Централізована каталогізація документів в Україні

Вступ.

Розділ 1. Централізована кооперативна каталогізація.

Розділ 2. Сучасні проблеми каталогізації: традиції і вплив інформаційних технологій.

Розділ 3. Перспективи розвитку централізованої каталогізації в світі.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Розвиток каталогізації, переведення її технології на сучасну інформаційну основу є життєво важливим фактором для національного бібліотекознавства, оскільки як суб'єкт документальних комунікацій вона значно впливає на виконання однієї з провідних функцій бібліотеки - інформаційної. Сьогодні важко знайти видання, в якому б комплексно висвітлювалися проблеми каталогізації.

У наш час інформація стає одним з основних економічних ресурсів і її збереження, розвиток та раціональне використання має величезне значення для будь-якої держави. Особливістю сучасного етапу розвитку суспільства є те, що інформація існує як в традиційній друкованій, так і в електронній формі. Забезпечення публічного, зокрема віддаленого, доступу користувачів до електронних інформаційних ресурсів стало одним з першочергових завдань інформаційного обслуговування науки, освіти і культури, у зв'язку з чим істотно змінюється роль і функції такого соціального інституту, як бібліотека — основного сховища і розповсюджувача інформації.

Під час створення централізованих каталогів актуальне значення буде мати підбір програмних систем, що відповідатимуть міжнародним стандартам, основним функціям бібліотеки та вимогам користувачів.

При цьому проблеми інтероперабельності та масштабованості є одними з ключових. У зв’язку з цим особливу увагу слід звертати на вибір стандартів, що будуть закладені в основу технічних і технологічних рішень.

На мою думку, вбачається доцільним використати для створення програмних засобів двокомпонентну схему, що матиме дві групи пакетів прикладних програм, орієнтованих відповідно на автоматизацію внутрішніх технологічних процесів у книгозбірні та підтримку Інтернет-технологій, за типом Greenstone.


Розділ 1. Централізована кооперативна каталогізація

Перший етап інформатизації, який пройшли провідні книгозбірні України, характеризується створенням «автономних» автоматизованих систем. Упродовж кількох років вони наповнюють бібліографічні та реферативні бази даних, ресурси яких надаються читачам. При цьому інформаційні процеси комплектування й обробки документів проводяться, як правило, з використанням принципу «інформаційного конвеєра». Він передбачає введення ідентифікаційних даних книга чи журналу на вході «конвеєра» (у відділах комплектування при замовленні та реєстрації документів) та наступне доповнення наявної бібліографічної інформації відсутніми елементами при каталогізації. Отримано перші результати також в організації обміну інформацією між бібліотеками в телекомунікаційному режимі. У значній частині книгозбірень України працює електронна пошта, а п'ять з них (НБУВ, Національна парламентська (НПБ), Донецька обласна, Міська ім. Лесі Українки (Київ) і Наукова бібліотека Національного університету «Києво-Могилянська академія») мають Web-сервери.

Наступний етап інформатизації українських бібліотек - створення і впровадження в них онлайнових сітьових технологій, які мають інтегрувати автоматизовані системи окремих книгозбірень у комп'ютерну бібліотечну мережу України та включити її до світового інформаційного простору. Для цього, насамперед, необхідно розв'язати проблему кооперативної каталогізації нових надходжень до сукупного фонду наших вітчизняних книгозбірень.

Світова практика має значний досвід кооперативної каталогізації. Прикладом може бути OCLC (On-line Computer Library Center - онлайновий комп'ютерний бібліотечний центр, США), який надає 20 тис. бібліотек з 61 країни можливість користуватися ресурсами 50 бібліографічних, фактографічних і повнотекстових БД1. Інформаційним ядром OCLC є зведений ЕК 6.700 бібліотек - членів OCLC, в якому накопичено понад 30 млн. записів, що розкривають їх сукупний фонд (525 млн. од. зб.). Формування інформаційних ресурсів названого каталогу здійснюється підсистемою PRISM, яка забезпечує кооперативну обробку нових надходжень до фондів бібліотек - членів OCLC. Базова бібліотека OCLC, отримавши новий документ, звертається по каналах теледоступу до зведеного ЕК. Якщо обробку цього документа вже було проведено іншою книгозбірнею, вона доповнює існуючий бібліографічний запис своїми даними (сиглою бібліотеки, шифром зберігання видання у фондах тощо) і використовує його для власних потреб. Якщо ж бібліографічний запис відсутній, бібліотека проводить каталогізацію документа за єдиними для OCLC методичними правилами [7, c. 32].

Аналогічним шляхом кооперативної каталогізації йдуть і бібліотеки Росії. Федеральний проект спрямований па розробку і впровадження сітьової інформаційної технології каталогізації першоджерел (включаючи ретроспективні фонди бібліотек) спільними зусиллями провідних книгозбірень на основі єдиного формату, узгоджених методичних рішень з опису документів і загальних словникових засобів. Російський центр кооперативної каталогізації (Російський OCLC) буде створено як окрему незалежну організацію (засновники - найбільші бібліотеки та ряд відомств Росії). На першому ж етапі реалізації проекту базовою організацією обрана ДПНТБ цієї країни, що має 10-річний досвід експлуатації автоматизованої кооперативної бібліотечної системи - Російського зведеного каталогу науково-технічної літератури2.

