Заповідник в Україні

Вступ.

1. ЧОРНОМОРСЬКИЙ БІОСФЕРНИЙ ЗАПОВІДНИК.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Чорноморський заповідник створений 1927 для вивчення й охорони природного середовища, зокрема масового гніздування та міграцій птахів. Площа Чорноморського заповіднику — 64806 га (1976; 27000 га у 1927). Чорноморський заповідник складається з З ділянок: лісостепної, приморської та острівної. На території Чорноморського заповідника гніздяться численні чайки, крячки, кулики, качки, пастушкові та гомілкові. У затоках — місце масової зимівлі лебедів, качок, куликів пастушкових. На перелеті багато качок (особливо білолобих), куликів, горобчаків та ін. птахів.

Чорноморський біосферний заповідник — державний заповідник, розташований на території Херсонської та частково Миколаївської областей України. Площа заповіданих земель — майже 100 тисяч гектарів. Заповідник підпорядкований Національній Академії Наук України. Адміністрація заповідника знаходиться в місті Гола Пристань Херсонської області. Географічно заповідник розташований на північному узбережжі Чорного моря, захоплює акваторію та дрібні острови у Тендрівській і Ягорлицькій затоках (оо. Вовчий, Кривий та інші).

До території заповідника входять Тендрівська та Ягорлицька затоки Чорного моря, острови, розташовані в цих затоках, а також 6 материкових ділянок: Волижин ліс, Солоноозерна, Івано-Рибальчанська, Ягорлицький Кут, Потіївська та Потіївська Стрілка.

Територія заповідника поділяється на дві функціональні зони - заповідну, площею 70509,0 га (землі надані заповіднику у постійне користування) та буферну, площею 18620,0 га. Близько 84% території заповідника -74971 га - це акваторія Тендрівської і Ягорлицької заток Чорного моря, на суходільні ділянки припадає всього 16% - 14158 га. Навколо окремих ділянок заповідника встановлено охоронну зону загальною площею 9278,0 га.


1. ЧОРНОМОРСЬКИЙ БІОСФЕРНИЙ ЗАПОВІДНИК

Розташований на північно-західному узбережжі Чорного моря, між Дніпровським лиманом та Тендрівською косою у межах Голопристанського району Херсонської та Очаківського району Миколаївської областей. Історія становлення цього заповідника надто довга і складна, внаслідок чого територія його змінювалася неодноразово. Спочатку він входив до Надморського заповідника, в 1933 році став самостійною природоохоронною і науково-дослідною установою. Статус біосферного заповідник здобув лише в 1983 році. В 1998 році, згідно з Указом Президента України, розширений до сучасних меж (площа понад 100 тис. га, з яких 77 900 га становлять акваторії Тендрівської і Ягорлицької заток, а також кілометрова смуга відкритого моря). На сухопутну частину припадає лише 14 148 га. Це найбільший в Україні заповідник, територія якого складається з кількох ділянок, що репрезентують різні ландшафти приморського півдня України: азонального лісостепового, азонального піщано-степового, зонального пустельно-степового, приморського солончакового. Головною метою заповідника є охорона зимуючих гніздових і перелітних птахів, а також унікальних комплексів піщаних арен і спустелених степів Нижньодніпров'я.

Рельєф заповідника рівнинний з численними зниженнями уздовж моря. Незначні підвищення слабко хвилясті. Для морського узбережжя є характерним літоральний вал з піску та черепашок. Піщані арени являють собою чергування бугрів 3-5 м заввишки із западинами. Піски підстеляються вапняками. Аренні і приморські піски - відносно молоді і дуже динамічні структури. Різноманітність їх тваринного і рослинного світу, високий ендемізм, геоморфологічна та ландшафтна унікальність висувають їх у раритети європейського рівня.

Клімат заповідника помірно континентальний з жарким і посушливим літом та м'якою з відлигами і нестійким сніговим покривом зимою. Узимку і особливо рано навесні дують сильні вітри. Середня температура січня - 2 °С, липня + 24 °С, середня кількість опадів – близько 320 мм на рік.

Заповідник становить цілісну систему, яка поєднує надзвичайно різноманітні приморські, прирічкові, аренні та материкові природні комплекси із лісовою, лучною, болотною, водною, степовою та галофітною рослинністю і відповідним їм різноманіттям комплексів тварин. Здається, що це земний рай для всього живого царства півдня.

