Функції та роль національного банку України

2. НБУ провідник грошово-кредитної політики.

2.1. Визначення та формування грошово-кредитної політики.

2.2. Реалізація НБУ грошово-кредитної політики.

3. Оцінки ефективності валютно-курсової політики НБУ.

Висновок.

Список використаної літератури.


2. НБУ провідник грошово-кредитної політики

2.1. Визначення та формування грошово-кредитної політики

Політика у сфері грошового обігу та кредиту має велике значення для кожної країни, оскільки шляхом регулювання пропозиції грошей вона спрямована на забезпечення ефективного функціонування економіки і її ключовими цілями є цінова стабільність, стабільність обмінного курсу, зростання економіки, забезпечення зайнятості, збалансування платіжного балансу, зростання добробуту населення тощо.

Грошово-кредитна політика є основною складовою системи загальнодержавної економічної політики, її роль у розвитку економічних процесів дуже важлива. Грошово-кредитна політика базується на прогнозній економічній та фіскальній політиці. На підставі прогнозних макроекономічних показників, Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний період Національний банк України розробляє Основні засади грошово-кредитної політики на відповідний рік.

Грошово-кредитна політика в Україні в різні періоди розвитку її економіки здійснювалась адекватно до тих процесів, які відбувалися в сферах макроекономіки, фіскальної і структурної реформ. Вона сприяла економічному зростанню, зупиненню галопуючої інфляції, а також спрямовувалася на забезпечення стабільності національної валюти.

Зараз в Україні продовжує діяти різноплановий монетарний устрій (визначається декілька цілей проведення грошово-кредитної політики, які пов'язані з рівнем обмінного курсу, рівнем інфляції, обсягами окремих монетарних агрегатів). Реалізація грошово-кредитної політики забезпечується змішаним методом (частково з використанням ринкових інструментів, частково - адміністративних).

Побудова майбутньої стратегії грошово-кредитної політики України повинна базуватися на адекватній оцінці стану економіки, її об'єктивних тенденцій, ступенях розвитку банківської системи, фондового ринку, інституційного забезпечення монетарної політики, розвинутості її інструментів, характеру взаємозв'язків макроекономічних і монетарних параметрів тощо. Слід також враховувати чинне законодавство і не намагатися його змінити лише з метою ефективного запровадження стратегії, оскільки практика свідчить, що в умовах України законодавчі зміни - це дуже складний, занадто політизований, довготривалий процес, наслідки якого можуть суттєво відрізнятися від початкових намірів. З світового досвіду відомо, що існує можливість врегулювання всіх питань, пов'язаних із монетарною стратегією, на рівні нормативно-правових актів і неформальних угод. Тому у майбутньому Національному банку та уряду України слід частіше звертатися саме до цих методів.

Головним орієнтиром грошово-кредитної політики, що відображає рівень і тенденції стабільності грошової одиниці, є індекс споживчих цін. Регулювання обмінного курсу потрібно спрямовувати на підтримання цінової і фінансової стабільності, а показники монетарної бази і грошової маси використовувати як проміжний орієнтир для вирішення поточних завдань монетарного забезпечення макроекономічної рівноваги, а також досягати довгострокових соціальних, структурних та інституційних цілей.

Протягом найближчих років (2010-2011рр.) НБУ ще не може відмовитися від певного контролю за обмінним курсом як важливим орієнтиром для населення та суб'єктів господарювання, а також зважаючи на його значну роль у підтриманні макроекономічної рівноваги і стабільності. Однак удосконалення системи валютного регулювання повинно здійснюватися в напрямі поступового послаблення керованості валютного ринку та його подальшої лібералізації забезпечення більшої гнучкості обмінного курсу, можливого розширення діапазону його середньорічних значень із подальшою відмовою від встановлення такого діапазону.

Головною метою грошово-кредитної політики Національного банку України у 2010 р. і надалі відповідно до Конституції України лишатиметься забезпечення стабільності національної грошової одиниці, що виступає основою досягнення збалансованого економічного розвитку, підтримання рівня зайнятості та реальних доходів населення.

Внутрішні аспекти стабільності гривні розглядатимуться в контексті забезпечення цінової стабільності, головним критерієм якої слугуватиме динаміка індексу споживчих цін. Передумовами цього має бути досягнення збалансованого розвитку всіх секторів фінансового ринку та поліпшення на цій основі трансмісійних механізмів, нівелювання дисбалансу в розвитку окремих сегментів реального сектору економіки, можливість максимального згладжування впливу зовнішніх шоків на внутрішній ринок за рахунок швидкого перетікання потоків капіталу, високий рівень довіри до національної валюти, зменшення присутності іноземної валюти в операціях на внутрішньому ринку та як засобу заощаджень.

Зовнішні аспекти стабільності національної грошової одиниці розглядатимуться не лише з точки зору утримання обмінного курсу гривні в певних межах, а й з урахуванням необхідності забезпечення таких умов і параметрів функціонування валютного сегменту ринку, які не мають

З негативного впливу на інвестиційні рішення та очікування економічних агентів, дають змогу мінімізувати вплив зовнішніх шоків фінансового характеру. Такі критерії можуть бути забезпечені через використання режиму керованого плавання обмінного курсу (з переходом у перспективі до режиму вільного плавання обмінного курсу), що має супроводжуватися:

посиленням гнучкості обмінного курсу гривні через розширення діапазону його можливих коливань (у результаті обмінний курс втрачатиме статус якоря грошово-кредитної політики, а курсова динаміка підпорядковуватиметься завданням нівелювання зовнішніх ризиків стабільності національної грошової одиниці);

