Концепція розвитку економічної освіти в Україні

Вступ.

1. Економічна освіта на сучасному етапі.

1.1. Стан економічної освіти та об'єктивна необхідність розробки концепції.

1.2. Місія, мета та ціннісні орієнтири економічної освіти.

1.3. Принципи економічної освіти.

1.4. Завдання економічної освіти.

2. Основні заходи щодо розвитку економічної освіти.

2.1. Ступенева підготовка фахівців економічного спрямування.

2.2. Оптимізація мережі вищих навчальних закладів.

3. Удосконалення управління вищою економічною освітою.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Економічна освіта на сучасному етапі розвитку України визначається завданнями переходу до демократичної і правової держави, ринкової економіки, необхідності наближення її до світових тенденцій економічного і суспільного розвитку. Розвиток освіти відбувається в контексті загального процесу трансформації різних сторін суспільного життя, у тісному взаємозв'язку з перебудовою в інших сферах, одночасно виступаючи для них джерелом забезпечення необхідним кадровим ресурсом.

Концепція розвитку економічної освіти є методологічною базою освітянської діяльності в умовах формування суспільства знань і соціально орієнтованої економіки та визначає шляхи розв'язання нагальних проблем у сфері економічної освіти через розуміння її мети, завдань, змісту і технологій.

Головними компонентами економічної освіти є її зміст і організаційно-освітні технології забезпечення. Вони мають свої особливості у різних складових економічної освіти: загальноекономічної та професійно-економічної.

1. Економічна освіта на сучасному етапі

Загальноекономічна освіта охоплює комплекс соціально-економічних знань, умінь і навичок для забезпечення розвитку економічної культури і свідомості як особи, так і суспільства загалом.

Особливості змісту професійно-економічної освіти обумовлюються вимогами до її кінцевого результату — формування гармонійної, різнобічно розвиненої особистості, для якої професійні знання, уміння, навички і їх постійне оновлення становлять основу самореалізації в економічній сфері суспільства.

Головною парадигмою економічної освіти є розуміння того, що розвиток економічної сфери суспільства значною мірою зумовлений характером життєдіяльності людини, її світоглядом, соціально відповідальною поведінкою. Професійна підготовка сучасних економістів передбачає розуміння ними закономірностей формування та розвитку відтворювальних процесів на макро- та мікрорівнях, у взаємозв'язку з розвитком політичних, культурних та інших суспільних процесів.

Економічна освіта охоплює чотири блоки дисциплін, які формують сучасний світогляд і зумовлюють потребу в постійному оновленні соціально-економічних знань, умінь, навичок: загальноосвітній, фундаментальний, інноваційно-практичний і блок дисциплін спеціальної підготовки. Дисципліни, що входять в названі блоки, забезпечують комплексне багатоаспектне вивчення закономірностей економічної сфери суспільства.

Формування економічних знань реалізується через поєднання пізнавальних, теоретичних і практичних компонентів навчання. Причому пізнавальні компоненти створюють не тільки систему фінансових, технологічних, технічних, економічних і правових знань, а й визначають внутрішню культуру молоді, формують її готовність до свідомої гармонізації стосунків «Людина — суспільство - природа — економіка». До теоретичних компонентів навчання належить світогляд і вміння творчо мислити, які створюють підґрунтя економічно доцільних і водночас соціально відповідальних рішень, дослідницьких навичок; практичних умінь.

Практичні компоненти економічно освіченої людини становлять мотивації та вміння постійно підвищувати компетентність і практично використовувати нові знання для вдосконалення та розвитку технічного, технологічного, фінансового, соціально-економічного, правового та іншого забезпечення організаційно-економічних і управлінських процесів; розвивати особистісний і колективний потенціал економічної діяльності на засадах соціального партнерства і соціальної відповідальності.

1.1. Стан економічної освіти та об'єктивна необхідність розробки концепції

Стан сучасної економічної освіти в Україні зумовлений: необхідністю переходу до нових засад формування та розвитку економічних знань, які базуються на історико-культурних і духовно-моральних традиціях українського народу, орієнтовані на поглиблений аналіз економічних процесів, що сприяють формуванню основ соціально орієнтованої економіки; формуванням сучасних економічних поглядів у майбутніх економістів, що сприятиме розвитку гуманізації та соціалізації суспільних процесів, національній само-ідентифікації, спрямуванню економічної діяльності на підвищення рівня життя і добробуту українського народу; інтеграцією процесів навчання і виховання як складових освіти, що створюють духовно-моральні засади для формування сучасного світогляду фахівців економічного спрямування.

