Режим занять старшокласника фізичною культурою

Успіх заняття певною мірою визначається уже в процесі підготовки до нього. Однак не слід забувати, що конкретна ситуація не завжди може бути передбачена, а це, в свою чергу, викликає потребу перебудовувати урок у процесі його проведення. Оцінити ситуацію, що склалась на уроці, і творчо змоделювати її дають змогу вчителю його майстерність, практичний досвід.

Особливості проведення кожної частини уроку.

Підготовча частина уроку повинна проводитися так, щоб:

— організувати учнів і психологічно спрямувати їх на свідоме розв'язання передбачених на даний урок завдань, емоційно підготувати їх до продуктивної праці;

— підвести школярів до оволодіння вправами певного характеру і складності (ігровими, легкоатлетичними);

— функціонально підготувати організм учнів до виконання інтенсивніших і складніших вправ;

— сприяти формуванню правильної постави, виховувати спритність, швидкість і вміння управляти руховою діяльністю.

Отже, у підготовчій частині і розв'язуються завдання, пов'язані із забезпеченням найкращих умов реалізації загальних завдань уроку через організаційні, психологічні, координаційні та функціональні впливи на учнів. Водночас вона має порівняно самостійне освітнє і оздоровче значення.

Обов'язковим елементом організованого початку уроку є привітання. Воно повинно бути взаємно доброзичливим, спокійним, ввічливим, виховувати коректні взаємовідносини між учителем і учнями, забезпечувати успіх дальших спільних дій.

Найбільш специфічним елементом підготовчої частини, як і уроку загалом, є виконання різноманітних фізичних вправ. Весь комплекс впливів фізичних вправ, що виконуються у підготовчій частині для розв'язання завдань, які відбивають її допоміжну функцію, в практиці називають розминкою.

Загальна розминка— порівняно неспецифічний (щодо основного змісту уроку) розділ розминки, спрямований на те, щоб з необхідною поступовістю активізувати функції м’язової, серцево-судинної та інших систем організму, викликати оперативні функціональні зрушення, котрі сприяють ефективній реалізації рухових можливостей. При цьому особлива увага надається підготовці до наступної роботи суглобів, зв'язок, сухожилків і м'язів.

Про ефективність загальної розминки в. практиці судять за самопочуттям і рядом об'єктивних показників, викликаних нею, а саме: збільшення амплітуди, швидкості і темпу виконуваних вправ, потовиділення, частота дихання і серцевих скорочень. Зрозуміло, спрямованість розминки безпосередньо залежить від використання в ній вправ, подібних до тих, які становлять зміст основної частини уроку. Уже під час загальної розминки відтворюють окремі елементи наступної основної діяльності. Це певною мірою надає розминці відповідної спрямованості, але не заміняє того, що повинна дати спеціальна розминка. Суть її поля гає у забезпеченні оптимального опрацьовування систем організму в напрямі, адекватному особливостям наступної діяльності.

Засобами підготовчої частини уроку(не тільки розминки) є шикування і перешикування: різноманітні способи ходьби (звичайним, м'яким, гострим кроком, перекатом з п'ятки на носок тощо); бігу, стрибків і підскоків; подолання перешкод; вправи на увагу; загальнорозвиваючі вправи без предметів, з предметами і на приладах (стінка, лава), в русі та на місці, в парах; танцювальні вправи. Головний засіб спеціальної розминки — підготовчі та підвідні вправи, в процесі виконання яких відпрацьовуються координаційні та інші суттєві особливості наступних основних дій (на точність рухів, швидкість реакції). Тому вибір засобів спеціальної розминки більш обмежений, ніж у загальній розминці. Бажано, щоб підібрані для розминки вправи при найменшій затраті часу забезпечували одночасне розв'язання ряду завдань. Підготовча частина, що проводиться ігровим методом, теж повинна бути чітко спрямована на підготовку організму учнів до наступної роботи, піднесення емоційного стану. Завдяки включенню в ігри та ігрові завдання цілеспрямованих рухових дій досягаються закріплення матеріалу і розвиток спритності. Недопустиме неякісне, неохайне, неточне виконання вправ у підготовчій частині уроку, бо це призводить до повної втрати очікуваної ефективності. Тому безумовним правилом кожного вчителя повинен стати девіз: «Ні кроку вперед, поки не засвоєна попередня вправа».

Заслуговують на увагу прийоми управління учнями при виконанні вправ. Вони повинні бути різноманітними. Вчителі використовують підрахунок, музику, плески, барабан, самостійний підрахунок учнями (вголос і мовчки), завдання на результат, елементи змагань і т. ін. Для досягнення високого ефекту управління слід користуватися всіма способами, оскільки в різних ситуаціях вони будуть більш або менш доцільними.