забезпеченням прозорості та транспарентності функціонування валютного сегменту ринку через удосконалення правил роботи на ньому учасників ринку та дотримання чітких принципів і процедур;

створенням та постійним удосконаленням механізмів хеджування валютних ризиків;

розбудовою комплексної системи моніторингу валютних ризиків, удосконаленням механізмів контролю та протидії спекуляціям, застосуванням пруденційних процедур для упередження валютних ризиків та недопущення формування інших дисбалансів, пов’язаних із здійсненням операцій капітального характеру в іноземній валюті;

послідовним і системним здійсненням лібералізації валютного ринку на основі чітко визначених принципів, підходів та етапності;

ужиттям інших ринкових заходів, спрямованих на зниження рівня доларизації економіки, зовнішніх ризиків та удосконалення засад функціонування валютного сегменту грошово-кредитного ринку.

2.2. Реалізація НБУ грошово-кредитної політики

У 2009 році макроекономічні умови проведення грошово-кредитної політики значно ускладнились з огляду на ризики розгортання рецесійних процесів у реальному секторі, що зумовлюються як прогнозованим уповільненням світової економічної динаміки та зниженням внутрішнього попиту, так і ускладненим доступом до зовнішніх й внутрішніх джерел фінансування.

Ураховуючи надзвичайне значення стабільної грошової одиниці для відновлення позитивних тенденцій в економічному розвитку основне завдання грошово-кредитної політики полягатиме в зниженні темпів інфляції та створенні фундаментальних засад для її стабілізації в подальшому на низькому рівні.

У зв’язку з цим є важливим забезпечення стабільної роботи та підвищення фінансової стійкості банківської системи. Для цього Національний банк вживатиме заходів з посилення моніторингу за фінансовим станом банків, братиме активну участь в опрацюванні питань їх рекапіталізації, стимулюватиме їх до поліпшення якості управління ризиками, удосконалення кредитних процедур. Також будуть спрощені механізми залучення коштів до капіталу банків (у т.ч. субординованого боргу), визначені принципи та умови здійснення реструктуризації кредитів, забезпечені зважені підходи до питання застосування до банків заходів впливу за порушення економічних нормативів, які спричинені зміною обмінного курсу гривні, удосконалені механізми фінансового оздоровлення банків. Одночасно вживатимуться заходи щодо сприяння процесам консолідації в банківському секторі.

Ужиття заходів зі стабілізації роботи банків матиме на меті також сприяння відновленню ними кредитної підтримки процесів економічного розвитку. Пильна увага приділятиметься якісним аспектам кредитної діяльності з метою уникнення повторного формування тих ризиків, які негативно відобразилися на функціонуванні фінансового сектору та грошово-кредитного ринку в ІV кварталі 2009 року. У зв’язку з цим через використання монетарних і пруденційних механізмів створюватимуться економічні умови для підвищення в активах банків частки довгострокового кредитування інвестиційної спрямованості та стимулювання укладання угод насамперед у національній валюті. Зокрема зберігатимуться жорсткі вимоги щодо створення резервів під видачу кредитів в іноземній валюті позичальникам, які не мають джерел надходжень валютної виручки, через відповідну диференціацію нормативів формування обов’язкових резервів, стимулюватимуться структурні зрушення в ресурсній базі банків у напрямі посилення привабливості роботи з національною валютою тощо.

Відновленню процесів кредитування сприятиме регулярне здійснення підтримки ліквідності банків через механізми рефінансування, що даватиме змогу їм покривати неочікувані тимчасові розриви ліквідності та вчасно виконувати свої зобов’язання з обслуговування рахунків клієнтів. Водночас Національний банк виходитиме з того, що головні резерви відновлення активної кредитної діяльності банків перебувають у площині повернення в банківську систему коштів, які були вилучені (насамперед населенням) у період кризових явищ. Передбачається активна участь центрального банку у визначенні шляхів удосконалення системи гарантування вкладів в Україні, розширенні функцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Стабілізації ресурсної бази банківської системи та посиленню керованості грошово-кредитного ринку сприятимуть заходи з розвитку безготівкових розрахунків, поширення використання спеціальних платіжних засобів, упровадження нових технологій і розширення спектра операцій, координації зусиль банків щодо створення уніфікованої інфраструктури та розширення сфери використання багатофункціональних банківських смарт-карток і реалізації супутніх проектів у соціальній сфері.

Національний банк посилюватиме взаємодію з Урядом у питаннях узгодження грошово-кредитної та фіскальної політики, у т.ч. у частині впливу на стан грошово-кредитного ринку випуску внутрішніх зобов’язань та узгодження порядку здійснення рефінансування банків.

Передбачений законодавством механізм здійснення рекапіталізації банків через випуск державних цінних паперів і подальшим викупом їх Національним банком України посилюватиме роль фондового каналу в регулюванні загального обсягу грошової пропозиції на ринку. Ефективність такого регулювання значною мірою залежатиме від ступеня розвитку фондового ринку. Сприяння Уряду в питаннях подальшого розвитку та інституційного удосконалення фондового ринку і системи небанківських фінансових установ має не лише поліпшити технічні аспекти проведення монетарних операцій, а й задіяти на належному рівні механізми перетікання капіталів між сегментами фінансового ринку і таким чином забезпечувати вагомішу реакцію реального сектору економіки на монетарні рішення. Крім цього, розвиток внутрішнього фінансового ринку зменшуватиме попит суб’єктів господарювання на зовнішні запозичення, що знижуватиме зовнішню вразливість економіки та сприятиме зменшенню тиску на обмінний курс гривні.