Актуальність розроблення концепції розвитку економічної освіти в Україні зумовлена: глобалізацією міжнародних економічних та фінансових зв'язків, формуванням інформаційного суспільства, в якому знання і соціальна відповідальність стають головними чинниками життєдіяльності людини як творчого працівника, споживача і члена суспільства; необхідністю пріоритетного розвитку у суспільстві і державі гуманістичних, соціально орієнтованих загальнолюдських моральних норм і цінностей; виробленням прогнозних знань для своєчасного прийняття і реалізації соціально відповідальних рішень, що сприяють розвитку як особистості, так і суспільства загалом; потребами самої економічної освіти у визначенні нових принципів і механізмів побудови системи освіти в Україні, шляхів практичної переорієнтації на них економічної освіти, у вивченні, творчому осмисленні новітніх тенденцій світового розвитку освіти, обґрунтованого поєднання зарубіжних технологій із досягненнями національної освіти в процесах інтеграції у європейський та світовий освітянський простір.

1.2. Місія, мета та ціннісні орієнтири економічної освіти

Концепція розвитку економічної освіти визначає місію, кінцеву мету, завдання і заходи її досягнення з урахуванням принципів та відповідних положень.

Місія економічної освіти — розвиток і використання економічних знань для формування творчої особистості, підвищення якості життя українського народу і прогресивного розвитку суспільства.

Метою розвитку системи економічної освіти є інтенсивне накопичення соціально-економічних знань і оптимізація їх використання як головного потенційно необмеженого ресурсу розвитку українського суспільства і його соціально орієнтованої економіки.

Ціннісні орієнтири економічної освіти: розвиток творчого потенціалу особистості та її соціалізація; виховання самостійності наукового економічного мислення, формування економічного світогляду, впевненості у власних силах; розвиток здібностей до самореалізації, самоосвіти, саморозвитку особистості.

1.3. Принципи економічної освіти

Розвиток економічної освіти ґрунтується на принципах, визначених Законами України «Про вищу освіту», «Про освіту» , а саме:

• Суспільна корисність економічних знань.

• Соціальна справедливість, толерантність, суспільна злагода і партнерство всіх учасників економічної освітньої діяльності.

• Гуманізм, демократичність, відкритість і доступність економічної освіти.

• Соціальна обґрунтованість економічного мислення в кожній сфері професійної діяльності.

• Поєднання фундаментальності та фаховості різноманітних освітніх програм, заснованих на індивідуалізації підготовки економічних кадрів відповідно до попиту на ринку праці.

• Безперервність економічної освіти, її системність та систематичність.

• Інноваційність змісту економічної освіти.

• Відповідність якості освітніх послуг потребам особи, соціальних і професійних груп країни та іноземних громадян.

• Адаптація світового досвіду та збереження кращих вітчизняних освітянських традицій, розширення міжнародного співробітництва.

• Державна підтримка підготовки фахівців.

• Інтеграція економічної освіти і наукових досліджень.

1.4. Завдання економічної освіти

Завданнями економічної освіти є: створення умов для самореалізації особи як економічно активного члена суспільства, здатного свідомо долучатися до економічного життя країни; задоволення потреб суспільства і держави у фахівцях економічного профілю, здатних практично реалізувати стратегію сталого економічного, соціального і духовного розвитку України, для забезпечення високого рівня життя народу; забезпечення мобільності студентів та викладачці; виховання у майбутніх фахівців цілісного соціально-економічного світосприйняття і сучасного наукового світогляду, формування свідомості членів суспільства на основі системного економічного мислення, що створює для них можливості опановувати знання, вміння та навички економічної діяльності; нарощування потенціалу професорсько-викладацького складу та підвищення його соціального статусу; розвиток економічної науки у ВНЗ як основи забезпечення постійного оновлення змісту, підвищення якості навчання в освітніх установах різних форм власності; вдосконалення управління і організаційно-економічного механізму функціонування навчальних закладів освіти; інтеграція вітчизняної вищої професійної економічної освіти у європейський освітній простір; упровадження європейської системи заліку знань, розвиток критеріїв і методології оцінки якості викладання; забезпечення приєднання до Болонського процесу, у тому числі за рахунок узгодження змісту навчання, розвитку співробітництва навчальних закладів, схем мобільності, інтеграції програм навчання, технологій тренінгу і наукових досліджень; розроблення системи зіставлення кваліфікації вітчизняних фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів та кваліфікації фахівців європейських країн; залучення роботодавців до соціального партнерства в організації професійної економічної освіти для задоволення потреб ринку праці; створення умов для соціального партнерства учасників навчального процесу; відповідність якості вітчизняної економічної освіти вимогам міжнародного ринку праці; забезпечення безперервності економічної освіти на основі інтеграційних процесів як у системі «Освіта — наука — виробництво», так і в системі зв'язків міжнародного співробітництва.