Основна частина уроку передбачає:

— придбання учнями знань, умінь і навичок виконувати фізичні вправи за планом даного уроку;

— навчання учнів самостійно займатися фізичними вправами;

— формування правильної постави учнів у процесі виконання складних вправ;

— виховання фізичних якостей, що забезпечать успішне навчання і життєдіяльність людини;

— сприяння моральному і естетичному вихованню, зміцненню волі учнів;

— піднесення рівня спортивних досягнень дітей.

Названі завдання визначають зміст і особливості проведення основної частини уроку.

В основній частині уроку вчитель повинен забезпечити достатньо високий рівень навантаження шляхом досягнення оптимальної інтенсивності і необхідної кількості повторення вправ, доводячи їх на кожному уроці до 15—20 при розучуванні і 30—40 — при закріпленні навчального матеріалу. Для цього максимально використовуйте ефективні методи організації діяльності учнів і способи виконання учнями завдань та можливості матеріальної бази.

Тільки постійне підвищення вимог до учнів сприяє їх фізичному розвиткові. Однак цього недостатньо, щоб мати необхідний рівень моторності, сили, витривалості, спритності, гнучкості. Доцільні й спеціальні вправи, для яких на кожному уроці відводиться час (як правило, в кінці основної частини). З цією метою в школах широко використовується колове тренування.

Виховання фізичних якостей слід розглядати як обов'язкову умову досягнення високого індивідуального результату і як передумову засвоєння техніки фізичних вправ, яка теж сприяє досягненню відповідного результату. Наприклад, для досягнення високого результату в стрибках необхідний високий рівень швидкісно-силових якостей і гнучкості. Такі якості доцільно виховувати комплексно.

Обов'язковою умовою ефективності основної частини уроку є оптимальний емоційний стан учнів. Позитивні емоції сприяють не тільки навчанню. Потрібний емоційний стан досягається шляхом застосування ігрових і змагальних ситуацій, технічних засобів навчання, наочності. Велику роль відіграє музичний супровід, сприяючи водночас і доброму настрою дітей, і засвоєнню фізичних вправ, їхнього ритму, темпу, амплітуди, виразності.

Проводячи уроки на свіжому повітрі, в природних умовах пам'ятайте: в холодну погоду треба уникати тривалих пояснень, обмежуватись короткими зауваженнями, репліками, командами, але насичувати урок інтенсивними вправами. У гарячу погоду остерігайтеся перегріву, заняття бажано проводити у затінку. Уважно спостерігайте за станом учнів, чергуйте вправи підвищеної інтенсивності з низькоінтенсивними. Багато шкіл України мають досвід цілорічного проведення уроків на свіжому повітрі.

Проведення уроків у природних умовах, крім усього іншого, має велике оздоровче (загартовуюче) значення. Але для їх організації необхідна особиста переконаність вчителя у доцільності рішуче відмовитися від «тепличних умов» на користь загартовуючих. Стануть у нагоді і професійна компетентність вчителя, і міцний союз з медиками, і загартованість самого викладача, і врахування екологічної обстановки в регіоні, і природно-кліматичні умови, і заохочення адміністрації школи (розуміння педагогічного колективу), і підтримка ідеї загартовуючої фізичної культури з боку дітей та їхніх батьків.

Заключна частина уроку. Чим значніші функціональні зрушення в основній частині уроку, тим більшою мірою :його заключна частина повинна мати відновлювальну спрямованість. Однак використання тут засобів, що прискорюють відновні процеси, не повинно призвести до нівелювання того позитивного ефекту заняття, завдяки якому досягаються прогресивні зміни в стані учнів.

Заключну частину доцільно розглядати як момент зв'язку між досягнутим і наступною роботою.

Суттєвою особливістю сучасного уроку є органічне об'єднання його частин в єдиний процес засвоєння навчального матеріалу, який передбачає технічну, теоретичну, фізичну і спеціальну рухову підготовку, а також вироблення навичок самостійних занять. Тому інтенсифікацію уроків фізичної культури сьогодні не слід розглядати лише з позицій підвищення його моторної щільності. Інтенсифікація, на думку спеціалістів, повинна бути спрямована на підвищення результативності всіх сторін уроку: виховання, освіту і фізичний розвиток учнів.

Зрозуміло, проведення сюжетних уроків вимагає відповідних особистих якостей вчителя. Він повинен сам зберегти дитячу безпосередність, щоб захоплюватись тими ж відкриттями, що й діти, жити їхнім життям. У такого вчителя мусить бути невичерпна фантазія, поетичні й артистичні здібності, щоб постійно урізноманітнювати ігри та ігрові вправи, формувати нові сюжети, бо їхня одноманітність призводить до зниження результативності уроків. Адже сюжетні ігри, ігрові вправи і уроки — лише один із шляхів піднесення ефективності всього процесу фізичного виховання. Такі уроки проводяться як підсумкові для тренування перед контрольними. За подібним сценарієм можна організувати і контрольні уроки. Вони розв'язують важливе освітнє завдання — показують дітям шляхи використання вивченого на уроках в повсякденному житті.

загрузка...
Top