Підтримуючи ліквідність банків на належному рівні, а також виконуючи вимоги законодавства щодо обов’язкового викупу державних цінних паперів, Національний банк водночас ретельно відстежуватиме інфляційні ризики, які можуть разом з цим виникати. За потреби для забезпечення рівноваги на грошово-кредитному ринку та нівелювання ризиків цінової стабільності проводитимуться мобілізаційні операції.

Також монетарний вплив на цінові процеси здійснюватиметься через використання процентних механізмів. В умовах значного відпливу коштів клієнтів із банківської системи, а також наявності ризиків збереження тиску на обмінний курс гривні у 2009 році більш пріоритетним завданням процентної політики є створення стимулів для повернення вкладів у банківську систему та обмеження девальваційного тиску на валютному ринку.

Для зміцнення стійкості економіки та грошово-кредитного ринку до впливу зовнішніх шоків і посилення монетарних важелів впливу на динаміку внутрішніх цін застосовуватиметься режим керованого плавання обмінного курсу із посиленням гнучкості обмінного курсу гривні. Водночас не допускатимуться істотні коливання обмінного курсу через проведення інтервенцій на міжбанківському валютному ринку, на прозорих засадах відбуватиметься згладжування шоків і сезонних коливань. Разом з тим офіційний курс гривні встановлюватиметься на рівні ринкового значення, що склалося у попередній день.

Ураховуючи високий ступінь відкритості економіки України та значний рівень валового зовнішнього боргу, Національний банк підтримуватиме валютні резерви на рівні, достатньому для забезпечення стійкості гривні та створення умов для своєчасного виконання суб’єктами господарювання своїх зовнішніх боргових зобов’язань.

Одночасно вживатимуться заходи щодо посилення ефективності контролю за добросовісністю здійснення валютних операцій, попередженню операцій, які здатні порушити рівновагу на валютному ринку, розвитку наглядового потенціалу центрального банку у сфері здійснення валютного контролю.

Для зниження валютних ризиків у діяльності суб’єктів господарювання та населення вживатимуться заходи щодо розвитку ринку валютних деривативів у контексті поступового запровадження інструментів хеджування валютних ризиків, адекватних стану валютного ринку країни.

Ефект від ужиття намічених заходів у грошово-кредитній сфері Національний банк намагатиметься посилювати за рахунок зміцнення довіри суспільства до його діяльності, у зв’язку з чим удосконалюватиме систему комунікацій з громадськістю, маючи на меті через більш докладне роз’яснення цілей грошово-кредитної політики та заходів щодо їх досягнення отримувати суспільну підтримку своїх дій і формувати на ринку позитивні очікування.

Для реалізації окреслених завдань Національний банк використовуватиме наявні інституційні механізми та операційні важелі, забезпечуючи послідовність і прозорість політики, органічно поєднуючи незалежність у виконанні головної конституційної функції з узгодженістю своїх дій з макроекономічними та фінансовими заходами інших органів влади.

Відповідно до Закону України Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України визначення прогнозних макроекономічних показників відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України. Монетарні індикатори визначено відповідно до схвалених Кабінетом Міністрів України основних прогнозних макроекономічних показників на 2010 рік, передбачено: темпи зростання монетарної бази – 106%, грошової маси – 108%. В умовах значної волатильності динаміки обмінного курсу та за наявності зовнішніх факторів, які перебувають поза межами впливу з боку Національного банку, значення прогнозного обмінного курсу гривні на 2009 рік в Основних засадах грошово-кредитної політики не наводиться. Рада Національного банку України адекватно реагуватиме на зміни в макроекономічному і фінансовому середовищі, за потреби коригуючи прогнозні показники.

Політика обов'язкових резервних вимог — один із класичних інструментів, за допомогою якого центральні банки регулюють грошовий ринок, управляють кількістю грошей, підтримуючи темпи зростання грошової маси в заздалегідь установлених межах збільшення сукупної грошової маси й окремих її агрегатів. Дія цього методу полягає у зміні центральним банком норми, в межах якої комерційні банки зобов'язані частину залучених коштів зберігати на рахунках у центральному банку.

Метою монетарної політики НБУ на перспективу є забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні як необхідної (але не єдиної і недостатньої) умови для відновлення безінфляційного економічного зростання.

В Україні в умовах трансформації економіки Національний банк поступово освоює методи регулювання грошового ринку, що притаманні ринковій економіці.

Політика мінімальних резервів (як інструмент грошово-кредитної політики) полягає в тому, що НБУ встановлює комерційним банкам та іншим кредитним установам нормативи обов'язкового резервування залучених коштів. Розмір обов'язкових резервів установлюється в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів. Резерв зберігається на кореспондентському рахунку комерційного банку в Національному банку, проценти на обов'язкові резерви не нараховуються.

Для різних видів залучених коштів можуть установлюватися різні норми обов'язкового резервування. Вимоги обов'язкового резервування можуть поширюватися на всі депозити чи на окремі їхні види залежно від тієї ролі, яка відводиться цьому інструментові в монетарній політиці НБУ.

Якщо НБУ проводить рестрикційну політику, то він підвищує норму обов'язкових резервів. Такою самою мірою збільшується сума обов'язкових резервів і зменшується ресурсний потенціал кожного комерційного банку. Ще більшою мірою (на коефіцієнт мультиплікації) знизяться розмір депозитів банківської системи й загальна маса грошей в обігу.

Якщо НБУ проводить експансійну політику, то він зменшує норму обов'язкового резервування. Відповідно у кожного комерційного банку збільшується ресурсний потенціал, що зумовлює збільшення банківських депозитів і загальної маси грошей в обігу.