Безперечно, що українські бібліотекарі мають перейняти все позитивне зі світового досвіду кооперативної каталогізації. Однак їм потрібно зважати й на реальний етап бібліотечної справи в нашій державі, що характеризується, зокрема, відсутністю фінансового забезпечення робіт у галузі інформатизації книгозбірень з боку держави й проблематичністю одержання такої підтримки в умовах економічних негараздів сьогодення. Названий чинник унеможливлює «сліпе» копіювання американської чи російської моделей кооперативної каталогізації і зумовлює необхідність створення української моделі, реалізація котрої не потребувала б на першому етапі додаткового фінансування. Ця модель має спиратися на результати, досягнуті колективами фахівців провідних книгозбірень, які реалізують інформаційні процеси комплектування і каталогізації в автоматизованому режимі, а також створені в цих книгозбірнях бібліографічні БД та ЕК ємністю в кілька десятків і сотень тисяч записів. Водночас при розробці української моделі кооперативної каталогізації потрібно врахувати й те, що відповідність існуючих у нас автоматизованих систем бібліотек ISO-стандартам та рекомендаціям IFLA декларується, але не забезпечується, в зв'язку з чим ці системи de-fakto несумісні. При цьому здебільшого доцільним вбачається не їх подальший розвиток, а перехід до систем нового покоління з конвертацією накопичених інформаційних ресурсів у формати, що відповідають міжнародним стандартам [8, c. 50-51].

В основу ж української моделі ми пропонуємо покласти принцип децентралізованої кооперативної каталогізації. Його концептуальними ознаками є:

- створення в складі автоматизованих систем бібліотек технологічних БД, куди заноситимуться бібліографічні записи про нові надходження до фондів інших книгозбірень;

- підтримка сітьового обміну між бібліотеками бібліографічною інформацією в уніфікованому текстовому вигляді;

- можливість роботи кожної книгозбірні при опрацюванні нових надходжень як у режимі доповнення відповідного запису вищезгаданої технологічної БД своєю інформацією (зі включеним механізмом кооперативної каталогізації), так і в режимі клавіатурного вводу всіх елементів бібліографічного опису документа (з виключеним механізмом кооперативної каталогізації).

Запропонований технологічний процес має властивість усталеності в аспекті забезпечення стабільності отримання вихідних параметрів (бібліографічних записів) при коливаннях вхідних (надходження бібліографічної інформації з інших книгозбірень). Опрацювання вхідного документного потоку проходитиме і при повністю автономній роботі кожної бібліотеки. Кооперативна ж каталогізація сприяє зменшенню сукупних трудовитрат і досягненню українськими книгозбірнями якісно нового рівня співпраці, що має привести в перспективі до створення української комп'ютерної бібліотечної мережі.

Впровадження технології централізованої кооперативної каталогізації базується на існуючій схемі опрацювання нових надходжень до фондів книгозбірень і не потребує створення додаткових функціональних чи організаційно-координуючих структур та перебудови автоматизованих систем українських бібліотек. Єдине нововведення - технологічна БД, у яку заноситимуться бібліографічні записи, створені іншими книгозбірнями. Тому особливості формування її інформаційних ресурсів слід розглянути детальніше.

Ця база є складовою частиною автоматизованого банку даних конкретної бібліотеки й тому розробляється на основі прийнятих у ньому проектних рішень по форматному, лінгвістичному та програмному забезпеченню. Для досягнення ж інформаційної сумісності технологічної БД з автоматизованими системами інших книгозбірень при експорті/імпорті бібліографічних записів потрібна програма-конвертор «внутрісистемний формат - формат обміну даними» [11, c. 71-72].

Як останній (обмінний формат) у світовій практиці використовуються міжнародний комунікативний формат UNIMARC3, що визначає зміст запису, і формат подання даних ISO-27094. Однак сьогодні вони підтримуються лише вкрай обмеженою кількістю автоматизованих систем вітчизняних бібліотек. Тому до переходу на програмні системи нового покоління обмін бібліографічною інформацією доцільно здійснювати за спрощеною схемою, що передбачає подання цієї інформації в уніфікованому тестовому вигляді зі структурою «ідентифікатор поля/підполя -зміст поля/підполя». При цьому для досягнення сумісності з міжнародною спільнотою бібліотек природним вбачається використання ідентифікаторів полів UNIMARC. Програму-конвертор з вищевикладеними можливостями можна створити в стислий строк для будь-якої з автоматизованих систем вітчизняних книгозбірень на підґрунті наявних у них програмних засобів формування вихідних форм.

Впровадження технології децентралізованої кооперативної каталогізації цілком реальне. Вже сьогодні НБУВ і НПБ виставляють на серверах бібліографічні списки нових надходжень до своїх фондів (Internet-адреси серверів цих книгозбірень відповідно hup:// www.nlu.kiev.ua/ і http://www.rada.kicv.ua/LIBRARY/ index.html). їм потрібні незначні зусилля щодо узгодження формату обміну даними і результати роботи служб каталогізації цих книгозбірень стануть доступними для всіх бібліотек, які мають хоча б електронну пошту. Надалі до національних бібліотек приєднаються й інші книгозбірні. При цьому особливо цінною має стати інформація з областей, оскільки система обов'язкового примірника творів друку сьогодні «не працює» і навіть наші головні бібліотеки мають неповні дані про продукцію регіональних видавництв [15, c. 30].

