Основи ділового протоколу

1. Особливості інтер'єру при проведенні ділової бесіди.

2. Особливості жіночого ділового іміджу.

3. Психологічні типи і ділове спілкування.

Вступ

Великі розуми стародавності знали ціну етики спілкування і дотримували її щоб досягти найбільш ефективних результатів, так Ф. Честерфільд (1694-1733) говорив: «Ніколи не доводьте своєї думки голосно і з жаром, навіть якщо в душі ти переконаний у своїй правоті, - вислови його скромно і спокійно, тому що це єдиний спосіб переконати».

1. Особливості інтер'єру при проведенні ділової бесіди

Інтер’єр робочого приміщення є важливою складовою частиною ділового етикету. Пам’ятайте, що ваш кабінет завжди як на долоні, так само як і ваша манера поведінки в ньому, а саме: чи встаєте ви, вітаючись із відвідувачами, як розмовляєте зі своїм секретарем або підлеглими (користуєтесь селектором, підходите до людини або звертаєтесь сидячи).

Інтер’єр кабінету визначає, який ви працівник і чим ви займаєтесь, тому потрібно намагатися, щоб ваш кабінет справляв щонайкраще враження, щоб його атмосфера сприяла вашій службовій кар’єрі, а не гальмувала її. З цього випливає, що ваш кабінет повинен відповідати нормам вашої установи, а також вашому становищу.

Подбайте про правильне освітлення вашого робочого приміщення. Штучне світло повинне бути досить яскравим, щоб ви мали змогу працювати, але не настільки, щоб екран комп’ютера й папір переливались, а у відвідувачів починала боліти голова. Сонячне світло також потрібно приглушувати в певні години, щоб воно не сліпило очі та не перегрівало приміщення.

Необхідно враховувати деякі моменти, що стосуються забарвлення стін у робочому приміщенні; якщо стіни світлі, то приміщення здається просторнішим, якщо темні – то ніби зменшується в розмірах. А от бірюзовий і пурпуровий кольори використовувати не рекомендується. Намагайтеся уникнути активного синього та насиченого кольорів. Так само неприйнятний для робочої атмосфери й червоний колір. Натомість пропонуються пастельні кольори. Меблі чорного кольору надають кабінетові деякої урочистості, справляючи на відвідувачів певне враження. Неоціненним атрибутом сучасних офісів є штучні квіти й деревця, які не відрізнити від справжніх. Така зелень не тільки є прикрасою кабінету, а й створює певний настрій.

Особливе значення має положення письмового столу. Здавна вважалося, що стіл повинен бути орієнтований на одну зі сторін світла. Древні вірили, що, всідаючись особою до півночі, ви набудовуєтеся на успіх у справах. Сидячи особою на південь, ви почуваєте себе вільно і схильні до ризику.

Якщо ж стіл розташований так, що ви звернені особою на схід, це гарний провісник того, що ви будете динамічні і винахідливі. Ну а розташування столу в західному напрямку переповнить вас новими творчими ідеями.

Сидячий до дверей спиною почуває себе непевно, підсвідомо відчуваючи можливість «одержати удар у спину». Робоче місце не варто розташовувати біля вікна (упритул присувати стіл до підвіконня): так людина виявляється в несприятливих для зору умовах. Тому краще стіл розгорнути торцем до вікна так, щоб світло падало з лівої сторони. Взагалі питання освітлення в кабінеті є дуже важливим. Грамотно організувати своє робоче місце - задача непроста, але дуже важлива. При правильному освітленні ви зможете працювати довше, не утомлюючись, і не будете ризикувати зіпсувати собі зір. Треба враховувати, що умови освітленості вночі повинні максимально відповідати денним. Якщо ви займаєтеся малюванням, подбайте про освітлювальний прилад достатньої яскравості, що буде передавати кольори без перекручувань. Тут потрібні м'які півтони і тіні без відблисків. Для цих цілей прекрасно підходить біле світло.

При роботі на комп'ютері вкрай небажані відблиски. Установіть два настінних світильники, щоб забезпечити непряме освітлення, а поруч на столі поставте настільну лампу. Вона буде освітлювати робоче місце без відображень, що сильно дратують і стомлюють очі. До того ж не буде різкого контрасту між освітленням столу і всієї кімнати - це теж сильно стомлює. У кабінетах зручна настільна лампа, що здатна гнучко змінювати своє положення.