Визначення норм обов'язкових резервів — досить сильний інструмент грошово-кредитної політики. На грошову масу він впливає не тільки через зміну обсягу ресурсів кожного комерційного банку, а й через зміну грошового мультиплікатора. Крім того, зміна кредитної можливості банків впливає на рівень процентних ставок, що через попит і пропозицію додатково провокує зміни маси грошей в обігу. Тому в країнах з ринковою економікою цей інструмент грошово-кредитної політики використовується з певними обмеженнями і рідко. Часті зміни норм обов'язкових резервів негативно впливають на діяльність комерційних банків.

ВУкраїніполітикамінімальнихрезервнихвимогзастосовуєтьсяНаціональнимбанкомз1992 р. За цейперіоднормативрезервуваннязмінювавсядоситьчасто(табл. 2.1). Дотогож, частозмінювалися видизалученихкоштів, якіпідлягалирезервуванню, щовкрайнегативнопозначалосянадіяльності комерційнихбанків.

Отже в умовах, коли немає нормального функціонування фондового ринку, ефективної фіскальної політики, та можливостей застосовувати інші інструменти регулювання грошово-кредитного ринку, на обов'язкові резерви лягає основний тягар управління грошово-кредитним ринком.

Застосування норм обов'язкового резервування Центральним банком вимагає докладного аналізу та прогнозування стану грошового ринку й економіки в цілому. В майбутньому Національний банк України має відмовитись від активного використання обов'язкових резервів як інструменту поточного регулювання грошового ринку й застосовувати його для досягнення довготермінових стратегічних цілей монетарної політики.

Середньозважена процентна ставка за кредитами (без урахування овердрафту), наданими інституційним одиницям сектору нефінансових корпорацій), зросла на 1.1 процентного пункту до 17.6% річних. При цьому вартість кредитів у національній валюті підвищилась на 1.5 процентного пункту до 20.6% річних, а в іноземній валюті знизилась на 0.2 процентного пункту до 9.7% річних (зокрема, в доларах США – знизилась на 0.9 процентного пункту до 9.6% річних, в євро – збільшилась на 2.5 процентного пункту до 9.5% річних) (див. графік 2.1).

У регіональному розрізі спостерігалась значна диференціація процентних ставок: найнижча вартість кредитів (без урахування овердрафту) для нефінансових корпорацій зафіксована в Дніпропетровській області (14.8% річних), найвища – у Хмельницькій області (31.6% річних) (див. графік 2.2). Водночас через значний обсяг наданих кредитів найбільший вплив на середньоринковий розмір процентної ставки за кредитами мали інші депозитні корпорації Київської області та м. Києва. Середньозважена процентна ставка за кредитами столичного регіону становила 17.9% річних. Порівняно з попереднім місяцем вартість кредитів у національній валюті, наданих банківськими установами м.Києва та Київської області нефінансовим корпораціям, підвищилась з 20.9 до 22.9% річних.

За кредитами, наданими протягом звітного місяця сектору домашніх господарств, вартість кредитів у національній валюті (без урахування овердрафту) зросла на 0.5 процентного пункту до 21.9% річних, а в іноземній валюті – знизилась на 1.3 процентного пункту до 14.4% річних (див. графік 2.3).

Процентна політика банків на депозитному ринку була спрямована на залучення довгострокових ресурсів у національній валюті. У листопаді активно просувалися акційні вклади із більш високими, порівняно з попереднім місяцем, процентними ставками, що є характерним для цього місяця. Крім того, наближення кінця фінансового року зумовлювало необхідність залучення банками додаткових строкових коштів без вільного доступу до користування ними з боку вкладників, що позначалося на зростанні дохідності депозитів.

Так, у листопаді процентні ставки за депозитами, залученими у секторі нефінансових корпорацій, у національній валюті збільшились на 1.1 процентного пункту до 12.0% річних, а в іноземній валюті – на 0.4 процентного пункту до 8.8% річних (зокрема, в доларах США – на 1.5 процентного пункту до 10.1% річних) (див. графік 2.3).

В умовах суттєвого звуження можливості доступу депозитних корпорацій до зовнішніх ринків вклади домогосподарств залишалися головним джерелом фінансування банків, які пропонували підвищені процентні ставки за різними акційними депозитами у національній валюті. Вартість депозитів, залучених протягом звітного місяця від сектору домашніх господарств, у національній валюті зросла на 0.2 процентного пункту до 15.5% річних, в іноземній валюті залишилася на рівні 10.2% річних (у доларах США – зростання з 10.4 до 10.5% річних). Така процентна політика стосовно вкладів населення в іноземній валюті зумовлена зниженням зацікавленості у формуванні ресурсної бази в іноземній валюті унаслідок звуження спектру категорій позичальників та напрямів кредитування. Окремі банки вже оголосили про зниження процентних ставок за кредитами в іноземній валюті у грудні.

У листопаді 2009 р. облікова ставка Національного банку України залишалася на рівні 10.25% річних.

Процентна політика Національного банку України спрямовувалась на стабілізацію грошово-кредитного ринку, обмеження спекулятивного попиту на іноземну валюту, а також на підтримання оптимального рівня процентних ставок щодо рівня інфляції.

Середньозважена процентна ставка за всіма інструментами знизилась у листопаді до 13.7 з 16.5% у попередньому місяці і практично наблизилась до показника річної інфляції. В першу чергу це відбулося через зниження вартості інших короткострокових кредитів – до 13.4 з 16.6%. Водночас процентна ставка за кредитами овернайт збільшилась до 17.0 з 15.5%.