Сукупний виграш для бібліотечної системи України від впровадження централізованої кооперативної каталогізації безперечний. Без додаткових фінансових витрат буде створено систему, яка дасть змогу: суттєво зменшити дублювання робіт під час опрацювання нових надходжень до фондів бібліотек за рахунок одноразового вводу бібліографічної інформації про документ в одній книгозбірні і багаторазового використання цієї інформації бібліотечною спільнотою; підвищити якість формування фондів вітчизняних книгозбірень на основі інтеграції бібліографічної інформації про вхідний документний потік до українських книгозбірень; розгорнути роботи з формування в Україні комп'ютерної бібліотечної мережі та включення її до світового інформаційного простору, завдяки чому кардинально підвищиться повнота й оперативність задоволення інформаційних потреб читачів та абонентів книгозбірень [15, c. 32].


Розділ 2. Сучасні проблеми каталогізації: традиції і вплив інформаційних технологій

Останнім часом каталогізація суттєво змінюється. З огляду на це, відомі визначення каталогізації не можуть цілком задовольнити сучасних фахівців і тому потребують певного уточнення. Оскільки термінологія допомагає з'ясувати закономірності розвитку будь-якого об'єкта дослідження, звернення до дефініцій обов'язкове.

Так, стандартизоване визначення, подане в ГОСТІ 7.26-80, надто схематичне й не віддзеркалює всього комплексу сучасних каталогізаційних проблем. Визначення, подане в тлумачному словнику «Современная каталогизационная терминология», достатньо широке, але й воно не позбавлене деяких недоліків. Каталогізація, пояснює словник, - це сукупність процесів, що забезпечують створення і функціонування бібліотечних каталогів. Сюди включене формування бібліографічних записів (складання бібліографічних описів (БО), систематизація, предметизація), введення даних в автоматизовану інформаційно-бібліотечну систему (або тиражування каталожних карток), роботу з каталогами - організацію, ведення, редагування бібліотечних каталогів урізних формах, підготовку посібників і навчання користувачів, інформування, консультування, обслуговування читачів за каталогами, а також управління системою каталогів і технологічними процесами. Суперечливим здається використання дефініції «бібліографічний запис»: воно надто вузьке щодо сфери каталогізації. На Наш погляд, його доцільно було б замінити поняттям «каталогізаційний запис», який включає в себе поряд з бібліографічним записом специфічну інформацію, притаманну саме каталогам. Це зумовлено тим, що будь-який каталог передбачає обов'язкову наявність даних про місце зберігання документа та його місце у фонді, тобто шифр. У свою чергу, бібліографічний запис містить заголовок, вибір і конструювання якого займає значне місце в каталогізаційиих процесах, однак це не відбилося у визначенні. У словнику ж хоча й зачіпається перехід каталогізації на нові інформаційні технології, навіть не згадується про роботу в сфері створення і розвитку форматів подання бібліографічних даних. Цей напрям став одною з провідних функцій каталогізації.

Отже, спробуємо лаконічно сформулювати сучасне визначення каталогізації як управління каталогізаційними даними, що стало можливим і необхідним з переводом каталогізації на сучасні інформаційні технології з метою формування електронних каталогів як системи БО, що відображає знання, зафіксовані в документах будь-яким способом - рукописним, друкованим, на магнітних чи оптичних носіях [16, c. 2-3].

Рівень розвитку традиційної каталогізаційної технології уможливлював організацію інформаційного доступу до документів тільки на макрорівні (на рівні цілого монографічного або серіального видання, а кількість заголовків каталогізаційних записів обмежувалася правилами складання БО й зумовлювалася завданнями кожної окремої бібліотеки). Правила вимагали створення основного бібліографічного запису, котрий забезпечує пошук за основною пошуковою ознакою та додатковими бібліографічними записами, що складаються під заголовком або назвою, які відрізняються від початкових слів основного бібліографічного запису і забезпечують пошук за додатковою пошуковою ознакою.

Якщо для забезпечення сумісності, однаковості й спричиненої цим єдності пошуку в традиційних катало -гах інформаційний пріоритет надавався уніфікації вибору першого елемента основного та додаткових бібліографічних записів і формулювання відповідних заголовків, у електронних каталогах виникає необхідність уніфікації подання більшості елементів БО, оскільки кожний з них набуває значення об'єкта пошуку й засобу відбору бібліографічних записів. Термінологічним еквівалентом цих елементів є «точка доступу». Отже, поняття заголовок і точка доступу в машинноорієнтованій каталогізації перехрещуються, бо вони виконують однакову інформаційну роль. Таким чином, новітні технології уможливили конструювання електронних каталогів на мікрорівні. Зрозуміло, що, на відміну від інформаційних можливостей традиційних каталогів, електронні не тільки забезпечують реалізацію, а й вимагають управління бібліографічними даними, які в них зберігаються і являють собою складну систему.

Управління каталогізаційними даними - це комплексне поняття, що складається з дескриптивної каталогізації, АК, котрий забезпечує підтримку узгодженості форм заголовків каталогізаційиих записів і пошук певного запису під будь-яким з варіантів їх формулювань, з розробки й удосконалення форматів подання бібліографічних даних, і спрямоване на виконання електронними каталогами ідентифікаційної, пошукової та комунікативної функцій.