Колір меблів також відіграє функціональну роль: вибирайте м'які, нейтральні тони -- березу, бук, платан, сосну, волоський горіх. Вони заспокоюють і добре впливають на працездатність людини.

Як основні атрибути у відділеному кабінеті повинні бути присутнім письмовий стіл, книжкова шафа або стелаж, м'який стілець або крісло для роботи. Як правило, у такій кімнаті знаходяться ще крісло для відпочинку або диван з невеликим столиком.

Робоче місце може стати майже невидимим, якщо воно буде зроблено зі скла. Тим, хто надає перевагу сучасним технологічним інтер'єрам, цінує в житло достаток вільного простору і повітря, такий мобільний «кабінет-міраж» повинен сподобатися.

Якщо ви вирішили прикрасити ваш кабінет картиною, то поміркуйте, наскільки вона поєднується із загальною кольоровою гамою. Обираючи репродукцію, дбайте про імідж, який хочете створити, бо латаття Моне створює один настрій, а мати з дитиною – з малюнка Пікассо – зовсім інший образ. Ви повинні вибирати твори мистецтва залежно від типу вашої організації.

По можливості не користуйтеся телефоном із мікрофоном. Цим самим ви, по-перше, заважаєте людям, які працюють поряд, а, по-друге, всі будуть чути те, що говорить ваш співрозмовник, а це вже порушення права на конфіденційність.

Захламлений стіл справляє неприємне враження. Тому будьте охайними , ніколи не кладіть на нього гребінець, косметику та інші особисті речі. Намагайтеся не обідати за робочим столом. Якщо ж у вас немає іншого виходу, ви повинні пересвідчитися, що поблизу немає нікого з клієнтів або відвідувачів, хто б міг це бачити, а після їжі обов’язково все приберіть (особливо крихти). Якщо ви маєте звичку пити каву за робочим столом, користуйтесь чашкою або склянкою, а не одноразовими паперовими чи пластиковими скляночками.

Спробуйте глянути на своє робоче місце очима сторонньої людини, а потім дайте відповідь на питання: чи мав би я бажання зайти до людини, яка працює в такому кабінеті, а якщо так, то що б цей кабінет розповів мені про свого господаря. Ви повинні пересвідчитися, що кожен предмет вашого кабінету вибраний так, щоб підкреслити ваш образ. Не нагромаджуйте випадкових речей або дрібниць, які заважають вам у дома. Стежте, щоб у вашому кабінеті завжди було чисто й приємно. Якщо вам для роботи обов’язково потрібні стоси паперу, влаштуйте акуратну приймальню для відвідувачів, а поточну роботу виконуйте в іншій кімнаті. Якщо ж кабінет у вас досить маленький і вам належить лише стіл у великому приміщенні, користуйтесь висувною шухлядою, куди будете ховати всі папери, як тільки до вас хтось завітає, або використовуйте ширму, що затуляє те, що не повинні бачити сторонні.

Телефонні номери й документи, які доручили особисто вам, зберігайте так, щоб їх не міг випадково прочитати ваш співробітник або відвідувач.

2. Особливості жіночого ділового іміджу

Bci знають прислів‘я "Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму". При цьому підкреслюється, що розум, звичайно, - це головне, але зустрічають все ж таки по одягу... Форма одягу - найкраща характеристика людини, це свого роду ієрогліф, що відображає особистість зі всіма, як кажуть, звичками i нахилами. Естетика костюму має не менше значення в житті людини, ніж естетика поведінки. Неохайність в одязі рівноцінна моральному самогубству. Вміння одягатись відноситься як до науки i мистецтва, так i до звичок та почуттів. I як говорив Оноре де Бальзак "Справа не стільки в костюмі, скільки в умінні його носити".

Феномен моди, що глибоко проникає в повсякденне життя, перш за все асоціюється з одягом. В умовах сучасного темпу життя людина багато часу проводить за роботою, а дозвілля нерідко поділяє з колегами та знайомими, що можуть згодом опинитися в ролі ділових партнерів. Тому дуже важливими стають дослідження, що вивчають сприйняття зовнішнього вигляду людини та його впливу на ділові стосунки.