На лісостепових ділянках - Івано-Рибальченський (3104га), Соленоозерний (2293 га) і Волижин ліс (203 га) - охороняються рідкісні природні комплекси нижньодніпровських пісків, представлені мозаїкою піщаних стенів, лук та невеликих гайків (колок) з дуба звичайного, ендемічної берези дніпровської, груші звичайної, заростей степових чагарників, а також болотної і солончакової рослинності навколо озер і заток. У трав'яному покриві лісів переважає конвалія звичайна з участю проліски дволистої, самосилу гайового та інших. Піщаний степ утворюють угруповання з житняку пухнастоквіткового, костриці Беккера, місцями житняку Лавренківа, ковили дніпровської, гвоздики плоскозубої тощо. Болотна рослинність представлена звичайними заростями очерету, рогозів широколистого та вузьколистого. Навкруги численних водойм, у тому числі й штучного походження, внаслідок зрошення формуються засолені луки переважно з покісниць велетенської та Фоміна. У плоских пониженнях островів, уздовж морського узбережжя, а також навколо солоних озер формується галофітна маловидова із спрощеною структурою рослинність. її утворюють солонець європейський, сарсазап шишкуватий, рідше - галіміона бородавчаста та содник простертий. На берегах солоних озер поширені зарості прибережниці берегової, а на морських - колосняку чорноморського. Верхівки приморського валу займає напівпустельна ефедра двоколоскова.

Реліктові лісові колки є залишками давньої Гілеї - лісового краю пониззя Дніпра, описаної у V ст. до н. с. Геродотом. Справжньою перлиною заповідника є Тендрівська коса, котра вузькою смугою пісків простягнулася на 80 км. Давні греки називали її Ахіллесовим шляхом. У ті часи на ній стояв храм, присвячений Ахіллесу. На косі росте багато ендемічних видів, у тому числі з вузьким ареалом. Вони ніде більше у світі не трапляються і тому занесені до Червоної книги України та Європейського червоного списку видів, що зникають у світовому масштабі. Це люцерни тендрівська і морська, перлівка золотолускова та інші.

Затоки заповідника з їх островами є справжнім царством птахів. Вони віднесені до водно-болотних угідь міжнародного значення.

Зональні типчаково-полинові пустельні приморські степи поширені лише на ділянках Потіївська (1064 га) і Ягорлицький Кут (840 га). Тут степова рослинність росте не тільки на пісках, а й на зональних каштанових грунтах. Ці степи чергуються з великими ділянками приморських солончаків, що займають плоскі пониження із засоленими грунтами. Переважаючими видами на них є: костриця борозниста, ковили волосиста та Лессінга, житняк гребінчастий, полин сантопінський з участю віниччя сланкого, камфоросми монпелійської та інші. У місцях підтоплення скидними меліоративними водами сформувалися зарості очерету, що призвело до часткової втрати генетичної, ценотичної та екосистемної цінності Потіївської ділянки як еталона природних спустелених степів.

В екосистемах морських та заток заповідника ще збереглися значні запаси харових та філофорових водоростей, зокрема, філофори жилистої, а також вищих водних рослин - зостер морської та малої. Вони є головним джерелом біоресурсів, кисню, обміну речовин у водних екосистемах одного з найважливіших у північпо-західній частині Чорного моря районів нересту та нагулу 49 % видового складу риб. На жаль, цей резерват генетичного та ценотичного фонду прибережних аквальних комплексів збіднюється внаслідок істотного погіршення екологічних умов. Головною причиною цього є скидання стічних та меліоративних вод у мілководдя заповідника та суміжних територій.

Територія заповідника репрезентує різноманіття умов і організмів степового півдня України. За чисельністю рослин, занесених до Європейського червоного списку, вона займає четверте місце в Україні, поступаючись лише трьом відомим заповідникам гірського Криму. Нині Чорноморський біосферний заповідник практично став головним центром, де збереглися найбільш багаті та повночлешіі природні комплекси рослинного світу крайнього півдня, котрі до втручання людини були поширені від східного кордону України до західного. На його території вже виявлено понад 700 видів судинних рослин, 90 - лишайників, 61 вид мохів, 87 видів шапкових грибів та 84 види фітотрофттих грибів-паразитів. І це тільки початок, оскільки водорості та гриби тут ретельно ще не досліджувалися. Варто підкреслити також цінність цієї території і як центру видотворення, оскільки ендемічні види її становлять десяту частину флори, і як погранично-ареальної - значна кількість видів тут перебуває на межі ареалу завдяки наявності азональних ценокомплексів. Усього до Червоної книги України та до Європейського Червоного списку занесено 41 раритетних видів флори заповідника, 37 видів хребетних (з яких 57 видів – птахи, 14 – ссавці ).

