Характеристика зовнішньоекономічних зв’язків України з Росією

Вступ.

1. Проблеми українсько-російських економічних відносин на поч. ХХІ ст.

2. Стратегічне партнерство в українсько-російських відносинах.

3. Українсько-російські торговельно-економічні відносини в умовах глобальної інтеграції.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Проблема українсько-російських відносин виходить далеко за межі взаємин лише двох країн. Впливаючи на долю багатьох інших народів і держав, передусім європейських, вона набуває більш чіткого регіонального виміру. У зв’язку з цим об’єктивна оцінка досягнутого рівня міждержавної взаємодії України та Російської Федерації дозволяє по-новому розставити геополітичні акценти в регіоні, підтвердити та зафіксувати факт суттєвої зміни геостратегічного становища обох держав.

Одна з особливостей зовнішньоекономічної доктрини України, визначається об’єктивною необхідністю мати окрім інших, тісні економічні зв’язки з Російською Федерацією, яка на даний час є основним постачальником енергоносіїв на український ринок і споживачем значної кількості українських товарів. Отже саме об’єктивні причини обумовлюють на найближчу перспективу стратегічний напрям української зовнішньоекономічної політики. Разом з тим її формування має здійснюватись в аспекті загальносвітових тенденцій щодо глобалізації і посилення інтеграційних процесів світового господарства.

Дослідження теоретичних проблем і практики формування сучасних українсько-російських економічних відносин з урахуванням глобальних інтеграційних процесів у міжнародних відносинах і розробка на цій базі пропозицій щодо удосконалення механізму економічного співробітництва між країнами обумовило актуальність обраної теми.


1. Проблеми українсько-російських економічних відносин на поч. ХХІ ст.

Україна в 1994 році рішуче розпочала далекосяжну програму економічних реформ у напрямку побудови ефективної ринкової економіки. На сьогодні взаємовідносини між Україною та країнами, які мають вплив на світову економіку, вступають в новий період - більш тісного та плідного співробітництва б усіх галузях економічної діяльності. Отримані за роки незалежності уроки дають Україні можливість зробити великий крок вперед.

Зовнішньоекономічні відносини є одним з основних напрямів діяльності держави. Концептуальні засади поглиблення зовнішньоекономічнім відносин базуються на:

- аналізі та прогнозі економічного розвитку. На мій погляд, доцільно спочатку розглянути економічні процеси на макрорівні, взаємоузгоджуючи показники ВВП, цінової політики, рівень зайнятості, бюджету, зовнішнього та внутрішнього боргу, індикатори грошово-кредитне: сфери, стану платіжного балансу;

- прогнози світового зростання, яке, за оцінками провідних експертів, характеризуються:

- гальмуванням економічного зростання у США;

- уповільненням темпів розвитку в країнах "зони євро":

- покращенням економічної ситуації в Азії.

За даними Держкомстату України, зовнішньоторговельний оборот товарів, послуг, робіт у 2001 р. становив $35.73 млрд., що більше ніж у попередньому році на $3,57 млрд., або на 10,8 %. У загальному товарообігу торгівля товарами у матеріальній формі займала 87,2%,товарами у формі послуг - 12,8%.

За останні десять років розвиток україно-російських відносин пережило кілька етапів.

Такі поняття, як партнерство і добросусідство, здобувають сьогодні реальний зміст.

Існує висока ступінь взаємозалежності економіки України і Росії.

Зусилля в побудові зовнішньоекономічної діяльності України з Російською Федерацією спрямовані на реалізацію задач, позначених спільними стратегічними пріоритетами обох країн в економічних напрямках,а саме:

- реформування і розвиток національних економіки;

- інтеграція у світове економічне співтовариство.

При розробці нових форм співробітництва між двома державами, Україною і РФ, необхідно виходити з того, що розвиток україно-російських відносин за осатаній час характеризується появою нових тенденцій.

У жовтні 2001 року українській стороні були передані російські пропозиції по змісту і формату нової двосторонньої Угоди про вільну торгівлю. Ціль її полягає у встановленні між Україною і РФ режиму вільної торгівлі, а також у визначенні чітких і доступних правил і процедур застосування окремих обмежень у випадку збитку для національної економіки від імпорту.

Домовленість конкретно визначає зобов'язання сторін у сфері конкуренції і державної підтримки підприємництва [5, c. 124].

За 18 років незалежності України Росія завжди залишалася для неї важливим партнером.