Дескриптивну каталогізацію можна характеризувати як етап каталогізаційного процесу, пов'язаного з аналізом документа для виявлення необхідного набору елементів опису, визначенням і формулюванням першого елемента опису для традиційного каталогу й точок доступу для ЕК, та запис цієї інформації. у формі каталогізаційного запису. Дескриптивна каталогізація своїм об'єктом має ідентифікуючі документ бібліографічні дані, тобто вихідні відомості, та фізичні дані (обсяг, розмір). Ідентифікація даних і опис - це взаємопов'язані процеси дескриптивної каталогізації. Ідентифікація передбачає виділення бібліографічних елементів, регламентованих певними правилами. Елементи складаються в бібліографічний запис і разом з обов'язковим позначенням місця збереження документа створюють каталогізаційний запис, який фактично є унікальним бібліографічним кодом для ідентифікації документа в конкретній бібліотеці, або бібліотеках, і дає змогу відрізнити його від будь-якого іншого.

Основною частиною каталогізаційного запису є БО. На розвиток правил його складання традиційно впливали принципи організації і ведення алфавітних каталогів, необхідність давати в описі найповнішу інформацію про зміст і форму документа, зважаючи на можливості його ідентифікації серед кількості інших. Проблеми історії та сучасного стану методики складання БО розглядали Р.Гиляревський, І.Госін, Н.Никифоровська, Б.Винар, А.Тейлор та інші бібліотекознавці. Створення правил та інструкцій з методики опису має давню історію "і в своєму розвитку пройшло кілька етапів: від розробки розрізнених інструкцій книгоопису, що не знайшли послідовного застосування у бібліотеках (XVII - друга пол. XIX ст.), створення національних зведень катадогізаційних правил, обов'язкових для використання у бібліотеках відповідних країн (перша пол. XX ст.), до стандартизації і розробки міжнародних принципів БО (друга пол. XX ст.) [14, c. 25-26].

Під впливом інформаційної технології традиційні характеристики каталогізації значно трансформуються. Сучасна дескриптивна каталогізація інтегрує численні проблеми, серед яких виокремимо такі:

- інтерпретацію традицій складання бібліографічних записів у електронному вигляді;

- узгодження національних умов стандартизації подання каталогізаційних даних з метою інтеграції бібліотечно-інформаційних ресурсів на державному рівні та можливість міждержавного обміну цією інформацією і, таким чином, входження до світового інформаційного простору;

- створення системи корпоративної каталогізації.

Ще в 20-ті роки в Україні усвідомлювалася необхідність уніфікації правил каталогізаційного опису, зазначалася потреба стандартизації та централізації каталогізаційної роботи й особливо доцільність одноразової обробки документів і подальшого багаторазового використання її результатів з точки зору оптимальної організації технології та економічності.

Однак лише на початку 60-х років рівень розвитку бібліотечної теорії каталогізації і виникнення потреби обміну інформацією між бібліотеками різних країн дозволив реально порушити питання про створення міжнародного зведення правил, що мало ґрунтуватися на стандартизованих засадах. Це завдання неможливо було вирішити без встановлення міжнародних принципів каталогізації. Важливість цієї проблеми пояснюється тим, що рівень розвитку науки, техніки, світової культури загалом викликав необхідність вищого рівня організації документальних комунікацій, їх упорядкування для розширення можливостей обміну інформацією, що неможливо без розробки єдиних принципів БО взагалі та подання заголовків бібліографічних записів (або точок доступу) зокрема.

Розв'язанню цих проблем було присвячено Міжнародну конференцію з принципів каталогізації, проведену під егідою ІФЛАв Парижі (1961). Обсяг застосування прийнятих форумом принципів каталогізації включає тільки вибір і форму заголовка та порядкових слів опису, тобто основні елементи, що визначають послідовність описів у бібліотечному каталозі. Згідно з принципами, необхідно забезпечувати пошук документів у каталозі у випадках, коли індивідуальний автор відомий більше ніж під одним іменем або формою імені; коли документ містить твір, відомий під різними назвами. Вперше на міжнародному рівні були прийняті принципи застосування опису під колективним автором. Порушувалося й питання щодо доцільності одноразової обробки документів та подальшого використання її результатів у бібліотеках різних країн для створення банків даних на основі впровадження у бібліотечну практику засобів обчислювальної техніки.

Рішення паризької конференції спричинили удосконалення національних катадогізаційних інструкцій багатьох країн. Це було пов'язано, з одного боку, з розробкою єдиних принципів складання та стандартизацією структури БО в міжнародному масштабі, а з другого - зі впровадженням у каталогізаційні процеси електронно-обчислювальної техніки, що радикально змінила технологію організації та підтримки бібліотечних каталогів [10, c. 25-27].

У діяльності щодо подання бібліографічної інформації в машинній формі з метою швидкого її розповсюдження та автоматизованої обробки лідируюче місце посіла Бібліотека Конгресу США, де вперше було розроблено уніфікований формат MARC. Після цього в бібліотечних системах понад 20 країн світу (Канада, Великобританія, Франція, Голландія, Швеція, Іспанія тощо) були прийняті аналогічні формати класу MARC, за основними параметрами сумісні один з одним.

На міжнародній нараді експертів з каталогізації (Копенгаген, 1969) було порушене питання про необхідність вирішення завдання інформаційної сумісності. Це сприяло введенню в обіг правил, розроблених на підґрунті «Паризьких принципів». Правила були покладені в основу міжнародних стандартних БО для різних видів видань. У резолюції наради зазначалося, що зусилля мають бути зосереджені на створенні системи міжнародного обміну інформацією, відповідно до якої стандартний БО кожного видання складатиметься та розповсюджуватиметься національним коштом країни, в якій було опубліковане видання. Ефективність такої системи залежить від максимальної стандартизації форми та змісту БО.

