Основи підприємницької діяльності, менеджменту та маркетингу

1. Етика підприємницької діяльності.

2. Суть менеджменту, його еволюція.

3. Міжнародний маркетинг.

Список використаної літератури.

1. Етика підприємницької діяльності

За висловом Артура Воллержу, кадрова політика "BMW" складалася з професійних буднів: орієнтація способу дій на етичні цілі, велику людяність, ліберальність і терпимість, прагнення до справедливості, принцип дії і протидії, самостійність та індивідуальність, самоствердження в роботі, влада, ієрархія, прагнення до соціальних контактів, інформація і комунікація, вільне висловлення думки, прагнення до безпеки, соціальна користь праці й демократія.

Подібний перелік етичних норм, безумовно, характеризує правильну поведінку організації. Етика базується на системі принципів і норм, що характеризують поведінку керівників і рядових працівників організації стосовно суспільства, інших організацій, груп, а також у стосунках між собою.

Американська освітня організація "Центр етичних ресурсів" пропонує 12 кроків у напряму розробки кожною організацією власної етичної програми:

- формування бачення майбутнього;

- визначення базових цінностей;

- розробка корпоративного етичного кодексу;

- створення служби або призначення працівника з питань етики;

- створення команди/комітету оперативного вирішення етичних питань;

- розробка стратегії етичного спілкування;

- проведення тренінгів з етики;

- створення "гарячої" телефонної лінії етичної допомоги;

- розробка системи оцінок і нагород;

- створення системи контролю і реєстрації даних;

- проведення періодичних оцінок;

- введення етичного стилю керівництва.

Етичні нормативи описують систему загальних цінностей і правила етики, яких, на думку організації, мають дотримувати її працівники. Етичні нормативи розробляються з метою опису цілей організації, створення нормальної етичної атмосфери і визначення етичних рекомендацій у процесах прийняття рішень.

Оскільки різні країни дотримуються власної "культури підприємництва", то й стандарти етичної поведінки проявляються у різних країнах із неоднаковою силою. Наприклад, досягнення результату за допомогою хабара є протизаконною і неетичною дією. Однак у деяких країнах подібні дії вважаються цілком етичними і постійно використовуються підприємствами при вирішенні ділових питань.

У практиці менеджменту значного поширення набули етичні нормативи, що забороняють такі дії:

  • давання або одержання хабара;
  • вимагання;
  • підношення подарунків посадовій особі;
  • виплата співучасникові частини незаконно отриманих грошей;
  • розпалювання конфліктів на ґрунті зіткнення інтересів;
  • шахрайство;
  • ухилення від сплати податків;
  • продаж недоброякісної продукції;
  • розкриття секретів компанії;
  • незаконне використання інформації, отриманої в довірливій бесіді.

Зрозуміло, це лише приблизний, далеко не повний перелік неетичних дій організацій. Етичність поведінки "у принципі" не може мати "верхніх" меж. Ці межі можуть варіюватися залежно від країни, в якій працює організація, бажання організації дотримуватися встановлених норм етики поведінки, засобів примусового виконання законів і дотримання етичних норм. Організації, що цінують своє ім'я, для яких громадська думка про чесність і добропорядність є вищою за бажання максимізувати прибуток будь-якими способами, розробляють і доводять до своїх працівників етичні нормативи, застосовувані не лише у власній країні, айв усьому світі. Облік етичних норм у таких організаціях знаходить місце при розробленні стратегії, контролюванні етичної поведінки і складанні періодичних звітів про "вплив на етику". Сьогодні багато організацій, які поважають себе, мають етичні кодекси й інструкції. Формальний етичний кодекс може служити різним цілям.

Він підказує менеджерам і працівникам, як діяти, приймаючи рішення на основі аналізу цінностей. Він формально зобов'язує всіх працівників звертати увагу на етичні аспекти рішень, які вони приймають. Є основою для дискусій із питань етичної поведінки. Такі дискусії — чудова нагода досліджувати зони етичної невизначеності, що хвилює працівників організації.

Важливими заходами в підвищенні своєї етичності для таких організацій є навчання етичної поведінки керівників усіх рівнів і пересічних співробітників; проведення періодичних соціальних ревізій, що сприяють підвищенню соціальної відповідальності; створення суспільних комітетів з етики, що постійно виробляють судження з етичних питань, пов'язаних із діяльністю організації; проведення етичних тренінгів; контроль етичної ефективності.

Сучасний менеджмент у своїй практиці постійно стикається не лише з дотриманням законів, що регулюють ту чи іншу сторону діяльності організації, а й із виконанням етичних норм, що підвищують індекс відповідальності перед суспільством і середовищем проживання.