Окрім вузьколокальних ендемів (берези дніпровської, ковили дніпровської, жовтозілля дніпровського, козельців дніпровських, чебрецю дніпровського, астрагалу дніпровського тощо) це і більш широкоареальні представники псамофітно-степових, галофітних та лучних комплексів, а саме: ковила Лессінга, тюльпан Шрепка, волошка короткоголова, піщанка Зоза, соп чорніючий, холодок прибережний, зозулинці болотний, запашний, розмальований, салеповий та інші.

Багатий також тваринний світ заповідника, чому сприяли різноманіття його ландшафтів та географічне положення. У своєму поширенні він значною мірою пов'язаний з розглянутими вище природними піщано-лісостеповим, приморським, пустельно-степовим та прибережно-острівним комплексами. Нині в заповіднику вже відомо понад 4000 видів комах, близько 100 видів кліщів, ЗО - павуків, для заток -більш як 250 видів макрозообентосу, у тому числі 10 - губок, 10 - актиній, 68 - багатощетинкових червів, 64 види ракоподібних. Фауна хребетних тварин представлена 452 видами, з них 68 % - птахи. Фауна плазунів налічує 9 видів і є однією, з найрізноманітніших серед заповідників України. За всі роки спостережень у морських водах заповідника виявлено 74 види риб, або 49 % їх видового складу у Чорному морі. Наземна фауна ссавців складається з 48 видів, а морська - із 3.

Заповідник є справжнім царством птахів, яких тут відомо 305 видів. З них 110 видів гніздяться на його території, а решта зустрічаються під час зимівлі та перельотів. Загальна кількість птахів, що зимують у затоках, - більш як 120 тис. особин. Найважливішим для птахів є прибережно-острівний комплекс, на якому зареєстровано 125 водно-болотних видів. Острівний орнітокомплекс є найціннішим. Чисельність його пташиного населення становить 60-70 % загальної кількості морських птахів півдня України. Заповідник є базовим місцем гніздування мартина чорноголового у Європі. Орнітокомплекс лісостепових ділянок налічує 100-120 видів, з яких гніздяться 40, ще 60 відвідують ці місця як кормовий біотоп і місце відпочинку. В соснових лісах живуть сова вухата, горлиця звичайна, дрімлюга. У приморському степу зустрічається до 180 видів. Це жайворонки степовий і польовий, чубатий, на озерах - лебідь-шипун, норець великий, численні качині, чаплеві зграї, у літній період сюди прилітають зграї куликів, дрібних горобиних та хижих птахів.

Заповідник відіграє особливу роль у збереженні рідкісних птахів, які становлять близько 18,7 % його видового складу. Він є центром гніздування таких рідкісних видів, як кулик-сорока, морський зуйок, гага звичайна, ходуличник, крохаль довгоногий, реготун чорноголовий. Менш численними є орлан-білохвіст, дрохва, пелікан рожевий та інші. Почали гніздуватися баклан великий та біла чапля мала.

З рідкісних комах у заповіднику трапляються емпуза піщана, жук-олень, дибка степова, скарабей священний, бражник мертва голова, білянка Зегрис, прозерпіна тощо. З плазунів до Червоної книги України занесено полозів жовточеревого та мідянку чотирисмугу, гадюку степову; із ссавців - вечірницю малу, борсука, видру річкову, мишівку степову, всі три види дельфінів, тюленя-монаха, що став з'являтися останніми роками, та інших; з риб - білугу чорноморську, лосося чорноморського, коника морського, півня морського, судака морського та лаврака. Цей дуже короткий перелік засвідчує, що територія Чорноморського біосферного заповідника є унікальним природним комплексом папевропейського рангу.

