Атомна енергетика України, її сучасний стан та перспектива розвитку. Динаміка виробництва електроенергетики за останні 10 років

Вступ.

1. Державне регулювання в сфері використання ядерної енергії.

2. Безпека ядерної енергетики України.

3. Стан розвитку атомної енергетики, ядерної та радіаційної безпеки в регіонах України.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Атомна енергетика посідає одне з провідних місць в економіці України та забезпечує важливий напрям національної безпеки – ядерно-енергетичний.

Після закриття Чорнобильської АЕС в Україні залишились в експлуатації 4 атомні електростанції з реакторами типу ВВЕР: Запорізька, Южно-Українська, Рівненська та Хмельницька, на яких працює 15 ядерних енергетичних установок із загальною встановленою потужністю 13835 МВт.

На АЕС України експлуатуються реакторні установки, серед яких переважна більшість установок типу ВВЕР-1000 (В-320) – 11 установок, дві з яких у 2005 та 2006 році введені в промислову експлуатацію на Хмельницькій та Рівненській АЕС.

Крім того, в експлуатації знаходяться два енергоблоки з реакторними установками типу ВВЕР-440 (В-213) на Рівненській АЕС і по одному – з установками типу ВВЕР-1000 (В-302) і ВВЕР-1000 (В-338) на Южно-Українській АЕС.

1. Державне регулювання в сфері використання ядерної енергії

Основним уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань регулювання безпеки використання ядерної енергії та радіаційної безпеки в Україні є Державний комітет ядерного регулювання України, створений у грудні 2000 року Указом Президента України.

Держатомрегулювання як регулюючий орган є незалежним від органів та організацій, що здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії. Згідно з міжнародними вимогами на Держатомрегулювання як регулюючий орган покладена відповідальність за видачу офіційних дозволів, здійснення регулюючих дій, розгляду та оцінок, здійснення інспекцій та застосування санкцій, а також введення принципів, критеріїв, положень та настанов у сфері безпеки.

Основними функціями Держатомрегулювання щодо регулювання безпеки використання ядерної енергії є:

• визначення критеріїв, вимог і умов щодо безпеки під час використання ядерної енергії (нормування);

• видача дозволів та ліцензій на проведення діяльності в зазначеній сфері (ліцензування);

• здійснення державного нагляду за додержанням законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки (нагляд);

• ужиття передбачених законодавством санкцій у разі порушень (примус).

Держатомрегулювання здійснює регулювання безпеки:

• 15 діючих на території України енергоблоків:

- 6 енергоблоків Запорізької АЕС,

- 4 енергоблоків рівненської АЕС,

- 3 енергоблоків южно-української АЕС,

- 2 енергоблоків Хмельницької АЕС;

• 3 енергоблоків на етапі зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС;

• 2 діючих сховищ відпрацьованого ядерного палива Запорізької та Чорнобильської АЕС, та сховища, що будується на Чорнобильській АЕС;

• 2 дослідницьких реакторів;

• сховищ радіоактивних відходів та діяльності підприємств, які здійснюють поводження з радіо-активними відходами: 6 спецкомбінатів До "радон", ДСП "комплекс", ДСП "Техноцентр";

• підприємств уранопереробної промисловості;

• перевезень радіоактивних матеріалів територією України;

• використання та виробництва джерел іонізуючого випромінювання.

Система управління якістю стає невід’ємною частиною управлінської діяльності Держатомрегулювання, про що свідчать пропозиції щодо удосконалення настанов та методик у ході проведення внутрішніх аудитів.

2. Безпека ядерної енергетики України

З 1996 року експлуатація Запорізької, Южно-Української, Рівненської та Хмельницької АЕС здійснюється Державним підприємством Національною атомною енергогенеруючою компанією "Енергоатом" (далі – НАЕК "Енергоатом").

Починаючи з 2002 року Держатомрегулюванням відповідно до Закону України "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" на підставі всебічної оцінки безпеки ядерних установок та оцінки спроможності експлуатуючої організації виконувати усі заходи щодо забезпечення безпеки були видані НАЕК "Енергоатом" ліцензії на експлуатацію ядерних установок на майданчиках Южно-Української АЕС (далі – ЮУАЕС), Запорізької АЕС (далі – ЗАЕС), Рівненської АЕС (далі – РАЕС) та Хмельницької АЕС (далі – ХАЕС).