У торгівлі з Російською Федерацією збільшилися експортні поставки продуктів тваринництва на 21.2%, мінеральних продуктів на 31.6%, машин і на обладнання 19.1%; хутра 8%.

Головними статтями українського експорту в Росію є: продукція металургії промисловості, машинобудування, продовольча продукція хімічної промисловості. Найбільшим попитом користаються м'ясомолочна продукція, соняшникова олія, кондитерські і тютюнні вироби, феросплави, неопрацьований алюміній,штучний корунд, турбореактивні двигуни; рідинні і вакуумні насоси, холодильні вантажні і легкові автомобілі українського виробництва.

У структурі загального обсягу імпорту з більш 70% складають енергоносії (газ, нафта, нафтопродукти), а з урахуваванням машинобудівної, хімічної, металургії гірничорудної продукції, а також питома вага товарів, що відносяться виробничо-промислового імпорту і спрямовані на задоволення потреб вітчизняного виробництва, - близько 90%. З української сторони юридичні і фізичні особи замовляють в Росії транспортні послуги.

Разом з тим основна група, а разом з тим продукція металургійної промисловості, що складає третю частину від загального обсягу експертів товарів, у 2001 році зменшилася на 10.2%.

Це пояснюється насамперед введенням захисних заходів з боку російського уряду, обмеженням на постачання труб українського виробництва введенням нового механізму стягування ПДВ при імпорті товарів з України і т.д.

Щоб проаналізувати зовнішньоекономічні відносини України з РФ, нам треба усвідомити, що таке зовнішньоекономічні зв'язки.

Зовнішньоекономічні зв'язки - це операції, які пов'язані з обігом товарів, послуг, грошей – і капіталу між різними економічними зонами.

Кожна держава проводить свою зовнішньоекономічну політику, яка відповідає її інтересам. Під зовнішньоекономічною політикою розуміють сукупність усіх державних заходів щодо реалізації економічного потенціалу країни на зовнішньому ринку та задоволення власних потреб за рахунок товарів та послуг іноземного виробника. Існуютьдвімоделі зовнішньо-економічної політики: ліберальна і автаркія. Ліберальна - коли відношення з іншими країнами характеризуються відсутністю державних перешкод у даній сфері діяльності. Автаркія, навпаки, характеризується повною відсутністю зовнішніх економічних відносин [7, c. 14-15].

Існуючі невирішені питання між Україною і Росією гальмують гармонічний процес розвитку зовнішніх і внутрішніх економік обох країн. До таких питань, відносяться: державний борг України перед Росією, що складає $2.7 млрд., борг України за російський газ - $ 1.4 млрд., спірні ділянки сухопутного кордону в Харківській, Луганській, Сумській областях, делімітація акваторії Азовського моря, Чорноморський флот, активи колишнього СРСР і т.д.

У світлі останніх переговорів, що відбулися 14 серпня 2002 року між президентами України і Росії, можна прослідити нові тенденції подальшого економічного співробітництва в напрямку лібералізації торгових відносин між двома державами.

Наступним кроком є оцінка внутрішнього ринку Росії (товарів, капіталу, робочої сили) та місце в ньому України. Для аналізу російського ринку товарів необхідно:

- виділити основні товари, які є предметами торгівлі і представляють інтерес для України;

- визначити товари, які займають найбільшу частку в експорті та імпорті України,

- визначити основні види експорту та імпорту цих товарів;

- вивчити динаміку цін, які складаються в двосторонньому співробітництві з РФ;

До цього треба додати, що для аналізу російського ринку необхідно проаналізувати реальний обмінний курс гривні до рубля. Це співвідношення суттєво впливає на зовнішню торгівлю, показуючи сприятливість чи несприятливість мов експорту-імпорту на стан платіжного балансу. Дослідити національну грошову одиницю РФ.

В зовнішній торгівлі з Україною Російська Федерація залишається лідером, але серед інвесторів РФ всього лише в середині першої десятки. Російські інвестиції в Україну в 2001 році складали $ 300 млн.,а українські інвестиції в Російську Федерацію не перевищували $ 99 млн. [4, c. 34-35]

Говорячи в цілому про російські інвестиції в економіку України, необхідно відзначити, що основним їх мотивом було не підвищення ефективності збуту продукції російськими підприємствами, а встановлення технологічних зв'язків. При цьому сукупний ефект від пожвавлення виробництва в структуроутворюючих і суміжних областях економіки виявляється на декілька порядків вище надходжень у бюджет від приватизації.