Менеджер, приймаючи те чи інше рішення, мусить пам'ятати, що суспільство звертає увагу і на етику, і на неухильне дотримання законів, і тому йому треба дотримуватися найвищих стандартів відповідальності.

2. Суть менеджменту, його еволюція

Менеджмент (англ. management -- управління, завідування, організація) це управління виробництвом або комерцією; сукупність принципів, методів, коштів і форм управління, що розробляються і що застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

Сучаснийменеджмент включає дві невід'ємні частини: теорію керівництва; практичні способи ефективного управління, або мистецтво управління.

Поняття„менеджмент” міцно увійшло в наше повсякденне життя і стало звичним для ділового українського життя. Однак необхідно враховувати, що мова йде про нову філософію, де діють інші системи цінностей і пріоритетів.

Узв'язку з цим потрібно детально зупинитися на значенні терміну „менеджмент”. Українське слово „управління” і англійське слово „менеджмент” вважаються синонімами, однак насправді їх істинний зміст вельми розрізнюється. Вживаючи термін „менеджмент”, ми слідуємо сталій в міжнародній практиці традиції, згідно з якою під ним мається на увазі цілком певне коло явищ і процесів. Насправді термін „управління” не є задовільним заступником терміну „менеджмент” тому, що в останньому випадку мова йде лише про одну з форм управління, а саме про управління соціально - економічними процесами за допомогою і в рамках підприємницької структури, акціонерної компанії. Причому адекватною економічною основою менеджменту є ринковий тип господарювання, здійснюваний на базі індустріальної організації виробництва або комерції.

Таким чином, термін „менеджмент” вживається стосовно до управління господарською діяльністю, тоді як у інших цілях використовуються інші терміни.

Для того щоб визначити поняття менеджменту, важливо уточнити деякі вхідні в нього положення, передусім цільовий зміст.

Задачами менеджменту як науки є розробка, експериментальна перевірка і застосування на практиці наукових підходів, принципів і методів, що забезпечують стійку, надійну, перспективну і ефективну роботу колективу (індивідуума) шляхом випуску конкурентоздатного товару.

Менеджмент — функція, вид діяльності з керівництва людьми в різних організаціях.

Менеджмент — це також галузь людських знань, які допомагають здійснити цю функцію. Нарешті, менеджмент, як збірне від менеджерів, - це певна категорія людей, які здійснюють роботу з управління. Значимість менеджменту була особливо чітко усвідомлена в 30-ті роки. Вже тоді стало очевидним, що ця діяльність перетворилася в професію, галузь знань - в самостійну дисципліну, а соціальний прошарок людей — в досить впливову суспільну силу.

Менеджмент слід розглядати як сукупність раціональних методів і організаційних підойм управління капіталістичною фірмою або корпорацією.

Менеджмент (англ. management - управління, завідування, організація) це управління виробництвом або комерцією; сукупність принципів, методів, коштів і форм управління, що розробляються і що застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

Нині питанням менеджменту надається велика увага. В країні створені багаточисельні школи бізнесу та менеджменту, розвивається управлінська інфраструктура.

Управлінська діяльність - один із найважливіших факторів функціонування й розвитку підприємств в умовах ринкової економіки. Ця діяльність постійно удосконалюється у відповідності до об'єктивних вимог виробництва і реалізації товарів, складності господарських зв'язків, підвищення ролі споживача у формуванні техніко-економічних та інших параметрів продукції.

Сучасний менеджмент включає дві невід'ємні частини:

  • теорію керівництва;
  • практичні способи ефективного управління, або мистецтво управління.

Поняття «менеджмент» міцно увійшло в наше повсякденне життя і стало звичним для ділового українського життя. Однак необхідно враховувати, що мова йде про нову філософію, де діють інші системи цінностей і пріоритетів.

У зв'язку з цим потрібно детальне зупинитися на значенні терміну «менеджмент». Українське слово «управління « і англійське слово «менеджмент « вважаються синонімами, однак насправді їх істинний зміст вельми розрізнюється. Вживаючи термін «менеджмент «, мі слідуємо сталій в міжнародній практиці традиції, згідно з якою під ним мається на увазі цілком певне коло явищ і процесів. Насправді термін « управління « не є задовільним заступником терміну «менеджмент» тому, що в останньому випадку мова йде лише про одну з форм управління, а саме про управління соціально - економічними процесами за допомогою і в рамках підприємницької структури, акціонерної компанії. Причому адекватною економічною основою менеджменту є ринковий тип господарювання, здійснюваний на базі індустріальної організації виробництва або комерції.