Для вирішення цих завдань, спрямованих, зокрема, і на вдосконалення дескриптивної каталогізації, при Британській бібліотеці було організовано Постійний секретаріат Комісії ІФЛА з каталогізації, який розробив концепцію UBC (започаткована на рівні ідеї відразу після Паризької конференції, а затверджена лише в 1973 р. на 39-й сесії ІФЛА). У програмі підкреслено, що для повної стандартизації даних необхідною умовою є стандартизація і правил каталогізації, і організації бібліографічних даних на машинних носіях інформації.

Для реалізації першої умови було створено ряд міжнародних стандартів БО - ISBD, призначених для обробки різних видів документів. Однак ISBD регламентують лише зміст та структуру БО і не мають відношення до правил подання заголовків. На відміну від цих стандартів, ГОСТ 7.1-76 «Библиографическое описание произведений печати», а пізніше ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления» заголовок умовно включено до переліку областей БО.

Реалізація другої умови була спрямована на розробку стандартної організації бібліографічних даних та обмін ними на машинних носіях. Це завдання вирішувалось у рамках міжнародної програми MARC (International Machine-readable cataloguing Programme). Ha основі формату MARC розроблено міжнародний формат ISO 2709-1981, що регламентує структуру запису на фізичному рівні.

У1987 р. програма MARC злилася з програмою UBC у комплексну програму UBCIM. її мета - сприяти використанню сумісних бібліографічних записів та обміну ними між бібліотеками й національними бібліографічними службами. Щоб уникнути надмірних витратна численні конверсії вже існуючих форматів, робоча група ІФЛА в 1987 р. розробила узагальнюючий ці формати міжнародний комунікативний формат UNIMARC. Важливо, що в сферу діяльності програми включено АК форми та структури заголовків опису. Тобто проблема управління каталогізаційними даними набула міжнародного значення і всі напрацювання, започатковані «Паризькими принципами» та отримані в ході стандартизації БО і форматів подання цих описів, почали складатися в спеціальну методику проведення авторитетної роботи і створення систем АК.

Отже, розробка MARC-форматів, розвиток бібліографічних мереж і проектів кооперативної каталогізації революціонували каталогізацію. Застосування стандартів БО та АК дало можливість бібліотекам інтегрувати свої каталогізаційні ресурси та використовувати записи, створені різними бібліотеками в локальних каталогах з мінімальними змінами. Прикладом такої організації машиноорієнтгованої каталогізації слугує досвід США [15, c. 32].

Оскільки Бібліотека Конгресу створює більшість записів, що використовуються й іншими бібліотеками, останні прагнуть точно наслідувати її практику, а бібліотечні мережі адаптують бібліографічні стандарти згідно з політикою цієї книгозбірні. Внаслідок цього інтерпретовані Бібліотекою Конгресу каталогізаційні правила та політика їх застосування стали de facto національними стандартами. Усвідомлення того, що бібліотеки, як правило, не мають можливості зберігати всі необхідні документи, призвело до необхідності забезпечення бібліографічного доступу до тих документів, котрі фізично відсутні в бібліотеках. Розповсюдження факсів і комп'ютерних мереж, які сприяють передаванню документів та інформації про них, зробило розподіл ресурсів реальнішим. Кооперативна система каталогізації підвищила вимоги до локальної інформації, а саме - принципів її подання, збереження, користування. Це змусило бібліотеки точно подавати свою інформацію з обов'язковим наданням спеціального ідентифікатора (сигли) до відповідного запису OCLC.

Різноманітність і обмеження локальних систем ускладнюють розвиток та функціонування національних стандартів. Перенесення можливості використання форматів подання з національного рівня на локальний означає, що бібліотеки мають взяти на себе витрати на розвиток однакових можливостей у багатьох різних системах. Це підкреслює важливість створення національних форматів даних і необхідність проведення такої роботи в Україні.

Ця проблема обговорювалась на розширеному засіданні Інформаційно-бібліотечної ради НАН України у лютому 1994 p., де дійшли висновку щодо необхідності розробки національного формату подання бібліографічних даних з метою формування в державі єдиного інформаційного простору в бібліотечному середовищі як необхідної умови для ефективного використання інформаційних ресурсів бібліотек. Єдиний формат слугуватиме основою інтеграції процесів каталогізації документів на національному рівні та створення внугрісистемних форматів окремих бібліотек. Однак бібліотеки України здійснюють поодинокі, не об'єднані єдиною програмою дій, спроби в цьому напрямі. Проте у НБУВ, зокрема у відділі каталогізації, існує свій підхід до розв'язання цієї проблеми [6, c. 38-39].