2. Основні заходи щодо розвитку економічної освіти

Заходи спрямовані на реалізацію завдань розвитку економічної освіти та розроблені на основі принципів і завдань концепції.

2.1. Ступенева підготовка фахівців економічного спрямування

Ступенем система підготовки фахівців закладає підвалини для організації якісної економічної освіти, її інтеграції в міжнародний освітній простір.

Ступенева підготовка фахівців економічного спрямування передбачає такі освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст, з термінами підготовки: два роки на основі повної загальної середньої освіти; три роки на основі загальної середньої базової освіти; бакалавр з терміном підготовки чотири роки; спеціаліст, магістр (один рік на базі освіти бакалавра).

2.2. Оптимізація мережі вищих навчальних закладів

Існуюча мережа вищих навчальних закладів та факультетів, які здійснюють підготовку економістів, складалася протягом 90-х років під впливом ринкової кон'юнктури, коли для багатьох вищих навчальних закладів неекономічного профілю це стало одним із засобів виживання.

Це призвело, з одного боку, до надлишку економістів окремих спеціальностей і складності їх працевлаштування, з другого, як результат масового «виробництва» економістів - до дефіциту кваліфікованих кадрів, здатних розв'язувати складні сучасні проблеми на високому професійному рівні. Все це вимагає оптимізації мережі вищих навчальних закладів усіх форм власності і рівнів акредитації, що ведуть підготовку фахівців з економічних спеціальностей за такими напрямами.

Оптимізація мережі вищих навчальних закладів відповідно до потреб суспільства, що здійснюють підготовку фахівців з економічних спеціальностей, має здійснюватися шляхом: посилення вимог під час ліцензування й акредитації вищих навчальних закладів усіх форм власності щодо забезпеченості їх науково-педагогічними працівниками, відповідності державним стандартам організації навчального процесу, навчально-методичного-та інформаційного забезпечення; раціоналізації розміщення різних економічних спеціальностей у вищих навчальних закладах регіонів для ліквідації дублювання їх підготовки шляхом концентрації держзамовлення з конкретних спеціальностей;

організації системи моніторингу, попиту на фахівців економічного профілю та його аналізу з точки зору обсягу та якості; оптимізації кількості економічних факультетів у державних вищих навчальних закладах неекономічного профілю шляхом їх переорієнтації і спеціалізації за профілем вищого навчального закладу (інженерно-економічні, економіка відповідної галузі та ін.); оптимізації мережі навчальних закладів різних рівнів шляхом створення на базі вищих навчальних закладів IV рівня акредитації економічного профілю навчальних комплексів, координуючих підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації економістів; зосередження підготовки фахівців з теоретичних та економіко-математичних спеціальностей, а також викладачів економічних дисциплін для вищих навчальних закладів у класичних та економічних університетах.

3. Удосконалення управління вищою економічною освітою.

Управління розвитком економічної освіти має удосконалюватися за рахунок: удосконалення системи управління моніторингом та контролем якості економічної освіти через налагодження взаємодії між відповідними державними, громадсько-державними та громадськими органами; організації експериментів та проведення пошукової інноваційної освітньої діяльності в провідних вищих навчальних закладах України; участі вищих навчальних закладів у галузевих програмах розвитку національної економіки; розроблення методики і системи показників для оцінки діяльності вищих навчальних закладів, здійснення моніторингу їх діяльності та забезпечення об'єктивної оцінки суспільства; гарантування відкритості та публічності діяльності вищих навчальних закладів і широкого інформування громадськості про їх основні результати; забезпечення державними органами управління освітою контролю за діяльністю територіально відокремлених підрозділів вищих навчальних закладів усіх форм власності; вдосконалення державного та регіонального замовлення на підготовку фахівців.