Перше враження, що складається у оточуючих при погляді на людину, формується продовж 10-20 секунд з початку контакту. За цей час можна встигнути отримати інформацію про вік, соціально-економічний стан, належність до певної соціальної групи та професії, систему життєвих цінностей, навички у міжособистісних відносинах. В результаті такого експрес-аналізу у оточуючих формується настанова для використання адекватного зразку поведінки, що панує в соціумі. Про це свідчать результати експерименту, в ході якого характеристика однієї і тієї ж людини змінювалася в залежності від нового вбрання та зачіски. Отже, первинне враження може зумовити подальший розвиток сприймання суб’єкта та відношення до нього оточуючих.

Слід відзначити ряд досліджень, що узагальнюють досвід вивчення моди з погляду ролевого спілкування. В історії багато прикладів, що ілюструють обмеження або цілеспрямований підбір та “канонізацію” певного виду одягу. Використання спеціального одягу завжди було засобом для отримання бажаної передбачуваної реакції оточуючих згідно з запрограмованим змістом соціальної ролі суб’єкта. При цьому одяг являє собою швидкісний невербальний сигнал, для сприйняття ти обробки якого потрібно декілька секунд, після чого може бути використаний адекватний зразок поведінки об’єкту впливу (наприклад, дружнє рукостискання чи низький уклін). Говорячи про вплив одягу на сприйняття людини соціумом, слід підкреслити зворотній ефект: вплив одягу на свідомість її володаря, в результаті чого покращується адаптація до нової ролі та надбання специфічних якостей, що їй притаманні.

До інформативних компонентів одягу окрім його видів обов’язково слід додати колір, силуетну, конструктивну лінію, лінію малюнка тканини та її фактуру. Дослідження оцінки особистості через вибір суб’єктом певних кольорів є цікавим підгрунттям для вивчення сприйняття кольору спеціалістами, що створюють модний одяг.

Якщо говорити про створення моделі оптимального іміджу згідно зі стратегіями ділового спілкування, слід приділити увагу вивченню мотивації суб’єктів спілкування. Залежно від мотивації, що конкретизує характер створюваного чи змінюємого іміджу, а також при виявленні конкретних адресатів іміджу, можна більш ефективно використовувати весь арсенал інших перелічених методик та надбань у галузі створення бажаного враження.

Оскільки, як було зазначено вище, сучасні ділові стосунки не обмежуються робочим часом, а при теперішньому рівні розвитку комунікації саме поняття робочий час стає досить умовним, слід враховувати чітку тенденцію до уніфікації в моді. Ця тенденція останнім часом приносить більше шкоди, аніж користі, якщо говорити про стирання умовностей етикету та масовий занепад смаку серед широких кіл споживачів модного одягу. Це призвело до створення еклектичного стилю в одязі, але частіше за все він межує з кічем. В пострадянському просторі ця тенденція має економічне підгрунття, але ж всі кризи минають – час вирішувати їх соціально-психологічні наслідки.

Дослідження показують, що не тільки чоловіки, але й жінки немов навмисне одягаються так, щоб зазнати фіаско. Жінки в одязі припускають три головні помилки:

- дозволяють індустрії мод цілком визначати вибір свого одягу;

- схильні перебільшувати значення своєї власної привабливості;

- дозволяють своєму соціальному походженню впливати на манеру одягатися.

Дехто невірно вважає, що жінці, щоб досягти службового успіху, потрібно наслідувати в одязі чоловіків. Звичайно, нічого поганого немає, коли жінка одягнута у брючний костюм із синтетики. Але дослідження показують, що такий костюм не сприятиме діловому успіхові. Інша справа - гарний костюм зі спідницею (з натуральних тканин). Biн підкреслює авторитет жінки i її високий життєвий рівень. Спідниця повинна бути темного кольору на щільному поясі, краще із шерсті.