Загальновідомо, що формування інформаційного забезпечення електронних каталогів передбачає, насамперед, розробку формату бібліографічного запису. У НБУВ було вирішено здійснювати розробку формату на основі використання формату UNIMARC, який призначається для забезпечення комунікативної функції на міжнародному рівні і може бути застосований як модель для розробки внутрісистемних та національних форматів бібліографічних даних. Проект формату подання елементів бібліографічного запису в машиночитаній формі, створений у НБУВ, має характер тимчасових методичних рекомендацій. Він поширюється на книги й серіальні видання. Структура запису формату сумісназі структурою запису формату UNIMARC. Зміст позначень - мітки полів та ідентифікатори підполів, що точно встановлюються для ідентифікації елементів даних у запису та підтримки обробки даних. Мітки полів і підполів стабільні. У разі необхідності дозволяється введення додаткових полів, підполів і міток. Зміст елементів даних, які містить запис формату, визначається відповідними стандартами й правилами БО.

Формат НБУВ інтегрує вимоги бібліотек з різним статусом діяльності, що логічно передбачає можливість використання бібліографічних записів з різним рівнем повноти. Останнє забезпечується наявністю у ньому обов'язкових і факультативних полів (містять інформацію про авторів, назви, вихідні дані, фізичні характеристики, назви серій, примітки, визначення тематики). Обов'язкові поля формату UNIMARC ми доповнили полями, що вміщують елементи БО, котрі є обов'язковими, згідно з ГОСТом 7.1-84. До них належать:

001 Ідентифікатор запису

10 Міжнародний стандартний книжковий номер (ISBN)

11 Міжнародний стандартний номер серіального видання (ISSN)

100 Дані загальної обробки

101 Мова документа

200 Назва й відомості про відповідальність

205 Відомості про видання

210 Область вихідних даних

215 Фізична характеристика: Область фізичної характеристики

801 Джерело складання запису.

Ці поля призначені для ідентифікації документа і мають наводитися в кожному записі, незважаючи на статус бібліотеки.

Факультативні елементи містять додаткову інформацію про документ (його зміст, читацьке призначення тощо). Набір факультативних елементів визначає установа, яка створює бібліографічний запис. Таким чином, розроблений у НБУВ формат передбачає необхідний і достатній перелік полів та підполів, котрий може задовольнити і невелику бібліотеку, і таку, як НБУВ, котра дотримується принципу повного наукового опису з максимальним відображенням усіх можливих елементів бібліографічного запису.

Проект формату вмішує тільки перелік полів і підполів, що становлять структуру каталогізаційного запису. Це перший етап роботи зі створення формату.

Наступний етап - детальний аналіз змісту полів і розробка форми поелементного наведення інформації [3, c. 5-6].

Окреслена проблема виникає тому, що перехід на машинноорієнтовану каталогізацію неминуче спричинює необхідність перегляду концепції існуючих стандартів БО, оскільки така каталогізація потребує максимальної формалізації та уніфікації подання бібліографічних даних.

Досвід нашої роботи свідчить, що при розробці нового стандарту з БО документів має відбуватися об'єднання інформаційної основи правил складання бібліографічних записів і машиночитаних форматів. Це необхідно тому, що правила та формати є двома різними, але взаємопов'язаними явищами. Перші визначають набір елементів БО, послідовність їх розміщення, наповнення і спосіб наведення кожного елемента. Другі слугують засобом автоматизованої обробки бібліографічної інформації та обміну нею в машиночитаній формі.

Такий інтегрований стандарт піднесе каталогізаційні процеси на якісно новий рівень і зорієнтує на можливість національного використання.

Інший напрям нашої роботи щодо інформаційного забезпечення ЕК - це створенім системи АК елементів БО, які є точками доступу, але їм притаманна повторюваність. До них належать автори (індивідуальні, колективні), найменування серіальних видань, предметні рубрики, класифікаційні індекси. Згідно зі світовою практикою, кожна країна має нести інформаційну відповідальність за формування своїх національних авторитетних даних. Структурні компоненти формату таких даних повинні відповідати аналогічним компонентам бібліографічних форматів. Виходячи з цього, інформаційною основою розробки згадуваної системи в НБУВ буде формат UNIMARC-Authorities.

Авторитетні файли призначаються для уніфікації елементів бібліографічного запису, оперування багатоваріантністю їх подання в ЕК і є одним з найважливіших засобів забезпечення сумісності бібліографічних записів на локальному, національному та міжнародному рівнях. Таким чином, використання технології АК дасть змогу, по-перше, виключити можливість помилок за багатьма ключовими точками доступу, по-друге, забезпечити ЕК універсальним ключем пошуку, по-третє, розв'язати проблему загальнодоступності каталогізаційної інформації.

Вирішення проблеми створення національних форматів бібліографічних та авторитетних записів, стандартизація бібліографічних описів, згідно з вимогами машинноорієнтованої каталогізації, станс інформаційною основою для формування в Україні системи кооперативної каталогізації [2, c. 158-159].


Розділ 3. Перспективи розвитку централізованої каталогізації в світі

Зміни в області бібліотечних каталогів відбуваються в умовах крутих суспільних змін, що впливають на вистави про базові функції й суспільної ролі бібліотек. За останні 10-15 років в умовах нерегульованих ринкових відносин стало різко зростати розшарування суспільства, цінності культури стали втрачати своє значення. Доступ до тієї або іншій інформації стає залежним або від можливостей її одержати, або від права вибору. Фінансування суспільних установ, які нічого не можуть одержати від приватизації, зводиться до такого мінімуму, який залишає їх за гранню виживання. Суспільство усе більш переконується в тому, що саморегулювальний ринок не може бути моделлю для організації діяльності суспільних інститутів у галузі освіти й культури, охорони здоров'я, соціального забезпечення.

