Форми використання бухгалтерських знань на попередньому слідстві та в судовому процесі

Вступ.

1. Участь спеціаліста-бухгалтера в слідчих діях: огляд і вилучення документів, виявлення недоброякісних документів при перевірці на підприємстві, проведення фактичної перевірки.

2. Ревізія як засіб збору доказів з карної справи.

2.1. Фактичні основи для проведення первинної, повторної й додаткової ревізії.

2.2. Особливості документальної ревізії, що проводиться за вимогою слідчого.

2.3. Порядок призначення ревізії, що проводиться за вимогою слідчого; розробка завдання ревізору.

Висновки.

Список використаної літератури.


Вступ

Порівняно простим аспектом використання фахових економічних та бухгалтерських знань у кримінальному процесі є участь фахівця в слідчих (судових) діях.

Фахівець-бухгалтер — це особа, яка розуміється в галузі бухгалтерського обліку, запрошена для участі у проведенні слідчих і судових дій як консультант або технічний помічник органів дізнання, слідства і суду.

Участь фахівця у слідчих діях передбачена ст. 128і КПК. Право виклику судом фахівця для участі в судовому розгляді — ст. 270і КПК.

Участь фахівця-бухгалтера у слідчих і судових діях потрібна для виявлення, збирання, огляду бухгалтерських документів, вирішення питань довідкового характеру, а також у тому разі, коли з допомогою фахівця-бухгалтера, не призначаючи ревізії, можна зібрати необхідні матеріали для призначення судово-бухгалтерської експертизи та додаткові матеріали для неї. Документи бухгалтерського обліку як засіб фіксації різноманітних господарських операцій, перебуваючи на зберіганні у відповідних організаціях і установах, можуть бути з часом втрачені. У цих випадках виникає потреба в допомозі фахівця-бухгалтера: його участь у вчасному огляді і вилученні документів дозволяє запобігти можливому знищенню документів або внесенню до них змін з метою приховання слідів злочину. Фахівець-бухгалтер також дає рекомендації слідчому щодо методу вилучення й умов зберігання документів.


1. Участь спеціаліста-бухгалтера в слідчих діях: огляд і вилучення документів, виявлення недоброякісних документів при перевірці на підприємстві, проведення фактичної перевірки

Практична допомога фахівця-бухгалтера під час огляду, обшуку та вилучення документів полягає у вирішенні такої групи питань:

— які саме бухгалтерські документи і рахункові реєстри можуть містити відомості, необхідні для аналізу відповідних господарських операцій;

— де саме можуть зберігатися першотвори названих документів, другі примірники їх, копії тощо.

Під час огляду окремих документів фахівець-бухгалтер звертає вагу слідчого на ту частину документа, що має значення для справи, застерігає від неправильного добору або незалучення до справи необхідних документів. Відмова від , участі фахівців-бухгалтерів або економістів у огляді та вилученні документів часто призводить до того, що вже в процесі проведення ревізії та експертизи слідчі змушені звертатися з клопотаннями про надання тих або інших облікових документів, необхідних для ревізора або експерта-бухгалтера.

Крім того, слідчий, вивчаючи з допомогою фахівця-бухгалтера документи і знайомлячись з їхнім змістом, одержує оперативну інформацію про стан справ на підприємстві або установі, зокрема таких, як показники виконання плану, стан обліку і звітності тощо.

З метою проведення огляду і вилучення документів слідчий завчасно повідомляє фахівцеві-бухгалтеру деякі свідчення, що дає йому згоду підготуватися до проведення цих дій. Наприклад, фахівцеві необхідно знати, до якої галузі народного господарства належить підприємство або установа, де передбачена слідча дія, форму бухгалтерського обліку, заведену на даному підприємстві, особливості обліку та звітності, приблизний обсяг документів, порядок документування і документообігу, термін господарської діяльності та коло осіб, що охоплюються слідчою дією.

Участь фахівця-бухгалтера у виявленні та вилученні необхідних документів важлива ще й тому, що часто працівники за розрахунками бувають зацікавлені в результатах слідства.