Для ділової жінки менш придатна сукня, але якщо вона її одягає, то кращим кольором сукні вважається темно-синій, коричневий, сірий, світло-сірий. Менше підходять зелений, яскраво-жовтий, ніжно-голубий, світло-рожевий. Названі кольори визначені для однотонної тканини без малюнка, якій надається перевага. Деякі гадають, що одяг створює жінку. Звичайно, це не зовсім так. I чоловікові, й жінці для ділового ycпixy необхідні також розум, освіта, честолюбство, стимули. У жіночому одязі більш, ніж в чоловічому, відображається її індивідуальний стиль i особистий характер. У відомій казці "Попелюшка" ycпix мала не сукня, а дівчина у сукні. І яку б сукню не одягла А.Кареніна у Л.Толстого, було видно жінку, а не сукню. Хоча буває i так, що на окремій людині одяг видно, а самої людини - немає.

Блуза рекомендується тільки з довгим рукавом або з рукавом три чверті. Матеріал - шовк чи бавовна. Спокійних тонів, перевага надається білому чи кремовому кольору. Шарфи можуть бути гарним доповненням костюма. Основним критерієм при його підборі повинна бути тільки найвища його якість і гармонія зі стилем одягу. Взуття краще з натуральної шкіри. Взуття може бути з каблуком до п'яти сантиметрів або без нього зовсім. Більш високий каблук категорично не рекомендується. Панчохи повинні бути нейтральних тонів. Портфель є характерним атрибутом костюма ділової жінки. Елегантний шкіряний портфель не зашкодить. Якщо берете із собою портфель, то залиште вашу сумочку вдома.

Зачіска, макіяж, біжутерія повинні гармонійно доповнювати діловий костюм. Зачіска має бути строгою, але разом з тим елегантною. Прикрас повинно бути якомога менше, але в той же час не можна від них відмовлятися зовсім. Носити краще дорогі прикраси. Косметика повинна бути помітною із близької відстані. Парфуми слід використовувати у такій кількості, щоб їх запах лише трохи відчувався. I, звичайно, це мають бути дорогі парфуми відомих фірм.

Дехто вважає, що діловий костюм — це найпохмуріша деталь гардеробу, і ставляться до нього як до обов’язкової програми – без натхнення. І цілком даремно. Адже психологи стверджують, що саме костюм ( разом з діловими якостями його господині, звісно) може впливати на кар’єрний ріст.

Хороший костюм це не лише «лого» на підкладці – стверджує львівський модельєр одягу Наталія Вавринчук. Діловий костюм — це, по-перше, хороша тканина, модний дизайн і, звичайно, якісне пошиття. Саме тому ділові костюми не коштують дешево. Та й жінка, котрій за 40, не дозволить собі одягатися дешево. Чим старша бізнес-леді – тим дорожчий її костюм. Це – аксіома.

Наступне правило ділової моди звучить так: статус жінки зростає прямо пропорційно довжині силуету. До речі, у багатьох серйозних закладах, котрі славляться своїм корпоративним стилем, жінки носять спідниці тільки довжиною до середини коліна, а взуття – на середньому каблучку. Але це – лише правила. Їх, звісно, можна дотримуватися, а можна – ігнорувати. Та перш, ніж їх порушити, треба їх просто знати.

Отже, костюм. Це здебільшого піджак і спідниця. Цей одяг вважається денним. Піджак зі штанами більше пасує до другої половини дня. Універсальний варіант — сукня-футляр з коротким рукавом і подовжений піджак. У ділової моди є й кольоровий нюанс. У всьому ансамблі не повинно бути більше трьох кольорів. Найбільш ділова кольорова гама – чорно-біла, всі відтінки синього, кава з молоком і сірий колір.

Та щоб ви не одягнули, все ж «марку тримати» — вам!

3. Психологічні типи і ділове спілкування

Поняття спілкування є надзвичайно широким і включає в себе різні аспекти.

Спілкування — це, по-перше, складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що виникає на основі потреб і спільної діяльності та включає в себе обмін інформацією, сприймання та розуміння іншого; по-друге, це взаємодія суб'єктів через знакові засоби, викликана потребами спільної діяльності та спрямована на значимі зміни стану, поведінки партнера.

У найзагальнішому значенні спілкування виступає як форма життєдіяльності.

Спілкування виконує цілий ряд різних функцій:

1. Комунікативна функція — зв'язок людини з світом у всіх формах діяльності.

2. Інформаційна функція виявляється у відображенні засобів оточуючого світу. Вона здійснюється завдяки основним пізнавальним процесам. У процесі спілкування забезпечується отримання, зберігання та передача інформації.