Щодо взаємодій у сфері високих технологій вірніше сьогодні було б говорить не про привабливість того чи іншого напрямку, а про взаємовигідність спільних розробок. Науково-технічний комплекс обох країн протягом багатьох років розвивався як єдиний механізм. Поділ цього комплексу, наступне руйнування сформованих зв'язків на тлі економічного спаду, що продовжувався, не сприяло росту його потенціалу. Зараз найбільш перспективний напрямок спостерігається в першу чергу в тих наукомістких і високотехнологічних галузях, де спільний україно-російський потенціал відповідає чи перевершує світовий рівень. Мова йде насамперед про літаки, ракето-, судобудівництво, електроніку, енергетичне машинобудівництво, у тому числі й атомної енергетиці.

Для подальшого розвитку двосторонніх відносин у цьому напрямку президентами України і Росії було підписаний ряд важливих документів, таких як "Меморандум про співробітництво в області розвитку електронної техніки"., спільна програма "Нанофізика і наноелектроніка".

Іншим важливим моментом успішного розвитку торгово-економічних відносин між Україною і Росією є гармонізація національного законодавства обох держав з метою усунення перешкод у співробітництві на міжфірменному рівні. На даному етапі ведеться робота з залучення до створення центра таких структур, як Російський союз товаровиробників.

Торгово-промислова палата РФ, Національний резервний банк, Російський медіа-центр в Україні, ряд провідних російських компаній, що активно працюють на українському ринку, Всеукраїнська організація "Російсько-український інтеграційний форму"; Торгово-промислова палата України, Державний інформаційно-аналітичний центр моніторінга зовнішніх товарних ринків України, страхове суспільство "Європейський альянс".

Як українські, так і російські виконавці послуг на сьогоднішній день не готові конкурувати на рівних з партнерами далекого зарубіжжя. Тому і для України і для Росії необхідно актуальна співдружність у пошуках правильної стратегії поступового відкриття" внутрішніх ринків [3, c. 5-6].

Найбільшою проблемою для українських експортерів стало введення РФ стягнення ПДВ з українських товарів, що ввозяться в Росію. Україна зі своєї сторони ввела 31% спеціально на нові російські автомобілі, увезені в Україну з Росії. У цьому зв'язку економічні відносини між Україною і РФ були позначені експертами як "торгова війна".

Обсяги експорту товарів у 2003 р. досягнули $16,26 млрд., що на 11,6% вище попереднього року. Головними в українському експорті залишаються товари металургійної, машинобудівної, паливно-енергетичної, легкої та хімічної промисловості, а також ряд видів сільськогосподарської продукції.

Найбільшу питому вагу в загальному експорті займали неблагородні метали та вироби з них -33,9% від загального експорту товарів та послуг; машини, устаткування, механізми і засоби наземного, повітряного та водного транспорту -11,8%; продукція агропромислового комплексу та харчової промисловості - 9,2%; мінеральні продукти - 8,8%; продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості - 8,8%) тощо.

Слід відмітити, що експорт зріс перш за все за рахунок збереження кон'юнктури для товарів традиційного українського експорту.

Показники імпорту товарів також характеризувалися зростанням. Обсяги імпорту товарів дорівнювали $16,92 млрд. і зросли на 12%,або на $1,82 млрд.

Імпорт товарів здійснювався в основному з країн СНД (51,4 %) та Європи (31%). Найбільшу питому вагу в імпорті займала паливно-енергетична продукція (39,7% від загальних обсягів імпорту товарів та послуг), продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості 10,8%), а також машини, устаткування, механізми і засоби наземного, повітряного та водного транспорту 20%. У загальних обсягах імпорту продукція, що спрямовується на задоволення потреб вітчизняного виробництва, забезпечення його функціонування, перевищує 80% Тарифне регулювання, існуюча Програма економічного співробітництва між Російською Федерацією й Україною на 1998-2007 роки жадає від митних служб обох держав заглибленого підходу до забезпечення процесів переміщення продукції паливно-енергетичного комплексу, АПК, металургії, машинобудування, ракетно-космічної, легкої і харчової промисловості, транспорту [6, c. 72-73].

Україна розташована між двома могутніми партнерами в зовнішній торгівлі: Європейським Союзом і Російською Федерацією. По розрахунках спеціалістів багатьох іноземних інститутів з питань розвитку зовнішньої економіки. Україна має самий високий в Європі транзитний рейтинг- 3,11. Україна розташована на перехресті європейських торгових шляхів, але використовує цю перевагу недостатню.