Ліцензіями встановлені умови та обмеження здійснення зазначеної діяльності, обумовлені технологічні комплекси та межі майданчиків, на які поширюється їхня дія. Умовами ліцензій НАЕК "Енергоатом" надано право самостійно чи із залученням підрядних організацій здійснювати весь комплекс операцій, пов’язаних з експлуатацією ядерних установок. Разом із цим, відповідно до Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" експлуатуюча організація несе всю повноту відповідальності за безпеку експлуатації ядерних установок та забезпечує фінансове покриття відповідальності за ядерну шкоду в розмірі та на умовах, що визначаються законодавством України. Умовами ліцензій визначаються також види робіт чи операцій на етапі життєвого циклу, здійснення яких можливе тільки за наявності окремих письмових дозволів Держатомрегулювання.

Дозволи на пуск енергоблоків після планово-попереджувального ремонту з перевантаженням активної зони (далі -ППР), надаються НАЕК "Енергоатом" лише за умови виконання в повному обсязі заходів, обумовлених попереднім дозволом та умовами діючих ліцензій, зокрема, після впровадження відповідних заходів з підвищення безпеки.

Одним з основних аспектів безпечного зняття з експлуатації енергоблоків АЕС є фінансове забезпечення здійснення заходів щодо припинення експлуатації та зняття з експлуатації, включаючи розробку проектних документів. Створення та накопичення фінансового резерву для потреб зняття з експлуатації ядерних установок є міжнародним зобов’язанням України. Так вимогою національного законодавства України (Закон України "Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки" від 24 червня 2004 року та постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 594 "Питання створення, накопичення та використання фінансового резерву для зняття з експлуатації ядерних установок").


3. Стан розвитку атомної енергетики, ядерної та радіаційної безпеки в регіонах України

Для характеристики стану ядерної та радіаційної безпеки в регіональному розрізі доцільно прийняти поділ території України, використаний при створенні Державних регіональних інспекцій з ядерної та радіаційної безпеки Держатомрегулювання (далі – Держінспекцій).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 червня 2006 року № 769 було створено 8 Держінспекцій у складі Держатомрегулювання, за кожною з яких був закріплений окремий регіон. Регіональний поділ України відповідно до сфери дії Держінспекцій показано на рис. 2.

Наказом Держатомрегулювання від 14 лютого 2008 року №24 Держінспекціям було надано статус юридичних осіб з метою забезпечення ефективної реалізації державної політики в сфері використання ядерної енергії, державного нагляду за дотриманням норм та правил з радіаційної безпеки та забезпечення безпечної життєдіяльності населення відповідних регіонів України.

На території Донецької, Запорізької та Луганської областей 575 медичних закладів у своїй діяльності використовують ДІВ, у тому числі в Донецькій області - 339 (59,0%), Запорізькій області - 106 (18,4%) та Луганській - 130 (22,6%).

20 медичних установ використовують радіонуклідні ДІВ (11 - в Донецькій області, 6 - в Запорізькій області та 3 - в Луганській області), у тому числі 14 використовують високоактивні ДІВ (онкологічні диспансери).

Підприємства Донецької, Запорізької та Луганської областей використовують понад 3000 радіонуклідних ДІВ. Розподіл ДІВ за категоріями наведено на діаграмі, з якої видно, що найбільша кількість ДІВ (48%) відноситься до ІІІ категорії (Категорії закритих джерел іонізуючого випромінювання визначались відповідно до додатку 2 до Технічного регламенту закритих джерел іонізуючого випромінювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1382).

Відповідно до прогнозу розвитку економіки України в енергетичній стратегії України на період до 2030 р., схваленої Рішенням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. № 145р, споживання електроенергії (з урахуванням заходів з енергозбереження) зростатиме від сьогоденного рівня ~150 млрд кВт ⋅год/рік до ~420 млрд кВт ⋅год/рік у 2030 р., що визначає перспективи розвитку електроенергетичної галузі. Ця оцінка не враховує можливе зростання потреби у водні, що є екологічно чистим паливом, альтернативним газу та продуктам нафтопереробки. За світовими прогнозами, розгортання виробництва водню у промислових масштабах може потребувати підвищення встановлених потужностей електроенергетики ще на декілька десятків відсотків.

Найближчими десятиліттями основним шляхом підтримання рівню виробництва електроенергії та його подальшого нарощування є використання традиційних типів генерації – теплової, ядерної та гідроенергетики. Альтернативні джерела – сонячна, вітрова, геотермальна енергетика тощо, – обмежені як за потенційним енергоресурсом, так і за економічними показниками, суттєво гіршими порівняно з традиційними. Загалом за світовими прогнозами доля альтернативних джерел у найближчі 20 – 30 років не перевищуватиме 10 %, не зважаючи на їх екологічну привабливість.