На лісостепових ділянках - Івано-Рибальчанській (3104 га), Соленоозерній (2293 га) і Волижин ліс (203 га) - охороняються рідкісні природні комплекси нижньодніпровських пісків, представлені мозаїкою піщаних степів, лук та невеликих гайків (колків) з дуба звичайного, ендемічної берези дніпровської, груші звичайної, заростей степових чагарників, а також болотної і солончакової рослинності навколо озер і заток.

Реліктові лісові колки є залишками давньої Гілеї - лісового краю пониззя Дніпра, описаної у V ст. до н. е. Геродотом. Справжньою перлиною заповідника є Тендрівська коса, яка вузькою смугою пісків простягнулася на 80 км. Давні греки називали її Ахіллесовим шляхом. У ті часи на ній стояв храм, присвячений Ахіллесу. На косі зростають багато ендемічних видів, у тому числі видів з вузьким ареалом. Вони ніде більше у світі не зустрічаються і тому занесені до Червоної книги України та Європейського червоного списку видів, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі. До таких видів відносяться люцерни тендрівська і морська, перлівка золотолускова та інші.

Зональні типчаково-полинові пустельні приморські степи поширені на ділянках Потіївська (1064 га) і Ягорлицький Кут (840 га). Тут степові ділянки межують з великими ділянками приморських солончаків, що займають плоскі пониження із засоленими ґрунтами.

Територія заповідника репрезентує різноманіття природних умов степового півдня України. Нині Чорноморський біосферний заповідник практично став головним центром, де охороняються найбільш багаті та повночленні природні комплекси рослинного світу крайнього півдня, які зараз збереглися тільки на заповідних територіях.

На його території вже виявлено 926 видів природної флори, серед них - понад 700 видів судинних рослин, 90 - лишайників, 61 вид мохів, 87 видів шапкових грибів та 91 вид фітотрофних грибів-паразитів. І це далеко не всі види, оскільки водорості та гриби тут повністю ще не досліджені.

На території заповідника зустрічається близько 60 видів ендемічних рослин, як вузьколокальних ендемів (береза дніпровська, ковила дніпровська, жовтозілля дніпровське, козельці дніпровські, чебрець дніпровський, астрагал дніпровський тощо), так і більш широкоареальних ендемів - представників самофітно-степових, галофітних та лучних комплексів (ковила Лессінга, тюльпан Шренка, волошка короткоголова, піщанка Зоза, сон чорніючий, холодок прибережний, зозулинець болотний, запашний розмальований та салеповий і ін.). Тут зберігаються 16 видів рослин, занесених до Європейського червоного списку та 24 види, занесені до Червоної книги України.

Багатою є також і фауна заповідника, чому сприяє різноманіття його ландшафтів та географічне положення. У своєму поширенні представники тваринного світу значною мірою пов'язані із згаданими вище піщано-лісостеповим, приморським, пустельно-степовим та прибережно-острівним природними комплексами. Нині в заповіднику вже відомо близько 3500 видів природної фауни. З них найбільшим різноманіттям відрізняються комахи, яких відомо близько 2200 видів, павукоподібні - 168 видів та молюски - 65 видів. Хребетні тварин представлені 462 видами, з яких найбільшим різноманіттям відрізняються птахи - їх відмічено 309 видів. Фауна плазунів налічує 9 видів і є однією з найрізноманітніших серед заповідників України. За всі роки спостережень у морських водах заповідника виявлено 83 види риб, або близько 50 % видового складу риб Чорного моря. Наземна фауна ссавців складається з 50, а морська - із 3 видів.

Заповідник відіграє особливу роль у збереженні рідкісних видів птахів. В його межах відбувається гніздування таких рідкісних видів, як кулик-сорока, морський зуйок, гага звичайна, ходуличник, крохаль довгоногий, реготун чорноголовий, орлан-білохвіст, дрохва, пелікан рожевий, баклан великий та біла чапля мала та інші.

Загалом на території заповідника гніздяться 110 видів птахів, а решта зустрічаються під час зимівлі та перельотів. Загальна кількість птахів, що зимують у Тендрівській та Ягорлицькій затоках, становить більше 120 тис. особин. У зв'язку з великою природоохоронною та науковою цінністю акваторії цих заток мають статус водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення, головним чином як місця оселення водоплавних птахів. Найважливішим для птахів є прибережно-острівний комплекс, на якому зареєстровано 125 видів водно-болотних птахів і де зосереджується до 60-70 % загальної кількості морських птахів півдня України. Заповідник є базовим місцем гніздування мартина чорноголового у Європі. Орнітокомплекс лісостепових ділянок налічує 100-120 видів, з яких гніздяться 40, ще 60 використовують ці місця як кормові біотопи і місця відпочинку. У приморському степу зустрічається до 180 видів птахів.