3. Когнітивна функція полягає в усвідомленні сприйнятих значень завдяки мисленню, відображенню, фантазії. Ця функція пов'язана з суб'єктивними характеристиками партнерів, з особливостями їх прагнення до взаємопізнання, до необхідності розкрити психологічні якості особистості.

4. Емотивна функція полягає в переживанні людиною своїх стосунків з оточуючим світом. У процесі спілкування ці переживання вторинно відображаються у вигляді взаємовідносин: симпатій — антипатій, любові — ненависті, конфлікту — злагоди тощо. Дані взаємовідносини визначають соціально-психологічний фон взаємодії.

5. Конативна функція пов'язана з індивідуальними прагненнями людини до тих чи інших об'єктів, які виступають в формі побуджувальних сил. Завдяки цій функції відносини реалізуються в конкретній поведінці.

6. Креативна функція пов'язана з творчим перетворенням дійсності.

Вступаючи у ділові стосунки з партнером, важливо правильно визначити психологічний тип співбесідника. Це дасть можливість встановити довірливі відносини і успішно з ним взаємодіяти. Знаючи особливості кожного психологічного типу, можна контролювати хід бесіди, зменшити ризик виникнення конфліктної ситуації.

Класифікацій психологічних типів людей багато. В кожній з них людські типи розглядаються під різним кутом зору, стосовно до різних сфер діяльності. Нас цікавить класифікація, яка може бути віднесена до специфіки ділового спілкування.

Позитивна людина- це найбільш приємний співбесідник, доброзичливий і працелюбний. З ним легко вирішувати ділові справи.

Каверзна людина- це нетерплячий, невитриманий, збуджений співрозмовник. Часто відхиляється від теми бесіди, справи. З ним необхідно бути стриманим. Суперечливі питання бажано обговорити до офіційної бесіди. Для зняття напруги частіше влаштовувати перерви.

Всезнайко- впевнений, що знає все. З будь-якого питання нав'язує свою думку. Такому частіше слід ставити складні запитання, на які відразу важко відповісти. Це буде його стримувати.

Балакун — багато говорить не по суті. Його треба тактовно зупиняти.

Боягуз- невпевнений у своїх думках і діях. Такого треба заохочувати висловитись. Дякувати за ділову пропозицію.

Холоднокровний неприступний співбесідник- замкнутий і часто розсіяний. Такого треба заохочувати запитаннями відповідного спрямування.

Любитель все вирішувати відразу- прагне всі питання вирішувати з першої зустрічі. Треба в цьому його підтримувати, заохочувати.

Розвідник - виявляє зацікавленість, багато питає, хоче вивідати інформацію. З таким треба бути обережним, задавати йому багато запитань.

Наставник- готовий допомогти навіть на шкоду собі. Охоче зводить з іншими діловими людьми. Це корисний партнер.

Хвалько- багато говорить про свої досягнення. Треба дати йому можливість похвалитись, тоді легше буде вирішувати з ним ділові питання.

Оповідач- багато говорить про речі, які не мають ніякого відношення до справи. Його слід уважно вислухати і поступово схилити до ділової розмови.

Маніпулятор- прагне нав'язати свою думку з будь-якого питання. Чіпляється за слова, фрази. З таким треба зберігати спокій і впевнено проводити свою позицію.

Співрозмовник має приховані плани- маскує свої справжні наміри. Нав'язує дріб'язкову тему, щоб за ходом розмови з'ясувати щось важливе. Такого слід рішуче навертати до потрібної теми.

Психолог- постійно шукає прихованого змісту. Слід похвалити його психологічні спостереження і повернути розмову в потрібне русло.

Везунчик- це людина, якій вдалося чогось легко досягти, в чомусь їй пощастило. Порадійте її успіху, про який вона охоче розповідає, і переконайте її, що справа, яку ви обговорюєте, безперечно, буде її удачею.

Зануда- усе бачить у чорному кольорі, думає тільки про неприємності. Люди бадьорі і задоволені його дратують, тому під час ділової зустрічі намагайтесь бути трохи подібним до нього.

Інтер'єр офісу, в якому ведуться переговори, може також психологічно впливати на співрозмовника.

Вважається, що значно легше впливати на партнера, якщо його крісло нижче за крісло господаря.

Символом великого авторитету і влади вважається крісло з високою спинкою, тому це може бути використано як засіб психологічного тиску.