З метою поліпшення екологічної обстановки в регіонах країни необхідно широке впровадження АЕС третього покоління, що відрізняються підвищеною безпекою, що дозволить прискорити процес оздоровлення екологічної обстановки при заміщенні енергетичних потужностей, що вибувають, у тому числі й об'єктів, що працюють на органічному паливі. АЕС нового покоління проектуються таким чином, що радіаційні впливи на населення і навколишнє середовище при нормальній тривалій експлуатації, гаданих порушеннях і проектних аваріях не призводять до перевищення встановлених доз опромінення населення, а при поза проектних аваріях обмежують цей вплив.

На планований період основною задачею є своєчасне спорудження нових потужностей на доповнення та заміну тим, що знімаються з експлуатації. Шляхами вирішення основної задачі є:

· удосконалення можливостей електромереж для повноцінного відпуску електроенергії, яка виробляється на діючих та вироблятиметься на нових енергоблоках;

· визначення перспективного типу (типів) реактора, який буде основою для проектування нових енергоблоків;

· спорудження протягом планованого періоду до 2030 р. нових ядерних енергоблоків на заміну тим, що знімаються з експлуатації;

· створення сприятливих засад для подальшого перспективного будівництва.

Завданням принципового характеру є включення та подальша участь вітчизняних організацій в реалізації міжнародних проектів з:

· проектування перспективних реакторних установок для комерційних енергоблоків;

· розробки установок ядерного синтезу;

· розробки перспективного ядерного палива;

· розробки фізико-математичних моделей, ядерно-фізичних та теплофізичних кодів, розрахунків з проблем міцності матеріалів та імовірнісного аналізу безпеки.

При будівництві нових енергоблоків на майданчику Хмельницької АЕС, де вже було виконано помітну частину будівельних робіт із спорудження енергоблоків № 3 і 4 з реакторною установкою (РУ) типу ВВЕР-1000, доцільним вбачається спорудження нових енергоблоків з РУ типу ВВЕР.

У цілому оцінені величини витрат на виробництво електроенергії АЕС України безумовно гарантують конкурентоспроможність товарної продукції ядерної енергетики як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Висновки

Велика перевага атомної енергетики перед енергетикою інших видив вища енергоємність ядерного палива (в 2 млн. разів більша ніж нафти, в 3 млн. разів ніж вугілля).

— кращі економічні показники;

— не потребує кисню, якого на енергетичні потреби використовується в 5 разів більше, ніж цього потребують усі живі істоти;

запаси ядерного палива в 20 разів більше, ніж палива інших видів. Відсоток ядерної енергетики і у виробництві енергії в Україні в 2000 році становив 19% від загального виробітку

По даних експертів зараз на 40% електростанції (ТЕС,ГЕС) України використовуються морально-застаріле обладнання, що в 2010 році призведе до різкого зниження виробництва електроенергії.

Атомна енергетика України працює і над тим, щоб збільшити виробництво рідкого палива: вилучені з обробітку надмірно забруднені радіонуклідами землі використовуються для вирощування ріпаку, зерна, картоплі та інших культур і виробництва з них спирту які можна додавати до бензину. Калорійність такого палива набагато вища, ніж одного бензину.

Список використаної літератури

1. Вишневський І. Екологічно чиста атомна енергетика: технічні, економічні, соціальні, політичні аспекти //Вісник Національної Академії наук України. - 2001. - № 9. - C. 12-28

2. Дмитренко О. Чи має перспективу атомна енергетика в Україні? //Шлях перемоги. - 2005. - 6 квітня. - C. 3

3. Захарченко В. Атомна енергетика України на рубежі двох століть //Географія та основи економіки в школі. - 2000. - № 1 . - C. 3-8

4. Піліпенко О. Проблема безпечної експлуатації об'єктів атомної енергетики //Будівництво України. - 1998. - № 33. - C. 29-33

5. Рудько Г.І. Стратегія розвитку атомної енергетики в Україні //Екологічний вісник. - 2006. - № 3. - C. 6-7

6. Трофименко А. Атомна енергетика України: поступ чи занепад?/ А.Трофименко //Вісник Національної Академії наук України. - 1999. - № 4. - C. 26-31

загрузка...
Top