Велику допомогу надає спеціаліст слідчому й під час огляду вже наявних у його розпорядженні документів. По-перше, він допомагає відібрати потрібні документи. По-друге, при огляді окремих документів спеціаліст звертає увагу слідчого на ту частину їхнього змісту, яка має значення для справи і допомагає правильно зафіксувати це в протоколі огляду.

Важливе значення має також знання фахівцем відповідної термінології (точний зміст спеціальних термінів, назви документів та різноманітних їхніх форм), що нерідко буває необхідним під час огляду, вилучення та обшуків.

Допомога фахівця може бути необхідною також у разі встановлення значення окремих документів, що вилучаються або їхніх частин.

Слідча і судова практика свідчить, що інколи злочинці знищують або приховують зумисно перекручені облікові та звітні документи з метою завуалювання слідів злочину. У такому разі слідчий, установивши за наявною в архіві підприємства або установи номенклатурою документів відсутність тих або інших із них, повинен запропонувати посадовим особам, відповідальним за їх збереження, видати ці документи, а якщо вони видані не будуть, зробити обшук. Обшук може бути проведений у бухгалтерії або плановому відділі, а також у квартирі обвинувачуваного або підозрюваного. Фахівець звертає увагу слідчого на документи, щодо достовірності яких є сумнів. При цьому він користується методикою визначення достовірності документів (див. рис. 1).

Вчасне проведення огляду, обшуку та вилучення документів значною мірою забезпечує повне і швидке розслідування злочину. Необґрунтоване відкладання цих слідчих дій ускладнює розслідування і знижує його ефективність.

Надавати ефективну допомогу у проведенні цих слідчих дій може лише висококваліфікований фахівець, який добре інформований про способи розкрадання і вуалювання їх в обліку, знайомий із методикою зазначеної категорії справ та основами процесуального права, вільно орієнтується в масі документів і знає вагу того або іншого документа для розслідування взагалі та для експертного дослідження зокрема. Обов'язковим для нього є знання методики проведення ревізії, судово-бухгалтерської експертизи та їхніх можливостей.

Як фахівець до слідства або судочинства може бути залучена будь-яка особа, не зацікавлена у ході справи. Такою особою може бути і співробітник експертної установи.

Виклик слідчим фахівця є обов'язковим для керівника підприємства, установи чи організації, де той працює.

Фахівець зобов'язаний: з'явитися на виклик; брати участь у проведенні слідчої дії, використовуючи свої фахові знання і навики для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів; звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів; давати пояснення щодо фахових питань, які виникають у ході проведення слідчої дії.

Фахівець має право: звертатися з дозволу слідчого із запитаннями до осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії; робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів. Фахівець за наявності відповідних підстав має право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законами України.

Перед початком слідчої дії, в якій бере участь фахівець, слідчий пересвідчується в особі та компетентності спеціаліста, з'ясовує наявність його стосунків з обвинуваченим і потерпілим, пояснює фахівцеві його права та обов'язки. Про виконання слідчим цих вимог зазначається у протоколі слідчої дії.

У разі відмови або ухилення фахівця від виконання своїх обов'язків слідчий сповіщає про це адміністрацію підприємства, установи чи організації за місцем роботи фахівця або громадську організацію для відповідного реагування.

У ролі фахівця не може виступати представник організації, що контролює діяльність підприємства, у якому мав місце злочин.

Про участь фахівця у слідчій дії слідчим робиться відповідна оцінка в протоколі слідчої дії. Фахівець має право долучати до протоколу заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилученням доказів, за винятком загальних суджень і міркувань.

На практиці іноді допускається перевищення компетенції фахівця, коли слідчий у протоколі слідчої дії записує думки спеціаліста, що оцінює ті або інші матеріали, предмети, вказує на їхній зміст, допомагає правильно зафіксувати місце виявлення документів, перебування їх у відповідних папках, підшивках; так приєднуються компетенції фахівця та експерта.