Основною експортною послугою, що робить Україна Росії, є перекачування трубопроводами енергоносіїв у країни Західної і Центральної Європи,це складає 90% російського газу в країни далекого зарубіжжя.

Через територію України з РФ перевозяться і перевантажуються в українських портах судна мільйонами тонн нафти, нафтопродуктів, металу вугілля,мінеральних і хімічних добрив,хімічних товарів. Статистика свідчить про те, що в усьому світі 29% контейнерів перевозяться морським флотом не завантаженими. Така ж ситуація спостерігається і на залізницях.

Погодження дій між українськими і російськими транспортниками з питань спільного використання контейнерів і вагонів принесли б величезну користь обом сторонам.

Після розпаду СРСР Україні досталась значна частина колишніх всесоюзних курортів, що на протязі року обслуговують відпочиваючих з Росії. Сьогодні через сформовану соціально-політичну ситуацію на Кавказі, де розташовані російські оздоровчі заклади, значення цих об'єктів значно зросло. Співробітництво обох країн у сфері туризму і відпочинку може бути більш ефективним.

Інвестиційні процеси відіграють важливу роль і впливають на розвиток виробництва, бізнесу, послуг, а через залучення коштів у місцевий бюджет на підвищення рівня життя суспільства у всіх областях економіки. Перехід до стабільного економічного росту вимагає нарощування експортного потенціалу, виробництва конкурентоздатної продукції.

Важливим кроком для української економіки стало створення Російсько-українського інвестицій-комерційного центру, що повинний стати одним з найважливіших і реально діючих центрів, що впливають на активізацію інвестиційного процесу між двома країнами. Структура Російсько-Українського інвестиційно-комерційного центру ґрунтується на створенні сприятливих умов для інвестування російських капіталів в українську економіку, а з української сторони - вигідне вкладення для українських інвесторів у російські підприємства.

Основними показниками зовнішньоекономічних зв'язків є: платіжний баланс країни, торговельний баланс, баланс послуг і некомерційних платежів, баланс руху капіталів, офіційні валютні резерви України. Платіжний баланс - це співвідношення платежів країни за межі її території та їхніх надходжень з-за кордону за певний період (рік, квартал, місяць).

Сьогодні положення ускладнюється відсутністю єдиних нормативно-правових актів, що регулювали б питання спрощеного митного оформлення товарів.

Положення українсько-російське економічних відносин на нинішньому етапі розвитку свідчить про необхідність перегляду старім і переходу до нових форм співробітництва. Це співробітництво повинне базуватися на принципах економічної доцільності і взаємовигідних умов, сприяти подоланню негативних тенденцій української економіки, її структурної перебудови, прискоренню приєднання до європейського і світових економічних систем. На закінчення хотілося б відзначити, що Україна і Росія мають міцні економічні зв'язки, значну довжину спільного кордону, чималі резерви і сприятливі умови. Що вказують на необхідність спільної роботи. Можна припустити з повною підставою, що в майбутньому Російська Федерація залишиться основним зовнішньоторговим партнером України [5, c. 125-126].

2. Стратегічне партнерство в українсько-російських відносинах

Українсько-російські економічні взаємини в цілому розвиваються динамічно і по висхідній. Росія протягом усього часу зберігає лідерство серед країн-реципієнтів українських зарубіжних інвестицій, обіймаючи при цьому п’яте-шосте місце серед країн-інвесторів у вітчизняну економіку. До того ж, на Російську Федерацію припадає левова частка українського експорту. Загальний обсяг двостороннього товарообміну останніми роками складає майже третину від усього об’єму зовнішньої торгівлі України. При цьому важливість російського вектора полягає у тому, що Російська Федерація готова споживати українську продукцію кінцевого етапу виробництва. Таким чином, у результаті українсько-російського товарообміну Україні вдається утримувати баланс у торгівлі наукоємною продукцією.

Хоча між державами не було укладено єдиного спільного документу, в якому були б чітко визначені мета, завдання й шляхи реалізації стратегічного партнерства України та Російської Федерації в економічній сфері, обсяг створеної нормативної бази і галузі, які вони охоплюють, переконує у визнанні сторонами стратегічного характеру економічного співробітництва між ними. Щоправда, 7 жовтня 2002 року між Україною та Росією був укладений договір про стратегічне партнерство у газовій галузі, що свідчить про важливість тісної співпраці російського та українського паливно-енергетичних комплексів. Держави виробляють механізми з реалізації та координації стратегічних інтересів в економічній сфері. Прикладом цього можуть бути зусилля сторін, спрямовані на формування зони вільної торгівлі, спроб утворення газотранспортного консорціуму.