На хід ділової зустрічі може вплинути кольорова гамма приміщення, в якому ведуться переговори. Яскраво-білі стіни викликають роздратування, червоні - збудження. Те і друге може негативно позначитись на характері розмови. Світло-блакитний колір заспокоює, тому вважається найбільш природним для оформлення офісу, кабінету, взагалі приміщення для переговорів.

Форма стола, за яким ведуться переговори, також може нести певне психологічне навантаження. Якщо гостеві пропонують сісти за Т-подібний стіл, на чолі якого сидить господар фірми, в цьому виявляється домінування над гостем.

Якщо господар кабінету хоче підкреслити, що веде розмову як рівний з рівним, він має вийти з-за столу і сісти навпроти свого партнера.

Переговори краще вести за окремим столом. Вважається, що квадратний стіл не сприяє встановленню атмосфери довіри. Переговори за круглим столом передбачають вільний обмін думками, ведуться на рівних.

Ще більш неформальний характер мають переговори за журнальним столиком, особливо за чашкою кави або чаю; бізнесові питання вирішуються в загальному плані.

На думку багатьох спеціалістів менеджменту, мистецтво успішного ведення переговорів визначають такі моменти:

- необхідно підтримувати баланс між потребами вашої організації та інтересами ваших працівників або тих людей, з якими ви намагаєтеся укласти угоду;

- на переговорах слід зберігати почуття симпатії до іншої сторони, рахуватися із її думкою;

- необхідно займати чітку позицію при виникненні протилежних думок;

- не можна забувати, що ваш співрозмовник може бути людиною, що вихована в традиціях іншої культури.

Отже, процес спілкування є надзвичайно складним явищем, який включає не тільки власне вербальний елемент, а й не менш важливе невербальне спілкування, яке досить часто несе в собі більш значуще змістовне навантаження та істотно впливає на весь процес спілкування.

Слід зазначити, що особливого значення знання невербальних аспектів спілкування набуває при діловому спілкуванні, коли від тих чи інших дій може залежати успішність проведених переговорів. Але при трактуванні різних проявів невербальної комунікації необхідно враховувати те, що існують істотні розбіжності в застосуванні тих чи інших символів у різних культурних традиціях.

У самому діловому спілкуванні розрізняються сім можливих його рівнів, знання яких дає змогу краще розібратися в ситуації, глибше її зрозуміти, зробивши певні висновки, як в системі управління, так і у встановленні підприємницьких контактів.

У книзі психолога О.Б.Добровича «Вихователю про психологію і психогігієну спілкування», називаються такі рівні:

- примітивний;

- ігровий;

- маніпулятивний;

- діловий;

- стандартизований;

- духовний;

- конвенціональний (погоджувальний);

Зрозуміло, що кожен з названих рівнів може проявлятися в різних ситуаціях, які диктують і відповідні людські контакти. Скажімо, одна справа спілкування на вулиці, в транспорті, в магазині, і зовсім інша — на офіційному прийомі, а ще інша — в безпосередніх ділових стосунках, де можуть існувати різні взаємини: рівноправні, підлеглі, нерівноправні, і тоді виступають свої критерії з одного чи другого боку.

Одна справа, коли управлінці і підприємці виступають як рівні і рівноправні партнери і, зовсім інша, коли один з них відчуває певну залежність, і, особливо, коли починає проявлятися нерівноправність. Коли ту чи іншу справу вирішують рівноправні представники фірми, концерну чи відповідальні особи на найвищому державному рівні, то за ними завжди стоїть їх фінансове, економічне, політичне становище чи досить значна інша сила, яка урівнює обох в діловому спілкуванні.

Для прикладу, при всіх економічних негараздах і глибині кризової ситуації, Росія може вести розмови із США більш-менш на рівні, оскільки володіє потужним ядерним потенціалом, з яким інша сторона змушена рахуватися. Для України, в її нинішньому стані, така рівноправність, скільки б про неї не говорили політики, просто неможлива. Це ж стосується і сфери управління. Адже сфера управління будується, в основному, по вертикалі, в якій становище підлеглого так чи інакше залежне від начальника. Тут погляди, якщо можна так сказати, зверху вниз у одного, і знизу вверх у іншого.