Слідчий (суд) може залучити фахівця для консультації під час упорядкування постанов про призначення бухгалтерської або планово-економічної експертиз, особливо під час формулювання питань, що передаються для вирішення експерту. Така діяльність не має процесуального характеру.

Консультація фахівця-бухгалтера часто буває необхідна слідчому або судові для того, щоб зрозуміти деякі загальні питання. Зокрема для з'ясування документообігу в певній організації, характеру і специфіки документального оформлення та відображення в обліку досліджуваних у справі господарських операцій.

Крім того, фахівець може надати істотну допомогу слідчому в підготуванні до допиту обвинувачуваного або свідка, який є працівником обліку або матеріально відповідальною особою. Це випливає з того, що такі обвинувачувані добре знайомі з інструкціями і правилами бухгалтерського обліку та особливостями його ведення у відповідній галузі народного господарства і, передбачаючи недостатню проінформованість слідчого у цих питаннях, можуть завести слідство на хибний шлях.

Слідчий і суд нерідко потребують відповідних консультацій щодо питань довідкового характеру, які не вимагають проведення експертного дослідження. Як правило, це такі:

— про законність зарахування («перекриття») недостачі, виявленої в одному інвентаризаційному періоді, надлишками, виявленими в іншому періоді;

— про порядок відображення в бухгалтерському обліку продажу товарів у кредит;

— про порядок проведення інвентаризації;

— про порядок розподілу обов'язків між робітниками бухгалтерії;

— про порядок списання стягнення сум з певних посадових осіб.


2. Ревізія як засіб збору доказів з карної справи

Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Фактично ревізія — це комплекс взаємопов'язаних перевірок питань фінансово-господарської діяльності підприємств, що здійснюється з допомогою прийомів документального та фактичного контролю, спрямований на виявлення обґрунтованості, доцільності і економічної ефективності здійснення господарських операцій, стану збереження майна.

2.1. Фактичні основи для проведення первинної, повторної й додаткової ревізії

Планові ревізії проводять за раніше наміченими планами, які узгоджуються з вищими органами.

Позапланові ревізії — проводять позачергово, якщо одержано сигнали про серйозні недоліки в роботі, порушення фінансової дисципліни, крадіжки і зловживання, а також при погіршенні результатів роботи по основних фінансових показниках. На вимогу слідчих органів проводяться при порушенні, наприклад, кримінальних справ, у зв'язку зі зловживанням відповідних посадових осіб. За дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України проводяться в основному тоді, коли готуються зміни у чинному законодавстві.

Первинна ревізія проводиться ревізором відповідно до його робочого плану. Необхідність повторних ревізій виникає у випадку поверхневого проведення первинної ревізії, необ'єктивного висвітлення фактів порушення чинних інструкцій і положень щодо проведення ревізій, порушення дисципліни ревізійним апаратом в період ревізії і внаслідок деяких інших причин. Для проведення повторних ревізій, як правило, призначаються інші ревізори. Додаткові ревізії проводяться у разі виявлення нових обставин, не викритих первинними або повторними ревізіями після закінчення первинної або повторної ревізії з ініціативи контролюючого органу або за вимогою установ, які контролюються.

Термін проведення ревізії, як правило, становить 30 робочих днів. Якщо ревізія здійснюється за дорученням правоохоронних органів, то її термін може бути продовжено особою, яка призначила ревізію, за згодою з правоохоронними органами.

Проведенню ревізії має передувати підготовка і вивчення у відповідних правоохоронних, митних, органах Державного казначейства, в установах банків, а також в інших органах матеріалів про діяльність і фінансовий стан підприємства (установи, організації), що підлягає ревізії. На підставі такого вивчення розробляється програма ревізії, у якій установлюється її термін, мета і основні питання, що їх належить вивчити. Якщо під час підготовки до ревізії або на її початку буде встановлено відсутність на підприємстві належного бухгалтерського обліку, що унеможливлює якісне її проведення, ревізори мають право вимагати від керівника підприємства приведення обліку у відповідності із чинним законодавством та з попереднім установленням конкретних термінів виконання цієї роботи. У цьому разі ревізія розпочинається після відновлення обліку. Ревізори не повинні відновлювати облік на підприємстві, що ревізується, і проводити ревізію за відновленим ними ж обліком.