Політика рефінансування — це один із поширених інструментів грошово-кредитної політики, який використовується центральними банками різних країн. Під рефінансуванням розуміють забезпечення центральним банком комерційних банків додатковими резервами на кредитній основі, тобто запозиченими резервами. Ініціаторами рефінансування виступають комерційні банки. Вони звертаються до центрального банку у разі вичерпання можливостей поповнити свої резерви з інших джерел. Рефінансування можна розглядати як процес відновлення ресурсів комерційних банків, які були вкладені в позички, боргові цінні папери та інші активи.

Дестабілізуючий вплив світової кризи на банківську систему України призвів до того, що за станом на 01.04.2009 тимчасову адміністрацію НБУ впроваджено в 11 українських банках, а відтік іноземного капіталу з банківського сектора становив 0,7 відсоткових пунктів (в.п.) щодо попереднього року. Таким чином, українські банки виявилися більш чутливими до погіршення ринкової кон’юнктури, ніж банки з іноземним капіталом.

Для підтримки ліквідності та платоспроможності банківської системи НБУ, як гарант її стабільності, з жовтня 2008 р. значно посилив обсяги рефінансування (на 483 % більше, ніж у попередньому місяці).

На макрорівні економічна сутність рефінансування полягає в забезпеченні стабільності банківської системи, збільшенні обсягу грошової маси, сприяючи активізації кредитування економіки; на мікрорівні – для підтримки достатньої ліквідності банків.

НБУ здійснює рефінансування через такі механізми, як кредити овернайту, кредити, надані шляхом кількісного тендера, операції своп, прямого РЕПО та стабілізаційні кредити. Кредити овернайту є високомобільним видом рефінансування і завдяки цьому банки можуть щоденно корегувати свою ліквідність. Встановлюючи процентну ставку за даним видом кредитів, НБУ орієнтує комерційні банки щодо вартості грошових коштів на міжбанківському ринку залежно від стану банківської ліквідності.

Вартістю кредитів НБУ є ставка рефінансування – виражена у відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється Національним банком України з метою впливу на грошовий оборот та кредитування.

Отже, особливо вигідним є спрямування капіталу у вітчизняну банківську систему з країн Єврозони, де ставка за кредитами овернайту нижча, ніж на 10 в.п. Порівнюючи із Російською Федерацією, зазначимо, що облікова ставка в нашій державі вища на 0,5 в.п., проте кредити овернайту дорожчі приблизно на 5 в.п. Таким чином, навіть банки з російським капіталом мають додаткові конкурентні переваги при функціонуванні на українському ринку.

Крім того, НБУ в період кризи обмежує доступ до рефінансування малих банків, потреба в якому спричинена стрімким скороченням їх строкових депозитів (постанова Правління НБУ від 11.11.2008 № 367). До того ж постановою Правління НБУ від 03.02.2009 № 42 передбачено зменшення обсягів та інтенсивності доступу банків до всіх видів рефінансування. Натомість у міжнародній практиці закладено принцип, за яким будь-який банк у разі необхідності має впевненість в отриманні рефінансування [2]. Отже, банки з іноземним капіталом характеризуються більшим потенціалом у досягненні конкурентної переваги щодо українських фінансових установ за рахунок більш доступного залучення ресурсів для покращення ліквідності та платоспроможності.

У листопаді відбулося суттєве зниження активності на первинному ринку цінних паперів, пов’язане зі значними надходженнями до Державного бюджету України від інших неподаткових надходжень. Як наслідок, середньозважена ставка дохідності, яка у звітному місяці становила 19.98%, зменшилась порівняно з жовтнем на 3.95 процентного пункту (див. графік 2.4). Відбулося 13 (із 14 запропонованих) аукціонів із розміщення Міністерством фінансів України облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), за результатами яких до Державного бюджету України було залучено 0.3 млрд. грн., що складало лише 7.2% від обсягу, залученого у попередньому місяці.

Практично всю суму залучень (96.6%) складали ОВДП з погашенням у листопаді 2011 року.

Крім цього, відбулись розміщення ОВДП з терміном погашення у травні, червні, серпні, вересні та листопаді 2010 року, жовтні та листопаді 2011 року, а також у вересні та жовтні 2012 року, проте їх частка була незначною.

Для збільшення формування статутного капіталу банків було випущено ОВДП на загальну суму 6.6 млрд. грн., середньозважена дохідність яких становила 9.50%.

Загальний обсяг ОВДП, які знаходились в обігу, за сумою основного боргу на 01.12.2009 р. становив 74.3 млрд. грн. і збільшився за місяць на 3.7 млрд. грн., або на 5.3% (див. графік 2.5). У листопаді Національний банк України здійснив операції з викупу ОВДП на загальну суму 3.3 млрд. грн. (за номінальною вартістю), що в 2.1 раза більше, ніж у попередньому місяці. Частка ОВДП, власниками яких є Національний банк України, у загальному обсязі боргу зросла на 1.6 процентного пункту до 53.7%.

Порівняно із листопадом 2008 року загальний обсяг ОВДП, які знаходились в обігу, за сумою основного боргу збільшився у 4.3 раза, або на 57.1 млрд. грн., що відбулося в основному за рахунок придбання ОВДП Національним банком України (на 33.9 млрд. грн.).

Обсяг операцій з ОВДП на вторинному ринку у листопаді 2009 року зріс порівняно з попереднім місяцем на 6.8% і становив 7.5 млрд. грн. Зростання відбулося переважно через суттєве збільшення операцій із купівлі/продажу Національним банком України (без посередництва організаторів торгівлі – в 2.4 раза, або на 2.0 млрд. грн.), що частково було компенсовано зменшенням операцій із купівлі/продажу суб’єктами господарювання (без посередництва організаторів торгівлі – на 36.8%, або на 1.6 млрд. грн.).