Для вдосконалення економічної освіти в школі необхідно: сприяти тому, щоб економічна освіта допомагала учням набути досвіду самостійного прийняття рішень в економічних ситуаціях, формувати навички застосування економічних знань, розуміти сутність економічних подій і явищ; вважати недоцільним вивчення спеціальних економічних дисциплін у загальноосвітній школі. Досвід упровадження стандартів вищої економічної освіти показує, що вони не повною мірою відповідають інституційним особливостям розвитку ринку України та динаміці розвитку її економіки, що ускладнює інтеграцію в європейський освітній простір.

Навчальні плани підготовки економістів перевантажені навчальними дисциплінами, які недостатньо пов'язані з логікою підготовки фахівця за змістом освітньо-кваліфікаційних характеристик.

За своїм змістом чинні стандарти вищої економічної освіти треба вважати стандартами першого покоління з подальшою розробкою стандартів другого, третього і наступних поколінь, у яких знайдуть відображення сучасні та майбутні тенденції розвитку освіти, а саме: її диверсифікація, випереджуваність, безперервність, інтенсифікація освітніх процесів та їх інформатизація. Розвиток стандартів економічної освіти передбачає: модернізацію галузевих стандартів вищої освіти різних освітньо-кваліфікаційних рівнів; запровадження в навчальний процес форм і методів, що забезпечують посилену орієнтацію його на практичну або наукову підготовку студентів залежно від освітнього-кваліфікаційного рівня.

Висновки

Для забезпечення умов оволодіння сучасними економічними знаннями для студентів неекономічних вищих навчальних закладів потрібно: переглянути перелік дисциплін загальноекономічної підготовки за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями; вжити заходів щодо поліпшення навчально-методичного забезпечення та підвищення кваліфікації викладачів економічних дисциплін.

Для інтеграції у світовий освітній простір та приєднання України до Болонського процесу необхідно: істотно підвищити ефективність і якість міжнародної діяльності українських вищих навчальних закладів, розширити експорт освітніх послуг, уведення спільних освітніх програм; впровадити заходи щодо взаємного визнання і встановлення еквівалентності документів про вищу і післядипломну професійну освіту, про вчені звання України та іноземних держав; створити систему взаємодії національних та міжнародних освітніх асоціацій, організацій з питань впровадження єдиних підходів до змісту, тривалості, структури і критеріїв якості освіти; вжити заходів щодо адаптації навчального процесу відповідно до норм міжнародної практики, а саме: внести зміни у співвідношення часу аудиторних і самостійних занять на користь останніх; узгодити методи контролю якості знань, підвищити інтенсивність вивчення окремих дисциплін, концентрованого їх вивчення в обсязі не менш як чотири години на тиждень; забезпечити студентам можливість обирати викладача; створити умови для освоєння викладачами і студентами міжнародних джерел інформації, надходження іноземних підручників і журналів до бібліотек; організувати переклад і адаптацію визнаних у світі наукових праць та навчальних матеріалів зарубіжних вчених.

Список використаної літератури

1. Вачевський М. Сучасна економічна освіта у країнах Західної Європи: формування професійних компетенцій //Рідна школа. - 2006. - № 3. - C. 71-74.

2. Губа М. До питання про зміст економічної освіти/ М.Губа //Рідна школа. - 1998. - № 5. - C. 40-41

3. Климчук І. Економічна освіта в загальноосвітній школі: проблеми і перспективи //Географія та основи економіки в школі. - 2003. - № 6. - C. 33-35.

4. Концепція розвитку економічної освіти в Україні //Освіта в Україні. - 2004. - 23 січня. - C. 4-5

5. Корнійчук О. Є. Еволюція формування економічного мислення //Педагогіка і психологія. - 2006. - № 1. - С.22-29.

6. Медвідь Л. Економічна освіта в контексті формування загальної системи освіти України //Наукові записки Києво-Могилянської Академії. - 2005. - Т. 47: Педагогічні, психологічні науки та соціальна робота. - C. 18-22. - Бібліогр.: 11 назв.

7. Медвідь Л. Економічна освіта в Україні. Витоки та розвиток //Директор школи, ліцею, гімназії. - 2007. - № 1-2. - C. 124-131.

8. Паращенко Л. Економічній освіті - державні пріоритети //Географія та основи економіки в школі. - 2000. - № 2. - C. 40-41

9. Шепотько В. Актуалізація економічної освіти //Рідна школа. - 2002. - № 3. - C. 67-70

загрузка...
Top