Програма ревізії затверджується керівництвом відповідного структурного підрозділу, що перевіряє підготовленість учасників до проведення ревізії і дає їм необхідні інструктивні вказівки.

На підставі затвердженої програми ревізії складається план її проведення з установленням конкретних завдань, визначених питань і термінів. У разі необхідності в ході ревізії до її програми і плану проведення вносяться зміни та доповнення. Керівник ревізійної служби (ревізор) пред'являє керівникові підприємства (організації) посвідчення на право проведення ревізії або перевірки, знайомиться з умовами роботи й особливостями певного підприємства, установи, організації, станом справ із зберіганням коштів і матеріальних цінностей, організує ревізію каси, інвентаризацію матеріальних цінностей і виконує інші необхідні дії щодо організації і створення умов для нормального проведення ревізії.

2.2. Особливості документальної ревізії, що проводиться за вимогою слідчого

Документальна ревізія є одним із найефективніших інструментів документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, установ, організацій, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності. З її допомогою здійснюється також виявлення нестач, розтрат, привласнень і розкрадань коштів та матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань (Закон України «Про державну контрольну ревізійну службу України»).

Мета ревізії полягає в перевірці первинних документів, облікових реєстрів, бухгалтерської і статистичної звітності, матеріалів інвентаризації коштів і товарно-матеріальних цінностей, розкритті й попередженні розкрадань, порушень державної і фінансової дисципліни, а також виявленні та мобілізації внутрішньогосподарських резервів.

Ревізія — це перевірка на вимогу ревізійних, слідчих або судових органів законності, доцільності фінансово-господарської діяльності об'єкта щодо вирішуваних завдань. Втім, не варто відокремлювати ревізію від інших видів контролю, тим більше, що під час її проведення використовуються також методи фактичного контролю, економічного аналізу тощо.

Ревізія є особливим засобом адміністративно-господарського контролю, застосовуваного відповідно до адміністративно-правових норм.

Різновиди ревізій. Залежно від підстав призначення, ревізії поділять на планові й позапланові. Плановими називають такі, що проводяться згідно з попередньо складеними планами ревізійної роботи, але не частіше, ніж один раз на рік. Планові ревізії є прерогативою Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Об'єкти для таких ревізій включаються в плани контрольно-ревізійної роботи з урахуванням установленої періодичності ревізій бюджетних установ, за розпорядженням правоохоронних органів, дорученням органів державної влади і за власною ініціативою в межах чинного законодавства. Підставою для призначення планової документальної ревізії є законодавчо закріплений та обумовлений у термінах обов'язок контрольних органів на перевірку. Позапланові ревізії призначаються керівником організації вищого рівня за власною ініціативою в разі одержання повідомлення про погіршення становища підприємства або за дорученням органів державної влади, правоохоронних органів.

За повнотою обсягу ревізії бувають:

— повні, що охоплюють усю фінансово-господарську діяльність об'єкта у визначений проміжок часу;

— часткові (перевірка визначених напрямів діяльності підприємства, окремих операцій, правильності використання і зберігання матеріальних ресурсів).

Залежно від органу, що проводить ревізію, вона може бути відомчою (здійснюваною на підзвітних підрозділах ревізійним апаратом організації вищого рівня) та позавідомчою (здійснюваною уповноваженим державним органом).

За методом проведення розрізняють ревізії суцільні й вибіркові.

Під час суцільної ревізії перевіряють всі документи, по-в'язані з певною операцією. Ця перевірка дає змогу усунути можливість пропущення незаконних документів та повне уявлення про діяльність підприємства. Під час вибіркової ревізії аналізуються не всі документи бухгалтерської звітності, а тільки деякі з них. Ефективність цього методу залежить від способу вибору — хронологічного або систе-матичного.

Залежно від повторюваності ревізії поділяють на пер-винні, додаткові та повторні.

У разі первинної ревізії документи перевіряються вперше.

