Економічна оцінка ефективності малого та середнього бізнесу на селі

Вступ.

1. Теоретично-методичні основи ефективного ведення малого бізнесу на селі.

2. Формування економічного середовища функціонування малого підприємництва на селі.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Агропромисловий комплекс України відіграє визначальну роль у забезпеченні продовольчої безпеки суспільства, яка є однією з основних умов стійкості і незалежності держави. Стабільність його розвитку залежить від ефективності діяльності нових організаційно-правових структур в аграрному секторі економіки, що вимагає вироблення таких теоретико-методологічних і практичних положень, які були б спрямовані в першу чергу на збільшення виробництва конкурентоспроможної продукції сільського господарства. Тому подальше формування і розвиток підприємництва в сільському господарстві, як структуроутворюючого елементу ринкової економіки, набуває особливого значення. До підприємницьких структур належать суб'єкти малого бізнесу, зокрема, особисті господарства громадян, селянські (фермерські) господарства, колективні сільськогосподарські підприємства (спілки селян, кооперативи, акціонерні об'єднання), приватно-орендні формування, державні підприємства. Досвід розвитку ринкової економіки в аграрній сфері України засвідчує, що на даному етапі малий бізнес є досить поширеним за кількістю та найбільшим за внеском у виробництво сільськогосподарської продукції (73%).

Досвід високорозвинутих країн засвідчує, що розвиток аграрного сектора економіки є одним з основних чинників стабілізації соціально-економічних відносин як у регіонах, так і в країні загалом. Сьогодні проблеми регіонального розвитку набули особливої ваги. Результати опрацювання статистичної інформації засвідчують істотну нерівномірність соціально-економічного розвитку регіонів України, а відповідно й сільських територій, що зумовлює актуальність дослідження можливих ефективних шляхів його здійснення в нових умовах, пов’язаних із остаточним оформленням на державному рівні стратегічного курсу України на євроінтеграцію.


1. Теоретично-методичні основи ефективного ведення малого бізнесу на селі

Малий бізнес формується та розвивається на засадах дрібнотоварного виробництва всіх форм власності і на сучасному етапі розвитку стає провідним сектором регіональної економіки.

Відповідно до вимог стандартів ЄС одним із пріоритетних напрямів розвитку України стає підвищення ефективності сільського господарства як основного чинника розвитку сільських територій. Оскільки сільськогосподарське виробництво й надалі залишається основною сферою діяльності на селі, закономірним є зростаючий інтерес учених-економістів до проблем розвитку сільськогосподарських підприємств у контексті вирішення проблеми ефективного розвитку сільських територій.

Перевагою малого бізнесу над великим є: маневреність та гнучкість, здатність легко пристосовуватись до коливань попиту, швидко освоювати випуск нової високоякісної продукції, спроможність виживання при погіршенні економічної кон'юнктури ринку. До переваг малого бізнесу можна віднести також простоту створення та високу швидкість окупності витрат, невеликі капіталовкладення в інфраструктуру підприємства, його швидку організаційну перебудову.

Характерною особливістю малого бізнесу в Україні, у порівнянні з економічно розвинутими країнами, є те, що він в більшості випадків орієнтований на регіональні економічні інтереси.

Найпоширенішими формами малого бізнесу в АПК є особисті селянські господарства, селянські (фермерські) господарства, різноманітні товариства і кооперативи, малі та спільні підприємства.

Роль та значення малого бізнесу в період формування ринкових відносин в економіці визначають такі положення:

• створення нових робочих місць та поповнення загальнодержавного і регіонального бюджетів за рахунок сплати податків;

• поповнення ринку новими і потрібними товарами та послугами;

• сприяння підвищенню якості і зниженню цін товарів і послуг за рахунок кооперації;

• заповнення "пустих ніш" на ринку товарів і послуг.

Для оцінки динаміки і рівня ефективності виробництва автор пропонує застосовувати інтегральний показник ефективності використання виробничих ресурсів малих промислових формувань, який показує обсяг виробництва валової продукції на одиницю вкладених інвестицій. Зростання значення інтегрального показника виступатиме вимірником ефективності використання виробничих ресурсів і сприятиме прискоренню строку окупності вкладених інвестицій у виробництво, що позитивно вплине на розвиток малих формувань в АПК.

