуктів (сталь, автомобілі, верстати)

загрузка...
Top