Стандарти фінансової звітності

1. Міжнародні стандарти фінансової звітності

В ході реформи вимоги українських стандартів стали багато в чому відповідати міжнародним. Так, вітчизняний бухгалтер може відносити всі понесені виробничі витрати на собівартість, обліковувати основні факти господарської діяльності, а також події після звітної дати. Наведене багато в чому схоже з міжнародними стандартами з обліку основних засобів, нематеріальних активів і виробничих запасів. Все це багато в чому сприяло вирішенню задач, поставлених перед реформою бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність, підготовлена на основі МСФЗ, приймається багатьма біржами цінних паперів, включаючи Лондонську, Франкфуртську, Цюріхську, Люксембурзьку, Таїландську, Гонконгську, Амстердамську та Римську. Кожна біржа цінних паперів має свої специфічні вимоги відносно розкриття інформації, що міститься в фінансовій звітності.

МСФЗ розробляються Міжнародним комітетом стандартизації бухгалтерського обліку - InternationalAccountingCommittee(IASC) (в російському варіанті - Комітетом з міжнародних стандартів фінансової звітності - КМСФЗ). Ці стандарти визнані у всьому світі як ефективний інструментарій для надання прозорої та зрозумілої інформації про діяльність господарських суб'єктів. Ще раз підкреслюємо: саме для надання прозорої і зрозумілої інформації, а не ведення обліку на кожному господарському суб'єкті.

Міжнародні стандарти фінансової звітності не мають правової сили і не складають обов'язкових правил для застосування. Однак вони мають великий вплив на регулювання бухгалтерського обліку в країнах, які розвиваються, і на стан порівняності фінансової звітності на міжнародному рівні.

Підкреслимо, що МСФЗ не є зведенням універсальних інструкцій з бухгалтерського обліку; вони є компромісним варіантом різних національних шкіл. Жодна країна, яка має свої традиції у сфері бухгалтерського обліку (а Україна, без сумніву, відноситься саме до таких країн), не може дозволити собі повну заміну національних стандартів міжнародними. Мова може йти лише про гармонізацію систем.

2. Мета фінансової звітності

Метою складання фінансової звітностіє надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. Отже, звітність, призначена для загального користування зовнішніми користувачами і передбачена законодавством. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлює перелік підприємств та організацій, які зобов'язані оприлюднювати фінансову звітність шляхом її публікації. Однак, крім відкритої для зовнішніх користувачів, існує ще й внутрішня звітність. Вона задовольняє інтереси власника, керівника та працівників, її призначення - забезпечити ефективне управління внутрішніми підрозділами, прийняття оперативних рішень на рівні цехів, дільниць, бригад тощо.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

  • придбання, продажу та володіння цінними паперами;
  • участі в капіталі підприємства;
  • оцінки якості управління;
  • оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;
  • забезпеченості зобов'язань підприємства;
  • визначення суми дивідендів, які підлягають розподілу;
  • регулювання діяльності підприємства, тощо.

Користувачів фінансової звітності поділяють за різними ознаками: внутрішні та зовнішні; з прямим та непрямим інтересом щодо інформації, яка міститься у фінансовій звітності, проте всі вони мають ті, чи інші інформаційні потреби, джерелом задоволення яких є звітність. Охарактеризуємо користувачів фінансової звітності та їх інформаційні потреби.

3. Користувачі фінансової звітності

Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Затвердження форм податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразків картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форми повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форм звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби пунктом 3 статті 8 Закону України "Про державну податкову службу України" редакції Закону України від 24 грудня 1993 року № 3813-XIIвіднесено до функції Державної податкової адміністрації України.

4. Склад та елементи фінансової звітності

Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

  • існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;
  • оцінка статті може бути достовірно визначена.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.

У рядках форм фінансової звітності, які не мають показників, ставиться прочерк.[Пункт 11 доповнено абзацом другим згідно з Наказом Міністерства фінансів України N989 від 25.11.2002 р.]

5. Звітний період

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Якісні характеристики фінансової звітності

Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому. Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

  • фінансові звіти підприємства за різні періоди;
  • фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і ії зміни.

6. Принципи підготовки фінансової звітності

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

  • автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;
  • безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;
  • періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;
  • історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
  • нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;
  • повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
  • послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
  • обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
  • превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
  • єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

7. Розкриття інформації у фінансовій звітності

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

  • підприємство;
  • дату звітності та звітний період;
  • валюту звітності та одиницю її виміру;
  • відповідну інформацію за звітний період і аналогічний період попереднього року;

[Абзац п’ятий пункту 19 викладено у новій редакції згідно з Наказом Міністерства фінансів України N989 від 25.11.2002 р.]

  • облікову політику підприємства та її зміни;
  • консолідацію фінансових звітів;
  • припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
  • обмеження щодо володіння активами;
  • участь у спільних підприємствах;
  • виявлені помилки минулих років та пов'язані з ними коригування;
  • переоцінку статей фінансових звітів;
  • іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

- назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

- короткий опис основної діяльності підприємства;

- назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

- середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності. У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру.Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

1. Принципів оцінки статей звітності.

2. Методів обліку щодо окремих статей звітності.

Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.

У примітках до фінансових звітів слід розкривати:

1. Облікову політику підприємства.

2. Інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами).

3 Інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Використана література:

  1. Чижевська Л.В. , Пархоменко В.М., Кривоший М.М. Звітність підприємства. Навчальний посібник. – Житомир, 2003
  2. Фінансова діяльність підприємства : Підруч. для студ. вуз. -К.: Либідь, 1998
  3. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посібник для студ. економічн. спец. вузів -К.: Кондор, 2003
  4. Гриньова В. М. Фінанси підприємств: Навчальний посібник , ХДЕУ. -Харків: ВД "ІНЖЕК", 2004
загрузка...
Top