Ось приклад ставлення майстра до робітника на виробництві. Як керівника ділянки, цеху, майстра його цікавить:

- кваліфікація;

- якість роботи;

- володіння робітника інструментом;

- знання правил технічної безпеки;

- продуктивність праці робітника та виробничої санітарії.

Це, так би мовити, винятково діловий підхід до підлеглого. Справа ускладнюється, коли управлінець по вертикалі використовує маніпулятивні або примітивні рівні, тоді виникає ситуація, яка породжує низку аморальних вчинків і несправедливих оцінок. Пропадає щирість у стосунках і виникає ситуація, коли висока оцінка добувається підлабузництвом.

Відомо, що живучи і розвиваючись в певному суспільному середовищі, складається і формується чітко виражений соціальний тип людини, який можна підрозділити за характером дій на такі основні:

Виконавець. Фактично діє механічно, що скажуть, те й зробить. Особистої ініціативи не виявляє. Як правило, при висуненні на керівну посаду, стає формалістом, відповідно накладаючи відбиток і на стиль управління і на взаємини з підлеглими. За психологічним типом це найчастіше може бути холерик або меланхолік.

Соціальна активна особистість.(Людина живе активним громадським життям, ініціативна, з широким колом суспільних інтересів. На жаль, можна в цьому соціальному типові зустріти два різновиди. Перший — справжній активіст і суспільне активна особистість, другий — зовні показний, формальний, мітингово-поверховий, демагогічний. Другий різновид найнебезпечніший, тому що на початку важко розгледіти його справжню суть, побачити, що усе зовні — показне. В соціальному плані — це найнебезпечніші люди, бо демагоги були і залишаються найзапеклішими ворогами чесних і трудових людей. Серед психічних типів тут можуть бути і сангвініки, і холерики, менше меланхоліки і зовсім рідко флегматики).

Винахідлива особистість.Людина творчості, з високо розвиненим почуттям нового, першовідкривач. По натурі може бути замкнена, а точніше постійно зосереджена, шукаюча. Має широкий кругозір в галузі вузької спеціалізації, лише найбільш геніальні з них не замикаються у колі своїх інтересів. Переважно це люди сангвінічного типу, можливі флегматики, рідше холерики і поодинокі випадки меланхоліки.

Людина творча– людина, створююча близькі за діяльністю до третього, хоча відрізняються тим, що не обов'язково щось самостійно відкривають чи пропонують, а до уже відомого і відкритого можуть додати елемент новизни саме завдяки творчому підходу до справи.

Соціальний тип людської особистості, як правило, включає в себе ряд якостей і властивостей, які мають неабияке значення в управлінні і підприємництві. Ці якості і властивості можна було б виділити в таких характеристиках:

- вихованість — переконаність;

- уміння володіти собою — такт;

- ввічливість — доброзичливість, повага до інших;

- гуманність, життя — вищі цінності, їх потрібно всіляко берегти і захищати;

- почуття міри — кредо стародавніх греків;

- достоїнство, гідність — відчуття спільності з іншими, власним народом;

- інтелігентність — активне утвердження ідеалів соціальної справедливості.

Наявність вказаних якостей і властивостей і є основою загальнополітичної культури людини, масштаб і рівень якої не вимірюється ніякими величинами, але у житті виступає як неоціненна величина.

Висновок

Не усвідомивши загальні закономірності, властиві процесові переговорів, неможливо правильно, з урахуванням поставленої мети і задач, побудувати взаємини з партнерами. На початкових етапах, приступаючи до ведення переговорів, не варто шкодувати час на аналіз того, що відбулося і відбувається на даних переговорах, як будується процес їхнього ведення. Надалі це буде зведено до автоматизму і не знадобиться настільки докладного розбору. З'явиться те, що звичайно називається досвідом ведення переговорів.

Перше враження про людину приблизно на 50% залежить від її зовнішності і манери поведінки, на 30% - від того, як вона говорить; і лише на 20% - від того, що вона говорить. Деякі психологи вважають: це відбувається тому, що в окремих ситуаціях взаємодії з людьми ми людину спочатку бачимо, потім чуємо і лише, потім розуміємо зміст сказаного.