Багатоукладність господарювання належить до важливих принципів аграрної політики в Україні, невід'ємною частиною глибоких соціально-економічних перетворень на селі. Вона відображає рівноправний розвиток різних типів власності - приватної і суспільної, з яких модифікуються певні форми, створюються відповідні підприємницькі структури - суб'єкти малого бізнесу, зокрема, особисті господарства громадян, селянські (фермерські) господарства, колективні сільськогосподарські підприємства (спілки селян, кооперативи, акціонерні об'єднання), приватно-орендні формування, державні підприємства.

Сільське господарство і АПК в цілому є настільки складними системами (соціально–еколого–економічними), що пояснювати аграрну кризу тільки однією з причин, ігноруючи наявність спільної дії економічних, правових, політичних, організаційних, соціальних та інших чинників, є економічно некоректно. Тому оскільки сучасний стан агропромислового комплексу є наслідком дії великої сукупності чинників – об’єктивних, об’єктивно-суб’єктивних, суб’єктивних, – то вихід з цього стану можна знайти в одночасному, взаємоузгодженому, цілеспрямованому, всесторонньому, комплексному і збалансованому подоланні всіх наявних причин, що спровокували цей сучасний стан. Такий напрям вирішення проблеми отримав у світі назву, що англійською мовою звучить як sustainabledevelopmentofruralareas, а на українську мову перекладається як зрівноважений розвиток сільських регіонів. Категорія “зрівноважений розвиток” запропонована світовим співтовариством і ґрунтується на стратегії оптимізації всієї діяльності суспільства в тісній взаємодії з довкіллям. Зрівноважений розвиток характеризує ціль, до якої прагне кожне суспільство.


2. Формування економічного середовища функціонування малого підприємництва на селі

Малі форми господарювання на селі охоплюють людей, зайнятих сільськогосподарською працею на особистих подвір’ях, на городах і садових ділянках, міні-фермах, фермерських господарствах, кооперативах, малих підприємствах. Крім того, до малих форм бізнесу в сільській місцевості відноситься надання послуг (готелі, кафе, автосервіс, сільський туризм та ін.). Проблеми ефективного функціонування малих форм господарювання на селі та організації виробництва в них, тісно зв'язані з удосконаленням економічних відносин, формуванням перспективних організаційно-економічних структур ринкового типу.

Визначальним фактором успішної реалізації ринкових реформ на селі в сучасних умовах економічного розвитку є підвищення соціальної активності сільського населення. Реалізація цієї ключової проблеми може бути досягнута за рахунок включення широких верств населення у сферу підприємницької діяльності, стимулювання розвитку нових організаційно-правових форм господарювання на селі, в структурі яких вагоме місце посідає малий бізнес. У цьому контексті вкрай важливим є формування економічного середовища функціонування малого підприємництва, компонентну будову якого становлять норми і правила, що регулюють економічну поведінку господарюючих суб’єктів, наявність дієвої інституціональної інфраструктури, системи соціального партнерства, ефективної взаємодії громадських інститутів і підприємців, механізмів фінансової і кредитної підтримки. В сукупності відмічені компоненти формують економічне середовище функціонування підприємництва, наявність якого створює довгострокові переваги регіону в реалізації ресурсного потенціалу, підвищенні його конкурентоспроможності, привабливості для вкладання інвестицій.

Економічне середовище функціонування малого підприємництва взагалі, і на селі зокрема, неможливо сформувати або ввести окремим законом чи указом. Реально такий стан економіки може існувати тоді, коли сформовані основні елементи ринкової економіки. Серед них, враховуючи специфіку сільського господарства, важливо виділити приватну власність на засоби виробництва, у тому числі на землю, свободу підприємництва і вибору, що органічно пов’язані з приватною власністю, мотивацію трудової діяльності з урахуванням особистих інтересів та конкуренцію, яка служить основним регулюючим механізмом у ринковій економіці і є несучою конструкцією економічного середовища функціонування підприємництва. На цій основі можна зробити висновок, що проблема формування ефективного бізнес-середовища може бути вирішена тільки комплексно, у напрямі розвитку основних інститутів ринку.