Отже, взаємини між Україною та Російською Федерацією в економічній сфері в цілому наближені до параметрів стратегічного партнерства.

Головними ж завданнями, що необхідно розв’язати державам для реалізації економічного стратегічного партнерства повною мірою, є такі: на законодавчому рівні ключовим питанням залишається формування ефективних механізмів контролю за реалізацією вже укладених домовленостей. Певна увага має бути надана аналізу документів, що так чи інакше гальмують двосторонню торгівлю з метою подолання штучних бар’єрів; відкритим залишається питання формування зони вільної торгівлі між країнами; неврегульованим залишається питання створення міжнародного газотранспортного консорціуму; спільних підходів вимагає розв’язання проблеми розподілу закордонного майна Радянського Союзу і повернення вкладів Зовнішекономбанку СРСР громадянам України. У цьому питанні вже відбулися певні зрушення, але вони не можуть вважатися такими, що задовольняють обидві сторони; особливої обережності потребують процеси приватизації провідними російськими компаніями українських видобувних, транспортних та переробних підприємств у нафтогазовій галузі, що поступово призводитиме до збільшення залежності української економіки від російського капіталу. До того ж слід враховувати, що російські компанії не мають значного інвестиційного потенціалу.

Стратегічні інтереси України можуть бути забезпечені повною мірою лише за умов врівноваження ситуації цілеспрямованим залученням до приватизації провідних західних компаній [4, c. 37-38].


3. Українсько-російські торговельно-економічні відносини в умовах глобальної інтеграції

Структура експорту України в РФ і структура українського імпорту з Росії відзначаються певною стабільністю. Аналіз структури українського експорту на російський ринок показав, що вона більш диверсифікована, ніж структура експорту РФ до України. В структурі російського експорту переважають нафта і природний газ, питома вага яких сягає понад 60% в загальному обсязі російського експорту до України. Україна експортує до Росії товари з більшим рівнем обробки, ніж імпортує з РФ.Аналіз геоекономічної структури зовнішньої торгівлі України свідчить про те, що динаміка рівня експортної та імпортної залежності України від РФ поступово зменшується.

Разом з тим рівень залежності української економіки від торгівлі з РФ ще досить високий. Так, понад 20% експортної квоти України і близько 35% імпортної формуються за рахунок відносин України з РФ. Економіка Росії значно менше залежна від експорту, ніж економіка України: серед основних торговельних партнерів Росії Україна посідає п’яте місце, її частка в зовнішньоторговельному обігу РФ у 2006 р. становила лише 5%, тобто була меншою, ніж частка Росії в зовнішньоторговельному обороті України, в 5 разів.

Аналіз прямих російських інвестицій в українську економіку дає підстави для висновку про певну економічну загрозу для України з боку російської економічної експансії. Якщо така тенденція продовжуватиметься, то це, на думку автора, буде, по-перше, консервувати неефективну і відсталу структуру української економіки, по-друге, стримуватиме диверсифікацію інвестиційного ринку, що, зрештою, негативно відіб’ється і на процесі інтеграції України до світового господарства. Підтвердженням вказаного висновку є те, що вже на даний момент найбільша частка в російських інвестиціях належить вкладенням у паливну промисловість (22,7%) – стратегічну галузь української економіки, від якої фактично залежить ефективність функціонування всього господарського комплексу і економічна безпека України [6, c. 75-76].

Дослідження співробітництва між Україною і Росією у виробничий сфері показало, що воно є досить обмежене і здійснюється в окремих галузях у вигляді виробничої кооперації на так званій договірній основі.

Незважаючи на наявність цілої низки об’єктивних факторів, які мали б сприяти активному розвитку економічних відносини між країнами, відносини розвивались неритмічно, обсяги торгівлі між країнами, її структура, співробітництво у виробничо-інвестиційній сфері не відповідають потенційним можливостям обох країн, а також потребам їхніх економік.