"Переговори - це не місце для поривів, це місце для дипломатії" - затверджує французьке прислів'я. Професіонал зобов'язаний бути дипломатом. Тобто мати у своєму арсеналі прийоми, інструменти і відмички, що дозволяють "відкривати серця" партнерів. Знімати їхній опір, нейтралізовувати їхні "нечесні" дії.

Будь-які уміння виявляються в діях, що можуть бути правильними або неправильними. Правильні, психологічно грамотні дії приводять до того, що бажані цілі досягаються. Неправильні ведуть часом до результату, протилежному бажаному.

І тому з 100 переговорів тільки 10 закінчуються обопільним бажанням підтримувати надалі відносини і лише в одному випадку - висновком угоди (письмової або усної).

Навіть якщо комунікація відбувається на тлі довіри до співрозмовника, контрсуггестія все рівно може мати місце, але вже не як зовнішній бар'єр, а як спосіб зниження значимості неприємної інформації. Якщо ми хочемо збільшити ефективність нашого повідомлення, треба прагнути, щоб у наших слів був подвійний запас міцності, якого б вистачило не тільки на подолання зовнішніх бар'єрів, але і на те, щоб не спрацював внутрішній захист.

Якщо людина виходить з допущення власної неповноцінності, поширюючи її на всіх представників роду людського, вона думає, що ця неповноцінність може бути переборена шляхом боротьби з самою собою й іншими людьми. У ході переговорного процесу учасники часто використовують механізми психологічного захисту, сформульований ще З. Фрейдом. Розпізнавати їх в собі й інших - "вищий пілотаж" переговорного процесу.

Головним для успіху є уміння викликати довіру у слухача, стати перед ним компетентним, чесним, енергійним, приймаючим близько до серця його проблеми і турботи. Ваша імпровізація в процесі співбесіди повинна бути заснована на серйозній підготовці.

Відстоюючи свою точку зору, кожна людина ще більш зміцнюється в ній, стає нездатною до розумної оцінки доводів інших. Більш того, виникає психологічний ефект ототожнення себе зі своєю позицією, тоді захист її стає питанням самолюбства.

За часом обмін словесними текстами займає звичайно основну частку акта переговорів, тому від ефективності аргументації залежить їхній результат. Найбільш ефективним представляється "Метод принципового ведення переговорів" (Гарвардський університет, США). Основні ідеї якого: сприймати один одного поза контекстом "друзі - супротивники"; ціль переговорів бачити в розумному рішенні, отриманому швидко й у повній згоді; відокремлювати суперечки між людьми від розв'язуваних задач; краще бути м'яким з людьми і твердим до проблеми; діяти незалежно від довіри або недовіри; зосередитися на вигодах, а не на позиціях; не встановлювати на переговорах "нижньої границі"; продумати можливість взаємної вигоди; представити безліч варіантів на вибір, а рішення прийняти пізніше; намагатися досягти результату, заснованого на нормах, що не залежать від волі сторін; міркувати і прислухатися до доводів, поступатися принципам, а не натискові.

У відношенні незалежності Україну можна назвати, молодою державою і тому вихід на міжнародний рівень для неї просто необхідний. Однак одного бажання мало, потрібні фахівці, що вільно володіють іноземними мовами, знайомі з етикетом різних країн, здатні провести переговори таким чином, щоб викликати зацікавленість партнерів до переговорів по співробітництву з нашою державою.

Перелік посилань:

1. Истоки имиджа / Петрова Е.А., Коробцева Н.А. - М., 2000.

2. Гофман А.Б. Мода и люди. Новая теория моды и модного поведения. М.: Знание, 1994.

3. Драгунский В.В. Цветовой тест личности. Москва - Минск. - АСТ Харвест, 2003.

4. Маценко В.Ф. Имидж: психология создания. Киев. Эльга. Ника-Центр.2002.

5. Палеха Ю.І. та ін. Етика ділових стосунків. – К., 2000.

6. Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика дiлового спiлкування: Навч. посiб.-2-ге вид., перероб. iдоп.-К.: Вiкар, 2002.-223с.- (Вища освiта ХХIстолiття).

7. Филиппов А.В. Психология и этика деловых отношений. - М.: АО «Изд. Дом», 1996.-288с.

8. Столяренко Л.Д. Психология делового общения и управления - Р-н-Д: Феникс, 2001.-268с.

загрузка...
Top