Застосовуючи економічні важелі підтримки малого бізнесу, місцеві органи влади мають реальну можливість вирішити ключову проблему – залучення в процес реформ соціальних ресурсів села шляхом розвитку малого підприємництва, фермерства, кооперативів, різних форм трудової самоорганізації сільського населення.

Особливо важлива роль у формуванні економічного середовища для малого підприємництва належить розвитку структурно-функціональних підсистем підтримки малого бізнесу, що включають функціональні, обслуговуючі та спеціальні інституціонально-інфраструктурні підсистеми (рис. 2).

Диверсифікованість діяльності малих форм господарювання на селі охоплює виробництво і реалізацію сільськогосподарської продукції, її переробку, сферу обслуговування і надання послуг, сільський туризм та ін.

Для ефективного функціонування малих форм господарювання необхідно створити їм необхідні умови для розвитку, основними з який є: свобода вибору форми господарювання, власність на вироблену продукцію, свобода вибору каналів її реалізації, рівноправність у системі матеріально-технічного забезпечення, рівноправність у сфері державної підтримки (субсидування, кредитування).

Особисті господарства є самостійним сімейним виробництвом, у якому використовується праця всіх членів родини, у тому числі незайнятих у суспільному виробництві. Ведення особистого господарства може здійснюватися як автономно, так і в сполученні з роботою в сільськогосподарському підприємстві (праця в особистому підсобному господарстві суспільно необхідна, оскільки бере участь у відтворенні робочої сили для суспільного господарства і виробляє необхідний для суспільства продукт).

Основна ознака малого підприємництва полягає в тім, що господарства можуть залучати додатково найманих робітників, але при цьому власники і члени їхніх родин повинні самостійно здійснювати найважливіші господарські функції. Сполучення суспільних і особистих інтересів в процесі ведення малих форм господарювання припускає певну суперечливість, що полягає в роздвоєнні виробничої діяльності і джерел доходів працівників. Часто значно збільшується робочий день сільських жителів понад припустимі нормативи. Ріст продуктивності праці й економічної ефективності обмежені рамками дрібного виробництва. Необхідність праці в ОГ і інших малих господарствах обумовлена тим, що у працівників села на відміну від міських мешканців невисока альтернативність затребуваності в інших сферах діяльності.

Також не можна не відзначити, що розвиток господарств населення частково ґрунтується на використанні ресурсного потенціалу суспільного сектора сільськогосподарського виробництва. Перехід майна колективних сільськогосподарських підприємств у власність їхніх працівників обумовлює скорочення безконтрольного використання ресурсів, як це було раніше.

Розвиток функціональних підсистем передбачає вирішення таких завдань:

- завершення роботи з формування правового поля діяльності суб’єктів малого підприємництва;

- здійснення диференційованої податкової політики щодо сільських підприємців;

- розвиток інфраструктури сприяння діяльності малих підприємств;

- усунення міжгосподарської відособленості малих підприємств та налагодження ефективних кооперативних та інтеграційних зв’язків шляхом формування виробничих, обслуговуючих, заготівельних, сервісних багатофункціональних кооперативів на селі;

- поступове усунення адміністративних бар’єрів, штучно створених на шляху започаткування власного бізнесу та допуску товарів на ринок, заборона необґрунтованих численних перевірок з боку контролюючих органів.

На основі аналізу досвіду країн з розвинутими ринковими відносинами і вітчизняного, набутого в процесі реформування національної економіки, в роботі обґрунтовано основні напрями вдосконалення фінансово-кредитної політики щодо підтримки малого бізнесу. В її основі лежить тріада ключових завдань:

- вдосконалення діяльності банківської системи та розвиток кооперативних банків, які спеціалізуються на фінансуванні малого бізнесу;

- здійснення гнучкої податкової політики щодо діяльності малих підприємств, які функціонують у сфері регіональних економічних пріоритетів, на депресивних територіях, у гірських населених пунктах;

- розвиток небанківського фінансового сектора – кредитних спілок, лізингу, спеціалізованих неприбуткових організацій, які займаються питанням мікрокредитування та наданням фінансової підтримки малому бізнесу.

Реалізація зазначених заходів дозволить створити багатоканальну систему обслуговування суб’єктів малого підприємництва та забезпечить стабільну їх діяльність.

