Аудит і аудиторська фірма, їх права та обов’язки

Вступ.

1. Поняття та порядок створення аудиторських фірм.

2. Права та обов'язки аудиторів та аудиторських фірм в Україні.

Висновки.

Вступ

Аудиторська фірма - це юридична особа, створена відповідно до законодавства з питань діяльності господарських товариств, яка має право вести виключно аудиторську діяльність. Аудиторські фірми можуть створюватися у будь-яких організаційно-правових формах, за винятком відкритих акціонерних товариств.

Загальна частка засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може перевищувати 30 %. Аудиторській фірмі дозволяється вести аудиторську діяльність лише за умови, що в ній працює хоча б один аудитор, та після включення її до Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм. Керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор.

У новій редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про аудиторську діяльність" аудиторська фірма визначається як юридична особа, котра має право на ведення виключно аудиторської діяльності та внесена до Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм.

Права і обов’язки аудиторів визначені законодавством і нормативними актами з питань аудиторської діяльності. Аудитори як суб’єкти підприємницької діяльності можуть займатися аудиторством індивідуально або в аудиторських фірмах, при наявності кваліфікаційного свідоцтва (сертифіката) і ліцензії, виданих у передбаченому законодавством порядку. Вони мають право займатися аудиторською діяльністю при наявності договірних стосунків із підприємствами і організаціями або завдання на проведення аудиту, виданого аудиторською фірмою. До аудиторської перевірки не може бути залучена особа, яка має родинні зв’язки з керівником підприємства або веде з ним підприємницьку діяльність.


1. Поняття та порядок створення аудиторських фірм

Із розширенням сфери діяльності господарюючих суб'єктів та ролі інституту приватної власності виникла потреба в організації нових, притаманних ринковим відносинам, способах регулювання фінансової діяльності, найбільш перспективним із яких є фінансовий контроль. В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності потребують удосконалення функції управління процесом виробництва, що зумовлює необхідність створення госпрозрахункових органів фінансового контролю. Це спричинило виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту.

Слід зазначити, що аудит має особливу правову природу. З одного боку, суб'єкти аудиторської діяльності працюють на умовах договору про надання аудиторських послуг, а з іншого - забезпечують охорону прав і законних інтересів суспільства та держави.

Аудит в Україні знайшов своє правове закріплення у Законі «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р. (далі - Закон), який визначив аудит як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству й установленим нормативам. Крім того, завдання, принципи організації та проведення аудиту визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», указами Президента України, постановами Верховної Ради, Кабінету Міністрів з питань обліку і контролю, Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією щодо його застосування, рішенням Аудиторської палати України про затвердження Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики аудиторів України, Інструкцією про порядок проведення інвентаризації, Положенням про ведення касових операцій тощо.

М. Білуха[2], М. Кармін, Л. Савченко, А. Єлісєєв та ін. досить детально досліджували теоретичні засади та організацію здійснення аудиту. Проте аудит в Україні ще не набув поширення, хоча певний досвід проведення аудиту вже накопичено при експертній оцінці майна суб'єктів підприємницької діяльності та перевірках фінансового стану господарюючих суб'єктів, які беруть банківські кредити, тощо.

Аудит - окрема ланка в системі фінансового контролю, що посідає особливе місце. Як сильний моральний стимул для чесної роботи він полягає в організації та проведенні перевірок, експертиз, консультацій із фінансових питань без витрат бюджетних коштів, що в умовах фінансового дефіциту є надзвичайно важливими. Витрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару або послуг[3, c. 32-35].

Аудиторські фірми здебільшого надають такі види послуг:

- підтверджують достовірність та повноту річного балансу і звітності фондів, бірж, банків, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та виду діяльності;

- перевіряють й аналізують фінансовий стан підприємств з різними формами власності, у тому числі з іноземними інвестиціями;

холдингових і страхових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

- перевіряють емітентів цінних паперів при реєстрації емісії у Міністерстві фінансів України;

- оцінюють майно державних підприємств у разі здавання в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змін форм власності;

- готують висновок при порушенні питання про визнання підприємства неплатоспроможним або банкрутом;

- готують аудиторський висновок у разі ліквідації підприємств усіх форм власності;

- аналізують господарську, фінансову та спільну діяльність;

- консультують з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування та інших видів економіко-правового забезпечення, підприємницької діяльності юридичних та фізичних осіб;

- складають бізнес-плани тощо.

До аудиторських послуг належать:

· здійснення оперативних перевірок;

· компіляція даних бухгалтерської інформації;

· послуги консультативного та інформативного характеру;

· бухгалтерська та економіко-правова експертизи;

· ведення бухгалтерського обліку;

· інші види економіко-правового забезпечення суб'єктів господарювання.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом.