Одним із найважливіших шляхів активізації діяльності українських експортерів на території РФ є створення української експортної структури шляхом сформування розгалуженої системи збуту товарів та послуг, а також сучасної інформаційно-маркетингової системи підтримки експорту: створення в РФ Українського торговельного дому в м. Москві з філіалами в Санкт-Петербурзі, Тюмені, Ростові-на-Дону, Казані, а також в усіх приграничних з Україною регіонах. Основними функціями Торговельного дому і його філіалів мають бути: проведення маркетингових досліджень ринку РФ, сприяння рекламі українських товарів і послуг на російському ринку, створення позитивного іміджу України, окремих експортерів і їхніх товарів і т. п. Доцільним є також функціонування на теренах РФ українських постійно діючих виставкових залів, широкої фірмової торговельної мережі, комерційних агентств, консигнаційних складів тощо.

Отже, аналіз динаміки і структури зовнішньої торгівлі між Україною і РФ виявив цілу низку проблем, які негативно впливають на процес інтеграції України до системи світового господарства. Оскільки як експортні поставки до Росії, так і імпорт з останньої були неритмічними, а структура товарного обміну між країнами є недосконалою: Україна експортує до РФ в основному продукти з низьким рівнем обробки і імпортує з Росії переважно енергоносії і сировинні матеріли, це знижує ефективність зовнішньої торгівлі між країнами і ефективність торгівлі України в цілому. Хоча частка РФ як в експорті, так і імпорті України поступово скорочується, що відбувається в основному внаслідок переорієнтації української торгівлі на ринки інших країн, вона до теперішнього часу залишається досить високою.

Українсько-російські економічні відносини загалом потребують докорінної модернізації з врахуванням сучасних тенденцій світового розвитку. В дисертації зазначається, що оскільки однією із особливостей українсько-російських відносин є те, що більшість їх формувалась на макрорівні і обумовлювалась відповідними міждержавними, міжвідомчими та іншими угодами, більшість з яких виявилась неефективними, то основну увагу зараз необхідно зосередити на вдосконаленні зв’язків саме на мікрорівні. Роль держави в цьому аспекті має полягати в першу чергу у визначенні спільних проблем і інтересів [3, c. 17-18].


Висновки

Узагальнивши викладене, ми можемо зробити деякі висновки щодо зовнішньоекономічної діяльності України. Так, для досягнення цілей зовнішньоекономічної політики необхідні:

1. Аналіз динаміки обсягів зовнішньої торгівлі та змін структури експорту та імпорту.

2. Оцінка впливу основних факторів на зовнішньоторговельний баланс.

3. Чинники, що стримують зростання експорту з РФ.

4. Аналіз впливу державних важелів щодо розвитку зовнішньої торгівлі.

5. Характеристика потенційно привабливих ринків та заходи з їх опанування.

6. Оцінка зміни умов зовнішньої торгівлі (поліпшення, погіршення) та Росією.

7. Порівняльна характеристика розвитку України та Росії.

Російські підприємці зацікавлені в інвестиціях в українську економіку. Але вони стикаються з певними труднощами, а саме:

- українським партнерам часто бракує фінансових ресурсів;

- виникають складнощі в одержанні кредитів;

- невпевненість у законодавчій базі і відсутність реформ, спрямованих на поліпшення нормативної бази, яка регулює торгівлю;

- відсталість податкової системи порівняно із російськими стандартами;

- незрозумілі митні формальності.

Україна повинна мати більш гнучке законодавство, деякі пільги для новостворених спільних підприємств, допомогу в стажуванні не успішних підприємствах в Україні та за кордоном. Вирішальний чинник стабілізації і відбудови економіки України - енергозабезпечення.


Список використаної літератури

1. Буркинський Б. Стратегічні економічні інтереси України і Російської Федерації в басейні Азовського моря //Економіка України. - 2009. - № 5. - C. 77-84

2. Власюк О. Україна й Росія після розширення ЄС. Моделі взаємовідносин //Економіст. - 2008. - № 5. - С.84-85.

3. Геєць В. Деякі порівняльні ознаки трансформаційних моделей економіки України і Росії //Економіка України. - 2008. - № 5. - C. 4-18

4. Пилипенко С.О. Основні тенденції і перспективи розвитку українсько-російських торговельно-економічних відносин // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Дні науки 2005». Том 27. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2007– С.34-38

5. Пилипенко С.О. Особливості формування економічних відносин між Україною і РФ в аспекті глобального інтеграційного розвитку // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Вип..52. Част.1. – Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2005. – С.124-126.

6. Радзієвський О. Інтеграція України у світову економіку і взаємовідносини з Росією //Економіка України. - 2008. - № 4. - C. 72-79

7. Шуляк П. Українсько-російські економічні відносини на сучасному етапі розвитку //Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - № 6. - C. 13-19

загрузка...
Top