Основи вивчення менеджменту були закладені реальними досвідченими людьми, які управляли першими фабриками і фірмами. Однак менеджмент не визнавали як важливу складову успіху або невдачі фірми до тих пір, поки не виникло порівняно багато підприємств із схожими проблемами, які перетворили ділове адміністрування в особливе мистецтво і вид занять, не залежних від конкретної фірми або галузі промисловості. Завдання менеджерів полягало в тому, щоб спеціаліст входив у структуру влади фірми і дати йому більше автономії, ніж робітнику, для розвитку в ньому прагнення ідентифікувати свої власні інтереси з інтересами фірми.

Серед піонерів менеджменту можна відзначити і X. Мюнстерберга (1863-1916). Він був зачинателем промислової психології, проблемам якої присвятив книги: "Психологія та індустріальна ефективність" (1913) і "Психологія бізнесу" (1918).

Отже, індустріальний менеджмент зобов'язаний своїм виникненням збільшенню ваги організаційних управлінських проблем у виробничому процесі. Одне із першочергових завдань полягало в тому, щоб досягти високої віддачі від праці робітників. Для цього робітникам постійно прищеплювали виконавчу дисципліну, професійну культуру, вміння ретельно і вчасно виконувати посадові обов'язки. Разом з тим у своїх початкових формах менеджмент був близький до традиційного авторитарного стилю керівництва, який характерзувався жорстким поводженням з робітниками. Взагалі, менеджмент епохи виникнення індустріального виробництва дуже широко використовував силові методи управління, покарання як головні засоби регулювання живої праці. На цьому етапі в ньому намітилися тенденції переходу від принципу нагляду за працею до принципу її раціональної організації на наукових засадах, але в цілому менеджмент ще не переніс центр уваги своїх зусиль із зовнішнього контролю на управління[11, c. 19-22].

Таким чином, термін «менеджмент» вживається стосовно до управління господарською діяльністю, тоді як у інших цілей використовуються інші терміни.

3. Міжнародний маркетинг

Міжнародний маркетинг – вивчає теоретичні та методологічні принципи міжнародного маркетингу: суть, методи зміст та завдання даної дисципліни. Транснаціональні корпорації як основні учасники мультинаціонального міжнародного маркетингу. Державне та міждержавне регулювання маркетингової діяльності на світових ринках. Державні правові режими для суб’єктів економічної діяльності зарубіжних країн та України. Різниця в маркетинговій макро та мікро середовищах на світових ринках. Способи проникнення не зарубіжні ринки. Планування виробництва та маркетингу в міжнародній маркетинговій діяльності. Особливості роботи цін, організації просунення товарів та збуту, і т.д.

Міжнародний менеджмент як наука і господарська практика являє собою продукт розвитку традиційного маркетингу. І якщо останній (традиційний маркетинг) пов'язаний з діяльністю фірми в межах держави, тобто усередині країни, то міжнародний маркетинг орієнтований на пошук шляхів найбільш повної реалізації потенціалу фірми завдяки визначенню місця й умов його використання за межами країни.

Предметом міжнародного менеджменту є діяльність фірми на міжнародному ринку з використанням маркетингових інструментів. Цілком очевидно, що суб'єктом здійснення можливостей теорії і практики міжнародного маркетингу є базисна ланка ринкової економіки — фірма, що робить товари чи послуги, зареєстрована і діюча у визначеній, регламентованій законодавством країни, організаційно-правовій формі.

У цьому контексті фірма вирішує завдання визначення цілей, способів і можливостей виходу, закріплення й розвитку своєї діяльності не тільки на вітчизняному, але і на світовому ринку.

У міжнародних економічних відносинах фірма може виступати споживачем товарів і послуг, їх постачальником чи посередником, а також поєднати ці ролі у своїй діяльності. Крім того, вона може бути організатором виробництва своїх товарів і послуг — усіх чи окремих — за межами своєї країни, вступати в міжнародні об'єднання чи створювати їх зі своєї ініціативи і можливостей.

У спеціальній літературі з міжнародного менеджменту сьогодні в основному представлені методи вивчення зовнішнього середовища діяльності фірми, а також розробки за методами експортного маркетингу. У меншому ступені освітлені способи і маркетингові технології закріплення і утвердження позицій фірми на зовнішньому ринку. Проте ця концентрація досвіду ринкових відносин у теорії і практиці маркетингу являє собою серйозну науково-методичну базу розвитку вітчизняного бізнесу.

Разом з тим, варто враховувати сенс про відносну молодість і нерозвиненість цивілізованих ринкових відносин в Україні, про високу в цілому зношеність промислово-виробничих фондів і відсталості застосовуваних технологій, про низькі (по світовим і європейським міркам) платоспроможності і рівні заощаджень більшості населення.

Варто також мати на увазі присутність пережитків «директивної економіки» у свідомості керівництва і менеджменту численних недержавних підприємств (фірм) України і визнати об'єктивну потребу в деякому послідовному їхньому введенні в культуру міжнародного маркетингу.