Отже, минулорічне суттєве зниження ділової активності у вітчизняній економіці позначилось на динаміці показників листопада 2009 року. Вперше за останні чотирнадцять місяців, за оцінками Національного банку України, відбулося зростання індексу виробництва базових галузей на 0.1% до відповідного місяця минулого року. Крім статистичної бази порівняння на певне відновлення економічного зростання вплинуло поліпшення динаміки обсягів промислового виробництва. На тлі пожвавлення зовнішнього попиту темпи збільшення обсягів промислового виробництва становили 108.6% до листопада 2008 року після їх зниження з осені 2008 року. Значно уповільнилось падіння обсягів будівельних робіт (зниження на 32.9%) та валової продукції сільського господарства (зменшення становило 1.0%). Проте низький внутрішній попит стримувало швидке відновлення вітчизняної економіки.


3. Оцінки ефективності валютно-курсової політики НБУ

Валютно-курсова політика виступає на національному рівні органічною складовою монетарної (грошово-кредитної) політики, і використовує методи та інструменти як безпосередньо валютної, так і монетарної політики. Подано авторське визначення валютно-курсової політики, яка розглядається як комплекс нормативно-правових, прогнозних, регулюючих та контролюючих заходів центрального банку щодо управління валютним курсом з метою досягнення цілей економічної політики держави. Дослідження функціонування механізму валютно-курсової політики дозволило визначити її основні цілі, а також методи її реалізації, до яких відноситься валютне регулювання, прогнозування валютного курсу і валютний контроль.

Грошово-кредитна політика у 2009 році здійснювалася за складних макроекономічних умов. Зростання ВВП становило 2,1%, що є найнижчим показником за період після відновлення у 1999 р. процесів економічного зростання. Упродовж останнього кварталу відбулося зменшення обсягів виробництва, яке за підсумками року скоротилося на 3,1%. Погіршення економічної ситуації в Україні певною мірою було наслідком зниження рівня глобальної ліквідності та темпів економічного розвитку в більшості країн світу, що, з одного боку, обмежувало доступ підприємств реального сектору і банків до зовнішніх джерел запозичень, а з іншого – через несприятливу кон’юнктуру знижувався попит на продукцію традиційного українського експорту. Зазначене призвело до суттєвого погіршення показників платіжного балансу та було одним із чинників посилення тиску на обмінний курс гривні.

Минулого року від’ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу збільшилося до мінус 11,9 млрд. дол. США. Зменшення припливу довгострокового капіталу та відплив короткострокового капіталу у ІV кварталі 2009 р. призвело до від’ємного зведеного сальдо платіжного балансу (-3,1 млрд. дол.).

Індекс споживчих цін становив 122,3%, що зумовлено як глобальним зростанням цін у світовій економіці (зокрема, на продовольство), так і внутрішніми чинниками (макроекономічна незбалансованість, погіршення інфляційних очікувань населення тощо).

Посилення напруги на світових фінансових ринках і штучно спровокована недовіра до окремих банків спричинили в жовтні 2008 року погіршення ситуації на грошово-кредитному ринку. Це, зокрема, проявилося в посиленні девальваційного тиску на гривню та відпливі коштів із банківської системи. У жовтні – грудні 2008 р. загальний обсяг депозитів у національній валюті зменшився на 13,7%, в іноземній валюті (у доларовому еквіваленті) – на 8%. Офіційний обмінний курс гривні до долара США знизився впродовж цього періоду на 58,4%, а з початку року – на 52,5%.

У жовтні – листопаді минулого року дії Національного банку України спрямовувалися насамперед на забезпечення своєчасності проведення розрахунків банками, недопущення відпливу коштів із банківської системи та збалансування ситуації на валютному сегменті ринку. Запроваджені додаткові заходи включали: підтримку ліквідності банків; обмеження на здійснення певних активних операцій банків в іноземній валюті; недопущення відпливу коштів клієнтів із банківської системи; безперебійне здійснення платежів; тимчасове лімітування відхилень між курсами купівлі та продажу готівкової іноземної валюти; пом’якшення умов використання кредитів в іноземній валюті від нерезидентів тощо. Зазначені дії певним чином сприяли зниженню напруги на грошово-кредитному ринку, що знайшло своє відображення в поступовому зниженні рівня відпливу коштів із банківської системи, збільшенні ліквідності банківської системи, забезпеченні безперебійного здійснення розрахунків.

Для збалансування ситуації на валютному сегменті ринку, а також закріплення позитивних тенденцій до стабілізації ситуації в банківській системі Національний банк на початку грудня перейшов до другого етапу стабілізаційних заходів, який, поміж іншого, передбачав: обмеження обсягів підтримки ліквідності банків, підвищення вартості національної валюти, коригування вимог з формування банками обов’язкових резервів, посилення окремих пруденційних вимог. З метою зменшення дефіциту іноземної валюти та зниження девальваційного тиску на гривню проводились активні інтервенції з продажу іноземної валюти, обсяг яких у ІV кварталі минулого року досяг 10,3 млрд. дол. США. Чисте від’ємне сальдо валютних інтервенцій у 2008 році становило – 3,9 млрд. дол. США.