У сучасних умовах бібліотеки змушені не тільки перебудовуватися відповідно до змін соціально-політичної системи, у якій вони функціонують, але й долати проблеми, пов'язані з "інформаційним вибухом". В умовах ринку століття інформатизації трактує інформацію як продукт, що є об'єктом купівлі-продажу на ринку поряд з будь-яким іншим товаром. Однак, інформація є не тільки товаром, у який ми вкладаємо кошти, інформація є також життєво необхідним засобом забезпечення здоров'я й добробуту суспільства. Бібліотека ж є тем місцем, де індивідуальні потреби в знаннях і інформації задовольняються завдяки суспільному нагромадженню й інтерпретації інформаційних ресурсів.

Електронні комунікації дозволяють одержати доступ до бібліотечного каталогу через комп'ютер, розташований у будь-якому місці - не тільки в установі, але й будинку. Проповідники електронних технологій заявляють, що в цих умовах Інтернет стане бібліотекою майбутнього. Загальнопоширеним стала думка, що Інтернет замінить бібліотеку, тому що він відкритий, доступний для всіх, і тому, що він дуже анархічний і вільний. Однак, реальність - це щось інше. Насамперед , Інтернет - це глобальний, багатомільярдний бізнес. Розвиток нових технологій у цій області визначається пріоритетами ринку й економіки, а не соціальними завданнями.

На тлі різких змін у соціальнім, політичнім і економічнім житті країни, бібліотеки ввімкнулися в розв'язок завдань створення віртуальних бібліотек і пов'язаних з ними змін своїх традиційних методів систематичної організації знань і інформації.

Швидше за все, концепція віртуальної бібліотеки, яка замінить бібліотеку реальну, є химерою, фантазією. Існують відмінності між публічною бібліотекою, яка усе ще в значній мірі орієнтується на книги й, імовірно, такий залишиться ще довгий час, і інформаційними підрозділами більших корпоративних і комерційних організацій, у яких он-лайновий пошук необхідний для швидкого реагування в області фінансів, і тому концепція віртуальної бібліотеки для них найбільш плідна.

Забезпечення доступу до інформації - тільки одна із завдань бібліотеки. Більш фундаментальною функцією є доступ до знань. Способи забезпечення доступу до інформації, відрізняються від способів, якими забезпечується доступ до знань [5, c. 42].

Бібліотеки традиційно є суспільним інститутом, у якім збираються книги й журнали для читання, наукової роботи або довідок. Поширення великої кількості інших носіїв інформації, доступних у цей час, у минулому або в майбутньому не змінили й не змінять основного завдання бібліотек - зберігати пам'ять людського співтовариства й бути засобом передачі знань. У цьому суть проблеми. Завдання бібліотеки набагато більше, ніж забезпечення фактами й інформацією; це - одна з її завдань, але не єдина. Бібліотеки забезпечують певним чином організований і систематизований доступ до змісту своїх фондів. Бібліотечний фонд - це не тільки представлений у документах результат інтелектуальної праці або художньої творчості людину: бібліотека обробляє й організує ці документи, надаючи додаткову цінність фонду в цілому, і робить її набагато більшої, ніж сума складових його частин. Це завдання набагато складніше, чому забезпечення інформації, і це завдання вирішується професіоналізмом каталогізатора.

Каталогізатори створюють каталоги й розробляють поля для них, а це дозволяє читачеві більш ефективно використовувати бібліотечні фонди й ресурси. У такий спосіб бібліотекарі множать можливості доступу до наукових знань і їх суспільного використання.

Ефективність цієї функції повинна усвідомлюватися не тільки суспільством (для гарантованого фінансування), але також і бібліотекарями - для мотивації своїх професійних цінностей і завдань, щоб не стати жертвою технологічних нововведень.

Інформаційні технології, що базуються на мережних комунікаціях, стали самим значимим досягненням останнього десятиліття 20- го століття. Технологічних прогрес у цій області значно впливає на розвиток форми каталогів і процеси каталогізації. Наші колеги розвинених у технологічнім відношенні країн увійшли в це десятиліття з гарною технологічною базою каталогізації, електронними каталогами, завершеними проектами ретроконверсії, підготовленою нормативною базою. Ми ж до початку 90-х років відставали від них років на 15 як мінімум. Подолання технологічного відставання відбувалося на тлі несприятливої суспільної ситуації, коли країні було не до бібліотек. Проте , по багатьом напрямкам нам удалося до кінця століття підійти на рівні. Розроблена й продовжує розвиватися система національних марко-форматів, з'явилися програмні продукти, що підтримують створення машиночитаємих БЗ, відповідних до сучасних вимог. Національні бібліографіруючі установи почали перегляд застарілої нормативної бази - стандартів і правил каталогізації. З'явилися каталоги читацького доступу й Інтернет-версії таких каталогів. Розроблена технологія автоматизованого авторитетного контролю в електронних каталогах і формується система національних авторитетних файлів. Ми впритул підійшли до розв'язку завдань об'єднання окремих модулів в інтегровану бібліотечно-інформаційну систему, що охоплює всі бібліотечні процеси - від комплектування до книговидачі [4, c. 18-19].

У країні активно реалізуються проекти ретроконверсії каталогів, повномасштабне здійснення якої вимагає значних засобів і часу. НА жаль, ні того, ні іншого в нас немає. У подібні проекти закордонних національних і великих університетських бібліотек вкладалися мільйони доларів через спеціальні фонди й цільове фінансування.