Згідно з порядком, установленим Законом України про аудиторську діяльність та іншими нормативно-правовими документами проведення аудиту є обов'язковим для таких суб'єктів господарювання:

1) відкритих акціонерних товариств та підприємств - емітентів облігацій на підставі "Положення про надання особливої інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій", затверджене в комісії з цінних паперів та фондового ринку та зареєстроване в Міністерстві України.

2) банків інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, інших небанківських фінансових установ, які залучають кошти громадян або залучають чи здійснюють торгівлю іншими цінними таперами (крім операцій з випуску (емісії) власних корпоративних прав), бірж, страхових компаній, кредитних спілок недержавний пенсійних фондів - Постанова Верховної Ради України № 544/97-ВР "Про внесення зміни до п. 7 Постанови Верховної" Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про аудиторську діяльність".

3) суб'єктів господарювання, що ліквідуються, за винятком товариств з річним господарським оборотом не менше, ніж 250 неоподатковуваних мінімумів, та тих організацій, що повністю утримають частку в загальному оголошеному статутному фонді менше 5 % - "Положення про порядок проведення зовнішнього аудиту юридичних осіб - акціонерів (учасників), про перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків", затверджене Постановою Правління Національного банку України[2, c. 82-84].

Аудиторський контроль здійснюють із використанням таких самих джерел інформації, методичних прийомів і контрольно-ревізійних процедур, що й інші види фінансового контролю (державний і внутрішньогосподарський). Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності підприємств уповноваженими на те особами - аудиторами, що здійснюється з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників.

Аудит проводиться авторитетним спеціалістом з метою надання аудиторського висновку про достовірність фінансової звітності та законності ведення бухгалтерського обліку господарюючим суб'єктом. Представлений висновок надає реальні результати щодо фінансового та майнового стану суб'єкта. Тому метою аудиту, який проводиться незалежно, об'єктивно, компетентно та конфіденційно, є сприяння ефективності роботи, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у фінансово-господарській діяльності для отримання максимального прибутку.

Аудит, на відміну від державного фінансового контролю, який здійснюють від імені держави різні контрольні органи, проводиться незалежними особами (аудиторами), які мають кваліфікаційний сертифікат про право займатися цією діяльністю і ліцензію (дозвіл). Крім того, аудит проводиться аудиторськими фірмами (організаціями будь-якої форми власності), які мають ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займаються виключно наданням аудиторських послуг[4, c. 65].


2. Права та обов'язки аудиторів та аудиторських фірм в Україні

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудитори й аудиторські фірми мають право:

1) самостійно визначати форми і методи аудиту відповідно до законодавства, стандартів аудиту та умов договору із замовником;

2) отримувати необхідні документи, які стосуються предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і в третіх осіб, котрі зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога має бути офіційно засвідчена замовником;

3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників засновника;

4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей;

5) вимагати від керівництва суб'єкта господарювання проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

6) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Аудитором може бути громадянин України, а також згідно з Законодавством України іноземний громадянин, який має сертифікат, що визначає кваліфікаційну придатність вести аудиторську діяльність на території України і включений до Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм. Аудитор має право вести аудиторську діяльність індивідуально або створити аудиторську фірму з дотриманням вимог цього закону та інших нормативно-правових актів. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами діяльності, крім аудиторської. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини (Ст. 5 Закону "Про аудиторську діяльність"). Відповідальність аудиторів та аудиторських фірм. За неналежне виконання своїх обов'язків аудитор (аудиторська фірма) несе майнову та іншу відповідальність згідно з законами України. Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) передбачається умовами договору і не може перевищувати збитків, завданих замовнику в результаті невиконання або неналежного виконання аудиту, інших аудиторських послуг і, зокрема, недостовірності аудиторського висновку чи іншого документа, в якому відображені результати аудиторської перевірки. Усі спори майнового характеру між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником вирішуються згідно з законодавством України. Крім цього, за неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора Аудиторською палатою України можуть бути застосовані стягнення у вигляді припинення дії або анулювання сертифіката, виключення аудитора (аудиторської фірми) з Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм згідно з установленим порядком[4, c. 69-71].

Обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час проведення аудиту. Замовник зобов'язаний створити аудитору (аудиторській фірмі) належні умови для виконання аудиту.

Керівництво суб'єкта господарювання відповідно до законів несе персональну відповідальність за повноту та достовірність бухгалтерських та інших документів, які надаються аудитору (аудиторській фірмі) для проведення аудиту чи надання інших аудиторських послуг. У разі виявлення фактів недостовірності або неповноти бухгалтерських документів аудитор (аудиторська фірма) зобов'язаний повідомити про це замовника не пізніше дня закінчення перевірки. Фінансова звітність суб'єктів господарювання, які згідно з законодавством зобов'язані оприлюднювати її шляхом публікації, підлягає обов'язковій аудиторській перевірці.

Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами у спілку, а також право індивідуально надавати аудиторські послуги лише з дня отримання ліцензії, на підставі чинного сертифіката.

Аудитор - висококваліфікований фахівець, який володіє методологією фінансово-господарського контролю й аудиту, юриспруденцією, бухгалтерським обліком, аналізом господарської діяльності, статистикою, фінансовою і банківською справою.

За формою проведення аудит поділяється на індивідуальний та колективний. Індивідуальний аудит проводиться аудитором, який занесений до реєстру осіб, які мають право займатись аудитом, пройшов державну реєстрацію та має сертифікат. Колективний аудит - це аудит, який проводиться аудиторською фірмою.

Більшість аудиторів України, як правило, об'єднуються в аудиторські фірми. Аудиторські фірми діють відповідно до статуту. Вони створюються за умови, коли в ній працює хоча б один сертифікований аудитор. Індивідуальна аудиторська фірма функціонує після реєстрації в державних установах та в Аудиторській палаті.

Аудиторські фірми проводять перевірки як штатних, так і позаштатних фахівців. Згідно із ст. 5 Закону загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному фонді не може перевищувати 30 %. Незважаючи на це, за наявності хоча б одного аудитора, аудиторська фірма може здійснювати аудиторську діяльність. Проте він повинен бути її керівником. Аудиторська фірма слугуватиме досягненню поставленої мети, заради якої утворена асоціація або союз аудиторів, як суспільна організація.

Некомерційні організації не мають на меті отримання прибутку. Проте будь-які некомерційні організації можуть здійснювати підприємницьку діяльність лише тією мірою, якою це сприяє досягненню мети, заради якої вони створені. Виходячи з викладеного, можна констатувати, що некомерційні організації не можуть займатися аудиторською діяльністю[1, c. 95-96].

В Україні передбачено право створення аудиторської фірми у формі повного товариства, учасники якого відповідно до укладених ними договорів, займаються підприємницькою діяльністю від імені товариства і несуть відповідальність за їх зобов'язанням, за майно, що їм належить. Будь-яка організація повинна мати фірмове найменування, що повинно містити імена всіх учасників і слова «повне товариство», або ім'я одного із учасників із доданням слів «компанія і повне товариство».

Аудиторська фірма діє на основі установчого договору, який повинен містити відомості про фірмове найменування товариства, місце його знаходження, порядок управління діяльністю, розмір та порядок зміни частки кожного із його учасників, а також про відповідальність учасників за порушення обов'язків із внесення вкладів. Договір підписується всіма засновниками; умови договору носять імперативний характер.

Аудитор або аудиторська фірма можуть бути учасниками лише одного повного товариства. Мінімальна кількість учасників аудиторської фірми у формі повного товариства може бути в кількості двох осіб. Щодо максимальної кількості учасників, то тут немає обмеження. Проте, на нашу думку, занадто розширювати кількість учасників повного товариства недоцільно.

Управління діяльністю повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників, за винятком випадків, передбачених в установчому договорі, коли для вирішення питання достатньо більшості голосів. Кожен учасник має один голос, якщо установчим договором не визначений інший порядок.

Кожен учасник має право, яке не може обмежуватися договором, ознайомлюватися з усією документацією щодо діяльності товариства.

При спільному веденні діяльності для укладання певної угоди необхідна згода всіх його учасників. Якщо ведення справи доручається конкретній особі, то вона повинна мати доручення від інших учасників. Таким чином, аудитор, який є учасником повного товариства, не має права без згоди інших учасників укладати (від свого імені, в своїх інтересах або в інтересах третіх осіб) угоди, однорідні з тими, що є предметом діяльності товариства. У випадку недотримання цієї умови установчого договору аудитором інші засновники мають право вимагати від нього повернення спричинених товариству збитків або передачі товариству всього прибутку від укладеної угоди.

Згідно із законом про підприємства і підприємницьку діяльність в Росії повне товариство не було юридичною особою. Тому не було необхідності визначати його установчий капітал, оскільки учасники цього товариства відповідали своїм майном. З переведенням повного товариства в ранг юридичних осіб для нього (як відособлене майно), виділено статутний капітал, розмір якого визначається у статутному договорі. Адже Положення про державну реєстрацію не містить вказівку про розмір статутного капіталу. Тому він може бути навіть меншим за 100-кратний розмір мінімальної заробітної плати.

Учасник повного товариства повинен внести не менше половини свого вкладу в статутний капітал товариства до моменту його повної реєстрації. Решта коштів вноситься в строки, визначені статутним договором.

Прибутки та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно їх часткам у статутному фонді, якщо інші умови не передбачені договором. Якщо його чистий прибуток стає меншим за статутний капітал повного товариства, його учасники не мають права розподілити його між собою допоки вартість чистих активів не перевищить розмір статутного капіталу.