У 2009 році динаміка економічної активності в Україні перебувала під впливом низького внутрішнього та зовнішнього попиту, а також невисокої інвестиційної активності. При цьому протягом звітного року зниження показників діяльності основних видів економічної діяльності уповільнювалось. Показник виробництва базових галузей, за оцінками Національного банку України становив "мінус" 20.2%. У першу чергу цьому сприяло значне скорочення обсягів промислового виробництва (на 21.9% за рік) переважно через несприятливу кон'юнктуру на зовнішніх ринках. Низхідну динаміку демонструвало будівництво - обсяги робіт за 2009 рік знизились на 48.2% через обмежену кількість оборотних коштів будівельних корпорацій, а також надзвичайно низький інвестиційний попит. Після зростання валової продукції сільського господарства у минулому році на 17.1%, у 2009 році його обсяги залишились практично на рівні попереднього року (приріст становив 0.1%).

На тлі зниження економічної активності відбувалось зменшення купівельної спроможності населення (реальні зарплати скоротились на 9.2% за рік), а також погіршення фінансового стану підприємств (фінансовий результат підприємств України від звичайної діяльності до оподаткування становив “мінус” 15.6 млрд. грн.).

Після прискорення інфляційних процесів у 2008 році (до 122.3%) протягом всього 2009 року спостерігалась тенденція до уповільнення індексу інфляції у річному обчисленні (до 112.3%). Така динаміка визначалась зниженням цін на світових товарних

5

ринках порівняно з минулим роком, невисоким рівнем внутрішнього споживчого попиту, а також високим урожаєм 2009 року. Зниження грошової маси за рік, а також динаміка видатків Зведеного бюджету України протягом другого півріччя мали стримуючий вплив на інфляцію як в останньому кварталі, так і в грудні зокрема. Протягом січня-серпня відбувалось стійке уповільнення індексу цін виробників промислової продукції, рекордне зниження якого у липні та серпні становило 3.7% у річному обчисленні. З вересня відновилось його зростання, яке за підсумками року становило 114.9 порівняно з 123.0% у 2008 році.

Суттєве зниження зовнішнього попиту та світових цін позначилось на зменшенні надходжень від експорту товарів та послуг (на 36.7% за попередніми даними щодо оцінки стану платіжного балансу України за 2009 рік). Скорочення імпорту товарів та послуг більш швидкими темпами (на 43.1% за звітний рік) призвело до зменшення дефіциту поточного рахунку до 1.9 млрд. дол. США (12.8 млрд. дол. США у 2008 році). Сальдо фінансового рахунку платіжного балансу було сформовано від'ємним (11.8 млрд. дол. США), переважно через чисте погашення накопиченої у попередні роки зовнішньої заборгованості корпораціями та органами державного управління економіки (9.0 млрд. дол. США). Таким чином, за підсумками 2009 року платіжний баланс України було зведено з дефіцитом як поточного, так і фінансового рахунку.

Динаміка показників на грошово-кредитному ринку України протягом року мала тісний взаємозв'язок з динамікою основних мак3оекономічних показників. Так низхідна динаміка грошової маси (М) у річному обчисленні спостерігалась протягом всього 2009 року через низьку заощаджувальну активність всіх суб'єктів економіки, що було зумовлено як їх складним фінансовим станом та існуючою недовірою до банківської системи, так і високими інфляційними та девальваційними очікуваннями. З серпня звітного року відбувалось скорочення залишків грошової маси у річному обчисленні і вперше за роки незалежності було зафіксовано зниження показника на 5.5% до 487.3 млрд. грн. На формування від'ємного приросту грошової маси ("мінус" 28.4 млрд. грн.) значною мірою вплинуло зниження залишків коштів за іншими депозитами ("мінус" 42.8 млрд. грн.). Приріст іншої вагомої складової грошового агрегату М3 - готівкових коштів в обігу поза депозитним корпораціями (банками) був додатним (2.3 млрд. грн.). При цьому відбулось зростання питомої ваги готівки на 2.2 процентного пункту за рік до 32.2%. Крім того відбувалось зростання переказних депозитів: на 6.4 у національній валюті та на 6.4 млрд. грн. в іноземній.

Протягом року динаміка щомісячного приросту залишків коштів на депозитних рахунках резидентів була неоднорідною і значно залежала від ситуації на валютному ринку та ступеню довіри суб'єктів економіки до банківської системи. У річному обчисленні темпи зростання депозитів уповільнювались, а з червня 2009 року набули від'ємних значень. В цілому на кінець грудня 2009 року депозити становили 335.0 млрд. грн. і зменшились за рік на 6.9%, у тому числі на 14.2% у національній валюті. Зростання в іноземній валюті на 2.5% пояснювалось знеціненням гривні до основних іноземних валют. В останні два місяці року завдяки стабілізації на валютному ринку відбувалось повернення коштів до банків (зокрема зростання на 1.9% у грудні до попереднього місяця). У 2009 році приріст коштів на депозитних рахунках забезпечувався переважно за рахунок сектору домашніх господарств (в іноземній валюті їх зростання становило 4.8%). Депозити сектору нефінансових корпорацій скоротились на 19.8%, у тому числі у національній валюті - на 21.8, в іноземній - на 16.3%.

У 2009 році відбувалось поступове уповільнення темпів зростання кредитування у річному обчисленні і за підсумками року скорочення становило 1.5% до 723.3 млрд. грн. При цьому у національній валюті залишки за кредитами зросли на 18.4%. Внаслідок посилення вимог до банків щодо кредитування в іноземній валюті вони зменшились за рік на 15.2%. На ситуацію у звітному році, в першу чергу, впливало зменшення вимог за кредитами, наданими сектору домашніх господарств (на 14.0%), пов'язане з погіршенням платоспроможності населення через зменшення їх реальних доходів, наявні значні фінансові ризики, існуючу заборгованість за раніше отриманими кредитами, а також посилення вимог банків щодо оцінки кредитоспроможності клієнтів. Зростання за кредитами у національній валюті відбулось за рахунок збільшення кредитів сектору нефінансових корпорацій (на 26.6%).