Логіка розвитку й впровадження нових технологій у каталогізації диктує нам необхідність скорочення дублюючої системи карткових каталогів. Ми не говоримо про знищення основних складових цієї системи. Поки не завершені повністю всі етапи ретроконверсії, система генеральних карткових каталогів буде підтримуватися. Але читацькі карткові каталоги можуть бути закриті для нових вступів, які відбиваються в електронному каталозі. Навіть самі багаті бібліотеки не могли собі дозволити таку розкіш як підтримка каталогів у двох формах. Однак, проблема ця досить болісно сприймається не тільки деякими читачами, але й бібліотекарями, що працюють у підрозділах обслуговування. Нам не вистачає засобів і персоналу для формування авторитетних файлів, ретроконверсії, розробки ІПЯ, але значна частина персоналу зайнята роздруківкою карток. Скорочення дублюючої системи карткових каталогів дасть нам значний резерв сил і засобів для підвищення оперативності обробки й розвитку нових напрямків у машиночитаємої каталогізації, таких як розвиток системи авторитетних файлів, прискорення ретроконверсії, розробку каталожних ІПЯ, орієнтованих на електронні каталоги, включаючи Web-Каталоги [1, c. 20].


Висновки

Набуває нового рівня кооперації та інтеграції міжбібліотечна взаємодія та зв'язок бібліотек з іншими суб'єктами інформаційної сфери. Метою інформаційної співпраці є створення корпоративних бібліотечних систем, організація корпоративної каталогізації першоджерел та систем розподілених ресурсів з онлайновим доступом, зокрема, електронних бібліотек.

Отже інформаційна діяльність бібліотек активно переміщується в нове інформаційно-комунікаційне середовище. За цих обставин електронні ресурси стають об'єктами бібліотечних технологій, а також продуктами бібліотечної інформаційної діяльності. Тому виникає необхідність адаптації до вимог електронного середовища методично-нормативної бази для бібліотечних технологічних процесів, зокрема розробки правил каталогізації електронних ресурсів. Ці питання потребують вирішення низки таких наукових завдань, як термінологічне визначення електронних ресурсів як відносно нового виду об'єктів каталогізації, розробка їх типології, методики складання бібліографічного опису, а також розробка бібліографічних форматів для забезпечення сумісності вітчизняних інформаційних ресурсів на рівні бібліографічних даних.

Розвиток Web-Каталогів і Web-Каталогізації, використання бібліотечних класифікацій як системи організації доступу до знань в електроннім середовищі - це завдання, поставлені в минулім столітті, але їх реалізація буде здійснюватися в 21-му столітті.


Список використаної літератури

1. Антоненко І. Каталогізація електронних ресурсів: методичні рекомендації в таблицях і схемах //Бібліотечна планета. - 2007. - № 4. - С.14-20.

2. Антоненко І. Науково-методичні основи комп'ютерної каталогізації електронних ресурсів/ //Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. - 2008. - Вип. 20. - C. 155-175

3. Антоненко І. Сучасні проблеми каталогізації:традиції і вплив інформаційних технологій //Бібліотечний вісник. - 1997. - № 5. - C. 3-6

4. Антоненко І. Термінологічні аспекти каталогізації електронних ресурсів //Бібліотечний форум України. - 2004. - № 3. - C. 17-24

5. Декларация о международных принципах каталогизации (проект) //Библиотековедение. - 2004. - № 3. - C. 42-46

6. Захарова О.В., Захарова Е.Г., Резниченко В.А. Каталог наукових електронних бібліотек в Інтернет // ІПС НАН України. — К., 2005. — 76 с.

7. Збанацька О. "Круглий стіл" з проблем каталогізації //Бібліотечна планета. - 2005. - № 2. - С.32

8. Збанацька О.М. Обговорення проблем корпоративної каталогізації/ О.М. Збанацька //Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. - 2005. - № 3. - C. 50-52

9. Каспарова Н. Международная каталогизация в XXI веке: стартуют новые принципы //Библиотековедение. - 2004. - № 1. - C. 46-52

10. Каспарова Н. Международные тенденции в развитии правил каталогизации./ Н.Каспарова //Научные и технические библиотеки. - 1998. - № 7. - C. 21-33

11. Каспарова Н. Правила каталогизации: настоящее и будущее //Научные и технические библиотеки. - 2000. - № 6. - C. 71-76

12. Кравцова Л. Перехід до комп'ютерних технологій каталогізації в Білорусі //Бібліотечний вісник. - 1998. - № 1. - C. 6-8

13. Осаула В. Бібліотечна картково-каталожна ера: класика інформаційно-пошукових систем в електронному середовищі сучасних бібліотек/ В. Осаула //Вісник Книжкової палати. - 2009. - № 3. - C. 19-22.

14. Солонська Н. Питання каталогізації за поглядами дослідників і фахівців 20-х-початку 30-х років //Бібліотечний вісник. - 1997. - № 5. - C. 21-26.

15. Штефан І. Українська каталогізація і міжнародний досвід/ Штефан І. //Вісник Книжкової палати. - 2004. - № 5. - C. 30 - 32.

16. Щербан Р. Регіональна корпоративна бібліотечна інформаційна система/ Раїса Щербан //Бібліотечний форум України. - 2007. - № 2. - C. 2-4

загрузка...
Top