Повторна здійснюється у разі потреби перевірки виснов-ку первинної ревізії. Додаткова призначається з метою до-повнити висновки первинної або повторної ревізій, також у разі потреби виявити нові обставини, що не були встанов-лені раніше.

За складом ревізійної групи розрізняють бухгалтерські та комплексні ревізії. До перших належать такі, які здійснюються фахівцями-бухгалтерами, до других — ті, що проводяться групою ревізорів. Для участі в ревізіях, здійснюваних працівниками КРУ, можуть залучатися на договірних засадах фахівці з профільних міністерств, органів державної влади, бухгалтерських та інших підроз-ділів різних організацій.

Потреба у комплексній ревізії виникає тоді, коли нако-пичується значний обсяг інформації, що його один ревізор фізично неспроможний досконально перевірити.

§ 3. Завдання документальної ревізії

Головним завданням документальної ревізії є здійснення контролю за використанням засобів і матеріальних цінностей, їхнім зберіганням, станом і достовірністю бух-галтерського обліку і звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних комітетах, держав-них фондах, бюджетних організаціях, на підприємствах і в організаціях, що використовують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, а також розробка пропозицій щодо усунення виявлених хиб і порушень та за-

побігання їм надалі (Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затверджена наказом Головного КРУ України від 3 жовтня 1997 р. № 121).

Коло завдань документальної ревізії визначається рівнем об'єктів, на яких вона здійснюється.

Зокрема, у ході ревізування державних фінансових органів і Державного казначейства Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва і Севастополя першочергово перевіряються:

— дотримання нормативних актів з виконання бюджетів відповідних рівнів, що існують, стан роботи фінансових органів і органів Державного казначейства;

— поточні рахунки відповідного бюджету, позабюджет-них і валютних засобів органів виконавчої влади або само-врядування;

— слушність використання засобів на утримання фінан-сових органів державного казначейства, апарату адмініст-рації та органів самоврядування.

Визначальними цілями ревізії бюджетних установ є:

— перевірка забезпечення керівництвом установи вико-нання чинних нормативних актів щодо фінансів і фінансо-вої діяльності;

— перевірка правильності та обґрунтованості розра-хунків, використання засобів за цільовим призначенням, забезпечення зберігання засобів і матеріальних цінностей, утримання матеріальних цінностей у необхідному стані.

У міністерствах і органах виконавчої влади основними завданнями ревізії є перевірка:

— реалізації державної політики у сфері фінансів і конт-ролю;

— законності та слушності створення в міністерствах централізованих фондів, їхніх обсягів, використання за-собів за цільовим призначенням, правильності використан-ня бюджетного фінансування;

— витрат на утримання апарату міністерств та інших державних органів.

Основними завданнями ревізії підприємств державної і комунальної власності є:

— перевірка дотримання чинного законодавства щодо

цільового і ефективного використання коштів та матеріальних цінностей та їхньої неушкодженості, достовірності звітності і стану бухгалтерського обліку;

— перевірка виконання розрахунків із бюджетом, законності отриманих прибутків, дотримання чинного законодавства в разі зміни форми власності під час приватизації, законності усієї діяльності тощо.

Ревізії інших підприємств незалежно від форми власності можливі на вимогу слідчих і судових органів, які й визначають коло завдань і перелік питань для з'ясування шляхом перевірок.

2.3. Порядок призначення ревізії, що проводиться за вимогою слідчого; розробка завдання ревізору

У процесі розслідування слідчим доводиться вдаватися до призначення ревізій у більшості справ про злочини, вчинені у сфері виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій.

Потреба у проведенні ревізії може виникнути на різних етапах розслідування, але дуже важливе значення має вчасність її призначення, оскільки здійснення ревізії — процес досить тривалий, тож будь-яка затримка тягне за собою продовження термінів розслідування.

Крім того, внаслідок ревізії можуть бути виявлені нові факти розкрадань та інших злочинів, що потребують додаткової перевірки слідчим шляхом. Залежно від ходу й наслідків розслідування коло завдань ревізії може розширюватись або змінюватись.