Ефективне формування і розвиток фермерського сектора неможливо без проведення радикальної земельної реформи, розробки і реалізації діючих механізмів довгострокової політики забезпечення матеріально-технічними ресурсами, без вирішення проблеми кредитування фермерських господарств, створення системи пільг і дотацій, а також - без системи навчання фермерів.

Малі форми господарювання на селі як незамінний елемент ринкової економіки вносять певний вклад у загальне виробництво сільськогосподарської продукції, що деякою мірою сприяє економії ресурсів, створює необхідне середовище для розвитку конкуренції, забезпечує зайнятість значної частини населення. Серед інших переваг малих форм господарювання можна виділити: здатність швидкої адаптації до змінних економічних умов, мобільність і гнучкість у прийнятті управлінських рішень, динамічність і заповзятливість, цілеспрямованість і наполегливість, творче відношення до справи, готовність до ризику й уміння їм управляти.

Розвиток і функціонування сільських малих форм господарювання в умовах переходу до ринкової економіки піддається впливу постійних змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі господарювання, що найчастіше негативне позначається на ефективності їх функціонування. У таких умовах різко зростає роль методів прогнозування обсягів, структури та особливостей подальшого розвитку системи малого підприємництва в аграрному секторі.


Висновки

Досвід свідчить, що провідним сектором економіки розвинутих країн є малий бізнес. Україна формує ринкову економіку і в ній також започаткований розвиток малого бізнесу. До таких в Україні відносяться підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції, робіт, послуг за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом національного банку України відносно гривні. Найпоширенішими формами малого бізнесу на селі в Україні є особисті підсобні господарства, селянські (фермерські) господарства, кооперативи, малі та спільні підприємства.

Таким чином, основою формування перспективи села України повинна бути оптимізація пріоритетних напрямів зрівноваженого розвитку сільських територій в умовах подальшого реформування аграрної економіки на базі трансформування організаційно-правових форм господарювання та системи економічних взаємовідносин у цій сфері, усестороннього врахування різнобічних інтересів селянства, диверсифікації підприємницької діяльності на селі та надання сільськогосподарському виробництву багатофункціонального характеру при збереженні екологічно чистого сільського довкілля і розвитку соціальної інфраструктури.

Основою формування перспективи села України повинна бути оптимізація пріоритетних напрямів зрівноваженого розвитку сільських територій в умовах подальшого реформування аграрної економіки на базі вдосконалення організаційно-правових форм господарювання та системи економічних взаємовідносин у цій сфері, усестороннього врахування різнобічних інтересів селянства, диверсифікації підприємницької діяльності на селі та надання сільськогосподарському виробництву багатофункціонального характеру при збереженні екологічно чистого сільського довкілля і розвитку соціальної інфраструктури.

Список використаної літератури

1. Варцаба В.І. Розвиток і підтримка малого бізнесу в регіоні // Науковий вісник Ужгородського університету. – Серія “Економіка”. – Вип. 15. – Ужгород, 2005. – С. 75-78.

2. Варцаба В.І. Формування економічного середовища функціонування малого підприємництва на селі // Науковий вісник Ужгородського університету. – Серія “Економіка”. – Вип. 19. – Ужгород, 2006. – С. 21-28.

3. Зиновьев Ф. В., Горда О. С., Ляшенко И. В. Малые формы хозяйствования. - С.: Таврия, 2003. – 164 с.

4. Рудинська І. Стратегія соціально-економічного розвитку села на сучасному етапі / І. Рудинська // Матеріали Всеукр. наук. конф. молодих вчених. Ч. 2: Економіка / редкол.: П.Г. Копитко (відп. ред.) та ін. – Умань, 2007.– С.156-158.

5. Шаповалова І.О. Передумови розвитку малого бізнесу на селі //Вісник аграрної науки Причорномор'я - 2002. - №6(20). - С. 112-116.

6. Югас Е.Ф.Сільське підприємництво: демографічний вимір // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Політика демографічного розвитку, сучасний стан та її перспективи в західному регіоні України: Зб. наук. праць. – Вип. 5. – Львів, 2005. – С. 281-287

загрузка...
Top