Процентна політика банків на депозитному ринку була спрямована на нарощення ресурсної бази, зокрема довгострокових ресурсів у національній валюті. Вартість депозитів у цілому зросла (на 3.5 процентного пункту до 11.8%). Середньозважена процентна ставка за кредитами зросла з 15.5 у 2008 році до 17.7% річних у 2009 році.

Діяльність валютного ринку в 2009 році відбувалась на тлі перевищення попиту на валюту над її пропозицією через зменшення порівняно з 2008 роком валютних надходжень на користь резидентів України та збільшення переказів іноземної валюти нерезидентам за раніше отриманими кредитами. За цих обставин Національний банк України з метою зменшення девальваційного тиску проводив валютні інтервенції на міжбанківському валютному ринку. Крім того, було запроваджено низку регулюючих заходів, спрямованих на мінімізацію спекулятивних операцій з іноземною валютою та підтримку загального попиту на національну валюту. В результаті активного проведення інтервенцій з продажу іноземної валюти у 2009 році відбулось зменшення міжнародних резервів на 16.0% до 26.5 млрд. дол. США. Крім того, на зменшення резервів вплинуло проведення платежів за зовнішніми зобов'язаннями Уряду та Національного банку України. Водночас запобіжним чинником більш швидкого скорочення міжнародних резервів виступало отримання Україною кредитних ресурсів від міжнародних організацій (МВФ, Світового банку, ЄС).

За підсумками 2009 року офіційний курс гривні до долара США знизився на 3.7% порівняно з 52.5% у 2008 році. Реальний ефективний обмінний курс гривні зріс на 0.3%. При цьому номінальний ефективний обмінний курс гривні протягом року зменшився на 5.7% переважно через її девальвацію відносно валют країн - основних торгівельних партнерів України. Проте перевищення вітчизняною інфляцією на 6.0 процентного пункту її середньозваженого рівня в цих країнах призвело до незначного укріплення РЕОК гривні.


Висновок

2009 рік став серйозним випробуванням для вітчизняної економіки в цілому та банківської системи зокрема після достатньо динамічного і позитивного їх розвитку, починаючи з 2000 року. Економіка України протягом звітного року розвивалась за надзвичайно складних умов як зовнішнього, так і внутрішнього характеру.

В умовах напруженої ситуації на грошово-кредитному ринку протягом року превалювала тенденція до уповільнення темпів зростання грошової маси та монетарної бази, що відображало в цілому стриманий характер грошово-кредитної політики. Монетарна база збільшилася на 31,5%, грошова маса – на 29,9%, тоді як у 2007 р. – на 46% та 51,7% відповідно.

Національний банк України протягом 2009 року проводив гнучку та виважену грошово-кредитну політику відповідно до процесів, що відбувалися в економіці держави. Процентна політика була спрямована на забезпечення рівноваги на грошово-кредитному ринку, достатнього рівня ліквідності банківської системи, нівелювання девальваційного тиску та підтримання оптимального рівня процентних ставок щодо рівня інфляції. Облікова ставка Національного банку України протягом 2009 року знижувалась двічі: у червні - з 12 до 11% річних, у серпні - до 10.25% річних, залишаючись на цьому рівні до кінця року.

Отже, у зв’язку із більш вигідними умовами рефінансування, капітальною базою, високим рівнем ділової репутації банки з іноземним капіталом становлять потужну конкуренцію вітчизняним, які останнім часом втрачають свої позиції на фінансовому ринку. Дана ситуація загрожує економічному суверенітету нашої держави, зменшує регулятивну роль НБУ. Крім того, банки з іноземним капіталом є своєрідними “центрами розвідки”, маючи доступ до конфіденційної фінансової інформації суб’єктів економіки

України у процесі їх кредитування. Отже, вони можуть слугувати джерелами важливих даних для іноземних підприємств, що конкурують із вітчизняними. З іншого боку, банки з іноземним капіталом забезпечують приплив інвестицій, яких на внутрішньому ринку України недостатньо.

За розрахунками вітчизняних економістів, залучення коштів лише із внутрішніх джерел може призвести до того, що період відродження української економіки триватиме, за песимістичними прогнозами, 20 і навіть більше років.

Варто розробити законодавчу базу, щоб зобов’язати банки з іноземним капіталом інвестувати кошти в розвиток промисловості України. Крім того, важливим є встановлення верхньої межі експансії іноземного капіталу у вітчизняний банківський сектор для мінімізації ризику неконтрольованості переміщення спекулятивного капіталу. Слід перейняти іноземний досвід у сфері рефінансування, щоб кожен банк міг гарантовано отримати його під заставу комерційних боргових зобов’язань. Вищезазначене сприятиме взаємовигідному розвитку вітчизняного та іноземного капіталів у банківській системі України.


Список використаної літератури

1. Баліцька, В. Механізми монетарного регулювання: оцінка впливу на господарську діяльність та формування капіталу підприємств України [Текст] / В. Баліцька // Економіка, фінанси, право. – 2008. ‑№ 6. – С. 12–20.

2. Інформація про банки з тимчасовою адміністрацією [Електронний ресурс] / Національний банк України. – Режим доступу : 3Pres_service/2009/banki_timch_adm.pdf.

3. Ніконенко, У. Вплив інструментів грошово-кредитної політики на стан грошово-кредитного ринку // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. ‑№ 7. – С. 52–57.

загрузка...
Top