З допомогою ревізії досліджуються тільки обставини виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або службової діяльності окремих посадових осіб.

Ревізія — тільки одна з форм адміністративно-господарського контролю, за якої предмет і обсяг перевірки характеризується тим, що, по-перше, перевіряється цілком або частково діяльність організації чи окремих посадових осіб; по-друге, перевіркою охоплюється визначений період (плановою ревізією — один-два роки, позаплановою, зокрема й призначеною на вимогу слідства, — більш або менш тривалий період, що встановлюється залежно від конкретних обставин).

У разі іншого характеру перевірки застосовуються інші форми адміністративно-господарського контролю.

Мета ревізії (перевірки) підприємства, організації недержавного сектора економіки (приватного, колективного, спільного підприємства, кооперативного, комерційного банку, довірчого товариства чи іншого фінансового посередника) встановлюється органом, який призначив її. У такому разі, як правило, складається перелік питань (програма), що забезпечують вирішення головного завдання ревізії або перевірки (Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок Державною контрольно-ревізійною службою в Україні).

Суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності ревізуються органами КРУ за постановою прокурора або слідчого у разі порушення кримінальної справи, а також за письмовим зверненням керівництва правоохоронних органів за фактами розкрадань або зловживань, інших порушень фінансово-господарської діяльності на підприємствах, в об'єднаннях, організаціях усіх форм власності з переліком конкретних питань у постанові або зверненні та обґрунтуванням необхідності здійснення ревізування. Звернення слідчого про проведення ревізії виноситься у формі постанови, яка складається з описової та резолютивної частин і адресується керівникові організації вищого рівня щодо тієї, де буде здійснюватися ревізія, який правомочний її призначати. Якщо слідчий має підстави вважати, що цей керівник причетний до злочину, постанова направляється у ще вищу інстанцію відповідного відомства. Якщо слідчий звертається до інших органів, його звернення не має характеру вимоги. Виносячи постанову про необхідність ревізії, слідчий не має права конкретно називати особи, яким належить проводити ревізію, оскільки ревізорів призначає керівник відповідної організації. У постанові зазначається лише конкретний перелік питань, що цікавлять слідчого.

Особі, яка здійснює дізнання (слідчий, прокурор, суддя) у справі, що перебуває у її провадженні, Кримінально-процесуальним кодексом встановлено право: викликати будь-яких осіб як свідків, потерпілих для допиту, а також залучати експертів для надання певних висновків; вимагати від підприємств, організацій, установ, посадових осіб і громадян надання предметів і документів, що можуть встановити необхідні у справі фактичні дані; вимагати проведення ревізії (ч. 1 ст. 66 Кримінально-процесуального кодексу України від 1 квітня 1961 р. зі змінами та доповненнями). Органи державної влади, зокрема судові, правоохоронні, контрольно-ревізійні, із метою попередження можливого розголошення державних таємниць мають передбачити спеціальний порядок здійснення своїх функцій щодо підприємств, установ, організацій, діяльність яких пов'язана з державною таємницею (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про державну таємницю»).

Відомості про рахунки і внески громадян видаються, крім самих клієнтів і їхніх представників, також судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, податкової міліції у справах, що перебувають у їхньому провадженні (ч. 3 ст. 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

До початку ревізії керівник ревізійної групи обов'язково обговорює план проведення ревізії з членами ревізійної групи і співробітниками правоохоронних органів, узгоджує їхні спільні дії, вживає інших заходів для забезпечення проведення ревізії. Ревізії, які проводяться за зверненням правоохоронних органів, мають здійснюватися у співробітництві з цими органами.

Відповідно до завдань, що ставляться перед ревізією як засобом адміністративно-господарського контролю, ревізор уповноважений виявляти розкрадання майна й інші злочини.

У кримінальному процесі виявлення і розслідування злочинів є обов'язком слідчого.

Під час перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності організацій або службової діяльності окремих посадових осіб ревізор особисто визначає необхідні матеріали, для чого здійснює огляди, інвентаризації, обмірювання виконаних робіт, вимагає пояснень від посадових і матеріально-відповідальних осіб, діяльність яких ревізується, вилучає документи, здійснює зустрічні перевірки в інших організаціях тощо.