Міжнародний менеджмент як сучасна теорія і практика, безперечно, має свої джерела, що вже на початку минулого століття дозволили визначити новий, системний напрямок економічної думки.

Міжнародний менеджмент (ММ) - це процес застосування управлінських концепцій і інструментів у багатокультурному середовищі і отриманні, завдяки цьому, додаткових вигод і заощадження часу.

ММ - особливий вид менеджменту, головними цілями якого є формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей ведення бізнесу в різних країнах і відповідного використання економічних, соціальних, демографічних, культурних і інших особливостей цих країн і міждержавної взаємодії.

Міжнародний менеджмент - це особливий вид менеджменту, головними цілями якого виступають формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей ведення бізнесу в різноманітних країнах і відповідному використанні економічних, соціальних, демографічних, культурних і інших особливостей цих країн і міжкраїнної взаємодії.

Міжнародний менеджмент — сучасна теорія і інструментарій раціональної організації діяльності фірми в середовищі відкритої ринкової економіки, що знаходиться під впливом глобальних факторів виробництва і споживання.

Так може виглядати деяке збірне визначення, синтезоване в результаті узагальнення багатьох джерел і що характеризує досягнутий рівень уявлень в області маркетингових досліджень.

Міжнародний менеджмент, будучи закономірним продуктом розвитку традиційного, успадковує від нього основи філософії бізнесу, логіку і великий арсенал спеціальних методів і прийомів вивчення ринку.

Історичний ракурс розвитку менеджменту дає підстави думати, що в цій сфері економічної науки і практики не слід очікувати раз і назавжди сформованих підходів, прийомів, методів і технологій, що зможуть автоматично забезпечити послідовне підвищення ефективності економічної діяльності в умовах середовища, що змінюється. Цілком очевидно, що тут присутні діалектика й аналогія, властиві історії і тенденції науково-технічного прогресу.

Список використаної літератури

  1. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є.Основи менеджменту. — Львів : Світ, 1995. — 294с.
  2. Виханский О.С., Наумов А.И.Менеджмент: Человек, стратегия, организация, процесс:Учебник. — 2.изд. — М. : Фирма Гардарика, 1996. — 416с.
  3. Єрмошенко М. Менеджмент : Навчальний посібник/ Микола Єрмошенко, Сергій Єрохін, Олег Стороженко,; Національна академія управління. -К.: Національна академія управління, 2006. -655 с.
  4. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г.Основи менеджменту: Підручник. — К. : Академвидав, 2003. — 415с.
  5. Мартиненко М. Основи менеджменту: Підручник/ Микола Мартиненко,. -К.: Каравела, 2005. -494 с.
  6. Менеджмент: теоретичні основи і практикум : Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти/ Олег Гірняк, Петро Лазановський,. -К.: Магнолія плюс; Львів: Новий Світ-2000, 2003. -334 с.
  7. Мошек Г.Є.Основи менеджменту: Навч. посібник / Інститут змісту та методів навчання; Київський держ. торговельно- економічний ун-т. — К., 1998. — 136с.
  8. Осовська Г. Менеджмент організацій : Навчальний посібник/ Галина Осовська, Олег Осовський,. -К.: Кондор, 2005. -853 с.
  9. Пушкар Р. Менеджмент: теорія та практика : Підручник/ Роман Пушкар, Наталія Тарнавська,; М-во освіти і науки України, Терноп. акад. нар. госп.. -Тернопіль: Карт-бланш, 2003. -486 с.
  10. Рудінська О. Менеджмент : Посібник/ Олена Рудінська, Світлана Яроміч, Ірина Молоткова, ; М-во освіти і науки України, Одеський нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. Економіко-правовий фак-т, Регіональний ін-т держ. управління. -К.: Ельга Ніка-Центр, 2002. -334 с.
  11. Сердюк О. Теорія та практика менеджменту : Навчальний посібник/ Олександр Сердюк,; М-во освіти і науки України. -К.: ВД "Професіонал, 2004. -424 с.
  12. Стадник В. Менеджмент : Посібник/ Валентина Стадник, Микола Йохна. -К.: Академія, 2003. -463 с.
  13. Тарнавська Н. Менеджмент: теорія та практика : Підруч. для вузів/ Наталія Тарнавська, Роман Пушкар. -Тернопіль: ВКФ "Карт-бланш", 1997. -457 с.
  14. Хміль Ф. Менеджмент : Підручник для студ. вуз./ Федір Хміль,. -К.: Вища школа, 2002. -350 с.
  15. Шегда А. Менеджмент : Учебник/ Анатолий Шегда,. -3-е изд., испр. и доп.. -К.: Знання , 2006. -645 с.
загрузка...
Top