Загалом на території заповідника мешкають 29 видів тварин, занесених до Європейського червоного списку, та 124 види, занесених до Червоної книги України. Особливо слід відмітити, що в межах заповідних акваторій зустрічаються рідкісні нині морські ссавці: афаліна чорноморська, білобочка чорноморська та тюлень-монах середземноморський.

Чорноморський біосферний заповідник - найбільший морський заповідник держави, один з найстаріших та найбільш цінних в Україні.

Значна кількість рідкісних та ендемічних видів визначає величезну цінність гено- та ценофонду екосистем, що охороняються. Заповідник займає ключове положення, перш за все для охорони місць гніздування, міграцій та зимівлі навколоводних птахів Причорномор'я, і має надзвичайне Європейське і світове значення для збереження і відтворення їх популяцій.

Чорноморський біосферний заповідник забезпечив збереження до цього часу унікальних еталонних фрагментів причорноморського степу, піщаного лісостепу, прибережних екосистем.

Заповідник - науково-дослідна установа та центр екологічної освіти в регіоні. Рекреаційна діяльність в межах заповідника не здійснюється.


Висновки

Заповідник створений для охорони гніздових і перелітних птахів, а також ландшафтів типчаково-полинових причорноморських степів і солончаків.

Чорноморський біосферний заповідник - найбільший в Україні заповідник, територія якого складається з кількох ділянок, що репрезентують різні ландшафти приморського півдня України: азональний лісостеповий, азональний піщано-степовий, зональний пустельно-степовий, приморський солончаковий.

За фізико-географічним районуванням територія заповідника відноситься до Причорноморсько-Приазовського південностепового краю Південностепової підзони Степової зони. Рослинність репрезентує Цюрупинсько-Скадовський округ Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської степової провінції Європейсько-Азіатської степової області.

Рельєф заповідника рівнинний, з численними зниженнями уздовж моря. Незначні підвищення слабко хвилясті. Для морського узбережжя є характерним літоральний вал з піску та черепашок. Піщані арени являють собою чергування бугрів 3-5 м заввишки із западинами. Піски підстеляються вапняками. Аренні і приморські піски - відносно молоді і дуже динамічні структури. Різноманітність їх тваринного і рослинного світу, високий ендемізм, геоморфологічна та ландшафтна унікальність висувають їх у раритети європейського рівня.

Клімат заповідника помірно континентальний, з жарким і посушливим літом та м'якою, з відлигами і нестійким сніговим покривом, зимою. Узимку і особливо рано навесні дують сильні вітри. Середня температура січня становить -2°С, липня - +24°С, середня кількість опадів - близько 320 мм на рік.

Заповідник представляє собою цілісну систему, яка поєднує надзвичайно різноманітні приморські, прирічкові, аренні та материкові природні комплекси із лісовою, лучною, болотною, водною, степовою та галофітною рослинністю і відповідним їм різноманіттям комплексів тварин. Ценотична різноманітність представлена: лісами, у яких відмічено 22 асоціації, що входять до 4-х формацій, чагарниками - відповідно 5 асоціацій і 2 формації, степами - 29 і 8, луками - 28 і 7, прибережно-водною і водною рослинністю - 11 і 1, солончаками - 23 і 8. До Зеленої книги України занесено 11 степових та лісових асоціацій, які відносяться до 3-х формацій.


Список використаної літератури

1. Ардамацкая Т.Б. Черноморский заповедник. Симерополь, 1976г.

2. Заповедники Советского Союза. / ред. А.Г.Банников, Д.А. Горин. М.: 1977г.

3. Заповедники Украины и Молдавии/ ред. В.Е. Соколова, Е.Е. Сыроечковского. М.: Мысль,1987г.

4. Природно-заповідний фонд Української РСР: реєстр-довідник заповідних об’єктів / Ред. М. А. Воінственський. - К. : Урожай, 1986. - 224 с.

5. Стадниченко В. Дніпро впадає у велику кишеню // Київ. - 2006. - № 4. - С. 2-21

загрузка...
Top