У процесі проведення ревізії слідчий зобов'язаний спрямовувати роботу ревізора на об'єктивне вивчення усіх фактів і явищ фінансово-господарської діяльності, що перевіряються.

Це забезпечується: правильним формулюванням питань; ознайомленням ревізора з усіма необхідними для роботи обвинувачувальними або виправдувальними документами; можливістю для обвинувачуваних або зацікавлених осіб усно або письмово давати пояснення ревізорам щодо документів і господарських операцій, які перевіряються, надання у разі потреби вилучених документів оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, а також інших матеріалів, що стосуються справи.

Ревізорові даються конкретні завдання та коло питань, вичерпний перелік питань встановити практично неможливо, оскільки вони залежать від тієї чи іншої проваджуваної справи. Зміст завдання має передбачати швидке та якісне проведення ревізії і досягнення її головної мети — встановлення необхідних для розслідування доказових фактів.

Під час проведення ревізії необхідна присутність обвинувачених, інших зацікавлених осіб, що сприяє правильному і всебічному вирішенню поставлених завдань.

Слідчі органи мають право вимагати проведення первинної, повторної або додаткової ревізії. Воднораз нерідко виникає потреба в призначенні комплексної перевірки, до якої окрім бухгалтерів-ревізорів залучаються й інші фахівці: економісти, будівельники, товарознавці тощо. Підставою для первинної і повторної документальної ревізії є постанова слідчого, у якій зазначається, кому адресується постанова, коротко викладається зміст справи, перелічуються конкретні питання, вид, обсяг і терміни виконання ревізії.

Після одержання завдання на здійснення документальної ревізії ревізор має встановити: чи належать поставлені перед ним завдання до його компетенції, який період діяльності підприємства необхідно перевірити; хто з матеріально-відповідальних осіб зобов'язаний бути присутнім або брати участь у проведенні ревізії. Після вивчення завдання ревізор складає робочу програму і план дій, які затверджує керівник органу, що призначив перевірку.

Ревізор не зобов'язаний знайомити осіб, діяльність яких перевіряється, із завданнями ревізії або перевірки. У разі встановлення фактів порушень таким особам надається можливість звірити всі первинні документи та бухгалтерські записи, якими встановлено вчинені порушення.

Ревізія за постановою правоохоронних органів може проводитися в будь-який час, незалежно від кількості раніше здійснених на цьому об'єкті ревізій і перевірок. Термін і правильність її визначається особою, яка призначила ревізію, за погодженням із правоохоронними органами.

Обсяг ревізії, яка проводиться за дорученням слідчих органів, визначається цим органом. Якщо слідчий має підстави вважати, що ревізія виконана неякісно, або її висновки суперечать матеріалам справи, або має місце правопорушення в неперевіреному періоді, він має право призначити проведення додаткової або повторної ревізії.

Слідчий під час розгляду матеріалів ревізії робить свої зауваження, дає рекомендації. Про розгляд і прийняття матеріалів ревізії робиться відповідний запис на останній сторінці акта або на окремому аркуші, зі вказівкою дати розгляду і терміну виконання рекомендацій. Після виправлення недоліків, виконання рекомендацій, проведення податкової або повторної ревізії на останній сторінці акта зазначається такий остаточний висновок: «Акт ревізії прийнято», а також ставиться підпис і дата.

Результати ревізії викладаються в акті на підставі наведених даних і фактів, що підтверджуються наявністю оригіналів документів ревізованої організації. Це дані про результати проведених: зустрічних перевірок; інвентаризації; контрольних обмірювань, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції; перевірок якості продукції, дотримання технічних умов, технологічних режимів виробництва; перевірок відповідності продукції чинним стандартам, цінам, тарифам тощо.