Повні товариші, аудитори й аудиторські організації солідарно несуть відповідальність своїм майном за зобов'язаннями товариства. До них згідно із законодавством встановлені чіткі вимоги. Так, для задоволення своєї вимоги кредитор має право вимагати погашення боргу як від усіх повних товаришів разом, так і від кожного окремо. Крім того, він може пред'явити свої претензії до аудиторів, які працюють у повному товаристві. Якщо аудитор вийшов із товариства, він відповідає лише за зобов'язання, які виникли на той період, коли він був учасником товариства, проте не більше двох років з моменту його виходу.

Завдяки такій матеріальній відповідальності аудиторів за зобов'язаннями, форма організації аудиторської фірми у вигляді повного товариства є найбільш бажаною для клієнтів. Адже у будь-якому випадку аудитори та аудиторські фірми ризикують своїм власним майном[5, c. 105-107].

Таким чином, організація роботи повного товариства повинна базуватися на повній довірі. Зміна складу учасників має бути чітко регламентована. Так, аудитор повинен заявити про бажання вийти з товариства не пізніше ніж за шість місяців до фактичного вибуття, якщо інше не передбачено договором. Дострокове вибуття можливе лише з поважної причини, важливість якої визначається іншими учасниками повного товариства. Всі спірні питання щодо визначення важливості обставини, з виникненням яких повний товариш бажає покинути фірму, вирішуються в судовому порядку.

Разом із тим за наявності відповідних підстав учасники повного товариства мають право у судовому порядку вимагати виклю-чення будь-якого аудитора з товариства.

Учасник, який вибув із товариства, має право отримати вартість частини майна, що відповідає частці цього учасника в статутному договорі, якщо інше не передбачалося заздалегідь. У випадку смерті повного товариша, його спадкоємець має право вступити до повного товариства лише за згодою інших учасників. При цьому він бере на себе обов'язки учасника, спадкоємцем якого є. Правонаступник, який не вступив в повне товариство, має право на отримання частини вартості майна, згідно із статутним договором.

У випадку реорганізації аудиторської фірми, яка входить до повного товариства, її участь у повному товаристві встановлюється за згодою учасників.

Учасник повного товариства має право передати свою частку в статутному капіталі іншому учаснику або особі, яка є аудитором або аудиторською організацією. При цьому вони повинні мати атестат аудитора або ліцензію на аудиторську діяльність. Лише в такому разі їм передаються всі права та обов'язки учасника повного товариства[6, c.139-140].


Висновки

Аудит в Україні має всі умови для подальшого розвитку. У зв'язку з цим необхідно доопрацювати теоретичні питання фінансового контролю. Законодавцям, науковцям та практичним працівникам слід переглянути організацію та правове забезпечення аудиторської діяльності в системі фінансового контролю.

Аудиторська діяльність є сферою підприємництва аудиторських фірм або приватних аудиторів, яка включає організаційне і методичне забезпечення аудиту, його практичне здійснення у формі надання різноманітних аудиторських послуг.

Сертифікований аудитор може займатись аудиторською діяльністю індивідуально, або створити аудиторську фірму з дотриманням вимог чинного законодавства.

Аудиторські фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм, власності. Загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному капіталі не може-перевищувати 30 %. Аудиторська фірма має право здійснювати аудиторську діяльність ляше за умови, коли в ній працює хоча б один сертифікований аудитор. Керівником аудиторської фірми може бути тільки сертифікований аудитор.

Аудиторські фірми здійснюють свою діяльність відповідно до статутних документів, затверджених і зареєстрованих у встановленому порядку. Виконують аудиторські послуги вони із залученням штатних і позаштатних працівників ;і погодинною оплатою або в порядку сумісництва на штатних посадах.


Список використаної літератури

1. Аренс Э.А. Аудит: [Пер. с англ.]/ Элвин Аренс, Джеймс Лоббек,; Ред. Я. В. Соколов. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 558 с.

2. Белуха Н. Аудит: Учебник для студ. экон. спец. вузов. — К. : Знання, 2000. — 770с.

3. Бутинець Ф. Ф. Аудит: Підручник/ Ф. Ф. Бутинець. - 3-тє вид., доп. і перероб.. - Житомир: ПП "Рута", 2006. - 511 с.

4. Гончарук Я. Аудит: Навчальний посібник/ Яків Гончарук, Василь Рудницький. - 3-тє вид., переробл. і доп.. - К.: Знання, 2007. - 443 с.

5. Давидов Г. Аудит: Навч. посібник для студ. вуз./ Григорій Давидов,. - К.: Знання, 2002. - 363 с.

6. Усач Б. Аудит: Навчальний посібник/ Богдан Усач,. - 3-тє вид., переробл. і доп.. - К.: Знання, 2004. - 231 с.

загрузка...
Top