Під час упорядкування акта ревізії повинні бути дотримані об'єктивність, чіткість і повнота опису виявлених фактів і даних. Не припускається включення в акт висновків, пропозицій і не підтверджених документами даних про фінансово-господарську діяльність ревізованої організації, а також даних із слідчих матеріалів і посилань на свідчення матеріально-відповідальних та посадових осіб.

Головними завданнями ревізора є:

здійснювати державний контроль, розробляти пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та їх попередження;

строго додержуватися Конституції України, законів України, у разі виявлення зловживань і порушень подавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також сповіщати про виявлені порушення держоргани та органи, уповноважені розпоряджатися держмайном;

у разі вилучення документів у зв'язку з їхньою підробкою сповіщати про це правоохоронні органи; не розголошувати відомості, що містять службову і комерційну таємницю; виконувати свою роботу відповідно до встановленого плану або отриманих завдань та в їхніх межах; перед проведенням ревізії пред'явити керівнику підприємства посвідчення на право проведення ревізії, а в разі виявлення фактів порушень законів вимагати письмових пояснень від посадових осіб, встановлювати розмір заподіяних збитків, причини і обставини їх виникнення.


Висновки

Питання суті контролю і його застосування не можуть бути всебічно розкриті поза сферою управління, яку він обслуговує. У реальній дійсності немає «контролю взагалі», є контроль конкретного змісту і конкретної форми. У цьому розумінні його поділяють на адміністративний, технічний, фінансово-господарський та інші спеціалізовані різновиди.

Фінансово-господарський контроль становить систему нагляду наділених контрольними функціями державних і суспільних органів за фінансово-господарською діяльністю підприємств, об'єднань, установ, організацій, інших підрозділів матеріального виробництва і невиробничої сфе-ри з метою об'єктивної оцінки економічної ефективності їхньої діяльності, установлення законності, достовірності й доцільності господарських і фінансових операцій, збереження державної власності, виявлення внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва і зростання доходів державного бюджету.

На сучасному етапі фінансово-господарський контроль зосереджений на таких основних завданнях: забезпечення виконання планів щодо наповнення державного і місцевого бюджетів; виявлення внутрішньогосподарських резервів зростання виробництва і реалізації продукції, зниження витрат сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів та інших витрат; вироблення пропозицій щодо виявлення прихованих резервів підвищення ефективності виробництва і зростання на цьому ґрунті господарських накопичень і прибутків бюджетів; контроль за економним і доцільним використанням державних засобів та попередження порушень і зловживань у їхньому використанні; запобігання недостачам, розтратам, крадіжкам державного, колективного і приватного майна; перевірка достовірності даних бухгалтерського обліку і звітності, боротьба з приписками й іншими фальшуваннями звітних даних.


Список використаної літератури

1. Атанесян Г. Судебная бухгалтерия: Учеб. для вузов по спец. "Правоведение" / Г. А. Атанесян, С. П. Голубятников. - М. : Юрид. лит., 1999. - 350 с.

2. Бекерская Д. Судебная бухгалтерия: Учеб.- метод. пособие. — О. : Юридическая литература, 2002. — 224с.

3. Глібко В. Судова бухгалтерія: підручник. — К. : Юрінком Інтер, 2007. — 224с.

4. Захарченко В. Судебная бухгалтерия: учебник для студ. вузов / Донецкий юридический ин-т. — Донецк : Каштан, 2006. — 484с.

5. Камлик М. Судова бухгалтерія: Підручник / Національна академія внутрішніх справ України. — 4. вид., доп. та перероб. — К. : Атіка, 2003. — 592с.

6. Лазуренко В. Судебная бухгалтерия: Учеб.- практ. пособие — Донецк : ОАО "УкрНТЭК", 2001. — 486с.

7. Меженская С. Судебная бухгалтерия: Учеб.-метод. пособие для слушателей фак. заоч. и дистанционного обучения / Луганский гос. ун-т внутренних дел. — Луганск : РИО ЛГУВД, 2008. — 152с.

8. Отенко В. Судова бухгалтерія для менеджерів підприємств: Навч. посіб. для студ. екон. спец. / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ВД "ІНЖЕК", 2005. — 558с.

загрузка...
Top